Роль хронічного запалення в розвитку та перебігу серцево-судинних захворювань у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечнику | Український Медичний Часопис

Запальні захворювання кишечнику (ЗЗК), до яких належать хвороба Крона та виразковий коліт, — хронічні запальні стани, що уражують переважно шлунково-кишковий тракт. Глобальний тягар ЗЗК продовжує зростати. Пацієнти із ЗЗК мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Останні викликають особливе занепокоєння, посідаючи 2-ге місце серед причин смертності в цій популяції. Системне запалення разом з ендотеліальною дисфункцією, кальцифікацією та гіперкоагуляцією призводять до передчасного атеросклерозу у пацієнтів із ЗЗК. Початкове обстеження повинно включати базові лабораторні аналізи та інструментальні методи, а також неінвазивну оцінку запалення за допомогою біомаркерів. Контроль хронічного запалення є ключем до зниження ризику розвитку ССЗ. Важливим є адекватне лікування основного ЗЗК з метою досягнення та підтримки ремісії. Крім того, пацієнти повинні пройти скринінг на наявність атеросклеротичних факторів ризику, таких як ожиріння, тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, дисліпідемія. Слід враховувати зміни способу життя, такі як відмова від тютюнопаління, корекція дієти та підвищення фізичної активності. Рекомендується вдосконалити лікування пацієнтів із ЗЗК, щоб мінімізувати активність запального процесу та запобігти серцево-судинним подіям у клінічній практиці.

Запальні захворювання кишечнику (ЗЗК) — системні захворювання, до яких належать хвороба Крона (ХК) та виразковий коліт (ВК). ЗЗК відмічають у близько 1% населення, однак захворюваність продовжує зростати в розвинених країнах у всіх вікових групах, а також різко підвищується в Азії та країнах, що розвиваються [1].

Діагноз ЗЗК ґрунтується на загальній картині (хронічна діарея (з кровотечею або без неї), біль у животі, зменшення маси тіла) та діагностичних особливостях, виявлених під час обстеження. Симптоми необов’язково корелюють з активністю захворювання [2]. Ендоскопічне дослідження залишається золотим стандартом діагностики та оцінки відповіді на лікування.

Біомаркери можуть полегшити неінвазивну оцінку ЗЗК, причому С-реактивний білок (СРБ) та фекальний кальпротектин (ФКП) найбільш широко доступні в сучасній клінічній практиці [3, 4]. Кореляція з ендоскопічною активністю захворювання дозволяє позиціонувати ФКП як інструмент для моніторингу відповіді на лікування та прогнозування рецидиву [5]. Оскільки ФКП продемонстрував виняткову точність у діагностиці ЗЗК, він наразі є єдиним біомаркером, схваленим та рекомендованим Європейською організацією з вивчення хвороби Крона та виразкового коліту (European Crohn’s Colitis Organisation — ЕССО) [6].

Патофізіологічні зміни, пов’язані із ЗЗК, включають зміни мікробіому, ендотоксемію та зміни метаболізму глюкози та ліпідів. Патогенез захворювання включає складну взаємодію між генетичними, екологічними, епітеліальними, мікробними та імунними факторами, що призводить не лише до локального запалення, обмеженого кишечником, але й до системного запалення [7, 8]. Характерними ознаками хронічного запалення є інфільтрація первинних запальних клітин, таких як макрофаги, лімфоцити та плазматичні клітини, у ділянку тканини, що виробляє запальні цитокіни, фактори росту, ферменти і, отже, зумовлює прогресування ушкодження тканин і вторинне відновлення, у тому числі фіброз, утворення гранульом тощо [9].

Численні дослідження вказують на те, що постійна стимуляція системного запалення викликає артеріальну жорсткість, розвивається атеросклероз, підвищується ризик гострих артеріальних подій (гострий інфаркт міокарда, мезентеріальна ішемія, інсульт) [10]. Атеросклероз — хронічне запальне судинне захворювання, зумовлене традиційними та нетрадиційними факторами ризику [11]. Артеріальна гіпертензія (АГ) є раннім і поширеним проявом атеросклерозу [12–14]. Серцево-судинні захворювання (ССЗ), пов’язані з АГ, залишаються актуальною проблемою громадського здоров’я в усьому світі [15].

