Клінічне значення німесуліду в періопераційному веденні пацієнтів в отоларингології: вплив на запалення, набряк і процеси загоєння | Український Медичний Часопис

Контроль післяопераційного болю та запальних процесів є ключовим аспектом успішного ведення пацієнтів в отоларингологічній практиці. Нестероїдні протизапальні препарати відіграють важливу роль у зниженні інтенсивності болю, набряку та запальної реакції, що дозволяє оптимізувати перебіг раннього післяопераційного періоду та прискорити відновлення функції слизових оболонок. Особливу увагу привертає німесулід, який завдяки специфічному фармакологічному профілю поєднує протизапальні та анальгезивні властивості з прийнятним рівнем безпеки при короткостроковому застосуванні. Аналіз клінічних даних щодо ефективності та переносимості німесуліду дозволяє оцінити його практичну цінність у мультимодальних схемах післяопераційної терапії. Огляд узагальнює сучасні наукові дані та підкреслює значення обґрунтованого застосування нестероїдних протизапальних препаратів для зменшення вираженості больового синдрому та запальних проявів у післяопераційний період.

Вступ

У сучасній отоларингологічній хірургії контроль запалення та набряку є одним із ключових факторів успішного перебігу періопераційного періоду. Більшість отоларингологічних хірургічних втручань — від тонзилектомії та аденоїдектомії до септопластики, риносептопластики та ендоскопічної хірургії навколоносових пазух — супроводжуються вираженою локальною запальною реакцією. Вона проявляється болем, набряком слизових оболонок, дискомфортом під час ковтання чи дихання, а також підвищеним ризиком вторинних ускладнень. Неконтрольований набряк у перші дні після операції може призводити до утрудненого носового дихання, порушення вентиляції пазух, порушення сну [1].

Періопераційний біль та набряк слизової оболонки часто затягують процес відновлення, збільшують потребу в додаткових анальгетиках та можуть негативно впливати на якість загоєння. Затяжна запальна реакція підвищує активність матриксних металопротеїназ (ММП), що беруть участь у деградації позаклітинного матриксу і здатні сповільнювати репаративні процеси, підвищувати ризик утворення рубців, синехій чи грануляцій у післяопераційній ділянці. Саме тому ефективне й своєчасне протизапальне лікування є критично важливим елементом успішного ведення пацієнтів в оториноларингології [2].

У сучасних клінічних рекомендаціях значне місце посідають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які забезпечують водночас анальгезивний, протизапальний та антиексудативний ефекти. НПЗП дозволяють зменшити вираженість періопераційного болю, обмежити надмірне запалення та сприяти швидшому поверненню пацієнтів до звичного режиму. Водночас різні представники класу демонструють неоднаковий профіль ефективності та переносимості, що потребує зваженого вибору в кожній клінічній ситуації [3].

Особливо актуальним є питання безпеки: побоювання щодо підвищення ризику кровотечі або порушення загоєння рани часто змушують лікарів утримуватися від призначення НПЗП у хірургії. Однак сучасні метааналізи показують, що застосування НПЗП у періопераційний період не асоціюється із достовірним підвищенням ризику післяопераційної кровотечі [4]. У той самий час дані щодо впливу НПЗП на процеси загоєння м’яких тканин доволі неоднозначні: згідно з оглядом результатів після ортопедичних та спортивних операцій, у більшості випадків застосування НПЗП не призводило до статистично значущого погіршення загоєння порівняно з відсутністю їх застосування [5]. Це дає підстави вважати, що при обережному підході НПЗП можуть бути частиною мультимедикаментозної стратегії пері- та післяопераційного ведення.

Враховуючи викладене, аналіз ролі НПЗП у періопераційному веденні пацієнтів ЛОР‑профілю — а саме їх вплив на запалення, набряк і загоєння — є важливою та актуальною задачею. Мета цього огляду — систематизувати сучасні наукові дані щодо фармакології німесуліду, його основних ефектів (протизапальний, антиексудативний, зменшення набряку, вплив на активність ММП), а також оцінити потенціал і ризики його застосування в післяопераційний період при отоларингологічних втручаннях з акцентом на ефективність та безпеку.

