Подружня відповідність щодо факторів ризику розвитку пародонтиту при комплексному лікуванні стеатотичної хвороби печінки

Вступ

Основою патогенезу патології пародонта (ПП) є хронічний запальний процес, провідну роль в якому відіграє імунна система, але його ініціація відбувається внаслідок дії різних факторів [1]. При прогресуванні патології запальний процес поширюється на всі тканини комплексу «пародонт» із додаванням деструктивного компонента, що призводить до створення локального вогнища хроніо­сепсису з системним ефектом для організму в цілому [2].

У повсякденні на тканини пародонта постійно впливають різноманітні зовнішні фактори, такі як певні харчові вподобання, шкідливі звички, прихильність до домашньої гігієни порожнини рота тощо, але ініціації ПП не відбувається, що пов’язано з широкими адаптаційними можливостями здорового пародонта до постійної дії різних екзогенних факторів [3]. Навіть якщо на пародонт одночасно діє комбінація декількох екзогенних факторів і відбувається досягнення критичного рівня, все одно адаптація до такого поєднаного впливу дозволяє обмежи­ти запальний процес у межах ясен без деструкції інших тканин. При нейтралізації впливу екзогенних факторів, які спровокували перебіг локального запального процесу, відбувається повне відновлення, і тканини пародонта повертаються до стану норми [4]. Проте якщо запальний процес охоплює весь комплекс пародонта з деструкцією і формуванням патологічних кишень, то клінічна картина відповідає хронічному генералізованому пародонтиту (ХГП) [5, 6]. При лікуванні ХГП намагаються досягти ремісії хронічного запалення і подальшого прогресування деструкції, але наслідки попереднього перебігу залишаються, як і ризик повторної ініціації при створенні відповідних умов.

При метаболічноасоційованій стеатотичній хворобі печінки (МАСХП) відбуваються зміни метаболізму, які впливають на стан пародонта, змінюють фізико-хімічні властивості слини, що призводить до погіршення функціо­нальних якостей і при додаванні дії екзогенних факторів значно підвищує ризик ініціації ПП [7]. Вищезазначені екзогенні фактори є компонентами звичного способу життя: це зловживання вуглеводистою їжею та/або надмірне вживання солодких газованих напоїв, тютюнопаління, недотримання адекватного гігієнічного догляду за ротовою порожниною та ін.

Відомо, що звички закріплюються на підсвідомому рівні, особливо між подружжям. Пари часто впливають на спосіб життя одне одного. Численні літературні дані показали, що навіть індекс маси тіла у подружжя має позитивну кореляцію і що у людей з ожирінням частіше зустрічаються подружжя з ожирінням, крім того, виявляється такий зв’язок і при гіперглікемії та цукровому діабеті, артеріальній гіпертензії та гіперліпідемії, що передбачає, що така подібність також може полягати в подружній схожості одне на одного [8]. Фактично пари, які живуть разом протягом тривалого періоду, з вищою ймовірністю демонструють узгодженість у низькому рівні фізичної активності, харчових вподобаннях (вживання фруктів та овочів, продуктів, що містять швидкі вуглеводі), схожістю звичок щодо догляду за порожниною рота та ін. [9].

Мета дослідження: оцінити індивідуальний та сімейний ризик уражень пародонта в оцінці подружнього співпадіння при схожих екзогенних факторах ризику в динаміці комплексного лікування МАСХП.

Об’єкт і методи дослідження

Обстежено 44 сімейні пари пацієнтів, у яких в одного із подружжя відмічали МАСХП, діагностовану на підставі вітчизняних стандартів та зарубіжних рекомендацій, тоді як у другого з пари не виявлено метаболічноасоційованих хвороб [10]. Усі пацієнти підписували поінформовану згоду на участь у дослідженні.

Для вивчення зв’язку між узгодженою поведінкою у подружжя щодо здоров’я та дисциплінованості по відношенню до гігієни порожнини рота розроблено та впроваджено дихотомічний опитувальник із запитаннями, що стосуються харчових переваг (наприклад продуктів з високим вмістом жирів і фастфуду, шкідливих звичок, кратності та ретельності гігієни порожнини рота). Подружнє співпадіння визначалося як таке, коли чоловік і дружина розділяли певну поведінку в споживанні їжі, чищенні зубів та ін. Наприклад, подружнє співпадіння у споживанні фастфуду означало, що подружжя повідомляло про поведінку, пов’язану з частим вживанням їжі з високим вмістом жирів та вуглеводів.

