Для багатьох жінок постменопаузальний період сьогодні становить до 50% тривалості життя, а, з огляду на загальне старіння населення у світі, очікується, що до 2030 р. понад 1 млрд жінок перебуватимуть у пери- або постменопаузальному віці [1].
Менопауза настає приблизно в середині максимальної тривалості життя жінки та характеризується відносно чіткою віковою прив’язаністю, хоча з певними варіаціями між різними популяціями й географічними регіонами [2, 3]. Середній вік настання природної менопаузи зазвичай коливається в межах 46–52 роки [4].
Менопаузальна гормональна терапія (МГТ) є загальновизнаним методом лікування менопаузальних симптомів з доведеною ефективністю. Неліковані симптоми менопаузи можуть значно вплинути на здоров’я, самопочуття, працездатність, стосунки [5–8]. Водночас застосування МГТ залишається предметом дискусій із часу публікації результатів дослідження Women’s Health Initiative (WHI). Перші звіти дослідження WHI, опубліковані у США у 2002 р., а також результати британського дослідження Million Women Study у 2003 р. призвели до різкого скорочення застосування замісної гормональної терапії — приблизно на 80%. Це зумовлено занепокоєнням щодо повідомлених ризиків серцево-судинних захворювань та раку молочної залози [9, 10]. Хоча абсолютні ризики для здоров’я, пов’язані із застосуванням замісної гормональної терапії в дослідженні WHI, за загальноприйнятими критеріями, були рідкісними або дуже рідкісними, ці дані були тривожно подані в засобах масової інформації у вигляді відносних (процентних) змін, а не абсолютних показників [11]. При цьому створювалося враження, що зазначені ризики однаковою мірою стосуються всіх вікових груп. Багато наступних публікацій за результатами WHI, опублікованих після початкового звіту, показали, що проблеми переважно стосувалися старших вікових груп і, ймовірно, були пов’язані з конкретними типами та дозами гормональної терапії, які застосовували в дослідженні WHI [1, 12–14].
У листопаді 2025 р. відбулася історична подія в галузі жіночого здоров’я: Департамент охорони здоров’я та соціальних служб США (US Department of Health and Human Services — HHS) спільно з Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) оголосили про зняття попереджень («чорних рамок» (boxed warnings)) з інструкцій для застосування препаратів МГТ щодо ризиків серцево-судинних захворювань, раку молочної залози та деменції. Для місцевих (вагінальних) форм естрогенів акцент зроблено на безпеку топічного застосування, оскільки системні ризики для цих препаратів є мінімальними або нерелевантними. Важливо, що FDA запропонувало видалити з так званої чорної рамки формулювання про серцево-судинні захворювання, рак молочної залози та ймовірну деменцію для всіх естрогенних продуктів, включаючи системні та вагінальні форми, при цьому не заперечуючи фактичного існування цих ризиків, а лише усуваючи їх представлення як максимального універсального попередження для всіх жінок. Попередження про рак ендометрія залишено виключно для системних препаратів естрогену без прогестагену, що логічно відповідає патофізіології та клінічній практиці. Оновлений текст інструкції (labeling as a whole) більше не містить попередження про ймовірну деменцію, яке раніше базувалося на екстраполяції даних дослідження WHI на жінок старшого віку і не підтверджується для молодших вікових груп. При цьому інформація про серцево-судинні захворювання та рак молочної залози залишена в загальному розділі ризиків з контекстом вікової стратифікації та даних WHI, а не у Boxed Warning, що дозволяє лікарям проводити індивідуалізовану оцінку ризиків для кожної пацієнтки. Основні причини цих змін полягають у перегляді даних WHI, де виявлено, що попередні попередження 2003 р. базувалися на хибній інтерпретації результатів дослідження, що включало жінок старшого віку, які отримували високі дози пероральних естрогенів, і не враховувало реалії застосування сучасних терапевтичних схем. FDA підкреслює, що МГТ має довгострокові переваги, якщо її розпочати протягом 10 років після настання менопаузи або до віку 60 років, і скасувало догму щодо застосування «найнижчої дози протягом найкоротшого часу», дозволяючи лікарям та пацієнткам самостійно визначати оптимальну тривалість та дозування терапії, виходячи з клінічного стану та вираженості симптомів. Провідні професійні асоціації, такі як Американський коледж акушерів і гінекологів (American College of Obstetricians & Gynecologists — ACOG) та Товариство менопаузи (The Menopause Society), привітали ці зміни, відзначивши, що попередня «чорна рамка» часто необґрунтовано лякала пацієнток і стримувала лікарів від призначення ефективної терапії. Міжнародне товариство менопаузи (International Menopause Society — IMS) також підтримало видалення Boxed Warning, особливо для вагінальних форм, де системне поглинання естрогену мінімальне. Очікується, що оновлені інструкції з новим маркуванням без «чорної рамки» з’являться на упаковках препаратів протягом першої половини 2026 р., враховуючи, що процес оновлення маркування займає близько 6 міс. Ключовий клінічний висновок полягає в тому, що FDA фактично визнає помилку універсалізації даних WHI, підкреслює необхідність вік- та ризикорієнтованого підходу до призначення МГТ і чітко розділяє системні та локальні форми, дозволяючи уникати однакових попереджень для всіх препаратів. Такий підхід повністю відповідає сучасній концепції «індивідуальність пацієнтки — правильна форма — правильний час», що забезпечує безпеку та ефективність терапії і дозволяє акушерам-гінекологам індивідуалізувати лікування, враховуючи специфіку кожної жінки, її симптоми, ризики та побажання щодо терапії [15].