Місце НПЗП в контролі післяопераційного болю у пацієнтів оториноларингологічного профілю

Після оториноларингологічних втручань (наприклад ендоскопічних синусових втручань, септопластики, ринопластики та інших операцій на слизових оболонках носоглотки) одними із поширених ускладнень є набряк слизової оболонки, ексудація, утворення кров’янистих кірок та порушення нормального відтоку, що може затримувати відновлення, зумовлювати гіпоксію слизової оболонки, утворення спайок або синехій, а також відтерміновувати відновлення нормального мукоциліарного кліренсу. У роботі R. Horn та співавторів (2025) зазначено, що близько 75% пацієнтів після операцій відчувають помірний або сильний біль, але менше ніж половина отримують адекватне знеболення — що підвищує ризик ускладнень, затримки загоєння та переходу болю у хронічну форму. Мета післяопераційного контролю болю — мінімізувати негативні наслідки гострого болю та сприяти швидкому поверненню пацієнта до звичного функціонування. Раніше головним методом була терапія опіоїдними анальгетиками, проте з огляду на ризики зловживання і побічні ефекти поступово переходять до мультимодального підходу, який комбінує фармакологічні та нефармакологічні методи. Сучасне післяопераційне знеболення має бути індивідуалізованим і багатокомпонентним, із залученням мультидисциплінарної команди, щоб забезпечити не тільки зменшення вираженості болю, а й оптимальне відновлення пацієнта [6]. D. Cramer та співавтори (2020) також наголошують, що НПЗП мають застосовуватись як першочергове знеболення після оториноларингологічних втручань. Крім того, порівняно з опіоїдними схемами мультимодальна терапія з НПЗП є безпечнішою: селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ)-2 мінімізують антиагрегаційний ефект, а в дослідженні не встановлено значного підвищення ризику післяопераційних ускладнень або гематом [7]. Отже, автори рекомендують використовувати мультимодальне, неопіоїдне знеболення (включаючи НПЗП + парацетамол) як перший вибір після ЛОР-операцій, залишаючи опіоїди лише для випадків тяжкого або резистентного болю.

У такому контексті застосування НПЗП може мати значну практичну цінність не лише для знеболення, а й для зменшення вираженості запальної реакції й інтратканинного набряку. У мультицентровому дослідженні A.W. Wu та співавторів (2020) оцінювали ефект застосування НПЗП на післяопераційний біль у пацієнтів після ендоскопічних синусових та носових операцій. Дослідження показало, що пацієнти, які отримували НПЗП у післяопераційний період, демонстрували значне зниження інтенсивності болю порівняно з контрольною групою, яка не отримувала НПЗП, при цьому частота серйозних ускладнень, включаючи післяопераційні кровотечі, не підвищувалася. Автори підкреслили, що застосування НПЗП дозволяє знизити потребу в додаткових опіоїдних анальгетиках, що сприяє безпечнішому та комфортнішому веденню пацієнтів [8].

Систематичний огляд і метааналіз E. Deckard та співавторів (2025) надав оновлену оцінку безпеки й ефективності НПЗП у періопераційному веденні пацієнтів, які перенесли ринопластику. Автори проаналізували сучасні рандомізовані та обсерваційні дослідження, що включали застосування різних представників класу (ібупрофен, кеторолак, целекоксиб), з акцентом на контроль болю, ризик післяопераційної кровотечі та профіль переносимості. Узагальнені результати продемонстрували, що періопераційні НПЗП забезпечують значуще зниження інтенсивності болю в перші 24–48 год після операції без зростання частоти геморагічних ускладнень чи потреби в повторній хірургічній корекції. Крім того, у більшості досліджень відзначено задовільний профіль безпеки препаратів і відсутність тяжких побічних подій, що підкреслює безпеку контрольованого короткострокового застосування НПЗП у пацієнтів, яким виконується ринопластика [9]. Отримані дані підтримують включення НПЗП до мультимодальних протоколів анальгезії як ефективної та безпечної стратегії знеболення у цієї категорії хірургічних хворих.

