Кандесартан у світлі ESC 2025: стабільний артеріальний тиск, кардіо- та нефропротекція, нові можливості | Український Медичний Часопис

У статті наведені сучасні дані щодо ролі кандесартану в кардіо- та нефрологічній практиці на тлі дискусій у рамках конгресу Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) 2025. Розглянуто механізми дії з акцентом на високоселективну блокаду AT₁-рецепторів при збереженні потенційно корисної стимуляції AT₂, що забезпечує рівномірний 24-годинний контроль артеріального тиску без «ефекту кінця дози». Узагальнено фармакокінетичні особливості (низька ліпофільність, мінімальна участь системи цитохрому Р450 (CYP), передбачуване титрування) та профіль безпеки, важливі для пацієнтів із коморбідностями. Підсумовано доказову базу ефективності при артеріальній гіпертензії (моно- та комбінована терапія, включно з багатокомпонентними схемами), хронічній серцевій недостатності (програма CHARM) і хронічній хворобі нирок (зниження протеїнурії, уповільнення зниження швидкості клубочкової фільтрації). Окремо висвітлено нові можливості: профілактику мігрені та імуномодулювальні / протизапальні ефекти, що розширюють поле персоналізації лікування в пацієнтів із кардіометаболічними розладами. Зроблено практичні висновки щодо доз, титрації та місця кандесартану серед блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Сукупність фармакологічних і клінічних переваг підкріплює його позиції як одного з найуніверсальніших засобів сучасної доказової терапії.

Європейське товариство кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) знову зібрало «кардіосвіт» в одному місці: щорічний конгрес ESC 2025 відбувся 9 серпня–1 вересня 2025 р. у Мадриді (Іспанія) під девізом «Кардіологія без меж» з фокусом на глобальне здоров’я. Цьогорічна зустріч була особливою: конгрес, присвячений 75-річчю ESC, встановив новий рекорд відвідуваності, зібравши понад 33 300 фахівців зі 169 країн. Наукова програма ESC 2025 тримала дуже високу планку: було представлено понад 190 досліджень, 5853 абстракти та 551 клінічний випадок. У межах сесій Hot Line пролунали результати понад 40 ключових випробувань, які одразу з’являлися на сторінках провідних кардіологічних журналів.

Серед наукових напрямів, що зібрали найбільші аудиторії, упевнено лідирували артеріальна гіпертензія (АГ) та серцева недостатність (СН). Фармакотерапія цих станів викликала жваві обговорення, особливо щодо оптимальних стратегій комбінованого лікування та вибору препаратів із доведеною органопротекцією. У центрі дискусій опинилися блокатори рецепторів ангіотензину (БРА) ІІ, зокрема добре відомий кандесартан. Саме кандесартан часто називали одним із найкращих варіантів для досягнення стабільного контролю артеріального тиску (АТ), особливо у пацієнтів із кардіометаболічними коморбідностями або хронічною хворобою нирок (ХХН). Він також залишається важливою опорою в терапії хронічної СН (ХСН) зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (СНзнФВ), особливо в тих випадках, де необхідні передбачувана дія й доведений вплив на прогноз.

Кандесартан: механізм дії та фармакологічні особливості

Такий інтерес до кандесартану не випадковий. Його клінічні переваги обумовлені специфічною взаємодією з ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (РААС), а точніше — рецепторами ангіотензину II, та особливостями фармакокінетичного профілю. Відомо, що ангіотензин II реалізує свої фізіологічні ефекти, впливаючи на два типи рецепторів: AT₁ та AT₂. AT₁-рецептори розташовані в судинах, серці, нирках, надниркових залозах і центральній нервовій системі. Їх стимуляція призводить до вазоконстрикції, секреції альдостерону, затримки натрію й води, активації симпатичної системи, гіпертрофії та фіброзу міокарда [1, 2]. Саме надмірна активація AT₁-рецепторів лежить в основі АГ, СН та прогресування нефропатії. На відміну від цього, AT₂-рецептори чинять протилежний вплив: сприяють вазодилатації, кардіо-, нефро- та нейропротекції, протидіють проліферації, тому селективна блокада лише AT₁ зі збереженням дії через AT₂ визнана оптимальною терапевтичною стратегією при деяких захворюваннях [1, 2].