Естроген при МГТ може призначатися з рахуванням індивідуальних особливостей жінок: перорально (у формі таблеток) або трансдермально — шляхом абсорбції через шкіру, окремо є питання підшкірного введення, але воно стосується нині тільки «компаунд» МГТ. На вибір режиму застосування МГТ впливають кілька факторів, таких як ризик для пацієнтки, її уподобання, дотримання режиму лікування, клінічна ситуація (жінкам без матки зазвичай призначають тільки естроген у найнижчій ефективній дозі за відсутності ендометріозу) та вартість препаратів. У жінок з інтактною маткою естроген комбінують із засобом для захисту ендометрія (прогестини / прогестерон), щоб знизити ризик нерегулярного потовщення слизової оболонки матки та для профілактики патологічної проліферації ендометрія.
На сьогодні, коли результати численних клінічних досліджень уже отримані та узагальнені, інтегровані в клінічну практику, перед лікарем постає значно ширше завдання, ніж простий вибір дози чи режиму МГТ [16, 17].
В одному зі звітів проаналізовано 7 систематичних оглядів, 4 первинні клінічні дослідження та 3 доказові клінічні настанови [18]. Первинні дослідження включали 1 рандомізоване контрольоване дослідження та 3 нерандомізовані дослідження. 7 систематичних оглядів порівнювали трансдермальну та пероральну естрогенотерапію в межах МГТ за клінічно значущими показниками: контроль припливів і нічної пітливості, якість сну, серцево-судинні події, ризик венозної тромбоемболії (ВТЕ) та зміни ліпідного профілю. Методологічно 2 огляди мали наративний характер, 4 включали метааналізи, 1 — мережевий метааналіз. Узагальнені результати свідчать, що обидва шляхи введення естрогену є порівнянними за загальною клінічною ефективністю, зокрема щодо контролю симптомів та впливу на кісткову тканину. Обидва шляхи введення естрогену демонструють зіставні ризики розвитку раку молочної залози та гінекологічних злоякісних новоутворень. Дані не вказують на клінічно значущу різницю між трансдермальною та пероральною МГТ у цьому аспекті. Онкологічні ризики не є вирішальним фактором при виборі шляху введення естрогену.
Вибір трансдермального естрогену не супроводжується втратою терапевтичної ефективності. Трансдермальна МГТ асоціюється зі зниженим ризиком ВТЕ порівняно з пероральною терапією. Окрім цього, в частині досліджень відзначено покращення якості сну саме на тлі трансдермального введення естрогену. Натомість пероральна МГТ демонструє більш сприятливі зміни окремих показників ліпідного профілю. Хоча пероральна МГТ асоціюється з певними змінами ліпідного профілю, її вплив на ліпіди нееквівалентний лікуванню дисліпідемії гіполіпідемічними препаратами, зокрема статинами. Статини мають доведений ефект на зниження атерогенних ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), стабілізацію атеросклеротичних бляшок і зниження ризику серцево-судинних подій, що підтверджено великими рандомізованими дослідженнями та сучасними рекомендаціями (European Society of Cardiology — ESC / American Heart Association — AHA) 2025 р. Статини залишаються 1-ю лінією терапії при дисліпідемії з високим серцево-судинним ризиком, і їх дія на ліпідні фракції суттєво відрізняється від того, що відмічається при МГТ. Систематичні огляди демонструють, що пероральна МГТ може спричиняти підвищення рівня тригліцеридів порівняно з трансдермальною МГТ, а також впливати на інші маркери ліпідного обміну завдяки проходженню через печінку (first-pass effect). При цьому ефект на ЛПНЩ та ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) не завжди корелює з реальною профілактикою атеросклеротичних ускладнень і не може розглядатися як замінник цілеспрямованої гіполіпідемічної терапії [19]. Порівняно з пероральним шляхом трансдермальна МГТ чинить більш нейтральний вплив на ліпідний профіль з менш вираженим підвищенням рівня тригліцеридів, що може бути клінічно важливим у жінок з гіпертригліцеридемією або ризиком метаболічноасоційованої стеатичної хвороби печінки (МАСХП). Дані показують, що у групі жінок, які отримують трансдермальну МГТ, частота МАСХП може бути нижчою порівняно з пероральною МГТ, що, ймовірно, пов’язано саме з різницею в тригліцеридах та загальному ліпідному обміні [20].
