Досвід застосування препарату Бісостад у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця | Український Медичний Часопис

Мета дослідження — оцінка клінічної ефективності й переносимості препарату БІСОСТАД (виробництва компанії «STADA», Німеччина) у лікуванні хворих з есенціальною артеріальною гіпертензією (АГ) 1-го і 2-го ступеня в поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС). У 2-місячне дослідження було включено 30 пацієнтів з м’якою та помірною АГ та ІХС, яким на початку та в кінці дослідження проведено офісне вимірювання артеріального тиску (АТ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС), добове моніторування АТ, велоергометрія (ВЕМ), біохімічне та загальноклінічне дослідження крові. Монотерапію БІСОСТАДОМ призначали протягом 1 міс і, якщо не досягався цільовий рівень АТ, до лікування додавали лізиноприл протягом 1 міс. На фоні одномісячної монотерапії БІСОСТАДОМ офісний АТ (систолічний — САТ та діастолічний — ДАТ) достовірно знизився (в середньому на 31,4 та 11,2 мм рт. ст.), цільового АТ було досягнуто у 60% хворих. При комбінації БІСОСТАДУ із лізиноприлом на етапі 8 тиж лікування цільового АТ було досягнуто у 80,0% хворих, а рівень ДАТ знизився на >20% у 60% хворих. Під впливом терапії блокатором бета-адренорецепторів БІСОСТАДОМ спостерігалося достовірне зниження ЧСС. Через 8 тиж лікування під впливом терапії на основі БІСОСТАДУ відбувалося достовірне зниження рівня середньодобового, денного та нічного САТ і ДАТ відповідно на 25,2; 22,9; 28,9 та 14,9; 17,7; 12,9 мм рт. ст. та середньодобової, денної та нічної ЧСС. Цільовий рівень середньодобового АТ був досягнутий у 19 (63,3%) пацієнтів на 8-му тижні лікування. Позитивний антигіпертензивний вплив терапії на основі БІСОСТАДУ підтверджувався достовірним та значним зниженням індексу навантаження часом для САТ та ДАТ і достовірним зменшенням варіабельності денного та нічного САТ, величини і швидкості ранкового підйому САТ. На фоні призначеного лікування на основі препарату БІСОСТАД спостерігалося покращення показників ВЕМ: достовірно знизився рівень АТ та ЧСС на висоті навантаження, значно зросла величина порогового навантаження та загальна тривалість навантаження, відбувалося більш раннє відновлення АТ під час реституції. Окрім того, спостерігалося достовірне збільшення загального часу до виникнення депресії сегмента ST, що свідчило про антиішемічну дію призначеної терапії. Лікування на основі препарату БІСОСТАД пацієнтів з АГ та ІХС супроводжувалося покращенням самопочуття: зменшилася частка хворих із наявністю таких симптомів, як головний біль (з 93,3 до 60%; p<0,005) та задишка (з 83,3 до 50%; р<0,05), зменшилася вираженість головного болю, запаморочення, задишки, нудоти та достовірно зменшилася кількість приступів стенокардії, їх вираженість та потреба хворих у прийомі нітрогліцерину. Частота виникнення побічних реакцій була низькою — 23,3% при монотерапії та 26,7% — при комбінації з лізиноприлом. Однократне призначення БІСОСТАДУ забезпечувало високу прихильність хворих до лікування — у 83,3% хворих вона була високою, у 16,7% — помірною в кінці дослідження. Таким чином, отримані результати дослідження свідчать про те, що БІСОСТАД — ефективний антигіпертензивний препарат із вираженою антиішемічною дією, який добре переноситься і забезпечує високу прихильність до лікування в пацієнтів з АГ у поєднанні з ІХС.

