Кесарів розтин і здоров’я новонароджених: ризики та довгострокові наслідки | Український Медичний Часопис

Мета: дослідити та оцінити ризики та довгострокові наслідки для здоров’я немовлят, що народилися шляхом кесаревого розтину (КР), особливості їх адаптації.

Об’єкт і методи дослідження. Проведено аналіз зарубіжних та вітчизняних літературних джерел на тему впливу КР на здоров’я та віддалені наслідки для новонароджених. Аналіз здійснений на основі інформаційного пошуку в бібліографічних базах даних: Web of Science, Scopus, Pub Med, American Collage of Physicians (ACP), Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club.

Результати. Показано, що діти, народжені за допомогою КР, піддаються вищому ризику розвитку транзиторного тахіпное та респіраторного дистрес-синдрому порівняно з тими, хто народився природним шляхом. Відсутність контакту з материнською мікрофлорою під час проходження через пологові шляхи може впливати на формування мікробіому новонародженого, що, своєю чергою, асоціюється з підвищеним ризиком розвитку бронхіальної астми та алергічних захворювань у майбутньому. Довгострокові наслідки КР також включають підвищений ризик розвитку метаболічних та імунних порушень. Деякі дослідження вказують на зв’язок між КР та підвищенням частоти ожиріння, цукрового діабету 1-го типу та інших автоімунних захворювань у дітей.

Висновки. Дослідження медичних аспектів новонароджених після КР є вкрай важливим для оптимізації неонатального догляду, розробки ефективних стратегій профілактики ускладнень та покращення довготривалих результатів для здоров’я дітей. Саме тому ця тема потребує детального аналізу та наукового обґрунтування. Хоча КР є необхідною процедурою в певних клінічних ситуаціях, його зростаюче використання без медичних показань викликає занепокоєння щодо потенційних ризиків для здоров’я новонароджених. Медичним працівникам слід ретельно зважувати показання до КР, враховуючи можливі неонатальні та довгострокові наслідки для здоров’я дітей.

Вступ

Кесарів розтин (КР) — одна з найпоширеніших хірургічних процедур у світі, і його частота продовжує зростати. Хоча КР часто є необхідним для збереження життя матері та дитини, збільшується кількість досліджень, які вказують на потенційні ризики та довгострокові наслідки для здоров’я новонароджених, пов’язані з цим методом розродження [1]. Одним із найбільш задокументованих ризиків є підвищена ймовірність розвитку респіраторних ускладнень у новонароджених після КР. Дослідження показують, що у дітей, народжених за допомогою КР, вищий ризик розвитку транзиторного тахіпное та респіраторного дистрес-синдрому (РДС) порівняно з тими, хто народився природним шляхом. Крім того, відсутність контакту з материнською мікрофлорою під час проходження через пологові шляхи може впливати на формування мікробіому новонародженого, що, своєю чергою, асоціюється з підвищеним ризиком розвитку бронхіальної астми (БА) та алергічних захворювань у майбутньому [1–3].

Довгострокові наслідки КР також включають підвищений ризик розвитку метаболічних та імунних порушень. Деякі дослідження вказують на зв’язок між КР та підвищенням частоти розвитку ожиріння, цукрового діабету (ЦД) 1-го типу та інших автоімунних захворювань у дітей. Механізми, що лежать в основі цих асоціацій, можуть бути пов’язані з порушенням раннього колонізування кишечнику корисними бактеріями та змінами в імунній відповіді організму [3, 4].

Мета: дослідити та оцінити ризики та довгострокові наслідки для здоров’я немовлят, які народилися за допомогою КР.

Об’єкт і методи дослідження

Проведено аналіз літературних джерел як зарубіжної, так і вітчизняної науки щодо впливу КР на здоров’я та віддалені наслідки для новонароджених. Аналіз здійснений на основі інформаційного пошуку в бібліографічних базах даних: Web of Science, Scopus, PubMed, American College of Physicians (ACP), Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club.