Таким чином, у повсякденній практиці важливо відрізняти мету лікування ліпідного порушення від ефектів МГТ на ліпідний профіль: МГТ може певною мірою модифікувати ліпідні показники, але це не є терапевтичною стратегією для дисліпідемії. У пацієнток з підвищеним рівнем тригліцеридів або високим ризиком серцево-судинних захворювань трансдермальна МГТ може бути безпечнішою в контексті метаболічних змін ліпідів порівняно з пероральною [18]. Тому лабораторні ефекти на фоні пероральної МГТ не супроводжуються переконливими доказами зменшення серцево-судинних подій.
Дані щодо безпеки МГТ у жінок із підвищеним ризиком ВТЕ залишаються обмеженими. До цієї групи належать пацієнтки з перенесеним ВТЕ в анамнезі, підвищеним індексом маси тіла, тромбофіліями, тютюнопалінням, автоімунними захворюваннями, хронічними запальними станами, а також після нещодавніх хірургічних втручань, травм або періодів іммобілізації. Метааналіз, в якому проаналізовані всі опубліковані дослідження за період 2000–2020 рр. (до огляду включено 13 первинних наукових робіт, присвячених застосуванню трансдермальної МГТ у постменопаузальних жінок із підвищеним ризиком ВТЕ), показав безпеку трансдермальної МГТ у жінок у період постменопаузи з факторами ризику ВТЕ. При цьому автори наголошують, що призначення терапії має супроводжуватися індивідуальним обговоренням співвідношення користі та ризику з кожною пацієнткою. У жінок із перенесеним ВТЕ в анамнезі 2 дослідження продемонстрували зниження коагуляційної активності та відсутність підвищення ризику рецидиву ВТЕ при застосуванні трансдермальної МГТ. У жінок із підвищеним індексом маси тіла 3 дослідження не виявили зростання ризику ВТЕ серед користувачок трансдермальної МГТ. У пацієнток із протромботичними генетичними поліморфізмами 3 дослідження показали мінімальне або відсутнє підвищення ризику ВТЕ при трансдермальному введенні естрогену. У жінок із різними прозапальними супутніми захворюваннями 5 досліджень зафіксували покращення тромботичного профілю та відсутність зростання ризику ВТЕ на тлі трансдермальної МГТ [21]. Обсерваційні дані свідчать, що порівняно з трансдермальною естрогенотерапією пероральне введення естрогену може бути пов’язане з підвищеним ризиком не тільки ВТЕ, а й з підвищеним тромбозом глибоких вен, які важко діагностувати на ранніх стадіях, але не асоціюється з підвищенням ризику інфаркту міокарда [22].
Таким чином, зараз ключовим стає питання оптимального шляху введення естрогену як терапії 1-ї лінії. Це зумовлено тим, що МГТ, як правило, призначається на тривалий період, а отже, її безпека набуває визначального значення і виходить на перший план клінічного рішення. У загальній популяції ефективність пероральної та трансдермальної естрогенотерапії МГТ є порівнянною, однак у пацієнток із підвищеним фоновим ризиком ускладнень шлях введення набуває принципового значення. Саме в цих клінічних ситуаціях трансдермальний естроген може бути більш безпечним варіантом. Клінічні настанови, попри обмежену якість доказів, послідовно вказують, що у жінок із підвищеним серцево-судинним ризиком, схильністю до ВТЕ або з надмірною масою тіла доцільно надавати перевагу трансдермальному введенню естрогену. У повсякденній практиці це означає, що за наявності факторів ризику саме трансдермальна МГТ має розглядатися як більш раціональний і безпечний стартовий варіант терапії, особливо з урахуванням її тривалого застосування. Крім того, у рекомендаціях зазначається доцільність розгляду трансдермального естрогену у випадках занепокоєння щодо сексуальної функції або ризику жовчнокам’яної хвороби. Тому трансдермальний естроген у складі МГТ може розглядатися як варіант терапії 1-ї лінії для жінок, у яких потенційні ризики пероральної МГТ є вищими.