Фармакологічні властивості німесуліду

Німесулід є НПЗП з відносною селективністю щодо ЦОГ-2, що визначає його протизапальний, анальгезивний та жарознижувальний ефекти. На відміну від класичних неселективних інгібіторів ЦОГ, німесулід переважно пригнічує ЦОГ-2, знижуючи синтез простагландинів у вогнищі запалення та зумовлюючи знижений ризик гастротоксичності при короткостроковому застосуванні [10]. Німесулід ефективно модулює продукцію ключових запальних цитокінів, таких як інтерлейкін (ІЛ)‑6 та фактор некрозу пухлини (ФНП)‑α, що відіграють важливу роль у формуванні періопераційного запалення та набряку.

Науковий огляд E. Caiazzo та співавторів (2019) підкреслює, що німесулід, попри тривалу історію клінічного застосування, зберігає унікальний фармакологічний профіль серед НПЗП. Автори акцентують увагу на його переважній селективності до ЦОГ-2, що забезпечує виражений протизапальний та анальгезивний ефекти при відносно нижчому впливі на гастропротекцію, притаманну ЦОГ-1. У статті детально описано, що німесулід впливає не лише на простагландиновий каскад, але й модулює активність цитокінів (зокрема ФНП-α та ІЛ-6), а також інгібує вивільнення вільних радикалів та медіаторів оксидативного стресу. Дослідники наголошують, що багатофакторний механізм дії препарату може пояснювати його клінічну ефективність у станах, де важливе не лише пригнічення запалення, але й контроль тканинного ушкодження. Водночас автори нагадують про необхідність дотримання принципів безпечного застосування німесуліду, зокрема щодо тривалості терапії, що дозволяє оптимально реалізувати його фармакологічні переваги при мінімізації ризиків (рис. 1) [11].

Рисунок 1. Багатофакторна дія німесуліду [11]

Фармакокінетика препарату характеризується швидким всмоктуванням з шлунково-кишкового тракту після перорального прийому та переважним розподілом у позаклітинних рідинах. Пік концентрації в плазмі крові досягається протягом 2–5 год для вихідної молекули та 3–9 год для її основного метаболіту 4-гідроксиметаболіту. Німесулід піддається окисному метаболізму в печінці за участю системи цитохрому P450, а його метаболіти виводяться переважно із сечею (70%) та калом (30%). Період напіввиведення препарату становить близько 4 год, а початок дії відмічають вже через 15 хв після прийому [12].

Окрім прямої протизапальної дії, німесулід демонструє здатність модулювати активність ММП (MMП‑2, MMП‑9), що беруть участь у деградації позаклітинного матриксу та регуляції ремоделювання тканин. Цей ефект може сприяти збалансованому перебігу репаративних процесів, знижуючи ризик утворення надмірних рубців, синехій або уповільненого загоєння слизової оболонки після оториноларингологічних операцій. У пілотному клінічному дослідженні W.C. Kullich та співавторів (2002) оцінено вплив німесуліду на активність ММП та деградацію позаклітинного матриксу у пацієнтів з остеоартритом. Прийом німесуліду протягом досліджуваного періоду призводив до зниження рівнів біомаркерів деградації хряща, що корелювало з пригніченням активності MMП‑2 та MMП‑9. Ці результати свідчать, що, окрім протизапальної дії, німесулід може модулювати протеолітичні процеси, які регулюють ремоделювання тканин, сприяючи підтриманню структурної цілісності матриксу. Такі властивості препарату створюють основу для припущення, що подібні механізми можуть бути корисними й у контексті періопераційного ведення пацієнтів у ЛОР‑практиці, знижуючи ризик надмірного рубцювання або уповільненого загоєння слизових оболонок [13].

