Комплексна терапія болю при дорсопатіях: роль нейротропних вітамінів групи B

Біль у нижній частині спини: поширеність, патогенетичні механізми та клінічне значення

Біль при дорсопатіях є однією з найпоширеніших медичних проблем сучасності: протягом життя його відзначають 70–80% людей, а хронічні форми формуються у близько 20–30% пацієнтів. Він входить до провідних причин тимчасової та стійкої втрати працездатності, зумовлюючи значний соціально-економічний тягар. Особливої клінічної уваги потребують випадки, коли біль у спині поєднується з корінцевим синдромом або нейропатичними проявами [1].

У значної частини пацієнтів із дорсопатіями больовий синдром має змішаний ноцицептивно-нейропатичний характер. Окрім локального запалення та механічної компресії, у патогенезі беруть участь нейрозапалення, оксидативний стрес, демієлінізація та порушення аксонального транспорту. Клінічно це може проявлятися печінням, відчуттям «прострілу», поколюванням, онімінням, алодинією та гіперестезією [2, 3].

У таких випадках стандартна протизапальна терапія (нестероїдні протизапальні препарати — НПЗП) часто забезпечує лише частковий або тимчасовий клінічний ефект. Вплив переважно на ноцицептивний компонент болю не усуває метаболічних і трофічних порушень нервової тканини, які відіграють важливу роль у формуванні нейропатичних механізмів болю.

Згідно із сучасними оглядами та клінічними рекомендаціями, поєднання симптоматичного контролю болю з нейрометаболічною підтримкою може сприяти більш стійкому клінічному ефекту та покращенню функціонального статусу пацієнтів.

Дорсопатії: що важливо пам’ятати

Дорсопатії охоплюють групу дегенеративних, запальних і функціональних захворювань хребта та паравертебральних структур, що супроводжуються больовим синдромом і різним ступенем неврологічних порушень. Найбільш поширеною формою є неспецифічний біль у попереку, який становить до 85–90% випадків і не має чітко верифікованої структурної причини. У таких пацієнтів біль часто пов’язаний із м’язово-фасціальними дисфункціями, дегенеративними змінами міжхребцевих дисків, фасеткових суглобів або функціональною нестабільністю хребтового сегмента [4, 5].

У клінічній практиці виділяють кілька основних варіантів болю при дорсопатіях:

• неспецифічний біль у нижній частині спини, який становить більшість випадків і часто пов’язаний із м’язово-фасціальними порушеннями, дегенеративними змінами міжхребцевих дисків або перевантаженням паравертебральних структур;
• радикулопатія, що виникає внаслідок компресії або запалення нервового корінця, найчастіше при грижі міжхребцевого диска або дегенеративних змінах хребта. Радикулопатія проявляється іррадіюючим болем, сенсорними порушеннями та інколи слабкістю в іннерваційній зоні відповідного корінця;
• м’язово-тонічний синдром, при якому провідну роль відіграють рефлекторний спазм паравертебральних м’язів, формування тригерних точок і вторинні порушення рухливості хребта.

Важливою особливістю больового синдрому при дор­сопатіях є те, що у значної частини пацієнтів він має змішаний характер, поєднуючи ноцицептивний і нейропатичний компоненти. Ноцицептивний біль виникає внаслідок запалення або механічного подразнення тканин хребта, тоді як нейропатичний компонент пов’язаний з ураженням або дисфункцією нервових структур. За даними досліджень, ознаки нейропатичного болю можуть відзначатися у близько 30–37% пацієнтів із болем у попереку, що підтверджує складність патогенезу цього синдрому. У зв’язку з цим хронічний біль у спині часто розглядають як змішаний больовий синдром, у формуванні якого беруть участь кілька механізмів одночасно [6].

Саме мультифакторний характер болю пояснює, чому стандартна анальгезивна терапія не завжди забезпечує достатній клінічний ефект. НПЗП або інші анальгетики переважно впливають на запальний ноцицептивний компонент болю, але можуть бути менш ефективними при нейропатичному механізмі або при порушенні функції периферичних нервів [7].