Трансдермальний спрей Лензетто® (це різні форми з гелями та пластирами) у МГТ розглядається як динамічно зростаючий і перспективний напрям. Це єдиний естрогеновий препарат у формі спрею з унікальною технологією дозованого трансдермального розпилення (MDTS), яка забезпечує точність дозування, комфорт у використанні та ефективне всмоктування. Після локального нанесення естрогену (особлива технологія виготовлення балона та системи) на внутрішню поверхню передпліччя спирт розчиняє роговий шар епідермісу, дозволяючи естрадіолу та октисалату проникнути в шкіру. Спирт швидко випаровується, залишаючи депо діючих речовин у дермі, з якого естрадіол поступово переміщується в капіляри та надходить у системний кровотік. Октисалат сприяє контрольованому переміщенню естрадіолу через дерму, підвищуючи стабільність всмоктування та біодоступність. Завдяки утворенню локального депо трансдермальний спрей Лензетто® забезпечує поступове вивільнення естрадіолу і підтримку стабільних плазмових концентрацій з мінімальними коливаннями. Частота місцевих реакцій у клінічних дослідженнях була дуже низькою — до 1,3% [23, 24].
Сучасні технологічні досягнення у створенні трансдермальних спреїв забезпечують керовану швидкість вивільнення гормону, що поєднується з нижчою частотою побічних ефектів, вищою клінічною ефективністю та стабільним надходженням діючої речовини в системний кровообіг. Після нанесення на шкіру трансдермальний спрей Лензетто® формує тонкий непомітний шар, з якого естрадіол швидко дифундує через роговий шар епідермісу безпосередньо в системний кровотік (за рахунок створеного депо). Такий шлях введення повністю обходить первинний печінковий метаболізм естрогенів (first-pass metabolism), що має принципове значення для фармакокінетики естрогенів. У результаті досягаються більш передбачувані та фізіологічні плазмові концентрації естрадіолу без різких піків і спадів, характерних для пероральних форм. Крім того, рівномірне всмоктування з депо забезпечує стабільну активацію естрогенових рецепторів (ERα та ERβ) у тканинах-мішенях, що клінічно проявляється поступовим, але стійким зменшенням вираженості вазомоторних, урогенітальних та нейровегетативних симптомів.
З клінічної точки зору, Лензетто® має низку суттєвих переваг [15]:
- зниження впливу на печінковий синтез коагуляційних факторів, що потенційно знижує тромботичні ризики порівняно з пероральними естрогенами;
- відсутність значущого впливу на рівень тригліцеридів та С-реактивного білка (СРБ), що є особливо важливим для жінок із метаболічними порушеннями; СРБ — маркер системного запалення, який синтезується в печінці у відповідь на дію прозапальних цитокінів, насамперед інтерлейкіну (IL)-6. Принциповий момент для МГТ полягає в тому, що пероральні естрогени через ефект першого проходження через печінку підвищують синтез СРБ, навіть за відсутності реального запалення. Це фармакологічний, а не запальний механізм (hepatic induction effect). Відсутність підвищення СРБ на фоні трансдермальних форм МГТ асоціюється з низькими серцево-судинними ризиками і є одним з аргументів у призначенні у жінок із факторами ризику, особливо з надмірною масою тіла, ожирінням, інсулінорезистентністю, дисліпідемією та іншими факторами ризику;
- швидке досягнення стабільної терапевтичної концентрації естрадіолу в плазмі крові без різких пікових коливань рівня гормону, що знижує ризик надмірної стимуляції естрогенових рецепторів, висока відтворюваність дози та можливість гнучкої індивідуалізації терапії залежно від віку, тривалості постменопаузи та вираженості симптомів;
- фармакологічна дія без зв’язку зі станом кишкового мікробіому та харчових чинників (здорове харчування з клітковиною, веганство та вегетаріанство), оскільки трансдермальний шлях введення оминає шлунково-кишковий тракт і печінковий метаболізм першого проходження; відповідно, варіації вживання клітковини або особливості раціону (зокрема веганського) не впливають на біодоступність естрогену, на відміну від пероральних форм.