АГ є складним захворюванням, на розвиток якого впливають генетична схильність та фактори навколишнього середовища, такі як малорухливий спосіб життя, ожиріння, вживання алкоголю, тютюну, стрес, харчування, мікробіом тощо. Роль запалення та імунітету в патогенезі АГ широко відома. Вроджена та адаптивна імунна система запускає запальний процес, під час якого може підвищуватися артеріальний тиск, стимулюючи ушкодження органів. Клітини вродженої імунної системи виробляють активні форми кисню (АФК), такі як супероксид та перекис водню, які спрямовані на знищення патогенів. Тривалий процес запалення підвищує вироблення АФК, таким чином викликає оксидативний стрес, що призводить до ендотеліальної дисфункції. Внаслідок цього порушується регулювання тонусу та структури кровоносних судин. Коли запалення триває, біодоступність оксиду азоту знижується, змінюється його основна функція як вазодилататора таким чином, що вазодилатація знижується або відсутня. Ефекторні Т-клітини та регуляторні лімфоцити, що є частиною адаптивної імунної системи, відіграють певну роль у звуженні кровоносних судин при АГ. Сигнали від центральної нервової системи та антигенпрезентуючих клітин у периферичних тканинах активують диференціацію ефекторних Т-лімфоцитів та прискорюють її через фенотипи Th-1 та Th-17. Ефектори Th-1 та Th-17 беруть участь у запаленні, що призводить до підвищення артеріального тиску. Однією з частин CD4+ є регуляторні Т-клітини (Treg), які пригнічують активацію імунної відповіді, оскільки виробляють імуносупресивні цитокіни, такі як трансформуючий фактор росту (TGF)-β та інтерлейкін-10. Адаптивне перенесення Tregs-клітин може зменшити вираженість оксидативного стресу у кровоносних судинах, ендотеліальної дисфункції, інфільтрації аортальних макрофагів та Т-клітин, а також знизити рівень прозапальних цитокінів у плазмовому кровообігу. Інфільтрація клітин вродженого та адаптивного імунітету в нирки, стінку кровоносних судин та ділянку навколо них, що відбувається водночас зі стадіями запального процесу, такими як підвищення вивільнення цитокінів, утворення активних форм кисню та поява молекул адгезії, є характерними ознаками, які завжди відмічають при АГ [16]. Проведені дослідження підтверджують, що імунні клітини, такі як нейтрофіли, дендритні клітини, моноцити / макрофаги призводять до розвитку АГ та можуть викликати запалення судин [17]. Інтерферон-γ та інтерлейкін-17, що продукуються активованими Т-лімфоцитами, також зумовлюють розвиток АГ, індукуючи пошкодження внаслідок оксидативного стресу та ендотеліальної дисфункції. Однак регуляторні Т-клітини та альтернативно активовані макрофаги можуть відігравати захисну роль при АГ [18].

Раніше вважали, що ХК має ширший спектр уражень (у тому числі пов’язаних із виникненням АГ) та частіші позакишкові прояви порівняно з ВК [19]. Однак результати аналізу даних публічної бази UK Biobank, великого проспективного популяційного та багатоцентрового дослідження (понад 500 тис. учасників віком 37–69 років), що було зосереджено на генетичних та негенетичних факторах ризику захворювань у загальній популяції, показали, що пацієнти із ЗЗК мали вищий кумулятивний ризик АГ порівняно із загальною популяцією. Багатовимірний регресійний аналіз Кокса виявив, що частіше ВК, а не ХК чи некласифіковані ЗЗК, був незалежно пов’язаний з подальшим розвитком АГ (відносний ризик (ВР) 1,30; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,11–1,52; p=0,001) [20].

