Вольтарен Емульгель у терапії м’язово-скелетного болю: ефективність, проникність та профіль безпеки

Вступ

М’язово-скелетний біль (МCБ) є однією з провідних причин тимчасової або стійкої втрати працездатності у світі, значно впливаючи на якість життя пацієнтів і соціально-економічне навантаження на систему охорони здоров’я [1]. Вплив МCБ на якість життя є суттєвим і охоплює фізичні, психологічні, соціальні та економічні аспекти.

МCБ є однією з провідних причин втрати працездатності та зниження якості життя у всьому світі [1]. Хронічний біль у спині, суглобах або м’язах обмежує рухову активність, знижує фізичну витривалість і порушує повсякденне функціонування. Пацієнти з МСБ часто повідомляють про труднощі у виконанні побутових і професійних обов’язків, обмеження соціальної взаємодії, розлади сну та підвищену втомлюваність. На психологічному рівні тривалий больовий синдром асоціюється з підвищеним ризиком тривожності, депресії та зниженням когнітивних функцій. Дослідження, проведені за допомогою опитувальників SF-36 і EQ-5D, демонструють значне зниження показників фізичного та психічного компонентів якості життя у пацієнтів із хронічним МСБ порівняно зі здоровими особами [2]. Особливо виражене погіршення якості життя відзначають при болю, що триває понад 6 міс, має високу інтенсивність або супроводжується обмеженням рухливості [3]. Соціально-економічні наслідки включають втрату працездатності, збільшення тривалості лікарняних, необхідність тривалого медикаментозного лікування та реабілітації. Таким чином, МСБ суттєво впливає на всі складові якості життя, потребуючи комплексного мультидисциплінарного підходу до лікування та профілактики.

У дослідженні A. Xu та співавторів (2019) проаналізовано дані Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо поширеності хронічного болю в Україні, щоб дослідити демографічні та психологічні фактори ризику його розвитку. Усього проаналізовано 1720 пацієнтів з України. Найпоширенішими демографічними групами були заміжні жінки із середньою освітою. Вік учасників був загалом рівномірно розподілений, найбільше включено пацієнтів віком 18–34 років (30,3%). Загальна поширеність хронічного болю становила 60,4%. Серед тих, у кого діагностовано хронічний біль, біль у шиї або спині був найпоширенішим (40,3%), причому більшість людей повідомляли про біль у кількох місцях. У дослідженні показано, що хронічний біль може становити серйозну проблему в повсякденному житті для багатьох людей [3].

Одним із основних етіологічних чинників хронічного МСБ є остеоартрит [4]. В Україні, за статистичними даними 2017 р., остеоартрит відмічають у понад 1 млн осіб, що відповідає більше ніж 3000 випадків на 100 тис. населення. Ознаки остеоартриту виявляють у половини людей віком старше 65 років і майже у 80% осіб віком старше 75 років; серед пацієнтів молодого віку частіше хворіють чоловіки, тоді як у групі осіб літнього віку переважають жінки [5].

Бурсит та тендиніт часто супроводжують остеоартрит, посилюючи біль і знижуючи рухливість. Бурсит виявляють у близько 20% пацієнтів з остеоартритом коліна, а іліопсоас-бурсит — у близько 2% випадків при ураженні кульшового суглоба. Такі запальні зміни периартикулярних тканин асоціюються з більш вираженим больовим синдромом і потребують комплексного лікування [6].

Мета роботи: провести комплексний аналіз ефективності, проникності та профілю безпеки диклофенаку у формі емульгелю при лікуванні МCБ.

Об’єкт і методи дослідження

Для підготовки статті проведено систематичний пошук наукових джерел у базах даних PubMed, Scopus, Cochrane Library та Google Scholar за період 2010–2025 рр. Використовували комбінації ключових слів: «topical diclofenac», «diclofenac diethylamine gel», «Emulgel», «NSAIDs topical efficacy», «skin penetration», «musculoskeletal pain», «osteoarthritis». До аналізу включені рандомізовані контрольовані дослідження, систематичні огляди, метааналізи, а також експериментальні роботи, що оцінювали фармакокінетичні властивості, ефективність і безпеку диклофенаку для місцевого застосування порівняно з іншими формами НПЗП або плацебо.

