Чи не спричинить відміна антидепресантів повторне виникнення симптомів?
У «Lancet Psychiatry» опубліковано результати систематичного огляду та мережевого метааналізу щодо порівняння результатів різної тактики ведення пацієнтів із депресивними або тривожними розладами у стадії ремісії [1]. Первинним результатом була частота рецидивів до кінця дослідження. Додатково вивчали переносимість різних стратегій відміни. Адже раніше в метааналізі інших авторів симптоми, пов’язані з припиненням прийому, виявлено приблизно у кожної шостої людини, а у кожної 35-ї вони оцінені як тяжкі [2]. Тривалість спостереження значно варіювала в межах 1,5–196 днів, але аналіз чутливості показав, що ця тривалість суттєво не впливає на частоту симптомів. Також встановлено, що іміпрамін, пароксетин, десвенлафаксин і венлафаксин пов’язані з вищим ризиком розвитку тяжких симптомів відміни антидепресантів порівняно з іншими засобами.
Отже, у нещодавно опублікованій роботі проаналізовано рандомізовані контрольовані дослідження, у яких вивчали наступні режими відміни у дорослих з повною або частковою ремісією депресивних або тривожних розладів на тлі лікування антидепресантами:
- раптове припинення прийому;
- швидке зниження дози (≤4 тиж);
- повільне зниження дози (>4 тиж);
- продовження прийому препарату у зниженій дозі (≤50% від мінімальної ефективної);
- збереження дозового режиму з психологічною підтримкою або без неї.
Загалом включено 76 досліджень, що охопили 17 379 учасників. Їх середній вік становив 45,2 року, 67,5% були жінками та 32,5% — чоловіками. Середній період спостереження становив 45,9 тиж. У 60 (79%) із 76 досліджень вивчали депресію, а в 16 (21%) — тривогу.
Що стосується запобігання рецидивам, наступні режими перевершили раптове припинення лікування:
- продовження прийому стандартної дози + психологічна підтримка — на 60%;
- продовження прийому антидепресантів у стандартній дозі — на 49%;
- поступове зниження дози антидепресантів + психологічна підтримка — на 48%;
- продовження прийому антидепресантів у зниженій дозі — на 38%.
Статистична достовірність перших трьох результатів була помірною, четвертого — низькою.
Порівняно з раптовим припиненням прийому препарату такі стратегії не чинили жодного впливу на запобігання рецидивам:
- швидке зниження дози + психологічна підтримка;
- раптове припинення прийому + психологічна підтримка;
- повільне зниження дози.
Переносимість усіх стратегій була порівнянною.
До якого висновку дійшли автори?
Поступове зниження дози антидепресантів у поєднанні з психологічною підтримкою може сприяти зниженню ризику рецидиву депресивних розладів такою самою мірою, що й продовження прийому антидепресантів у повній терапевтичній дозі. Обидві тактики перевершують різке або швидке припинення прийому. При ремісії тривожних розладів обмежені докази потребують обережного узагальнення. Керівні принципи повинні сприяти індивідуалізованому припиненню терапії з поступовим зниженням дози та структурованою психологічною підтримкою.
Список використаної літератури
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Х, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами www.thelancet.com