Фармакологічні властивості німесуліду, що мають клінічне значення в оториноларингологічній практиці

Однією з ключових переваг німесуліду є його швидкий початок дії. Препарат швидко всмоктується, досягаючи пікової концентрації протягом 1–2 год, що забезпечує оперативне зменшення вираженості болю та набряку після оториноларингологічних втручань. Завдяки тривалому протизапальному ефекту німесулід підтримує стабільний контроль запальної відповіді протягом більшої частини доби, що дозволяє уникнути різких коливань симптомів та покращує комфорт пацієнтів у період ранньої реабілітації [14].

У низці клінічних досліджень продемонстровано, що німесулід може ефективно застосовуватися для лікування гострих запальних захворювань ЛОР‑органів — фарингіту, тонзиліту, риніту, синуситу, отиту. У мультицентровому клінічному дослідженні А. Ottaviani та співавторів (1993) продемонстрована висока ефективність німесуліду при запальних захворюваннях вуха, носа та горла. У дослідженні 940 пацієнтів віком 15–77 років з інфекційними захворюваннями (включно з середнім отитом та запаленням верхніх дихальних шляхів) отримували гранульований німесулід 100 мг двічі на добу протягом 10 днів. Зафіксовано значне зниження інтенсивності клінічних проявів та швидке одужання, при цьому препарат добре переносився. Автори відзначили, що призначення препарату пацієнтам із гострим фарингітом, тонзилітом, ринітом та отитом супроводжувалося швидким зменшенням вираженості болю, набряку та локальної гіперемії. Німесулід забезпечував істотне зменшення вираженості симптомів уже протягом перших діб лікування, а також добре переносився пацієнтами, з мінімальною частотою побічних реакцій. Ефективність препарату була зіставною або навіть вищою порівняно з іншими НПЗП, що підкреслює його значення як засобу 1-ї лінії при гострих запальних захворюваннях в отоларингології. Це дослідження було одним з ранніх, але ключових клінічних доказів доцільності застосування німесуліду в отоларингологічній практиці [15]. У роботі E. Nouri та співавторів (1993) оцінювали клінічну ефективність гранульованих форм німесуліду при гострих запальних захворюваннях ЛОР-органів, зокрема фарингіті, тонзиліті та риніті. У дослідженні німесулід (100 мг двічі на добу) порівнювали з напроксеном у 53 дорослих пацієнтів з негнійним гострим запаленням вуха, носа або горла, німесулід забезпечував швидше полегшення болю, зменшення ексудації та набряку порівняно з напроксеном. Поліпшення клінічного стану відзначали вже протягом перших 24 год лікування, а у більшості пацієнтів відзначали суттєве відновлення функції слизових оболонок упродовж кількох діб. Важливо, що гранульована форма виявилася зручною для прийому та добре переносилася, що особливо актуально для пацієнтів з вираженим дискомфортом при ковтанні. Результати дослідження підкреслюють цінність німесуліду як ефективного засобу короткострокової терапії гострих запальних процесів в отоларингології [16].

Особливу клінічну цінність у періопераційний період мають пероральна розчинна форма або суспензія німесуліду. Рідкі форми полегшують прийом препарату пацієнтами з післяопераційним болем або дискомфортом при ковтанні, забезпечують швидшу абсорбцію та рівномірне досягнення терапевтичної концентрації, що особливо важливо для контролю раннього запалення та набряку слизових оболонок. Систематичний огляд літератури, проведений А. Harnett та співавторами (2023), присвячений проблемам прийому пероральних лікарських форм у дорослих пацієнтів з труднощами ковтання, продемонстрував, що тверді форми ліків (таблетки та капсули) часто викликають дискомфорт або ускладнюють прийом. Дослідження підкреслює, що рідкі форми, суспензії або гранульовані препарати, розчинені в рідині, забезпечують легше ковтання, підвищують комплаєнс та покращують дотримання режиму лікування. Ці висновки мають безпосереднє клінічне значення для періопераційного періоду після оториноларингологічних операцій, коли пацієнти часто стикаються з болем і дискомфортом при ковтанні та обґрунтовують застосування рідких форм НПЗП, таких як німесулід, для більш ефективного контролю запалення й набряку слизових оболонок [17].

