Вступ
Ранолазин — похідне піперазину, рекомендоване як додаткова терапія для пацієнтів із хронічним коронарним синдромом (ХКС) та неконтрольованими симптомами або непереносимістю стандартних антиангінальних препаратів 1-ї лінії [1]. Препарат може зменшувати вираженість ішемії міокарда шляхом пригнічення пізнього вхідного потоку Na+ у кардіоміоцитах під час реполяризації, тим самим перешкоджаючи внутрішньоклітинному перевантаженню Na+ та подальшому підвищенню рівня цитозольного Ca2+ шляхом модуляції зворотного обміну Na+-Ca2+ [2]. Важливо відмітити, що пізній вхідний потік Na+ збільшується під час ішемії міокарда та розвитку серцевої недостатності (СН) [2, 3].
Переваги ранолазину у зниженні перевантаження Ca2+ та дисфункції лівого шлуночка під час ішемії / реперфузії вперше доведені на експериментальних моделях щурів понад 15 років тому [4], і ранолазин спочатку розглядали як антиангінальний засіб [5, 6]. Пізніше встановлено, що він зменшує міокардіальні проаритмічні субстрати та тригери [6, 7], можливо, надаючи подвійний захист від фібриляції передсердь (ФП) та шлуночкової аритмії (ША) [8]. Оскільки стандартні антиаритмічні засоби для лікування ФП мають деякі обмеження через недостатню ефективність та потенційні побічні ефекти, ранолазин досліджували як самостійну терапію для запобігання рецидиву ФП [9] або як додатковий засіб для підвищення ефективності аміодарону [10] або дронедарону [11, 12].
У нижченаведеному дослідженні, проведеному в реальних умовах в Італії, використовували великі адміністративні бази даних для вивчення зв’язку ранолазину з розвитком ФП або смертю з будь-якої причини як первинних результатів у пацієнтів із ХКС. Також досліджували ризик брадіаритмії або ША у якості вторинних результатів.
Об’єкт і методи дослідження
Джерело даних
Проведено ретроспективний аналіз адміністративних баз даних, що включали близько 6,1 млн (більш ніж 10% населення Італії) осіб, яким надано допомогу в місцевих закладах охорони здоров’я, що брали участь у проєкті з вивчення серцево-судинної фармакоепідеміології та результатів лікування. Для забезпечення конфіденційності кожному учаснику присвоєно анонімний однозначний числовий код (ідентифікатор пацієнта).
Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації та схвалено етичними комітетами місцевих закладів охорони здоров’я, що брали участь у проєкті.
Пацієнти та дизайн дослідження
Пацієнтів із діагнозом ХКС при виписці зі стаціонару у період 2011–2020 рр. ідентифіковано, а потім розподілено до однієї з двох взаємовиключних груп: «ранолазин» або «без ранолазину», що складалися з пацієнтів, які отримували або не отримували лікування цим препаратом протягом щонайменше 1 року відповідно. Призначення інших препаратів, рекомендованих у якості препаратів 1-ї лінії або додаткових препаратів згідно з рекомендаціями (блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, нітрати, івабрадин, нікорандил), також зафіксовано у всіх пацієнтів обох груп [1].
Дату 1-го призначення лікування вважали індексною датою. Загальний профіль здоров’я пацієнтів оцінювали протягом усього доступного періоду до індексної дати (період характеристики тривалістю щонайменше 1 рік) та спостерігали протягом усього часу після індексної дати (період спостереження тривалістю щонайменше 1 рік). Загальний профіль здоров’я оцінювали за індексом коморбідності Чарлсона (ІКЧ) — системою, що базується на віковій категорії та тяжкості 19 супутніх захворювань [13]. Супутні захворювання, включені до ІКЧ, та інші стани, що становили інтерес, оцінювали протягом усього періоду до індексної дати, а саме: цукровий діабет (ЦД), дисліпідемія, артеріальна гіпертензія (АГ), інсульт, інфаркт міокарда (ІМ), хронічна хвороба нирок (ХХН), ФП, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), рак, серцево-судинні втручання, зокрема аортокоронарне шунтування або інші операції на серці, коронарна ангіопластика, ангіопластика периферичних артерій або судинна хірургія, імплантація кардіостимулятора та/або імплантованого кардіовертера-дефібрилятора.
