Уже другий рік в країні триває реформа медичного обслуговування, головною метою якої є наближення лікаря і медичної допомоги до пацієнта. Після набуття чинності змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я, згідно з якими медична допомога чітко розділяється на первинну, вторинну, третинну, паліативну та екстрену, та закону України від 7.07.2011 р. № 3612-VI «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві» повним ходом розпочалися пілотні проекти, першим етапом яких був розвиток первинної ланки медико-санітарної допомоги. На черзі стало створення сучасної ефективної системи екстреної медичної допомоги. МОЗ України разом з Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я підготували відповідний законопроект «Про екстрену медичну допомогу». Він успішно пройшов перше читання і викликав жвавий інтерес у народних депутатів, які внесли до нього 185 поправок. Після їх врахування 5.07.2012 р. Верховна Рада ухвалила цей закон у другому читанні. Про те, що собою буде являти система надання екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і чим екстрена медична допомога відрізняється від звичної усім швидкої чи невідкладної, йшла мова на прес-конференції у МОЗ України, яка відбулася 27.06.2012 р. У заході взяли участь Олександр Толстанов, заступник міністра охорони здоров’я України, Володимир Юрченко, радник міністра охорони здоров’я України, голова Ради асоціації з невідкладної медичної допомоги, Михайло Стрельников, начальник відділу екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України, Ірина Швець, заступник голови профспілки працівників охорони здоров’я України, Віталій Легков, завідувач відділу охорони здоров’я Департаменту охорони праці Федерації профспілок України.
Учасники прес-конференції наголосили, що прийняття закону дає можливість не просто змінити назву зі швидкої допомоги на екстрену, а вивести її на якісно новий рівень, створивши на загальнодержавному рівні систему екстреної медичної допомоги — функціонально об’єднану сукупність закладів охорони здоров’я та їх структурно-функціональних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків.
Зараз в країні існують станції швидкої медичної допомоги (ШМД). Вони координуються або на рівні району, або на рівні великого міста. Екстрена медична допомога потребує чітко збалансованої координації та управління з єдиного центру для того, щоб була можливість в стислий термін, коли є пряма загроза життю людини, зробити все, щоб автомобіль швидкої допомоги доїхав до неї вчасно, будучи при тому відповідно обладнаним, щоб лікар міг проконсультуватися за потреби зі спеціалістами лікувальних закладів. Критерієм ефективності екстреної медичної допомоги є збереження життя людини.
Михайло Стрельніков нагадав, що ще 1 червня 2009 р. МОЗ України було затверджено наказ № 370 «Про єдину систему надання екстреної медичної допомоги», яким було встановлено зокрема норматив надання екстреної медичної допомоги в межах 10-хвилинної транспортної доступності в містах та 20-хвилинної — у сільській місцевості з урахуванням чисельності та густоти проживання населення, стану транспортних магістралей, інтенсивності руху транспорту. Зараз необхідність створення такої системи закріплено на законодавчому рівні.
На сьогодні система ШМД представлена 95 самостійними станціями ШМД і 840 закладами ШМД у складі лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ). Самостійну структуру мають тільки 95 станцій, в яких є головний лікар, диспетчерська й відповідний персонал. 840 закладів ШМД знаходяться, як правило, у складі центральних районних лікарень (ЦРЛ), при них є не більше 3 бригад швидкої допомоги, і підпорядковуються вони головному лікарю ЦРЛ. Таким чином, забезпечення бригад паливом і лікарськими засобами залежить від районного бюджету. Така ситуація Міністерство не влаштовує. Крім цього, є підрозділи медицини катастроф: Український центр у Києві та 21 обласний центр.
Нині в Україні фактично існує 2 види бригад — фельдшерські та лікарські, співвідношення яких постійно змінюється на користь фельдшерських. Лінійна фельдшерська бригада має виїжджати на виклики, що не потребують проведення реанімаційних та інших спеціалізованих заходів. Натомість лікарська бригада, яка виїздить на виклик, має надати кардіологічну, неврологічну та іншу інтенсивну допомогу. Серед усієї кількості лікарських бригад загальнолікарських сьогодні налічується 1201, спеціалізованих — 275, вони працюють винятково у великих містах. В ідеалі лікарська бригада «швидкої» — це бригада інтенсивного лікування, керівником якої є лікар з медицини невідкладних станів, що володіє всіма методами реанімації та інтенсивної терапії на догоспітальному етапі. Кількість бригад ШМД буде збережено, весь персонал у ході реформи залишиться на своїх робочих місцях. Середня кількість викликів, які бригади обслуговують щорічно, становить 13,5–14,5 млн, приблизно 89% викликів виконується в межах нормативів часу.
