СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНА ТА КЛІНІКО-СТАТИСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТІВ МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ «ГОСПІС»

ВСТУП

У дослідницькому процесі як науково-теоретичного опрацювання будь-якої організаційно-функціональної моделі з її управлінським змістом, так і на етапі її впровадження до практичної системи медичного забезпечення як структурного підрозділу діючої системи охорони здоров’я важливим є наукове обґрунтування різноманітних сторін контингенту пацієнтів (Волков В.С., Виноградов В.Ф., 1993), для кого, власне, і розраховано це нововведення (Шалімов С.О., Федоренко З.П., 2001).

Це стосується й такої інноваційної моделі організаційно-управлінського змісту, якою став в останні роки у практичній охороні здоров’я медичний заклад «Госпіс», розрахований у своїй діяльності на категорію невиліковних пацієнтів, де на якісно новому рівні для них, поряд з професійним доглядом, насиченим елементами психології, соціального, правового забезпечення та духовності, на прикінцевому етапі життя вирішуються питання паліативної допомоги.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Метою дослідження є наукове обґрунтування соціально-гігієнічного та клініко-статистичного стану невиліковних хворих із числа пацієнтів медичного закладу «Госпіс», одночасно ці результати слугуватимуть інформаційною базою для створення нових та вдосконалення роботи вже існуючих подібних медичних закладів.

Мета дослідження у своєму змісті поєднала соціально-гігієнічний та клініко-статистичний аналіз стану невиліковно хворих (n=846, де р<0,001) із числа пацієнтів Львівської міської комунальної лікарні «Госпіс» за період 2001–2005 рр.

Методичний апарат наукової роботи дозволив сповна використати такі соціально-гігієнічні методи дослідження, як медико-статистичний (відносних величин, динамічних рядів), рет­роспективний та історичної аналогії, структурно-логічного аналізу й наукової абстракції та екстраполяції.

Зважаючи на обсяги наукового дослідження — пацієнтів медичного закладу «Госпіс» та стан їх здоров’я — нами використано метод системного підходу та аналізу, що дозволив досягти мети наукового дослідження.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Дослідженням встановлено, що у міській комунальній лікарні «Госпіс» як структурному підрозділі практичної системи медичного забезпечення м. Львова протягом 2001–2005 рр. лікування отримали 846 невиліковно хворих (р<0,001) (рис. 1). При цьому доведено, що процес зменшення кількості пацієнтів протягом 2003–2005 рр. слід оцінювати як результат удосконалення наявних критеріїв — показань та протипоказань у відборі паліативних хворих до цього медичного закладу.

Рис. 1. Загальна кількість пролікованих у «Госпісі» пацієнтів по роках та їх розподіл за статтю (абс. число)

Серед госпіталізованих пацієнтів до медичного закладу «Госпіс» жінки становили 62,8%, а чоловіки — 37,2%.

Окрім того, науково обґрунтовано, що в основному пацієнтами медичного закладу «Госпіс» (рис. 2) є жінки та чоловіки у віці 40 років і старше (відповідно 98,06% та 97,70%). При цьому чоловіки у 67,5% користуються медичними послугами цього структурного підрозділу у віці 60 років і старше, тоді як аналізованого віку жінки у 79,68%.

Рис. 2. Вікова структура пацієнтів «Госпісу» за період 2001–2005 рр.

Це пояснюється перш за все різницею в середній тривалості життя жінок та чоловіків в Україні (Корнацький В.М., 2000), що підтверджують дані міжнародної демографічної статистики, де за тривалістю життя серед 32 країн Європи наша держава посідає останнє місце і має при цьому тенденцію до підвищення смертності серед населення (Осауленко О.Г., 2006).

У ході виконання наукової роботи нами встановлена залежність хворих, яких лікували у медичному закладі «Госпіс» протягом аналізованого періоду, від стану їх працездатності (табл. 1). Результатами дослідження доведено, що частка працюючих із числа невиліковних пацієнтів становила 15,32%, тоді як не­працюючих — 79,79%, інвалідів лише 1,89% загальної кількості всіх госпіталізованих.

Встановлено, що серед пацієнтів медичного закладу «Госпіс» 46,7% досліджуваних — особи з вищою освітою, 8,9% — з незакінченою вищою освітою, 40,0% — з середньою спеціальною освітою, 4,4% — з початковою. Це свідчить про необхідність наявності високого освітнього і психологічного рівня підготовки у персоналу «Госпісу» для професійного догляду та спілкування з пацієнтами та їх членами сім’ї/родини (Ісаченко С., 1999).

До медичного закладу «Госпіс» протягом 2001–2005 рр. госпіталізовано хворих, соціальний статус яких: 76,59% — пенсіонери, 3,19% — непрацюючі з причини хвороби, 1,89% — інваліди та 18,33% — службовці, робітники (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл пацієнтів за соціальним статусом у 2001–2005 рр.