«Червоні прапорці»

Особливу клінічну увагу слід приділяти так званим червоним прапорцям, які можуть свідчити про серйозну органічну патологію хребта. До них належать нічний або постійний біль, вираженість якого не зменшується у спокої; прогресуюча м’язова слабкість або зростаючий нев­рологічний дефіцит; порушення функції тазових органів; лихоманка або ознаки системного запалення; онкологічний анамнез; нещодавня травма; підозра на синдром кінського хвоста. Наявність хоча б одного з цих симптомів є показанням до негайного інструментального обстеження (магнітно-резонансна (МРТ) або комп’ютерна томографія (КТ)) з метою виключення інфекційних, пухлинних або компресійних уражень хребта, оскільки своєчасна діагностика визначає прогноз захворювання [8].

Оцінка тяжкості

Комплексна оцінка тяжкості дорсопатії базується на поєднанні суб’єктивних та об’єктивних критеріїв. Інтенсивність болю визначають за візуально-аналоговою (Visual Analogue Scale — VAS) або числовою рейтинговою шкалою (Numeric Rating Scale — NRS), де показники ≥7 балів відповідають тяжкому больовому синдрому [9]. Функціональні обмеження оцінюють за допомогою валідованих інструментів: індексу Oswestry (ODI), де значення >40% свідчать про значне обмеження активності, та опитувальника Roland — Morris (RMDQ), де ≥14 балів відповідають вираженій функціональній дезадаптації [10]. Обов’язковим компонентом є оцінка неврологічного статусу — визначення розладів чутливості, м’язової слабкості, змін рефлексів і симптомів натягу. Наявність прогресуючого неврологічного дефіциту підвищує ризик ускладненого перебігу та потребує активнішої лікувальної стратегії.

Таким чином, диференціація типу дорсопатії, своєчасне виявлення «червоних прапорців» та об’єктивна оцінка тяжкості стану є ключовими етапами клінічного менеджменту пацієнтів із больовим синдромом хребта.

Загальні принципи лікування

Лікування дорсопатій має бути комплексним та індивідуалізованим, спрямованим на зменшення вираженості больового синдрому, відновлення функціональної активності та профілактику хронізації болю [11].

Основні принципи лікування:

1. Немедикаментозна терапія:

• підтримання фізичної активності;
• лікувальна фізкультура, фізіотерапія;
• навчання пацієнта правильній руховій поведінці.

2. Фармакотерапія:

• НПЗП;
• міорелаксанти при м’язово-тонічному синдромі;
• засоби для лікування нейропатичного болю за потреби.

3. Ад’ювантна терапія:

• нейротропні вітаміни групи B (B₁, B₆, B₁₂), що підтримують метаболізм нервової тканини та можуть потенціювати анальгезивний ефект базової терапії.

Таким чином, комбінація немедикаментозних заходів, фармакотерапії та ад’ювантних препаратів є основою сучасного менеджменту дорсопатій і дозволяє підвищити ефективність лікування та знизити ризик хронізації болю.

Механізми впливу вітамінів групи B на больовий синдром

Нейротропні вітаміни групи B відіграють важливу роль у функціонуванні нервової системи та можуть впливати на різні патогенетичні механізми формування больового синдрому, зокрема при дорсопатіях, де поєднуються ноцицептивний і нейропатичний компоненти болю.

Одним із ключових механізмів є метаболічна підтримка нервової тканини. Тіамін (B₁) бере участь у процесах енергетичного метаболізму нейронів, піридоксин (B₆) — у синтезі нейромедіаторів, що модулюють передачу больових імпульсів, тоді як кобаламін (B₁₂) сприяє синтезу мієліну та регенерації нервових волокон [12].

Експериментальні дослідження свідчать, що нейротропні вітаміни групи B можуть впливати на ці процеси. Зокрема, у дослідженні M. Rakić та співавторів показано, що комплекс вітамінів групи B (B₁, B₂, B₃, B₅, B₆, B₁₂) у моделі активованої мікроглії знижував продукцію прозапальних медіаторів (фактор некрозу пухлин (ФНП)-α, інтерлейкін (ІЛ)-6) та нейротоксичний вплив на нейрони. Крім того, результати in silico аналізу продемонстрували можливу взаємодію компонентів комплексу з білками сигнального шляху TLR4, що може пояснювати їхній протизапальний та нейропротекторний ефект. Ці дані свідчать, що нейротропні вітаміни групи B можуть розглядатися як потенційний компонент ад’ювантної терапії при больових синдромах, зокрема при дорсопатіях, де важливу роль відіграють запальні та нейропатичні механізми болю [13] (рис. 1).

