Особливості анестезіологічного забезпечення роботизованих хірургічних втручань

Важливою складовою сучасної хірургії є роботизована хірургія як метод, що знижує рівень періопераційної захворюваності та летальності. Однак інтраопераційні особливості хірургічної техніки (пневмоперитонеум, екстремальне положення тіла на операційному столі, обмежений доступ після стикування робота) потребують від анестезіолога особливої та ретельної підготовки. Мета: проаналізувати та узагальнити дані щодо принципів анестезіологічного супроводу роботасистованих оперативних втручань з урахуванням особливостей передопераційної підготовки, інтраопераційного супроводу та післяопераційного знеболення. Результати. Встановлено, що безпечне виконання роботасистованих втручань потребує ретельної передопераційної оцінки пацієнта з урахуванням коморбідного стану та здатності переносити пневмоперитонеум і нефізіологічні положення тіла. В інтраопераційний період ключовими є надійне забезпечення прохідності дихальних шляхів, контроль тиску в манжеті ендотрахеальної трубки, оптимізація вентиляції з використанням протекторних параметрів та адекватна нейром’язова блокада для створення стабільних хірургічних умов. Обмежений доступ до пацієнта після докінгу обґрунтовує необхідність заздалегідь забезпеченого судинного доступу та стандартного / розширеного моніторингу. Післяопераційне знеболення має базуватися на мультимодальному підході з пріоритетом опіоїдзберігальних стратегій, зокрема із застосуванням регіональних методів (TAP-блок) та базових анальгетиків. Висновок. Анестезіологічний супровід роботасистованих оперативних втручань є багатокомпонентним і потребує індивідуалізованого підходу, що враховує фізіологічні зміни, пов’язані з особливостями роботизованої хірургії, з метою мінімізації ускладнень та підвищення безпеки пацієнтів.

Вступ

Роботизовані високотехнічні системи є невід’ємною складовою сучасної хірургії. Завдяки їх активному впровадженню вдалося досягти суттєвих результатів у зниженні періопераційної захворюваності та летальності [1].

Показання до роботизованої хірургії розширюються, а складність цих оперативних втручань зростає. Однак незважаючи на те, що хірургічні розрізи стають меншими, анестезіологічні труднощі не зменшуються, а навпаки, виникає низка специфічних завдань, що має розв’язати анестезіолог.

Застосування пневмоперитонеуму пов’язане з гемодинамічними змінами, підвищенням внутрішньочерепного тиску (ВЧТ), ризиком розвитку гіперкапнії та респіраторного ацидозу. Екстремальні інтраопераційні положення, своєю чергою, асоційовані з ризиком внутрішньочерепної та внутрішньоочної гіпертензії, а також компресійними пошкодженнями, нейропатіями та порушеннями периферичного кровообігу. Після стикування робота доступ до пацієнта є суттєво обмеженим, що ускладнює можливість швидкого реагування у разі невідкладного стану [1–3].

Саме тому знання основних принципів анестезіологічного забезпечення, починаючи з підготовки пацієнта до післяопераційного ведення, з урахуванням усіх особливостей роботизованої хірургії, є запорукою безпеки пацієнта та зниження потенційних ускладнень.

Мета огляду: проаналізувати та узагальнити дані щодо принципів анестезіологічного супроводу роботасистованих оперативних втручань з урахуванням особливостей передопераційної підготовки, інтраопераційного супроводу та післяопераційного знеболення.

Передопераційна підготовка

Ретельне передопераційне обстеження пацієнта є основою успішно проведеної анестезії. Рутинний передопераційний огляд включає збір анамнезу, стратифікацію ризику та фізикальне обстеження [4, 5].

Відбір пацієнтів для проходження лікування за допомогою роботизованих операційних систем слід здійснювати особливо прискіпливо, оскільки необхідно визначити пацієнтів, що здатні переносити екстремальні положення тіла та тривалий пневмоперитонеум [6, 7].

З огляду на це пацієнти, що мають в анамнезі тяжкі або декомпенсовані хвороби серцево-легеневої системи (легенева гіпертензія, вроджені вади серця, внутрішньо- / екстракардіальні шунти), повинні бути розглянуті як потенційні кандидати для використання альтернативних методів оперативного лікування [5, 6].

Необхідно враховувати профіль оперативного втручання, наприклад, при колектомії, гінекологічних та урологічних операціях ожиріння високого ступеня або тяжкі респіраторні хвороби (хронічне обструктивне захворювання легень) можуть призвести до проблем з вентиляцією та оксигенацією. Проте ці супутні захворювання є меншою проблемою під час оперативних втручань, де використовується зворотне положення Тренделенбурга. Однак у пацієнтів із використанням положення антиТренделенбурга є ризик зниження венозного кровотоку, що може призводити до гіпотензії, яка буде погано переноситись у пацієнтів із тяжким стенозом сонної артерії або іншими серцевими захворюваннями. У пацієнтів із асцитом можуть виникнути технічні труднощі, зокрема зі встановленням спеціальних портів [5–7].