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні оцінювали ефективність німесуліду в контролі післяопераційного болю у пацієнтів після артроскопічної операції колінного суглоба. Результати показали, що німесулід значно знижував інтенсивність болю протягом перших 6 год після операції порівняно з плацебо. Крім того, застосування німесуліду сприяло зменшенню потреби в додаткових анальгетиках і забезпечувало задовільну переносимість препарату без серйозних побічних ефектів. Ці дані підтверджують здатність німесуліду ефективно контролювати гострий післяопераційний біль і підтримують його потенційну користь у періопераційному веденні пацієнтів у різних хірургічних напрямках, включно з отоларингологією.

Німесулід був значно ефективнішим за плацебо у зниженні інтенсивності болю протягом перших 6 год лікування, що оцінювалося за показником сумарної різниці інтенсивності болю (SPID₀–₆). Середнє значення SPID для групи, яка отримувала німесулід, становило 10,91, тоді як для плацебо — 6,29 (p<0,001). Різниця в інтенсивності болю між групами плацебо та напроксену була схожою. Основним показником ефективності була SPID₀–₆ за період 0–6 год після прийому першої дози досліджуваного препарату (рис. 2) [18].

Рисунок 2. Середнє значення SPID за період 0–6 год після першого прийому досліджуваних препаратів

Кожен стовпчик представляє середнє значення ± стандартне відхилення. р<0,001 — німесулід проти плацебо та р=0,003 — німесулід проти напроксену. Популяція ITT, n=94 [18].

У дослідженні не зафіксовано жодного випадку шлунково-кишкових небажаних явищ у пацієнтів, які отримували німесулід. Отримані дані свідчать, що цей препарат демонструє швидкий початок дії, сприятливий профіль безпеки та виражені протизапальні й анальгезивні властивості, що робить його ефективним засобом для контролю післяопераційного болю [18].

З огляду на фармакологічні властивості німесуліду (швидке настання дії, пригнічення простагландинів і запальних цитокінів, потенційне модулювання протеолітичних ферментів, зниження ексудації й запальної інфільтрації) його застосування в ранній післяопераційний період може сприяти більш ефективному контролю набряку слизової оболонки, зниженню ексудації та запальних проявів, що, своєю чергою, може знизити ризик ускладнень та сприяти оптимальному перебігу загоєння.

Накопичені клінічні дані свідчать про те, що німесулід характеризується швидким розвитком анальгезивного та протизапального ефектів, що проявляється у зниженні інтенсивності болю, гіперемії, набряку й інших маркерів локального запалення при отоларингологічних захворюваннях. Такий фармакологічний профіль визначає доцільність його застосування як потенційно корисного компонента терапевтичних схем при гострих станах, а також у післяопераційний період, де контроль запалення та больового синдрому є ключовим для оптимізації процесів загоєння та відновлення функції.

Безпека та переносимість німесуліду у пацієнтів отоларингологічного профілю

Безпека застосування німесуліду в оториноларингологічній практиці ґрунтується на низці клінічних досліджень, що оцінювали ризики розвитку побічних реакцій, вплив препарату на післяопераційний перебіг та його переносимість у пацієнтів із запальними та післяопераційними станами ЛОР-органів. Попри потенційну користь німесуліду як компонента періопераційної терапії, його застосування супроводжується важливими питаннями безпеки, що мають бути ретельно враховані.