Рисунок 1. Механізми протизапальної дії комплексу вітамінів групи B при нейрозапаленні

LPS — ліпополісахарид (ЛПС); TLR4 — Toll-подібний рецептор 4; MD2 — білок мієлоїдної диференціації 2; CD14 — кластер диференціації 14; NF-κB — ядерний фактор κB; ROS — реактивні форми кисню; NO — оксид азоту; TNF-α — фактор некрозу пухлини α; IL-6 — інтерлейкін-6.

Таким чином, вітаміни групи B впливають на больовий синдром через поєднання нейрометаболічного, протизапального та нейропротекторного механізмів, що обґрунтовує їх використання в комплексному лікуванні дорсопатій.

Клінічні докази ефективності нейротропних вітамінів групи B при нейропатичному болю

Нейротропні вітаміни, зокрема тіамін (B₁), піридоксин (B₆) і кобаламін (B₁₂), широко застосовуються у клінічній практиці як засоби, що підтримують функцію нервової системи, покращують метаболізм нервових клітин і сприя­ють регенерації нервових волокон. Завдяки таким властивостям вони можуть впливати на нейропатичний компонент болю, який нерідко супроводжує радикулопатії та інші ураження нервових структур при дорсопатіях [12].

M.O. Nava-Mesa та співавторами (2021) проаналізовано клінічні та експериментальні дослідження щодо застосування тіаміну, піридоксину та ціа­нокобаламіну при болю в спині та інших захворюваннях опорно-рухового апарату. Автори зазначають, що больовий синдром у попереку протягом життя виникає у 60–85% населення, а хронічний перебіг формується у близько 20–30% пацієнтів. У проаналізованих клінічних дослідженнях додавання вітамінів групи B до стандартної терапії НПЗП сприяло зниженню інтенсивності болю за візуальною аналоговою шкалою (VAS) у середньому на 30–50% протягом перших 7–14 днів лікування. Також відзначали скорочення тривалості прийому анальгетиків на 25–40% та покращення функціональних показників у 60–70% пацієнтів. Автори підкреслюють, що найбільш виражений клінічний ефект відзначено при комбінованому застосуванні тіаміну, піридоксину та ціанокобаламіну, що зумовлено їх синергічним впливом на нервову провідність, зменшення вираженості запалення та стимуляцію регенеративних процесів у нер­вовій тканині. Отримані дані свідчать про доцільність включення вітамінів групи B до складу комплексної терапії больових синдромів хребта та м’язово-скелетних захворювань [14].

Вищенаведені дані підтверджуються результатами рандомізованих клінічних досліджень. Так, у роботі P. Delgado-García та співавторів (2024) фіксована комбінація декскетопрофену з тіаміном, піридоксином і ціанокобаламіном забезпечила більш виражене зменшення вираженості болю при шийних розтягненнях І–ІІ ступеня порівняно з монотерапією. Уже з 3-го дня інтенсивність болю за VAS знизилася на −3,1±1,5 проти −2,6±1,1 см (p=0,011) (рис. 2) [15].

Рисунок 2. Середня зміна інтенсивності болю за VAS протягом 7 днів втручання [15]

За шкалою NPQ на фінальному етапі також зафіксовано статистично значущу різницю: 7,5% (міжквартильний розмах (IQR) 2,5–10,5) проти 7,9% (IQR 5,0–13,8) (p=0,028). Частота побічних реакцій була нижчою у групі комбінації, що підтверджує її вищу ефективність і кращий профіль безпеки [15].

Подібні результати отримані M. Geller та співавторами (2016), які порівнювали вплив монотерапії диклофенаком із комбінацією диклофенаку та вітамінів B₁, B₆ і B₁₂ на функціональне відновлення у пацієнтів із болем у нижній частині спини. Аналіз показників рухливості (зокрема finger-to-floor distance та тесту Шобера) продемонстрував їх поступове покращення в обох групах протягом лікування, однак комбінована терапія забезпечувала додатковий позитивний ефект. Встановлено статистично значущий кореляційний зв’язок між зниженням інтенсивності болю за VAS і покращенням показника рухливості (FFD), що підкреслює взаємозв’язок між редукцією болю та відновленням функції. Отримані результати свідчать, що додавання вітамінів групи B до НПЗП може сприяти більш ефективному досягненню ключових цілей терапії — зменшенню вираженості болю та покращенню рухливості при неспецифічному болю в попереку [16].