Таким чином, трансдермальний спрей Лензетто® з технологією MDTS поєднує фармакокінетичну передбачуваність, хорошу переносимість і високу клінічну ефективність, що робить його раціональним вибором для сучасної персоналізованої менопаузальної гормональної терапії, особливо у жінок із підвищеними судинними або метаболічними ризиками.
Задоволеність лікуванням поряд із клінічною ефективністю є ключовим чинником довготривалої прихильності жінок до МГТ. Навіть ефективна МГТ не дає очікуваного результату, якщо форма застосування є незручною, викликає дискомфорт або не відповідає способу життя пацієнтки. У цьому контексті особливий інтерес становлять трансдермальні форми естрадіолу, зокрема спрей Лензетто® з технологією MDTS.
За результатами проспективного багатоцентрового спостережного дослідження, продемонстровано, що використання трансдермального спрею Лензетто® асоціюється з клінічно значущим зменшенням вираженості симптомів, пов’язаних із менопаузою, у жінок різного віку та з різною тривалістю менопаузального періоду. Уже через 3 міс лікування зафіксовано достовірне зниження їх інтенсивності порівняно з вихідним рівнем (p<0,05), причому позитивна динаміка зберігалася та посилювалася при подальшому спостереженні через 6 міс, що свідчить про стабільність терапевтичного ефекту при продовженні лікування. Важливо, що позитивна динаміка відзначалася як у жінок на ранніх етапах менопаузального переходу, так і у пацієнток із тривалим перебігом постменопаузи, що підкреслює універсальність ефекту трансдермальної форми естрадіолу — Лензетто® з технологією MDTS незалежно від часу, що минув від настання менопаузи. Особливо клінічно значущим є те, що між 3-м і 6-м місяцем терапії відмічали додаткове достовірне зменшення вираженості саме тих симптомів, які найбільше впливають на якість життя та прихильність до МГТ: припливів, вагінальної сухості та болісного статевого акту. Це вказує на кумулятивний ефект терапії та формує реалістичні очікування для лікаря й пацієнтки щодо термінів максимального клінічного результату, які часто є ключовими чинниками якості життя та бажання приймати МГТ тривало. Окрему клінічну цінність мають результати оцінки задоволеності пацієнток лікуванням. Високий рівень прийнятності трансдермального спрею, підтверджений тим, що переважна більшість жінок оцінили його як зручний у щоденному застосуванні, безпосередньо корелював із високою готовністю продовжувати терапію в довгостроковій перспективі. А саме 93–96% жінок оцінили трансдермальний спрей як «дуже зручний» або «зручний» у щоденному застосуванні, що є надзвичайно високим показником для гормональної терапії. Рівень загальної задоволеності лікуванням також був стабільно високим: через 3 міс 79,5% учасниць повідомили, що вони «дуже задоволені» або «задоволені» терапією, а через 6 міс цей показник зріс до 82%. Важливо, що 75% жінок висловили чіткий намір продовжувати використання трансдермального спрею естрадіолу в довгостроковій перспективі. Це має принципове значення, оскільки прихильність до лікування є одним із головних чинників реальної ефективності МГТ, особливо у жінок середнього та старшого віку. Отримані дані свідчать, що трансдермальний спрей естрадіолу може розглядатися як ефективний і прийнятний варіант МГТ для широкого кола пацієнток, незалежно від віку та тривалості менопаузального періоду. Поєднання достовірного симптоматичного покращення стану з високими показниками задоволеності та готовності до тривалого застосування на фоні прийому Лензетто® з технологією MDTS підкреслює практичну цінність цієї форми МГТ у реальній клінічній практиці та її значення для підвищення прихильності до лікування. У клінічній практиці це створює підґрунтя для більш гнучкого та індивідуалізованого підходу до ведення жінок із менопаузальними симптомами, з урахуванням не лише гормонального статусу, але й способу життя, очікувань та готовності пацієнтки до тривалого лікування [25].
У проспективному неінтервенційному багатоцентровому спостережному дослідженні фази IV оцінювали ефективність, переносимість та зручність застосування дозованого трансдермального спрею естрадіолу Лензетто® з інноваційною технологією EMDTS у постменопаузальних жінок у реальних клінічних умовах [26]. У дослідженні взяли участь 451 жінка у період постменопаузи віком 54,3±7,4 року у 52 гінекологічних практиках Німеччини. Для оцінки симптомів та клінічної відповіді використовували Menopause Rating Scale II (MRS II), безпеку оцінювали за частотою побічних явищ та несприятливих реакцій на препарат. З усіх учасниць 228 (59,5%) отримували EMDTS у монотерапії, а 155 (40,5%) — у поєднанні з прогестогенами. Уже через 3 міс лікування відзначали статистично значуще покращення всіх 11 пунктів MRS II (p<0,0001), що зберігалося та посилювалося через 6 і 12 міс спостереження. Через 12 міс 81,4% жінок повідомили про зниження інтенсивності припливів та нічного потовиділення. Загальна задоволеність терапією була високою: 73% пацієнток і 77% лікарів оцінили EMDTS як «задовільний» або «дуже задовільний». Найчастішими побічними ефектами були головний біль (n=6), нудота (n=4), запаморочення (n=4) та свербіж (n=3).