Аналіз результатів щодо оцінки умов проживання пацієнтами медичного закладу «Госпіс» дозволив констатувати, що майже чверть із них (24,4%) проживали в незадовільних домашніх умовах (що потребувало створення для них наприкінці життєвого шляху більш задовільних умов, котрі забезпечили їм у «Госпісі»), тоді як 62,3% госпіталізованих мали, на їх думку, задовільні умови проживання, а 13,3% оцінили умови свого проживання як добрі.

У ході дослідження умов проживання пацієнтів медичного закладу «Госпіс» у власній сім’ї чи поза нею встановлено, що переважна більшість (73,4%) проживали в сім’ях і тільки 26,6% — поза нею. Проте важливо не хто проживає з інкурабельними хворими, а хто опікується ними під час перебування в позалікарняних умовах. У зв’язку з цим в контексті санітарно-гігієнічної характеристики досліджено й стан опіки за невиліковно хворими в домашніх умовах (рис. 4), що в цілому слугує одним із важливих чинників обґрунтування необхідності організації спеціалізованого медичного закладу «Госпіс» для паліативного лікування хворих.

Рис. 4. Характеристика опіки в домашніх умовах невиліковно хворих

Аналіз даних рис. 4 переконливо свідчить, що у 53,4% випадків невиліковно хворими в домашніх умовах опікувалися близькі родичі та сусіди, в 33,3% — дружина або чоловік, а в 11,1% — діти чи онуки і лише у 2,2% — доглядачі.

Все це підтверджує дилему, що більшість невиліковно хворих — самотні люди похилого віку, які не в змозі обслуговувати себе в побутовому та соціальному плані і для них перебування в медичному закладі «Госпіс» є вкрай необхідним. Окрім того, варто зазначити і про незадовільне фінансове забезпечення цієї категорії хворих (рис. 5). Аналіз цих даних підтвердив, що лише 3,0% учасників дослідження загальної кількості пацієнтів медичного закладу «Госпіс» мали високий рівень фінансового забезпечення (201 грн. і більше) у розрахунку на одного члена сім’ї на один день, 7,3% — середній (101–200 грн.), тоді як 89,7% — низький рівень (до 30 грн. та 30–100 грн.), для яких перебування у медичному закладі «Госпіс» ставало єдиним втішним моментом наприкінці життя.

Рис. 5. Фінансове забезпечення пацієнтів (у розрахунку на одного члена сім’ї на один день)

Дослідженням встановлено, що в загальній структурі госпіталізованої захворюваності в медичному закладі «Госпіс» за аналізований період (рис. 6) частка невиліковних хворих із злоякісними новоутвореннями (C00–C97) займала перше рейтингове місце (69,52%).

Рис. 6. Структура госпіталізованої захворюваності у 2001–2005 рр.

Друге рейтингове місце (29,31%) займали невиліковні пацієнти з хворобами системи кровообігу (I00–I99), з хворобами дихальної системи (J00–J99) — 0,47%, що визначало їх третю рейтингову позицію.

Пацієнтів із захворюваннями нервової системи (G00–G99) було лише 0,24%, тоді як із хворобами органів травлення (K00–K93) та сечостатевої системи (N00–N99) серед загальної кількості пацієнтів — лише по 0,23%.

Наведені статистичні дані (рис. 6) відтворюють загальну тенденцію до поширення загальної захво­рюваності серед населення України та світу в кінці XX—на початку XXI ст. (Weekly epidemiological record, 1995; Осауленко О.Г., 2003).

Результати аналізу даних табл. 2 підтверджують зростання показника середньої тривалості перебування паліативного хворого в медичному закладі «Госпіс» в 3,5 раза у невиліковних хворих із злоякісними новоутвореннями (з 26,8 у 2002 р. до 94,6 ліжко-дня у 2005 р.) порівняно з аналізованим показником при захворюваннях серцево-судинної системи (у 1,2 раза; з 34,1 до 41,5 дня).

Наведене пояснюється тим, що у перші роки функціонування новоствореного медичного закладу «Госпіс» медичну допомогу надавали тим невиліковним хворим, які потрапляли до нього безпосередньо наприкінці життя (Morton B.G., 1972), тоді як на сьогодні це здійснюється згідно з встановленими правилами відбору.

У контексті зазначеного аналіз медичної допомоги в діяльності медичного закладу «Госпіс» засвідчив про відсутність достатнього обсягу соціального і психологічного ефекту, котрий повинен бути притаманним даному закладу, що привело до запровадження щотижневого аналізу контингенту хворих, яких виписували з онкологічного закладу м. Львова (Курій І.І., 2000).