Первинні та вторинні результати оцінювали, починаючи з 6 міс після дати індексації, протягом усього періоду доступності даних (таким чином виключаючи ранні події, які потенційно вказують на клінічну нестабільність). Дотримання режиму лікування оцінювали за допомогою коефіцієнта наявності ліків, розрахованого на основі даних про призначення ліків в адміністративних базах даних. Також для аналізу популяції з принаймні помірним дотриманням рекомендацій, що базуються на настановах, пацієнти з <3 призначеними ліками були виключені. Відповідно до принципу наміру лікувати, випадки первинних та вторинних результатів, що виникли під час спостереження, класифіковані наступним чином: вперше виявлена ФП у пацієнтів без цього діагнозу протягом періоду характеристики, смерть від усіх причин, брадіаритмія, шлуночкова тахіаритмія.
Результати
Бази даних містили 199 531 пацієнта з ХКС. З них для аналізу відібрано 171 015 пацієнтів з повними даними, доступними щонайменше за 1 рік до та після індексної дати, включаючи 22 207 у групі ранолазину та 148 808 — у групі без ранолазину (рис. 1), із середнім періодом спостереження 4,4±2,6 та 5,0±3,2 року відповідно (р<0,001). Демографічні та клінічні характеристики всієї популяції та двох груп лікування наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Демографічні та клінічні характеристики всієї досліджуваної популяції та когорт, що приймали ранолазин, та тих, хто не приймав цей препарат
| Показник | Уся популяція, n=171 015 | Ранолазин, n=22 207 | Без ранолазину, n=148 808 | SMD |
|---|---|---|---|---|
| Вік, роки (середнє±SD) | 72,0±11,5 | 71,5±10,4 | 72,1±11,6 | 0,058 |
| Стать, чоловіки, n (%) | 112 813 (66,0) | 15 007 (67,6) | 97 806 (65,7) | 0,033 |
| ІКЧ (середнє±SD) | 1,3±1,4 | 1,2±1,2 | 1,3±1,4 | 0,044 |
| АГ, n (%) | 162 003 (94,7) | 21 585 (97,2) | 140 418 (94,4) | 0,141 |
| Дисліпідемія, n (%) | 121 208 (70,9) | 19 884 (89,5) | 101 324 (68,1) | 0,544 |
| ЦД, n (%) | 52 290 (30,6) | 8583 (38,6) | 43 707 (29,4) | 0,197 |
| ФП, n (%) | 25 046 (14,6) | 2519 (11,3) | 22 527 (15,1) | 0,112 |
| СН, n (%) | 30 847 (18,0) | 3929 (17,7) | 26 918 (18,1) | 0,010 |
| Перенесений ІМ, n (%) | 38 549 (22,5) | 8083 (36,4) | 30 466 (20,5) | 0,359 |
| Перенесений інсульт, n (%) | 30 660 (17,9) | 3747 (16,9) | 26 913 (18,1) | 0,032 |
| ХХН, n (%) | 19 715 (11,5) | 2606 (11,7) | 17 109 (11,5) | 0,007 |
| ХОЗЛ, n (%) | 47 336 (27,7) | 6870 (30,9) | 40 466 (27,2) | 0,083 |
| Рак, n (%) | 14 438 (8,4) | 1695 (7,6) | 12 743 (8,6) | 0,034 |
| Серцево-судинні втручання*, n (%) | 77 809 (45,5) | 12 450 (56,1) | 65 359 (43,9) | 0,245 |
| Антитромботичні препарати, n (%) | 152 076 (88,9) | 19 880 (89,5) | 132 196 (88,8) | 0,022 |
| Блокатори β-адренорецепторів, n (%) | 115 365 (67,5) | 15 546 (70,0) | 99 819 (67,1) | 0,063 |
| Антагоністи кальцію, n (%) | 44 403 (26,0) | 5250 (23,6) | 39 153 (26,3) | 0,062 |
| Нітрати, n (%) | 39 752 (23,2) | 6653 (30,0) | 33 099 (22,2) | 0,176 |
| Івабрадин, n (%) | 7693 (4,5) | 1713 (7,7) | 5980 (4,0) | 0,158 |
Середній вік пацієнтів, що значно перевищував 70 років (28,4% були віком ≥80 років), та переважно чоловіча стать відповідали поточній епідеміологічній ситуації. АГ була найпоширенішим фактором серцево-судинного ризику в обох групах лікування. Інші поширені фактори ризику — дисліпідемія, яку значно частіше відмічали в групі ранолазину, та ЦД. Супутні захворювання, виражені за ІКЧ, та поширеність попереднього інсульту, ХХН, ХОЗЛ та раку були подібними у двох групах, а в пацієнтів групи ранолазину на момент до початку лікування були більш поширені ІМ та серцево-судинні втручання (табл. 1). Призначення фармакологічних препаратів, рекомендованих настановами, було подібним у двох групах, причому понад 90% пацієнтів отримували терапію 1-ї лінії (блокатори β-адренорецепторів або блокатори кальцієвих каналів). Демографічні та клінічні характеристики, а також частота супутніх захворювань у групі пацієнтів, що приймали ранолазин, та тих, хто не приймав його, представлено в табл. 2.