Трансдермальний естрадіол (зокрема спрей Лензетто® з технологією MDTS) слід застосовувати з урахуванням наявності матки пацієнтки, оскільки естрогени без адекватного прогестагенного захисту можуть підвищувати ризик гіперплазії та раку ендометрія. У жінок зі збереженою маткою до естрогенової терапії обов’язково додається прогестин, затверджений саме для поєднаного застосування з естрогенами, з метою зниження цього ризику. Прогестин може призначатися в циклічному режимі, коли естроген застосовується щоденно без перерви, а прогестин додається циклічно протягом певної частини 28‑денного циклу (зазвичай 12–14 днів кожного місяця), що імітує природний менструальний цикл і зумовлює секреторні зміни ендометрія із наступною його десквамацією, що часто супроводжується менструальноподібною кровотечею. Такий підхід може бути корисним у перименопаузальний період або на ранніх етапах постменопаузи, коли циклічні кровотечі ще прийнятні для пацієнтки, а ризик нерегулярних кровотеч зберігається. Натомість у стабільній постменопаузі або у випадках, коли пацієнтка не бажає періодичних кровотеч, прогестин може призначатися в безперервно‑комбінованому режимі разом із естрогеном, що має на меті досягнення атрофії ендометрія без виникнення кровотеч і забезпечення тривалого захисту від проліферації. У жінок без матки додатковий прогестин не потрібен, за винятком випадків залишкового ендометріозу, що потребує окремої оцінки, оскільки відсутність матки виключає ризик естроген‑індукованої ендометріальної гіперплазії. Вибір режиму циклічний чи безперервно‑комбінований має базуватися з урахуванням віку пацієнтки, періоду після настання менопаузи, вираженості симптомів та переваг щодо очікуваних кровотеч і має бути предметом спільного ухвалення рішення між клініцистом і жінкою [28] (табл. 1, 3–5). Наразі відсутнє пряме порівняння фармакокінетичних характеристик таблетованих форм МГТ, трансдермальних гелів та спрею Лензетто®. У зв’язку з цим недоцільно порівнювати дози різних лікарських форм поміж собою. Рекомендовано орієнтуватися на дані, наведені в табл. 2, які визнані переважно емпірично та ґрунтуються на концентрації естрадіолу в сироватці крові та ефективності щодо контролю вазомоторних симптомів [27]. Ці дані слід інтерпретувати з обережністю, оскільки повна еквівалентність доз між різними формами естрогенвмісних препаратів МГТ не завжди може бути досягнута через відмінності шляхів застосування, метаболізму та біодоступності. У клінічних дослідженнях вивчали безпеку застосування спрею Лензетто® у дозі 1–3 натискання у жінок у постменопаузальний, пременопаузальний період з різними ендогенними рівнями естрогенів за відсутності МГТ. Ці дози обґрунтовані з урахуванням досягнення терапевтичних рівнів естрадіолу без розвитку ознак гіперестрогенії.
