Штучний інтелект (ШІ) стрімко увійшов у медицину. Він читає знімки, аналізує електрокардіограми, розпізнає патологію на цитологічних препаратах. І щоразу, коли з’являється нова технологія, постає одне й те саме запитання: чи замінить вона лікаря?
У патогістології відповідь однозначна: ні. Але це не привід не використовувати ШІ у поєднанні з людським.
ШІ і телемедицина в роботі патолога
Найкраще ШІ розпізнає зображення. Він знаходить аномалії та патологію на зображеннях інколи навіть краще за досвідченого лікаря. Підрахунок кількості клітин, скринінгове оцінювання клітинного складу рідин, порівняння мікрофотографій зі встановленими класифікаціями пухлинних процесів — усе це ШІ робить добре, тим самим полегшуючи роботу фахівця.
У цитології використовують систему FocalPoint, яка сканує препарат, ранжує його за ймовірністю патології та визначає 10 найбільш підозрілих зон, які лікар має переглянути першочергово. Паралельно автоматично контролює якість препарату. Це — «друга пара очей», яка мінімізує помилки. Але остаточний висновок формує лікар.
Окрім самого ШІ, базою для сучасної діагностики є цифровізація. Ми широко користуємося телемедициною та цифровою патологією. Препарат сканується, виводиться на екран — і кожен патолог, навіть якщо він фізично не перебуває в лабораторії, може підключитися до діагностики. Це особливо цінно у випадках, коли хірург чекає на відповідь прямо під час операції.
Де ШІ залишається безсилим
Увесь діагностичний процес у патогістології — це ланцюг, у якому є ділянки, що піддаються автоматизації, і ділянки, де без участі лікаря чи лаборанта процес просто не може бути завершений.
Розглянемо клінічний випадок: пацієнтці видалили матку з придатками через виявлену пухлину. Хірург передає матеріал у лабораторію — і першим до нього підходить патолог. Він оцінює патологічне вогнище візуально (макроскопово), визначає межі процесу і вирішує, що саме має потрапити в касету для дослідження. Жоден алгоритм не здатен замінити цей крок.
Алгоритм аналізує виключно те, що міститься на склі. Якщо фрагмент тканини взято за міліметр від пухлини, ШІ просканує здорові клітини і видасть висновок про відсутність патології. Машина чесно відпрацює свій код. Водночас досвідчений лікар, дивлячись на те саме скло, здатен запідозрити приховану загрозу. Аналізуючи непрямі реакції клітин, він зупиняє процес і дає команду дорізати зразок або взяти додатковий фрагмент тканини з архіву цього випадку. Саме ця лікарська наполегливість дає змогу вчасно виявити хворобу.
Потім — фарбування та покриття препаратів, і готове скло надходить лікарю. Тут ШІ може надати скринінгову допомогу. Але остаточний висновок залишається за патологом. Дуже часто виникає потреба дорізати матеріал, дозабрати тканину, використати додаткові методики — імуногістохімію, молекулярні дослідження — щоб виявити та зафіксувати додаткові зміни і вийти на встановлення діагнозу.
Морфологічна пам’ять — те, чого немає у машини
У медицині є таке поняття, як морфологічна пам’ять лікаря. Це досвід, зорові образи, аналоги, картинки, які лікар накопичує впродовж багаторічної роботи. Він починає відчувати патологічний процес — майже інтуїтивно. Це той багаж, який неможливо передати алгоритму.
ШІ працює лінійно: відсканував зображення і видав результат. Головний мозок лікаря продовжує працювати навіть після того, як він відійшов від мікроскопа. Після складних випадків мікроскопічні картини буквально стоять перед очима. У нашій практиці буває так, що встановити точний діагноз одразу неможливо. Потрібно «переспати» з цією інформацією, дозволити головному мозку проаналізувати всі зорові образи, і зранку пазл складається у єдино правильний висновок.
Саме тому молоді лікарі та лікарі-інтерни мають засвоювати діагностичний процес з мінімальним впливом ШІ. Вони повинні самі набувати досвіду — під наглядом більш досвідчених колег, з другою думкою, зі зверненням до класифікацій Всесвітньої організації охорони здоров’я і до Pathology Outlines, де представлені морфологічні ознаки кожної пухлини. Через кілька років такої роботи лікар набуває достатнього досвіду для проведення самостійної діагностики.
ШІ, який одразу дає підказку, може зупинити формування цього досвіду. Тому підхід тут один: спочатку лікар формує власну морфологічну пам’ять, і лише після цього ШІ стає для нього помічником.
Упроваджувати ШІ у патогістологію потрібно. Він прискорює роботу, стандартизує процеси і бере на себе рутину. Водночас остаточне слово завжди залишається за людиною. ШІ діє як потужний інструмент, позбавлений юридичної та моральної відповідальності. Життя рятує саме лікар, який вміло керує цими технологіями.
