Інозин пранобекс у комплексному лікуванні вірусних інфекцій: потенціал подвійної дії в сучасній клінічній практиці | Український Медичний Часопис

У статті проаналізовано клінічну доцільність застосування інозину пранобексу у пацієнтів із вірусними інфекціями з урахуванням його подвійної дії — противірусної та імуномодулюючої. Проведено огляд актуальної літератури (PubMed, Scopus), аналіз публікацій про клінічне застосування препарату, фармакодинамічні властивості, механізми дії та профіль безпеки. Інозин пранобекс чинить вплив на обидві ланки імунної відповіді, стимулює продукцію ключових цитокінів (IL-2, IFN-γ), активує NK-клітини та впливає на реплікацію вірусної РНК. Його ефективність підтверджено у великій кількості клінічних випробувань. При цьому обсяги застосування інозину пранобексу, який приймають у понад 70 країнах, продовжують збільшуватися. Зроблено висновок, що інозин пранобекс є ефективним засобом у моно- та комбінованій терапії широкого спектра вірусних захворювань, особливо у випадках із частими рецидивами, ослабленим імунітетом або затяжним перебігом.

Вступ

Згідно зі звітом Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед усіх спалахів інфекційних захворювань у період 1996–2023 рр. у світі більше 43% припадало на респіраторні інфекції, що підкреслює необхідність ефективних варіантів лікування та підвищує попит на такі засоби, як інозин пранобекс. Ускладнений перебіг гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) є особливо значущою проблемою у пацієнтів із хронічними захворюваннями, імунодефіцитом раннього дитячого та літнього віку. Незважаючи на значний прогрес у сфері фармакотерапії, кількість терапевтичних опцій для керування цими станами залишається вкрай обмеженою. Більшість із них орієнтовані лише на окремі віруси (наприклад грипу або герпесу), що значно звужує сферу їх застосування. Крім того, не всі засоби мають належний профіль безпеки для застосування у педіатрії чи в осіб похилого віку [1, 2].

У цих умовах велике значення має доступність препаратів із доведеною ефективністю та безпекою при широкому спектрі респіраторних інфекцій [3]. Одним із таких засобів є інозин пранобекс — лікарський засіб, що поєднує пряму противірусну активність з імуномодулюючою дією.

Інозин пранобекс був винайдений у США, про що свідчить заявка на отримання патенту, яку подано у 1969 р. [4]. У країнах Європи препарат інозин пранобекс — Ізопринозин (Isoprinosine, компанія «Delalande»), у 1982 р. був удостоєний престижного призу Галена (Le Prix Galien) як найбільш значуща фармакотерапевтична інновація французького ринку (рис. 1) [5].

Рисунок 1. Isoprinosine — 1982 р., каптоприл — 1983 р., циклоспорин — 1984 р. — фрагмент історичного списку лауреатів призу Галена [5]

Вже тоді він позиціонувався як такий, що здатний впливати на перебіг вірусних — як гострих, так і хронічних захворювань на фоні імунодефіцитних станів. Основою широкого застосування засобу при інфекціях, викликаних вірусом простого герпесу, кору, грипу, стала велика кількість клінічних випробувань, проведених у 1970–1980-х роках.

Згодом практичне застосування препарату розповсюдилося по Європі, Латинській Америці та Азії. На початку XXI ст. він був зареєстрований більш ніж у 70 країнах світу під різними торговельними назвами (Isoprinosine^®, Imunovir^®, Viruxan^®, Новірин^® тощо) [6]. Дотепер глобальний ринок інозину пранобексу демонструє багатообіцяюче зростання, зумовлене поширенням вірусних інфекцій та підвищенням обізнаності про противірусну терапію. Поточні оцінки показують, що світовий ринок інозину пранобексу поточного року долає пів мільярдний рубіж (у доларах США), що відображає сукупні річні темпи зростання (CAGR) близько 6% з 2020 до 2025 р. [7] (рис. 2).