Посилання

1. Верткин А.Л., Лоран О.Б., Тополянский А.В. и др. (2002) Клиническая эффективность и влияние бета- адреноблокаторов на копулятивную функцию у больных с артериальной гипертензией. Кардиология, 42(9): 39–42.
2. Горбась І.М. (2007) Контроль артеріальної гіпертензії серед населення: стан проблеми за даними епідеміологічних досліджень. Укр. кардіол. журн., 2: 21–26.
3. Свищенко Е.П., Коваленко В.Н. (2003) Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии. Либідь, Киев, 504 с.
4. Свіщенко Є.П., Багрій А.Е., Єна Л.М. та ін.; Робоча група з артеріальної гіпертензії Української асоціації кардіологів (2008) Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. 4-те вид., виправ. і доп. ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска», Київ, 55 с. (http://www.ukrcardio.org/UserFiles/File/Recomendations-UAKHipertenziya.pdf).
5. Сіренко Ю.М. (2002) Артеріальна гіпертензія 2002 (посібник для лікарів). МОРІОН, Київ, 204 с.
6. Akpaffiong M., Lawson M. (2004) Noncompliance to antihypertensive drug therapy: a risk factor in stroke-associated death in minority populations. J. Hypertens., 17: 68.
7. Bangalore S., Wild D., Parkar S. et al. (2008) Beta-blockers for primary prevention of heart failure in patients with hypertension insights from a meta-analysis. J. Am. Coll. Cardiol., 52(13): 1062–1072.
8. Benetos A., Consoli S., Safavian A. et al. (2000) Efficacy, safety, and effects on quality of life of bisoprolol/hydrochlorothiazide versus amlodipine in elderly patients with systolic hypertension. Am. Heart J., 140(4): E11.
9. Bloom B.S. (2001) Daily regimen and compliance with treatment. BMJ, 323(7314): 647.
10. Brion R., Carré F., Verdier J.C. et al. (2000) Comparative effects of bisoprolol and nitrendipine on exercise capacity in hypertensive patients with regular physical activity. J. Cardiovasc. Pharmacol., 35(1): 78–83.
11. Czuriga I., Riecansky I., Bodnar J. et al. for The NEBIS Investigators; NEBIS Investigators Group (2003) Comparison of the new cardioselective beta-blocker nebivolol with bisoprolol in hypertension: the Nebivolol, Bisoprolol Multicenter Study (NEBIS). Cardiovasc. Drugs Ther., 17(3): 257–263.
12. Dickstein K., Cohen-Solal A., Filippatos G. et al. (2008) ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure 2008. The Task Force for the Diagnosis and Treatment of Acute and Chronic Heart Failure 2008 of the European Society of Cardiology. Developed in collaboration with the Heart Failure Association of the ESC (HFA) and endorsed by the European Society of Intensive Care Medicine (ESICM). Eur. Heart J., 29(19): 2388–2442 (http://eurheartj.oxfordjournals.org/cgi/content/full/29/19/2388).
13. Erdmann E., Lechat P., Verkenne P., Wiemann H. (2001) Results from post-hoc analyses of the CIBIS II trial: effect of bisoprolol in high-risk patient groups with chronic heart failure. Eur. J. Heart Fail., 3(4): 469–479.
14. Everly M.J., Heaton P.C., Cluxton R.J. Jr. (2004) Beta-blocker underuse in secondary prevention of myocardial infarction. Ann. Pharmacother., 38(2): 286–293.
15. Fodor G.J., Kotrec M., Bacskai K. et al. (2005) Is interview a reliable method to verify the compliance with antihypertensive therapy? An international central-European study. J. Hypertens., 23(6): 1261–1266.
