Як уже повідомляло наше видання, 12–13 липня у Києві пройшла науково-практична конференція «Актуальні питання регіоналізації перинатальної допомоги в Україні». Захід відбувся за підтримки Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, Адміністрації Президента України, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Джон Сноу Інк (JSI). У заході взяли участь Раїса Моісеєнко, перший заступник міністра охорони здоров’я України, Олена Осінкіна, радник Адміністрації Президента України, координатор національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства», Олег Кузьменко, директор українсько-американського проекту «Здоров’я матері та дитини», представники національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства». У попередній публікації до уваги читачів була представлена доповідь Раїси Моісеєнко, першого заступника міністра охорони здоров’я України, про роль регіоналізації перинатальної допомоги у формуванні державної політики охорони материнства й дитинства. У ній, зокрема, було зазначено, що регіоналізація перинатальної допомоги — це певний алгоритм дій, який здійснюється за рахунок запровадження сучасних медичних технологій, концентрації висококваліфікованих кадрів та високотехнологічного обладнання в одному місці, що сприяє вчасному направленню вагітних (з урахуванням ступеня перинатального ризику) до відповідних центрів, де надається кваліфікована якісна медична допомога. Сьогодні ми пропонуємо до уваги читачів погляд на хід реалізації національного проекту «Нове життя» з боку Комітету економічних реформ Адміністрації Президента України.
Олена Осінкіна, радник Адміністрації Президента України, координатор національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства», зауважила, що незважаючи на те, що зміни у системі надання медичної допомоги завжди сприймаються суспільством негативно, реформа медичного обслуговування все ж була включена до Програми економічних реформ Президента України Віктора Януковича на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». І так само, як у пілотних регіонах — Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві відпрацьовуються механізми надання первинної та вторинної медико-санітарної допомоги, так і національний проект «Нове життя» є своєрідним першим кроком у галузі надання високоспеціалізованої медичної допомоги ІІІ рівня. Сьогодні можна говорити про те, що прийнята стратегія себе виправдовує. Спочатку ідея полягала в тому, що систему надання медичних послуг необхідно оптимізувати у сучасних умовах. Звичайно, в основі такої концепції лежить оптимізація надання медичних послуг, мережі закладів охорони здоров’я, системи їх фінансування. Зрозуміло, що ці загальні питання будуть переходити у конкретні ланки. Тому в якості апробації високоспеціалізованих медичних послуг було виділено напрямок регіоналізації перинатальної допомоги.
Виходячи з цієї ідеї, стає зрозуміло, що працюючи із вузькоспеціалізованим видом медичної допомоги — наданням перинатальних послуг, можна досягти значних результатів для країни. У проект залучено передовий загін медичних працівників, які завжди йдуть на два-три кроки попереду своїх колег. Ціль цього проекту — швидко отримати відчутний позитивний результат, на базі цього результату продемонструвати стрімке покращення надання медичної допомоги у такому важливому напрямку, як допомога матерям і дітям. Зрозуміло, що головною метою реалізації проекту є досягнення цілей тисячоліття Організації Об’єднаних Націй (ООН), але не менш важливим є те, що існує єдина політична воля, і для професіоналів створюються умови, в яких вони можуть повністю реалізувати свої знання, практичні навички, постійно підвищувати свою кваліфікацію. Раніше це було неможливо через відсутність належного обладнання, приміщень, нормативної бази. Саме тому для реалізації проекту створена Міжвідомча робоча група, до складу якої увійшли Держінвестпроект, Національна академія медичних наук та МОЗ України. Проект координується безпосередньо Адміністрацією Президента, головними виконавцями та керівниками робочих груп зі створення перинатальних центрів ІІІ рівня є губернатори, які чітко розуміють свої задачі. У такому поєднанні сил на усіх напрямках команда рухається до реалізації національного проекту.
