Як я відчуваю сьогоднішній ступінь нашої вразливості, коли руйнування та смерть увійшли в повсякденність? Насамперед — як біль у серці, який я добре знаю особисто і не тільки як кардіолог. Між тим він — не тільки від конкретних втрат. Що чекає на наших умовних нащадків — українців, європейців?
Майбутнє як сумарний вектор прагнення наших сердець
Майбутнє знаходиться в тісному зв’язку із «серцевою» глибиною» Людини — її ідеалами, прагненнями, страхами. Точніше, воно залежить від місця добра й світла в кожній окремій душі. Згадую грандіозну композицію «Страшний суд» у Кирилівській церкві Києва: ангели звивають небо, немов скатертину… Попри це попередження «на всі часи» не полишаю надії на оновлення буття.
Піднесення значущості медицини, освіти та науки, організація їх функціонування виключно в інтересах держави — запорука швидкого післявоєнного відновлення. Нам потрібні фахівці, що не бояться щедро витрачати себе заради спільного блага. Цей «ген» — потяг до суспільного служіння, надійно вшитий у «код» українського народу — я в цьому впевнений. Тому українцеві здебільшого не соромно відповідати на головне питання життя: «Що ти робиш для інших?».
Мені достатньо лише повернутися подумки в минуле, щоб пересвідчитися: у глибині нашого народного характеру лежать невичерпні витоки відданого служіння Науці та Медицині. Дякувати Богові, на моєму життєвому шляху було безліч світлих, чистих, талановитих постатей. «Ранкова зоря» мого професійного шляху горіла якраз цим світлом — новаторства заради людини, її здоров’я, якості життя.
У співдружності професіоналів, як в організмі, важливий кожен
Які сузір’я яскравих талановитих постатей траплялися мені на шляху наукової та викладацько-адміністративної діяльності! Разом ми осягнули та впровадили інтеграцію фахівців у міждисциплінарні команди: ревматологів з кардіологами, нефрологами, пульмонологами та іншими. Випробували різні аспекти використання новітніх лікувальних методів — екстракорпоральної гемокорекції (плазмаферез, цитаферез та інших), ультрафіолетового опромінення крові тощо. Майже пів століття тому відчайдушна відданість справі колег-однодумців зробила можливим впровадження тоді новаторського, а зараз базового методу діагностики — клінічного ультразвукового дослідження серця.
Напрочуд особливим був період, коли творилася незалежна суверенна держава, оновлювалася українська медицина. Усі причетні були сповнені надій і енергії, а власне у мене наснага була прямо пропорційна кількості та рівню складності завдань. Саме наш напрямок у сфері внутрішніх хвороб став точкою прикладання двох наймасштабніших, навіть епохальних медичних заходів 2000–2010 рр. — державних програм профілактики та лікування артеріальної гіпертензії і попередження та лікування серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань. Завдяки їхній реалізації збільшилася тривалість життя населення із серцево-судинними захворюваннями, знизилася частота серцево-судинних подій. Шкода, що ці програми не отримали державної підтримки в подальшому.
Наукова та лікувальна робота неможлива без обміну досвідом
Базова потреба як вчених-дослідників, так і клініцистів — обмін ідеями, думками, співпраця з колегами за кордоном. Щоб оптимізувати ці процеси, довелося попрацювати над уніфікацією фахової термінології терапевтів, кардіологів й ревматологів країни. Це дало змогу в подальшому колегіально створювати галузеві стандарти та настанови, виконувати іншу організаційно-методичну роботу.
Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска також завжди був на чолі суспільних ініціатив. Під його егідою було засновано товариство, згодом — (Всеукраїнську) асоціацію кардіологів, а у 1993 р. до неї приєдналася Асоціація ревматологів України. Ці громадські організації швидко долучилися до численних міжнародних фахових об’єднань, і спілкування з колегами з-за кордону розгорнулося на повну силу. Щоб відповідати за структурою європейському товариству, були створені споріднені з Асоціацією кардіологів України асоціації за головними напрямками кардіології:
- артеріальної гіпертензії (громадське об’єднання «Проти артеріальної гіпертензії»);
- серцевої недостатності;
- аритмій;
- невідкладної кардіології;
- інтервенційної кардіології;
- превентивної кардіології й реабілітації.
Асоціації взяли на себе проведення численних фахових заходів: з’їздів, конференцій та симпозіумів за участю провідних вчених. Вони визнані в усьому світі, входять до складу багатьох іноземних асоціацій. У цих заходах беруть участь всесвітньо відомі фахівці, зокрема, професори Ю. Браунвальд (США), Р. Феррарі (Італія), П. Вардас (Греція), А. Ажеж (Франція). Іншими словами, у професійному сенсі міждержавні кордони для нас майже перестали існувати. Освітню роботу для лікарів у різних куточках України було організовано в рамках кардіологічних та ревматологічних шкіл.
Вистоїмо, відновимо…
Кардіологічна спільнота України живе повнокровним життям, сповненим ідей, відкриттів, різних задумів, якими цікаво ділитися з колегами. Так, з’їзд кардіологів України мало того, що проводиться щорічно, хоча традиційно заходи такого рівня організують 1 раз на 4 роки, але ще й збирає рекордну для медичної галузі кількість учасників — близько 4000! Свідченням високого рівня нашої науки й практики, традицій і готовності до розвитку є регулярна участь фахівців з України в міжнародних конгресах та конференціях. Так, у вересні цього року ми провели окрему сесію в перший день роботи Європейського конгресу кардіологів у Мадриді.
Ще один сильний, змістовний форум відбувся нещодавно, 23–26 вересня, у столиці. Це був XXVI Національний конгрес кардіологів України. Отже, ми — зріла професійна спільнота, що формує нові підходи в медицині та щиро ділиться знаннями.
Наступного року наш інститут відзначатиме 90-річчя. Видатний ювілей — це можливість подякувати вчителям, згадати тих, хто творив українську кардіологію, і подивитися вперед — у майбутнє, яке ми щодня будуємо своєю працею. Вистоявши у вогні Другої світової, ми не зламалися, а відродилися. І нині, крізь темряву нових випробувань, ми знову віримо: переможемо, як перемагали завжди.
Любі наші колеги, я впевнений: ми все витримаємо. Відновимо. Досягнемо нових вершин. Бо наша сила — у професійній гідності, взаємній підтримці та вірі в непереборний дух українського народу!
Підготовлено редакцією журналу «Український медичний часопис»