Рисунок 2. Обсяги та розподіл продажу (у доларах США) інозину пранобексу в різних регіонах [7]

Науково-практичний інтерес до інозину пранобексу залишається стабільно високим вже пів століття. Так, у базі PubMed у 1975–2025 рр. зафіксовано 599 наукових статей, присвячених різним аспектам застосування препарату (рис. 3). Лише за останні 5 років опубліковано 28 статей, що охоплюють кілька напрямів застосування, зокрема:

різні аспекти імуномодуляції — 9;
COVID-19 та інші респіраторні інфекції — 8;
підгострий склерозуючий паненцефаліт — 6;
ентеровірусні інфекції — 3;
вірус папіломи людини — 2.

Рисунок 3. Кількість публікацій за ключовим словом «інозин пранобекс» у PubMed за період 1975–2025 рр. (pubmed.ncbi.nlm.nih.gov)

Загалом у більш ніж у 1750 клінічних дослідженнях було показано імуномодулюючий та противірусний ефект інозину пранобексу [8]. За деякими оцінками, він посідає одне з перших місць серед імуномодуляторів за якістю доказів, опублікованих в англомовній літературі (рис. 4) [9].

Рисунок 4. Якість доказів за шкалою від 0 до 9 щодо застосування різних імуномодуляторів у гінекології за експертною оцінкою [9]

Запозичено у природи

Яка природа інозину пранобексу та звідки походить ідея цього лікарського засобу? Власне інозин утворюється ендогенно через три ферментативні реакції, а також синтезується кишковою мікрофлорою (рис. 5). Він є проміжним продуктом у метаболізмі пуринів — попередником аденозинтрифосфату (АТФ), сприяючи активізації метаболізму в умовах гіпоксії. Антигіпоксична та антиаритмічна дія інозину є передумовою застосування препарату інозину під торговельною маркою Рибоксин у терапевтичній практиці.

Рисунок 5. Шляхи ендо- та екзогенного потрапляння інозину в організм та його вплив [10]

R1P — рибозо-1-фосфат; ІМФ — інозинмонофосфат; ПНП — пуриннуклеозидфосфорилаза; 5’НТ — нуклеотидаза; АДА — аденозиндезаміназа.

Посилення здатності інозину чинити противірусний та імуномодулюючий вплив було досягнуто завдяки поєднанню в одну молекулу із димепранолом ацедобеном. Органічна сіль також суттєво покращила розчинність та біодоступність інозину, який сам по собі погано всмоктується в кишечнику [6].

Подвійна дія препарату

Інозин пранобекс вирізняється тим, що одночасно забезпечує пряму противірусну та імуномодулюючу дії (рис. 6).

Рисунок 6. Компоненти противірусної та імуномодулюючої дії інозину пранобексу

Безпосередня противірусна активність інозину пранобексу пояснюється тим, що молекулярний комплекс зв’язується з рибосомальними структурами клітин-мішеней та гальмує процеси відтворення ДНК / РНК збудника. Як наслідок, інгібується реплікація вірусного генома.

Посилення резистентності клітин організму до цитотоксичної дії вірусів під впливом інозину пранобексу відбувається за рахунок стимуляції синтезу власної РНК клітинами хазяїна, а також посилення інтерфероногенезу (рис. 7).

Рисунок 7. Механізм противірусної дії інозину пранобексу

Імуномодулювальний ефект інозину пранобексу пов’язаний зі стимуляцією диференціювання та синтезу цитокінів Т-лімфоцитами (зокрема інтерлейкіну-2), а також із його позитивним впливом на процеси дозрівання плазматичних клітин, які продукують антитіла. При цьому відбувається стимуляція мітоген-індукованої проліферації В-лімфоцитів. Препарат «перемикає» імунітет у бік Th1, підвищує продукцію інтерлейкіну-2 та інтерферону-γ, збільшує кількість клітин — натуральних кілерів (клітин-НК), роблячи інфіковані клітини більш «видимими» для ефекторів вродженого імунітету [4, 5]. Також під його впливом стимулюється активність клітин-НК та підвищується фагоцитарна, процесингова і антигенпрезентуюча активність макрофагів.

Так, швидке збільшення кількості мононуклеарних клітин після першої дози інозину пранобексу виявили у 75% осіб, і це збільшення узгоджувалося з клінічними спостереженнями швидкого зникнення симптомів застуди [11].