Таблиця 2. Демографічні та клінічні характеристики, а також частота супутніх захворювань у групі пацієнтів, що приймали ранолазин, та тих, хто не приймав його
| Показник | Ранолазин n=6384 | Без ранолазину n=25 536 | SMD |
|---|---|---|---|
| Вік, роки (середнє±SD) | 70,7±10,8 | 70,3±11,8 | 0,030 |
| Стать, чоловіки, n (%) | 4419 (69,2) | 17 772 (69,6) | 0,008 |
| ІКЧ (середнє±SD) | 0,7±1,0 | 0,7±1,0 | 0,004 |
| АГ, n (%) | 6190 (97,0) | 24 700 (96,7) | 0,013 |
| Дисліпідемія, n (%) | 5745 (90,0) | 22 629 (88,6) | 0,044 |
| ЦД, n (%) | 185 (2,9) | 924 (3,6) | 0,041 |
| ФП, n (%) | 652 (10,2) | 2511 (9,8) | 0,013 |
| СН, n (%) | 812 (12,7) | 3296 (12,9) | 0,006 |
| Перенесений ІМ, n (%) | 2251 (35,3) | 8467 (33,2) | 0,044 |
| Перенесений інсульт, n (%) | 851 (13,3) | 3350 (13,1) | 0,006 |
| ХХН, n (%) | 472 (7,4) | 1901 (7,4) | 0,002 |
| ХОЗЛ, n (%) | 1775 (27,8) | 6825 (26,7) | 0,024 |
| Рак, n (%) | 432 (6,8) | 1661 (6,5) | 0,011 |
| Серцево-судинні втручання, n (%) | 3524 (55,2) | 13 701 (53,7) | 0,031 |
| Антитромботичні препарати, n (%) | 5802 (90,9) | 22 571 (88,4) | 0,082 |
| Блокатори β-адренорецепторів, n (%) | 4453 (69,8) | 18 041 (70,7) | 0,020 |
| Антагоністи кальцію, n (%) | 1373 (21,5) | 5624 (22,0) | 0,013 |
| Нітрати, n (%) | 1754 (27,5) | 6511 (25,5) | 0,045 |
| Івабрадин, n (%) | 383 (6,0) | 1382 (5,4) | 0,025 |
Після виключення пацієнтів, які перенесли ФП протягом 12 міс до залучення в дослідження, частота аритмії під час спостереження була значно нижчою в групі ранолазину, ніж у групі без ранолазину (5,3 проти 9,6%; р<0,001) (рис. 2). За результатами багатовимірного регресійного аналізу Кокса, ранолазин пов’язаний зі зниженням ризику розвитку нововиниклої ФП (ВР 0,59; 95% ДІ 0,53–0,67; р<0,001) (табл. 3).