Було враховано наявність кількісної оцінки знеболювальної дії, наприклад показники NNT (Number Needed to Treat — кількість, яку необхідно пролікувати, щоб досягти одного позитивного результату порівняно з контрольним лікуванням або плацебо), опис фармакологічних характеристик та проникності через шкіру, а також інформацію про частоту місцевих і системних побічних реакцій. Отримані дані узагальнювали за принципом порівняльного аналізу ефективності, безпеки та технологічних особливостей різних форм топічного диклофенаку.

Результати та їх обговорення

Місцеві НПЗП є ефективним та безпечним вибором у лікуванні болю, особливо при остеоартриті та МСБ. Їх застосування підтримується міжнародними клінічними настановами, що підтверджує їхню важливість у сучасній медичній практиці (табл. 1).

Таблиця 1. НПЗП місцевої дії у міжнародних рекомендаціях [7–10]

Ефективність диклофенаку місцево підтверджено рекомендаціями різних країн як безпечної та ефективної терапії 1-ї лінії або допоміжної терапії в лікуванні локалізованого опорно-рухового болю та остеоартриту. Застосування топічного препарату у формі емульгелю підвищує ефективність місцевого застосування диклофенаку. Використання топічних засобів являє собою орієнтовану на якість життя пацієнта стратегію лікування болю [11–13].

Диклофенак має вищу селективність щодо ферменту циклооксигенази (ЦОГ)-2 порівняно з ібупрофеном і кетопрофеном. Це означає, що він більш вибірково пригнічує запальний ізофермент, зберігаючи активність ЦОГ-1, що відповідає за фізіологічні функції слизової оболонки шлунка та нирок (табл. 2).

Таблиця 2. Селективність диклофенаку до ЦОГ-2 [13]

Сучасним та ефективним є застосування диклофенаку місцево у формі емульгелю, який містить підсилювачі проникності. Олеїловий спирт та олеїнова кислота є поширеними хімічними підсилювачами проникності, які використовуються в топічних лікарських формах для покращення доставки активної речовини через шкіру. Хоча обидві речовини є ненасиченими похідними з однаковим 18-вуглецевим ланцюгом і подвійним зв’язком, вони мають різні полярні функціональні групи, що визначає відмінності в їхньому механізмі дії та впливі на шкірний бар’єр (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняльні характеристики хімічних підсилювачів проникності [11, 15]

Для топічного застосування НПЗП олеїловий спирт має перевагу перед олеїновою кислотою, оскільки забезпечує вищий рівень накопичення лікарського засобу в глибоких шарах шкіри (епідерміс, дерма), що важливо для локальної дії. Він не чинить агресивного впливу на природний шкірний бар’єр, що підвищує безпеку препаратів місцевої дії при тривалому або багаторазовому застосуванні [11].

У лабораторному дослідженні G. Pennick та співавторів (2021) показано, що ефективність топічних НПЗП залежить не лише від активної речовини, а й від лікарської форми. Порівняння гелів і пластирів з ібупрофеном та диклофенаком виявило відмінності у швидкості проникнення та розподілі препарату: пластирі формували «депо» в епідермісі та дермі, тоді як гелі мали інший профіль доставки. Диклофенак демонструє вищу власну протизапальну активність, проте кінцевий ефект залежить також від концентрації, допоміжних речовин і типу лікарської форми. Автори підкреслюють, що саме лікарська форма визначає фармакокінетичні властивості НПЗП [12].

Механізм трансдермального проникнення диклофенаку у складі емульгелю зумовлений поєднанням фізико-хімічних характеристик активної речовини та властивостей емульгелю. Він являє собою комбіновану лікарську форму, що поєднує переваги емульсії (наявність ліпідної та водної фаз) і гелю, забезпечуючи подвійний механізм доставки діючої речовини у глибокі шари шкіри. Емульгель складається з гелевої фази та ліпідної фази, емульгованої в гелі [13]. Ліпідна фаза сприяє проходженню диклофенаку через роговий шар епідермісу, тоді як гідрофільні властивості гелевої фази забезпечують подальшу дифузію диклофенаку у глибокі шари дерми. Після місцевого нанесення диклофенак проникає не лише крізь епідерміс, а й утворює своєрідний «резервуар» у верхніх шарах шкіри, звідки поступово вивільняється у глибші тканини. Завдяки цьому забезпечується тривала дія препарату без значного проникнення в системний кровотік [14].