Здатність інозину пранобексу стимулювати активність клітин-НК особливо важлива, оскільки у дітей, що часто та/або тяжко хворіють на вірусні інфекції, та людей похилого віку функція клітин-НК часто знижена [12–14]. Це може бути ключовим фактором, що зумовлює тягар вірусних інфекцій у зазначених популяціях.

Вплив інозину пранобексу на клітинному рівні був детально досліджений. Виявлено, що NK-клітини, які зазнали впливу інозину пранобексу, мали підвищену експресію кількох лігандів NKG2D, що призводило до підвищення імуногенності NKG2D-залежних клітин-мішеней. У нещодавньому дослідженні [15] показано, що введення інозину пранобексу викликає раннє та послідовне підвищення рівня NK-клітин протягом 1,5 год після його прийому та з 2-разовим або вищим рівнем до 5-го дня. Індуковані інозином пранобексом популяції NK містили гранзим А та перфорин (ферменти, що викликають апоптоз) (рис. 8) [16, 17].

Рисунок 8. Внесок клітин-НК у противірусний імунітет [17]

Клітини-НК здатні (а) розпізнавати та знищувати інфіковані вірусом клітини та (б) вивільняти противірусні прозапальні цитокіни. Запалення та вірусні антигени також можуть спровокувати розвиток (в) довгоживучих клітин-НК пам’яті, які можуть захищати від повторного зараження або запобігати реактивації вірусу з латентного стану. Навпаки, (г) стимулювання або пригнічення клітинами-НК імунних клітин (наприклад, Т- та В-лімфоцитів, дендритних клітин) може формувати загальну противірусну імунну відповідь, що може мати наслідки для (д) контролю вірусного розмноження, перебігу та результату інфекції.

ІФН-гамма — інтерферон-гамма.

Сфери застосування

Враховуючи, що основними механізмами фармакологічної дії інозину пранобексу є віруси та ефекторні механізми, що беруть участь у їх елімінації, поряд із Th1-опосередкованою запальною реакцією, основними показаннями до призначення інозину пранобексу є вірусні інфекції, особливо в тих випадках, коли існує ризик затяжного, несприятливого або персистуючого перебігу [18].

Спектр противірусної активності охоплює як РНК-віруси — грип, поліомієліт, деякі риновіруси, ротавіруси, ентеровіруси, так і ДНК-віруси — обидва типи вірусу простого герпесу, цитомегаловірус, вірус Епштейна — Барр, аденовіруси, навіть вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) [6, 19, 20]. Така «неспецифічність» дії пояснюється тим, що препарат впливає не на окремі вірусні білки, а через загальні механізми — пригнічення синтезу вірусної РНК та, що важливіше, через активацію імунної системи хазяїна.

Лікування та профілактика грипу та ГРВІ

Перші дослідження інозину пранобексу виконували не лише у здорових добровольців, а ще й на фоні штучного зараження респіраторними вірусами. Так, 39 добровольців — учасників подвійного сліпого дослідження приймали препарат або плацебо на фоні зараження риновірусом 21-го типу шляхом закапування культури у носову порожнину [21]. 5 із 19 добровольців у групі інозину пранобексу захворіли порівняно із 14 з 20 у групі плацебо (p<0,01). Крім того, у групі активного лікування відмічено скорочення тривалості виділення вірусу. Імунологічні дослідження підтвердили, що інозин пранобекс стимулює мітогенну відповідь лімфоцитів. За висновками авторів, препарат має значні терапевтичні переваги при риновірусній інфекції.

Цілий ряд досліджень у педіатричній практиці свідчить, що призначення інозину пранобексу достовірно скорочує тривалість проявів як симптомів інтоксикації (лихоманки, млявості, гіпертермії, зниження апетиту), так і катарального синдрому (гіперемії слизової оболонки глотки, кашлю). Лікування інозином пранобексом супроводжувалося більш швидким зникненням ознак ГРВІ і скороченням тривалості стаціонарного лікування маленьких пацієнтів на 2–3 доби [18].

Широку палітру різних категорій пацієнтів представлено в рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослідженні 4-ї фази, яке мало на меті порівняти ефективність та безпеку інозину пранобексу з плацебо у пацієнтів із лабораторно підтвердженими ГРВІ [22]. Первинною кінцевою точкою ефективності було порівняння між групами інозину пранобексу та плацебо з точки зору часу до зникнення всіх грипоподібних симптомів, наявних на початку дослідження.