Можливість використання роботизованої тактики лікування залежить не лише від вищезазначених пацієнтасоційованих факторів, а й від хірургічного та анестезіологічного досвіду. Наприклад, зміна швидкості абдомінальної інсуфляції вуглекислого газу або скорочення тривалості позиціонування пацієнта в положенні Тренделенбурга завдяки швидшій роботі хірурга може дозволити використовувати роботичну хірургію, незважаючи на тяжкий коморбідний стан [4].

Враховуючи відомі фізіологічні зміни, пов’язані з положенням та пневмоперитонеумом, у передопераційний період слід розробити план для надійного забезпечення прохідності дихальних шляхів, досягнення адекватної вентиляції та оптимального об’єму інтраопераційного введення рідини [8].

Важливо уникати передопераційної коагулопатії та анемії, які є предикторами періопераційної захворюваності та смертності. Необхідно проводити скринінг на анемію та лікувати її, особливо це важливо у випадках, коли прогнозований ризик крововтрати ≥500 мл або ймовірність гемотрансфузії становить ≥10% [9, 10].

Слід дотримуватися заходів тромбо- та антибіотикопрофілактики для запобігання потенційним ускладненням [3].

З метою зниження ризику післяопераційної нудоти та блювання M.S. Chae та співавтори (2024) рекомендують жування жуйки протягом 15 хв на етапі передопераційної підготовки. За даними авторів, це допомагає знизити потребу у протиблювотних засобах та підвищує комфорт пацієнтів [11].

Перед оперативним втручанням пацієнтам, яким призначене роботизоване оперативне втручання, необхідно рекомендувати припинити пероральний прийом їжі з опівночі перед операцією. Програма прискореного відновлення після операції (ERAS) рекомендує використовувати пероральне переднавантаження в обсязі 800 мл за 12 год до операції та 400 мл за 2–3 год до операції. Для цього застосовують прозорі вуглеводні напої із мальдекстрином, які швидко евакуюються зі шлунка. Це дозволяє уникнути зневоднення перед операцією, безпечно проводити загальну анестезію натще без підвищеного ризику аспірації, забезпечує достатнє вуглеводне навантаження, щоб підтримувати пацієнта в метаболічно ситому стані перед операцією, знижуючи інсулінорезистентність і катаболізм. Пацієнтам з цукровим діабетом 2-го типу можна призначати попереднє навантаження разом зі звичайними антигіперглікемічними засобами, що знижує ризик ускладнень, покращує самопочуття та зменшує потребу у внутрішньовенному введенні рідини [12–14]. За потреби необхідно призначити прийом антагоністів Н₂-гістамінових рецепторів ввечері та вранці в день оперативного втручання, запиваючи ковтком води [13, 15].

Ряд досліджень свідчить про те, що використання стратегії ERAS допомагає скоротити час на відновлення нормальної роботи шлунково-кишкового тракту (зокрема, швидше відновлюються відходження газів та дефекація), пришвидшує активізацію пацієнтів та етап видалення дренажів, а також скорочує тривалість перебування в лікувальному закладі і, як наслідок, зменшує витрати на госпіталізацію [16–18].

Таким чином, роботизовані хірургічні втручання потребують ретельного відбору пацієнтів та підготовки до оперативного втручання з урахуванням усіх можливих ускладнень та з використанням заходів їх профілактики.

Інтраопераційне ведення

Проведення анестезії слід планувати та змінювати відповідно до медичного стану пацієнта. Забезпечення прохідності дихальних шляхів є ключовою складовою для проведення адекватної вентиляції за умови екстремального положення та пневмоперитонеуму. Традиційно для протекції дихальних шляхів використовують ендотрахеальні трубки (ЕТТ) відповідних розмірів. ЕТТ повинні бути надійно зафіксовані, тому що існує висока ймовірність ендобронхіальної міграції, що в подальшому призведе до колапсу невентильованої легені та гіпоксемії [3, 4].

В одному з нещодавніх досліджень A.K. Mittal та співавтори (2022) рекомендують використовувати техніку триточкової пальпації манжети ЕТТ як простого, надійного та ефективного методу запобігання міграції ЕТТ під час роботизованої хірургії [19].

Варто пам’ятати, що під час роботизованої хірургії може підвищуватися тиск у манжеті ЕТТ через використання положення Тренделенбурга та пневмоперитонеуму. Як наслідок, надмірний тиск у манжеті призводить до нейропраксії поворотного гортанного нерва або ішемії слизової оболонки трахеї, особливо при тривалих операціях. Клінічні прояви можуть варіювати від незначних симптомів, таких як біль у горлі та хрипота, до більш тяжких ускладнень — виразка, параліч нерва та стеноз [20, 21]. З метою запобігання надмірному тиску в манжеті рекомендується його моніторинг за допомогою манометра з підтриманням безпечного діапазону тиску 20–30 см H₂O [22].

