Під час знаходження на фармацевтичному ринку у кожного лікарського засобу є своя непередбачувана «доля» та свій життєвий цикл. Деякі ліки зникають назавжди (низька ефективність, проблеми з безпекою, поява на ринку більш ефективних аналогів та ін.), як-от перше покоління блокаторів Н2-гістамінових рецепторів: циметидин значно втратив обсяги продажу із появою наступних поколінь (ранітидин; фамотидин — найбільш популярний на сьогодні; нізатидин) [1]. Наприклад, талідомід: від седативного, cнодійного, антиеметогенного препарату для вагітних [2] до «талідомідової трагедії» (не лише розвиток фокомелії у новонароджених, а й тяжкі деформації інших органів та систем, аутизм, епілепсія тощо) та повернення його через десятиріччя в медичну практику в якості імуносупресивного, антиангіогенного лікарського засобу для застосування в онкології та як антилепрозойного препарату [3]. Або ацетилсаліцилова кислота: від застосування протягом століть в якості анальгетика-антипіретика (ще до нашої ери широко використовувалася витяжка з кори верби, меліси), нестероїдного протизапального препарату (з середини XVІII ст.) до застосування її на сьогодні (в низьких дозах — 75 мг, 100 мг) переважно як антиагреганта [4].
Тож сучасною сталою практикою для сумлінних виробників має бути не лише постійний контроль щодо безпеки застосування того чи іншого лікарського засобу (система фармаконагляду), постійне оновлення інформації, а й вивчення його нових фармакологічних властивостей, а, отже, і нових показань, протипоказань, даних щодо взаємодії з препаратами інших фармакологічних груп та ін. (так, наприклад, у США діє концепція «drug development life cycle») [5].
З огляду на те що на сьогодні фітотерапія застосовується в національних системах охорони здоров’я переважної більшості країн Європейського Союзу (ЄС) (більше 88% країн світу, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, використовують серед інших методів лікування фітотерапію [6, 7]) і являє собою складову частину не лише альтернативної, а й традиційної медицини, ліки на рослинній основі потребують особливої уваги. Основна проблема — це якість фітопрепаратів, що зумовлено низкою особливостей їхнього складу, виробництва, застосування та проявів фармакотерапевтичної активності. Більше 15 років тому було наголошено, що контроль якості рослинних ліків та їх рецептур має життєво важливе значення для обґрунтування їхньої прийнятності в сучасній системі медицини. Також одна з проблем — недоступність інформації щодо джерела та якості рослинної сировини та їх рецептури [8].
Фітотерапія має давню історію застосування та неабияку популярність: так, наприклад, у 1995 р. загальний обіг безрецептурних (ОТС-) препаратів рослинного походження в аптеках становив майже 30% від загального обігу всіх ОТС-препаратів у Німеччині, а у США річний роздрібний продаж рослинної продукції оцінювався в 5,1 млрд дол. США [9]. У Китаї загальна вартість фітопрепаратів, вироблених у 1995 р., досягла 17,6 млрд китайських юанів (близько 2,5 млрд дол.) [10]. За даними опитування Національного інституту здоров’я США у 2007 р., 4 з 10 дорослих (38,8%) та 1 з 9 дітей (11,8%) використовували певну форму фітотерапії [11].
Фітотерапія протягом тисячолітнього використання пройшла потужний розвиток — від народної медицини (приготування настоїв, відварів тощо) до появи сучасних інноваційних технологій та наукових методів (фітоніринг — технологія, яка розроблена німецькою компанією «Біонорика СЕ»). Фітоніринг забезпечує, серед іншого, вирощування сировини на екологічно чистих майданчиках у Європейському регіоні без використання пестицидів і заборонених добрив, відсутність токсичних речовин у кінцевій формі препарату, збір і обробку лікарських рослин за допомогою високотехнологічного обладнання, а також стандартизацію — у кожній таблетці та краплі міститься однакова кількість активних компонентів [12].
