Критерії діагностики артеріальної гіпертензії в різних країнах
Усі найбільші кардіологічні товариства регулярно актуалізують рекомендації з артеріальної гіпертензії (АГ) для практикуючих лікарів. Підходи до діагностики та цільових рівнів артеріального тиску (АТ) у пацієнтів із АГ в різних країнах мають свої особливості, основні з яких — критерії встановлення діагнозу та цільові показники АТ.
Ключовим документом в Україні є Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Гіпертонічна хвороба (артеріальна гіпертензія)», затверджений у вересні 2024 р. [1–3]. У ньому критерієм діагнозу АГ є підвищення офісних показників систолічного АТ (САТ) ≥140 мм рт. ст. або діастолічного АТ (ДАТ) ≥90 мм рт. ст., а також їх поєднання, якщо таке підвищення є стабільним (табл. 1).
Таблиця 1. Класифікація показників АТ (офісного) в Україні
| Категорія АТ | САТ, мм рт. ст. |
ДАТ, мм рт. ст. |
|
|---|---|---|---|
| Оптимальний | <120 | та | <80 |
| Нормальний | 120–129 | та/або | 80–84 |
| Високий нормальний | 130–139 | та/або | 85–89 |
| 1-й ступінь | 140–159 | та/або | 90–99 |
| 2-й ступінь | 160–179 | та/або | 100–109 |
| 3-й ступінь | ≥180 | та/або | ≥110 |
| Ізольована систолічна АГ | ≥140 | та | <90 |
| Ізольована діастолічна АГ | <140 | та | ≥90 |
Діапазони значень АТ для діагностики АГ в українських кардіологічних рекомендаціях узгоджуються з настановами Європейського товариства артеріальної гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH) 2023 р.
У 2024 р. Європейське товариство кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) видало настанову щодо менеджменту підвищеного АТ та АГ [4], згідно з якою запропоновано нову класифікацію рівнів АТ (табл. 2). У документі ESC відмовляється від субкласифікації ступенів АГ, зосереджуючись на ризикорієнтованому підході та цільових значеннях АТ. Для підтвердження діагнозу рекомендовано вимірювання АТ поза межами медичної установи — домашнє моніторування чи добове 24-годинне моніторування АТ, особливо для виявлення АГ білого халата чи маскованої АГ або за допомогою щонайменше одного повторного вимірювання в кабінеті лікаря при наступних візитах.
Таблиця 2. Порівняння порогів значень вимірювання АТ в кабінеті лікаря, вдома та при амбулаторному моніторингу для виявлення підвищеного АТ та АГ
| Показник | Непідвищений АТ | Підвищений АТ | АГ |
|---|---|---|---|
| Офісні виміри АТ (мм рт. ст.)а | <120/70 | 120/70–139/79 | ≥140/90 |
| Домашні виміри АТ (мм рт. ст.) | <120/70 | 120/70–<135/85 | ≥135/85 |
| Амбулаторні виміри АТ (мм рт. ст.) | Денні <120/70 | 120/70–<135/85 | ≥135/85 |
| 24-годинні <115/65 | 115/65–<130/80 | ≥130/80 | |
| Нічні <110/60 | 110/60–<120/70 | ≥120/70 | |
| Стратифікація ризику для фармакологічного лікування | Недостатньо доказів, які підтверджують ефективність і безпеку фармакологічного лікування АГ | Стратифікація ризику для виявлення осіб із високим серцево-судинним ризиком для фармакологічного лікування АГ | Серцево-судинний ризик достатньо високий, щоб розпочати фармакологічне лікування АГ |
В оновленому американському гайдлайні [5], виданому в серпні 2025 р., залишилася класифікація значень АТ 2017 р. (табл. 3).
Таблиця 3. Категорії АТ у дорослих*
| Нормальний АТ | <120/80 мм рт. ст. |
| Підвищений АТ | 120–129/80 мм рт. ст. |
| АГ 1-го ступеня | 130–139/80–89 мм рт. ст. |
| АГ 2-го ступеня | ≥140/90 мм рт. ст. |
Різні шкали ризику серцево-судинних ускладнень
При веденні пацієнтів із підвищеним АТ необхідно керуватися факторами ризику. Ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (ССУ) підвищується при помірному або тяжкому ступені хронічної хвороби нирок (ХХН), підтверджених серцево-судинних захворюваннях (ССЗ), ушкодженні органів-мішеней, цукровому діабеті (ЦД) та спадкових формах порушення ліпідного обміну. Внаслідок цих станів пацієнти потрапляють у категорії високого чи дуже високого ризику.
Тих, кого не можна віднести до цих категорій, в країнах Європи та Україні для оцінки 10-річного ризику фатальних та нефатальних ССУ у людей віком 40–69 років слід використовувати шкалу SCORE2, а віком 70 років і старше — SCORE2-ОР. Якщо рівень ризику становить ≥10%, пацієнта слід віднести до групи високого ризику щодо розвитку ССУ та вживати заходів щодо зниження АТ.
Якщо пацієнт має ЦД, у країнах Європи для оцінки ризику додатково використовують шкалу SCORE2-Diabetes.
