Оптимізація очікувальної тактики при функціональних кістах з метою зменшення вираженості симптомів, прискорення регресії і попередження ризиків

Оваріальні кісти є одними з найпоширеніших структурних змін, що діагностуються у жінок репродуктивного віку, та становлять значну частку звернень у гінекологічній практиці й обговорень під час рутинних ультразвукових скринінгів [1, 2]. При цьому критично важливим аспектом сучасної клінічної оцінки є розмежування між фізіологічними (функціональними) кістами, які не потребують активного втручання, та патологічними новоутвореннями, щодо яких доречна онкологічна настороженість.

Частота виявлення та значення для клінічної практики

За даними масштабних популяційних ультразвукових досліджень (УЗД), поширеність асимптомних функціональних кіст у жінок віком 25–40 років становить близько 7% [3]. У певних популяційних групах цей показник може сягати 10–24%, особливо серед жінок молодого віку з нерегулярним менструальним циклом. У постменопаузальний період частота виявлення простих кіст, які найчастіше діагностують ретроспективно під час скринінгових досліджень, досягає 18% [4].

Особливу клінічну значущість мають функціональні кісти у підлітків упродовж перших 1–2 років після менархе, коли овуляторна функція ще не є стабільною, а менструальні цик­ли часто мають ановуляторний характер. У цьому віковому сегменті частота фолікулярних кіст може бути підвищеною, хоча у більшості випадків вони не супроводжуються ускладненнями та зазнають спонтанного зворотного розвитку [5].

Групи ризику та клінічні особливості

Формування фолікулярних кіст, одного з варіантів функціональних, асоціюється з низкою ендогенних та екзогенних факторів, що впливають на регуляцію овуляторного циклу. До основних предикторів належать гормональні порушення, хронічний психоемоційний стрес, значні коливання маси тіла — як у напрямку ожиріння, так і при істотному схудненні, — патології щитоподібної залози, гіперпролактинемія, ранній післяпологовий період, а також фармакологічна індукція овуляції (наприклад при лікуванні безпліддя) [6].

Особливу клінічну категорію становлять жінки із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), у яких хронічне порушення овуляторного циклу супроводжується підвищеним ризиком персистенції фолікулярних структур. Аналогічним чином значущу клінічну увагу слід приділяти пацієнткам, які проходять лікування із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій: наявність великих фолікулярних кіст на початку стимуляційного циклу може зумовити відтермінування протоколу, оскільки підвищений рівень естрогенів негативно впливає на ефективність контрольованої оваріальної стимуляції [7].

У вагітних найпоширенішими функціональними утвореннями є кісти жовтого тіла, що утворюються після овуляції та виконують критичну роль на ранніх етапах гестації завдяки продукції прогестерону, необхідного для підтримки імплантації та раннього ембріонального розвит­ку. Водночас фолікулярні кісти також можуть бути випадковою знахідкою в І триместр, особливо якщо вагітності передував ановуляторний цикл [8].

Природний перебіг: сценарії регресії та ускладнення

Класичною характеристикою фолікулярних кіст є їхня висока здатність до спонтанної резорбції. Згідно з даними проспективних когортних досліджень, близько 70–80% фолікулярних кіст піддаються регресії протягом 2–3 менструальних циклів (8–12 тиж) без необхідності будь-якого активного медичного втручання [9]. Цей патерн відзначають як у жінок репродуктивного віку, так і в постменопаузальній популяції.

У великому дослідженні, що включало спостереження за простими унілокулярними кістами яєчників розміром <10 см у жінок постменопаузального віку, встановлено, що 69% з них зникли спонтанно протягом періоду спостереження. Важливо, що серед цих випадків не виявлено жодної злоякісної трансформації [10]. Аналогічна частота регресії підтверджена також у дослідженнях, проведених серед пацієнток у пременопаузальний період.

Механізм природної резорбції фолікулярних кіст переважно ґрунтується на відновленні нормального гормонального циклу. Після нормалізації рівнів фолікуло­стимулювального та лютеїнізуючого гормону впродовж наступних циклів відбувається апоптоз клітин фолікулярної стінки, а накопичена рідина поступово реабсорбується в навколишні тканини [11].