У систематичному огляді P. Gupta та співавторів (2003) проаналізовано дані рандомізованих контрольованих досліджень щодо безпеки перорального застосування німесуліду в дітей. Автори включили клінічні дослідження, у яких оцінювали частоту та характер побічних реакцій порівняно з іншими НПЗП та парацетамолом. Згідно з результатами, більшість небажаних явищ були легкими або помірними, не потребували відміни терапії та переважно стосувалися транзиторних шлунково-кишкових симптомів чи незначних змін лабораторних показників. При короткотривалому застосуванні (≤10–15 днів) серйозні гепатотоксичні реакції в рандомізованих дослідженнях не реєструвалися, а загальний профіль безпеки німесуліду виявився порівнянним з іншими широко застосовуваними анальгетиками та антипіретиками [19]. Згідно з аналізом 151 клінічного дослідження, із майже 5000 пацієнтів, які отримували німесулід, лише у 7,1% відмічено побічні ефекти, а 1,1% вимушено припинили лікування. Найчастіше фіксували побічні реакції з боку шлунково‑кишкового тракту, шкіри або загальні (головний біль, запаморочення) [20].

У дослідженні A. Gondane та співавторів (2024) наведено результати опитування 1028 лікарів різних спеціалізацій щодо практики застосування НПЗП, їх переваг, потенційних ризиків та факторів, що впливають на вибір конкретного засобу. Автори встановили, що клініцисти насамперед орієнтуються на ефективність знеболення, безпековий профіль препарату та індивідуальні характеристики пацієнта. Особлива увага приділяється ризику гастроінтестинальних та кардіоваскулярних ускладнень, що часто зумовлює одночасне призначення гастропротекції та ретельну оцінку супутніх захворювань. Загалом найбільші занепокоєння лікарів щодо всіх НПЗП пов’язані з ризиком шлунково-кишкових ускладнень, який зазначили 72,4% респондентів, а також ниркових порушень, про що вказали 59,3% опитаних. При цьому понад 68% лікарів (47% погоджувались і 21% частково погоджувались) вважали німесулід безпечнішим для шлунково-кишкового тракту та нирок порівняно з іншими представниками класу НПЗП (рис. 3) [21].

Рисунок 3. Відповідь лікарів різної спеціалізації на запитання: «Чи вважаєте ви, що німесулід має кращий профіль безпеки для шлунково-кишкового тракту та нирок, ніж інші НПЗП» [21]?

З огляду на ці дані, при застосуванні німесуліду у пацієнтів отоларингологічного профілю доцільно обирати мінімально можливу тривалість терапії (як правило, не перевищуючи 10–15 днів) та строгий відбір пацієнтів, виключати тих, хто має порушення функції печінки, ризик гепатопатій або одночасно приймає інші гепатотоксичні засоби.

Таким чином, при обережному та раціональному підході — з урахуванням тривалості, дози, супутніх захворювань і моніторингу — німесулід може залишатися безпечним варіантом для короткотривалого післяопераційного знеболення та протизапальної терапії у пацієнтів з отоларингологічною патологією.

Практичні рекомендації для отоларингологів

Коли доцільно призначати німесулід?

Німесулід та інші НПЗП можуть розглядатися як компонент мультимодальної післяопераційної анальгезії, особливо у пацієнтів із помірним або вираженим больовим синдромом після оториноларингологічних втручань (зокрема після ендоскопічних операцій на приносових пазухах, септопластики чи риносептопластики). Такий підхід узгоджується з рекомендаціями PROSPECT guideline for tonsillectomy, де НПЗП зазначено як засоби 1-ї лінії за відсутності протипоказань [22].

Найбільша користь від застосування НПЗП відзначається в перші 3–5 діб після операції, коли інтенсивність больового синдрому та запальної реакції є максимальною, а потреба в обмеженні опіоїдної анальгезії — найвищою.

При яких операціях ефект може бути максимально вираженим?