Шкали SCORE2 та SCORE2-OP не включають «нетрадиційні» фактори ризику. Специфічні модифікатори, які підвищують рівень ССУ у пацієнтів із помірним рівнем ризику (5–10%), представлені в табл. 4.
Таблиця 4. Модифікатори ризику з АГ
| Ускладнення вагітності: гестаційний діабет і АГ, передчасні пологи, прееклампсія, мертвонародження та невиношування вагітності |
| Приналежність до раси з високим рівнем ризику, наприклад південноазіатське походження |
| У сімейному анамнезі випадки раннього дебюту атеросклерозу |
| Аутоімунні захворювання |
| ВІЛ-інфекція |
| Тяжкі психічні захворювання |
В оновленому гайдлайні американські експерти запровадили нову шкалу оцінки ризику — PREVENT. Калькулятор PREVENT окремо надає 10- та 30-річний ризик усіх ССЗ (PREVENT-CVD), атеросклеротичних ССЗ (PREVENT-ASCVD) та серцевої недостатності (PREVENT-HF). За замовчуванням відображається PREVENT-CVD, але кожен результат можна обрати окремо.
Старт антигіпертензивної терапії
У США ухвалили стратегію «чим раніше, тим краще»: цей підхід демонструє найбільш агресивну тактику, спрямовану на максимально раннє виявлення та початок терапії АГ. Це підтверджується низьким порогом встановлення діагнозу і єдиним суворим цільовим рівнем АТ для всіх дорослих. Акцент зміщений на проактивну профілактику не тільки серцево-судинних подій, а й когнітивних порушень.
Початок медикаментозної терапії для зниження АТ на додаток до зміни способу життя показаний всім пацієнтам із середнім АТ ≥140/90 мм рт. ст. та для окремих пацієнтів із середнім АТ ≥130/80 мм рт. ст., які мають клінічно підтверджені ССЗ, ЦД, перенесений інсульт та ХХН або підвищений 10-річний серцево-судинний ризик (ССР) ≥7,5% за шкалою PREVENT.
Пацієнтам із середнім АТ ≥ 130/80 мм рт. ст. та низьким 10-річним ССР (<7,5% за PREVENT) медикаментозна терапія показана, якщо після 3–6 міс зміни способу життя АТ залишається підвищеним (≥130/80 мм рт. ст.). Пацієнтам з АГ 2-го ступеня оптимально відразу починати антигіпертензивну терапію із двох препаратів 1-ї лінії різних класів у формі фіксованої комбінації.
У вітчизняних рекомендаціях 2024 р. — поріг офісного САТ / ДАТ для початку фармакотерапії у пацієнтів віком 18–79 років становить ≥140 та/або ≥90 мм рт. ст. У пацієнтів з АГ 1-го ступеня (АТ<150/95 мм рт. ст.) за умов відсутності ураження органів мішеней та ССЗ, безсимптомного перебігу спочатку можна розглянути заходи зміни способу життя (до 3 міс), при неефективності — медикаментозне лікування. Водночас у пацієнтів із ССЗ в анамнезі та високонормальному діапазоні АТ (САТ ≥130 або ДАТ ≥80 мм рт. ст.) можна рекомендувати фармакотерапію.
Європейські експерти рекомендують починати антигіпертензивне лікування при АТ ≥140/90 мм рт. ст. у більшості пацієнтів незалежно від рівня серцево-судинного ризику. При підвищеному АТ (САТ 120–139 та (або) ДАТ 70–89 мм рт. ст.) підхід диференційований за серцево-судинним ризиком. При високому ризику (≥10%) старт фармакотерапії слід почати після 3 міс зміни способу життя, якщо АТ зберігається підвищеним ≥130/80 мм рт. ст. У пацієнтів з рівнем ризику 5–10% необхідно ідентифікувати додаткові модифікатори ризику, якщо вони є — можна розглянути початок медикаментозної терапії.
Для більш точної оцінки ССР можливими є визначення індексу коронарного кальцію, дуплексне сканування периферичних артерій або дослідження артеріальної жорсткості за допомогою визначення швидкості пульсової хвилі.
Цільові значення АТ у різних настановах
Мета терапії — не просто досягти цільового рівня АТ, а максимально знизити ризик розвитку ССУ.
В українській та європейській настановах керуються принципом індивідуалізації терапії, особливо у літніх та ослаблених пацієнтів. У країнах Європи для цього використовують принцип ALARA (As Low As Reasonable Achievable — підтримання АТ на розумно досяжному низькому рівні), в Україні — діють вікові градації цільових значень (табл. 5).