Як представник нового покоління БРА II кандесартан діє як високоспоріднений селективний антагоніст AT₁-рецепторів, що забезпечує їх непереборну блокаду. Це означає, що молекула кандесартану зв’язується з рецептором дуже міцно та надзвичайно повільно від’єднується, тому навіть підвищення рівня ангіотензину II не може «подолати» цю блокаду. На відміну від «переборних» антагоністів AT₁-рецепторів (наприклад лозартан), дія кандесартану не послаблюється при активації РААС (рис. 1). Такий тип взаємодії забезпечує стабільне, рівномірне зниження АТ протягом 24 год без добових коливань [3]. Водночас зв’язок кандесартану з AT₁-рецепторами є зворотним у хімічному сенсі. Тобто молекула не ушкоджує рецептори й не призводить до їхньої деградації. Рецептор просто залишається недоступним для ангіотензину ІІ протягом тривалого часу [1, 2, 3].

Рисунок 1. Ключові особливості взаємодії кандесартану та лозартану з АТ₁-рецепторами [3]

Блокада AT₁-рецепторів автоматично означає зниження стимуляції процесів, які призводять до гіпертрофії міокарда, фіброзу та запалення. Висока щільність AT₁-рецепторів у серці та нирках пояснює кардіо- і нефропротекторні властивості кандесартану. Його дія знижує постнавантаження на серце, пригнічує гіпертрофію лівого шлуночка, покращує діастолічну функцію, уповільнює ремоделювання міокарда. У нирках препарат знижує внутрішньогломерулярний тиск, протеїнурію та сповільнює прогресування хронічної ниркової недостатності [1, 2, 4]. Паралельно з цим підвищується доступність AT₂-рецепторів для ангіотензину ІІ. Саме через них реалізується низка корисних ефектів: вазодилатація, антипроліферація, покращення ендотеліальної функції [1, 2]. Таким чином, при застосуванні кандесартану формується подвійна вигода: гальмуються шкідливі каскади й посилюються захисні механізми.

Цікаво, що, на відміну від інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ), кандесартан не впливає на рівень брадикініну. Це робить вірогідність виникнення кашлю чи ангіоневротичного набряку на тлі його прийому значно нижчою, зберігаючи при цьому повний органопротекторний потенціал [4].

Кандесартан застосовується у вигляді проліків: кандесартану цилексетил у шлунково-кишковому тракті швидко гідролізується до активної речовини. Його біодоступність становить близько 15%, зв’язування з білками плазми крові перевищує 99%, а період напіввиведення становить майже 9 год [5]. Метаболізм кандесартану відбувається переважно без участі системи цитохрому Р450 (CYP) [6], що робить вірогідність міжлікарських взаємодій надзвичайно низькою. Значна частина препарату виводиться в незміненій формі з сечею та жовчю, тому при легкій / помірній нирковій чи печінковій недостатності зазвичай не потребується корекція дози препарату [5].

Попри спільний механізм блокади AT₁-рецепторів, різні БРА ІІ суттєво відрізняються між собою. За сучасними даними, кандесартан належить до найпотужніших та найдовше діючих антагоністів AT₁-рецепторів [1, 3, 7]. Його висока спорідненість забезпечує стійку блокаду рецепторів навіть при зниженні концентрації препарату в плазмі крові, тому контроль АТ зберігається протягом доби без «ефекту кінця дози». Це вигідно вирізняє кандесартан серед БРА ІІ, зокрема лозартану, період напіввиведення якого є значно коротшим і залежить від метаболічної активації [1, 3]. На відміну від валсартану, кандесартан чинить більш тривалу та передбачувану дію, з мінімальною варіабельністю у різних пацієнтів [1, 3]. Висока селективність лише до AT₁-рецепторів дозволяє зберігати потенційні вазо- та органопротекторні ефекти активації AT₂. Також кандесартан є одним із найменш ліпофільних представників класу, що сприяє рівномірному розподілу в тканинах та стабільній клінічній відповіді [1, 3, 7].

У практиці наведені дані означають надійний добовий контроль АТ навіть при помилковому пропуску дози та відмінну переносимість. Препарат має нейтральний метаболічний профіль, що особливо важливо для пацієнтів із метаболічним синдромом та цукровим діабетом (ЦД). Поєднання високої рецепторної спорідненості, тривалої дії та клінічної безпеки робить кандесартан одним із найбільш універсальних і зручних БРА ІІ для лікування АГ, ХСН та ХХН.