В одному з досліджень автори підкреслюють, що форма манжети ЕТТ може знизити ризик зростання тиску в ній. Встановлено, що трубка з конічною формою манжети має тенденцію до зменшення зміни тиску в манжеті порівняно з циліндричною формою під час роботасистованої хірургії. Однак жодна з форм манжети не змогла запобігти підвищенню тиску під час оперативного втручання [23].

Одним із найдискусійніших питань залишається вибір анестетика для роботизованої хірургії. Для індукції та підтримки анестезії в роботизованій та лапароскопічній хірургії використовують тотальну внутрішньовенну анестезію (TIVA) пропофолом або інгаляційну анестезію севофлураном [3–5]. Кожний із зазначених методів має свої переваги та недоліки.

Застосування пропофолу знижує ризик післяопераційної нудоти та блювання (ПОНБ), зменшує забруднення операційної та навколишнього середовища [4, 24]. Однак інгаляційна анестезія має переваги легшого моніторингу, регулювання та швидшого виходу з наркозу [5, 25].

У дослідженні H. Yonekura та співавторів (2016) частота ПОНБ після роботасистованих операцій залишалася високою попри низьку кількість пацієнтасоційованих факторів ризику, що дозволило розглядати такі оперативні втручання як операції середнього ризику щодо ПОНБ. Виявлено, що у пацієнтів, у яких методом вибору була тотальна внутрішньовенна анестезія пропофолом, частота ПОНБ була нижчою, ніж у тих, хто отримував інгаляційні анестетики [26].

Іншим важливим аспектом у виборі анестетика є його здатність впливати на церебральний метаболізм. Севофлуран та пропофол є найпоширенішими анестетиками, проте їхній вплив на мозковий кровоток і швидкість метаболізму кисню в головному мозку (CMRO₂) відрізняються [27, 28].

Севофлуран знижує CMRO₂, але водночас здатний викликати вазодилатацію та підвищення мозкового кровотоку. За клінічно значимих концентрацій цей ефект супроводжується збільшенням об’єму крові в мозкових судинах та підвищенням ВЧТ. У випадку роботизованих оперативних втручань у положенні крутого Тренделенбурга з пневмоперитонеумом існує ризик підвищеного ВЧТ, і в такому випадку інгаляційні анестетики можуть додатково погіршувати церебральну оксигенацію [2, 27].

Пропофол, на відміну від інгаляційних анестетиків, спричиняє вазоконстрикцію та пригнічує CMRO₂, не збільшуючи співвідношення CBF / CMRO₂. Водночас точний баланс між цими ефектами залишається дискусійним: одні дослідження вказують на їх рівнозначність, інші — на домінування вазоконстрикції [29].

Варто врахувати, що досить часто пацієнти, яким проводять роботизовані оперативні втручання, мають літній вік і супутні цереброваскулярні захворювання, які супроводжуються порушенням мозкової оксигенації. Тому важливо, щоб анестезія, що застосовується для цього типу операції, зберігала механізми ауторегуляції головного мозку для запобігання церебральним порушенням та післяопераційній когнітивній дисфункції [2, 27, 28, 30].

Неінвазивним і легкодоступним методом оцінки ВЧТ є ультразвукове вимірювання діаметра оболонки зорового нерва (ДОЗН). У ряді досліджень інтраопераційний ДОЗН був значно нижчим у разі TIVA пропофолом, ніж севофлураном, що свідчить про здатність пропофолу мінімізувати зміни ВЧТ у пацієнтів під час роботизованих втручань [31, 32–34].

J.W. Hwang та співавтори (2013) вивчали вплив анестетиків на внутрішньоочний тиск під час лапароскопічних операцій та його зміни залежно від хірургічного положення. Встановлено, що для лапароскопічних операцій, які виконують у положенні головою вниз, пропофол може бути більш корисним для запобігання очній гіпертензії [35].

Ще одне дослідження, в якому вивчали вплив різних загальних анестетиків на реполяризацію шлуночків при роботасистованій лапароскопічній простатектомії, показало, що для мінімізації подовження інтервалу Q–T під час роботасистованих оперативних втручань для загальної анестезії рекомендується використовувати TIVA з пропофолом [36].

Під час роботизованих оперативних втручань доступ до пацієнта є обмеженим, через що у випадку використання TIVA є ризик відключення інфузійних ліній. Ще одним недоліком TIVA є відсутність механізму прямого зворотного зв’язку для моніторингу введення пропофолу. Натомість подача інгаляційних анестетиків легко контролюється [2, 25].

При виборі методу анестезії для тривалих роботизованих втручань у нефізіологічних положеннях (крутий Тренделенбург чи антиТренделенбург) ключову роль відіграє стан серцево-судинної системи. Традиційно інгаляційні анестетики вважають безпечнішими для пацієнтів із серцево-судинною патологією та навіть потенційно кардіопротекторними під час кардіохірургії, хоча їхня перевага в некардіальних операціях залишається дискусійною [2, 25, 27].