Із 30 квітня 2011 р. у країнах ЄС почала діяти Директива з традиційних лікарських засобів рослинного походження (Директива 2004/24/ЄС). Відповідно до цього нормативного документа виробництво рослинних ліків має здійснюватися за правилами Належної виробничої практики (GMP) для забезпечення якості готової продукції, а також бути безпечною при застосуванні. Компанія (виробник рослинних засобів), що реєструє рослинний препарат на фармацевтичному ринку, має продемонструвати, що фітотерапевтичний засіб використовувався у ЄС щонайменше 30 років або 15 років в ЄС і 30 років за межами ЄС [13].
З урахуванням усього цього, доволі цікаво дослідити історію знаходження на фармацевтичному ринку фітонірингового рослинного препарату Канефрон® Н (виробництва СЕ «Біонорика», Німеччина), який має історію застосування понад 80 років.
На сьогодні цей препарат представлений на фармацевтичному ринку України у двох лікарських формах [14]:
- таблетки, вкриті оболонкою (1 таблетка):
− спеціальна композиція окремих частин лікарських рослин BNO 1045 у формі порошку:
› трави золототисячника (Herbae Centaurii) — 18 мг;
› кореня любистку (Radicis Levistici) — 18 мг;
› листя розмарину (Foliorum Rosmarini) — 18 мг;
- краплі оральні (100 г крапель):
− спеціальний стандартизований екстракт BNO 1040:
› водно-спиртовий екстракт (1:16) із лікарських рослин:
› трава золототисячника (Herbae Centaurii) — 0,6 г;
› корінь любистку (Radicis Levistici) — 0,6 г;
› листя розмарину (Foliorum Rosmarini) — 0,6 г.
Компоненти, що входять до складу препарату, чинять комплексну дію на сечовидільну систему, а саме [12]:
- спазмолітичну: ефірна олія і фталіди любистку, гіркоти, фенолкарбонові кислоти золототисячника, олія з листя розмарину усувають рефлекторні спазми сечовивідних шляхів; покращують пасаж сечі, кровотік тканин нирки за рахунок вазодилатації ниркових артеріол;
- протизапальну: розмаринова кислота пригнічує неспецифічну активацію комплементу і ліпоксигеназу, і в результаті гальмує синтез лейкотрієнів, разом з іншими фенолами розриває ланцюг радикальних реакцій, а як наслідок цих двох ефектів — знеболювальну [14];
- антимікробну: усі рослинні компоненти, що входять до складу препарату, містять активні речовини з антимікробною дією (фенолкарбонові кислоти, ефірні олії, секороіридоїди), на фоні прийому препарату відбувається також потенціювання ефекту антибактеріальної терапії. Пряма антибактеріальна дія обумовлена наявністю фенолкарбонових кислот, флавоноїдів, ефірних олій і реалізується шляхом зв’язування препарату з білками клітинної стінки, гальмування бактеріальної гіалуронідази та руйнування клітинної мембрани бактерій; руйнуванням цитоплазматичної мембрани бактерій та зниженням активності аеробного дихання без розвитку стійкості мікроорганізмів. Опосередкована дія (комплекс ефектів активних компонентів, що діють на нирки та сечовивідні шляхи), запобігає утворенню бактеріальних плівок, покращенню елімінації мікроорганізмів, відновленню натуральних захисних властивостей сечі та зменшенню вираженості запалення;
- сечогінну (завдяки ефірним оліям любистку, опосередковано — через поліпшення кровонаповнення ниркових канальців, вплив на реабсорбційну функцію епітелію; прямо — за рахунок підвищення осмотичного тиску в ниркових канальцях фенолкарбоновими кислотами);
- нефропротекторну, яка обумовлена зниженням проникності капілярів нирок, що викликає антипротеїнуричний ефект при тривалому прийомі;
- літолітичну;
- антиоксидантну [14].
Але основні принципи доказової медицини не дозволяють заявити (з огляду на фармакологічні властивості складових фітопрепарату — біологічно активних речовин) про ті чи інші показання до застосування, протипоказання, спосіб застосування та ін. Базисом доказової медицини є результати проведених клінічних досліджень (КД) для оцінки ефективності та безпеки рослинних препаратів порівняно з іншими рослинними засобами або ліками синтетичного походження.
Згідно з інструкцією для медичного застосування препарату Канефрон® Н, показаннями до його застосування є «…комплексне лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів. Профілактика утворення сечових каменів, у тому числі після їх видалення» [14].