Ефективність кандесартану при АГ

Фармакодинамічні властивості кандесартану зумовлюють його високу клінічну ефективність: надійна й тривала блокада AT₁-рецепторів забезпечує стійке зниження периферичного опору судин та хороший контроль АТ протягом усього 24 год. Саме тому цей препарат став одним із фундаментальних інструментів у фармакотерапії АГ, адже сучасна мета лікування цього захворювання полягає не лише в досягненні цільових показників офісного АТ, а й у стабільному контролі АТ протягом доби з мінімальними коливаннями та доведеним зниженням серцево-судинних подій. Згідно з оновленими настановами Європейського товариства артеріальної гіпертензії (European Society Of Hypertension — ESH) (2023) та ESC (2024), у більшості пацієнтів рекомендовано підтримувати рівень систолічного АТ в межах 120–129 мм рт. ст., якщо лікування добре переноситься. У випадках, коли антигіпертензивна терапія переноситься погано або досягнення цільових значень систолічного АТ неможливе, слід орієнтуватися на підтримання такого рівня АТ, який є «настільки низьким, наскільки це розумно можливо» (принцип ALARA) [8, 9]. Надмірне зниження АТ (<120/70 мм рт. ст.) вважається недоцільним, оскільки не супроводжується додатковими перевагами [8, 9].

БРА ІІ входять до препаратів 1-ї лінії антигіпертензивної терапії (АГТ) поряд з іАПФ, блокаторами кальцієвих каналів і тіазидними діуретиками [8, 9]. Їх ефективність та безпека підтверджені численними дослідженнями, а переносимість зазвичай краща, ніж у іАПФ, через відсутність кашлю й ангіоневротичного набряку. Серед різних представників класу БРА ІІ кандесартан має одну з найбільш впевнених доказових баз: його ефективність продемонстрована у пацієнтів різного віку та статі, з різними супутніми захворюваннями та різним серцево-судинним ризиком.

Монотерапія кандесартаном забезпечує дозозалежне зниження АТ, що підтверджено в низці рандомізованих клінічних досліджень (РКД). При застосуванні 4–16 мг 1 раз на добу відмічають статистично значуще зниження систолічного та діастолічного АТ, а підвищення дози препарату до 32 мг забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект без зростання частоти побічних реакцій [2, 7]. Слід відзначити помірне посилення антигіпертензивної дії кандесартану. М’яке зниження АТ починається вже через 2 год від моменту його прийому. У більшості випадків стабільний терапевтичний ефект виникає через 2 тиж регулярного прийому препарату, тоді як максимальна антигіпертензивна дія розвивається з 4-го тижня застосування кандесартану [5]. Досягнутий антигіпертензивний вплив зберігається протягом 24 год, що забезпечує рівномірний добовий контроль АТ та мінімізує його коливання протягом доби [2, 7].

У когортному РКД, в якому оцінювали ступінь контролю ранкової АГ, переведення пацієнтів з інших БРА ІІ (валсартану, лозартану, телмісартану, олмесартану) або з амлодипіну на кандесартан більш ефективно попереджувало ранкове підвищення АТ [10]. Цей ефект важливий, оскільки саме «ранковий пік» АТ асоційований із підвищеним ризиком розвитку інсульту та гострих коронарних подій. Важливим доповненням є результати РКД J-TOP, в якому продемонстровано, що індивідуальний підбір часу прийому кандесартану на підставі даних домашнього моніторингу АТ допомагає краще контролювати ранкові коливання АТ та навіть підвищує органопротекторну дію препарату завдяки зниженню альбумінурії та покращенню функції міокарда [11].

У порівняльному РКД з лозартаном продемонстровано, що кандесартан забезпечує більш тривалий гіпотензивний ефект, який триває майже 36 год, тоді як при застосуванні лозартану зростання АТ фіксували вже через 24 год від прийому препарату [12]. Цей результат має суттєве клінічне значення, оскільки в повсякденній практиці не всі пацієнти дотримуються режиму прийому, а пролонгована дія кандесартану дозволяє зберігати стабільний контроль навіть при випадково пропущеному прийомі.

Не менш переконливими є дані щодо порівняння ефективності кандесартану з амлодипіном, представником іншого класу препаратів 1-ї лінії АГТ. У великих японських РКД CASE-J та CASE-J Ex, в яких взяли участь пацієнти з АГ високого ризику, обидва препарати продемонстрували зіставну ефективність у контролі АТ та профілактиці серцево-судинних подій при тривалому застосуванні. Водночас автори цих РКД відзначили значущі переваги кандесартану: більш плавне зниження АТ без надмірної вазодилатації, гіпотензії та тахікардії, які властиві блокаторам кальцієвих каналів [13,14].