Таблиця 1. Принципи додавання прогестину до трансдермального естрадіолу спрею Лензетто® з технологією MDTS
| Параметр | Циклічний режим прогестину | Безперервно-комбінований режим | Коментарі / практичні моменти |
|---|---|---|---|
| Показання | Жінки зі збереженою маткою, рання постменопауза або перименопауза | Жінки зі збереженою маткою, стабільна постменопауза | Вибір залежить від бажання пацієнтки щодо менструальноподібних кровотеч |
| Схема застосування | Естроген щодня + прогестин циклічно (зазвичай 12–14 днів на місяць) | Естроген + прогестин щодня без перерв | Циклічний режим імітує природний цикл, безперервний — забезпечує атрофію ендометрія |
| Мета терапії | Захист ендометрія + підтримка часткових циклічних кровотеч | Захист ендометрія + запобігання кровотечам | Режим підбирається індивідуально: комфорт пацієнтки та контроль ризику |
| Переваги | Менше порушень циклу у ранній постменопаузі, очікувана кровотеча | Відсутність менструальноподібних кровотеч, стабільний ендометрій | Підходить для жінок, які хочуть уникнути регулярних кровотеч або у яких цикл нерегулярний |
| Недоліки / обмеження | Може спричиняти очікувану менструальноподібну кровотечу, потребує суворого дотримання схеми | Можлива спочатку слабка кровотеча або spotting, необхідний моніторинг | Вибір залежить від віку, часу після менопаузи, симптомів та переваг пацієнтки |
| Примітки щодо жінок без матки | Прогестин не потрібен при відсутності ендометріозу та при тотальній гістеректомії | Відсутність ендометріозу та підозри на його існування. Прогестин не призначається жінкам, які перенесли повну гістеректомію та не мають ендометрія, оскільки відсутність ендометріальної тканини виключає ризик його гіперплазії та раку | |
Таблиця 2. Дози естрогенів для МГТ [27]
| Препарат | Низька доза | Середня доза | Найвища доза |
|---|---|---|---|
| Кон’юговані естрогени | 0,3–0,45 мг | 0,625 мг | 1,25 мг |
| 17β-естрадіол | 0,5 мг | 1,0 мг | 1,5–2,0 мг |
| Естрадіолу валерат | 0,5 мг | 1,0 мг | 2,0 мг |
| Естріол | 1,0–2,0 мг | – | – |
| Естрадіоловий пластир | 25–37,5 мг | 50 мкг | 75–100 мг |
| Естрадіоловий гель | 0,5 мг | 1,0 мг | 1,5 мг |
| Гель естрадіолу гемігідрату | 0,75 мг (1 натискання) | 1,5 мг (2 натискання) | 2,75–3,0 мг (3–4 натискання) |
| Трансдермальний спрей естрадіолу гемігідрату | 1,53 мг (1 натискання) | 3,06 мг (2 натискання) | 4,50 мг (3 натискання) |
Таблиця 3. Послідовне призначення прогестерону — щоденне введення протягом 12–14 днів для захисту ендометрія [27]
| Препарат | У комбінації з низькими дозами естрогенів | У комбінації з середніми / високими дозами естрогенів |
|---|---|---|
| Дидрогестерон (перорально) | 5 мг | 10 мг |
| Мікронізований прогестерон (перорально) | 200 мг (ефективність нижчої дози не встановлена) | 200 мг |
| Медроксипрогестерону ацетат (перорально) | 5 мг | 5–10 мг |
| Норетистерону ацетат (перорально) | 1,25–2,5 мг | 2,5–5 мг |
| Пластир з норетистерону ацетатом і естрадіолом | – | Вивільнення 0,140–0,250 мг/добу |
Таблиця 4. Тривале призначення прогестерону — щоденне введення для захисту ендометрія [27]
| Препарат | У комбінації з низькими дозами естрогенів | У комбінації з середніми / високими дозами естрогенів |
|---|---|---|
| Дидрогестерон (перорально) | 2,5–5 мг | 5–10 мг |
| Дроспіренон (перорально) | 2,0 мг | – |
| Мікронізований прогестерон (перорально) | 100 мг | 100 мг для середньої дози естрогенів (однак ця доза не забезпечує достатнього захисту ендометрія з високими дозами естрогенів) |
| Медроксипрогестерону ацетат (перорально) | 2,5 мг | 2,5–5 мг |
| Норетистерону ацетат (перорально) | 0,1 мг для дози естрадіолу 0,5 мг
0,5 мг для дози естрадіолу 1,0 мг |
1,0–2,5 мг |
| Пластир з норетистерону ацетатом і естрадіолом | – | Вивільнення 0,140–0,250 мг/добу |
| Пластир з левоноргестрелом і естрадіолом | – | Вивільнення 0,015 мг/добу |
| Внутрішньоматкова система з левоноргестрелом | Пристрій вивільняє 20 мкг/добу | |
| Інші варіанти | ||
| Тиболон | 1,25+2,5 мг/добу | |
| Кон’юговані естрогени + базедоксифен | 0,25+20 мг/добу | |
Таблиця 5. Дози і форми прогестинів залежно від дози спрею Лензетто® і режиму застосування МГТ
| Показник | Режим прийому | Щоденна доза естрогену, натискання | ||
|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 | ||
| Прогестерон (перорально / краще вагінально), мг | Послідовний | 200 | 200–300 | 300–400 |
| Безперервний | 100 | 200 | 300 | |
| Дидрогестерон, мг | Послідовний | 10 | 10–20 | 20 |
| Безперервний | 5 (–10) | 10 | 20 | |
| Дієногест, мг | Послідовний | 2 | 2–4 | 4 |