Різниця в часі до зникнення всіх грипоподібних симптомів між групами лікування показала тенденцію до покращення в учасників групи інозину пранобексу порівняно з групою плацебо (відносний ризик (ВР) 1,175; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,806–1,714; p=0,324). Значне зменшення частки учасників з усіма грипоподібними симптомами відмічено в групі інозину пранобексу через 9 днів, тоді як зменшення до аналогічних пропорцій відбулося лише через 11 днів у учасників групи плацебо. Серед учасників віком до 50 років без супутніх поточних захворювань різниця в часі до зникнення всіх грипоподібних симптомів між групами лікування була статистично значущою (p=0,050) та показала швидше покращення стану в учасників групи інозину пранобексу порівняно з плацебо (ВР 1,234; 95% ДІ 0,969–1,571) (рис. 9).

Рисунок 9. Час до зникнення грипоподібних симптомів у пацієнтів віком <50 років без супутніх хронічних захворювань [22]

Частка пацієнтів, у яких виникли побічні ефекти під час лікування (TEAEs), та їх кількість були меншими в групі інозину пранобексу (39 учасників (17,0%), 55 TEAEs), ніж у групі плацебо (48 учасників (20,4%), 72 TEAEs). Найпоширенішими TEAEs (про які повідомлялося у більш ніж 3 учасників у кожній групі лікування) були бактеріальна суперінфекція (інозин пранобекс, n=10 (4,4%); плацебо, n=2 (0,9%)) та діарея (інозин пранобекс, n=2 (0,9%); плацебо, n=7 (3,0%)). Жодних інших TEAEs не виявлено у більш ніж 3 учасників у жодній з груп лікування. На думку дослідників, більшість TEAEs були легкими або помірними за тяжкістю та не були пов’язані з досліджуваним препаратом.

Тривале відновлення імунітету

У подвійному сліпому клінічному дослідженні 61 пацієнт з імунодепресією та персистуючою генералізованою лімфаденопатією (ПГЛ) отримував одну з двох доз (1 або 3 г/добу) імуномодулюючого препарату інозин пранобекс або плацебо протягом 28 днів [23]. У групі високих доз клінічне покращення зафіксовано у 11 з 21 пацієнта (52%) протягом 5 міс після припинення лікування. Натомість у групі плацебо клінічне покращення відмічено у 3 із 19 пацієнтів (16%) (рис. 10). У пацієнтів, які отримували препарат у дозі 3 г/добу, виявлено значне підвищення активності клітин-НК, і це все ще було помітним під час останнього контрольного обстеження через 1 рік після лікування. Також відзначено збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів (Т-11) та частки Т-хелперів (Т-4). Ці реакції були затриманими та досягли свого піку через 2 міс після припинення лікування препаратом. Кінетика цих ефектів свідчить про те, що інозин пранобекс стимулює вироблення клітин-попередників та ініціює каскад диференціації лімфоцитів, здатний забезпечити довготривале відновлення клітинного імунітету.

Рисунок 10. Вплив інозину пранобексу на середні кумулятивні показники клінічного покращення (самопочуття та апетит, а також зменшення вираженості болю в лімфатичних вузлах, нічне потовиділення, зменшення маси тіла, висип на шкірі та дискомфорт, пов’язаний з молочницею) [23]

*p<0,05, **p<0,025, ***p<0,01.

Ще одне рандомізоване контрольоване клінічне дослідження проведене за участю дітей, що часто хворіють та мають хронічну інфекцію, викликану вірусом Епштейна — Барр [24]. Пацієнти були рандомізовані в групи стандартного лікування (n=24) та стандартного лікування + інозин пранобекс 50 мг/кг маси тіла, розділені на 3–4 порції щодня (3 курси по 10 днів через 10 днів). Основним критерієм ефективності була частота епізодів гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) протягом 12 міс спостереження. Лікування інозином пранобексом зумовило зниження захворюваності (на 4 та 25%) та зменшення тривалості ГРІ (5,6±1,2 та 8,8±3,3 дня) порівняно зі стандартним лікуванням. Крім того, інозин пранобекс знижував частоту лімфопроліферації, артралгічних та кардіологічних синдромів, сприяв швидкому усуненню серологічних маркерів реплікації вірусу Епштейна — Барр та нормалізації рівня інтерферону та інтерлейкіну-4 у крові. Побічних ефектів лікування інозином пранобексом не зареєстровано.