Таблиця 3. Регресійна модель Кокса для факторів, пов’язаних із ризиком виникнення ФП
| Показник | ВР | 95% ДІ | р |
|---|---|---|---|
| Ранолазин (проти відсутності ранолазину) | 0,59 | 0,53–0,67 | <0,001 |
| Вік (для збільшення на 1 рік) | 1,07 | 1,07–1,07 | <0,001 |
| Стать (чоловіча проти жіночої) | 1,23 | 1,13–1,35 | <0,001 |
| СН (так проти ні) | 1,66 | 1,49–1,85 | <0,001 |
| Попередній ІМ (так проти ні) | 1,11 | 1,02–1,21 | 0,019 |
| ХХН (так проти ні) | 1,31 | 1,15–1,49 | <0,001 |
| ХОЗЛ (так проти ні) | 1,18 | 1,08–1,28 | <0,001 |
| Серцево-судинні втручання (так проти ні) | 0,88 | 0,81–0,95 | 0,002 |
| Антитромботичні препарати (так проти ні) | 0,84 | 0,77–0,91 | <0,001 |
| Блокатори β-адренорецепторів (так проти ні) | 1,13 | 1,08–1,23 | 0,007 |
| Антагоністи кальцію (так проти ні) | 1,11 | 1,01–1,21 | 0,030 |
| Нітрати (так проти ні) | 1,11 | 1,02–1,21 | 0,013 |
Крім того, старший вік, чоловіча стать, СН, перенесений ІМ, ХХН, ХОЗЛ та призначення блокаторів β-адренорецепторів, антагоністів кальцію та нітратів були предикторами підвищеного ризику, тоді як серцево-судинні втручання та антитромботичні препарати пов’язані зі зниженням ризику виникнення ФП (див. табл. 3). Лікування ранолазином також було пов’язане зі значно нижчою смертністю від усіх причин (31,7 проти 20,0%; р<0,001) та багатовимірним зниженням ризику смерті на 26% (ВР 0,74; 95% ДІ 0,70–0,79; р<0,001) (табл. 4).
Таблиця 4. Регресійна модель Кокса для факторів, пов’язаних із ризиком смерті від усіх причин
| Показник | ВР | 95% ДІ | р |
|---|---|---|---|
| Ранолазин (проти відсутності ранолазину) | 0,74 | 0,70–0,79 | <0,001 |
| Вік (для збільшення на 1 рік) | 1,09 | 1,08–1,09 | <0,001 |
| Стать (чоловіча проти жіночої) | 1,32 | 1,26–1,38 | <0,001 |
| ІКЧ (для збільшення на один пункт) | 1,22 | 1,19–1,25 | <0,001 |
| Дисліпідемія (так проти ні) | 0,83 | 0,79–0,88 | <0,001 |
| ЦД (так проти ні) | 1,16 | 1,06–1,28 | 0,002 |
| ФП (так проти ні) | 1,20 | 1,13–1,27 | <0,001 |
| СН (так проти ні) | 1,60 | 1,52–1,69 | <0,001 |
| Попередній ІМ (так проти ні) | 1,10 | 1,05–1,15 | <0,001 |
| Попередній інсульт (так проти ні) | 1,16 | 1,10–1,23 | <0,001 |
| ХХН (так проти ні) | 1,32 | 1,24–1,40 | <0,001 |
| ХОЗЛ (так проти ні) | 1,10 | 1,05–1,16 | <0,001 |
| Рак (так проти ні) | 1,38 | 1,28–1,49 | <0,001 |
| Серцево-судинні втручання (так проти ні) | 0,84 | 0,81–0,88 | <0,001 |
| Антитромботичні препарати (так проти ні) | 0,89 | 0,85–0,93 | <0,001 |
| Антагоністи кальцію (так проти ні) | 0,89 | 0,85–0,93 | <0,001 |
| Нітрати (так проти ні) | 1,21 | 1,16–1,26 | <0,001 |
| Івабрадин (так проти ні) | 1,33 | 1,22–1,44 | <0,001 |
Крім того, регресійні моделі Кокса показали, що ранолазин також пов’язаний зі значно нижчим ризиком брадіаритмії та шлуночкової тахікардії / фібриляції шлуночків. Фактично брадіаритмія виникала у 3,0 та 4,3% осіб, які отримували ранолазин, та тих, хто не отримував ранолазин відповідно (р<0,001), зі зниженням ризику на 24% (ВР 0,76; 95% ДІ 0,65–0,89; р=0,001) після коригування на вік, стать, інтенсивність серцево-судинних захворювань, СН та серцево-судинні втручання.
Аналогічно шлуночкова тахікардія / фібриляція шлуночків зареєстрована у 1,4 та 1,8% осіб, що отримували ранолазин, та тих, хто не отримував ранолазин, відповідно (р=0,015), що відповідає зниженню ризику на 20% (ВР 0,80; 95% ДІ 0,63–1,00; р=0,049) після коригування на стать, ФП, СН, перенесений інсульт, ІМ, призначення івабрадину та нітратів.
