Комплексний підхід до лікування фібриляції передсердь у пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією: від контролю ритму до стабілізації психоемоційного стану | Український Медичний Часопис

Головна
Публікації
Комплексний підхід до лікування фібриляції передсердь у пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією: від контролю ритму до стабілізації психоемоційного стану

Комплексний підхід до лікування фібриляції передсердь у пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією: від контролю ритму до стабілізації психоемоційного стану

12 листопада 2025

180

Кардіологія, ревматологія

Неврологія та психіатрія

DOI: 10.32471/umj.1680-3051.270705

Ключові слова :

Адаптол®,

артеріальна гіпертензія,

психоемоційний стан,

серцева недостатність,

серцево-судинна патологія,

фібриляція передсердь

Спеціальності :

Кардіологія, ревматологія

Неврологія та психіатрія

Завантажити PDF

Резюме

У статті висвітлено дані майстер-класу, проведеного в рамках XXVI Національного конгресу кардіологів України, який присвячено сучасним підходам до контролю ритму із застосуванням антиаритмічних препаратів класу 1С, зокрема етацизину, який проявив ефективність і безпеку у пацієнтів без значних структурних змін міокарда. Окремо розглянуто роль корекції психоемоційного стану, серед іншого, застосування небензодіазепінових анксіолітиків для зниження тривожності та стабілізації вегетативного тонусу без ризику негативного впливу на серцево-судинну систему.

У межах майстер-класу, проведеного в межах XXVI Національного конгресу кардіологів України, завідувач відділу аритмій серця ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України, професор, доктор медичних наук Олег Сергійович Сичов висвітлив особливості ведення пацієнтів із пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь (ФП). Він зазначив, що застосування антиаритмічних препаратів класу ІC (зокрема етацизину) достовірно знижує ризик переходу ФП у хронічну форму. Етацизин, як і інші представники класу, знижує автоматизм, сповільнює проведення імпульсів і підвищує поріг збудження шляхом блокади натрієвих каналів. Додатково препарат чинить антиішемічну дію завдяки блокаді кальцієвих каналів, зменшує вплив блукаючого нерва і сприяє стабілізації вегетативної нервової системи. Щодо впливу на ЕКГ-показники, етацизин подовжує інтервали PR і комплекс QRS, не змінюючи частоти серцевих скорочень, артеріального тиску чи інтервалу Q–T.

Етацизин відзначається швидким початком дії. Його можна застосовувати за принципом «таблетка в кишені» для оперативного відновлення синусового ритму. Препарат можна приймати незалежно від їди, а короткий T_½ полегшує корекцію дози. Тривалість терапевтичного ефекту становить близько 6–8 год, що дозволяє ефективно контролювати серцевий ритм. Водночас етацизин протипоказаний пацієнтам із перенесеним Q-інфарктом міокарда, ознаками активної ішемії, гіпертрофічною чи дилатаційною кардіоміопатією, при фракції викиду (ФВ) <45%, застійною або прогресуючою серцевою недостатністю (СН) (вище стадії ІІА), вродженими чи ревматичними вадами серця, а також при значній гіпертрофії лівого шлуночка (товщина стінки ≥14 мм).

Початкове призначення етацизину здійснюють під контролем електрокардіографії (ЕКГ): після первинної реєстрації кардіограми пацієнт приймає 50 мг препарату (1 таблетку) і перебуває під наглядом протягом 2 год. Повторне ЕКГ проводять для контролю можливого проаритмогенного ефекту, зокрема подовження комплексу QRS на 25% і більше від вихідних значень. За відсутності побічних реакцій етацизин призначають залежно від потреби у дозі 1 таблетка 1–4 рази на добу. Повторна консультація та контроль ЕКГ рекомендовані через 2–3 доби, після чого визначають мінімальну ефективну дозу для тривалого прийому.

Результати власного клінічного дослідження із залученням 182 пацієнтів із мінімальними або відсутніми структурними змінами серця свідчать, що у хворих із неклапанною ФП, шлуночковою та передсердною екстрасистолією тривалість пароксизмів зменшилася на 58% уже через місяць терапії, а ефект зберігався навіть через 6 міс. Частота рецидивів нападів знизилася втричі на тлі прийому етацизину [1]. В іншому масштабному дослідженні, що охопило аналіз 871 амбулаторної медичної карти пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та пароксизмальною формою ФП, встановлено доцільність застосування невисоких доз етацизину за принципом «таблетка в кишені». Такий підхід забезпечував ефективне відновлення синусового ритму (>60% випадків), відсутність суттєвих побічних ефектів і можливість самостійного контролю ритму пацієнтами в амбулаторних умовах [2].