Важливим наступним кроком стало вивчення ефективності кандесартану у складі комбінованої гіпотензивної терапії, що важливо при веденні пацієнтів із недостатнім контролем АТ на тлі монотерапії. У нещодавно опублікованому багатоцентровому РКД порівнювали гіпотензивний ефект та безпеку комбінації 5 мг амлодипіну та 16 мг кандесартану з монотерапією амлодипіном у пацієнтів з есенціальною АГ [15]. Комбінація кандесартану з амлодипіном сприяла більш значному зниженню середнього діастолічного АТ (–9,9 проти –2,1 мм рт. ст.; p<0,0001) та систолічного АТ (–14,3 проти –2,8 мм рт. ст. відповідно; p<0,0001) порівняно з монотерапією амлодипіном (рис. 2). При цьому частота побічних ефектів у групах статистично не відрізнялась (p=0,177), що свідчило про хорошу переносимість подвійної комбінації з кандесартаном [15].

Рисунок 2. Антигіпертензивна ефективність подвійної комбінації з кандесартаном порівняно з монотерапією амлодипіном [15]

Сьогодні кандесартан активно застосовується не лише у двокомпонентних схемах, а й є важливим елементом сучасних багатокомпонентних стратегій контролю АТ. Цю тенденцію підтвердили нові дані, представлені на конгресі ESC 2025, де особливу увагу привернула доповідь, присвячена об’єднаному аналізу досліджень QUARTET та QUARTET-USA [16]. У цих РКД оцінювали ефективність низькодозової фіксованої квадрокомбінації 4 антигіпертензивних засобів, серед яких кандесартан виступав основним компонентом. За результатами аналізу 653 пацієнтів середнім віком 58 років, квадротерапія показала додаткове зниження систолічного АТ на 6,5 мм рт. ст. (95% довірчий інтервал (ДІ) 4,8–8,8; p<0,001), діастолічного АТ — 5,6 мм рт. ст. (95% ДІ 4,5–6,9; p<0,001) порівняно з монотерапією, незалежно від віку, статі, вихідного рівня АТ [16]. Комбінація 4 засобів в одній пігулці (поліпіл) характеризувалася хорошою переносимістю, що підтверджує високий профіль безпеки кандесартану навіть у складі багатокомпонентних схем.

Отримані докази свідчать, що кандесартан забезпечує ефективний контроль АТ як у монотерапії, так і при комбінованому застосуванні. Його тривала дія (до 36 год), хороший профіль безпеки та органопротекція роблять кандесартан одним із найгнучкіших і найнадійніших БРА ІІ у сучасній гіпотензивній терапії.

Кандесартан у лікуванні ХСН

Застосування БРА ІІ при ХСН сьогодні чітко обґрунтовано та рекомендовано міжнародними клінічними рекомендаціями. Відповідно до настанов ESC з лікування СН (2023) [17] та спільних рекомендацій Американської асоціації серця (American Heart Association — AHA) / Американського коледжу кардіології (American College of Cardiology — ACC) / Американського товариства серцевої недостатності (Heart Failure Society of America — HFSA) (2022) [18], слід розглянути доцільність призначення БРА ІІ / іАПФ у пацієнтів із симптоматичною СНзнФВ [17, 18]. Крім того, у певних клінічних ситуаціях можливе їх додаткове застосування у складі комбінованої терапії [17, 18]. Найбільш переконливу доказову базу щодо доцільності застосування при ХСН мають такі представники БРА ІІ, як кандесартан, валсартан і лозартан. Кандесартан і валсартан продемонстрували ефективність у зниженні серцево-судинної смертності та госпіталізації у великих РКД (CHARM та Val-HeFT відповідно), тоді як ефект лозартану визнаний менш вираженим. Саме тому вищезазначені настанови надають перевагу кандесартану та валсартану як препаратам з найбільш повним спектром доказів для пацієнтів із СНзнФВ [17, 18].

