27 березня 2012 р. у Києві відбулася прес-конференція на тему «Феміцид в Україні: чим загрожує заборона абортів?» у відповідь на нещодавнє звернення очільників Української греко-католицької церкви та Української римо-католицької церкви заборонити аборти в Україні та поданий 12 березня 2012 р. народним депутатом Андрієм Шкілем до комітетів Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони штучного переривання вагітності (абортів)», який пропонує проводити аборти не за бажанням жінки, а лише за обставинами, встановленими законодавством. Учасники конференції зібралися для того, аби висловити занепокоєння та привернути увагу громадськості до наслідків і загроз, які матиме таке рішення для здоров’я та життя жінок і для України в цілому.
Олена Бондаренко, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, зазначила, що виходячи з боку церкви переривання вагітності за бажанням жінки — це її гріх і за нього вона має відповідати персонально. Але не можна порушувати права жінки розпоряджатися своїм життям, долею, тілом і примушувати чи забороняти її виконувати ті чи інші дії. Така ініціатива є відкритим порушенням прав людини, принципів соціальної справедливості, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини, дискримінацією жінок та позбавлення їх права на репродуктивний вибір та планування сім’ї, які несуть загрозу їхньому здоров’ю та благополуччю.
У новому законопроекті дозволяється залишати право на штучне переривання вагітності у разі хвороби матері на цукровий діабет, тяжкі захворювання печінки, серцево-судинної системи, віку матері молодше 16 років, ув’язнення, за наявності вже 5 дітей чи дитини-інваліда, чи жінці, в якої перед тим помер чоловік.
О. Бондаренко нагадала, що досвід такої ініціативи вже мав свої трагічні наслідки, оскільки у 1936 р. у СРСР було заборонено аборти, що за вкрай обмеженими даними офіційної статистики призвело до збільшення кількості летальних випадків від абортів до 70% на початку 1950-х років та зростання кількості дітовбивств. За складних соціальних і матеріальних умов, у яких знаходилася більшість населення країни, це лише викликало збільшення кількості кримінальних абортів зі страшними наслідками для здоров’я та життя жінок. У 1956 р. аборти в Україні було юридично легалізовано, що, без сумніву, сприяло зменшенню кількості кримінальних абортів та пов’язаною з ними материнською смертністю.
О. Бондаренко підкреслила, що штучне переривання вагітності — це величезна травма, не лише фізична, а й психічна, і рано чи пізно жінка усвідомлює свій гріх і розкаюється. Але на сьогодні сучасні жінки працюють і дуже часто є основними годувальницями в сім’ї. Тому не можна звести призначення жінки лише до однієї репродуктивної функції і заборонити їй працювати та робити кар’єру.
За словами О. Бондаренко, існує кілька країн, де штучне переривання вагітності заборонено, і жінки перетинають кордони для того, щоб зробити цю процедуру легально. Якщо жінка прийняла для себе рішення зробити аборт, то вона знайде спосіб будь-якою ціною. Але що то буде за ціна, яка коштуватиме здоров’я чи навіть життя? Виникають і інші запитання, на які ніхто не хоче давати відповіді: що робити з дітьми у тих випадках, коли мати не може прогодувати або дбати про них? Тому може збільшуватися кількість дітей, від яких матері будуть відмовлятися при народженні й віддавати їх до притулків. І тут постає друге питання — чи достатня кількість притулків в Україні на сьогодні і чи добре вони забезпечені?
На думку О. Бондаренко, кращий спосіб зменшити кількість абортів — зменшити кількість незапланованих вагітностей шляхом всебічного інформування та освіти щодо сексуальності, профілактики гендерного насильства та доступу до ефективних сучасних засобів контрацепції, що контролюється жінками та чоловіками. Якщо у жінок недостатньо інформації та доступу щодо надійних та сучасних методів контрацепції, вони стикаються з підвищеним рівнем незапланованої вагітності й можуть вдаватися до переривання небажаної вагітності. Важливе значення має проведення просвітницької роботи і пояснення, що обмеження доступу до безпечних абортів лише підвищує ризик небезпечних абортів серед жінок.