Регіональні робочі групи у кожній області сформовані за участі головних лікарів майбутніх або вже існуючих перинатальних центрів, представників громадськості. Обов’язковою умовою участі у проекті є створення при кожному центрі наглядових рад, які будуть курирувати його роботу та інформувати про те, що необхідно для стабільної та ефективної роботи перинатального центру. Звичайно, сам проект є достатньо складним, і перший рік його реалізації — а це кінець 2010 — початок 2011 р. — витрачений на осмислення того, як він має бути. У команді працюють експерти-економісти, менеджери, і це дозволяє поглянути на проблему під іншим кутом, не як на надання суто медичної допомоги, а виконання певних стратегічних завдань. Виконуючи завдання, завжди потрібно мати «дорожню карту», щоб була можливість побачити, які мають бути зроблені кроки, тому весь перший рік роботи проекту та початок другого присвячені усвідомленню цих кроків.
Таким чином, зараз уже зрозуміло, що без проведення аудиту надання перинатальної допомоги в регіоні не можна рухатися у напрямку створення перинатального центру. Адже вкладати бюджетні кошти просто у те, щоб з’явився ще один лікувальний заклад, неприпустимо. Має бути чітке розуміння, навіщо він відкривається, чи ефективно функціонуватиме, чи правильно там розрахована кількість ліжок та ін. Стратегія будується на загальних регіоналізаторських підходах, у яких система має бути оптимізованою, не повинно бути порожніх ліжок, порожніх обігріваних приміщень, а також ставок, зайнятих на ¼. Ця система не може працювати на половину потужності, вкладені бюджетні кошти мають приносити віддачу, тобто покривати усі необхідні потреби як пацієнтів, так і лікарів на забезпечення ліками і витратними матеріалами. Тому обов’язково звертати увагу на те, як організоване надання медичної допомоги.
У кожному регіоні має бути робочий проект, який розробляється на місцевому рівні з урахуванням особливостей лікувального закладу, кількості населення — все має бути чітко прораховано. Тому МОЗ України спільно з проектом «Здоров’я матері та дитини» розробили формулу, при використанні якої можна отримати чіткі розрахунки необхідної кількості ліжок у реанімації, на другому етапі виходжування, критерії оснащення лабораторії та ін. Друге велике досягнення проекту полягає у тому, що розроблено необхідні нормативні документи.
Далі йде оцінка проекту і виділення бюджетних коштів. Із чим ми зіткнулися, виходячи з досвіду роботи у національному проекті? Регіони просять коштів і запевняють, що вони самі визначать, що саме їм будувати. Але коштів Держінвестпроект не виділить доти, доки національна робоча група не зрозуміє, що МОЗ України повністю визнало ідею регіоналізації у тій чи іншій області. Грошей не буде виділено доти, доки МОЗ не підтвердить, що погоджується з медичним завданням, яке прописано для лікувального закладу, і технічне завдання на обладнання відповідає необхідним функціональним особливостям.
Ще одна особливість національного проекту — орієнтованість на результат. Для його оцінки необхідно розробити пакет індикаторів якості, які б не були спрямовані на покарання медичних працівників, а давали економістам можливість зрозуміти реальну картину.
Завершуючи доповідь, О. Осінкіна звернула увагу на те, що у 2012 р. суттєво збільшилося фінансування проекту — із 110 до 379 млн грн., а також на те, що необхідною умовою участі у проекті є спільне фінансування з державного і місцевих бюджетів (перинатальні центри ІІІ рівня фінансуються з місцевих бюджетів на 25–30%). Також участь у фінансуванні закупівлі обладнання для дитячих реанімацій бере Фонд Віктора Пінчука. На інтернет-сторінках облдержадміністрацій мають бути розділи, присвячені проекту, в яких інформація повинна розміщуватися з перших днів реалізації проекту, починаючи зі складу робочої групи і закінчуючи тендерними процедурами. Бюджетні кошти дуже обмежені, їх дуже складно залучити до цього проекту, тому підхід має бути раціональним. Закупівля обладнання має здійснюватися свідомо і обґрунтовано. МОЗ України зараз працює над розробкою формуляра для закупівлі обладнання у перинатальні центри.
Крім того, дуже важливою є підготовка кадрів. Адже самі собою перинатальні центри не вирішать жодних завдань, якщо в них немає професіоналів. Тому національний проект залучає сьогодні якомога більше міжнародних проектів із їх тренінгами і розробленими пакетами документів та робить усе можливе для створення більш комфортних умов праці та можливості професійного росту.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