Ключовим етапом у формуванні сучасного розуміння ролі кандесартану в лікуванні ХСН стала серія досліджень CHARM, яка була проведена за участю 7601 пацієнта з різними фенотипами СН. Вона представлена 3 взаємодоповнювальними РКД:

CHARM-Alternative — взяли участь хворі з СНзнФВ, які не переносили іАПФ. Доведено, що кандесартан зменшив досягнення комбінованої кінцевої точки (серцево-судинна смерть та госпіталізація через СН) на 23% (відношення ризиків (ВР) 0,77; p<0,001) [19];
CHARM-Added — залучали пацієнтів з СНзнФВ, які вже отримували іАПФ. Результати підтвердили додаткову користь: зниження госпіталізацій через погіршення перебігу СН на 30% (ВР 0,70; p <0,0001) [20];
CHARM-Preserved — проведене в когорті пацієнтів зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка. Незважаючи на те що вплив на первинну комбіновану кінцеву точку не досяг статистичної значущості (ВР 0,89; p=0,118), відзначали тенденцію до зниження госпіталізацій через збільшення вираженості СН [21].

Узагальнення цих даних у метааналізі CHARM-Overall Programme дозволило оцінити ефективність кандесартану в широкій популяції хворих на ХСН [22]. Доведено, що застосування кандесартану знизило ризик серцево-судинної смерті або госпіталізації через збільшення вираженості ХСН на 16% (ВР 0,84; 95% ДІ 0,78–0,90; p<0,0001) [22]. Виявили також тенденцію до зниження загальної смертності (ВР 0,91; p=0,055), що свідчить про стабільність ефекту в різних категоріях пацієнтів (рис. 3).

Рисунок 3. Основні результати серії РКД CHARM [23]

Отже, серія CHARM стала наріжним каменем доказової бази для кандесартану й одним із ключових аргументів на користь його включення до сучасних міжнародних рекомендацій з лікування ХСН. Кандесартан довів здатність не лише зменшувати вираженість симптомів ХСН, а й знижувати ризик серцево-судинної смерті та госпіталізацій у різних пацієнтів.

Кандесартан та ХХН

Контроль АТ визнаний ключовим чинником сповільнення прогресування ХХН та профілактики серцево-судинних ускладнень. Згідно з настановами KDIGO (2021) [24] та ESH (2023) [8], БРА ІІ є препаратами 1-ї лінії терапії у пацієнтів із АГ та ХХН, особливо за наявності альбумінурії. Їх застосування сприяє не лише зниженню АТ, а й забезпечує зниження протеїнурії, сповільнює зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та знижує серцево-судинний ризик. Настанови KDIGO 2021 рекомендують починати терапію іАПФ / БРА у всіх дорослих з ХХН та помірною / вираженою альбумінурією (категорії A2–A3), незалежно від наявності ЦД [24].

Низка РКД підтвердила нефропротекторний ефект кандесартану. Так, у РКД CALM, проведеному за участю хворих на АГ та ЦД 2-го типу, доведено, що кандесартан знижує мікроальбумінурію та контролює АТ не гірше за лізиноприл [25]. Японські дослідники продемонстрували, що тривале застосування низьких доз кандесартану у хворих на ЦД 2-го типу з помірним підвищенням АТ попереджує ушкодження нирок та сповільнює прогресування альбумінурії незалежно від його гіпотензивної дії [26]. Тривале спостереження (48 тиж нагляду та подальша оцінка виживання протягом 3 років) за пацієнтами з тяжкою хронічною нирковою недостатністю IV–V стадій дозволило констатувати, що застосування кандесартану за умов контрольованого АТ знижує протеїнурію та сповільнює зниження ШКФ порівняно з контролем. Незважаючи на подібні показники АТ в обох групах, саме у хворих, які отримували БРА, функція нирок погіршувалася значно повільніше, вони також мали кращий прогноз щодо виживання [27].

Безпека та переносимість

Кандесартан має один із найкращих профілів безпеки та переносимості серед БРА ІІ. Його високу безпеку підтверджують результати серії РКД CHARM [19, 20, 21] та CASE-J [13, 14], дані з клінічної практики, що стало підставою для рекомендацій ESC, ESH, KDIGO та AHA / ACC кандесартану як препарату терапії 1-ї лінії при АГ, ХХН [8, 9, 17, 18, 24].

На відміну від іАПФ, кандесартан не викликає кашлю чи ангіоневротичного набряку, не впливає на рівень глюкози, ліпідів чи сечової кислоти, тому підходить пацієнтам із метаболічними порушеннями або ЦД [5]. За даними Mayo Clinic, найчастішими побічними реакціями при застосуванні кандесартану є запаморочення, ортостатична гіпотензія, помірне підвищення рівня калію чи креатиніну; ці зміни зазвичай минущі й не потребують відміни препарату [28]. Серйозні побічні дії (виражену гіпотензію, гіперкаліємію, порушення функції нирок при стенозі ниркових артерій) відмічають рідко — у <1% випадків [28].