Валентина Коломейчук, начальник відділу акушерсько-гінекологічної допомоги Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, розповіла про те, що в державі наразі працює потужна служба планування сім’ї, завдяки якій вже вдалося суттєво зменшити кількість абортів. За останні 10 років ця кількість зменшилася у 6 разів. Так, у 1990-х роках кількість абортів сягала 1 млн, а у 2011 р. здійснено 156 193 аборти. На фоні стабільної тенденції до зменшення кількості абортів відбуваються позитивні зміни у зменшенні кількості позалікарняних абортів, що свідчить про наявну доступність до цієї процедури в закладах охорони здоров’я.
Окрім того, як свідчать статистичні дані, наведені В. Коломейчук, динаміка частоти реєстрації абортів та пологів в Україні носить позитивний характер на фоні зниження частоти абортів у жінок репродуктивного віку, частота пологів має стійку тенденцію до зростання. Починаючи з 2001 р., частота пологів стала перевищувати частоту абортів. У 2011 р. кількість пологів становила 492 218, а кількість абортів — 156 193, з них небажана вагітність, до якої входять легальні аборти за бажанням та кримінальні, сягала 101 212. Загальна кількість пологів за період незалежності України — 9 794 856. Але, незважаючи на те, що кількість абортів в Україні щорічно зменшується, цей показник все ще залишається високим порівняно з іншими країнами Західної Європи. Відповідно до висновків МОЗ та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), в Україні ще має місце низька якість медичних послуг у разі небажаної вагітності та поширено застосування процедур небезпечного аборту. Залишається чимало проблем у цій сфері.
На думку В. Коломейчук, вирішення проблем штучного переривання вагітності є пріорітетним напрямком діяльності не лише МОЗ України, а й численних державних, громадських та релігійних організацій. Державна політика охорони здоров’я населення спрямована на профілактику небажаної вагітності, таким чином і на профілактику аборту.
В’ячеслав Камінський, головний акушер-гінеколог МОЗ України, відзначив, що проблема дуже серйозна і всі присутні на заході категорично проти абортів, але й проти їх заборони. І цьому є об’єктивні причини. Якщо аборт проводиться кваліфікованим лікарем за умови дотримання санітарних умов, він набагато безпечніший за вагітність та самі пологи. За оцінками ВООЗ, у 2008 р. у світі близько 358 тис. жінок померли внаслідок ускладнень, що виникли під час пологів та вагітності. Коли жінка отримує доступ до безпечного, легального аборту, материнська смертність від цієї процедури різко знижується. Обмежені закони, що криміналізують аборти, не зупиняють жінок від звернення щодо послуги переривання небажаної вагітності. Правова структура, що регулює аборти, має безпосередній вплив на безпеку процедур переривання вагітності. У разі нелегальних абортів послуги щодо їх проведення не регулюються. У країнах, де аборти нелегальні, ризик смерті та ускладнень внаслідок абортів у середньому у 30 разів вищий, ніж у країнах, де ця процедура легальна.
На думку В. Камінського, необхідно зрозуміти, що аборти — це не лише медична, а й соціальна проблема. Повна їх заборона ніколи не приведе до позитивних наслідків. Якщо вже казати про заборони в цілому, то краще заборонити жінкам палити, оскільки наслідки від цього набагато суттєвіші і призводять до проблем репродуктивної сфери та безпліддя.
В. Камінський зазначив, що вирішення проблеми небажаної вагітності та абортів має бути пов’язано з покращанням профілактичних заходів, розповсюдженням просвітницької роботи та доступністю сучасних методів планування сім’ї. Збереження репродуктивного здоров’я нації залежить від удосконалення законодавчої бази, забезпечення якісної медичної допомоги, підвищення кваліфікації медичного персоналу, модернізації клінік та забезпечення їх сучасним обладнанням, покращення доступу людей до інформації про сучасні засоби контрацепції як ефективного та цивілізованого методу планування сім’ї та запобігання небажаній вагітності. Легальна й доступна процедура переривання вагітності у випадках, коли без цього неможливо обійтися, має бути невід’ємним елементом профілактики небезпечних та кримінальних абортів в Україні, а також правом кожної жінки зробити свій власний вибір та отримати кваліфіковану допомогу у разі небажаної вагітності з мінімальними ускладненнями та збереженням репродуктивної функції.