Що стоїть за цими показаннями та що не побачать лікар, фармацевт, пересічний споживач або члени його родини в інструкції для медичного застосування?
Канефрон® Н ефективний не лише в лікуванні запальних захворювань сечовивідних шляхів, а й виявляє протирецидивний ефект, що доведено відповідними КД. Зокрема:
1. Показана роль Канефрону Н у антирецидивному лікуванні циститу під час 12-місячного порівняльного дослідження застосування препарату (Дудар І.О., 2009). Тривалий прийом Канефрону Н протягом року сприяв зниженню частоти рецидивів (дослідна група — 5%, контрольна група — 40%) [12].
2. Відмічалося збільшення тривалості безрецидивного періоду на фоні лікування препаратом Канефрон® Н у 2 рази, що ілюструє його потенціювальний вплив на результат антибактеріальної терапії при ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів (Перепанова Т.С., 2009) [12].
3. Співробітники Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика (Київ, Україна) Д.Д. Іванов та співавтори наводять дані багатоцентрового відкритого контрольованого дослідження за участю пацієнтів із метаболічним синдромом / цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу (n=302). Результати показали, що у пацієнтів, які отримували Канефрон® Н 3 міс для профілактики інфекцій нижніх сечовивідних шляхів і протягом 6 міс для профілактики інфекцій верхніх сечовивідних шляхів, частота рецидивів була подібна до такої при профілактиці антимікробними препаратами. Крім того, у пацієнтів із ЦД і слабкою / помірною мікроальбумінурією відмічали антипротеїнуричну дію [12].
4. Профілактика утворення сечових каменів (метафілактика сечокам’яної хвороби (СКХ)): у КД, проведеному співробітниками Інституту урології НАМН України за участю 138 хворих на СКХ після 8-тижневого метафілактичного лікування препаратом Канефрон® Н, встановлено, що під його впливом відбувається зміна рН сечі в бік фізіологічно оптимальних значень 6,2–6,35; підвищення добового діурезу в середньому на 33,8% за умови дотримання посиленого водного режиму, а також зниження концентрації сечової кислоти в сечі в межах 8–13%. Показано, що введення у схему метафілактичного лікування фітопрепарату Канефрон® Н сприяє більш швидкому і стабільно ефективному поліпшенню функціональних показників стану нирок після видалення конкременту і зниження можливості рецидиву каменеутворення [12].
5. Існує також досвід застосування препарату Канефрон® Н після дистанційної ударно-хвильової літотрипсії з метою прискорення відходження уламків дезінтегрованого конкременту, а також для профілактики рецидивів СКХ. За результатами цього КД на фоні проведеної терапії виявлено зниження рівня кальцію і сечової кислоти в сечі, стабілізацію рН сечі на рівні 6,2–6,8, крім того, відзначено зменшення потреби в інших ліках, що застосовувалися. При продовженні прийому Канефрон® Н до 6 міс у всіх групах рН сечі і концентрація каменеутворювальних речовин у сечі зберігалися в межах нормальних значень. Показано, що Канефрон® Н не тільки підвищує ефективність первинної медикаментозної терапії, але і сприяє досягненню більш тривалої ремісії захворювання [12].
6. За результатами клінічного дослідження з оцінки ефективності фітотерапевтичного препарату Канефрон® Н порівняно з фосфоміцином щодо запобігання інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) у жінок з групи високого ризику, які брали участь в уродинамічних дослідженнях, встановлено, що між обома групами лікування не виявлено статистичних відмінностей щодо захворюваності на ІСШ [15].