Однак незважаючи на вищезазначені переваги та недоліки, не існує чітких рекомендацій, яка анестезіологічна стратегія є кращою для роботизованої хірургії, оскільки існуючі докази переваги того чи іншого методу є обмеженими. Вибір анестезіологічного підходу завжди здійснюється анестезіологом і залежить від його знань про клінічний стан пацієнта, тип і тривалість процедури, а також будь-які потенційні ускладнення.

Відсутнє однозначне рішення і щодо оптимальної стратегії вентиляції в роботизованій хірургії. M. Haliloglu та співавтори (2017) дійшли висновку, що під час урологічних роботасистованих операцій є доцільним встановлення дихального об’єму 6–8 мл/кг прогнозованої маси тіла в поєднанні з помірними рівнями PEEP (4–8 см H₂O) [37].

При порівнянні вентиляції з контролем за об’ємом (VCV) та вентиляції з контролем за тиском (PCV) за умови, що дихальний об’єм становить 8 мл/кг маси тіла, визначено, що PCV забезпечує нижчий піковий тиск та вищу піддатливість легень, що покращує газообмін та знижує ризик баротравми [38].

M.S. Kim та співавтори (2018) порівнювали вплив вентиляції в режимі PCV–VG та VCV на оксигенацію і механіку дихання під час роботизованої радикальної простатектомії та отримали дані, що відмінностей у показниках газообміну між групами не виявлено, однак середній тиск у дихальних шляхах був вищим у режимі VCV [39]. Подібного висновку дійшли J.H. Park та співавтори (2019), проаналізувавши 80 пацієнтів, яким проведена роботасистована простатектомія [40]. Y.Y. Lee та співавтори (2021) не виявили жодних доказів того, що PCV-VG вентиляція була кращою за VCV з точки зору періопераційного ателектазу [41].

Співвідношення вдиху до видиху, встановлене в діапазоні 2:1–1:1, покращує елімінацію вуглекислого газу завдяки зменшенню мертвого простору. На відміну від пацієнтів з гострою дихальною недостатністю, під час роботизованих оперативних втручань подовження фази вдиху не зумовлювало покращення оксигенації [42, 43].

M. Cheng та співавтори (2022) рекомендують використовувати PEEP на рівні 5 см H₂O під час виконання роботасистованої простатектомії, що сприяє підвищенню комплаєнсу легень, покращує оксигенацію та знижує частоту після операційних ателектазів [44].

Глибина нервово-м’язової блокади є важливою складовою для створення оптимальних хірургічних умов. Рекомендується досягнення глибокої нервово-м’язової блокади (НМБ) з безперервним введенням міорелаксанту. Це пов’язано з тим, що робот не адаптується до рухів пацієнта, тому кашель або будь-які інші рухи можуть призвести до ушкодження тканини або кровотечі. Окрім того, достатній рівень релаксації допомагає зменшити негативний вплив пневмоперитонеуму на гемодинаміку та вентиляцію [5, 6, 45].

Застосування глибокої НМБ потребує ретельного моніторингу та адекватної реверсії для запобігання залишковій кураризації після оперативного втручання. З цією метою перевагу слід надати сугамадексу порівняно з неостигміном, оскільки в дослідженнях він продемонстрував свої переваги щодо частоти побічних ефектів [6].

Однією з важливих складових періопераційного ведення пацієнтів є вибір стратегії інфузійної терапії. Однак вплив інтраопераційної інфузії на результати пацієнтів після роботизованих оперативних втручань залишається предметом наукової дискусії і в подальшому.

Головною метою введення рідини є підтримка нормального волемічного статусу та ефективної перфузії периферичних тканин без перевантаження рідиною та електролітами [46]. У спільному консенсусі щодо абдомінальної роботизованої хірургії від робочих груп Società italiana di anestesia, analgesia, rianimazione e terapia intensiva (SIAARTI) та Société Internationale de Chirurgie (SIC) зазначено, що за відсутності кровотеч та коли пацієнти мають адекватно збалансований об’єм рідини, рекомендовано підтримувати баланс рідини якомога ближче до нуля, з метою досягнення «майже нульового балансу рідини» [7].

Спільний консенсус щодо анестезії в урологічній та гінекологічній роботизованій хірургії SIAARTI, Società Italiana di Ginecologia e Ostetricia (SIGO) та Société Internationale d’Urologie (SIU) у своїх рекомендаціях теж дотримується обмежувальних стратегій, тому що під час роботасистованої лапароскопічної простатектомії необхідне обмеження рідини для досягнення зниження діурезу, щоб забезпечити краще операційне поле під час завершення уретровезикального анастомозу [6].

У метааналізі A. Messina та співавторів (2021) встановлено, що частота хірургічних ускладнень знизилася приблизно на 10% у пацієнтів, які отримували цілеспрямоване введення рідини, порівняно з ліберальними інтраопераційними стратегіями введення рідини [47]. Обмеження інфузійної терапії в інтраопераційний період є одним з основних елементів програм ERAS [48].

