Клінічна ефективність використання респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс+Лакто при комплексному лікуванні гострого бактеріального тонзиліту у дітей

Вступ

Гострі запальні захворювання глотки у дітей залишаються на сьогодні поширеними хворобами і становлять до 30% всієї патології верхніх дихальних шляхів (ВДШ). Хворі цього профілю становлять значну частку амбулаторної практики як дитячого отоларинголога-педіатра, так і сімейного лікаря, що потребує відповідно прецизійної діагностики та лікування [4].

Біль у горлі є одним із провідних симптомів гострих захворювань глотки, серед яких одним із часто поширених є гострий тонзиліт [3]. Частка цього діагнозу становить до 20% випадків серед основних діагнозів, які найбільш часто встановлюють отоларингологи [5].

Гострий тонзиліт (J03.0–J03.9) може бути як вірусного, так і бактеріального походження і, за даними сучасних досліджень, у 70–95% випадків зумовлений вірусними інфекціями. Гострий бактеріальний тонзиліт (ГБТ) переважно виникає в дитячому віці (до 20–30% випадків), у дорослих — у 5–15%, а найчастішою його причиною є β-гемолітичний стрептокок групи А [6, 7].

У практичній діяльності значний клінічний інтерес для лікарів первинної та вторинної ланки становить можливість підвищення ефективності комплексного лікування хворих на бактеріальний тонзиліт за рахунок застосування респіраторних пробіотиків, які не тільки нормалізують мікробіоценоз ротової частини глотки, а й сприяють зменшенню в подальшому рецидивів захворювань ВДШ [1, 2].

Мета дослідження: оцінити ефективність, безпеку та переваги використання респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс+Лакто в комплексній терапії при лікуванні ГБТ у дітей, а також визначити його вплив на покращення мікрофлори ротової порожнини зі збереженням мікрофлори кишечнику.

Об’єкт і методи дослідження

Багатоцентрове рандомізоване відкрите проспективне дослідження проведено у 3 амбулаторних закладах Києва. Протягом 2025 р. обстежено 50 дітей з діагнозом ГБТ віком 4–18 років, які потребували антибіотикотерапії та були рандомно розподілені на 2 клінічні групи по 25 осіб у кожній. Хлопчиків було 23, дівчаток — 27, середній вік становив 7,5±0,4 року, середня тривалість перебігу захворювання ГБТ у дітей — 6,2±0,3 дня.

Критерії включення:

• діти віком від 4 років;
• підтверджене гостре бактеріальне захворювання мигдаликів;
• погодження на участь у дослідженні після надання інформованої згоди батьками або законними представниками.

Критерії виключення:

• пацієнти, які перенесли тонзилектомію або інші операції на ЛОР-органах протягом останніх 6 міс;
• тяжкі супутні захворювання, включаючи онкопатологію, аутоімунні захворювання, туберкульоз, імунодефіцитні стани (первинний та вторинний імунодефіцит);
• тяжкі бактеріальні захворювання, не пов’язані з ЛОР-органами;
• алергія на компоненти продукту;
• наявність значної нейропсихічної патології або відхилень, що можуть заважати участі в дослідженні.

Учасники дослідження рандомізовані на 2 клінічні групи:

• основна: діти, які отримували стандартну антибіотикотерапію (згідно із сучасним клінічним протоколом) і респіраторно-кишковий пробіотик Бактобліс+Лакто протягом 20 днів;
• контрольна: діти, які отримували лише стандартну антибіотикотерапію (згідно із сучасним клінічним протоколом) без пробіотика.

Пацієнти обох груп були зіставні за статтю, віком, клінічними проявами захворювання (р>0,05).

Ефективність проведеної терапії оцінювали за зменшенням вираженості клінічних проявів захворювання, а також динамікою даних бактеріологічного дослідження з піднебінних мигдаликів (ПМ). Оцінювали зменшення тривалості та вираженості симптомів: біль у горлі, тонзилярний ексудат, неприємний запах з рота (галітоз). Проводили оцінку симптомів за шкалою МакАйзека.

Лабораторні показники включали лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, швидкість осідання еритроцитів, С-реактивний білок.

Також проводили мікробіологічне дослідження ротової порожнини на 1-й день та після курсу лікування через 2–3 міс.

Переносимість дієтичної добавки оцінювали на підставі суб’єктивних відчуттів, про які повідомляв пацієнт, а також об’єктивних даних, отриманих у процесі лікування. Враховували динаміку лабораторних показників, а також частоту виникнення і характер побічних реакцій у хворих після вживання продукту.

Дослідження включало етап скринінгу (період набору пацієнтів) та період лікування (7–10 днів).

Об’єктивне обстеження включало фарингоскопію (гіперемія, набряк ПМ, гіперемія слизової оболонки, наявність і характер патологічного вмісту в ПМ), збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Проводили оцінку основ­них симптомів захворювання в балах (біль у горлі, тонзилярний ексудат, галітоз). Вираженість показників у балах оцінювали за шкалою МакАйзека: 0 — відсутні, 1 — незначно виражені, 2 — помірні, 3 — сильно / різко виражені.

Мікробіологічні дослідження з ПМ виконували відповідно до діючих нормативних документів за загальноприйнятими методиками. Кількісну оцінку мікробіоценозу встановлювали за показниками популяційного рівня бактерій при підрахунку колонієутворювальних одиниць у 1 г матеріалу (lg КУО/г). Мікроорганізми ідентифікували за біохімічними властивостями до рівня роду або виду з міжнародного визначення бактерій Берджи.