При ЗЗК існує вища ймовірність розвитку надзвичайно передчасних атеросклеротичних ССЗ. До цього призводять стійкий осередок запалення та імунна дисрегуляція, властиві ЗЗК. Цей факт викликає особливе занепокоєння, оскільки ССЗ посідають 2-ге місце серед причин смертності в цій популяції [21]. Незважаючи на відсутність загальноприйнятих факторів ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), як ВК, так і ХК незалежно пов’язані з підвищеним ризиком гострого інфаркту міокарда [22]. Серед нетрадиційних факторів ризику — молодший вік (≤40 років), жіноча стать, активність ЗЗК [23]. Встановлено, що ризик ІХС підвищений особливо у жінок молодого віку із ЗЗК, порівняно з пацієнтками без ЗЗК. Рівень СРБ та фібриногену в плазмі крові, а також кількість нейтрофілів у периферичній крові можуть бути потенційними предикторами, пов’язаними з виникненням ІХС у пацієнтів із ЗЗК [24]. Зі збільшенням віку ризик ССЗ корелює з традиційними кардіометаболічними факторами, такими як ожиріння, цукровий діабет, тютюнопаління та дисліпідемія [25].

Парадоксально, але пацієнти із ХК, як правило, мають нижчі рівні загального холестерину (ХС) та ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), при цьому концентрація ХС ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) та тригліцеридів залишається незмінною. Резекція клубової кишки та ілеоанальний анастомоз обернено корелюють із рівнем загального ХС та ХС ЛПНЩ у плазмі крові. У пацієнтів із ВК відзначають низький рівень тригліцеридів [26].

Встановлено, що загальний рівень ліпідів у сироватці крові у пацієнтів із ЗЗК негативно корелює з тяжкістю захворювання [27, 28]. Навпаки, повідомлялося, що активність ЗЗК є незалежним фактором ризику розвитку ССЗ [29]. Ця дилема пояснюється наявністю більш проатерогенного ліпідного профілю, що характеризується малими щільними частинками ХС ЛПНЩ та дисфункціональним ХС ЛПВЩ при хронічному запаленні, пов’язаному із ЗЗК [30].

Різні біомаркери зміненої імунної відповіді (окиснений ЛПНЩ, фібриноген, ядерний фактор (NF)-κB, інтерферон (IFN)-γ, фактор некрозу пухлини (TNF)-α та ендотеліальної дисфункції (ліганд CD40/CD40, ендотеліальні клітини-попередники, матриксна металопептидаза, молекула адгезії судинних клітин-1, молекула міжклітинної адгезії 1, P-селектин) вивчені та пов’язані із серцево-судинними подіями. Встановлено, що запальні маркери, рівень яких підвищений при ЗЗК, такі як СРБ, інтерлейкін (IL)-6, IL-1, IL-8 та TNF-α, є предикторами майбутніх серцево-судинних подій [31].