Висока концентрація диклофенаку у верхніх шарах шкіри створює дифузійний градієнт, що спрямовує молекули в дерму, підшкірну клітковину, фасції, сухожилки та періартикулярні структури. Експериментальні дані показують, що диклофенак накопичується в синовіальній рідині та оболонці, досягаючи терапевтичних концентрацій, достатніх для інгібування ЦОГ та зниження продукції простагландинів [15]. Такий механізм доставки активної діючої речовини зумовлює мінімальне системне всмоктування, що значно знижує ризик виникнення побічних ефектів порівняно з пероральними формами препарату. Вищенаведені дані, підтверджені в роботі M. Hagen та співавторів (2017), які детально проаналізували фармакокінетичні аспекти місцевого застосування диклофенаку, зокрема проникність крізь шкіру та у глибші тканини. Автори дійшли виснов­ку, що хоча існуючі дані обмежені, диклофенак після топічного нанесення може проникати в тканини суглоба й підтримувати терапевтичну концентрацію протягом кількох годин, при цьому співвідношення концентрації тканина/плазма крові є нижчим, ніж при пероральному застосуванні (рис. 1) [16]. У подвійному сліпому клінічному дослідженні Т. el-Hadidi та співавтора (1991) оцінювали ефективність Вольтарен Емульгель порівняно зі звичайним гелем диклофенаку під час ультразвукових сеансів у пацієнтів із болем травматичного та ревматичного генезу. Результати показали, що застосування препарату у формі емульгелю призводило до швидшого зменшення вираженості болю та покращення клінічного стану: близько 60% учасників групи, які отримували лікування Вольтарен Емульгель, досягли повного полегшення симптомів, тоді як у групі звичайного гелю цей показник становив лише 15%. Автори дійшли висновку, що топічна форма диклофенаку у формі емульгелю забезпечує більш ефективне місцеве знеболення та протизапальний ефект порівняно з гелевою формою [17]. A. Kovacik та співавтори (2020) підкреслюють, що форма емульгелю дає змогу сформувати оптимальне співвідношення гідрофільних і ліпофільних властивостей, що, своєю чергою, сприяє підвищенню її стабільності, забезпечує глибше проникнення та подовжує тривалість фармакологічного ефекту диклофенаку [19]. Таким чином, після місцевого нанесення Вольтарен Емульгель забезпечується терапевтична концентрація препарату в уражених ділянках з мінімальною системною абсорбцією (близько 6–10% від дози), що дозволяє ефективно реалізувати протизапальний і анальгезивний ефекти, знижуючи ризик розвитку системних побічних реакцій, характерних для НПЗП [20].

Рисунок 1. Середні показники концентрації диклофенаку, які досягають різних шарів тканин після місцевого нанесення на зону над суглобом [16]

Дослідження S. Derry та співавторів (2015) продемонструвало клінічну ефективність топічних НПЗП, серед яких Вольтарен Емульгель у формі емульгелю мав одні з найнижчих показників NNT у пацієнтів із гострим м’язово-скелетним болем, із мінімальними місцевими побічними ефектами порівняно з плацебо, а саме дорівнював 1,8 [21]. Крім того, у проспективному фармакокінетичному дослідженні в пацієнтів із коксартрозом підтверджена наявність достатньої концентрації диклофенаку в синовіальній рідині та тканині суглоба після 7‑денної терапії, із співвідношенням тканина — плазма крові ~0,32, що підтримує концепцію тканинної дії без суттєвого системного навантаження. Таким чином, топічні препарати диклофенаку реалізують свій протизапальний і анальгезивний ефект завдяки здатності проникати в тканини із мінімальною системною абсорбцією, що підтверджується як фармакокінетичними, так і клінічними даними [22].

