Щоб зрозуміти, що таке імпатія, потрібно звернутися до такого поняття, як «метапозиція». Дійсно, положення «над ситуацією» знижує емоційну залученість і допомагає знаходити конструктивні рішення. Для пояснення цього у складі власного «Я» людини розрізняють дві частини:
- «Я» (самість як суб’єкт) та
- «Мене» (самість як об’єкт).
Таке розділення «Я» у процесі зростання особистості дозволяє сформувати внутрішній простір, необхідний для взаємодії зі своїми думками, почуттями і тілесними відчуттями. Зокрема, людина може створювати внутрішні об’єкти, наприклад, почуття радості, на які вона може звертати увагу довільним чином. Сприйняття власного досвіду із метапозиції, тобто з певним відстороненням, дозволяє запобігти як злиттю зі своїм досвідом, так і розриву з ним. Ця здатність дозволяє людям адаптивно ставитися до власного досвіду, а не, наприклад, уникати своїх почуттів та думок.
Протилежним варіантом неадаптивного поводження із власними почуттями та думками є надмірна критика та знецінення себе. Простіше кажучи, важливо розуміти, наприклад, що сором викликали у «Мене», а не «Я» завжди й усюди сором’язливий. Інакше зростає ймовірність надмірної ідентифікації з внутрішніми станами та увічнення чи посилення особистого дистресу.
З урахуванням цих пояснень простіше зрозуміти наступні визначення.
«Імпатія — ставлення співчуття і цікавості до власного досвіду, що дозволяє одночасно усвідомлювати почуття і бути відстороненим від них» (Snyder, 1994) чи «готовність розпізнавати і чітко розрізняти власні емоційні стани та давати їм раду; це аспект доброзичливої або люблячої функції над-Я, а також уважної функції его» (Schafer, 1964).
Вважають, що розвиток імпатії сприяє розвитку більш гнучких форм внутрішньосуб’єктивних відносин, оскільки людина вчиться регулювати близькість і дистанцію до власних емоційних станів, щоб дозволити собі імпатичний досвід.
Навіть більше, емпатія та імпатія мають схожі психологічні моделі обробки інформації. У спрощеному вигляді імпатію можна розуміти як емпатію, спрямовану всередину.
Автори статті вважають, що «переживання емпатії від другої особи неявно сприяє розвитку емпатії від першої особи», тому найкращий спосіб навчитися розуміти та приймати себе — рефлексивний, співчутливий діалог з іншою людиною. Визнання реальності Абсолюту, точніше Божого промислу, є ще однією відправною точкою до саморефлексії, самоспівчуття та навіть самоіронії.
Використана література
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Х, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»,
за матеріалами www.frontiersin.org