У проспективному дослідженні перевіряли гіпотезу про те, чи можуть поліморфні варіації гена NOD2/CARD15 впливати на ризик розвитку клінічно очевидної ІХС. Поліморфізми NOD2/CARD15 ARG702TRP, GLY908ARG та Leu1007fsinsC проаналізовані у 109 послідовних пацієнтів з ангіографічно підтвердженою ІХС та у 109 здорових осіб контрольної групи, підібраних за віком та статтю. Поліморфізми ARG702TRP, GLY908ARG та Leu1007fsinsC проаналізовані за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з подальшим рестрикційним розщепленням. Поширеність поліморфізму Leu1007fsinsC була значно підвищеною у пацієнтів з ІХС порівняно з контрольною групою (11,9 проти 1,8%; відношення шансів (ВШ) 7,2; 95% ДІ 1,5–32,9; p=0,01), особливо у тих, хто звертався з приводу гострого коронарного синдрому (ВШ 5,7; 95% ДІ 1,1–39,7; p=0,034 проти стабільної стенокардії). У пацієнтів з ІХС частота поліморфізму GLY908ARG була значно нижчою (1,8 проти 6,4% у контрольній групі; ВШ 0,05; 95% ДІ 0,01–0,69; p=0,031 при багатовимірному аналізі), а поширеність поліморфізму ARG702TRP — вищою порівняно з контрольною групою (10,1 проти 3,7%; ВШ 2,9; 95% ДІ 0,91–9,6; p=0,07). Таким чином, поліморфізми NOD2/CARD15 впливають на розвиток клінічно очевидної та ангіографічно задокументованої ІХС. Зокрема, поліморфізм Leu1007fsinsC пов’язаний з підвищеним ризиком клінічно очевидного та ангіографічно задокументованого коронарного атеросклерозу та клінічної дестабілізації коронарних бляшок, тоді як поліморфізм GLY908ARG продемонстрував захисний ефект на коронарний атерогенез. Ці кореляції були незалежними від факторів серцево-судинного ризику при багатовимірному аналізі. Результати дослідження можуть сприяти визначенню нового генетичного підходу для стратифікації профілю серцево-судинного ризику. Крім того, деякі генетичні фактори, такі як поширені поліморфізми в білку 2, що містить домен олігомеризації нуклеотидзв’язування / білка, що містить домен рекрутування каспази (NOD2/CARD15), були незалежно зареєстровані в патофізіології як атеросклерозу, так і ЗЗК [32].

Пацієнти із ЗЗК мають більшу товщину інтима — медіа сонної артерії, нижчу дилатацію, опосередковану кровотоком, та підвищену швидкість пульсової хвилі між сонною та стегновою артеріями, що є маркерами підвищеного серцево-судинного ризику. Крім того, у пацієнтів із ЗЗК відзначають підвищений ризик розвитку венозних та артеріальних тромботичних подій через гіперкоагуляційний стан, спричинений тромбоцитозом та активацією системи згортання крові [33]. Таким чином, ЗЗК та атеросклероз є прозапальними станами зі спільними незалежними основними механізмами імунної, ендотеліальної та тромбоцитарної дисфункції у генетично схильних осіб [23, 34].

Системне запалення разом з ендотеліальною дисфункцією, кальцифікацією та гіперкоагуляцією нерідко призводить до передчасного атеросклерозу у пацієнтів із ЗЗК. Жорсткість аорти — добре відомий судинний біомаркер та незалежний фактор ризику ССЗ. Нещодавні дослідження показали, що жорсткість аорти підвищена у дорослих із ЗЗК порівняно з контрольною групою. Цей зв’язок залежить від запального навантаження та тривалості захворювання та зменшується шляхом терапії протипухлинним некротичним фактором. Це має клінічне значення, оскільки вимірювання жорсткості аорти у пацієнтів із ЗЗК може покращити оцінку ризику, особливо в осіб без встановленого ССЗ. Крім того, ефективний контроль запалення може знизити серцево-судинний ризик у пацієнтів із ЗЗК шляхом зниження жорсткості аорти [14].

Субклінічний атеросклероз часто відмічають у пацієнтів із ЗЗК. Для виявлення субклінічного атеросклерозу використовуються різні діагностичні заходи, зокрема оцінку жорсткості артерій за швидкістю пульсової хвилі між сонною та стегновою артеріями, вимірювання товщини інтима — медіа сонної артерії, розширення артерій, опосередкованого потоком, та визначення кальцієвого балу коронарних артерій [35].

Контроль хронічного запалення при ЗЗК є ключем до зниження ризику розвитку ССЗ [36]. Важливим є адекватне лікування основного ЗЗК з метою досягнення та підтримки ремісії [33]. Крім того, пацієнти повинні пройти скринінг на наявність атеросклеротичних факторів ризику, таких як ожиріння, тютюнопаління, АГ, цукровий діабет, дисліпідемія [37].