Галина Майструк, керівник програм Міжнародної федерації планування сім’ї в Україні, лікар акушер-гінеколог, розповіла, що прискорене зменшення чисельності населення — небажане явище, яке зумовлює втрату місця країни у світовій та європейській демографічній ієрархії, уособлює собою скорочення демографічної бази відтворення трудового потенціалу. Але у світі вже давно економічна міць країни, її соціальний розвиток та політичний авторитет визначаються не чисельністю населення, а його інтелектуальним потенціалом, реалізацією сучасних інноваційно-технологічних можливостей для розвитку.
Г. Майструк розповіла, що на 2011 р. в Україні зареєстровано 45,8 млн людей, з яких близько 12 млн — жінки репродуктивного віку. Але, не аборти, а низька народжуваність, міграція, серцево-судинні захворювання, алкоголізм, наркоманія, швидкі темпи поширення епідемії ВІЛ/СНІДу і туберкульозу, низькі показники соціально-економічного розвитку є основними причинами цього явища. І для того щоб реально збільшити чисельність населення, потрібно жити як мінімум 110 років, народжувати по 4–5 дітей або щороку приймати 700 тис. емігрантів.
Основними причинами зниження народжуваності, на думку Г. Майструк, є економічні негаразди: 28,1% українців живуть за межею бідності, найважча ситуація спостерігається в сільській місцевості, також на сьогодні другою основною причиною є прагнення людей до самореалізації та встановлення певної ролі у суспільстві.
Хто буде у разі прийняття законопроекту нести відповідальність за жінок, які поступатимуть до лікарень із тяжкими ускладненнями від кримінальних абортів, звідки буде братися донорська кров 
на усунення наслідків від кровотеч внаслідок абортів, хто буде сплачувати за місця в лікарнях та антибіотики? Хто може гарантувати, що «провайдери» таких послуг не будуть користуватися положенням жінок? Ці питання не є риторичними, але відповідей на них поки що не має.
Родіка Комендант, міжнародний експерт із питань репродуктивного здоров’я і репродуктивних справ, зазначила, що, як свідчить досвід, негативні наслідки від кримінальних абортів, погіршення репродуктивного здоров’я жінок, підвищення материнської смертності внаслідок «підпільних» абортів можуть бути довготривалими.
На прикладі світової демографічної історії вона продемонструвала негативні наслідки від заборони абортів. У Румунії заборона абортів у 1966 р. призвела до зростання материнської смертності в результаті абортів від 16,9 на 100 тис. живонароджень у 1965 р. до 151,3 на 100 тис. — у 1982 р., що у 10 разів більше, ніж у будь-якій європейській країні з легальними абортами. У 1989 р. Румунія легалізувала аборти і контрацепцію, що привело до зниження материнської смертності на 50% протягом 1 року після легалізації. На думку Р. Комендант, потрібно бути мудрими і вчитися на чужих помилках, оскільки ціна дуже висока — життя жінок.
Олена Суслова, голова правління Інформаційно-консультативного жіночого центру, зазначила, що аборт може забрати у жінки як здоров’я, так навіть і життя, але закон про заборону абортів не може припинити їх проведення. Піднімаючи тему кримінальних абортів, маємо на увазі не заборону їх кримінальним законодавством, а настання кримінальних санкцій згідно із законодавством внаслідок аборту, в результаті якого жінка зазнала каліцтва чи померла, тобто відповідальність за наслідки.
На завершення зазначимо, що кожна людина, жінка чи чоловік, має право на свій власний вибір, але головне, щоб вона могла взяти відповідальність за нього.
Тетяна Харченко,
фото Сергія Бека