16. Fox K., Garcia M.A., Ardissino D. et al. (2006) Guidelines on the management of stable angina pectoris: executive summary. The Task Force on the Management of Stable Angina Pectoris of the European Society of Cardiology. Eur. Heart J., 27(11): 1341–1381 (http://eurheartj.oxfordjournals.org/cgi/content/full/27/11/1341) [Прим. ред.: с полным текстом руководства можно ознакомиться на сайте Европейского кардиологического общества (http://www.escardio.org)].
17. Gerbino P., Bramley T., Nightengale B. et al. (2004) Effect of medication compliance with antihypertensive therapy on blood pressure control. Am. J. Hypertens., 17: 222A.
18. Hiltunen T.P., Suonsyrjä T., Hannila-Handelberg T. et al. (2007) Predictors of antihypertensive drug responses: initial data from a placebo-controlled, randomized, cross-over study with four antihypertensive drugs (The GENRES Study). Am J. Hypertens., 20(3): 311–318.
19. Izzo J., Sica D., Black H. (2007) Hypertension Primer: The Essentials of High Blood Pressure — Basic Science, Population Science, and Clinical Management. Fourth Edition. Lippincott Williams & Wilkins, Philadelphia, 640 p.
20. Kario K. (2004) Clinician’s Manual on Early Morning Risk Management in Hypertension. Science press, London, 80 p.
21. López-Sendón J., Swedberg K., McMurray J. et al. (2004) Expert consensus document on beta-adrenergic receptor blockers. The Task Force On Beta-Blockers of the European Society of Cardiology. Eur. Heart J., 25(15): 1341–1362 (http://eurheartj.oxfordjournals.org/cgi/content/full/25/15/1341).
22. Mancia G. (2009) Prevention of risk factors: beta-blockade and hypertension. Eur. Heart J. Suppl., 11: A3–A8.
23. Mancia G., De Backer G., Dominiczak A. et al. (2007) 2007 Guidelines for the Management of Arterial Hypertension. The Task Force for the Management of Arterial Hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the European Society of Cardiology (ESC). J. Hypertens., 25(6): 1105–1187 [Прим. ред.: с полным текстом руководства можно ознакомиться на сайте Европейского кардиологического общества (http://www.escardio.org)].
24. Neal D.A., Brown M.J., Wilkinson I.B. et al. (2004) Hemodynamic effects of amlodipine, bisoprolol, and lisinopril in hypertensive patients after liver transplantation. Transplantation, 77(5): 748–750.
25. Panjrath G.S., Messerli F.H. (2006) Beta-blockers for primary prevention in hypertension: era bygone? Prog. Cardiovasc. Dis., 49(2): 76–87.
26. Ryden L., Standl E., Bartnik M. et al. (2007) Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases: executive summary. The Task Force on Diabetes and Cardiovascular Diseases of the European Society of Cardiology (ESC) and of the European Association for the Study of Diabetes (EASD). Eur. Heart J., 28(1): 88–136 (http://eurheartj.oxfordjournals.org/cgi/content/full/28/1/88) [Прим. ред.: с полным текстом руководства можно ознакомиться на сайте Европейского кардиологического общества (http://www.escardio.org)].
27. Wang B., Song W.H., Liu G.Z.; Multi-center Cooperation Group of Bisoprolol (2005) The effect long-term administration of a selective beta1 blocker bisoprolol on glucose metabolism in patients with essential hypertensive and type 2 diabetes mellitus. Zhonghua Nei Ke Za Zhi, 44(7): 503–505.
28. Weir M.R., Maibach E.W., Bakris G.L. et al. (2000) Implications of a health lifestyle and medication analysis for improving hypertension control. Arch. Intern. Med., 160(4): 481–490.
29. White W. (2000) Blood Pressure Monitoring in Cardiovascular Medicine and Therapeutics. Humana Press, New Jersey, 308 p.
30. White W.B. (2007) Clinical assessment of early morning blood pressure in patients with hypertension. Prev. Cardiol., 10(4): 210–214.