Одним із найпоширеніших лікарських засобів, які застосовують при ЗЗК, є 5-аміносаліцилова кислота (5-АСК). Цей засіб має багато спільних фармакологічних характеристик з нестероїдними протизапальними препаратами, такими як ацетилсаліцилова кислота. Він може пригнічувати активацію тромбоцитів та знижувати ризик ІХС у пацієнтів із ЗЗК [38]. У великому данському загальнонаціональному популяційному дослідженні ризик ІХС був нижчим у пацієнтів із ЗЗК, які застосовували 5-АСК (коефіцієнт захворюваності (incidence rate ratio — IRR) 1,16; 95% ДІ 1,06–1,26), порівняно з тими, хто її не застосовував (IRR 1,36; 95% ДІ 1,22–1,51; p=0,02). Крім того, у пацієнтів, які довгостроково приймали 5-АСК, відзначали ще нижчий ризик ІХС (IRR 1,08; 95% ДІ 0,98–1,19). З іншого боку, в тому самому дослідженні виявили, що у пацієнтів, які потребували пероральних кортикостероїдів, відмічено вищий ризик ІХС (IRR 1,37; 95% ДІ 1,25–1,50) порівняно з пацієнтами, які ніколи не приймали кортикостероїдів (IRR 1,23; 95% ДІ 1,12–1,36; p<0,01) [39]. Фактично кортикостероїди можуть підвищувати ризик розвитку ССЗ у пацієнтів із ЗЗК, оскільки вони можуть посилювати деякі традиційні фактори ризику, такі як АГ, ожиріння, гіперліпідемія та інсулінорезистентність [40]. В іншому ретроспективному дослідженні у пацієнтів з ХК (але не з ВК), які тривалий час приймали кортикостероїди, відзначали підвищену частоту інфаркту міокарда порівняно із застосуванням інгібіторів TNF-α [41]. Однак прийом кортикостероїдів може бути показником тяжкості захворювання ЗЗК, що саме по собі пов’язане зі зростанням ризику ІХС [39].

Щодо інгібіторів TNF-α, дослідження вказують на потенційну захисну роль цих препаратів щодо атеросклерозу та ІХС. В експерименті in vitro інфліксимаб продемонстрував атеропротекторний ефект, відновлюючи білки зворотного транспорту ХС, які протидіють утворенню пінистих клітин шляхом позбавлення клітин від надлишку ХС [42].

Деякі інгібітори цитокінів, такі як інгібітор IL-6 тоцилізумаб, інгібітор TNF-α адалімумаб та блокатор рецептора IL-1 анакінра (який також блокує IL-1a та IL-1β), вивчені в дослідженнях для лікування ССЗ у загальній популяції, показали зниження рівня запальних маркерів, таких як СРБ, та помірну користь щодо результатів лікування ССЗ [43]. Дані щодо ролі в розвитку побічних ефектів нещодавно схвалених біологічних препаратів для лікування ЗЗК (ведолізумабу, устекінумабу) є недостатніми [38]. Необхідні подальші дослідження для оцінки їхнього профілю серцево-судинної безпеки при ЗЗК.

Таким чином, численні дослідження демонструють, що пацієнти із ЗЗК мають вищий ризик розвитку ССЗ, ніж загальна популяція. Подальші дослідження необхідні для вивчення патогенетичних зв’язків між ЗЗК та серцево-судинними подіями, які можуть включати системне запалення, дисфункцію судинного ендотелію, схильність до тромбозу та порушення ліпідного балансу. Щоб знизити ризик розвитку ССЗ, слід враховувати зміни способу життя, такі як відмова від тютюнопаління, корекція дієти та підвищення фізичної активності. Рекомендується посилити лікування пацієнтів із ЗЗК, щоб мінімізувати активність запального процесу та запобігти серцево-судинним подіям.