На останньому конгресі Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) було представлено нові рекомендації, присвячені взаємозв’язку ментального здоров’я та серцево-судинних захворювань (ССЗ). Згідно з даними ESC, близько 38% пацієнтів із ФП мають прояви депресії [3]. В українських умовах, враховуючи воєнний стан, постійні повітряні тривоги та хронічний стрес, цей показник, ймовірно, є ще вищим. Для корекції тривожних і депресивних розладів застосовуються транквілізатори, які розподіляються на бензодіазепінові та небензодіазепінові. Перші є ефективними, проте Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує їх застосовувати не довше ніж 2 тиж через ризик розвитку залежності, сонливості, загальмованості та токсичності. У цьому контексті особливий інтерес становлять небензодіазепінові транквілізатори, зокрема Адаптол^®. Препарат характеризується швидким розвитком анксіолітичного ефекту вже після прийому першої дози та відсутністю седативного чи міорелаксуючого впливу, що дозволяє пацієнтам зберігати звичну денну активність. Засіб можна приймати тривало — від 10 до 100 днів — без ризику розвитку залежності або синдрому відміни. Адаптол^® відзначається високим рівнем безпеки (його токсичність у 150 разів нижча, ніж у діазепаму), чинить вегетостабілізуючу дію та зумовлює помірний ноотропний ефект. Завдяки цим властивостям препарат допомагає знизити психоемоційне напруження, підвищити якість сну, настрій і загальне самопочуття пацієнтів, не створюючи ризику для серцево-судинної системи. За даними латвійського дослідження (рис. 1), після 3-тижневого курсу терапії препаратом Адаптол^® 38% пацієнтів повністю позбулися тривожності, а частка хворих із помірною або тяжкою її формою знизилася на 55% [4]. Раніше, згідно з результатами дослідження, у складі комплексної терапії у пацієнтів, які приймали Адаптол^®, порівняно з плацебо відмічено зниження рівня тривоги, емоційної напруги, дратівливості, а також варіабельності нічного систолічного та діастолічного артеріального тиску на 20 і 28% відповідно [5]. Безпека препарату Адаптол^® підтверджена у пацієнтів різних вікових груп, включно з особами літнього віку та коморбідними хворобами. Додавання препарату до схем серцево-судинної терапії не супроводжувалося побічними реакціями, а переносимість була відмінною у всіх учасників досліджень.

Рисунок 1. Результати оцінки ефективності застосування лікарського засобу Адаптол^® у пацієнтів з тривожністю (дослідження Латвії, 2025)

Тему ФП у пацієнтів з СН висвітлив завідувач Волинського обласного центру кардіоваскулярної патології, професор кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського медичного університету, доктор медичних наук, професор Андрій Володимирович Ягенський.

Згідно з рекомендаціями ESC (2024), вибір антиаритмічної терапії у пацієнтів із СН залежить від ФВ лівого шлуночка (рис. 2). Якщо ФВ <40%, препаратом вибору є аміодарон. У разі стабільної СН із помірно зниженою ФВ (41–49%), ІХС або наявністю клапанних захворювань також рекомендовані аміодарон або дронедарон. Якщо ж структурні зміни серця мінімальні або відсутні, доцільно застосовувати препарати 1С класу [6]. Відповідно до резолюції Ради експертів робочої групи з порушень ритму серця ГО «Всеукраїнська асоціація кардіологів України» (2024), етацизин можна застосовувати на будь-якому етапі ведення пацієнтів із пароксизмальною або персистуючою формою ФП за умови відсутності структурних протипоказань. Накопичуються дані щодо ефективного застосування препаратів 1С класу у пацієнтів з тяжкою формою СН, такі дані наведено в дослідженні M.M. Zylla та співавторів (2024) за участю пацієнтів із імплантованими кардіовертерами-дефібриляторами (ІКД), серед яких 42% мали дилатаційну кардіоміопатію, 26% — ішемічну кардіоміопатію, а у 48% ФВ була нижчою за 45% [7].

Рисунок 2. Алгоритм тривалого контролю ритму у пацієнтів з ФП

Отже, у пацієнтів із СН та пароксизмами ФП рішення про призначення препаратів 1С класу ухвалюється після ретельної оцінки стану. За відсутності блокади синусового або атріовентрикулярного вузла (ІІ–ІІІ ступенів), блокад ніжок пучка Гіса, рубцевих змін, при ФВ >40%, нормальних розмірах лівого шлуночка (товщина стінок <14 мм) і відсутності зон асинхронії такі засоби можуть бути призначені. У випадках, коли рівень натрійуретичного пептиду перевищує 365 пкг/мл, до терапії доцільно додавати інгібітори натрій-залежного котранспортера глюкози-2 (НЗКТГ), що сприяє додатковому поліпшенню клінічного стану пацієнтів із СН.

Тему застосування антиаритмічних препаратів класу 1С у хворих із ФП на тлі АГ висвітлив професор кафедри терапії та кардіології Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, доктор медичних наук Михайло Юрійович Колесник.