У більшості випадків фолікулярні кісти не досягають значних розмірів: їхній діаметр зазвичай становить 3–8 см (рис. 1). Однак у поодиноких випадках описано формування кіст розміром понад 10 см. Утворення, що зберігаються понад 8–12 тиж без ознак регресії, потребують додаткової діагностичної оцінки з метою виключення інших патологічних процесів — таких як ендометріоїдні кісти, цистаденоми чи неопластичні пухлини [5, 12].

Рисунок 1. Доброякісна фолікулярна кіста розміром 4,5 см (Ed Uthman, MD, CC BY 2.0)

Ускладнення: частота та клінічне значення

Незважаючи на свій доброякісний характер, фолікулярні кісти яєчників можуть стати джерелом гострих гінекологічних ускладнень, що потребують невідкладного медичного втручання. Одним із найсерйозніших таких станів є перекрут яєчника — патологія, за якої кіста провокує обертання яєчника разом із його судинною ніжкою навколо власної осі. Це призводить до порушення венозного та артеріального відтоку, ішемії та, у разі затримки діагностики, некрозу тканини [13].

Найчастіше перекрут виникає при кістах середніх розмірів (5–10 см), і понад 80% випадків асоціюються з оваріальними утвореннями діаметром ≥5 см [14]. Парадоксально, але саме кісти середнього розміру мають найвищий ризик перекруту через поєднання мобільності й достатньої маси. Натомість надмірно великі кісти (>15–20 см), попри візуальну вираженість, мають нижчу схильність до перекруту через відносну фіксованість і статичність у черевній порожнині [15].

Ще одне потенційне ускладнення — розрив фолікулярної кісти, що супроводжується проривом стінки та витоком серозного або геморагічного вмісту в черевну порожнину. Такий стан, як правило, проявляється раптовим больовим синдромом, ознаками локального подразнення очеревини, а в окремих випадках — ознаками внутрішньочеревної кровотечі. У більшості випадків розрив не потребує активного лікування, проте при геморагічних кістах жовтого тіла можливий розвиток значної гемоабдоміни, що потребує хірургічного втручання [16].

Також у клінічній практиці відмічаються геморагічні функціональні кісти, при яких у порожнині кісти накопичується кров (рис. 2). Так, рясне кровопостачання та пухкість тканин функціональних кіст яєчників в однієї третини пацієнток призводять до внутрішніх крововиливів у просвіт кісти, іноді з формуванням інтракістозної гематоми, що супроводжується больовим синдромом. Перерозтягнення капсули кісти може призвести до її розриву та кровотечі в черевну порожнину. Проте найчастіше стан має сприятливий перебіг: кров поступово резорбується, а сама кіста регресує. За даними УЗД, такі кісти мають характерну ехогенну структуру із «сітчастим» або згорткоподібним вмістом без внутрішньокістозного кровотоку в допплерівському режимі [5].

Рисунок 2. Геморагічна кіста яєчника, виявлена як випадкова знахідка у 42-річної жінки (M­ikael Häggström, CC0, via Wikimedia Commons)

Слід наголосити, що загальна частота ускладнень фолікулярних кіст залишається низькою, особливо в контексті їх високої поширеності. Перекрути, розриви чи внутрішньочеревні кровотечі — радше виняток, ніж правило. Водночас подібні сценарії потребують швидкої діагностики й терапії, адже несвоєчасне втручання може призвести до втрати функції яєчника та зниження репродуктивного потенціалу [15].

Висновки щодо природного перебігу

Резюмуючи, слід зазначити, що фолікулярна кіста яєчника у переважній більшості випадків є доброякісним, самообмеженим функціональним утворенням, яке не становить безпосередньої загрози для життя або здоров’я жінки. За умови відсутності клінічно значущих симптомів та стабільних ультразвукових характеристик така кіста не потребує негайного втручання, а лише спостереження та динамічного клінічного моніторингу [3, 15].

Основні принципи консервативної терапії: стандарт і нові можливості

На сьогодні загальновизнаним стандартом ведення фолікулярних кіст яєчників у жінок репродуктивного віку є консервативна, очікувальна тактика, яка передбачає регулярне ультразвукове спостереження, клінічний моніторинг і симптоматичне лікування без активного втручання на первинному етапі. Основна ідея цього підходу полягає в тому, щоб дати організму можливість самостійно завершити цикл регресії кісти, уникаючи надмірного медикаментозного чи хірургічного впливу, а також знижуючи ризик ятрогенних ускладнень [5].