Також в усіх пацієнтів визначали стоматологічний статус (стан гігієни порожнини рота за індексом OHI-S, втрату епітеліального прикріплення, глибину зондування ясенної борозни або пародонтальної кишені, індекс кровоточивості ясен, пародонтальні індекси), уточнювали основні стоматологічні скарги [11].

З метою визначення змін секторної функції визначали швидкість салівації (мл/хв), в’язкість змішаної слини, її рН. Змішана слина збиралася натще протягом 10 хв в індивідуальну калібровану пробірку [12].

Визначення рівня глюкози зубоясенної борозни проводили за допомогою глюкометра One Touch Select натще за допомогою пародонтального зонда при зондуванні зубоясенної борозни до отримання краплі крові.

Крім лікування основного соматичного захворювання, з кожною парою пацієнтів проводили індивідуальні заняття та бесіди про усунення факторів ризику, що призводять до захворювань тканин пародонта. На цьому ж етапі пропонували індивідуальний план лікувально-профілактичних заходів, що включають професійну гігієну порожнини рота, навчали і коригували навички домашнього догляду за порожниною рота, підбирали предмети та засоби гігієни. Пацієнтам із гіпосалівацією та ксеростомією рекомендували лінійку засобів для зволоження порожнини рота. Контрольний візит проводили за 3 міс після первинного огляду.

Статистичну обробку проводили за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Розраховували медіану та інтерквартильний розмах. Для порівняння якісних показників використовували критерій χ², а для кількісних — критерій Манна — Уїтні.

Результати

Аналізуючи дані анкетування, зафіксовані різні комбінації звичок у подружжя, що дозволило сформувати 4 групи із загальної кількості сімейних пар (рис. 1). Для 17 (39,0%) сімейних пар (група А) характерною виявилася одночасна комбінація в обох членів подружжя всіх звичок або екзогенних факторів ризику ПП (одноразове чищення зубів, часте зловживання простими вуглеводами та газованими напоями). Крім того, у осіб з 18 (41,0%) сімейних пар (група В) відзначали узгодженість звичок стосовно дворазового чищення зубів та харчових вподобань щодо зловживання простими вуглеводами. В інших 7 (16,0%) сімейних парах (група С) зовсім не було узгодженості звичок між подружжям, тобто хтось один, наприклад, надмірно вживав солодкі газовані напої, тоді як інший не вживав газованих солодощів, проте не дотримувався дворазового чищення зубів на добу. Лише в осіб із 2 (4,0%) пар зафіксована відсутність усіх факторів ризику ПП, тобто подружжя були найбільш дисциплінованими і між ними була повна узгодженість у звичках.

Рисунок 1. Розподіл сімейних пар за патернами факторів ризику уражень пародонта в 1-й та 2-й візит (%)

*Різниця вірогідна порівняно з 2-м візитом.

Важливими суб’єктивними даними стало виявлення характерних стоматологічних скарг на «кровоточивість ясен» та «відчуття сухості в ротовій порожнині». Найбільшу частку співпадіння скарг на «кровоточивість ясен» серед подружжя визначено в групі А (де відзначено найбільше подружнє співпадіння за факторами ризику). Особливістю групи С стала присутність сімейної пари, де «кровоточивість ясен» визначено тільки у здорового подружжя. У групі D скарги на «кровоточивість ясен» не було. Узгодженість скарг стосовно «відчуття сухості в ротовій порожнині» була найбільшою в групах В і С. Крім того, в зазначених групах були сімейні пари, в яких скарга на «відчуття сухості» відмічена тільки у здорового подружжя.

Найбільш поширеною клінічною формою уражень пародонта у хворих на МАСХП був ХГП, переважно ІІ ступеня тяжкості, тоді як основною хворобою пародонта у подружжя виявився ХГП І ступеня або хронічний запальний процес у пародонті без деструктивного ураження. Характерно, що в групі А 100,0% пацієнтів з МАСХП мали клінічні ознаки запальних уражень пародонта, а співпадіння уражень між подружжям сягало 47,0%, тоді як у групах В та С співпадіння становило 33,0 та 57,1% відповідно.