| Безперервний | 2 | 2–4 | 4 | |
| Левоноргестрел (внутрішньоматково), мг | Безперервний | 20 | 20 | 20 |
Висновки
Аналіз сучасних клінічних даних свідчить, що МГТ залишається найбільш ефективним методом лікування вазомоторних та урогенітальних симптомів менопаузи, а також важливим інструментом збереження якості життя жінок у період перименопаузи та постменопаузи. Водночас ключовим клінічним питанням сьогодні є не стільки сам факт призначення МГТ, скільки вибір оптимального шляху введення естрогенів з урахуванням безпеки, індивідуального профілю ризику та довготривалого застосування. Наявні дані систематичних оглядів, метааналізів та спостережних досліджень демонструють, що трансдермальні та пероральні форми естрогенів мають порівнянну ефективність щодо контролю вазомоторних симптомів, впливу на кісткову тканину та загальної якості життя. Водночас між цими шляхами введення існують принципові фармакокінетичні та клінічно значущі відмінності. Пероральні естрогени піддаються ефекту «першого проходження» через печінку, що асоціюється з активацією синтезу факторів згортання крові, змінами ліпідного профілю та підвищенням ризику ВТЕ у пацієнток певних груп. Натомість трансдермальні естрогени забезпечують стабільні фізіологічні концентрації естрадіолу в системному кровотоці, оминаючи печінковий метаболізм, що зумовлює більш нейтральний вплив на гемостаз, артеріальний тиск та метаболічні показники. Особливо важливим є те, що трансдермальний шлях введення демонструє сприятливіший профіль безпеки у жінок із підвищеним серцево-судинним ризиком, ожирінням, факторами ризику ВТЕ, а також у тих, хто потребує тривалої терапії. Дані реальної клінічної практики та неінтервенційних досліджень підтверджують не лише клінічну ефективність трансдермальних форм, зокрема естрадіолвмісних спреїв, але й високу задоволеність пацієнток лікуванням, зручність застосування та кращу прихильність до терапії, що є критично важливим для досягнення довгострокового клінічного ефекту. Сучасний перегляд підходів регуляторних органів, зокрема FDA, та професійних менопаузальних товариств підкреслює необхідність відмови від універсалізованих застережень і переходу до вік- та ризикорієнтованої моделі призначення МГТ. У цьому контексті трансдермальні та локальні форми естрогенів не повинні розглядатися як еквівалентні пероральним препаратам з точки зору ризику, а вибір шляху введення має базуватися на індивідуальній клінічній оцінці. Таким чином, трансдермальна естрогенотерапія посідає провідне місце в сучасній стратегії МГТ як ефективна, добре переносима та безпечна опція для широкого кола жінок. Її використання повністю відповідає сучасній концепції персоналізованої медицини, де ключовими є правильний вибір пацієнтки, оптимальної форми препарату та своєчасного початку лікування, що дозволяє акушерам-гінекологам досягати максимального терапевтичного ефекту за мінімального ризику. Лензетто® з технологією MDTS є ефективною, безпечною та зручною формою замісної гормональної терапії для жінок, даючи лікарям змогу індивідуалізувати терапію з урахуванням симптоматики, переваг пацієнтки та профілю ризику. Трансдермальна форма спрею Лензетто® особливо важлива для пацієнток з підвищеним ризиком системних ускладнень, а також для тих, хто потребує швидкого та контрольованого ефекту при зручності щоденного використання. Механізм дії трансдермального спрею Лензетто® базується на швидкому і контрольованому надходженні естрадіолу через шкіру, що забезпечує стабільну терапевтичну концентрацію в плазмі крові, уникаючи пікових коливань, характерних для пероральних форм. Це знижує ризик надмірної стимуляції естрогенових рецепторів та покращує переносимість, дозволяє швидко досягати клінічного ефекту, при цьому терапія є легкою та зручною для щоденного застосування.
Список використаної літератури
|
Інформація про автора:
Вагіф Абдуллаєв — кандидат медичних наук, доцент кафедри акушерства гінекології та репродуктології Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», гінеколог-онколог, завідувач хірургічного відділення Центру ендохірургії «Інномед», Вінниця, Україна. E-mail: [email protected] |
Information about the author:
Vagif Abdullaiev — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Obstetrics, Gynecology and Reproductive Medicine, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Gynecologist-Oncologist, Head of the Surgical Department, Endosurgery Center «Innomed», Vinnytsia, Ukraine. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 17.12.2025
Прийнято до друку/Accepted: 18.12.2025