Список використаної літератури

1. Agrawal M., Jess T. (2022) Implications of the changing epidemiology of inflammatory bowel disease in a changing world. United Eur. Gastroenterol. J., 10(10): 1113–1120. doi: 10.1002/ueg2.12317.
2. Moran G.W., Gordon M., Sinopolou V. et al. (2025). British Society of Gastroenterology guidelines on inflammatory bowel disease in adults: 2025. Gut, 74(Suppl. 2): s1–s101. doi: 10.1136/gutjnl-2024-334395.
3. Clough J., Colwill M., Poullis A. et al. (2024) Biomarkers in inflammatory bowel disease: a practical guide. Therap. Adv. Gastroenterol., 17: 17562848241251600.
4. Hirten R.P., Danieletto M., Sanchez-Mayoret M. et al. (2025) Physiological Data Collected From Wearable Devices Identify and Predict Inflammatory Bowel Disease Flares. Gastroenterology, 168(5): 939–951.e5. doi: 10.1053/j.gastro.2024.12.024.
5. Li J., Xu M., Qian W. et al. (2023) Clinical value of fecal calprotectin for evaluating disease activity in patients with Crohn’s disease. Front. Physiol., 14: 1186665.
6. Ding N.S., Lee T., Bettenworth D. et al. (2021) Assessing aCCess to Investigations in Inflammatory Bowel Disease (ACCID): results from an international survey. Eur. J. Gastroenterol. Hepatol., 33(1S Suppl. 1): e837–e842.
7. Cainzos-Achirica M., Glassner K., Zawahir H.S. et al. (2020) Inflammatory Bowel Disease and Atherosclerotic Cardiovascular Disease: JACC Review Topic of the Week. J. Am. Coll. Cardiol., 76(24): 2895–2905. doi: 10.1016/j.jacc.2020.10.027.
8. Diez-Martin E., Hernandez-Suarez L., Muñoz-Villafranca C. et al. (2024) Inflammatory Bowel Disease: A Comprehensive Analysis of Molecular Bases, Predictive Biomarkers, Diagnostic Methods, and Therapeutic Options. Int. J. Mol. Sci., 25(13): 7062. doi: 10.3390/ijms25137062.
9. Pahwa R., Goyal A., Jialal I. (2024) Chronic Inflammation. In: StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publ.
10. D’Ascenzo F., Bruno F., Iannaccone M. et al. (2023) Patients with inflammatory bowel disease are at increased risk of atherothrombotic disease: A systematic review with meta-analysis. Int. J. Cardiol., 378: 96–104.
11. Kong P., Cui Z.Y., Huang X.F. et al. (2022) Inflammation and atherosclerosis: signaling pathways and therapeutic intervention. Signal Transduct. Target Ther., 7(1):131.
12. Cicalese S.M., da Silva J.F., Priviero F. et al. (2021) Vascular stress signaling in hypertension. Circ. Res., 128(7): 969–992. doi: 10.1161/circresaha.121.318053.
13. Harrison D.G., Coffman T.M., Wilcox C.S. (2021) Pathophysiology of Hypertension: The Mosaic Theory and Beyond. Circ. Res., 128(7): 847–863.
14. Zanoli L., Mikhailidis D.P., Bruno R.M. et al. (2020) Aortic stiffening is an extraintestinal manifestation of inflammatory bowel disease: review of the literature and expert panel statement. Angiology, 71(8): 689–697. doi: 10.1177/0003319720918509.
15. Zhou B., Perel P., Mensah G.A., Ezzati M. (2021) Global epidemiology, health burden and effective interventions for elevated blood pressure and hypertension. Nat. Rev. Cardiol., 18(11): 785–802. doi: 10.1038/s41569-021-00559-8.
16. Agita A., Alsagaff M.T. (2017) Inflammation, immunity, and hypertension. Acta Med. Indones., 49(2): 158–165.
17. Rizzoni D., De Ciuceis C., Szczepaniak P. et al. (2022) Immune System and Microvascular Remodeling in Humans. Hypertension, 79(4): 691–705.