7. Окрім результатів КД, важливими є результати RWE (Real Word Evidence), які базуються на даних рутинної клінічної практики [16]. Результати ретроспективного когортного дослідження, яке ґрунтувалося на аналізі бази даних IMS® Disease Analyzer (IQVIA) та включало більше 6 тис. амбулаторних пацієнтів у Німеччині з принаймні одним діагнозом гострого циститу або ІСШ, яким призначено Канефрон® Н або стандартні антибіотики в період із січня 2016 до червня 2019 р. та які лікувалися у сімейних лікарів, гінекологів або урологів, свідчать, що порівняно з призначенням антибіотиків, застосування препарату Канефрон® Н пов’язане зі значно меншою кількістю спорадичних рецидивів ІСШ через 30–365 днів (відношення шансів (ВШ) 0,66; 95%, довірчий інтервал (ДІ) 0,58–0,72), а також з менш частими рецидивами ІСШ (ВШ 0,61; 95% ДІ 0,49–0,88), а також зі зменшенням додаткового призначення антибіотиків протягом 31–365 днів (ВШ 0,57; 95% ДІ 0,52–0,63). Не виявили суттєвих відмінностей між когортами препарату Канефрон® Н та антибіотиків щодо ймовірності лікарняного (ВШ 0,99; 95% ДІ 0,86–1,14) призначення нового антибіотика протягом 1–30 днів (ВШ 1,01; 95% ДІ 0,87–1,16) або розвитку пієлонефриту (відношення ризиків (ВШ) 1,00; 95% ДІ 0,67–1,48). Ці реальні дані свідчать, що Канефрон® Н є ефективним та безпечним симптоматичним засобом для лікування гострого циститу або інфекцій сечовивідних шляхів.
8. Канефрон® Н як добре вивчений препарат з доведеною ефективністю та високою безпекою застосування входить до низки протоколів лікування, настанов, рекомендацій: з 2024 р. до настанови S3 «Епідеміологія, діагностика, терапія, профілактика та лікування неускладнених, бактеріальних, позалікарняних інфекцій сечовивідних шляхів у дорослих» Німецького товариства урологів [18], до настанови Європейської асоціації урологів (European Association of Urology — EAU), до рекомендацій Польського урологічного товариства та ін.
9. Клінічне дослідження з порівняння неантибактеріальної терапії фітопрепаратом Канефрон® Н та фосфоміцином для одноразового застосування у 659 жінок із гострою неускладненою ІСШ (подвійне сліпе рандомізоване багатоцентрове дослідження не меншої ефективності у паралельних групах фази III) довело, що Канефрон® Н є ефективним і альтернативним антибіотикам варіантом лікування гострого неускладненого циститу з доведеною ефективністю (рівень доказовості 1b) і значною мірою може сприяти зменшенню застосування антибіотиків в амбулаторних умовах [19].
10. Результати саме цього КД з 2024 р. наведені в рекомендаціях (розд. 3.4.4.1.2. Лікування гострого циститу) Європейської асоціації урологів як альтернативне антибіотикам лікування гострого неускладненого циститу у жінок репродуктивного віку. Це має велике значення в контексті стратегії ВООЗ щодо раціонального застосування антибактеріальних препаратів задля зниження ризику розвитку антибіотикорезистентності.
Важливо, що в оновленому документі EAU Guidelines for Urological Infections 2025 р. вже вказана не комбінація лікарських рослин (Centaurii herba, Levistici radix та Rosmarini folium), а саме BNO 1045 — стандартизований екстракт (Канефрон® Н). Тобто комбінація цих лікарських рослин не будь-якого виробника в будь-якій лікарській формі, концентрації, а саме препарат, ефективність якого доведена результатами численних КД [20].
Це є важливим для лікарів, фармацевтів, а також споживачів, тому що останнім часом на фармацевтичному ринку України з’явилися ліки або дієтичні добавки із таким самим вмістом лікарських рослин, які є конкурентоспроможними препарату Канефрон® Н, але тільки за вартістю. Серед фітопрепаратів немає генериків, і це необхідно пам’ятати [21, 22]. Про це наголошується і в «German Respiratory Society guidelines for diagnosis and treatment of adults suffering from acute, subacute and chronic cough»: «…вміст діючої речовини, а тому ефект залежить від багатьох факторів, у тому числі походження використовуваних рослин, методу екстракції, стандартизації та виробничого процесу. З цієї причини це різні екстракти… один з одним не взаємозамінні. Результати досліджень із застосуванням фітофармацевтичних препаратів не стосуються досліджуваної(их) рослин(и), а лише загалом досліджуваного препарату» [23].
Що ще є важливим для «історії життя» препарату Канефрон® Н? На сьогодні він зареєстрований вже в 32 країнах світу. Настановою EAU 2025 р. він визнаний «альтернативою» антибактеріальній терапії при лікуванні гострого циститу, а, отже, знижує ризик розвитку антибіотикорезистентності та зберігає мікробіоту [25].