АГ, будучи найпоширенішим фактором ризику розвитку ФП, водночас потребує особливої уваги до оцінки потенційних міжлікарських взаємодій під час терапії, що часто залишається поза фокусом клініцистів. За даними дослідження О.В. Сичова, етацизин — представник класу 1С — не має клінічно значущих взаємодій із основними антигіпертензивними засобами (інгібіторами АПФ, антагоністами кальцію, блокаторами β-адренорецепторів), тому не потребує корекції дози [8]. У дослідженні B. Kokina та співавторів порівняно ефективність аміодарону й етацизину в пацієнтів із пароксизмальною та персистуючою ФП, більшість із яких мали АГ та помірну СН. Протягом 6 міс спостереження істотних відмінностей у частоті рецидивів ФП не виявлено, що свідчить про подібну ефективність препаратів за кращої переносимості етацизину [9]. Сьогодні застосування препаратів класу 1С у пацієнтів з АГ вважається обґрунтованим та безпечним за умови дотримання критеріїв відбору. Було наголошено на необхідності дотримання методології вимірів товщини стінок лівого шлуночка при проведенні ехокардіографічного дослідження. Згідно з рекомендацією Ради експертів (2024), етацизин можна застосовувати як для відновлення синусового ритму, так і профілактики рецидивів ФП. Препарат є доцільним у пацієнтів із вагусзумовленими порушеннями ритму, брадикардією, артеріальною гіпотензією, СН І–ІІ функціонального класу за Нью-Йоркською асоціацією серця (New York Heart Association — NYHA), а також при обструктивних захворюваннях легень, де інші антиаритмічні засоби можуть бути обмежені.

У межах обговорення прозвучало запитання:

«Як довго слід застосовувати препарати ІС класу для контролю ритму?». Відповідь надав професор О.С. Сичов; усі доповідачі погодилися з цією позицією:

при вперше виявленій ФП тривалість застосування становить 1 міс;
при ФП, що рецидивує рідше, ніж 1 раз на 3 міс, тривалість терапії також становить 1 міс;
при ФП, що рецидивує частіше, ніж 1 раз на 3 міс, у симптомних пацієнтів та пацієнтів похилого віку препарат застосовується постійно — до розвитку структурної патології серця.

Так, препарати класу 1С залишаються важливою опцією для контролю ритму у пацієнтів із ФП без значних структурних змін серця, а етацизин має переваги у пацієнтів із вагусзумовленими порушеннями ритму, брадикардією, гіпотензією, у пацієнтів із СН. При цьому додаткове застосування небензодіазепінових анксіолітиків сприяє зниженню тривожності, стабілізації вегетативного балансу та підвищенню якості життя, забезпечуючи комплексний підхід до ведення пацієнтів із ФП.

Список використаної літератури

1. Сичов О.С., Романова О.М., Срібна О.В. (2016) Результати клінічного дослідження «Оцінка ефективності та безпечності препарату етацизин». Аритмологія, 3: 19–29.
2. Сичов О.С., Романова О.М., Романов В.Ю. (2025) Результати клінічного дослідження «Оцінка ефективності та безпеки застосування препарату Етацизин для відновлення ритму за схемою «таблетка в кишені» та протирецидивного лікування у хворих на артеріальну гіпертензію та пароксизмальну форму фібриляції передсердь». Аритмологія, 1(53): 36–49.
3. Bueno H., Deaton C., Farrero M. et al. (2025) 2025 ESC Clinical Consensus Statement on mental health and cardiovascular disease: developed under the auspices of the ESC Clinical Practice Guidelines Committee: Developed by the task force on mental health and cardiovascular disease of the European Society of Cardiology (ESC) Endorsed by the European Federation of Psychologists’ Associations AISBL (EFPA), the European Psychiatric Association (EPA), and the International Society of Behavioral Medicine (ISBM). Eur. Heart J., ehaf191.
4. Taube M. (2025) Efficacy of Adaptol 500mg tablets in patients with anxiety and somatic symptoms of anxiety disorder: a noninterventional study. Data on file.
5. Коваленко В.М. (2006) Варіабельність ритму серця як показник функції вегетативної нервової системи у хворих з серцево-судинними захворюваннями. Укр. кардіол. журн., 3.
6. Van Gelder I.C., Rienstra M., Bunting K.V. et al. (2024) 2024 ESC Guidelines for the management of atrial fibrillation developed in collaboration with the European Association for Cardio-Thoracic Surgery (EACTS) Developed by the task force for the management of atrial fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC), with the special contribution of the European Heart Rhythm Association (EHRA) of the ESC. Endorsed by the European Stroke Organisation (ESO). Eur. Heart J., ehae176.
7. Zylla M.M., Wolfes J., Schleberger R. et al. (2024). Use of class IC antiarrhythmic drugs in patients with structural heart disease and implantable cardioverter defibrillator. Clin. Res. Cardiol., 113(6): 933–941.
8. Сичов О.В., Зінченко Ю.В. (2007) Ефективність застосування антиаритмічного препарату етацизин у хворих з порушеннями ритму серця. Укр. кардіол. журн., 4.
9. Kokina B., Strēlnieks A., Pupkeviča I. et al. (2021) Sinus Rhythm Maintenance After Electrical Cardioversion for Atrial Fibrillation in High-Risk Patients — Comparative Efficacy of Antiarrhythmic Medications. Proceedings of the Latvian Academy of Sciences. Section B. Natural, Exact, and Applied Sciences, 75(1): 32–39. doi.org/10.2478/prolas-2021-0006.