Так, у більшості випадків рекомендується тактика «пильного очікування», про що йдеться в настановах Королівського коледжу акушерів-гінекологів [15, 16]. Згідно з рекомендаціями Американської колегії акушерів-гінекологів (American College of Obstetricians and Gynecologists), спостереження рекомендується, коли морфологія кісти при ультразвуковому дослідженні вказує на доброякісний характер захворювання або коли морфологія менш визначена, але є вагома причина уникнути хірургічного втручання [5].

Для полегшення симптомів найчастіше застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) або парацетамол. Ці препарати ефективно купірують біль та дискомфорт, але не впливають на швидкість або ймовірність зворотного розвитку фолікулярної кісти.

Протягом тривалого часу також використовувалися комбіновані оральні контрацептиви (КОК) з метою стимуляції регресії функціональних кіст. Однак сучасні доказові дані однозначно свідчать про те, що КОК не прискорюють зникнення вже сформованих кіст, а лише знижують ризик утворення нових, пригнічуючи овуляторну активність [18]. У зв’язку з цим їх рутинне застосування з метою лікування наявних фолікулярних кіст не рекомендоване.

Попри це, клінічна практика демонструє зростання зацікавленості в альтернативних терапевтичних підходах, які мають на меті покращення якості життя пацієнток. Одним із таких напрямів є використання ферментної терапії, зокрема препарату на основі фібринолітичних та протеолітичних ферментів, таких як стрептокіназа та стрептодорназа. Клінічні спостереження свідчать, що ДІСТ­РЕПТАЗА Діст­репт сприяє прискоренню процесу регресії, зменшує вираженість запального компонента та скорочує тривалість симптомів.

Сучасний ферментний препарат у консервативній гінекології

Єдиним в Україні препаратом стрептокінази (15 000 МО) та стрептодорнази (1250 МО), що має показання до лікування гінекологічної патології, є ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт. Цей препарат входить у перелік оригінальних (інноваційних) лікарських засобів, зареєстрованих в Україні, станом на 15.09.2025 р.

Цей лікарський засіб поєднує два потужних дістрепт-ферменти: стрептокіназу — фібринолітик та стрептодорназу — протеолітик, які діють синергічно й сприяють розщепленню фібринових утворень і некротичних мас у тканинах малого таза, нормалізації мікроциркуляції, полегшують доступ антибіотиків або хімієтерапевтичних засобів до вогнища запалення. Один ректальний супозиторій містить 15 000 МО стрептокінази (активатора плазміногену, що міститься у крові людини і під впливом стрептокінази перетворюється у плазмін, який має властивість розчиняти згустки крові) та 1 250 МО стрептодорнази (ферменту, який розчиняє скупчення нуклеопротеїдів, мертвих клітин або гною, не впливаючи при цьому на живі клітини і їхні фізіологічні функції). Ці ферменти отримані з бактерій штаму Streptococcus equisimilis H46A, мають доведену здатність руйнувати фібринові «скелети» запальних інфільтратів [19–21]. До того ж стрептокіназа відповідає параметрам GenBank, USA (streptokinaza) [22] та є стандартом для препаратів стрептокінази, дозволених ВООЗ [23].

Фармакологічна дія і механізм у гінекології

Комбінація ферментів протеолітичного (стрептодорназа в дозі 1250 МО) та фібринолітичного (стрептокіназа — 15 000 МО) демонструють протизапальний, фібринолітичний та протеолітичний вплив у вогнищі запального процесу (рис. 3). Стрептокіназа реалізує свій вплив через активацію проензиму плазміногену, перетворення фібринового каркасу мікротромбів у розчинну форму, що сприяє лізису згустків крові у порожнині кісти. Стрептодорназа являє собою фермент дезоксирибонуклеазу, що призводить до руйнування ДНК, нуклеотидів і нуклеозидів, у результаті чого розчиняються «містки» нуклеопротеїнів мертвих і коагульованих клітин, полегшується резорбція пошкоджених клітин і олігопротеїнів, активізується фагоцитоз за відсутності впливу на здорові клітини. Але при цьому не впливає на структуру і функцію здорових клітин. За наявності стрептокінази і стрептодорнази значно зростає концентрація фагоцитів, поліпшується їх рухливість, збільшується частка завершеного фагоцитозу. Тому застосування препарату ензимотерапії пришвидшує лізис лейкоцитарних мас, сприяє усуненню інфільтрації, набряку та інших проявів запалення, сприяє швидкій резорбції рідини кіст, а також запобігає розвитку склеротичних процесів. Покращення кровообігу в яєчниках сприяє відновленню їх гормонпродукуючої функції та попереджує появу рецидиву функціональних кіст [24, 25].