Відповідно до доступних даних щодо застосування НПЗП у ЛОР-хірургії, найбільш обґрунтованим їх застосування є при таких втручаннях:

ендоскопічна хірургія приносових пазух. Дослідження свідчать, що застосування НПЗП може зменшувати потребу в опіоїдних анальгетиках без підвищення ризику післяопераційної кровотечі;
септопластика та риносептопластика. Результати метааналізу 2023 р. продемонстрували зниження інтенсивності післяопераційного болю у пацієнтів, які отримували НПЗП, порівняно зі схемами без їх застосування [23];
тонзилектомія / аденоїдектомія. НПЗП можуть входити до складу мультимодальної анальгезії за умови індивідуальної оцінки ризику ймовірних геморагічних ускладнень; застосування рекомендовано у пацієнтів без значущих факторів ризику кровотеч.

Схеми застосування в перші післяопераційні дні

НПЗП (зокрема німесулід) доцільно призначати з 1-ї доби після операції за умови відсутності активної кровотечі чи інших протипоказань. Метою є зменшення вираженості болю та запалення.

Терапія повинна бути мінімальною за тривалістю — зазвичай 3–7 днів, залежно від інтенсивності болю, обсягу хірургічного втручання, віку пацієнта та супутньої патології (коагулопатії, захворювання печінки, шлунково-кишкові хвороби). Корекція дози проводиться індивідуально.

Висновки

Німесулід демонструє швидкий початок анальгезивного та протизапального ефекту, що дозволяє ефективно контролювати післяопераційний біль та зменшувати набряк слизових оболонок у пацієнтів з оториноларингологічними захворюваннями. Його фармакологічний профіль, включно з потенційною здатністю модулювати активність ММП, сприяє оптимальному перебігу загоєння та знижує ризик утворення рубців, синехій або грануляцій.

При короткостроковому застосуванні (≤10–15 днів) німесулід має прийнятний безпековий профіль у дорослих з мінімальною частотою побічних ефектів. Ретельний відбір пацієнтів та контроль факторів ризику дозволяють мінімізувати потенційні ризики виникнення побічної дії препарату.

Застосування німесуліду в перші дні після ЛОР-операцій (септопластика, риносептопластика, тонзилектомія) є обґрунтованим для зменшення вираженості больового синдрому та запальної реакції, що може сприяти швидшому відновленню функції слизової оболонки та зниженню потреби в додаткових анальгетиках.

Мультимодальний підхід

Інтеграція НПЗП у комплексну післяопераційну терапію, включно з локальними засобами, дозволяє оптимізувати комфорт пацієнта та пришвидшити післяопераційне відновлення.

Для досягнення максимального терапевтичного ефекту рекомендовано короткотривале застосування німесуліду в перші 3–7 днів після операції, з урахуванням індивідуальних ризиків пацієнта та тяжкості хірургічного втручання.

