Вплив нарощування вій на здоров’я натуральних вій та шкіри повік

Вступ

У сучасній естетичній медицині нарощування вій є поширеною процедурою, що поєднує швидкий косметичний ефект із відносною неінвазивністю. Метод передбачає кріплення синтетичних волокон (частіше поліефірних) до натуральних вій із використанням клеїв на основі ціаноакрилатів [1].

Процедура виконується поблизу краю повіки, що зумовлює можливий вплив на структури переднього відрізка ока — кон’юнктиву, слізну плівку та мейбомієві залози [2]. Через відсутність стандартизації технік і варіабельність матеріалів зростає ризик гострих і хронічних ускладнень.

Найчастіше відмічаються синдром «сухого ока», блефарит, кон’юнктивіт, дисфункція мейбомієвих залоз і механічне пошкодження вій; рідше — ураження рогівки та алергічні реакції [1–3].

Анатомо-фізіологічні особливості вій

Вії (cilia) — термінальні волоски із захисною, механічною та сенсорною функціями. Вони зменшують потрап­ляння часток і мікроорганізмів на поверхню ока та беруть участь у формуванні мигального рефлексу [4]. Також впливають на мікропотік повітря, знижуючи випаровування слізної плівки й підтримуючи її стабільність [5].

Фолікули вій пов’язані із залозами Цейса та мейбомієвими залозами, що формують ліпідний компонент слізної плівки, тому війковий апарат є частиною системи гомео­стазу очної поверхні [6].

Життєвий цикл вій включає анаген (4–10 тиж), катаген (2–3 тиж) і телоген (до 100 днів), загалом 3–6 міс; асин­хронність росту забезпечує їх постійну наявність [4].

Біомеханічно вії мають обмежену стійкість до навантаження, що залежить від їх структури; додаткове навантаження штучних волокон може порушувати фізіологічний баланс і спричиняти мікротравми фолікулів [5].

Хімічний склад клеїв та механізми подразнення

Основою адгезивів для нарощування вій є ціаноакрилати — швидкополімеризуючі мономери, що активуються за наявності вологи. У практиці найчастіше використовують етил-, бутил- та алкоксиціаноакрилати, які відрізняються швидкістю полімеризації та рівнем утворення летких компонентів [1].

Полімеризація є екзотермічним процесом, під час якого можуть утворюватися леткі пари мономера та слідові кількості формальдегідоподібних сполук. Ці речовини здатні викликати подразнення слизової оболонки ока та порушення стабільності слізної плівки [7].

Клінічно це проявляється гіперемією кон’юнктиви, сльозотечею, печінням і відчуттям стороннього тіла. Додаткові компоненти (PMMA, carbon black, гідрохінон) можуть діяти як алергени або цитотоксичні агенти [7, 8].

Патоморфологічні зміни при нарощуванні вій

Зміни мають мультифакторний характер і включають механічні, хімічні та мікробіологічні чинники. Важливим ускладненням є тракційна алопеція вій через хронічне навантаження, особливо при об’ємних техніках (2D–10D), що призводить до порушення мікроциркуляції, гіпоксії та дистрофії фолікулів [2, 3]. Поширеним механізмом є дисфункція мейбомієвих залоз (MGD) внаслідок обструкції проток, запалення та бактеріальної колонізації, що призводить до розвит­ку синдрому «сухого ока» [1, 2]. Крім того, наявність штучних вій викликає накопичення себуму, пилу та мікроорганізмів у ділянці повік, що підвищує ризик розвитку запальних захворювань, зокрема блефариту та демодекозу [1, 3, 8].

Клінічні прояви ускладнень включають синдром «сухого ока», хронічний блефарит, кон’юнктивіт, подразнення краю повік і випадіння вій тощо (рис. 1) [1–3].