Система екстреної медичної допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі складається з центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Положення про Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.2012 р. № 84 (http://www.apteka.ua/article/126018). Такі центри створювалися виключно у пілотних регіонах, їх основною функцією є організація екстреної медичної допомоги. Нові центри, які відкриватимуться по всій Україні, хоч і будуть мати таку саму назву, але суттєво відрізнятимуться за функцією та структурою. Керівником такого центру є головний лікар, у нього — 3 заступники. Один заступник є керівником служби екстреної медичної допомоги, другий — заступником з оперативної роботи і керівником служби медицини катастроф, третій — заступником з економічних питань. Заступнику з екстреної медичної допомоги напряму підпорядковуються станції ШМД і відділення екстреної медичної допомоги. Основну роль у структурі центру відіграє оперативно-диспетчерська служба — це єдина служба в області, на адресу якої повинні надходити усі виклики з території цієї області. При цьому обов’язково здійснюється фіксація виклику, завжди є відповідальна особа, яка цей виклик прийняла і направила бригаду, необхідним є звіт цієї бригади.
Хворий, у якого виник невідкладний стан, зможе зателефонувати до служби 112 або безпосередньо на 103. Оператор служби 112 обов’язково зв’яжеться із диспетчером служби 103 і передасть виклик про необхідність екстреної медичної допомоги. У подальшому виклик передається на диспетчерський пост станції ШМД, у чергового на екрані видно всі бригади, розміщені на пунктах базування ШМД. Диспетчер обирає найближчу бригаду, передає виклик і повідомляє про нього у багатопрофільну лікарню, у складі якої є відділення екстреної (невідкладної) допомоги, що працює у цілодобовому режимі. У цьому відділенні є лікар-спеціаліст з медицини невідкладних станів, який завжди готовий прийняти хворого.
У разі виникнення надзвичайної ситуації підключається служба медицини катастроф, яка також є у складі центру. Але й у надзвичайній ситуації, і повсякденній роботі залучаються одні й ті самі бригади ШМД.
Переваги такої системи:
- Організація системи екстреної медичної допомоги на території області.
- Рівна доступність міських і сільських мешканців до отримання екстреної медичної допомоги.
- Відповідальність за організацію екстреної медичної допомоги голів облдержадміністрацій.
- Фінансування системи екстреної медичної допомоги з обласного бюджету.
- Екстериторіальність служби екстреної медичної допомоги.
- Своєчасність прийняття рішення щодо залучення додаткового ресурсу у випадку надзвичайної ситуації.
- Створення умов для своєчасної госпіталізації до відділення екстреної медичної допомоги лікарні інтенсивного лікування та безперервності надання екстреної медичної допомоги.
Особливу увагу доповідач приділив екстериторіальності системи. Справа в тому, що, за умовами Бюджетного кодексу, бригада ШМД не може поїхати за межі району, якщо вона фінансується з районного бюджету. При фінансуванні з обласного бюджету адміністративні кордони втрачають своє значення, і до хворого поїде найближча бригада ШМД.
Керівника Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф призначає губернатор за погодженням з МОЗ України.
Володимир Юрченко повідомив, що в світі існують дві школи швидкої допомоги: англо-американська, прерогативою якої є швидко доставити хворого у ЛПЗ (за таких умов на виклики найчастіше виїздять парамедики), і франко-німецька, до якої належить Україна, котра ставить за мету якнайшвидше довезти лікаря до хворого, щоб допомога була надана на місці. Це історичне правило при реформі зберігається. На сьогодні в державі є 5510 лікарів медицини невідкладних станів і 15 000 фельдшерів швидкої допомоги. Усього у системі екстреної медичної допомоги задіяно 55 тис. осіб. Також він наголосив, що центри екстреної медичної допомоги не створюються на порожньому місці, відбуватиметься перепрофілювання існуючих центрів медицини катастроф, яким буде надано більш широкі функції.
Ірина Швець повідомила, що на сьогодні до профспілки немає ні усних, ні письмових звернень від працівників служби швидкої допомоги щодо порушення їх прав. Крім того, профспілка виступає за ті норми, які включені до закону і стосуються медичних працівників.
Медичні працівники системи екстреної медичної допомоги мають право на:
- підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці, особливі умови праці, доплати за науковий ступінь, почесні звання, а також за вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, інші надбавки і доплати, премії та винагороди, розмір та порядок призначення яких визначається Кабінетом Міністрів України;
- матеріальну допомогу на оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі одного посадового окладу та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного посадового окладу, які встановлюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- соціальні пільги та гарантії, передбачені законодавством про аварійно-рятувальні служби, у випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України;
- обов’язкове страхування, яке забезпечується у порядку, визначеному Законом;
- безоплатне забезпечення робочим одягом єдиного зразка у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Крім того, працівник системи екстреної медичної допомоги, який входить до складу бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, під час виконання службових обов’язків має право на захист від протиправного посягання на своє життя та здоров’я, яке забезпечується відповідно до законодавства. Зокрема стандарт надання екстреної медичної допомоги передбачає наявність тривожної кнопки в салоні автомобіля, сигнал з якої буде миттєво передаватися до диспетчера, а від нього — до правоохоронних органів. До того ж кожен автомобіль буде обладнано відповідною апаратурою для GPS-навігації.
Завершуючи прес-конференцію, Олександр Толстанов повідомив, що вартість медичного кошика на один виклик збільшено з 6,2 грн. до 25 грн. Ще одна новація — введення такого терміну, як домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи. Особами, які зобов’язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, працівники органів та підрозділів міліції, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти практичними навичками з надання домедичної допомоги.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