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні H.G. Predel та співавтори (2012) оцінювали ефективність і безпеку застосування препарату Вольтарен Форте у пацієнтів з гострим розтягненням гомілково­стопного суглоба [23]. Результати показали, що місцеве застосування препарату Вольтарен Форте забезпечувало значне зменшення вираженості болю та набряку порівняно з плацебо вже в перші дні лікування. Крім того, препарат добре переносився, а частота побічних реакцій не перевищувала показники контрольної групи. Отримані дані підтверджують високу клінічну ефективність і сприятливий профіль безпеки препарату Вольтарен Форте (2,32% диклофенаку діетіламіну у формі емульгелю) при лікуванні гострих травм опорно-рухового апарату (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка зменшення вираженості больових відчуттів при застосуванні Вольтарен Форте [21]

У настановах, опублікованих С. Shi та співавторами (2023) диклофенак місцевої дії виділяється як один із найбільш доказових і клінічно обґрунтованих НПЗП для лікування МСБ. Автори підкреслюють, що диклофенак має найбільш переконливу базу рандомізованих досліджень серед місцевих препаратів і демонструє стабільну ефективність як при гострому, так і при хронічному локальному болю, включно з остеоартрозом. Настанови рекомендують топічний диклофенак як терапію 1-ої лінії, особливо для пацієнтів із підвищеним ризиком системних ускладнень від пероральних НПЗП, оскільки локальне застосування забезпечує виражений анальгезивний ефект при мінімальному рівні системної експозиції [24]. Також показано, що топічні форми диклофенаку в реальній клінічній практиці забезпечують клінічно значущий анальгезивний ефект при артриті з прийнятним профілем переносимості [25].

Лікувальний пластир є спеціалізованою лікарською формою, що забезпечує трансдермальне або локальне надходження активної речовини через шкіру в тканини. Основною перевагою його застосування є зручність використання, що сприяє підвищенню прихильності пацієнтів до терапії. Історія розвитку медичних пластирів розпочалася на початку XX ст. з перших спроб використання адгезивних матеріалів для доставки лікарських засобів через шкіру. Значний прогрес у цій галузі відбувся в 1970–1980-х роках із впровадженням мембрани для контролю швидкості вивільнення діючої речовини [26]. Лікувальний пластир Вольтарен Форте 24 години, що містить 140 мг диклофенаку натрію, забезпечує безперервне вивільнення препарату протягом доби. Чутлива до тиску адгезивна матриця (Pressure Sensitive Adhesive Matrix), що містить діючу речовину (диклофенак натрію), складається з особливої комбінації нейтральних полімерів для забезпечення безперервного вивільнення діючої речовини до 24 год, тому лікувальний пластир В­ольтарен Форте 24 години застосовується лише 1 раз на добу для досягенння знеболювального та протизапального ефекту [27].

У дослідженні H. Pabst та співавторів (2023) оцінювали ефективність та безпеку лікувальних пластирів з диклофенаком натрію 140 мг порівняно з пластиром на основі диклофенаку еполаміну 180 мг та плацебо у пацієнтів з гострим болем у кінцівках, спричиненим травмами м’яких тканин. Результати показали, що обидва лікувальні пластирі значно знижували інтенсивність болю в стані спокою, знижуючи середній бал за візуальною аналоговою шкалою на 17,65 та 17,5 мм відповідно порівняно з 11,3 мм у групі плацебо, при цьому різниця між диклофенаком натрію та диклофенаком еполаміном була статистично незначущою. Пластирі демонстрували високий рівень безпеки. У дослідженні рідко відзначали лише локальні побічні реакції — легке подразнення та почервоніння шкіри в зоні нанесення пластиру. У пацієнтів, включених у дослідження, відзначали лише по­одинокі місцеві шкірні реакції в зоні накладення пластиру, такі як почервоніння, подразнення або свербіж. Результати дослідження підтверджують, що лікувальні пластирі, які містять диклофенак, є ефективним та відносно безпечним методом знеболення при гострих травмах кінцівок, забезпечуючи локальну дію з мінімальним системним впливом [28].

