Комплексна терапія риносинуситу: доказові дані щодо патогенетичних механізмів та клінічної ефективності препарату Цинабсин

Сучасні погляди на риносинусит (РС) значно змінилися: нині їх розглядають не просто як наслідок вірусної або бактеріальної інфекції, а як складне багатофакторне імунозапальне захворювання слизової оболонки носа та приносових пазух. Рекомендації Європейського погоджувального документа щодо риносинуситу та назальних поліпів (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyps — EPOS) 2020 р. суттєво змінили уявлення про патогенез РС, підкресливши роль порушення епітеліального бар’єра, активації механізмів вродженого імунітету, цитокінового каскаду та різних ендотипів хронічного запалення [1].

Попри значний прогрес у розумінні патогенезу гострого (ГРС) та хронічного РС (ХРС), можливості повного контролю персистуючого запалення, особливо інтерлейкін (IЛ)-8-асоційованого нейтрофільного варіанта, залишаються обмеженими. Це стимулює пошук ад’ювантних терапевтичних засобів, здатних впливати не лише на симптоми, а й на механізми локального запалення, мукоциліарний транспорт та імунну відповідь слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Останніми роками зріс інтерес до комплексної гомеопатичної терапії, відомої також як неіндивідуалізована гомеопатична терапія (NIHT), яка передбачає застосування стандартизованих комплексних гомеопатичних препаратів при конкретних клінічних показаннях. Фіксований склад робить такі препарати більш придатними для оцінки в рандомізованих контрольованих дослідженнях. Перспективною виглядає потенційна здатність окремих комплексних гомеопатичних засобів впливати на продукцію прозапальних цитокінів і нейтрофільне запалення при РС. Які механізми лежать в основі цих ефектів і які отримано клінічні результати? Розглянемо сучасні доказові дані на прикладі комплексного гомеопатичного препарату Цинабсин крізь призму найбільш поширених стереотипів щодо РС.

РС — це поширене захворювання осінньо-зимового періоду, яке є ускладненням ГРВІ

Ця думка має під собою наукове підґрунтя. Дійсно, ГРС найчастіше асоціюється з вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів та має певну сезонність із підвищенням захворюваності в осінньо-зимовий період [1]. Однак сучасні уявлення про РС значно ширші за концепцію поствірусної гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ).

Згідно з EPOS 2020, ХРС є самостійним хронічним запальним захворюванням слизової оболонки носа та приносових пазух, симптоми якого (назальна блокада, обструкція, закладеність носа, постназальне затікання) зберігаються понад 12 тиж [1]. За сучасними оцінками, симптоми ХРС можуть виявлятися у близько 5–12% дорослого населення, що робить це захворювання однією з найпоширеніших хронічних патологій верхніх дихальних шляхів. На відміну від ГРС, який демонструє чіткий зв’язок із сезонними вірусними інфекціями, ХРС розглядається як цілорічне хронічне запальне захворювання. Важливо, що клінічний тягар ХРС виходить далеко за межі локальних симптомів, впливаючи на сон, когнітивні функції, працездатність та якість життя загалом [1].

Запалення при ГРС ініціюється вірусами, а при ХРС підтримується бактеріальною інфекцією

Сучасні дані свідчать, що етіопатогенез РС є значно складнішим. Дійсно, більшість випадків ГРС асоційована з вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів, однак навіть при гострому процесі важливу роль відіграють локальні імунозапальні механізми слизової оболонки. Сьогодні слизову оболонку верхніх дихальних шляхів розглядають не лише як механічний бар’єр, а як активну локальну імунну систему, що взаємодіє з вірусами, бактеріями, алергенами та іншими зовнішніми чинниками через Toll-подібні рецептори (TLR) та інші рецептори розпізнавання патернів (рис. 1) [2, 3]. Активація цих механізмів супроводжується синтезом прозапальних цитокінів, хемокінів та антимікробних пептидів, що підтримують локальну запальну відповідь.