Кандесартан чинить тривалу рівномірну антигіпертензивну дію, яка розвивається поступово, тому він рідко спричиняє різкі коливання АТ навіть у пацієнтів літнього віку. Кандесартан добре сумісний із іншими антигіпертензивними засобами, зокрема діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів і блокаторами β-адренорецепторів [5]. У разі помірної ниркової чи печінкової недостатності корекція дози зазвичай не потрібна; контроль креатиніну та калію рекомендовано лише при тяжкій ХХН [5].

Отже, кандесартан має хороші профіль безпеки та співвідношення ефективності й переносимості. Побічні реакції прогнозовані, легко контрольовані та рідко призводять до відміни препарату, що робить його оптимальним вибором для тривалого лікування пацієнтів із АГ, ХСН, ХХН.

Практичні аспекти: дози, титрація, комбінації

Кандесартан цилексетил (торговельна назва Кантаб виробництва компанії Нобель) призначений для перорального прийому 1 раз на добу незалежно від їди. Після абсорбції він швидко гідролізується до активної форми — кандесартану, який забезпечує тривалу, рівномірну блокаду AT₁-рецепторів ангіотензину ІІ.

Згідно з офіційними рекомендаціями Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA), рекомендована початкова доза кандесартану при АГ становить 8 мг 1 раз на добу [29]. За необхідності, залежно від рівня АТ, дозу можна поступово підвищувати до 16 мг, згодом — до максимальної 32 мг на добу, що забезпечує оптимальне 24-годинне зниження АТ. Антигіпертензивний ефект розвивається поступово протягом 2–4 тиж після початку лікування.

У пацієнтів літнього віку або при легкому-помірному порушенні функції нирок чи печінки корекція дози зазвичай не потрібна. При тяжкій ХХН (ШКФ <30 мл/хв) або після об’ємного виснаження (наприклад діуретикотерапії) рекомендовано починати з 4 мг на добу з подальшою обережною титрацією [29].

При ХСН початкова доза становить 4 мг 1 раз на добу, з подальшим подвоєнням кожні 2 тиж до досягнення цільової дози 32 мг на добу або максимально переносимої дози [29]. Кандесартан може призначатись одночасно з іншими гіпотензивними засобами.

Таким чином, кандесартан відзначається гнучкістю режиму дозування, простотою титрації та широкими можливостями комбінування. Його фармакокінетичні властивості дозволяють забезпечити стійкий гіпотензивний ефект при одноразовому прийомі, що підвищує прихильність пацієнтів та спрощує їх ведення.

Перспективи подальших досліджень та персоналізований підхід

Сьогодні кандесартан розглядають не лише як антигіпертензивний засіб, а й потенційно плейотропний препарат з широкими клінічними можливостями. Одним із найбільш перспективних напрямів є профілактика мігрені. У потрійно-сліпому РКД 2-ї фази кандесартан вірогідно зменшував кількість днів з мігренню порівняно з плацебо (–2,04 проти –0,82, відповідно; р<0,0001) за 12 тиж лікування [30]. Інші роботи демонструють імуномодулювальні та протизапальні ефекти кандесартану: зниження рівня інтерлейкіну-6 і фактора некрозу пухлин-α, покращення ендотеліальної функції, зменшення вираженості оксидативного стресу [31]. Такі властивості є перспективними для пацієнтів із метаболічними порушеннями, ЦД та ХХН.

Таким чином, кандесартан поступово переходить зі статусу «стандартного» антигіпертензивного засобу до препарату з підтвердженим нейропротекторним потенціалом і перспективою персоналізованого застосування.

Висновки

Кандесартан (Кантаб) є одним з найбільш вивчених і клінічно перевірених БРА ІІ. Завдяки високій спорідненості з АТ₁-рецепторами, тривалій дії та передбачуваній фармакокінетиці він забезпечує стабільний контроль АТ при мінімальному ризику розвитку побічних реакцій і хорошій переносимості. Велика доказова база підтверджує ефективність кандесартану як у вигляді монотерапії, так і у складі комбінованих схем лікування АГ, ХСН, ХХН. Окрім класичного антигіпертензивного ефекту, сучасні дані демонструють наявність у кандесартану нейропротекторних, протизапальних та органопротекторних властивостей, що розширюють потенціал його клінічного застосування.