Дисциплінованість щодо гігієнічного догляду за ротом та клінічний стан пародонта підтверджено об’єктивними стоматологічними індексами, які використовують для визначення поширеності та інтенсивності хронічного запалення в пародонті, а також для встановлення рівня гігієни порожнини рота. Так, індекс гігієни OHI-S продемонстрував незадовільні значення у переважної більшості обстежених (як пацієнтів з МАСХП, так і їх подружжя), що свідчить про недисциплінованість або недостатнє володіння правильними мануальними навичками домашньої гігієни ротової порожнини. Інші пародонтальні індекси були знач­но гіршими саме в групі А, де відзначали найбільшу узгодженість між подружжям стосовно зазначених факторів ризику уражень пародонта (табл. 1).

Таблиця 1. Асоціація подружнього гігієнічного та пародонтального статусу у групах

Інтенсивність хронічного запального процесу в пародонті хворих на МАСХП знаходилася в межах середнього рівня. Цікаво, що значення показника комплексного пародонтального індексу (КПІ) та індексу кровоточивості міжзубних ясеневих сосочків (papilla bleeding index — PBI) пацієнтів з МАСХП з групи D (найбільш дисциплінована група) знаходилося саме в межах ризику ініціації запалення, що свідчить про відсутність негативного впливу вказаних звичок.

Відчуття сухості в ротовій порожнині — наслідок перебігу метаболічноасоційованого захворювання, що зумовлює зниження адаптаційних можливостей пародонта. Об’єктивне визначення фізичних характеристик салівації пацієнтів кожної групи свідчить про негативну тенденцію, особливо у пацієнтів із МАСХП (табл. 2). Порівняння показників рівня глюкози ясеневої крові між пацієнтами, які не мали метаболічноасоційованого захворювання, показало, що найвище значення притаманне особам з групи А. Характерним є те, що хворі на МАСХП мали помітно вищий рівень глюкози порівняно з власним здоровим членом подружньої пари. Однак у групі D рівень глюкози у хворих на МАСХП не відрізнявся від такого у другого члена подружжя, бо в цих сімейних парах виявлено зловживання вуглеводистою їжею.

Таблиця 2. Фізичні показники салівації та глюкози крові ясен у досліджуваних осіб

Для аналізу змін факторів ризику та ініціації уражень пародонта основним фактором, що цікавив, було подружнє співпадіння у змінах негативних звичок від першого візиту до наступного. Так, візит через 3 міс з початку лікувально-профілактичних заходів зафіксував інший розподіл сімейних пар по групах за співпадінням звичок. Визначено, що значно збільшилася частка сімейних пар, які повністю скоригували звичний спосіб життя (група D) (див. рис. 1).

Також встановлені позитивні зміни в частоті скарг на кровоточивість ясен та відчуття сухості в роті. Найкращі результати зафіксовані в групі В, більшість сімейних пар якої скоригували свої харчові вподобання і мали подружнє співпадіння за відсутністю зазначених скарг. В інших групах (А, С, D) виявлено збільшення кількості сімейних пар, які стверджували про відсутність кровоточивості ясен, але відчуття сухості турбувало лише хворих на МАСХП (рис. 2). Слід зазначити, що в 43% сімейних пар з групи А визначено співпадіння між подружжям за відсутністю скарги на відчуття сухості в ротовій порожнині, чого не відмічено при першому візиті.

Рисунок 2. Поширеність скарг на відчуття сухості в роті під час 2-го візиту (%)

Найбільш результативною для моніторингу перебігу хронічного запального процесу в пародонті була об’єктивна інформація, отримана за допомогою стоматологічних індексів. Групові та індивідуальні заняття та навчання пацієнтів гігієнічному догляду за порожниною рота сприяли покращенню гігієнічного стану та зниженню індексу OHI-S. Найкращі показники зафіксовані в групах С та D, а також у здорового подружжя групи В, значення показника яких знизилося майже удвічі. Тільки в групі А якість гігієни порожнини рота залишилася незадовільною як у хворих на МАСХП, так і в їх пари.

У групі А пародонтальні індекси демонстрували, що хронічний запальний процес помірної інтенсивності був наявний у пародонті, як і в перший візит, а найбільша тенденція до ремісії хронічного запалення в пародонті відзначена в сімейних парах груп В і D.

Якщо у перший візит значення швидкості салівації хворих на МАСХП груп А та В було нижче загальноприйнятих показників норми, а в осіб групи С знаходилося на найнижчій межі, то вже після використання лікувально-профілактичного комплексу та корекції звичок відзначено збільшення нестимульованого слиновиділення, відповідно зниження в’язкості та тенденції до нормалізації водневого показника, особливо у групі В (табл. 3). Тенденція до позитивних змін у зазначених показниках, своєю чергою, сприяє нормалізації адаптаційних можливостей пародонта до дії екзогенних факторів ризику уражень пародонта.