Таким чином, періопераційний анестезіологічний супровід роботизованих оперативних втручань є багатокомпонентним та потребує ретельного планування з урахуванням як індивідуальних потреб пацієнта, так і технічних особливостей самої операції.

Інтраопераційний моніторинг

Під час проведення роботизованих оперативних втручань використовують стандартний анестезіологічний моніторинг, що включає контроль артеріального тиску, електрокардіограми (ЕКГ), частоти серцевих скорочень, температури тіла, капнографії, SpO₂, глибини анестезії та нервово-м’язової блокади [5, 25].

Артеріальний тиск часто контролюють за допомогою інвазивного методу, який забезпечує вимірювання в режимі реального часу та полегшує визначення газів в артеріальній крові під час операції. Для забезпечення надійного судинного доступу рекомендовано встановити як мінімум 2 периферичні катетери з оптимальним інтраопераційним доступом. Катетеризація центральних судин має використовуватися рутинно [46].

Анестезіолог повинен передбачити обмежену доступність після початку процедури та заздалегідь забезпечити адекватний судинний доступ та моніторинг, оскільки будь-яке встановлення розширеного гемодинамічного моніторингу або судинного доступу може бути реалізовано лише із затримкою.

Післяопераційне знеболення

Сильний біль у післяопераційний період пов’язаний із затримкою активації, збільшенням тривалості перебування у стаціонарі, підвищеним ризиком розвитку хронічного післяопераційного болю та більш високим рівнем захворюваності та смертності [49].

Базове знеболення в післяопераційний період включає застосування парацетамолу та нестероїдних протизапальних препаратів, таких як ібупрофен, декскетопрофен. Опіоїдні анальгетики необхідно застосовувати у випадках, коли базового знеболення недостатньо [25]. Методи регіональної анестезії покращують післяопераційний контроль болю та зменшують застосування опіоїдів після роботасистованої простатектомії. M. Covotta та співавтори (2020) встановили, що блокада поперечного м’яза живота під контролем УЗД зменшує потребу у фентанілі та зменшує вираженість соматичного болю після роботизованої нефректомії [50]. Відповідно до останніх рекомендацій PROSPECT щодо специфічного післяопераційного знеболення, TAP-блок є методом вибору для післяопераційного знеболення в лапароскопічній та роботизованій хірургії [51].

Епідуральна анальгезія також продемонструвала достатній профіль безпеки та ефективність у післяопераційному знеболенні [53].

Варто пам’ятати, що навіть невеликі розрізи в місці встановлення портів можуть бути досить болючими, тому хірургам варто інфільтрувати ці місця місцевим анестетиком тривалої дії [52].

Є роботи, які вказують на те, що періопераційна інфузія лідокаїну може допомогти полегшити післяопераційний біль та пришвидшити одужання [54]. В одному з останніх досліджень, яке охопило 112 пацієнтів, авторами отримані дані, що введення лідокаїну під час операції було пов’язане з нижчими показниками раннього післяопераційного болю та зниженою потребою в опіоїдах після роботизованої радикальної простатектомії без впливу на відновлення чи безпеку [55].

Враховуючи відсутність однозначної переваги між методами післяопераційного знеболення, слід індивідуалізувати та використовувати протоколи знеболення, що мінімізують застосування опіоїдів.

Висновки

Роботасистовані оперативні втручання, попри свою мінімальну інвазивність, супроводжуються клінічно важливими фізіологічними змінами, які пов’язані зі специфікою роботизованої хірургії. Застосування пневмоперитонеуму, екстремальні положення тіла та обмежений доступ до пацієнта після докінгу вимагають від анестезіолога ретельної підготовки та планування інтраопераційної стратегії.

Безпека пацієнтів значною мірою залежить від якісної передопераційної оцінки та підготовки пацієнта, оптимального вибору анестезіологічної стратегії, адекватного забезпечення прохідності дихальних шляхів, вентиляції, моніторингу, керованої нейром’язової блокади та зваженої інфузійної терапії з урахуванням індивідуальних ризиків.

Післяопераційне знеболення має бути мультимодальним та індивідуалізованим із пріоритетом опіоїдзберігальних підходів, включаючи застосування базових анальгетиків і методів регіональної анестезії (зокрема TAP-блоку), що сприяє зниженню інтенсивності болю, швидшій активізації пацієнтів і зниженню частоти післяопераційних ускладнень.