Такі дії привели до вдосконалення процесу відбору пацієнтів з метою госпіталізації до медичного закладу «Госпіс». В подальшому це сприяло наданню якіснішої медичної допомоги Людині наприкінці життєвого шляху: полегшення болю, зменшення вираженості інших симптомів невиліковної хвороби, надання психологічної допомоги хворому та рідним в останні дні життя й після смерті (Aaronson N., Beckman J., 1997). Таким чином, це дозволило керівництву не тільки покращити якість медичної допомоги, але й дати Людині право на «гідну смерть» та позитивно вплинути на поліпшення якості життя (Hill F., 1991).

Результати аналізу надання медичної допомоги у «Госпісі» в контексті статевої структури невиліковних хворих на злоякісні новоутворення доводять, що серед пацієнтів чоловіки становили 27,1%, тоді як жінки — 72,9%.

Найбільшу частку серед невиліковно хворих чоловіків (67,4%) становили пацієнти зі злоякісними новоутвореннями легень (рис. 7), тоді як з хворобами шлунку — 31,3%, а зі злоякісними новоутвореннями шкіри — 1,3%.

Рис. 7. Структура злоякісних новоутворень за нозологічними формами та статтю за 2001–2005 рр.

Серед жінок-пацієнтів медичного закладу «Госпіс» найбільша частка — злоякісні новоутворення статевих органів (51,7%), молочної залози — 35,3% , тоді як новоутворення легень відзначали у 9,6%, шлунку — у 3,4%.

Таким чином, у медичному закладі «Госпіс» перебували в основному невиліковні пацієнти зі злоякісними онкологічними захворюваннями та ураженнями системи кровообігу, серед яких переважали жінки.

Результати дослідження процесу завантаження стаціонарів різного профілю (соматичних, онкологічних, кардіологічних та стаціонарів на дому терапевтичного профілю) невиліковними пацієнтами підтверджують (рис. 8), що 44,62% пацієнтів до госпіталізації в медичний заклад «Госпіс» перебували в онкологічному стаціонарі, тоді як 10,17% — в спеціалізованому кардіологічному стаціонарі.

Рис. 8. Результати завантаженості невиліковно хворими стаціонарів різного профілю практичної охорони здоров’я м. Львова за 2001–2005 рр. за класами захворювань

Проте 16,07% хворих до госпіталізації отримували паліативне лікування в соматичних стаціонарах м. Львова, а 28,85% — в амбулаторно-поліклінічних умовах в організованих стаціонарів на дому терапевтичного профілю.

Власне перебування пацієнтів на паліативному лікуванні в стаціонарах загального профілю та стаціонарах на дому поліклінік (Citagawa E.M., 2005) варто розцінювати (з організаційної точки зору) як госпіталізацію непрофільних хворих, що значно завантажує роботу цих закладів та ускладнює повноцінне лікування профільних хворих.

Аналіз отриманих даних свідчить, що структура захворюваності невиліковними хворобами, з приводу яких пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні, суттєво не різниться від структури захворюваності хворих медичного закладу «Госпіс», що цілком відповідає результатам досліджень Д.Д. Дячука (2002).

Окрім того, виписані з соматичного стаціонару і переведені до стаціонарів на дому амбулаторно-поліклінічних закладів невиліковні хворі значно ускладнюють роботу як лікарів первинного рівня (Twycross R.G., Lack S.A., 1994; Spilling R., 1999), так і станцій швидкої та невідкладної медичної допо­моги.

У табл. 3 подано результати завантаження служби швидкої та невідкладної медичної допомоги м. Львова викликами до невиліковно хворих, які перебували в стаціонарах на дому терапевтичного профілю в середньому 10 діб — тобто в період після виписки з соматичного стаціонару лікарні до моменту звільнення місця в медичному закладі «Госпіс». За аналізований період було здійснено 4046 викликів до невиліковно хворих, з яких 62,43% — до пацієнтів із злоякісними новоутвореннями (C00–C97), у 35,09% випадків виклики здійснювалися до інкурабельних пацієнтів із хворобами системи кровообігу (I00–I99), 2,48% — до хворих з іншими невиліковними недугами (J00–J99, K00–K93, N00–N99 та G00–G99).

В аспекті клініко-статистичної характеристики це підтверджує значне завантаження невиліковно хворими (як непрофільними пацієнтами) соматичних та спеціалізованих стаціонарів, амбулаторно-поліклінічних закладів та установ швидкої та невідкладної медичної допомоги, тому створення та вдосконалення функціонування медичних закладів «Госпіс» є своєчасним.