Результати

КР — хірургічна процедура, яка передбачає народження дитини через розріз черевної порожнини (лапаротомію) та матки (гістеротомію). Перший випадок КР задокументовано у 1020 р. н.е., і з того часу процедура значно еволюціонувала. Сьогодні КР є найпоширенішою хірургічною операцією у США: щороку її проводять понад 1 млн жінок [1].

Частота КР зросла з 5% у 1970 р. до 31,9% у 2016 р. Таке різке підвищення можна пояснити різними факторами, зокрема збільшенням віку породіль, медичними досягненнями, які дозволяють виношувати складні вагітності, та змінами в акушерській практиці. У 2022 р. у США зафіксовано понад 3,66 млн народжень, більшість з яких відбулися в результаті спонтанних або індукованих пологів. Дистоція пологів залишається найпоширенішим показанням до проведення первинного КР [1, 2].

З 1990-х років відзначають значне підвищення частоти КР через удосконалення медичних стандартів та пов’язані соціокультурні фактори. Це викликає занепокоєння щодо можливого надмірного використання процедури та пов’язаних із нею ризиків. Критики зазначають, що деякі КР можуть виконуватися без необхідності, наражаючи жінок і їхніх дітей на загрози для здоров’я. Крім того, підвищення частоти КР спричинило дискусії щодо впливу на витрати та ресурси системи охорони здоров’я [3–5].

Тривають дослідження, спрямовані на вивчення чинників, що зумовлюють зростання частоти КР, а також на розробку рекомендацій щодо доцільного використання цієї процедури. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), відмічають глобальне підвищення частоти КР: якщо у 1990 р. цей показник становив близько 7%, то у 2015 р. він становив 21%, перевищивши рекомендований ВООЗ оптимальний рівень у 10–15% [6]. Це зростання є тривожним, оскільки не всі КР є медично необхідними, і дедалі більше таких операцій проводяться без медичних показань, зокрема за бажанням матері. У щонайменше 15 країнах рівень КР перевищує 40%, зокрема в Домініканській Республіці, Бразилії, Єгипті та Туреччині [7, 8].

До факторів, що зумовлюють підвищення частоти КР, належать попередній КР, утруднені пологи, невизначені показники серцевої діяльності плода, підозра на макросомію, неправильне положення плода, індивідуалізований підхід до ведення пологів, юридичні аспекти та вибіркові КР серед освічених жінок [8–10].

В Україні показник перинатальної захворюваності та смертності значно вищий, ніж у країнах Європейського Союзу (згідно з даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ)). Відповідно до даних МОЗ України, у 2015 р. зафіксовано 2378 випадків смерті серед дітей у перші 28 днів життя, в Німеччині — 1449, у Польщі — 1122, Румунії — 1047. На стан здоров’я новонароджених впливає такий фактор, як гестаційний термін, проте не менш важливими є внутрішньоутробний стан плода, акушерська патологія, яка була показанням до оперативного розродження, анестезіологічне забезпечення та хірургічна техніка КР [14].

Попри різке збільшення кількості КР, загальне покращення неонатальних результатів залишається обмеженим. Зокрема, з урахуванням функціонування дихальної, імунної та нервової систем очевидно, що КР, особливо планові, чинять значний вплив на новонароджених у короткостроковій перспективі, а також визначають їхній довгостроковий прогноз [10–12].

Неонатальні ризики, пов’язані з КР

Дослідження свідчать, що у дітей, народжених шляхом КР, відмічають підвищений ризик розвитку респіраторних розладів, таких як РДС та транзиторне тахіпное новонароджених. Відсутність механічного тиску під час проходження через пологові шляхи може перешкоджати ефективному видаленню рідини з легень, що призводить до розвитку цих станів. Крім того, відсутність стресу, пов’язаного з природними пологами, може впливати на вивільнення гормонів, необхідних для адаптації новонародженого до позаутробного життя. У немовлят, народжених шляхом КР, рівень кортизолу в пуповинній крові був достовірно нижчим порівняно з немовлятами, народженими через природні пологи або за допомогою вакуум-екстракції [9, 14, 15], що може призводити до підвищеного ризику адаптаційних ускладнень, таких як РДС, персистуюче тахіпное або легенева гіпертензія, які потребують госпіталізації до відділення інтенсивної терапії новонароджених. Перинатальний стрес призводить до підвищеного вмісту катехоламінів і кортизолу в крові новонародженого. Це має важливе значення для формування зрілості легень та адаптації серцево-судинної системи до позаутробного життя [1, 13, 16, 20].