Нові фармакологічні ефекти та перспективи
Фармакологічний шлях препарату Канефрон® Н — це поетапне вивчення / розширення / поглиблення його фармакодинаміки, яке налічує низку досліджень, що присвячені вивченню його поліфармакологічності та обґрунтуванню можливості застосування в терапії ряду захворювань нирок та сечовивідних шляхів. Так, цей шлях є тернистим та непростим, оскільки на ньому виникали як складні моменти, так і надзвичайно вагомі аспекти, які пов’язані з отриманими переконливими науковими даними, що розширили уявлення про його потенційну фармако- / токсикодинаміку.
Усі отримані наукові дані дуже слушно доповнюють добре впізнаваний «фармакологічний портрет» лікарського засобу та відкривають перспективи для подальшого розширення його клінічного застосування.
Так, доклінічне вивчення протизапальних властивостей стандартизованої рослинної композиції BNO 2103 (активний фармацевтичний інгредієнт зареєстрованого рослинного лікарського засобу Канефрон® Н), яке проведено на моделях запалення лапи в щурів, що викликане різними флогогенами, окреслює перспективи застосування цього препарату в терапії хронічної хвороби нирок (ХХН). BNO 2103 характеризується вираженою антиексудативною дією на моделі зимозанового та гістамінового набряку та вірогідно перевершує диклофенак натрію. На моделі серотонінового набряку BNO 2103 вірогідно перевершує референс-препарат у кінцевих точках спостереження, виявивши помірний, але пролонгований антиексудативний ефект. BNO 2103 характеризується суттєвим протизапальним ефектом, чинить інгібувальний вплив на ексудативне запалення, викликане різними флогогенами (зимозан, гістамін, серотонін), діє здебільшого на ліпооксигеназний шлях перетворення арахідонової кислоти; ймовірно, це зумовлено наявністю флавоноїдів у складі засобу. Таким чином, зважаючи на отримані дані, BNO 2103 можна вважати перспективним у терапії ХХН [26].
В експериментальному дослідженні, присвяченому вивченню нефропротекторних властивостей BNO 2103 на моделі хромат-індукованої ниркової недостатності у щурів, також доведена можливість застосування BNO 2103 у клінічній практиці для комплексного лікування ХХН. Досліджували 50 щурів, розділених на 5 груп. BNO 2103, преднізолон та леспефрил вводили протягом 20 днів. Визначали видільну функцію та функціональний стан нирок, біохімічні показники крові та показники азотистого обміну. Показано, що під впливом BNO 2103 виявлено достовірне покращення видільної функції нирок, показників азотистого обміну та біохімічних показників крові порівняно з групою контрольної патології. Отримані результати свідчать, що під впливом цього препарату відбувається вірогідне посилення видільної функції нирок відносно нелікованих тварин. Це проявлялось у збільшенні спонтанного діурезу в 1,4 раза, зниженні рівня протеїнурії в 1,5 раза та підвищенні показників швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) і кліренсу сечовини в 1,7 раза. Описана картина свідчить про покращення функціонального стану нирок та відновлення насамперед їх видільної функції під впливом препарату Канефрон® Н. Позитивні зміни під впливом препарату Канефрон® Н виявлено і у показниках азотистого обміну. Дослідний препарат відносно контрольної групи вірогідно підвищував сечову екскрецію креатиніну на 17,4% та сечовини — на 15,7%. Унаслідок цього вміст креатиніну у крові знижувався в 1,4 раза, сечовини — у 1,5 раза. Це свідчить про зменшення проявів азотемії у піддослідних тварин із нирковою недостатністю під впливом препарату Канефрон® Н та нормалізацію азотистого обміну. Отже, BNO 2103 перевершував препарати порівняння за більшістю показників. Таким чином, BNO 2103 продемонстрував нефропротекторну, гіпоазотемічну та діуретичну дію і може бути розглянутий для включення до складу комбінованої терапії ХХН [27].
