Медична школа ≠ медколедж: різниця між США та Україною
Медична школа у США не має нічого спільного з тим, що ми називаємо медколеджем. У США ніхто не стає студентом медичної школи одразу після шкільного випускного. Спершу — 4 роки в університеті в гонитві за базовими знаннями та званням бакалавра, і лише потім — ще 4 роки в медичній школі, де майбутній лікар і отримує власне медичну освіту. Це довший шлях, зате з більш усвідомленим вибором професії і зрілим стартом у майбутню практику.
У нашій країні в медицину приходять одразу після школи. Це дає більше часу для фундаментальної теорії, хоча відповідальне рішення про кар’єру лікаря потрібно ухвалювати значно раніше.
Медиків навчають інакше: від предметів до органів
В Україні в медичних університетах традиційно переважає предметна модель навчання. Анатомія, фізіологія, патологія, фармакологія — окремі курси, кожен зі своєю програмою, екзаменами й викладачами. Фундамент від цього виходить дуже міцним, хоча перетворити розрізнені знання на цілісне клінічне бачення майбутній лікар здебільшого вчиться сам, уже під час клінічної практики.
У США все налаштовано навколо «органних» систем. Почали розглядати серце — отже, вивчають одразу все про нього: будову, особливості функціонування, хвороби й принципи лікування. Один модуль — одна реальність організму. Теорія не лежить мертвим багажем, чекаючи роками на її практичне застосування, вона від першого дня говорить мовою клініки: як, чому і що з цим робити.
Організація змісту навчальної програми в медичних школах США [1]
| Навчальна програма, порядок навчання | Тривалість доклінічного етапу (кількість (%) шкіл) | ||
|---|---|---|---|
| 1 рік | 1,5 року | 2 роки | |
| Спочатку дані про нормальне функціонування, потім — патологія | 2 (1,3) | 19 (12,1) | 17 (10,8) |
| Нормальне функціонування та патологія одночасно | 11 (7,0) | 77 (49,0) | 31 (19,7) |
Pass / Fail: коли важливі знання, а не цифра в журналі
В Україні в медичних університетах панує бальна система. Вона дає змогу чітко відстежувати успішність і дозволяє викладачу диференціювати рівень знань кожного студента. Водночас постійні порівняння та змагання між одногрупниками часто посилюють стрес і роблять навчання марафоном за високими оцінками, а не за реальними компетенціями.
У США понад 80% медичних шкіл на доклінічному етапі використовують модель pass / fail, тобто «зараховано / не зараховано». Ідея проста: важливо не перемогти однокурсника, а бути готовим до наступного рівня. Це усуває частину тиску, допомагає концентруватися на розумінні й практиці та не перетворює навчання на нескінченний рейтинговий стрес-тест.
Оцінювання в медичних школах США (2024–2025 рр.) [1]
| Етап навчання |
Підхід до оцінювання |
Частка медичних шкіл, % |
|---|---|---|
| Доклінічний етап | Pass / Fail only | 80,3 |
| Клінічне стажування | Honors / High Pass / Pass / Fail | 58,3 |
| Факультативні предмети | Pass / Fail only | 42,3 |
Примітки. Pass / Fail only — у залікову відомість вносять лише «зараховано / не зараховано»; Honors / High Pass — додаткове оцінювання на кшталт балів: найвищий рівень успішності / вище середнього.
Рання клінічна практика: вже сьогодні біля пацієнта
В Україні студенти-медики наближаються до пацієнтів, як правило, на 3–4-му курсі — «пропедевтика внутрішніх хвороб». Практика традиційно зосереджена в лікарнях і спеціалізованих відділеннях, де вже є складні випадки та «велика медицина». Це дає можливість побачити потужні клінічні бази і навчитись у досвідчених фахівців, хоча перші роки навчання зазвичай проводяться в аудиторіях і лабораторіях.
У США близько 73% студентів долучаються до клінічної практики вже на ранніх етапах навчання. У фокусі — робота в громаді, на перших етапах надання медичної допомоги в поліклініках, амбулаторіях сімейних лікарів, беруть участь у скринінгових програмах. Студент з першого року відчуває, що він може допомагати живій людині, а не лише вести конспекти.
Рання клінічна практика та амбулаторний досвід у медичних школах США (2024–2025 рр.)*
| Етап та формат доступу | Частка медичних шкіл, % |
|---|---|
| Доклінічний етап — амбулаторна практика для всіх студентів |
33 |
| Доклінічний етап — амбулаторна практика для частини студентів |
40 |
| Обов’язкові клінічні блоки — амбулаторна практика для всіх студентів |
43 |
| Обов’язкові клінічні блоки — амбулаторна практика для частини студентів |
48 |
Хто має право лікувати? Той, хто має талант чи мотивацію?
В Україні все частіше в медичних закладах освіти можна зустріти студентів з різним життєвим досвідом, з різних міст, що поступово робить систему освіти більш відкритою. Шлях у медицину все ще непростий, але критерії стають чеснішими: важать підготовка та прагнення, а не соціальний статус.
У США цей принцип працює вже на повну. Тут уважно стежать, щоб у медичних школах навчалися студенти різного походження, віку та культури. У підсумку більше пацієнтів можуть побачити в лікарі «свого» фахівця і довіритися йому без зайвих бар’єрів.
Сила вітчизняної медичної освіти ґрунтується на фундаментальному вивченні теорії та потужних клінічних базах. У США майбутній лікар відчуває себе в медицині раніше: клініка поруч із першого року, навчання прив’язане до органів, а оцінювання не перетворює кожен тиждень на стрес-перегони. Але якість медичної освіти — це не компроміс між «бути добрішими до студента» й «тримати високу планку». Це поєднання двох вагомих складових, без яких неможливо виховати професіонала: глибоких знань і здорового середовища для їхнього здобуття. Реформи мають спиратися на те, що вже є нашою силою, — фундаментальну теоретичну підготовку, потужні клінічні бази, досвід викладачів. Поруч із цим важливо додати більше інтеграції, більше ранньої практики й менше гонитви за цифрами. І тоді вітчизняні лікарі посміхатимуться не рідше за американських, бо працюватимуть із відкритим серцем, а не з виснаженим обличчям.
*MD-Granting Medical Schools in the US, 2024–2025. JAMA. 2025. doi: 10.1001/jama.2025.13928