Зв’язок публікації з плановими науково-дослідними роботами

Робота є фрагментом наукової роботи кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти Дніпровського державного медичного університету «Розробка та удосконалення технологій підвищення безпеки анестезії, лікування болю та індивідуалізованої інтенсивної терапії у пацієнтів в критичних станах», номер державної реєстрації 0123U104848.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Список використаної літератури

1. Grossmann N.C., Aschwanden F.J., Cornelius J. et al. (2025) Impact of patient positioning during surgery on neuropathies after robot-assisted laparoscopic radical prostatectomy: a randomised controlled trial. BJU Int., 135(5): 802–809.
2. Herling S.F., Dreijer B., Wrist Lam G. et al. (2017) Total intravenous anaesthesia versus inhalational anaesthesia for adults undergoing transabdominal robotic assisted laparoscopic surgery. Cochrane Database Syst Rev., 4(4): CD011387.
3. Suryawanshi C.M., Shah B., Khanna S. et al. (2023) Anaesthetic management of robot-assisted laparoscopic surgery. Indian J. Anaesth., 67(1): 117–122.
4. Tameze Y., Low Y.H. (2022) Outpatient robotic surgery: considerations for the anesthesiologist. Adv. Anesth., 40(1): 15–32.
5. Barud M., Turek B., Dąbrowski W. et al. (2025) Anesthesia for robot-assisted surgery: a review. Anaesthesiol. Intensive Ther., 57(1): 99–107.
6. Aceto P., Beretta L., Cariello C. et al. (2019) Joint consensus on anesthesia in urologic and gynecologic robotic surgery: specific issues in management from a task force of the SIAARTI, SIGO, and SIU. Minerva Anestesiol., 85(8): 871–885.
7. Corcione A., Angelini P., Bencini L. et al. (2018) Joint consensus on abdominal robotic surgery and anesthesia from a task force of the SIAARTI and SIC. Minerva Anestesiol., 84(10): 1189–1208.
8. Bruni S., Bogani G., Antonaci A. et al. (2025) Advanced robotic surgery in obese patients with gynecological cancers: tips and tricks from literature to clinical practice. J. Robot Surg., 19(1): 562.
9. Meybohm P., Schmitz-Rixen T., Steinbicker A. et al. (2017) Das Patient-Blood-Management-Konzept: gemeinsame Empfehlung der Deutschen Gesellschaft für Anästhesiologie und Intensivmedizin und der Deutschen Gesellschaft für Chirurgie. Chirurg., 88(10): 867–870.
10. Baron D.M., Hochrieser H., Posch M. et al. (2014) Preoperative anaemia is associated with poor clinical outcome in non-cardiac surgery patients. Br. J. Anaesth., 113(3): 416–423.
11. Chae M.S., Lee S., Choi Y.J. et al. (2024) Impact of preoperative gum chewing on postoperative anti-emetic use in robot-assisted laparoscopic surgery for benign ovarian masses: a prospective, single-blinded randomized controlled trial. Medicina (Kaunas), 60(7): 1135.
12. Scott M.J., Fawcett W.J. (2014) Oral carbohydrate preload drink for major surgery — the first steps from famine to feast. Anaesthesia, 69(12): 1308–1313.
13. Kapur A., Kapur V. (2020) Robotic surgery: anaesthesiologist’s contemplation. Malays J. Med. Sci., 27(3): 143–149.
14. Bisch S., Nelson G., Altman A. (2019) Impact of nutrition on enhanced recovery after surgery (ERAS) in gynecologic oncology. Nutrients, 11(5): 1088.
15. Hernandez-Meza G., Gainsburg D.M. (2023) Anesthetic concerns for robotic-assisted laparoscopic radical prostatectomy: an update. Minerva Anestesiol., 89(9): 812–823.
16. Milliken D., Lawrence H., Brown M. et al. (2021) Anaesthetic management for robotic-assisted laparoscopic prostatectomy: the first UK national survey of current practice. J. Robot Surg., 15(3): 335–341.
17. Zhao Y., Zhang S., Liu B. et al. (2020) Clinical efficacy of enhanced recovery after surgery (ERAS) program in patients undergoing radical prostatectomy: a systematic review and meta-analysis. World J. Surg. Oncol., 18(1): 131.
18. Xu Y., Liu A., Chen L. et al. (2020) Enhanced recovery after surgery (ERAS) pathway optimizes outcomes and costs for minimally invasive radical prostatectomy. J. Int. Med. Res., 48(6): 300060520920072.
19. Mittal A.K., Dubey J., Shukla S. et al. (2022) Efficacy of the three-point cuff palpation technique in preventing endobronchial tube migration during positioning in robotic pelvic surgeries. Indian J. Anaesth., 66(12): 818–825.
20. Tsunoda N., Asai T., Okuda Y. (2023) Tracheal tube cuff pressure during anesthesia for robotic-assisted laparoscopic prostatectomy and the efficacy of an automatic cuff pressure controller (SmartCuff): observational studies of 1-sample paired data. J. Anesth., 37(2): 234–241.
21. Rosero E.B., Ozayar E., Eslava-Schmalbach J. et al. (2018) Effects of increasing airway pressures on the pressure of the endotracheal tube cuff during pelvic laparoscopic surgery. Anesth. Analg., 127(1): 120–125.