КР асоціюється з підвищеним ризиком розвитку імунологічних та метаболічних порушень у дітей. Зокрема у дітей, народжених шляхом КР, відмічають на 21% вищий ризик розвитку БА у віці до 12 років та на 59% вищий ризик ожиріння у віці до 5 років порівняно з тими, хто народився природним шляхом. Механізми, що лежать в основі цих асоціацій, можуть включати зміни в метаболізмі та розвитку імунної системи, пов’язані з відмінностями в мікробіоті кишечнику [14, 15, 21].

Спосіб народження значно впливає на формування мікробіоти кишечнику новонародженого. При природних пологах дитина отримує мікроорганізми від матері під час проходження через пологові шляхи, що сприяє заселенню кишечнику новонародженого такими бактеріями, як Lactobacillus та Bifidobacterium. Натомість при КР цей процес порушується, що може призвести до зменшення різноманіття мікробіоти та збільшення кількості потенційно патогенних мікроорганізмів. Ці зміни можуть впливати на імунну систему, підвищувати ризик розвитку алергічних та автоімунних захворювань [17–19]. Нормальний біоценоз, або нормальна автохтонна флора, являє собою складну асоціацію мікроорганізмів, що впливають на життєдіяльність одне одного і знаходяться в постійному взаємозв’язку з організмом хазяїна. Це об’єднання різних мікробних популяцій, що забезпечує біохімічну, метаболічну та імунологічну рівновагу, необхідну для підтримання здоров’я [15–17, 19].

S.E. Reznik та A.J. Akinyemi (2024) досліджували фекальні зразки (з дослідження Bronx MomBa Health Study), що класифіковані за способом розродження (вагінальні пологи / КР) та проаналізовані методом секвенування гена 16S рРНК у 4 часових точках протягом перших 2 років життя. Встановлено, що кількість представників типу Bacteroidota, асоційованих зі зниженим ризиком розвитку ожиріння та ЦД 2-го типу, була відносно меншою у немовлят, що народилися шляхом КР, натомість кількість представників типу Firmicutes — більшою. Крім того, у мікробіомі новонароджених після КР відмічено підвищений вміст представників роду Enterococcus, що пов’язуються з порушенням розвитку імунних клітин. Контакт із бактеріальними шляхами може ініціювати розвиток антибактеріальної імунної відповіді у новонародженого. Мікробіом кишечнику у немовлят, народжених вагінальним шляхом, порівняно з дітьми, народженими шляхом КР, сприяє розвитку метаболічної та імунної систем у неонатальний період [21].

Низкою дослідників запропоновано декілька механізмів, що пов’язують дисбактеріоз кишечнику новонароджених зі збільшенням маси тіла. Вони спричиняють зміну експресії генів у хазяїна, що веде до формування транскриптому, здатного утримувати більше калорій; безпосередньо впливають на процес засвоєння поживних речовин у кишечнику, що проявляється в підвищеному рівні енергії; а також збільшують вираженість системного запалення через вивільнення ліпополісахариду [22, 23].