Таким чином, кандесартан упевнено зберігає позиції одного з найбільш ефективних та безпечних представників класу БРА ІІ. Його багатовекторна дія та сприятливий профіль безпеки визначають високий потенціал для подальшого активного застосування у клінічній практиці, що цілком відповідає сучасним тенденціям доказової кардіології, представленим на ESC 2025.

Список використаної літератури

1. Cernes R., Mashavi M., Zimlichman R. (2011) Differential clinical profile of candesartan compared to other angiotensin receptor blockers. Vasc. Health Risk Manag., 7: 749–759. doi: 10.2147/VHRM.S22591.
2. Okpechi I.G., Rayner B.L. (2010) Update on the role of candesartan in the optimal management of hypertension and cardiovascular risk reduction. Integr. Blood Press Control., 3: 45–55. doi: 10.2147/ibpc.s9963.
3. Vauquelin G., Fierens F.L., Verheijen I. et al. (2001) Distinctions between non-peptide angiotensin II AT1-receptor antagonists. J. Renin Angiotensin Aldosterone Syst., 2(1_suppl.): S24–S31. doi: 10.1177/14703203010020010401.
4. Bulsara K.G., Patel P., Makaryus A.N. (2024) Candesartan. In: StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publ.
5. pdf.hres.ca/dpd_pm/00063606.PDF
6. Piha M.O.W., Cajanus K., Engström M.T. et al. (2024) Candesartan Has No Clinically Meaningful Effect on the Plasma Concentrations of Cytochrome P450 2C8 Substrate Repaglinide in Humans. Drug Metab. Dispos., 52(12): 1388–1395.
7. Gavras H. (2000) Update on the clinical pharmacology of candesartan cilexetil. Am. .J Hypertens., 13(1 Pt 2): 25S–30S. doi: 10.1016/s0895-7061(99)00246-0.
8. Mancia G., Kreutz R., Brunström M. et al. (2023) 2023 ESH Guidelines for the management of arterial hypertension The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Hypertension: Endorsed by the International Society of Hypertension (ISH) and the European Renal Association (ERA). J. Hypertens., 41(12): 1874–2071. doi: 10.1097/HJH.0000000000003480.
9. McEvoy J.W., McCarthy C.P., Bruno R.M. et al. (2024) 2024 ESC Guidelines for the management of elevated blood pressure and hypertension. Eur. Heart J., 45(38): 3912–4018. doi: 10.1093/eurheartj/ehae178.
10. Minatoguchi S., Aoyama T., Kawai N. et al. (2013) Comparative effect of candesartan and amlodipine, and effect of switching from valsartan, losartan, telmisartan and olmesartan to candesartan, on early morning hypertension and heart rate. Blood Press, 22 (Suppl. 1): 29–37. doi: 10.3109/08037051.2013.757844.
11. Kario K., Hoshide S., Shimizu M. et al. (2010) Effect of dosing time of angiotensin II receptor blockade titrated by self-measured blood pressure recordings on cardiorenal protection in hypertensives: the Japan Morning Surge-Target Organ Protection (J-TOP) study. J. Hypertens., 28(7): 1574–1583. doi: 10.1097/HJH.0b013e3283395267.
12. Lacourcière Y., Asmar R. (1999) A comparison of the efficacy and duration of action of candesartan cilexetil and losartan as assessed by clinic and ambulatory blood pressure after a missed dose, in truly hypertensive patients: a placebo-controlled, forced titration study. Candesartan/Losartan study investigators. Am. J. Hypertens., 12(12 Pt 1–2): 1181–1187. doi: 10.1016/s0895-7061(99)00142-9.
13. Ueshima K., Oba K., Yasuno S. et al. (2011) Influence of coronary risk factors on coronary events in Japanese high-risk hypertensive patients. – Primary and secondary prevention of ischemic heart disease in a subanalysis of the Candesartan Antihypertensive Survival Evaluation in Japan (CASE-J) trial. Circ. J., 75(10): 2411–2416.
14. Ogihara T., Ueshima K., Nakao K. et al. (2011) Long-term effects of candesartan and amlodipine on cardiovascular morbidity and mortality in Japanese high-risk hypertensive patients: the Candesartan Antihypertensive Survival Evaluation in Japan Extension Study (CASE-J Ex). Hypertens. Res., 34(12): 1295–1301.
15. Soh M.S., Won K.H., Kim J.J. et al. (2024) Phase III randomized clinical trial of efficacy and safety of amlodipine and candesartan cilexetil combination for hypertension treatment. Sci Rep., 14(1): 22940. doi: 10.1038/s41598-024-74003-5.