Ще цілий ряд досліджень виконано у пацієнтів із онкопатологією та імунодефіцитом внаслідок тривалих тяжких захворювань та хірургічних втручань. Так, серед пацієнтів, що проходили хіміє- та/або променеву терапію, у 64% осіб, які отримували імуновір, відмічено відновлення основних показників імунітету через 3 міс порівняно із 23% у групі плацебо. В інших дослідженнях за участю пацієнтів хірургічного профілю, які отримували інозин пранобекс або плацебо, 70–81% гіпоергічних або анергічних пацієнтів у групі інозину пранобексу досягли нормоергічного стану до 14-го дня лікування порівняно з 5–17% у групі плацебо, і це посилене імуновідновлення було пов’язане з нижчою частотою місцевих гнійних ускладнень (р<0,05), сепсису (р<0,025) та післяопераційної смертності (р<0,05) [25].

COVID-19

Під час пандемії COVID-19 чеські дослідники порівняли загальну летальність від інфекції SARS-CoV‑2 в будинках для літніх людей, де проводилося дослідження застосування інозину пранобексу, з показниками, отриманими в усіх будинках для літніх людей у Чехії [26]. Різниця була статистично достовірною (ВР 1,7; 95% ДІ 0,96–2,98; р=0,031), а у віковій категорії 75–84 роки майже трикратною (ВР 2,8; 95% ДІ 0,8–9,6; р=0,047). При порівнянні з летальністю від інфекції SARS-CoV‑2 у 21 будинку для літніх людей в Ірландії S.P. Kennelly та співавторами (2020) було отримано не менш вражаючу різницю (ВР 2,8; 95% ДІ 1,6–4,8; р=0,00008) [27].

В іншому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні інозин пранобекс у вікових дозах отримували дорослі середнього віку (44 роки) із інфекцією SARS-CoV‑2. У групі інозину пранобексу виявлена значно більш рання клінічна відповідь з меншою кількістю побічних ефектів та без летальних випадків [28].

Інші захворювання

Проведено велику кількість інших досліджень застосування інозину пранобексу, зокрема, при вірусній діареї у дітей [29], першому епізоді генітального [30] та рецидивуючому оролабіальному герпесі [31].

Перший вітчизняний інозин пранобекс з доказовою базою

Серед інших препаратів з цією діючою речовиною особливе місце посідає Новірин. По-перше, його виробляють в Україні, а по-друге — він першим серед вітчизняних препаратів виведений на ринок, і тому добре відомий лікарям. Доступність різних лікарських форм та дозувань підвищує зручність застосування препарату. Так, Новірин випускають у трьох лікарських формах, що забезпечує зручність дозування 50 або 100 мг/кг/добу (таблиця). Призначають Новірин у формі таблеток чи сиропу дорослим та дітям віком від 1 року. Тривалість лікувальних курсів може становити до 1–6 міс.

Таблиця. Призначення різних лікарських форм та режим дозування

За рецептом

Без рецепта

За рецептом

Діти віком від 1 року та пацієнти,
яким важко ковтати

Пацієнти віком від 1 року,
що отримують середню добову дозу(50 мг/кг/добу)

Пацієнти з масою тіла від 20 кг, що отримують максимальну добову дозу (100 мг/кг/добу)

Пацієнти, що потребують тривалого лікування

2 чайні ложки (10 мл) на 10 кг маси тіла
на добу*

1 таблетка на 10 кг маси тіла на добу*.
Короткотривалі курси

1 таблетка на 20 кг маси тіла на добу*
АБО 1 таблетка на 10 кг маси тіла на добу**.Довготривалі курси

*50 мг/кг/добу **100 мг/кг/добу

Висновок

Таким чином, інозин пранобекс залишається важливим інструментом у фармакотерапії вірусних інфекцій, поєднуючи ефективність, безпеку та широкий спектр клінічного застосування. Його здатність одночасно впливати на вірусну реплікацію та імунну відповідь робить препарат особливо цінним в епоху нових вірусних викликів та зростаючої потреби в засобах підтримки природної противірусної резистентності організму.