Рисунок 1. Роль Toll-подібних рецепторів у виникненні ХРС [2]

Примітки: AМР — антимікробні пептиди; MCC — мукоциліарний кліренс; NO — оксид азоту; PAMP — молекулярні патерни, асоційовані з патогенами; T2R — рецептор гіркого смаку 2-го типу; TSLP — тимічний стромальний лімфопоетин.

Ще складнішим є патогенез ХРС. Порушення епітеліального бар’єра, дисфункція міжклітинних контактів і зміни мукоциліарного кліренсу зумовлюють персистенцію запалення та хронізацію процесу при ХРС. У результаті формується персистуючий запальний процес навіть за відсутності активної бактеріальної інфекції [2, 3]. Важливу роль у цьому процесі відіграє дисрегуляція локальної імунної відповіді з активацією цитокінового каскаду та формуванням різних ендотипів хронічного запалення, зокрема нейтрофільного IЛ-8-асоційованого варіанта. Саме тому сучасні підходи до терапії РС дедалі більше орієнтовані не лише на ерадикацію патогенів, а й на контроль запалення, відновлення функції слизової оболонки та підтримку мукоциліарного транспорту.

Роль прозапальних цитокінів при ХРС

Активація TLR є одним із ключових ранніх механізмів вродженого імунітету при РС. Саме через систему TLR слизова оболонка верхніх дихальних шляхів розпізнає патогени та сигнали ушкодження, запускаючи подальший каскад імунозапальної відповіді [2, 3]. Наслідком цієї активації є синтез широкого спектра прозапальних цитокінів і хемокінів, зокрема ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-13, ІЛ-1β та фактора некрозу пухлини-α.

Особливу увагу нині приділяють ІЛ-8, який сьогодні розглядають як один із ключових медіаторів персистуючого нейтрофільного запалення при ХРС [4, 5]. IЛ-8 забезпечує рекрутування та активацію нейтрофілів, підтримує локальну запальну відповідь і бере участь у процесах ремоделювання слизової оболонки. Нещодавно опубліковане дослідження, в якому аналізували особ­ливості різних ендотипів ХРС, виявило підвищення рівня IЛ-8 майже при всіх варіантах захворювання, що підкреслює його універсальну роль у підтриманні хронічного запалення (рис. 2) [6]. Водночас підвищення ІЛ-8 виявляли й при 2-му типі ХРС, що може вказувати на участь нейтрофільного компонента навіть в ендотипах, традиційно асоційованих із еозинофільним запаленням [6]. Таким чином, сучасний погляд на ХРС передбачає складну взаємодію між механізмами вродженого імунітету, цитокіновою активацією та різними ендотипами хронічного запалення.

Рисунок 2. Вміст прозапальних цитокінів при різних ендотипах ХРС [6]

Примітки: ECP — еозинофільний катіонний білок; CCL — ліганд хемокіну; G-CSF — гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор; GM-CSF — гранулоцитарно-макрофагальний колонієстимулювальний фактор; MMP — матриксні металопротеїнази; NET — позаклітинна нейтрофільна пастка.

Сучасна фармакотерапія дозволяє лише частково контролювати персистуюче запалення при ХРС

Попри суттєвий прогрес у розумінні патогенезу ХРС, можливості повного контролю персистуючого запалення при цьому захворюванні залишаються обмеженими. Частина традиційних симптоматичних засобів здатна полегшувати окремі клінічні прояви захворювання, однак лише обмежено впливає на складні механізми локальної імуно-запальної відповіді.

Інтраназальні кортикостероїди залишаються базовою протизапальною терапією ХРС, особливо при запаленні 2-го типу, оскільки здатні пригнічувати продукцію IЛ-4, IЛ-5- та IЛ-13, зменшувати вираженість еозинофільного запалення та частково впливати на процеси ремоделювання слизової оболонки [1, 7]. Водночас їх ефективність може бути менш вираженою при ХРС без запалення 2-го типу, для якого більш характерними є нейтрофільна реакція та ІЛ-8-асоційоване запалення.