18. Zhang Z., Zhao L., Zhou X. et al. (2023) Role of inflammation, immunity, and oxidative stress in hypertension: New insights and potential therapeutic targets. Front Immunol., 10: 13: 1098725. doi: 10.3389/fimmu.2022.1098725.
19. Rogler G., Singh A., Kavanaugh A., Rubin D.T. (2021) Extraintestinal Manifestations of Inflammatory Bowel Disease: Current Concepts, Treatment, and Implications for Disease Management. Gastroenterology, 161(4): 1118–1132.
20. He J., Zhang S., Qiu Y. et al. (2023) Ulcerative colitis increases risk of hypertension in a UK biobank cohort study. United Eur. Gastroenterol. J., 11(1): 19–30.
21. Annese V., Annunziata M.L., Petroni G.A. et al. (2025) Cardiovascular Complications Are Increased in Inflammatory Bowel Disease: A Path Toward Achievement of a Personalized Risk Estimation. J. Pers. Med., 15(9): 418.
22. Aniwan S., Pardi D.S., Tremaine W.J., Loftus Jr.E.V. (2018) Increased Risk of Acute Myocardial Infarction and Heart Failure in Patients With Inflammatory Bowel Diseases. Clin. Gastroenterol. Hepatol., 16(10): 1607–1615.
23. Sinh P., Cross R.K. (2024) Cardiovascular Comorbidities and Inflammatory Bowel Disease: Causes and Consequences. Gastroenterol. Hepatol., 20(4): 204–215.
24. Fang L., Gao H., Gao X. et al. (2022) Risks of Cardiovascular Events in Patients With Inflammatory Bowel Disease in China: A Retrospective Multicenter Cohort Study. Inflamm. Bowel Dis., 28(Suppl. 2): S52–S58. doi: 10.1093/ibd/izab326.
25. Lee M.T., Mahtta D., Chen L. et al. (2021) Premature Atherosclerotic Cardiovascular Disease Risk Among Patients with Inflammatory Bowel Disease. Am. J. Med., 134(8): 1047–1051. doi: 10.1016/j.amjmed.2021.02.029.
26. Soh H., Im J.P., Han K. et al. (2020) Crohn’s disease and ulcerative colitis are associated with different lipid profile disorders: a nationwide population-based study. Aliment. Pharmacol. Ther., 51(4): 446–456. doi: 10.1111/apt.15562.
27. Aarestrup J., Jess T., Kobylecki C.J. et al. (2019) Cardiovascular Risk Profile Among Patients With Inflammatory Bowel Disease: A Population-based Study of More Than 100 000 Individuals. J. Crohns Colitis, 13(3): 319–323. doi: 10.1093/ecco-jcc/jjy164.
28. Chen H., Li W., Hu J. et al. (2023) Association of serum lipids with inflammatory bowel disease: a systematic review and meta-analysis. Front. Med. (Lausanne), 10: 1198988. doi: 10.3389/fmed.2023.1198988.
29. Card T.R., Zittan E., Nguyen G.C., Grainge M.J. (2021) Disease Activity in Inflammatory Bowel Disease Is Associated With Arterial Vascular Disease. Inflamm. Bowel Dis., 27(5): 629–638. doi: 10.1093/ibd/izaa156.
30. Li S., Gao Y., Ma K. et al. (2021) Lipid-related protein NECTIN2 is an important marker in the progression of carotid atherosclerosis: An intersection of clinical and basic studies. J. Transl. Int. Med., 9(4): 294–306. doi: 10.2478/jtim-2021-0044.
31. Gravina A.G., Dallio M., Masarone M. et al. (2018) Vascular Endothelial Dysfunction in Inflammatory Bowel Diseases: Pharmacological and Nonpharmacological Targets. Oxid. Med. Cell Longev., 12: 2568569. doi: 10.1155/2018/2568569.
32. Galluzzo S., Patti G., Dicuonzo G. et al. (2011) Association between NOD2/CARD15 polymorphisms and coronary artery disease: a case-control study. Hum. Immunol., 72(8): 636–640. doi: 10.1016/j.humimm.2011.04.005.