ВИСНОВКИ

1. За результатами виконаної соціально-гігієнічної характеристики встановлено, що:
   • пацієнтами медичного закладу «Госпіс» у 69,8% є жінки у віці 60 років і старше (81,62%), тоді як число чоловіків серед госпіталізованих хворих становило 37,2%, з них у віці 60 років і старше — 69,8%;
   • серед пацієнтів переважали особи з вищою і середньою спеціальною освітою (86,7%), тоді як початкову освіту мали лише 4,4% хворих;
   • за соціальним статусом невиліковних пацієнтів пенсіонерів було 76,59%, які у 73,4% проживали в сім’ях, де умови у 13,3% оцінені ними як добрі, у 62,3% —задовільні, в 24,4% — були незадовільні;
   • фінансове забезпечення невиліковних пацієнтів у розрахунку на одну людину в сім’ї — 3% респондентів оцінено як високе (201 грн. і більше), 7,3% анкетованих — середнє (101–200 грн.), а 89,7% інтерв’юйованих висловилися, що їх забезпечення є низьким (до 30 грн. та 30–100 грн.).
2. Клініко-статистичний стан пацієнтів медичного закладу «Госпіс» за аналізований період засвідчують такі наукові факти:
   • у 69,52% невиліковно хворих відзначали злоякісні новоутворення (С00–С97), хвороби кровообігу (I00–I99) у 29,31%, а хвороби дихальної системи (J00–J99) лише у 0,47%;
   • серед невиліковних хвороб у жінок у 51,7% було діагностовано злоякісні новоутворення статевих органів, у 35,3% — молочної залози, тоді як серед чоловіків 67,4% осіб мали злоякісні новоутворення легень та 31,3% — новоутворення шлунка;
   • 44,62% осіб із загального числа невиліковних пацієнтів до госпіталізації в медичний заклад «Госпіс» перебували на лікуванні в онкологічному стаціонарі, 10,17% — в спеціалізованому кардіологічному стаціонарі, 16,07% — у соматичних стаціонарах лікарень міста, а 28,85% — в амбулаторно-поліклінічних умовах в організованих стаціонарах на дому терапевтичного профілю;
   • завантаженість станції швидкої та невідкладної медичної допомоги викликами до невиліковних хворих, які перебували в спеціально організованих для них стаціонарах на дому до моменту госпіталізації в медичний заклад «Госпіс» в цілому, становила 4046 викликів, з них 62,43% — до хворих зі злоякісними новоутвореннями (C00–C97), 35,09% викликів — до пацієнтів із хворобами системи кровообігу (I00–I99).
3. Це дає підстави органам та закладам системи охорони здоров’я на рівні виконавчих структур місцевого самоврядування створювати для невиліковно хворих людей медичні заклади типу «Госпіс», що дозволить на якісно новому рівні, поряд з професійним доглядом, насиченим елементами психології, соціального, правового забезпечення та духовності, забезпечити цій категорії хворих паліативну медичну допомогу наприкінці життя.

ЛІТЕРАТУРА

• Волков В.С., Виноградов В.Ф. (1993) Особенности социально-психологического статуса больных хрони­ческой ишемической болезнью сердца. Кардиология, 3: 15–16.
• Ісаченко С. (1999) А ми затуляємо вікна. Чи не час запровадити хоспісні програми онкохворим? Ваше здоров’я, 3 березня 1999 р., № 16, 4 с.
• Корнацький В.М. (2000) Тривалість життя як медико-соціальна оцінка соціально-економічного стану і роз­витку держави. Буковинський медичний вісник. 4(4): 220–224.
• Курій І.І. (2000) Довідка про стан захворюваності і смертності, спеціалізованого лікування хворих на злоякісні новотвори та протиракової роботи. Львів, 38 с.
• Осауленко О.Г. (ред.) (2006) Статистичний щорічник України за 2005 рік. Укр. енциклопедія, Київ, 624 с.
• Осауленко О.Г. (ред.) (2003) Україна у цифрах: короткий статистичний довідник. Держкомстат України, Київ, 212 с.
• Шалімов С.О., Федоренко З.П. (2001) Організація онкологічної допомоги населенню України. Вісник со­ціальної гігієни та організації охорони здоров’я України, 2: 101–106.
• Aaronson N., Beckman J. (1997) The quality of life of cancer patients. Raven Press, New York, 329 p.
• Weekly epidemiological record (1995) Cancer increases in developed countries. Wkly epidemiol. rec., 17: 125–129.
• Citagawa E.M. (2005) Components of difference between to rates. J. Amer. Stat. Assoc., 50: 1168–1194.
• Hill F. (1991) Caring for terminally ill. Nursing, 34(4): 9–22.
• Morton B.G. (1972) Caring for the dying. Physiotherapy, 58(4): 124–125.
• Spilling R. (1999) Terminal care at home. Oxford University Press, Oxford, 298 р.
• Twycross R.G., Lack S.A. (1994) Therapeutics in terminal cancer. Beaconsfield Publishers, Beaconsfield, 315 р.

Адреса для листування:
Москвяк Євген Йосипович
79004, Львів, вул. І. Котляревського, 53а
Львівська міська комунальна лікарня
«Госпіс»