Найбільш таргетний вплив на окремі ендотипи ХРС сьогодні забезпечує біологічна терапія. Наприклад, дупілумаб блокує сигнальні шляхи IЛ-4 та IЛ-13 [4], меролізумаб впливає на ІЛ-5-асоційоване еозинофільне запалення, омалізумаб — на IgE-опосередковані механізми [8]. Однак ці препарати переважно застосовуються при тяжкому запаленні 2-го типу, асоційованому з назальним поліпозом, і чинять обмежений вплив на нейтрофільне ІЛ-8-асоційоване запалення [4, 8].

Сучасна терапія ХРС дедалі більше орієнтується на ендотипи запалення, однак частина механізмів (ІЛ-8-асоційований нейтрофільний варіант) усе ще залишається складною терапевтичною мішенню.

Попри суттєвий прогрес у розумінні патогенезу ХРС, частина механізмів хронічного запалення, зокрема IЛ-8-асоційований нейтрофільний запальний процес, усе ще залишається недостатньо контрольованим. Це стимулює інтерес до терапевтичних засобів, здатних модулювати механізми вродженого імунітету, впливати на цитокінову активацію та локальну імунозапальну відповідь слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Одним із таких напрямів є комплементарна медицина, зокрема комплексні гомеопатичні препарати, які вивчали при ГРС та ХРС. Для клінічної практики найбільший інтерес становить NIHT, що передбачає застосування стандартизованих препаратів із фіксованим складом при конкретних клінічних показаннях. Відомо, що понад 20% пацієнтів із ХРС застосовують засоби комплементарної медицини [9]. Водночас результати клінічних досліджень гомеопатичних засобів при РС залишаються неоднорідними. Це може бути пов’язано зі значною різницею між препаратами щодо складу, фармакологічної концепції та потенційних механізмів дії. Частина досліджень демонструє швидший регрес симптомів, хорошу переносимість терапії та покращення якості життя [10, 11], тоді як інші не виявляють статистично значущих переваг порівняно з плацебо [12].

У зв’язку з цим особливий інтерес викликають окремі комплексні препарати, для яких опубліковані експериментальні та клінічні дані щодо потенційного впливу на цитокінову активацію, нейтрофільне запалення та локальні механізми імунної відповіді слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Ефективність комплексних гомеопатичних препаратів при РС

Більшість гомеопатичних засобів не має сучасної доказової бази. Разом з тим існують засоби, наприклад, комплексний препарат Цинабсин, які асоціювалися зі зменшенням вираженості симптомів та показали сприятливий профіль переносимості. До складу Цинабсину входять рослинні (Hydrastis D3, Echinacea D1) та мінеральні (Cinnabaris D3, Kalium bichromicum D3) компоненти, які чинять синергічний вплив, забезпечуючи протизапальний, секретолітичний, секретомоторний та імуномодулювальний ефект.

Японські спеціалісти під керівництвом професора Hideyuki Kawauchi досліджували можливі механізми протизапального впливу Цинабсину [5]. Спостерігаючи за культурою людських активованих епітеліальних клітин a549, вони відзначили, що 3-годинна інкубація з Цинабсином у концентрації 100 пг/мл забезпечувала достовірне зниження вивільнення IЛ-8, одного з ключових медіаторів нейтрофільного запалення при РС.

Подібні дані отримали вітчизняні вчені, які досліджували імуномодулювальні властивості Цинабсину в культурі клітин глоткових мигдаликів, отриманих після аденотомії (n=90) [13]. Введення Цинабсину в концентраціях 10 і 100 мкг/мл супроводжувалося підвищенням кількості СD16+-клітин, частковим зростанням експресії СD14+ та активацією природних цитотоксичних клітин мигдаликів. Водночас препарат знижував синтез прозапального ІЛ-1β, підвищував продукцію протизапального ІЛ-10 та γ-інтерферону (рис. 3) та не стимулював зростання проалергенного ІЛ-4.

Рисунок 3. Вплив Цинабсину на цитокінову відповідь клітин глоткового мигдалика in vitro [13]

*Тенденція до зменшення рівня ІЛ-1; **тенденція до зростання вмісту ІЛ-10; ***достовірне (р<0,01) зростання синтезу γ-інтерферону; ****відсутність впливу на вміст ІЛ-4.