Таким чином, сучасні експертні рекомендації, систематичні огляди та рандомізовані клінічні дослідження свідчать про доцільність включення нейротропних вітамінів групи B (B₁, B₆ та B₁₂) до складу комплексної терапії дорсопатій і болю в нижній частині спини. Комбіноване застосування цих вітамінів сприяє більш швидкому зниженню інтенсивності болю, покращенню функціональних показників і може дати змогу скоротити тривалість прийому анальгетиків. Найбільш обґрунтованим є їх застосування у пацієнтів із нейропатичним компонентом болю та/або ризиком дефіциту вітаміну B₁₂, із подальшим переходом від навантажувальної до підтримувальної терапії залежно від клінічної відповіді.

Практичні підходи до застосування нейротропних вітамінів

У клінічній практиці застосування нейротропних вітамінів групи B у пацієнтів із дорсопатіями часто здійснюється поетапно, що дозволяє поєднати швидке купірування больового синдрому з подальшою підтримкою процесів відновлення нервової тканини (таблиця).

Таблиця. Поетапне застосування вітамінів групи B у комплексній терапії дорсопатій [12, 14, 17]

1. Інтенсивна фаза (початковий етап лікування):

• застосування парентеральних форм нейротропних вітамінів (комбінація B₁, B₆, B₁₂);
• тривалість зазвичай 7–14 днів;
• мета: швидке зменшення вираженості больового синд­рому, вплив на запальні та нейропатичні механізми болю;
• поєднання з базовою терапією (НПЗП, за потреби міорелаксанти).

2. Перехідна фаза:

• зниження інтенсивності терапії після зменшення вираженості болю;
• можливий перехід на пероральні форми вітамінів групи B або продовження парентеральної терапії з нижчою частотою введення;
• мета: стабілізація клінічного ефекту та подальша підтримка функції нервової системи.

3. Підтримувальна фаза:

• застосування пероральних форм вітамінів групи B або препаратів вітаміну B₁₂;
• спрямована на підтримку процесів ремієлінізації, регенерації нервових волокон та профілактику рецидиву симптомів.

Узагальнюючи сучасні клінічні рекомендації та дані досліджень щодо застосування нейротропних вітамінів групи B, можна запропонувати практичний алгоритм поетапної терапії пацієнтів із дорсопатіями та нейропатичним компонентом болю. Першим кроком є виключення «червоних прапорців», що можуть свідчити про серйозну органічну патологію хребта та потребують проведення інструментального обстеження (МРТ або КТ). За відсутності таких ознак і наявності нейропатичного компонента болю доцільним може бути призначення комбінованої терапії нейротропними вітамінами групи B у поєднанні з НПЗП протягом 7–14 днів. Після досягнення клінічного покращення (зниження інтенсивності болю) можливий перехід на пероральні форми вітамінів групи B із подальшою підтримувальною терапією вітаміном B₁₂. Такий поетапний підхід дозволяє поєднати швидке зменшення вираженості больового синдрому з довготривалою нейрометаболічною підтримкою (рис. 3).

Рисунок 3. Практичний алгоритм поетапної терапії пацієнтів із дорсопатіями та нейропатичним компонентом болю. Адаптовано за R.T. Pinzon та співавторами (2023) [12] з урахуванням даних клінічних оглядів та рекомендацій [7, 11, 14]

Висновки

Дорсопатії є однією з провідних причин хронічного болю та зниження працездатності, причому у значної частини пацієнтів біль має змішаний ноцицептивно-нейропатичний характер.

Стандартна анальгезивна терапія, зокрема НПЗП, переважно впливає на ноцицептивний компонент болю і не завжди забезпечує достатній клінічний ефект при ней­ропатичних механізмах.

Нейротропні вітаміни групи B (тіамін, піридоксин, кобаламін) мають нейрометаболічні, протизапальні та ней­ропротекторні властивості, що сприяють зменшенню вираженості нейрозапалення та модулюванню больової передачі.

Дані клінічних досліджень свідчать, що включення ней­ротропних вітамінів до комплексної терапії дорсопатій може підвищувати ефективність анальгезії, покращувати функціональні результати та сприяти швидшому відновленню пацієнтів.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 06.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 10.03.2026