Узагальнення наведених даних свідчить, що топічні форми НПЗП, зокрема Вольтарен Емульгель, є обґрунтованим вибором у клінічній практиці, особливо для пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку системних побічних реакцій. Фармакокінетичні характеристики проникнення препарату у тканини-мішені демонструють чітку кореляцію з клінічною ефективністю та сприятливим профілем безпеки, що підтверджено результатами оглядових і проспективних досліджень.

У табл. 4 представлено порівняння Вольтарен Емульгель 1%, Вольтарен Форте 2,32% та Вольтарен пластир 24 лікувальний.

Таблиця 4. Порівняння різних форм препарату для місцевого застосування Вольтарен [29–31]

Коментар Ірини Єрофеєвої, лікаря-реабілітолога КНП «Клінічна лікарня № 15 Подільського району міста Києва»:

«Коли пацієнт звертається зі скаргами на біль у суг­лобах або м’язах, важливо не лише усунути больовий синдром, а й зменшити вираженість запалення в осередку ураження. У таких випадках я рекомендую застосовувати місцеві НПЗП у формі емульгелю. Їх перевагою є швидке проникнення діючої речовини безпосередньо в уражені тканини, що забезпечує швидкий протизапальний та знеболювальний ефект. Препарат у формі емульгелю має приємну консистенцію, швидко вбирається, не залишає жирних слідів і починає дія­ти вже через кілька хвилин після нанесення. Такий підхід особливо ефективний у пацієнтів із локалізованим болем у колінних, плечових чи дрібних суглобах, а також після фізичних навантажень або незначних травм. Завдяки місцевій дії зменшується потреба в системних анальгетиках, що мінімізує ризик побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Застосування місцевих протизапальних засобів відповідно до інструкції допомагає зменшити скутість, відновити рухливість і покращити якість життя пацієнтів із хронічними ревматичними або дегенеративними захворюваннями суглобів».

Висновки

М’язово-скелетний біль залишається однією з найпоширеніших причин зниження якості життя та працездатності, що потребує комплексного, індивідуалізованого підходу до лікування. Топічні НПЗП, зокрема диклофенак у формі емульгелю, довели високу клінічну ефективність у зменшенні вираженості гострого та хронічного болю опорно-рухового апарату при мінімальному ризику розвитку системних побічних реакцій. Завдяки поєднанню ліпофільних і гідрофільних властивостей лікарські засоби у формі емульгелю забезпечують глибоке проникнення активної речовини через роговий шар епідермісу до періартикулярних тканин і синовіальної рідини, створюючи терапевтичні концентрації препарату без значного системного всмоктування. Комбінація диклофенаку діетиламіну 2,32% та олеїлового спирту підвищує проникність диклофенаку через шкіру.

Важливим доповненням до топічних форм диклофенаку є сучасні медичні пластирі, зокрема Вольтарен Форте 24 години пластир лікувальний, що містить 140 мг диклофенаку натрію та призначений для лікування болю при тяжких розтягненнях, вивихах або забоях кінцівок. Активна діюча речовина лікувального пластиру Вольтарен Форте 24 години інтегрована в адгезивну матрицю пластиру для безперервного вивільнення протягом 24 год, тому він ефективний для локальної терапії болю при застосуванні 1 раз на добу, що забезпечує високу прихильність до лікування. Включення медичних пластирів диклофенаку до терапевтичних алгоритмів дозволяє підвищити ефективність лікування МСБ та оптимізувати контроль симптомів у клінічній практиці.

Міжнародні рекомендації (National Institute for Health and Care Excellence — NICE, American College of Rheumatology — ACR, Osteoarthritis Research Society International — OARSI, European Society for Clinical and Economic Aspects of Osteoporosis, Osteoarthritis and Musculoskeletal Diseases — ESCEO, 2019–2023) визнають топічні форми НПЗП терапією 1-ї лінії при локалізованому болю та остеоартриті, особливо у пацієнтів із високим ризиком системних ускладнень. Таким чином, застосування диклофенаку діетиламіну у формі емульгелю (Вольтарен Емульгель) відповідає сучасним принципам безпечного, ефективного та орієнтованого на пацієнта контролю болю, сприяючи покращенню якості життя та функціонального стану хворих.

Список використаної літератури