Отримані результати автори інтерпретували як свідчення потенційного модулювального впливу препарату на окремі ланки локальної імунної відповіді та запалення. На їх думку, Цинабсин слід розглядати не лише як симптоматичний засіб, а як препарат із потенційним впливом на окремі механізми локальної імунозапальної відповіді при РС, зокрема продукцію ІЛ-8 та інших прозапальних медіаторів.

Дані експериментальних та клінічних досліджень свідчать, що для препарату Цинабсин характерний комплекс­ний механізм дії, який охоплює одразу кілька ключових ланок патогенезу РС (рис. 4). Активні компоненти препарату діють синергічно, доповнюючи один одного в лікуванні пацієнтів з гострим та хронічним РС. Cinnabaris швидко і надійно звільняє від таких характерних симптомів запалення навколоносових пазух, як головний біль, сльозотеча, а також від невралгій у ділянці обличчя. Hydrastis і Kalium bichromicum діють головним чином при підгострому і хронічному перебігу захворювання, що часто відмічають при тривалому синуситі. Усі три інгредієнти сприяють усуненню набряку слизових оболонок і відновленню носового дихання. Echinacea сприяє загальній підтримці імунної системи.

Рисунок 4. Комплексна дія Цинабсину: секретолітична, протизапальна та імуномодулювальна [5]

Таким чином, потенційні ефекти Цинабсину охоплюють не тільки синтез прозапальних цитокінів та локальну імунну відповідь, але й покращення мукоциліарного транспорту та нормалізацію секреторної активності слизової оболонки [5].

Європейські дослідження ефективності Цинабсину при РС

Однією з таких робіт є багатоцентрове проспективне дослідження R. Benchev, D. Vicheva (2023), в якому взяли участь 180 хворих на ГРС та ХРС в стадії загострення [14]. Цинабсин застосовували за стандартною схемою: у гост­рий період протягом перших 3 днів — по 1 таблетці суб­лінгвально (максимум — 12 таблеток на добу для дітей віком старше 12 років та дорослих, 6 таблеток для дітей віком 6–12 років), після — по 1–2 таблетки 3 рази на добу до 14-го дня лікування.

На тлі лікування відзначали статистично значуще зменшення вираженості основних симптомів РС (головний біль, лицьовий біль / тиск, назальна обструкція, назальна секреція, постназальне затікання слизу) з перших днів лікування з поступовим покращенням стану до 14-го дня спостереження. Середня сумарна вираженість симптомів знизилася з 25,32 бала на початку терапії до 10,58 бала на 14-ту добу (p=0,00001). Цинабсин сприяв покращенню риноскопічної картини: частка пацієнтів, які не мали вираженого набряку слизової оболонки, достовірно зросла майже у 40 разів, збільшившись з 1,1 до 47,4%. Аналогічну динаміку відмічали щодо гіперемії: на тлі терапії Цинабсином виявлено збільшення частки пацієнтів без ознак гіперемії з 1,1 до 58,4%, а також зменшення вираженості знач­ної гіперемії з 15,6 до 0,6% (рис. 5).

Рисунок 5. Вплив Цинабсину на симптоми РС [14]

Примітки: А — вираженість набряку слизової оболонки, Б — вираженість гіперемії слизової оболонки.

Назальна секреція значно знизилася: на початку терапії на рясні виділення скаржилися 30,6% пацієнтів, наприкінці лікування вони відзначалися лише у 0,6% хворих, при цьому частка осіб без патологічної секреції збільшилася з 1,1 до 20,1%. Відзначили значущий вплив Цинабсину на вираженість вторинних ознак РС: інтенсивність назальної обструкції та назальної секреції знизилася на 3,8 та 3,5 бала відповідно. Менш виражену, але клінічно значущу динаміку відзначили щодо постназального затікання слизу, лицьового та головного болю (рис. 6).