33. Meda A., Fredrick F., Rathod U. et al. (2023) Cardiovascular Manifestations in Inflammatory Bowel Disease. Curr. Cardiol. Rev., 20(1): E241123223802.
34. Hansson G.K. (2017) Inflammation and Atherosclerosis: The End of a Controversy. Circulation, 136(20): 1875–1877. doi: 10.1161/circulationaha.117.030484.
35. Sleutjes J.A.M., Roeters van Lennep J.E., Janneke van der Woude C., de Vries A.C. (2021) Thromboembolic and atherosclerotic cardiovascular events in inflammatory bowel disease: epidemiology, pathogenesis and clinical management. Therap. Adv. Gastroenterol., 28: 17562848211032126.
36. Gordon H., Burisch J., Ellul P. et al. (2024) ECCO Guidelines on Extraintestinal Manifestations in Inflammatory Bowel Disease. J. Crohns Colitis, 18(1): 1–37.
37. Gabbiadini R., Dal Buono A., Mastrorocco E. et al. (2023) Atherosclerotic cardiovascular diseases in inflammatory bowel diseases: to the heart of the issue. Front. Cardiovasc. Med., 10: 1143293. doi: 10.3389/fcvm.2023.1143293.
38. Olivera P.A., Zuily S., Kotze P.G. et al. (2021) International consensus on the prevention of venous and arterial thrombotic events in patients with inflammatory bowel disease. Nat. Rev. Gastroenterol. Hepatol., 18: 857–873.
39. Rungoe C., Basit S., Ranthe M.F. et al. (2013) Risk of ischaemic heart disease in patients with inflammatory bowel disease: a nationwide danish cohort study. Gut, 62: 689–694. doi: 10.1136/gutjnl-2012-303285.
40. Massironi S., Mulinacci G., Gallo C. et al. (2023) The oft-overlooked cardiovascular complications of inflammatory bowel disease. Expert Rev. Clin. Immunol., 8: 1–17.
41. Lewis J.D., Scott F.I., Brensinger C.M. et al. (2018) Increased mortality rates with prolonged corticosteroid therapy when compared with antitumor necrosis factor-α-directed therapy for inflammatory bowel disease. Am. J. Gastroenterol., 113: 405–417. doi: 10.1038/ajg.2017.479.
42. Voloshyna I., Seshadri S., Anwar K. et al. (2014) Infliximab reverses suppression of cholesterol efflux proteins by TNF-α: a possible mechanism for modulation of atherogenesis. Biomed. Res. Int., 2014: 312647. doi: 10.1155/2014/312647.
43. Morton A.C., Rothman A.M.K., Greenwood J.P. et al. (2015) The effect of interleukin-1 receptor antagonist therapy on markers of inflammation in non-ST elevation acute coronary syndromes: the MRC-ILA Heart Study. Eur. Heart J., 36: 377–384.

Інформація про авторів:

Бенца Тетяна Михайлівна — докторка медичних наук, професорка, професорка кафедри терапії та ревматології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ, Україна. ORCID: 0000-0001-9427-2549. E-mail: [email protected]

Хайрнасов Руслан Наільович — кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри терапії, сімейної медицини, гематології та трансфузіології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ, Україна. ORCID: 0000-0002-7092-6752

Information about the authors:

Bentsa Tetiana M. — MD, Doctor of Medical Sciences, Full Professor, Professor of the Department of Therapy and Rheumatology, Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0001-9427-2549. E-mail: [email protected]

Khairnasov Ruslan N. — MD, PhD, Associate Professor of the Department of Therapy, Family Medicine, Hematology and Transfusiology, Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Kyiv, Ukraine. ORCID: 0000-0002-7092-6752

Надійшла до редакції/Received: 06.10.2025
Прийнято до друку/Accepted: 09.10.2025