22. Gupta P., Tandon S., Dhar M. et al. (2022) A prospective observational study on changes in endo-tracheal tube cuff pressure and its correlation with airway pressures during various stages of robotic pelvic surgeries. J. Anaesthesiol. Clin. Pharmacol., 38(2): 270–274.
23. Seo H., Bang J.Y., Oh J. et al. (2015) Effect of tracheal cuff shape on intracuff pressure change during robot-assisted laparoscopic surgery: the tapered-shaped cuff tube versus the cylindrical-shaped cuff tube. J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. A, 25(9): 724–729.
24. Kishikawa H., Suzuki N., Suzuki Y. et al. (2021) Effect of robot-assisted surgery on anesthetic and perioperative management for minimally invasive radical prostatectomy under combined general and epidural anesthesia. J. Nippon Med. Sch., 88(2): 121–127.
25. Hottenrott S., Schlesinger T., Helmer P. et al. (2020) Do small incisions need only minimal anesthesia? Anesthetic management in laparoscopic and robotic surgery. J. Clin. Med., 9(12): 4058.
26. Yonekura H., Hirate H., Sobue K. (2016) Comparison of anesthetic management and outcomes of robot-assisted vs pure laparoscopic radical prostatectomy. J. Clin. Anesth., 35: 281–286.
27. Doe A., Kumagai M., Tamura Y. et al. (2016) A comparative analysis of the effects of sevoflurane and propofol on cerebral oxygenation during steep Trendelenburg position and pneumoperitoneum for robotic-assisted laparoscopic prostatectomy. J. Anesth., 30(6): 949–955.
28. Robertson T.J., McCulloch T.J., Paleologos M.S. et al. (2022) Effects of sevoflurane versus propofol on cerebral autoregulation during anaesthesia for robot-assisted laparoscopic prostatectomy. Anaesth. Intensive Care, 50(5): 361–367.
29. Matsuoka T., Ishiyama T., Shintani N. et al. (2019) Changes of cerebral regional oxygen saturation during pneumoperitoneum and Trendelenburg position under propofol anesthesia: a prospective observational study. BMC Anesthesiol., 19(1): 72.
30. Ballard C., Jones E., Gauge N. et al. (2012) Optimised anaesthesia to reduce post operative cognitive decline (POCD) in older patients undergoing elective surgery: a randomised controlled trial. PLoS One, 7(6): e37410.
31. Yu J., Hong J.H., Park J.Y. et al. (2018) Propofol attenuates the increase of sonographic optic nerve sheath diameter during robot-assisted laparoscopic prostatectomy: a randomized clinical trial. BMC Anesthesiol., 18(1): 72.
32. Choi E.S., Jeon Y.T., Sohn H.M. et al. (2018) Comparison of the effects of desflurane and total intravenous anesthesia on the optic nerve sheath diameter in robot assisted laparoscopic radical prostatectomy: a randomized controlled trial. Medicine (Baltimore), 97(41): e12772.
33. Bertti R.O.T., Vane L.A., de Moraes J.M.S. et al. (2025) Effect of propofol and sevoflurane anesthesia on the optic nerve sheath: systematic review and meta-analysis. Braz J. Anesthesiol., 75(5): 844646.
34. Sujata N., Tobin R., Tamhankar A. et al. (2019) A randomised trial to compare the increase in intracranial pressure as correlated with the optic nerve sheath diameter during propofol versus sevoflurane-maintained anesthesia in robot-assisted laparoscopic pelvic surgery. J. Robot Surg., 13(2): 267–273.
35. Hwang J.W., Oh A.Y., Hwang D.W. et al. (2013) Does intraocular pressure increase during laparoscopic surgeries? It depends on anesthetic drugs and the surgical position. Surg Laparosc Endosc Percutan Tech., 23(2): 229–232.
36. Park J.H., Lee K.Y., Choi Y.D. et al. (2020) Effect of different general anaesthetics on ventricular repolarisation in robot-assisted laparoscopic prostatectomy. Acta Anaesthesiol. Scand., 64(9): 1243–1252.
37. Haliloglu M., Bilgili B., Ozdemir M. et al. (2017) Low tidal volume positive end-expiratory pressure versus high tidal volume zero-positive end-expiratory pressure and postoperative pulmonary functions in robot-assisted laparoscopic radical prostatectomy. Med Princ Pract., 26(6): 573–578.
38. Chiumello D., Coppola S., Fratti I. et al. (2023) Ventilation strategy during urological and gynaecological robotic-assisted surgery: a narrative review. Br. J. Anaesth., 131(4): 764–774.
39. Kim M.S., Soh S., Kim S.Y. et al. (2018) Comparisons of pressure-controlled ventilation with volume guarantee and volume-controlled 1:1 equal ratio ventilation on oxygenation and respiratory mechanics during robot-assisted laparoscopic radical prostatectomy: a randomized-controlled trial. Int J. Med. Sci., 15(13): 1522–1529.
40. Park J.H., Park I.K., Choi S.H. et al. (2019) Volume-controlled versus dual-controlled ventilation during robot-assisted laparoscopic prostatectomy with steep Trendelenburg position: a randomized-controlled trial. J. Clin. Med., 8(12): 2032.