В іншому дослідженні продемонстровано високу ефективність препарату Канефрон® Н на моделі сулемової нефропатії у щурів, яка характеризується ураженням канальцевого апарату нирок, першочергово — проксимального відділу нефрону, та приєднанням ниркової недостатності. Канефрон® Н вводили внутрішньошлунково протягом 3 тиж у дозі 30 мг/кг маси тіла, що відповідає рекомендованій дозі для людини, перерахованій за константами біологічної активності. Під впливом препарату Канефрон® Н відбувалося вірогідне порівняно з групою контрольної патології посилення видільної функції нирок, що проявлялося збільшенням діурезу в 3,3 раза, екскреції креатиніну — у 2,1 раза та ШКФ — у 3,7 раза. При цьому показник канальцевої реабсорбції зростав до 96,2%, що пояснюється вираженою діуретичною дією завдяки специфічному впливу на канальцеву частину нирок. Летальність тварин під впливом препарату Канефрон® Н значно знижувалася порівняно з нелікованими тваринами та становила 10% (проти 60%). Також під впливом дослідного засобу відзначено зниження рівня ферментурії у щурів. Крім того, застосування препарату зумовило вірогідне зниження активності всіх маркерів тубулярного ураження нирок: N-ацетил-β-D-глюкозамінідази — у 2,2 раза, лужної фосфатази — у 2,1 раза, γ-глутаміл-трансферази — у 2,0 рази та лактатдегідрогенази на 13%. Цей результат свідчить про позитивний вплив препарату Канефрон® Н переважно на проксимальну частину канальцевого апарату нирок. Таким чином, Канефрон® Н за умов розвитку в щурів сулемової нефропатії не тільки покращує видільну функцію нирок та зменшує прояви ниркової недостатності, а й нормалізує рівень ферментурії, що свідчить про покращення функціонального стану їх тубулярного апарату. Отже, цей лікарський засіб можна вважати перспективним для подальших досліджень із метою залучення в комплексне лікування хворих на ХХН, у тому числі тубулоінтерстиціального походження [28].
Більш глибоке розуміння специфічних механізмів дії, що зумовлюють клінічні ефекти препарату Канефрон® Н, сприятиме значно ефективнішому його призначенню та розширенню спектра терапевтичного застосування. Так, нові дослідження вперше виявили важливі цитопротекторні властивості препарату Канефрон® Н, що проявляються на рівні епітеліальних клітин ниркових канальців.
Молекули, асоційовані з патогенами, зокрема ліпополісахариди грамнегативних бактерій, ініціюють запальні сигнали в уроепітелії, викликаючи гостру запальну реакцію. Це супроводжується синтезом різноманітних прозапальних медіаторів, зокрема простагландинів і фактора некрозу пухлини (TNF)-α. Такі медіатори активують імунні клітини, які проникають у тканини і вивільняють додаткові цитокіни, збільшуючи вираженість запалення. Сигнальні каскади, що активуються через рецептори TNF 1 і 2 (TNFR 1/2), за участю ядерного фактора NF-κB, мітогенактивованих протеїнкіназ (MAPK) і білка-активатора AP‑1, відіграють ключову роль у регуляції запального процесу. Крім того, ці шляхи контролюють запальну загибель клітин, зокрема через залучення рецепторного сигнального комплексу серин / треонін-протеїнкінази 3 (RIPK3) [29].
З метою глибшого розуміння клітинно-сигнальних механізмів, що лежать в основі уропротекторної дії BNO 2103, дослідники з Медичного університету м. Інсбрук (Австрія) провели експеримент на імморталізованих епітеліальних клітинах культури HK‑2, які походять із проксимальних канальців здорової людської нирки. За допомогою імуноферментного аналізу, імунофлуоресцентної мікроскопії та кількісної полімеразної ланцюгової реакції вивчали вплив BNO 2103 на активацію сигнального шляху IKK-NF-κB, стресактивованих кіназ p38 MAPK, JNK, ERK1/2, а також на білок RIPK1, що асоціюється із клітинною загибеллю [29].