Після народження мікробіом немовляти зазнає швидкої диверсифікації. Дослідження TEDDY [24] виокремило три чіткі фази еволюції кишкового мікробіому: фаза розвитку (3–14 міс) характеризується стрімкими змінами у складі мікробіому, які значною мірою залежать від способу народження та грудного вигодовування (ГВ). У перехідній фазі (15–20 міс) мікробіом починає демонструвати ознаки стабілізації, однак усе ще зазнає суттєвих змін свого складу. Важливу роль у цей період відіграють зміни в харчуванні, зокрема впровадження прикорму. Нарешті у стабільній фазі (31–46 міс) мікробіом досягає більш сталої та зрілої форми, яка нагадує мікробіом дорослої людини. Проте він усе ще може зазнавати впливу з боку харчування дитини та зовнішнього середовища. Формування мікробіому в перші роки життя має вирішальне значення для дозрівання імунної системи і, згідно з наявними даними, ранній контакт з мікроорганізмами є ключовим для «тренування» імунних клітин розрізняти шкідливі та нешкідливі антигени. Продемонстровано, що виключно ГВ частково відновлює порушений кишковий мікробіом у немовлят, народжених шляхом КР, що підкреслює важливість характеру вигодовування в цих випадках [25, 26].

Порушена передача материнського мікробіому під час КР, зокрема кишкових бактерій, асоціюється з підвищеною відносною кількістю умовно-патогенних мікроорганізмів у калі. Мікробна колонізація новонародженого є важливою складовою нормальних пологів. Кишковий мікробіом відіграє ключову роль у програмуванні метаболізму та функції імунної системи хазяїна, що має як негайні, так і довготривалі наслідки для здоров’я. Під час вагінальних пологів новонароджений зазнає впливу різноманітних материнських мікроорганізмів, серед яких є специфічні фекальні мікроби, які колонізують кишечник дитини. КР усуває контакт немовляти з материнськими мікробами, перешкоджаючи вертикальній передачі кишкових мікроорганізмів [27–30].

КР пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку різних несприятливих аспектів ГВ. До них належать затримка початку ГВ, його скорочена тривалість, неефективна поведінка під час ГВ, зменшений об’єм споживання грудного молока в перші 5 днів життя [31, 32]. З огляду на мікробіологічні та імуномодулювальні властивості грудного молока, цілком ймовірно, що відмінності у практиці вигодовування між немовлятами, народженими за допомогою КР, і тими, що народилися вагінально, можуть частково пояснювати виявлені мікробіологічні та епідеміологічні розбіжності між цими групами. Це явище також частково пояснює, чому відмінності у складі кишкового мікробіому немовлят зменшуються після припинення ГВ [30, 33–35].

За даними S. Thavagnanam та співавторів (2008), діти, народжені шляхом КР, мають змінену кишкову бактеріальну колонізацію і, отже, можуть мати підвищений ризик розвитку БА [36], хоча результати попередніх досліджень, які вивчали зв’язок між КР і БА, були суперечливими. Результати дослідження показали, що для дітей, народжених шляхом КР, характерний на 20% вищий ризик розвитку БА порівняно з тими, хто народився природним шляхом. Цей зв’язок залишався статистично значущим навіть при аналізі лише випадків БА у дитячому віці (до 18 років) [36, 37].

За результатами дослідження B. Darabi та співавторів (2019), КР асоціюється з підвищеним ризиком розвитку дитячої БА (відносний ризик 1,20; p<0,001). Зв’язок між невідкладним та плановим КР і дитячою БА був достовірним із відносним ризиком 1,18 (p<0,001) у 13 дослідженнях та 1,23 (p<0,001) у 13 дослідженнях відповідно [38]. Поточні дослідження вказують на слабкий або помірний причинно-наслідковий зв’язок між деякими модифікованими поведінковими факторами або впливом у період вагітності (збільшення маси тіла або ожиріння матері, застосування антибіотиків або парацетамолу, стрес у матері), перинатального періоду (КР) або після народження (тяжке інфікування респіраторно-синцитіальним вірусом, надмірна маса тіла або ожиріння, наявність цвілі чи грибів у приміщенні, забруднення повітря) на дитячу БА, але ці очевидні докази повинні бути підтверджені в інтервенційних або в добре спланованих проспективних дослідженнях [39].