Список використаної літератури

1. Saha A., Ganguly A., Kumar A. et al. (2025) Harnessing Epigenetics: Innovative Approaches in Diagnosing and Combating Viral Acute Respiratory Infections. Pathogens, 14(2): 129. doi: 10.3390/pathogens14020129.
2. Liu Q., Liu M., Liang W. et al. (2025) Global distribution and health impact of infectious disease outbreaks, 1996-2023: a worldwide retrospective analysis of World Health Organization emergency event reports. J. Glob. Health, 15: 04151. doi: 10.7189/jogh.15.04151.
3. Beran J., Šalapová E., Špajdel M. (2016) Isoprinosine Study (EWO ISO-2014/1) Team. Inosine pranobex is safe and effective for the treatment of subjects with confirmed acute respiratory viral infections: analysis and subgroup analysis from a Phase 4, randomised, placebo-controlled, double-blind study. BMC Infect. Dis., 16(1): 648. doi: 10.1186/s12879-016-1965-5.
4. United States (US3646007A) Complex of inosine with dialkyl-aminoalkanol. patents.google.com/patent/US3646007A/en.
5. PrixGalien France (2023) LISTE DES LAURÉATS DE 1970 À 2022. prixgalien.fr/wp-content/uploads/2023/11/prix-galien-historique-laureats.pdf.
6. Slíva J., Pantzartzi C.N., Votava M. (2019) Inosine Pranobex: A Key Player in the Game Against a Wide Range of Viral Infections and Non-Infectious Diseases. Adv. Ther., 36(8): 1878–1905. doi: 10.1007/s12325-019-00995-6.
7. Verified Market Reports (2005) Inosine Pranobex Market Insights. http://www.verifiedmarketreports.com/product/global-inosine-pranobex-market-growth-2019-2024.
8. Kramarev S. (2014) Inosine pranobex in the practice of pediatric physician. Pediatrics. Eastern Europe, 1(05): 71–76.
9. Mynbaev O.A., Eliseeva M.Yu., Manukhin I.B. et al. (2010) Use of immunomodulators in gynecology: myths and reality. Obstetrics and gynecology, 5–6: 48–51.
10. Kim I.S., Jo E.K.(2022) Inosine: A bioactive metabolite with multimodal actions in human diseases. Front Pharmacol., 13: 1043970. doi: 10.3389/fphar.2022.1043970.
11. Majewska A., Lasek W., Młynarczyk G. (2015) Inosine pranobex — cytotoxic activities and effect of on replication of human parainfluenza viruses (HPIV-2, HPIV-4), entroviruses (CA16, EV71) and adenoviruses (HAdV-2, HAdV-5) in vitro. Med. Dosw. Mikrobiol., 67(2): 107–13.
12. Reilly R.B., Ramdour S.K., Fuhlbrigge M.E. et al. (2024) An altered natural killer cell immunophenotype characterizes clinically severe pediatric RSV infection. Sci. Transl. Med., 16(768): eado6606. doi: 10.1126/scitranslmed.ado6606.
13. Rossi M.E., Marranci S., De Marco A. et al. (1993) Ridotta funzionalità natural killer in bambini con infezioni respiratorie ricorrenti [Reduced natural killer function in children with recurrent respiratory tract infections]. Pediatr. Med. Chir., 15(1): 1–4.
14. Hazeldine J., Lord J.M. (2013) The impact of aging on natural killer cell function and potential consequences for health in older adults. Ageing Res. Rev., 12: 1069–1078. doi: 10.1016/j.arr.2013.04.003.
15. McCarthy M.T., Moncayo G., Hiron T.K. et al. (2017) Purine nucleotide metabolism regulates expression of the human immune ligand MICA. J. Biol. Chem., 293: 3913–3924.
16. Lin D., Hiron T.K., O’Callaghan C.A. (2018) Intragenic transcriptional interference regulates the human immune ligand MICA. EMBO J., 37: e97138.