Таблиця 5. Цільові рівні АТ в різних рекомендаціях
| Рекомендації | Популяція | Цільові значення АТ, мм рт. ст. |
|---|---|---|
| Українські рекомендації
(2024) |
Усі пацієнти | <140/90 |
| При хорошій переносимості терапії | 120–130/70–80 | |
| Вік ≥80 років | САТ 140–150 (130–139, якщо переноситься), ДАТ <80 | |
| Європейські рекомендації
(ESC/ESH, 2024) |
Усі пацієнти | <140/90 |
| При хорошій переносимості терапії | <130/80 | |
| Вік молодше 65 років | САТ 120–129 | |
| Вік старше 65 років | САТ 130–139 | |
| Американські рекомендації
(ACC / AHA, 2025) |
Без ризиків ССЗ | <130/80 |
| При ССЗ або ризику атеросклеротичного ССЗ ≥10% | <130/80 | |
| При ХХН | <130/80 |
У Європі та Україні ввели нижню межу безпечного цільового значення АТ: для САТ 120 мм рт. ст., для ДАТ — 70 мм рт. ст. Таке рішення зумовлене підвищенням ризику небажаних явищ, що перевищував позитивні ефекти антигіпертензивної терапії у пацієнтів, включених до рандомізованих клінічних досліджень.
В американських настановах нижня межа АТ 120/70 мм рт. ст. не є обов’язковою. У поточній версії рекомендацій немає строго визначеного порогу мінімально допустимого рівня АТ при лікуванні. Однак при досягненні САТ <120 мм рт. ст. або ДАТ <70 мм рт. ст. потрібен ретельний моніторинг симптомів та функції нирок, щоб уникнути гіпоперфузії та інших ускладнень.
Незважаючи на різні порогові значення діагнозу, можна простежити спільність цільових рівнів АТ. Європейський гайдлайн хоч і зберігає старий поріг діагнозу, як мету встановлює діапазон 120–129 мм рт. ст., що наближається до американського стандарту <130/80 мм рт. ст.
Медикаментозна та немедикаментозна терапія
Усі розглянуті настанови виділяють модифікацію способу життя як найважливіший елемент у досягненні цільових рівнів АТ і зниження серцево-судинного ризику. Це насамперед стосується дієти (DASH), обмеження вживання солі, збільшення споживання калію, відмови від куріння та алкоголю, підвищення фізичної активності.
Усі три документи характеризуються загальною тенденцією щодо базових принципів антигіпертензивної терапії. Препаратами 1-ї лінії залишаються інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або сартани, до яких додають або антагоністи кальцію, або діуретики. Усі настанови рекомендують надати перевагу фіксованій комбінації, оскільки вона дозволяє швидше та ефективніше досягти цільових показників АТ.
Блокатори β-адренорецепторів вивели із препаратів 1-ї лінії для лікування АГ. Їх комбінують з іншими препаратами з основних антигіпертензивних груп, якщо є специфічні показання: стенокардія, серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду або контроль частоти серцевих скорочень при фібриляції передсердь.
Ренальну денервацію всі товариства не рекомендують як втручання 1-ї лінії, оскільки недостатньо даних про її безпеку та зниження ризику СС3.
Висновок
Проаналізувавши національний протокол з АГ 2024 р., рекомендації ESC 2024 р. та рекомендації AHA / ACC 2025 р., можна зробити висновок, що, незважаючи на деякі розбіжності в класифікаціях підвищеного АТ, основні положення загалом не мають принципових відмінностей. Рекомендації першочергово акцентують увагу на зниженні загального ССР пацієнтів, що передбачає як вчасну діагностику, так і раннє застосування медикаментозного лікування.
Список використаної літератури
|
|
Інформація про авторів:
Скибчик Василь Антонович — доктор медичних наук, професор кафедри сімейної медицини, кардіології та медицини невідкладних станів ФПДО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», Львів, Україна. ORCID ID: 0000-0002-7140-0162. Е-mail: [email protected] Турба Оксана Петрівна — лікарка-кардіологиня та лікарка функціональної діагностики Медичного центру «Веселка», Львів, Україна. ORCID ID: 0009-0005-0128-2796 Слаба Наталія Анатоліївна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри сімейної медицини, кардіології та медицини невідкладних станів ФПДО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», Львів, Україна. ORCID ID: 0009-0009-8851-2898 Білавка Ірина Вячеславівна — кандидатка медичних наук, асистентка кафедри сімейної медицини, кардіології та медицини невідкладних станів ФПДО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», Львів, Україна. ORCID ID: 0000-0002-9941-5753 |
Information about authors:
Skybchyk Vasyl A. — Doctor of Medical Sciences, Professor of the Department of Family Medicine, Cardiology and Emergency Medicine, FPGE DNP «Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine. ORCID ID: 0000-0002-7140-0162. Е-mail: [email protected] Turba Oksana P. — cardiologist and functional diagnostics doctor at the «Veselka» Medical Center, Lviv, Ukraine. ORCID ID: 0009-0005-0128-2796 Slaba Nataliia A. — MD, PhD, Associate Professor at Department of Family Medicine, Cardiology and Emergency Medicine, FPGE DNP «Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine. ORCID ID: 0009-0009-8851-2898 Bilavka Iryna V. — Сandidate of Medical Sciences, assistant of the Department Family Medicine, Cardiology and Emergency Medicine, FPGE DNP «Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine. ORCID ID: 0000-0002-9941-5753 |
Надійшла до редакції/Received: 06.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 10.03.2026