Нарешті, у багатовимірних моделях, що досліджували результати, не пов’язані з дією препарату, зв’язку між ранолазином та колоректальним раком (ВР 0,80; 95% ДІ 0,57–1,12; р=0,192), легеневою емболією (ВР 1,15; 95% ДІ 0,78–1,68; р=0,479) та інфекціями сечовивідних шляхів (ВР 0,88; 95% ДІ 0,71–1,10; р=0,263) не виявлено.
Обговорення
Це перше дослідження, в якому вивчали ефективність та безпеку ранолазину для профілактики ФП у пацієнтів з ХКС у великій вибірці осіб. Зі 171 015 пацієнтів, які взяли участь у дослідженні, 45,5% були віком ≥75 років, і понад ⅔ були чоловіками, що узгоджується з епідеміологією ХКС у західних країнах [1, 15]. У досліджуваній популяції в осіб, які отримували ранолазин, відмічено більшу поширеність факторів серцево-судинного ризику та пов’язаних з ними станів, зокрема дисліпідемії, ЦД та перенесеного ІМ, їм частіше проводили серцево-судинні втручання, як-от реваскуляризація міокарда. Можна припустити, що це спостереження відображає ставлення клініцистів до призначення пацієнтам із підвищеним серцево-судинним ризиком ранолазину, який, як відомо, чинить сприятливий вплив на метаболізм глюкози та ендотеліальну функцію [15–17]. Такий підхід можна розглядати як узгоджений з індивідуалізованою терапією, що базується на застосуванні препаратів 1-ї лінії (блокатори β-адренорецепторів та блокатори кальцієвих каналів) та додаткових препаратів (ранолазин та нітрати тривалої дії), як це рекомендовано в настановах [1].
Результати цього дослідження узгоджуються з даними про зниження частоти ФП, а також брадіаритмії та шлуночкової тахікардії, пов’язаними з прийомом ранолазину. Докази антиаритмічних властивостей ранолазину отримані в дослідженні MERLIN-TIMI 36, в якому брали участь пацієнти з ІМ без підйому сегмента ST (NSTEMI), яким проводили безперервний моніторинг електрокардіограми протягом перших 7 днів після гострої події. Порівняно з плацебо ранолазин був пов’язаний зі значним зменшенням вираженості шлуночкової тахікардії тривалістю ≥8 уд. [2]. У подальшому post-hoc-аналізі того самого дослідження частота виникнення ФП протягом 1-го року була значно знижена у пацієнтів, які отримували ранолазин [18]. Більше того, порівняно з терапією лише аміодароном комбінація ранолазину та аміодарону прискорювала фармакологічну кардіоверсію ФП [10]. Аналогічно, у дослідженні HARMONY комбінація дронедарону та ранолазину ефективно знизила навантаження ФП у пацієнтів з імплантованим кардіостимулятором [11].
Нарешті, метааналіз 5 різних досліджень показав на 53% нижчий ризик ФП у пацієнтів, які отримували ранолазин, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо [21]. Однак важливо підкреслити, що із 3629 пацієнтів, які отримували ранолазин і включених у цей метааналіз, 3162 були учасниками дослідження MERLIN-TIMI 36, тоді як лише 462 взяті з інших 4 досліджень [19]. Це підтверджує необхідність збагачення доказів антиаритмічних властивостей ранолазину в ширших популяціях, як-от у вищенаведеному дослідженні.
На основі цього досвіду ранолазин класифікований як препарат класу Id (блокатори потенціалзалежних Na+-каналів пізнього потоку) у «модернізованій класифікації» серцевих антиаритмічних препаратів [20, 21]. З механістичної точки зору, дослідження на тваринних моделях підтверджують здатність ранолазину перетворювати пароксизмальну ФП на синусовий ритм, ймовірно, через переважне блокування швидших частот активації, характерних для передсердних аритмій [22–24].
Дані, наведені в цьому дослідженні, підтверджують захисний ефект проти ША, виявлений у дослідженні MERLIN-TIMI 36 [2], без підвищення частоти брадіаритмії, що підтверджує хороший профіль безпеки препарату. Хоча ранолазин може подовжувати інтервал Q–T, особливо в поєднанні з аміодароном, він може бути доцільним як додаткова терапія для скорочення інтервалу Q–T у пацієнтів із синдромом LQTS3 з Q–T >500 мс.