Отримані дані клінічних та лабораторних досліджень статистично обробляли із застосовуванням однобічних непараметричних критеріїв оцінки результатів даних «U» (Вілкоксона — Манна — Уїтні), а також параметричного критерію Стьюдента та точного методу Фішера.

Результати та їх обговорення

Бальна оцінка за шкалою МакАйзека у всіх пацієнтів груп спостереження становила 3–5 балів, що свідчило про високу ймовірність наявності β-гемолітичного стрептококу групи А, а значить, лікування передбачає призначення антибіотикотерапії. Лабораторні показники бактеріального запалення в крові, а саме: лейкоцитоз, підвищення швидкості осідання еритроцитів та кількісного визначення рівня С-реактивного білка були зіставні у групах та достовірно не відрізнялися між собою. Тому всі пацієнти приймали амоксицилін у віковій дозі, місцево — бензидаміну гідрохлорид у формі спрею, а за потреби — ібупрофен.

Істотних відмінностей за вираженістю основних симптомів ГБТ згідно з оцінкою лікарем між основною та контрольною групами на початку лікування не зазначали (р>0,05). У табл. 1 представлена динаміка клінічних ознак, які оцінював лікар від 0 до 3 балів, та ступінь їх регресії в процесі лікування у пацієнтів основної та контрольної груп.

Таблиця 1. Дані фарингоскопії дітей контрольної групи до та після лікування

Таким чином, після лікування у пацієнтів обох груп відмічали регресію симптомів ГБТ, однак за всіма показниками: «гіперемія, набряк піднебінних мигдаликів», «гіперемія задньої стінки глотки» встановлено достовірно кращу регресію симптомів в основній групі. На момент завершення спостереження динаміка зниження вираженості локальних симптомів ГБТ була зіставною в групах. Проте з наведених даних видно, що в основній групі статистично значиме зниження показників відбувалося раніше.

У табл. 2 представлена динаміка вираженості основ­них симптомів, що оцінювалася лікарем від 0 до 3 балів, та ступінь їх регресії в процесі лікування у пацієнтів основної та контрольної груп.

Таблиця 2. Динаміка симптомів у дітей основної групи до та після лікування

При аналізі динаміки симптому «біль у горлі» протягом усього періоду лікування відзначали зіставну регресію симптому у пацієнтів основної і контрольної групи, однак в основній групі зафіксовано кращу тенденцію регресії болю.

Динаміка симптому «тонзилярний ексудат» була також зіставною в обох групах, проте мала тенденцію до кращої регресії вдвічі у пацієнтів основної групи.

Інтенсивність регресії симптому «галітоз» була порівнянною в групах спостереження, але на завершення лікування достовірно кращою — в основній групі 0,33±0,04 проти 0,94±0,16 (p≤0,05).

Проведені мікробіологічні дослідження з ПМ встановили, що у дітей, хворих на ГБТ, найчастіше виділяли мікроб­ні асоціації, представлені Streptococcaceae (Streptococcus spр., рyogenes) і мікроорганізми сімейства Micrococcaceae (S. aureus), а також були висіяні гриби роду Candida.

Після проведеного комплексного лікування з використанням Бактобліс+Лакто у дітей, хворих на ГБТ, основ­ної групи, згідно з отриманими даними зміни мікробного пейзажу ПМ, встановлено, що його використання сприяє достовірному відновленню мікробіоценозу ПМ за рахунок зменшення кількості патогенної та умовно-патогенної флори (p≤0,05), а також збереження з вираженою тенденцією до збільшення кількості індигенної нормофлори (Streptococcus viridans) (табл. 3, 4).

Таблиця 3. Мікрофлора ПМ у дітей основної групи до та після лікування

Таблиця 4. Мікрофлора ПМ у дітей контрольної групи після лікування

Таблиця 5. Результати спостереження за хворими протягом 180 днів після проведеного лікування

Таким чином, у дітей основної групи частота ГБТ протягом року знижувалася майже в 3 рази порівняно з пацієнтами групи контролю, а кількість курсів лікування з антибіотиком — в 5 разів (р<0,05).

Висновки

Проведений аналіз клініко-лабораторних даних щодо терапевтичного впливу комплексу з використанням респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс+Лакто при лікуванні ГБТ у дітей віком 4–15 років показав високий клінічний ефект та хорошу переносимість терапії.

Отримані результати клінічного спостереження свідчать про виражений позитивний вплив використання респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс+Лакто на клінічний перебіг захворювання ГБТ у дітей і стан їх відновленого мікробіоценозу, зменшення повторних епізодів ГБТ протягом року в 3 рази (на біль суттєво не впливає).

Запропонований комплекс препаратів із додаванням респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс+Лакто при лікуванні ГБТ у дітей довів свою високу клінічну ефективність і безпеку, що вказує на можливість його вживання в амбулаторних і стаціонарних пацієнтів, а також зменшує кількість випадків антибіотикасоційованої діареї до мінімуму.

Перспектива подальших досліджень Бактобліс+Лакто полягає у вивченні його ефективності в комбінації з антибіо­тиками при лікуванні бактеріальних захворювань ВДШ у дітей і дорослих.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 05.11.2025
Прийнято до друку/Accepted: 06.11.2025