Виявлено негативний вплив на нервово-психічний розвиток новонароджених, що народилися шляхом КР. Зокрема T. Yoshida та співавтори (2023) у великому когортному дослідженні встановили, що діти, які народилися за допомогою КР, мали вищий ризик розладів аутичного спектра у віці 3 років, ніж діти, народжені шляхом вагінальних пологів. Крім того, у дітей жіночої статі, народжених шляхом КР, вищий ризик затримки моторики та розладів аутичного спектра, ніж у дітей жіночої статі, народжених шляхом вагінальних пологів. Однак у немовлят чоловічої статі, народжених за допомогою КР, не виявлено значно вищого ризику розладів нервової системи [40].

Висновок

Дослідження медичних аспектів новонароджених після КР є вкрай важливим для оптимізації неонатального догляду, розробки ефективних стратегій профілактики ускладнень та покращення довготривалих результатів для здоров’я дітей. Саме тому ця тема потребує детального аналізу та наукового обґрунтування. Хоча КР є необхідною процедурою в певних клінічних ситуаціях, його зростаюче використання без медичних показань викликає занепокоєння щодо потенційних ризиків для здоров’я новонароджених. ВООЗ рекомендує, щоб частка КР не перевищувала 10–15% від загальної кількості пологів, однак останніми десятиліттями цей показник у світі стрімко зростає [41]. Медичним працівникам слід ретельно зважувати показання до КР, враховуючи можливі неонатальні та довгострокові наслідки для здоров’я дітей.