Список використаної літератури

1. Xu O., Wang J. (2023) The analgesic efficacy and safety of non-steroidal anti-inflammatory agents (NSAIDs) in patients undergoing oral and maxillofacial surgery — a systematic review. J. Oral Maxillofacial Anesthesia, 2: 15.
2. Fatehi Hassanabad A., Zarzycki A.N., Jeon K. et al. (2021) Post-operative adhesions: A comprehensive review of mechanisms. Biomedicines, 9(8): 867.
3. Bongiovanni T., Lancaster E., Ledesma Y. et al. (2021) Systematic review and meta-analysis of the association between non-steroidal anti-inflammatory drugs and operative bleeding in the perioperative period. J. Am. Coll. Surg., 232(5): 765–790.
4. The benefits and risks of non-steroidal anti-inflammatory drugs for postoperative analgesia in sinonasal surgery: a systematic review and meta-analysis. (2023). Int. Forum of Allergy & Rhinology. doi.org/10.1002/alr.22506.
5. Constantinescu D.S., Campbell M.P., Moatshe G. et al. (2019) Effects of perioperative nonsteroidal anti-inflammatory drug administration on soft tissue healing: A systematic review of clinical outcomes after sports medicine orthopaedic surgery procedures. Orthopaed. J. Sports Med., 7(4): 2325967119838873.
6. Horn R., Hendrix J.M., Kramer J. (2024) Postoperative pain control. In Stat Pearls. Stat Pearls Publishing. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK544298.
7. Cramer J.D., Barnett M.L., Anne S. et al. (2021). Nonopioid, multimodal analgesia as first-line therapy after otolaryngology operations: Primer on nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs). Otolaryngology — Head and Neck Surgery, 164(4): 712–719. doi.org/10.1177/0194599820947013.
8. Wu A.W., Walgama E.S., Genç E. et al. (2020) Multicenter study on the effect of nonsteroidal anti-inflammatory drugs on postoperative pain after endoscopic sinus and nasal surgery. Int. Forum Allergy Rhinol., 10(4): 489–495.
9. Deckard E., Jain-Poster K., Rivero A. (2025) The safety and efficacy of perioperative NSAIDs in rhinoplasty: A systematic review and meta-analysis. Laryngoscope. Advance online publication. doi.org/10.1002/lary.32413.
10. Rainsford K.D., Members of the Consensus Report Group on Nimesulide (2006) Nimesulide — a multifactorial approach to inflammation and pain: Scientific and clinical consensus. Current Medical Research and Opinion, 22(6): 1161–1170.
11. Tiwaskar M., Charde S., Balankhe N. et al. (2025) Nimesulide: Critical appraisal of safety and efficacy in acute pain. J. Association of Physicians of India, 73(3): e22–e28.
12. Німесулід — інструкція для медичного застосування. Likicontrol. likicontrol.com.ua/%D0%BF%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA-%D0%BB%D1%96%D0%BA%D1%96%D0%B2/?%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%B4.
13. Kullich W.C., Niksic F., Klein G. (2002) Effect of nimesulide on metalloproteinases and matrix degradation in osteoarthritis: A pilot clinical study. Int. J. Clin. Pract., Suppl., 128: 24–29.
14. Bernareggi A. (1993) The pharmacokinetic profile of nimesulide in healthy volunteers. Drugs, 46(Suppl. 1): 64–72.
15. Ottaviani A., Mantovani M., Scaricabarozzi I. (1993) A multicentre clinical study of nimesulide in inflammatory diseases of the ear, nose and throat. Drugs, 46(Suppl. 1): 96–99.
16. Nouri E., Monti T. (1993) Nimesulide granules for the treatment of acute inflammation of the ear, nose or throat. Drugs, 46(Suppl. 1): 103–106.
17. Harnett A., Byrne S., O’Connor J. et al. (2023) Adult patients with difficulty swallowing oral dosage forms: A systematic review of the quantitative literature. Pharmacy, 11(5): 167. doi.org/10.3390/pharmacy11050167.
18. Binning A. (2007) Nimesulide in the treatment of postoperative pain: A double-blind, comparative study in patients undergoing arthroscopic knee surgery. Clin. J. Pain, 23(7): 565–570.
19. Gupta P., Sachdev H.P. (2003) Safety of oral use of nimesulide in children: Systematic review of randomized controlled trials. Indian Pediatr., 40(6): 518–531.
20. Fusetti G., Magni E., Armandola M.C. (1993) Tolerability of nimesulide: Epidemiological data. Drugs, 46(Suppl. 1): 277–280.
21. Gondane A., Pawar D. (2024) Physician perspectives on non-steroidal anti-inflammatory drugs: a comprehensive survey on usage and preferences. Int. J. Basic Clin. Pharmacol., 13(5): 696–701. doi.org/10.18203/2319-2003.ijbcp20242431.
22. Aldamluji N., Burgess A., Pogatzki-Zahn E. PROSPECT Working Group collaborators (2021) PROSPECT guideline for tonsillectomy: Systematic review and procedure-specific postoperative pain management recommendations. Anaesthesia, 76(7): 947–961.
23. Lee D.J., Grose E., Brenna C.T.A. et al. (2023) The benefits and risks of non-steroidal anti-inflammatory drugs for postoperative analgesia in sinonasal surgery: A systematic review and meta-analysis. Int. Forum Allergy Rhinol., 13(9): 1738–1757.