У Брюсселі відбувся семінар, присвячений організації роботи з вірусом Шмалленберг

24 квітня 2012
745
Спеціальності :
Резюме

З листопада — грудня 2011 р. в Німеччині, Нідерландах та Бельгії відзначені випадки народження телят і ягнят із каліцтвами, несумісними з життям. З патологічного матеріалу, взятого від загиблих тварин, був виділений вірус, що отримав назву вірусу Шмалленберг (Schmallenberg virus) — за назвою німецького містечка за місцем виявлення. Вірус вражає овець, кіз і велику рогату худобу. У дорослих тварин зараження викликає лихоманку, розлади шлунково-кишкового тракту, різке зниження […]

З листопада — грудня 2011 р. в Німеччині, Нідерландах та Бельгії відзначені випадки народження телят і ягнят із каліцтвами, несумісними з життям. З патологічного матеріалу, взятого від загиблих тварин, був виділений вірус, що отримав назву вірусу Шмалленберг (Schmallenberg virus) — за назвою німецького містечка за місцем виявлення. Вірус вражає овець, кіз і велику рогату худобу. У дорослих тварин зараження викликає лихоманку, розлади шлунково-кишкового тракту, різке зниження молочної продуктивності й аборти. Ці симптоми спостерігаються у 20–70% тварин ураженого стада. Встановлено і вертикальний шлях передачі вірусу — від матері до потомства в ході його внутрішньоутробного розвитку. У ягнят, козенят і телят, народжених від заражених вірусом Шмалленберг матерів, спостерігається висока частота вроджених дефектів суглобів та шийного відділу хребта. У багатьох випадках при цьому також відзначається заміщення мозкової тканини кістозними утвореннями, заповненими рідиною. Таке потомство з’являється на світ мертвим або гине невдовзі після народження. Проводяться спостереження відносно виникнення можливих захворювань у людей.

У Брюсселі відбувся семінар, присвячений організації роботи з вірусом Шмалленберг2 квітня 2012 р. у Брюсселі (Бельгія) відбувся семінар на тему «Організація роботи з вірусом Шмалленберг», в якому взяли участь представники держав — членів Європейського Союзу (ЄС), третіх країн, Всесвітньої організації охорони здоров’я, Міжнародного епізоотичного бюро (International Office of Epizootics — OIE) та інші міжнародні організації та наукові установи. Мета семінару — з’ясувати поточний стан справ на основі останніх наукових даних про вірус Шмалленберг і підходів управління ризиками, прийнятими в ЄС. Треті країни запрошувалися для прозорого спілкування і засвідчення в тому, що на рівні ЄС приймаються всі необхідні запобіжні заходи.

Відкрив семінар Міко Ладислав, заступник генерального директорату охорони здоров’я та споживачів із питань харчового ланцюга (Directorate-General for Health and Consumers/DG SANCO), наголосивши на актуальності теми для тваринництва й охорони здоров’я людей.

Клаудіа Хеппнер, виконуюча обов’язки директора з оцінки ризиків, науковий асистент директорату Європейського компетентного органу безпеки харчових продуктів (European Food Safety Authority — EFSA), привітала учасників семінару і виразила вдячність усім, хто доклав зусиль для мобілізації наукових досліджень (Німецький ветеринарний інститут ім. Ф. Леффлера, який відкрив вірус, Нідерландський науково-дослідний інститут, EFSA, Центр контролю захворювань (Centers for Disease Control and Prevention —CDC), OIE, куди входить 178 країн), та виразила впевненість, що тема семінару цікава і його проведення буде корисним для всіх учасників.

Ана Афонсу (EFSA) доповіла про епідеміологію вірусу Шмалленберг. Вона повідомила, що перші ознаки хвороби спостерігали в Німеччині й Нідерландах у вересні 2011 р. (за повідомленнями фермерів, окремі випадки зафіксовані в Німеччині в січні 2011 р. — тому можна допускати, що вірус існував вже у 2010 р.).

Із крові хворих тварин виділено вірус і проведено секвенування його геному. У листопаді 2011 р. вірус отримав назву Шмалленберг, тоді ж розроблена його діагностика методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). CDC оцінив ризик для здоров’я людей як мінімальний, але ймовірний. Країни почали звітувати перед OIE. З листопада 2011 р. країни — члени ЄС в умовах повної транспарентності повідом­ляють про випадки захворювань. З серпня 2011 р. по сьогодні надходять дані з різних країн про захворювання у жуйних тварин та їх місцезнаходження. EFSA планує розробити веб-портал і конфіденційно через нього надавати інформацію. До кінця травня 2012 р. на сайті EFSA планується опублікувати заключний звіт щодо ситуації, що склалася.

Франц Конрад, професор Німецького ветеринарного інституту ім. Ф. Леффлера, повідомив, що вірус Шмалленберг вражає велику рогату худобу, овець, кіз. За клінічними проявами була підозра на катаральну лихоманку в Північній Рейн-Вестфалії. Подібна картина зареєстрована в Нідерландах, але проведені дослідження відносно можливого виникнення у тварин катаральної лихоманки спростували це припущення. Служба ветеринарного нагляду в Нідерландах повідомила про випадки зниження надоїв, діарею у тварин.

Зареєстровано перший випадок народження телят із вадами розвитку. У ягнят виявляють кривошию, відсутність м’язів, артрогрипоз.

У лабораторних умовах проведена аналогія з вірусом Акабане, який переноситься комарами і передається трансплацентарно — від матері до плода.