Список використаної літератури

1. Słabuszewska-Jóźwiak A., Szymański J.K., Ciebiera M. et al. (2020) Pediatrics Consequences of Caesarean Section-A Systematic Review and Meta-Analysis. Int. J. Environ. Res. Public Health, 17(21): 8031. DOI: 10.3390/ijerph17218031.
2. Yeganegi M., Bahrami R., Azizi S. et al. (2024) Caesarean section and respiratory system disorders in newborns. Eur. J. Obstetr. Gynecol. Reproducti. Biol., 23: 100336.
3. Ranjbar A., Ghamsari S., Taeidi E. et al. (2023) Does cesarean section prevent adverse neonatal outcomes associated with meconium amniotic fluid? Gynecol. Obstetr. Clin. Med., 3(4): 241–244. doi.org/10.1016/j.gocm.2023.09.001.
4. Costa-Ramón A., Kortelainen M., Rodríguez-González A., Sääksvuori L. (2022) The Long-Run Effects of Cesarean Sections J. Human Res., 57(6): 2048–2085.
5. Rahman M., Khan N., Rahman A. et al. (2022) Long-term effects of caesarean delivery on health and behavioural outcomes of the mother and child in Bangladesh. J. Health Popul. Nutr., 41: 45. doi.org/10.1186/s41043-022-00326-6.
6. Sung S., Mikes B.A., Martingano D.J., Mahdy H. (2025) Cesarean Delivery. In: StatPearls. Treasure Island (FL): StatPearls Publ.
7. Ye J., Zhang J., Mikolajczyk R. et al. (2016)Association between rates of caesarean section and maternal andneonatal mortality in the 21st century: a worldwide population‐based ecological study with longitudinal data. BJOG Int. J. Obstet. Gynaecol., 123(5): 745–753. DOI: 10.1111/1471-0528.13592.
8. Elbay A., Celik U., Celik B. et al. (2016) Intraocular pressure in infants and its association with hormonal changes with vaginal birth versus cesarean section. Int. Ophthalmol., 36(6): 855–860. DOI: 10.1007/s10792-016-0215-6.
9. Costa-Ramón A.M., Rodríguez-González A., Serra-Burriel M., Campillo-Artero C. (2018) It’s about time: Cesarean sections and neonatal health. J. Health Economics, 59: 46–59. doi.org/10.1016/j.jhealeco.2018.03.004.
10. Sandall J., Tribe R.M., Avery L. et al. (2018) Short-term and long-term effects of caesarean section on the health of women and children. Lancet, 392: 1349–1357.
11. Yeganegi M., Bahrami R., Azizi S. et al. (2024) Caesarean section and respiratory system disorders in newborns. Eur. J. Obstetr. Gynecol. Reproduct. Biol., 23: 100336.
12. Magne F., Puchi S.A., Carvajal B., Gotteland M. (2017) The elevated rateof cesarean section and its contribution to non‐communicablechronic diseases in Latin America: the growing involvement of the microbiota. Front. Pediatr., 5: 24.
13. Sandall J., Tribe R.M., Avery L. et al. (2018) Short‐term and long‐term effectsof caesarean section on the health of women and children. Lancet, 392: 1349–1357.
14. Hladchuk I., Volianska A., Herman Y., Hryhurko D. (2019) Comparative analysis of neonatal outcomes after classical (M. Stark) and modified cesarean section. Visnyk of Vinnytsia National Medical University, 23(3): 13.
15. Polos J., Fletcher J. (2019) Caesarean section and children’s health: A quasi-experimental design. Popul. Stud. (Camb.), 73(3): 353–368.
16. Klymenko T., Sorokolat Y., Holiuk K. (2013) On the health status of newborns delivered by cesarean section. Tavriyskyi Mediko-Biolohichnyi Vіsnyk, 16(2, part 2): 62.
17. Pochynok T., Klymchuk V. (2014) Cesarean section as a risk factor for the development of somatic pathology in children. Neonatol. Surg. Perinat. Med., 4(2): 117–123.
18. Das U., Rout N.R. (2024) Impact of normal vs. caesarean deliveries on child nutritional status and mortality in India: insights from NFHS-5 data. Das and Rout BMC Pediatr., 24: 781. doi.org/10.1186/s12887-024-05149-4.
19. Keag O.E., Norman J.E., Stock S.J. (2018) Long-term risks and benefits associated with cesarean delivery for mother, baby, and subsequent pregnancies: systematic review and meta-analysis. PLoS Med., 15(1): e1002494.
20. Stokholm J., Sevelsted A., Bønnelykke K., Bisgaard H. (2014) Maternal propensity for infections and risk of childhood asthma: a registry-based cohort study. Lancet Respir. Med., 2(8): 631–637. DOI: 10.1016/S2213-2600(14)70152-3.
21. Reznik S.E., Akinyemi A.J., Harary D. et al. (2024) The effect of cesarean delivery on the neonatal gut microbiome in an underresourced population in the Bronx, NY, USA. BMC Pediatrics, 24: 450. doi.org/10.1186/s12887-024-04908-7.
22. Rutayisire E., Huang K., Liu Y., Tao F.B. (2016) The mode of delivery affects the diversity and colonization pattern of the gut microbiota during the first year of infants’ life: a systematic review. BMC Gastroenterol., 16(1): 86.
23. Wang X., Cui H., Li N. et al. (2024) Impact of vaginal seeding on the gut microbiome of infants born via cesarean section: A systematic review. J. Infect., 89(6): 106348.