Рисунок 6. Вплив Цинабсину на вторинні кінцеві точки [14]

Інтегральна оцінка ефективності лікування продемонструвала позитивну клінічну динаміку. Вже під час 1-го контрольного візиту 7,2 та 22,2% пацієнтів відзначили «значне покращення» та «покращення» свого стану відповідно (рис. 7). На 14-ту добу лікування частка пацієнтів зі «значним покращенням» зросла більш ніж у 6 разів (з 7,2 до 43,9%), а майже третина пацієнтів (30,6%) констатували повне зникнення скарг (р=0,0001).

Рисунок 7. Оцінка ефективності лікування Цинабсином [14]

Загалом 14-денна терапія препаратом Цинабсин доб­ре переносилася та забезпечила «покращення», «значне покращення» або «повне зникнення скарг» у 93,9% осіб (p=0,0001) [14].

Вітчизняні дослідження ефективності Цинабсину при РС

Цинабсин тривалий час застосовують у клінічній практиці в Україні, що стало підґрунтям для проведення низки вітчизняних клінічних спостережень. Наприклад, оцінювали не лише динаміку симптомів РС, а й рино-, отоскопічні та тимпанометричні показники, а також віддалені результати лікування протягом 3–6 міс спостереження [15].

Призначення Цинабсину дітям з ГРС (n=34) сприяло зменшенню вираженості назальної обструкції: на 7-му добу терапії вона залишилась у 11,8% пацієнтів основної групи, тоді як в осіб контрольної групи, які не отримували препарат, цей показник становив 23,5%. Рясні виділення з носа залишалися лише у 10,7% пацієнтів, які отримували Цинабсин, порівняно з 41,2% у групі контро­лю. При цьому поствірусний РС на тлі прийому Цинабсину розвивався вдвічі рідше, ніж у групі контролю (11,8 та 23,5% відповідно).

Подібну динаміку відзначили при ХРС (n=34): на тлі терапії відмічено покращення носового дихання (на 7-му добу терапії утруднення носового дихання відмічали 7,1% дітей основної групи та 50% пацієнтів з групи контролю), зменшення вираженості ринореї (через тиждень лікування виділення з носа виявили 10,7 та 41,7% осіб основної та контрольної групи відповідно). Крім того, рецидиви синуситу після перенесеної ГРВІ у групі Цинабсину виникали більш ніж удвічі рідше порівняно з контро­лем (14,3 проти 36,4% відповідно).

Окремо вчені спостерігали дітей з ексудативним отитом та сальпінгоотитом, використовуючи тимпанометрію як один із критеріїв ефективності лікування. Через 30 днів після оперативного втручання патологічна тимпанограма типу В зберігалася у 21,4% дітей, які додатково до стандартної терапії отримували Цинабсин, та у 41,7% пацієнтів, яким призначали тільки стандартну терапію [15]. Під час подальшого 3-місячного спостереження повторні епізоди сальпінгоотиту виникали у 8,3% дітей, які отримували Цинабсин, та у 25% пацієнтів контрольної групи. Автори дійшли висновку, що Цинабсин доцільно включати в комплекс лікувально-профілактичних заходів при ГРС, ХРС та сальпінгоотиті у дітей.

Висновки

Сучасні уявлення про РС розглядають цю патологію як складний імунозапальний процес, перебіг якого супроводжується активацією механізмів вродженого імунітету, цитокінового каскаду та ІЛ-8-асоційованого нейтрофільного запалення. У зв’язку з обмеженими можливостями конт­ролю окремих механізмів хронізації запального процесу зростає інтерес до ад’ювантних терапевтичних засобів, здатних впливати на локальну імунозапальну відповідь слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Комплексний рослинно-мінеральний препарат Цинабсин, який виробляється в Німеччині відповідно до стандартів належної виробничої практики (GMP) та офіційно зареєстрований у країнах Європейського Союзу як лікарський засіб, має певну доказову базу своєї ефективності при ГРС та ХРС. Дані експериментальних та клінічних досліджень демонструють патогенетичну спрямованість його дії та позитивний вплив на суб’єктивні та об’єктивні ознаки РС.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 20.05.2026
Прийнято до друку/Accepted: 23.05.2026