За результатами дослідження встановлено, що BNO 2103 інгібував активацію NF-κB, спричинену ліпополісахаридом і TNF-α, запобігаючи фосфорилюванню та подальшій деградації інгібітора ядерного фактора каппа В-α (IκB-α), залежних від інгібіторної κB-кінази (IKK). Препарат також знижував фосфорилювання субодиниці NF-κB p65 за серином 536 — процес, що характерний для запальних реакцій, — та зменшував утворення певних прозапальних цитокінів. На відміну від багатьох інших інгібіторів NF-κB, BNO 2103 виявив здатність захищати епітеліальні клітини від цитотоксичного впливу TNF-α. Результати дослідження свідчать, що основний механізм дії BNO 2103 пов’язаний із сигнальним шляхом через вісь протеїнкінази p38 (p38 MAPK), який сприяє фосфорилюванню рецепторвзаємодіючої серин / треонін-протеїнкінази 1 (RIPK1) на залишку S320. Водночас він пригнічує автофосфорилювання RIPK1 за залишком S166, тим самим блокуючи подальшу активацію цієї кінази, необхідної для запуску апоптозу та некроптозу у відповідь на TNF-α (рисунок) [29].
Таким чином, фармакологічне втручання, яке спрямоване на зниження цитотоксичної дії TNF-α, може підвищити ефективність стандартного лікування інфекцій сечовивідних шляхів, зменшуючи вираженість запалення і перешкоджаючи його переходу в більш тяжкі форми.
Наразі накопичується все більше доказів, що терапевтичні підходи, які не лише пригнічують запальні реакції, а й таргетують механізми загибелі клітин, пов’язаних із запаленням, можуть мати переваги над традиційними нестероїдними протизапальними препаратами.
Поточне дослідження підтримує застосування фітопрепарату Канефрон® Н як ефективної альтернативи нестероїдним протизапальним препаратам, надаючи первинні докази його здатності пригнічувати як апоптоз, так і некроптоз у тканинах сечостатевої системи [29].
Селективна дія BNO 2103 на певні прозапальні цитокіни дозволяє розглядати Канефрон® Н не як імунодепресант, а як потенційний імуномодулятор. Крім того, BNO 2103 виявляє властивості потужного інгібітора RIPK1, що відкриває перспективи його застосування при різних хворобах, пов’язаних із некроптозом, зокрема при запальних ушкодженнях, спричинених уропатогенними інфекціями.
Це підкреслює унікальний поліфармакологічний профіль BNO 2103 і його високий терапевтичний потенціал для клінічного застосування.
Загалом препарат Канефрон® Н характеризується потужною доказовою базою щодо його ефективності та безпеки, а також полівекторної фармакодинаміки, що обумовлює широкі перспективи його застосування в клінічній практиці сьогодення. Хоча ряд потенційних показань до застосування поки що залишається поза межами офіційної інструкції для медичного застосування, це лише питання часу, оскільки переконлива наукова база цього препарату безсумнівно спрацює на швидке та позитивне розв’язання цього питання.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Зупанець Ігор Альбертович — доктор медичних наук, професор, заступник генерального директора, директор науково-дослідницького департаменту, ПП ПВФ «Ацинус», Кропивницький, Україна. orcid.org/0000-0003-1253-9217. E-mail: [email protected] Безугла Наталія Петрівна — кандидатка медичних наук, доцентка, лікарка, ПП ПВФ «Ацинус», Кропивницький, Україна. orcid.org/0000-0002-6420-2547 Отрішко Інна Анатоліївна — кандидатка фармацевтичних наук, доцентка, доцентка закладу вищої освіти кафедри фармакології та клінічної фармації, Національний фармацевтичний університет, Харків, Україна. orcid.org/0000-0002-9089-8576 |
Information about authors:
Zupanets Igor A. — DSc (Medicine), professor, Director of the Research and Development Department, PE PPC «Acinus», Kropyvnytskyi, Ukraine. orcid.org/0000- 0003-1253-9217. E-mail: [email protected] Bezugla Natalia P. — PhD (Medicine), associate professor, medical doctor, PE PPC «Acinus», Kropyvnytskyi, Ukraine. orcid.org/0000-0002-6420-2547 Otrishko Inna A. — PhD (Pharmacy), associate professor, associate professor of a higher education institution of the Department of Pharmacology and Clinical Pharmacy, National University of Pharmacy, Kharkiv, Ukraine. orcid.org/0000-0002-9089-8576 |
Надійшла до редакції/Received: 07.10.2025
Прийнято до друку/Accepted: 09.10.2025