Таблиця 3. Швидкість нестимульованого слиновиділення та глюкози в крові ясен у досліджуваних осіб через 3 міс

Обговорення

Пародонт соматично здорової людини постійно піддається впливу різноманітних екзогенних факторів ризику (недостатня гігієна порожнини рота, нераціональне харчування, тютюнопаління, лікарські засоби та ін.), але пародонтальний комплекс має широкі адаптаційні можливості щодо такого впливу, підтримує тканини на рівні клінічного здоров’я [13]. Одночасна комбінація навіть декількох екзогенних факторів може ініціювати хронічний запальний процес в яснах, але він буде повністю зворотний після відповідної корекції. Проте метаболічні порушення (зокрема при МАСХП) впливають на пародонт, знижуючи його стійкість та адаптацію до уражень [14].

Звичний спосіб життя закріплюється підсвідомо, і певні звички відіграють роль екзогенних факторів ризику уражень пародонта, і, що цікаво, звички закріплюються і співпадають на рівні сімейної пари між обома членами подружжя (тобто формується подружня конкордантність) [15].

Використовуючи анкетування, ми виявили, що найбільшу конкордантність подружжя демонструвало при зловживанні вуглеводистою їжею. Звичайно, що такі харчові вподобання є наслідком патогенезу МАСХП, і соматично здоровий член подружжя підтримує і переймає певну харчову звичку та поведінку від своєї хворої пари. Якщо у подружжя наявні і співпадають більшість звичок, то таке екзогенне навантаження на пародонт призведе до появи уражень, особливо за наявних метаболічних розладів [16].

У тих сімейних парах, які характеризувалися наявністю і співпадінням за зловживанням вуглеводів, одноразовою нерегулярною гігієною рота, тютюнопалінням, скарги на кровоточивість ясен відмічали найчастіше, а ураження пародонта (як правило, ХГП ІІ ступеня тяжкості) відмічали в обох з подружжя. Одноразове чищення зубів здійснювалося, як правило, зранку, хоча відомо, що в нічний час відбувається фізіологічне зниження виділення слини, яке на тлі наявної МАСХП особливо створює умови для ініціації уражень пародонтального комплексу.

Однак найбільше випадків співпадінь щодо захворювань пародонта зафіксовано у тих сімейних пар, які мали хаотичний характер звичок. Можливо, що в таких парах відсутній постійний стереотип звичок, і пародонт завжди знаходиться в так званому стані стресу, що заважає пристосуватися до дії екзогенних факторів [17]. У разі відсутності зазначених екзогенних та ендогенних факторів ризику, навіть якщо стереотип звичок постійний, у пародонті залишається певний рівень адаптації, який використовується для зменшення негативного впливу.

Найкращу ситуацію стосовно стану пародонта відзначали у тих сімейних пар, які дотримувалися дворазового чищення зубів, навіть за наявності МАСХП. Хоча гігієнічний індекс OHI-S і демонстрував незадовільну якість гігієни рота, а пацієнти не завжди володіли правильними методиками, проте кратність цієї звички превалювала над мануальними навичками.

Тому одним із завдань дослідження було навчання пацієнтів із МАСХП та їх пари володінням гігієнічними навичками з підбором предметів та засобів гігієни порожнини рота. Так, через 3 міс суттєво зменшився кількісний склад підгрупи В і зросла кількість сімейних пар у підгрупі D. Зазначені позитивні зміни в харчових вподобаннях були пов’язані насамперед з основним лікуванням МАСХП, де корекція харчової звички є обов’язковим компонентом терапії.

Висновки

Подружні пари можуть бути придатною мішенню для втручань із профілактики захворювань пародонта та корекції звичок, особливо за наявності змін метаболізму.

Пари, в яких обоє мають узгоджений адекватний за кратністю гігієнічний догляд за ротовою порожниною і дотримуються обмежень у споживанні швидких вуглеводів, рідше страждають від уражень пародонта.

Динаміка хронічного запального процесу в пародонті, за даними суб’єктивних та об’єктивних показників, покращується при успішній мотивації та корекції екзогенних факторів ризику ПП в обох членів подружжя.

Конфлікт інтересів

Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів щодо цієї статті та опублікованих результатів дослідження.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 03.11.2025
Прийнято до друку/Accepted: 16.11.2025