17. Waggoner S.N., Reighard S.D., Gyurova I.E. et al. (2016) Roles of natural killer cells in antiviral immunity. Curr. Opin. Virol., 16: 15–23. doi: 10.1016/j.coviro.2015.10.008.
18. Abaturov A.E., Nikulina A.A., Tokareva N.M. (2018) Use of inosine pranobex in acute respiratory viral infections in children. Zdorov’e rebenka, 13(5): 490–494. doi: 10.22141/2224-0551.13.5.2018.141565.
19. Linhares R.E., Rebello M.A., Nozawa C.M. (1996) Effect of isoprinosine on rotavirus replication in vitro. Braz. J. Med. Biol. Res., 29(2): 219–222.
20. Majewska A., Lasek W., Janyst M. et al. (2016) Inhibition of adenovirus multiplication by inosine pranobex and interferon-α in vitro. Cent. Eur. J. Immunol., 40(4): 395–399. doi: 10.5114/ceji.2015.56960.
21. Waldman R.H., Ganguly R. (1977) Therapeutic efficacy of inosiplex (Isoprinosine) in rhinovirus infection. Ann. NY Acad. Sci., 284: 153–60. doi: 10.1111/j.1749-6632.1977.tb21946.x.
22. Beran J., Šalapová E., Špajdel M. et al. (2016) Inosine pranobex is safe and effective for the treatment of subjects with confirmed acute respiratory viral infections: analysis and subgroup analysis from a Phase 4, randomised, placebo-controlled, double-blind study. BMC Infect. Dis., 16: 648. doi.org/10.1186/s12879-016-1965-5.
23. Wallace J.I., Bekesi J.G. (1986) A double-blind clinical trial of the effects of inosine pranobex in immunodepressed patients with prolonged generalized lymphadenopathy. Clin. Immunol. Immunopathol., 39(1): 179–186. doi: 10.1016/0090-1229(86)90218-7. PMID: 2419019.
24. Simovanyan E.N., Denisenko V.B., Grigoryan A.V. (2011) Efficacy of inosine pranobex in frequently ill children with chronic Epstein–Barr virus infection: randomized study. Voprosy Sovremennoj Pediatrii, 10(2): 16–21(6).
25. O’Neill B.B., Glasky A.J. (1987) Imunovir in the treatment of immunodepression of diverse etiology. Cancer Detect. Prev. Suppl., 1: 329–31.
26. Beran J., Špajdel M., Katzerová V. et al. (2020) Inosine Pranobex Significantly Decreased the Case-Fatality Rate among PCR Positive Elderly with SARS-CoV-2 at Three Nursing Homes in the Czech Republic. Pathogens, 9(12): 1055. doi: 10.3390/pathogens9121055.
27. Kennelly S.P., Dyer A.H., Noonan C. et al. (2021) Asymptomatic carriage rates and case fatality of SARS-CoV-2 infection in residents and staff in Irish nursing homes. Age Ageing, 50(1): 49–54. doi: 10.1093/ageing/afaa220.
28. Jayanthi C.R., Swain A.K., Ganga R.T. et al. (2022) Efficacy and Safety of Inosine Pranobex in COVID-19 Patients: A Multicenter Phase 3 Randomized Double-Blind, Placebo-Controlled Trial. Adv. Ther. (Weinh), 16: 2200159. doi: 10.1002/adtp.202200159.
29. Крамарьов С.О., Євтушенко В.В., Євтушенко О.М. та ін. (2015) Ефективність препарату Новірин у дітей із вірусними діареями. Дитячий лікар, 1 (38): 58–62.
30. Mindel A., Kinghorn G., Allason-Jones E. et al. (1987) Treatment of first-attack genital herpes–acyclovir versus inosine pranobex. Lancet, 1(8543): 1171–1173. doi: 10.1016/s0140-6736(87)92144-1.
31. You Y., Wang L., Li Y. et al. (2015) Multicenter randomized study of inosine pranobex versus acyclovir in the treatment of recurrent herpes labialis and recurrent herpes genitalis in Chinese patients. J. Dermatol., 42(6): 596–601. doi: 10.1111/1346-8138.12845.