Стефан Зієнтара, професор Ветеринарної вищої школи в Мезон Альфор, доповів про особливості передачі вірусу: пряме, непряме зараження і зараження через комах. Ризик прямого зараження досить низький. Експериментальне зараження трьох стад фекально-пероральним шляхом ніяких результатів не дало. Доведено передачу віруса від матері до плода (вертикальний шлях).

С. Зієнтара повідомив, що вірус виявляють у крові, мозку, інших внутрішніх органах, мезонії, амніотичній рідині заражених тварин. Більшість із них гинуть.

Професор Амін Елберс (Нідерланди) доповів про те, що поширеність антитіл до вірусу Шмалленберг дасть розуміння істинного впливу цього вірусу. Єдиним підтверджувальним методом діагностики на сьогодні є ПЛР. У країнах ЄС (Нідерландах, Німеччині, Бельгії, Італії, Іспанії) проводиться розробка серологічних методів діагностики за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА), в Німеччині розробляють тест непрямої імунофлюоресценції, у Люксембурзі чекають тестів ЕЛІЗА. Дослідження методом ІФА дасть можливість надалі проводити серологічний моніторинг, вивчати епізоотичну ситуацію, досліджувати епізоотичний процес, вивчати інформацію про поширення вірусу на тваринах.У Брюсселі відбувся семінар, присвячений організації роботи з вірусом Шмалленберг

Івес Ван Дер Стед повідомив, що на сьогодні індикаторами захворюваності вірусом Шмалленберг є симптоми, дані щодо народжуваності, смертності, переносників хвороби. Практично в кожній провінції Бельгії зареєстровані підтверджені випадки вірусу Шмалленберг у тварин, симптомами яких є висока температура тіла, анорексія, невластива поведінка, зниження надоїв, діарея протягом 2–3 нед. Дані дослідників із Великобританії свідчать, що на кінець 2011 р. кількість тварин із такою симптоматикою збільшувалася. Фермери наводять дані, що до літа 2011 р. таких симптомів не спостерігалося.

Професор Маріон Коофманс (Нідерланди) у своїй доповіді розглянув питання: чи лише для тваринництва небезпечний цей вірус? Віруси, що входять до серогрупи Сімбу, здатні інфікувати як тварин, так і людей. Оскільки вірус Шмалленберг раніше був невідомим, не виключають його зоонозний потенціал.

Проводилося дослідження стану здоров’я людей, які постійно працюють із вівцями. Використовували ті ж методи дослідження та протоколи дослідження з Німецького ветеринарного інституту ім. Ф. Леффлера, що і з тваринами. Результати свідчать, що в жодному випадку вірус Шмалленберг не мав впливу на здоров’я людини. Проте спостереження необхідно продовжувати.

Катрін Лейдміїр (CDC) окреслила питання потенційних ризиків для людей: які наслідки матиме вірус для вагітних, новонароджених? Вона зазначила, що на сьогодні поки всі проведені тести є негативними. Підтверджень захворювань людей не зареєстровано. Необхідно, щоб усі дослідження і надалі проводили за валідованими методиками.

Елізабет Ерлахер-Віндел, заступник керівника технічного підрозділу OIE, повідомила, що на початку поточного року OIE отримало інформацію від усіх країн, де реєструвалася проблема вірусу Шмалленберг. 9 лютого 2012 р. на зустрічі з експертами створено наукову комісію. Секвенування показало схожість з іншими вірусами групи Сімбу. Хвороба навряд чи буде зоонозною. Існує інформація про те, що вірус передається мокрицями; пряме зараження від тварини до тварини не підтверджене. Необхідно проводити додаткові дослідження відносно віремії, інкубаційного періоду, джерел вірусу. Лабораторні дослідження тварин зараз здійснюються методом ПЛР. Вакцини для лікування захворювання, викликаного вірусом Шмалленберг, поки що не існує.

Про наявні засоби діагностики доповів Фалько Штайнбах (Великобританія). Вірус серогрупи Сімбу можна виділити шляхом аналізу крові, тканин головного мозку під час розтину, фізіологічної рідини плода, проведенням тестування на наявність антитіл. У лабораторіях країн Європи з цією метою застосовують системи ISO 17025. «Золотим стандартом» діагностики є виділення вірусу і встановлення його зв’язку із захворюванням. Є певні тести для контро­лю захворювання, зокрема метод реверс-транскрипції (РТ) ПЛР, нейтралізація вірусу.

Професор Франческо Берлінгієрі доповів про організацію наукових досліджень в ЄС. Згідно з директивою ЄС 2009/470 для країн-учасниць виділено відповідне фінансування для проведення досліджень відносно захворювання, зумовленого вірусом Шмалленберг. Завдяки цьому наукові центри активно проводять роботу щодо вирішення проблеми.

Професор Франциско Ревірієго Гордейо виступив із питанням управління ризиками та стратегією в ЄС. Він повідомив, що існують стандартні процедури, система швидкого реагування, діагностики, зонування, банк вакцин. У боротьбі з вірусом Шмалленберг використовується чітке зонування на території, де є хвороба і де вона відсутня. У ситуації, що склалася, необхідно здійснювати торгівлю тільки здоровими тваринами.

У заключному слові Бернард Ван Готем підкреслив, що інформація, озвучена в ході семінару, отримана з перших рук, та подякував учасникам і організаторам, наголосивши на необхідності подальших спостережень за станом захворюваності, зумовленої вірусом Шмалленберг.

О.Й. Гриневич, О.М. Вержиховський,

фото авторів