Рисунок 3. Однокамерне утворення (unilocular cyst) великих розмірів 70х64 мм з товстими стінками та поодинокими кольоровими локусами по периферії при кольоровому допплерівському картуванні (КДК), гетерогенної ехоструктури із ділянками внутрішньої ехогенності (фібринові нитки / hemorrhagic component). Виявлена як випадкова знахідка у 30-річної жінки (за даними Мельника Ю. М.)

У сучасній гінекологічній практиці, зокрема на території Польщі, Угорщини, Болгарії, України і загалом 14 країн світу, ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт активно застосовується у складі комплексного лікування хронічного сальпінгоофориту, інфільтративно-запальних та спайкових ускладнень, запальних кіст яєчників, а також знаходить нові терапевтичні показання — як патогенетично обґрунтований засіб при консервативному веденні функціональних та геморагічних кіст яєчників. Застосування препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт в таких випадках дає змогу потенційно прискорити регресію кістозного процесу, зменшити вираженість клінічних проявів болю та дискомфорту, зменшити ризик рецидиву, розриву та оперативного втручання, а також покращити загальний прогноз і якість життя пацієнток [22].

Потенційні переваги при фолікулярних кістах

Застосування препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт саме при фолікулярних кістах базується на декількох позитивних ефектах [21, 22]:

• прискорення розсмоктування кісти за рахунок лізису ексудату та геморагічних скупчень в осередку кісти, фібринових елементів або мікроадгезій навколо кісти, а також поліпшення мікроциркуляції в зоні патологічного процесу;
• зменшення вираженості болю й запалення завдяки розсмоктуванню ексудату і зменшенню локального набряку, що швидко позначається на самопочутті пацієнтки;
• відновлення кровообігу в яєчниках призводить до нормалізації їх функції та попереджує рецидиви кіст;
• оптимізація якості життя не лише завдяки швидшому зникненню болю, а й зниженню психологічного дискомфорту через динаміку ультразвукової картини («кіста швидко зникає на контрольному УЗД»).

Потенційне зменшення потреби в оперативному втручанні порівняно із традиційним спостереженням.

Типова схема застосування: по 1 супозиторію ректально тричі на добу протягом 3 днів, наступні 3 дні — по 1 супозиторію 2 рази на добу, насамкінець 3 дні — по 1 супозиторію 1 раз на добу перед сном (курс 9 днів). Препарат зберігають у холодильнику для збереження активності ферментів [19].

Безпека і переносимість препарату

Комбінація стрептокінази та стрептодорнази у складі препарату ДІСТРЕПАТАЗА Дістрепт має хороший профіль безпеки завдяки контролю якості та виробництва з дозволеного ВООЗ штаму Streptococcus equisimilis H46A. Препарат полегшує доступ антибіотиків або хімієтерапевтичних засобів до вогнища запалення, що надає йому більшу цінність при лікуванні запального та дисгормонального процесу.

Огляд доказової бази: перспективи і клінічна значущість

Порівняльні клінічні дослідження препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт при фолікулярних кістах, клінічний досвід країн Східної та Центральної Європи (зокрема України та Польщі) свідчить про його високу ефективність у практичних сценаріях. Перш за все, відзначимо, що всі наявні джерела погоджуються з ключовим спостереженням: комбінований препарат дійсно пришвидшує регрес функціональних кіст і сприяє більш комфортному перебігу захворювання у пацієнток, яким призначають консервативну тактику.