16. Marschner S., Huffman M., Quintans D. (2025) Individual patient data pooled analysis of randomised trials in Australia and United States assessing a quadruple combination single pill in patients with hypertension:results from the QUARTET studies. ESC Congress 2025. esc365.escardio.org/presentation/303842
17. McDonagh T.A., Metra M., Adamo M. et al. (2023) 2023 Focused Update of the 2021 ESC Guidelines for the diagnosis and treatment of acute and chronic heart failure. Eur. Heart J., 44(37): 3627–3639. doi: 10.1093/eurheartj/ehad195.
18. Heidenreich P.A., Bozkurt B., Aguilar D. et al. (2022) 2022 AHA/ACC/HFSA Guideline for the Management of Heart Failure: Executive Summary: A Report of the American College of Cardiology/American Heart Association Joint Committee on Clinical Practice Guidelines. J. Am. Coll. Cardiol., 79(17): 1757–1780.
19. Granger C.B., McMurray J.J., Yusuf S. et al. (2003) CHARM Investigators and Committees. Effects of candesartan in patients with chronic heart failure and reduced left-ventricular systolic function intolerant to angiotensin-converting-enzyme inhibitors: the CHARM-Alternative trial. Lancet, 362(9386): 772–776.
20. McMurray J.J., Ostergren J., Swedberg K. et al. (2003) Effects of candesartan in patients with chronic heart failure and reduced left-ventricular systolic function taking angiotensin-converting-enzyme inhibitors: the CHARM-Added trial. Lancet, 362(9386): 767–771. doi: 10.1016/S0140-6736(03)14283-3.
21. Yusuf S., Pfeffer M.A., Swedberg K. et al. (2003) CHARM Investigators and Committees. Effects of candesartan in patients with chronic heart failure and preserved left-ventricular ejection fraction: the CHARM-Preserved Trial. Lancet, 362(9386): 777–781. doi: 10.1016/S0140-6736(03)14285-7.
22. Pfeffer M.A., Swedberg K., Granger C.B. et al. (2003) Effects of candesartan on mortality and morbidity in patients with chronic heart failure: the CHARM-Overall programme. Lancet, 362(9386): 759–766. doi: 10.1016/S0140-6736(03)14282-1.
23. Mengden T., Uen S., Bramlage P. (2009) Management of hypertension with fixed dose combinations of candesartan cilexetil and hydrochlorothiazide: patient perspectives and clinical utility. Vasc. Health Risk Manag., 5: 1043–1058.
24. Tomson C.R.V., Cheung A.K., Mann J.F.E. et al. (2021) Management of Blood Pressure in Patients With Chronic Kidney Disease Not Receiving Dialysis: Synopsis of the 2021 KDIGO Clinical Practice Guideline. Ann. Intern. Med., 174(9): 1270–1281.
25. Mogensen C.E., Neldam S., Tikkanen I. et al. (2000) Randomised controlled trial of dual blockade of renin-angiotensin system in patients with hypertension, microalbuminuria, and non-insulin dependent diabetes: the candesartan and lisinopril microalbuminuria (CALM) study. BMJ, 321(7274): 1440–1444.
26. Murayama S., Hirano T., Sakaue T. et al. (2003) Low-dose candesartan cilexetil prevents early kidney damage in type 2 diabetic patients with mildly elevated blood pressure. Hypertens. Res., 26(6): 453–458. doi: 10.1291/hypres.26.453.
27. Tamura Y., Kosuga M., Yamashita M. et al. (2008) Renoprotective effects of angiotensin II receptor blocker, candesartan cilexetil, in patients with stage 4-5 chronic kidney disease. Clin. Exp. Nephrol., 12(4): 256–263.
28. Mayo Clinic (2024) Candesartan (oral route). http://www.mayoclinic.org/drugs-supplements/candesartan-oral-route.
29. U.S. FDA (2005) Candesartan. http://www.accessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/label/2005/020838s022lbl.pdf.
30. Øie L.R., Wergeland T., Salvesen Ø. et al. (2025) Candesartan versus placebo for migraine prevention in patients with episodic migraine: a randomised, triple-blind, placebo-controlled, phase 2 trial. Lancet Neurol., 24(10): 817–827.
31. Haliga R.E., Cojocaru E., Sîrbu O. et al. (2025) Immunomodulatory Effects of RAAS Inhibitors: Beyond Hypertension and Heart Failure. Biomedicines, 13(7): 1779.