24. Stewart C.J., Ajami N.J., O’Brien J.L. et al. (2018)Temporal development of the gut microbiome in early childhood from the TEDDY study. Nature, 562: 583–588.
25. Catassi, G., Mateo, S.G., Occhionero, A.S. et al. (2024)The importance of gut microbiome in the perinatal period. Eur. J. Pediatr., 183: 5085–5101.
26. Davis E.C., Castagna V.P., Sela D.A. et al. (2022) Gut microbiome and breast-feeding: implications for early immune development. J. Allergy Clin. Immunol., 150: 523–534.
27. Fricke W.F., Ravel J.(2022) More data needed on neonatal microbiome seeding. Microbiome, 10: 88. doi.org/10.1186/s40168-022-01282-3.
28. Pivrncova E., Kotaskova I., Thon V., Neonatal Diet and Gut Microbiome Development (2022) After C-Section During the First Three Months After Birth: A Systematic Review. Front. Nutr., 9: 941549. DOI: 10.3389/fnut.2022.941549.
29. Korpela K. (2021) Impact of Delivery Mode on Infant Gut Microbiota. Ann. Nutr. Metab., 30: 1–9. DOI: 10.1159/000518498.
30. Stinson L.F., Payne M.S., Keelan J.A. (2018) A Critical Review of the Bacterial Baptism Hypothesis and the Impact of Cesarean Delivery on the Infant Microbiome. Front. Med., 5: 135.
31. Mueller N.T., Hourigan S.K., Hoffmann D.E. et al. (2019) Bacterial Baptism: Scientific, Medical, and Regulatory Issues Raised by Vaginal Seeding of C-Section-Born Babies. J. Law Med. Ethics, 47(4): 568–578. DOI: 10.1177/1073110519897732.
32. Arboleya S., Suárez M., Fernández N. et al. (2018) C-section and the Neonatal Gut Microbiome Acquisition: Consequences for Future Health. Ann. Nutr. Metab., 73 (Suppl. 3): 17–23. DOI: 10.1159/000490843.
33. Hoang D.M., Levy E.I., Vandenplas Y. (2021) The impact of Caesarean section on the infant gut microbiome. Acta Paediatr., 110(1): 60–67. DOI: 10.1111/apa.15501.
34. Liu Y., Li H.T., Zhou S.J. et al. (2023) Effects of vaginal seeding on gut microbiota, body mass index, and allergy risks in infants born through cesarean delivery: a randomized clinical trial. Am. J. Obstet. Gynecol. MFM., 5(1): 100793.
35. Liu Y., Li H.T., Zhou S.J. et al. (2023) Effects of vaginal seeding on gut microbiota, body mass index, and allergy risks in infants born through cesarean delivery: a randomized clinical trial. Am. J. Obstet. Gynecol. MFM, 5(1): 100793.
36. Thavagnanam S., Fleming J., Bromley A. et al. (2008) A meta-analysis of the association between Caesarean section and childhood asthma. Clin. Exp. Allergy, 38(4): 629–633. DOI: 10.1111/j.1365-2222.2007.02780.x.
37. Roduit C., Scholtens S., de Jongste J.C. et al. (2009) Asthma at 8 years of age in children born by caesarean section. Thorax, 64(2): 107–113.
38. Darabi B., Rahmati S., HafeziAhmadi M.R. et al. (2019)The association between caesarean section and childhood asthma: an updated systematic review and meta-analysis. Allergy Asthma Clin. Immunol., 15: 62.
39. Castro-Rodriguez J.A., Forno E., Rodriguez-Martinez C.E., Celedón J.C. (2016) Risk and Protective Factors for Childhood Asthma: What Is the Evidence? J. Allergy Clin. Immunol. Pract., 4(6): 1111–1122. DOI: 10.1016/j.jaip.2016.05.003.
40. Abreo A., Gebretsadik T., Stone C.A., Hartert T.V. (2018) The impact of modifiable risk factor reduction on childhood asthma development. Clin. Transl. Med., 7(1): 15.
41. Yoshida T., Matsumura K., Hatakeyama T. et al. (2023) Association between Cesarean section and neurodevelopmental disorders in a Japanese birth cohort: the Japan Environment and Children’s Study. BMC Pediatr., 23: 306.
42. Arboleya S., Suárez M., Fernández N. et al. (2018) C-section and the Neonatal Gut Microbiome Acquisition: Consequences for Future Health. Ann. Nutr. Metab., 73 (Suppl. 3): 17–23. DOI: 10.1159/000490843.

Інформація про авторів:

Дебрецені Олена Валеріївна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри педіатрії з дитячими інфекційними хворобами медичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна.

Дебрецені Крістіан Олександрович — старший викладач кафедри терапії та сімейної медицини ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна.

Мигович Іван Іванович — кандидат медичних наук, доцент кафедри терапії та сімейної медицини ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород, Україна.

Information about the authors:

Debretseni Olena V. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Pediatrics with Pediatric Infectious Diseases, Faculty of Medicine, Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine.

Debretseni Christian O. — Senior Lecturer, Department of Therapy and Family Medicine, Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine.

Myhovych Ivan I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Therapy and Family Medicine, Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine.

Надійшла до редакції/Received: 06.10.2025
Прийнято до друку/Accepted: 09.10.2025