Синдром постназального затікання у пацієнтів із кістою гайморової пазухи: клініко-діагностичні аспекти та підходи до лікування

Вступ

Синдром постназального затікання (СПЗ) є одним із найчастіших симптомів в оториноларингологічній практиці та характеризується суб’єктивним відчуттям стікання секрету по задній стінці глотки. Його етіологія є мультифакторною та включає риніт, синусит, алергічні процеси та гастроезофагеальний рефлюкс [1, 2].

Кісти гайморової пазухи є поширеною знахідкою при комп’ютерній томографії (КТ), однак їх клінічне значення залишається дискусійним. У частини пацієнтів вони можуть порушувати мукоциліарний кліренс та призводити до розвит­ку хронічного запалення, що потенційно викликає СПЗ [3].

Мета: визначити роль кісти гайморової пазухи у розвит­ку СПЗ та оцінити ефективність консервативного і хірургічного лікування, включаючи кріотерапію носоглотки.

Об’єкт і методи дослідження

У дослідження включено 7 пацієнтів віком 24–56 років.

Скарги пацієнтів включали відчуття стікання слизу по задній стінці глотки (7/7), хронічний кашель (5/7), першіння в горлі (6/7), закладеність носа (5/7), дискомфорт або біль у проєкції гайморової пазухи (3/7).

Проведені методи обстеження: передня та задня риноскопія, ендоскопія порожнини носа та носоглотки, комп’ютерна томографія навколоносових пазух, оцінка алергічного анамнезу.

Критерії включення в дослідження: наявність СПЗ, виявлена кіста гайморової пазухи за даними КТ.

Результати

При ендоскопічному обстеженні в усіх пацієнтів визначали слиз у носоглотці, гіперемію слизової оболонки та ознаки хронічного риніту.

КТ-дослідження показало наявність ретенційних кіст гайморової пазухи у 100% випадків, локалізацію переважно по нижній стінці та відсутність ознак гострого синуситу.

Проведене лікування:

• консервативна терапія (7/7): інтраназальні глюкокортикостероїди, сольові іригації, антигістамінні препарати (за показаннями), муколітична терапія, кріотерапія носоглотки (курс 3–5 процедур);
• хірургічне лікування (3/7): ендоскопічне видалення кісти гайморової пазухи + вазотомія + у деяких пацієнтів септопластика.

У 4 (57%) пацієнтів виявили значне зменшення вираженості симптомів після консервативної терапії з курсом кріотерапії, у 3 (43%) — повне зникнення симптомів після хірургічного лікування. Зниження інтенсивності кашлю та постназального затікання відзначено в усіх пацієнтів.

Обговорення

СПЗ є складним клінічним синдромом, що потребує диференційної діагностики. У дослідженні продемонстровано, що кісти гайморової пазухи можуть бути не лише випадковою знахідкою, а й потенційним етіологічним фактором СПЗ.

Отримані результати узгоджуються з літературними даними щодо ролі порушення мукоциліарного кліренсу в розвитку симптомів [4].

На особливу увагу заслуговує використання кріотерапії носоглотки, яка сприяє зменшенню набряку слизової оболонки, нормалізації секреторної функції та зниженню запального процесу. Це дозволяє підвищити ефективність консервативного лікування та зменшити потребу в хірургічному втручанні.

Хірургічне лікування залишається методом вибору у випадках неефективності медикаментозної терапії або значних розмірів кісти [5].

Висновки

1. Кісти гайморової пазухи можуть бути причиною СПЗ.

2. Основними симптомами є постназальне затікання, кашель та першіння в горлі.

3. Ключовим методом діагностики є КТ.

4. Консервативне лікування з включенням кріотерапії є ефективним у більшості випадків.

5. Хірургічне втручання забезпечує повне усунення симптомів при неефективності консервативної терапії.

6. Необхідний індивідуалізований підхід до лікування таких пацієнтів.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Фінансування

Дослідження виконано без зовнішнього фінансування.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 20.04.2026
Прийнято до друку/Accepted: 23.04.2026