41. Lee Y.Y., Han J.I., Kang B.K. et al. (2021) Assessment of perioperative atelectasis using lung ultrasonography in patients undergoing pneumoperitoneum surgery in the Trendelenburg position: aspects of differences according to ventilatory mode. J. Korean Med. Sci., 36(50): e334.
42. Hirabayashi G., Ogihara Y., Tsukakoshi S. et al. (2018) Effect of pressure-controlled inverse ratio ventilation on dead space during robot-assisted laparoscopic radical prostatectomy: a randomised crossover study of three different ventilator modes. Eur J. Anaesthesiol., 35(4): 307–314.
43. Veerasamy S., Kumar L., Kartha A. et al. (2022) Comparison of arterial to end-tidal carbon dioxide gradient P(a-ET)CO2 in volume versus pressure controlled ventilation in patients undergoing robotic abdominal surgery in the Trendelenburg position: a randomised controlled study. Indian J. Anaesth., 66(Suppl 5): S243–S249.
44. Cheng M., Ni L., Huang L. et al. (2022) Effect of positive end-expiratory pressure on pulmonary compliance and pulmonary complications in patients undergoing robot-assisted laparoscopic radical prostatectomy: a randomized control trial. BMC Anesthesiol., 22(1): 347.
45. Koo C.H., Park I., Ahn S. et al. (2021) Effect of neuromuscular blockade on intraoperative respiratory mechanics and surgical space conditions during robot-assisted radical prostatectomy: a prospective randomized controlled trial. J. Clin. Med., 10(21): 5090.
46. Pauli H., Eladawy M., Park J. (2019) Anesthesia for robotic thoracic surgery. Ann Cardiothorac Surg., 8(2): 263–268.
47. Messina A., Robba C., Calabrò L. et al. (2021) Association between perioperative fluid administration and postoperative outcomes: a 20-year systematic review and a meta-analysis of randomized goal-directed trials in major visceral/noncardiac surgery. Crit Care, 25(1): 43.
48. Wrzosek A., Jakowicka-Wordliczek J., Zajaczkowska R. et al. (2019) Perioperative restrictive versus goal-directed fluid therapy for adults undergoing major non-cardiac surgery. Cochrane Database Syst Rev., 12(12): CD012767.
49. Rouxel P., Rayon E., Bellocq A.S. et al. (2025) Pain intensity after robotic-assisted urological surgery: the PAIROU study an international prospective cohort study. Anaesth Crit Care Pain Med., 44(4).
50. Covotta M., Claroni C., Costantini M., et al. (2020) The effects of ultrasound-guided transversus abdominis plane block on acute and chronic postsurgical pain after robotic partial nephrectomy: a prospective randomized clinical trial. Pain Med., 21(2): 378–386.
51. Lemoine A., Witdouck A., Beloeil H. et al.; PROSPECT Working Group Of The European Society Of Regional Anaesthesia And Pain Therapy (ESRA). (2021) PROSPECT guidelines update for evidence-based pain management after prostatectomy for cancer. Anaesth Crit Care Pain Med., 40(4): 100922.
52. Shah S.S., Johnson C.D., Howe C.A. et al. (2025) Comparative efficacy of nerve blocks for post-operative analgesia following robot-assisted prostatectomy: a systematic review. Curr Pain Headache Rep., 29(1): 119.
53. Волков О.О., Луценко В.В., Пліс М.О., Павленко М.В., Кріштафор Д.А. (2023) Порівняння TAP-блоку та епідуральної аналгезії в післяопераційному знеболенні при роботизованій радикальній простатектомії. Медичні перспективи, 2: 76–84.
54. Weibel S., Jelting Y., Pace N.L. et al. (2018) Continuous intravenous perioperative lidocaine infusion for postoperative pain and recovery in adults. Cochrane Database Syst Rev., 6(6): CD009642.
55. Popa G.M., Abu-Awwad S.A., Abu-Awwad A. et al. (2025) Intravenous lidocaine for postoperative pain and recovery after robotic prostate adenomectomy: a retrospective observational cohort study. Medicina (Kaunas), 61(11): 2045.

Інформація про авторів:

Пліс Максим Олександрович — PhD, аспірант кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО Дніпровського державного медичного університету, Дніпро, Україна. ORCID ID: 0009-0008-2721-4160

Царьов Олександр Володимирович — доктор медичних наук, професор кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів ФПО Дніпровського державного медичного університету, Дніпро, Україна.ORCID ID: 0000-0002-2611-604X. Е-mail: [email protected]

Information about the authors:

Plis Maxim O. — MD, PhD student of the Department of Anesthesiology, Intensive Care and Emergency Medicine of the Dnipro State Medical University, Dnipro, Ukraine. ORCID ID: 0009-0008-2721-4160

Tsarev Oleksandr V. — MD, PhD, DSc, Professor of the Department of Anesthesiology, Intensive Care and Emergency Medicine of the Dnipro State Medical University, Dnipro, Ukraine. ORCID ID: 0000-0002-2611-604X. E-mail: [email protected]

Надійшла до редакції/Received: 25.01.2026
Прийнято до друку/Accepted: 27.01.2026