Нарешті, виявлено значне зниження смертності від усіх причин на 26% у пацієнтів, які отримували ранолазин. У підгруповому аналізі дослідження MERLIN-TIMI 36 у пацієнтів, яким проведено черезшкірне коронарне втручання, зафіксовано 1-річне зниження рецидивів ішемії та серцево-судинної смерті при лікуванні ранолазином [25].
Незважаючи на фармакологічні ефекти, сприятливе співвідношення ризик / користь та майже всесвітнє поширення ранолазину, показники його призначення досі демонструють значну варіабельність залежно від країни. Наведені результати, якщо вони будуть підтверджені, сприятимуть більш однорідному та правильному застосуванню препарату. Більше того, ефективність, продемонстрована щодо стабілізації серцевого ритму, може частково пояснити покращену виживаність, яку виявлено під час подальшого спостереження, через зв’язок між ФП та смертністю від усіх причин та серцево-судинною смертністю у пацієнтів із ХКС [26].
Головна перевага вищенаведеного дослідження — великий розмір вибірки з неселективної, реальної популяції, що дозволяє включити осіб, які загалом недостатньо представлені в рандомізованих клінічних дослідженнях, як-от пацієнти старшого віку з поліморбідністю. Однак нинішні результати, отримані за допомогою обсерваційного дизайну, є лише гіпотетичними.
Слід визнати й деякі обмеження дослідження. По-перше, отримані результати базуються на аналізі адміністративних баз даних італійської Національної служби охорони здоров’я (National Health System — NHS), які не містять точної інформації про дотримання терапевтичного режиму та фактори ризику, потенційно пов’язані зі смертністю від усіх причин та серцево-судинними захворюваннями, а також виникнення аритмій, як-от тютюнопаління, контроль артеріального тиску та ожиріння. Сама наявність супутніх захворювань основана лише на адміністративних даних, що може призвести до недооцінки або неправильної класифікації подій. Однак в Італії доступ до медичної допомоги є універсальним, а відповідна адміністративна інформація є доступною для всього населення. Усі записи пацієнтів можна легко та надійно пов’язати між собою за допомогою унікального індивідуального ідентифікатора. Достовірність та точність даних, що зберігаються в адміністративній базі даних, були показані раніше [27].
По-друге, супутні захворювання оцінювали на основі даних, які передували індексній події, що визначала включення в дослідження на основі діагнозів виписки та таких показників, як призначення специфічних для захворювання ліків та/або пов’язаних з ними госпіталізацій. Також, враховуючи, що дані походять з адміністративних джерел, було неможливо оцінити вплив лікування залежно від тяжкості наявних супутніх захворювань.
По-третє, відмічено досить більшу тривалість спостереження в групі без ранолазину, що, можливо, підкреслює переваги терапії ранолазином; однак цього не повинно бути за умови наявності різниці в тривалості (близько 12%) та, зокрема, раннього та прогресуючого розподілення виживання без подій, як показано кривими Каплана — Мейєра, наведеними на рис. 2. Менша тривалість спостереження в когорті ранолазину може бути частково пов’язана з тим, що, незважаючи на схвалення препарату в країнах Європи у 2008 р., перші рекомендації Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC), що дають чіткі рекомендації щодо терапії ранолазином у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (клас рекомендацій IIa, рівень доказів B), опубліковані у 2013 р. [28].
Крім того, статистичний метод, який використовували для збалансування характеристик когорт лікування, може не враховувати всіх потенційних факторів, які впливають на результат. Нарешті, через характер дослідження неможливо віднести спостережувані переваги до електрофізіологічних, метаболічних та/або антиішемічних властивостей ранолазину. Якщо виявлені ефекти будуть підтверджені, експериментальні та клінічні дослідження мають уточнити задіяні механізми.
Висновки
Дані вищенаведеного дослідження свідчать, що терапія ранолазином, ймовірно, пов’язана із захисним довгостроковим ефектом проти виникнення ФП у пацієнтів із ХКС. Ці результати, отримані в реальних епідеміологічних умовах, потребують нових, спеціально розроблених клінічних випробувань, спрямованих на підтвердження антиаритмічних властивостей ранолазину у пацієнтів із коронарними та некоронарними захворюваннями, що може розширити терапевтичні можливості за допомогою безпечного препарату, який характеризується множинними взаємодоповнювальними фармакологічними ефектами.
Список використаної літератури
|