Рисунок 1. Неправильно спрямовані вії (A), механічний мільфоз (B), зараження демодексом коренів власних вій (C) та неочищений матеріал на верхній частині вій (D)

Побічні реакції, що виникають при нарощуванні вій, поділяються на іритативні та алергічні (таблиця). Іритативні реакції зумовлені впливом летких компонентів клею, характеризуються швидким розвитком та зазвичай мають зворотний характер протягом 24–72 год (рис. 2). Алергічні реакції є імунологічно опосередкованими (гіперчутливість IV типу) та проявляються набряком повік, свербежем, еритемою і десквамацією шкіри (рис. 3) [7, 8].

Таблиця. Диференційні ознаки реакцій

Рисунок 2. Іритативна реакція кон’юнктиви (гіперемія) у відповідь на клей для нарощування вій (з власної практики)

Рисунок 3. Клінічні прояви алергічної реакції (набряк, гіперемія повік) у клієнтки на наступний день після процедури нарощування вій (з власної практики)

Вплив на натуральні вії

Регулярне нарощування вій може призводити до поступової сенсибілізації до компонентів клею (зокрема акрилатів) і формування непереносимості процедури [4, 7]. Водночас за правильного виконання техніки пряме пошкодження фолікулів не є обов’язковим [2, 3].

Негативні ефекти частіше пов’язані з помилками майстра: надмірною довжиною або вагою штучних вій, а також склеюванням вій («stickies»). Це викликає мікропошкодження, ламкість і передчасне випадіння вій, що проявляється зниженням їх густоти [3]. Водночас нормальне щоденне випадіння (1–5 вій) пацієнти часто сприймають як патологію через контраст зі штучним об’ємом [3].

Роль післяпроцедурного догляду

Важливими для профілактики ускладнень є правильний догляд і гігієна повік. Нарощені вії зумовлюють накопичення себуму, пилу та залишків косметики, що порушує природне очищення.

Це створює умови для розвитку бактерій і запалення, підвищуючи ризик блефариту, дисфункції мейбомієвих залоз і нестабільності слізної плівки [1, 2, 8].

Рекомендується щоденне очищення повік спеціальними безмасляними засобами та уникнення механічного тертя, що допомагає зберегти здоров’я очей і ефект процедури [1, 2].

Клінічний випадок та аналіз помилок

Пацієнтка Н., вік 32 роки. Скарги на дискомфорт в очах, відчуття «піску» та періодичну гіперемію. Протягом 12 міс регулярно виконувала процедури нарощування вій. Симптоми мали рецидивний характер і посилювалися наприкінці кожного циклу носіння. Відмічала також зниження густоти вій.

Об’єктивне обстеження

Виявлено гіперемію та набряк краю повік. Біля основи вій визначаються «муфти», характерні для демодекозного ураження. Густота вій знижена приблизно на 40%.

Аналіз стану

Встановлено фактори ризику: використання надмірно довгих вій (до 14 мм при фізіологічних ~8 мм), що спричиняло хронічне навантаження на фолікули, а також недостатня гігієна повік. Це призвело до накопичення себуму та колонізації Demodex spp. Додатковим обтяжувальним фактором було механічне подразнення при терті очей.

Діагноз та лікування

Встановлено діагноз: «Комбінована офтальмопатологія (демодекозний блефарит, дисфункція мейбомієвих залоз, тракційна алопеція вій)».

Проведено повне атравматичне зняття штучних вій. Призначено гігієну повік, репаративну та етіотропну терапію.

Через 3 міс відзначено повне зникнення запальних проявів та часткове відновлення густоти вій.

Випадок підтверджує зворотність змін за умови усунення причинного фактора. Підкреслюється необхідність контролю параметрів нарощування та дотримання щоденної гігієни повік.

Висновок

Нарощування вій є відносно безпечною процедурою за умови дотримання технологічних і гігієнічних стандартів. Основні ускладнення мають непрямий характер і пов’язані з механічними, хімічними та гігієнічними факторами. Найбільш значущими є синдром «сухого ока», блефарит, MGD та тракційна алопеція. Ключовими чинниками профілактики ускладнень є правильна техніка виконання та належний післяпроцедурний догляд.

Список використаної літератури