Опыт применения препарата Бисостад у пациентов с артериальной гипертензией и ишемической болезнью сердца

Радченко А Д, Сиренко Юрий Николаевич, Марцовенко И М

Резюме. Цель исследования — оценка клинической эффективности и переносимости препарата БИСОСТАД (производства компании «STADA», Германия) в лечении больных с эссенциальной артериальной гипертензией (АГ) 1-й и 2-й степени в сочетании с ишемической болезнью сердца (ИБС). В 2-месячное исследование включили 30 пациентов с мягкой и умеренной АГ и ИБС, которым в начале и конце исследования проведены: офисное измерение артериального давления (АД) и частоты сердечных сокращений (ЧСС), суточное мониторирование АД, велоэргометрия (ВЭМ), биохимическое и общеклиническое исследование крови. Монотерапию БИСОСТАДОМ назначали на протяжении 1 мес и, если не достигался целевой уровень АД, к лечению добавляли лизиноприл в течение 1 мес. На фоне одномесячной монотерапии БИСОСТАДОМ офисное АД (систолическое — САД и диастолическое — ДАД) достоверно снизилось (в среднем на 31,4 и 11,2 мм рт. ст.), целевой АД был достигнут у 60% больных. При комбинации БИСОСТАДА с лизиноприлом на этапе 8 нед лечения целевой АД достигли у 80,0% больных, а уровень ДАД снизился на >20% у 60% больных. Под влиянием терапии блокатором бета-адренорецепторов БИСОСТАДОМ наблюдалось достоверное снижение ЧСС. Через 8 нед лечения под влиянием терапии на основе БИСОСТАДА происходило достоверное снижение уровня среднесуточного, дневного и ночного САД и ДАД соответственно на 25,2; 22,9; 28,9 и 14,9; 17,7; 12,9 мм рт. ст. и среднесуточной, дневной и ночной ЧСС. Целевой уровень среднесуточного АД был достигнут у 19 (63,3%) пациентов на 8-й неделе лечения. Положительное антигипертензивное влияние терапии на основе БИСОСТАДА подтверждалось достоверным и значительным снижением индекса нагрузки временем для САД и ДАД и достоверным уменьшением вариабельности дневного и ночного САД, величины и скорости утреннего подъема САД. На фоне назначенного лечения на основе препарата БИСОСТАД наблюдалось улучшение показателей ВЭМ: достоверно снизился уровень АД и ЧСС на высоте нагрузки, значительно возросла величина пороговой нагрузки и общая продолжительность нагрузки, происходило более раннее восстановление АД во время реституции. Кроме того, наблюдалось достоверное увеличение общего времени до возникновения депрессии сегмента ST, что свидетельствовало об антиишемическом действии назначенной терапии. Лечение на основе препарата БИСОСТАД пациентов с АГ и ИБС сопровождалось улучшением самочувствия: уменьшилась доля больных с наличием таких симптомов, как головная боль (с 93,3 до 60%; р<0,005) и одышка (с 83,3 до 50%: р<0,05), уменьшилась выраженность головной боли, головокружения, одышки, тошноты и достоверно уменьшилось количество приступов стенокардии, их выраженность и потребность больных в приеме нитроглицерина. Частота возникновения побочных реакций была низкой — 23,3% при монотерапии и 26,7% — при комбинации с лизиноприлом. Однократное назначение БИСОСТАДА обеспечивало высокую приверженность больных лечению — у 83,3% больных она была высокой, у 16,7% — умеренной в конце исследования. Таким образом, полученные результаты исследования свидетельствуют о том, что БИСОСТАД — эффективный антигипертензивный препарат с выраженным антиишемическим действием, который хорошо переносится и обеспечивает высокую приверженность к лечению пациентов с АГ в сочетании с ИБС.

Ключевые слова: бизопролол, артериальная гипертензия, ишемическая болезнь сердца

Experience of Bisostad application in patients with arterial hypertension and coronary heart disease

Radchenko G D, Sirenko Yu N, Мartsovenko I M

Summary. The aim of study was to evaluate the effectiveness and tolerance of BISOSTAD (bisoprolol) in patients with arterial hypertension (AH) and coronary heart disease (CHD). There were 30 patients with mild to moderate AH and CHD included in study. The office and ambulatory blood pressure and heart rate measurements, bicycle exercise test, biochemical blood analyses were done before and at the end of study. BISOSTAD was administered as monotherapy during 1 month. Then, if target blood pressure (BP) was not been achieved, lisinopril was added for next month. Monotherapy by BISOSTAD led to decreasing of the office systolic (SBP) and diastolic (DBP) BP on 31.4 and 11.2 mmHg respectively. Target office BP was achieved in 60% of patients. Adding of the lisinopril helped to achieved the target BP in 80,0% of patients. Office and ambulatory heart rate decreased significantly at the end of study. 24-hour, daytime and night time SBP/DBP decreased significantly on 25.2, 22.9, 28.9/14.9, 17.7, 12.9 mmHg. Target 24-hour BP was achieved in 63.3% of patients. We noted significant decreasing of the time load of BP and variability of the daytime and night SBP, SBP morning surge. Bicycle exercise patterns improved significantly: maximal BP diminished during exercise and at the rest, the maximal exercise load and time of load significantly increased, the time to ischemic changes decreased. BISOSTAD treatment improved the patient’s well-being. Adverse effects were registered in 23.3% on monotherapy and in 26.7% on combination therapy (bisoprolol + lisinopril). Therapy on base of BISOSTAD was characterized by good compliance: 83.3% of patient had high compliance and 16.7% — moderate

Key words: bisoprolol, arterial hypertension, coronary heart disease