Ряд клінічних досліджень та серій випадків засвідчили, що включення дістрепт-ферментів стрептокінази та стрептодорнази у комплексне лікування дозволяє [22]:

• скоротити тривалість існування кісти: у багатьох випадках повна регресія відбувається вже до наступного менструального циклу, тоді як у групі стандартного спостереження цей процес може займати 2–3 цик­ли;
• швидко усунути больовий синдром: пацієнтки відзначають зменшення або повне зникнення болю протягом кількох днів терапії, що позитивно впливає на якість життя і дозволяє швидко повернутися до активної діяльності;
• знизити частоту оперативних втручань, тобто уникнути непотрібної хірургії навіть при кістах середніх розмірів (5–8 см), якщо відсутні ознаки ускладнень чи злоякісності;
• підвищити задоволеність лікуванням: пацієнтки, які отримували препарат, частіше оцінюють свій досвід як «максимально позитивний», особливо порівняно з тривалим очікуванням природної регресії кісти;
• у 2,58 раза підвищити частоту регресу фолікулярних кіст порівняно з традиційною терапією (р<0,0001): регрес кіст у групі із застосуванням препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт у комплексній терапії відмічено у 54,5% пацієнтів на відміну від групи зі стандартною терапією, де регрес зафіксовано лише у 21,1% пацієнтів;
• покращити результати лікування за наявності гематоми в порожнині фолікулярної кісти;
• скоротити терміни регресії кісти в 1,5 раза;
• попередити потребу в оперативному втручанні та розвиток рецидивів (у групі із застосуванням препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт протягом року рецидиви були відсутні, на відміну від групи зі стандартною терапією, де рецидиви виникли у 16% пацієнток).

Клінічні приклади застосування ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт у пацієнток із фолікулярними кістами

Клінічний приклад № 1.
Пацієнтка з рецидивуючим больовим синдромом та персистуючою кістою

Жінка, вік 27 років. Регулярний менструальний цикл. Звернулася зі скаргами на періодичний тягнучий біль у лівій здухвинній ділянці, який посилюється перед менструацією. За даними УЗД — проста фолікулярна кіста яєчника розміром 5,5 см, без солідних компонентів та патологічного кровотоку. В анамнезі — два епізоди подібних кіст за останній рік, які зникали самостійно протягом двох циклів, проте кожного разу супроводжувалися больовим синдромом.

Тактика

Пацієнтці рекомендовано стандартне спостереження, додано курс ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт (1 суп. 3 р/добу 3 дні, далі 1 суп. 2 р/добу 3 дні, потім 1 суп. 1 р/добу 3 дні. Курс 9 днів).

Уже на 5-й день терапії біль повністю зник, а контрольне УЗД на 14-й день показало зменшення розміру кісти до 2 см.

При контрольному огляді через місяць кіста не візуалізувалася, пацієнтка повністю задоволена результатом і відзначає зниження тривоги щодо «повторення сценарію».

Клінічний приклад № 2.
Велика фолікулярна кіста у підлітка

Дівчина, вік 16 років. Після стресу та зменшення маси тіла виявлено кісту правого яєчника 7,2 см (на УЗД — класична однокамерна фолікулярна кіста). Больовий синдром помірний, вираженої диспареунії немає, але є занепокоєння родини щодо можливого оперативного втручання.

Тактика

Призначено консервативне лікування: курс ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт (1 суп. 3 р/добу 3 дні, далі 1 суп. 2 р/добу 3 дні, потім 1 суп. 1 р/добу 3 дні. Курс 9 днів), спокій, відмова від фізичних навантажень.

На контрольному УЗД через 3 тиж — кіста зменшилася до 2,5 см, біль відсутній.

Після ще одного місячного циклу структура повністю регресувала, оперативного втручання вдалося уникнути.

Клінічний приклад № 3.
Фолікулярна кіста з геморагічним компонентом у пацієнтки, яка планує вагітність

Жінка, вік 32 роки. Планує вагітність, звернулася з раптовим гострим болем унизу живота, який виник після фізичного навантаження. На УЗД — кіста лівого яєчника 4,5 см з характерними ознаками геморагії («сітчаста» структура, внутрішній згорток без кровотоку). Пацієнтка стурбована ризиком хірургічного втручання та можливістю втрати функції яєчника.

Тактика

Рекомендовано консервативне ведення із додаванням курсу препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт (1 суп. 3 р/добу 3 дні, далі 1 суп. 2 р/добу 3 дні, потім 1 суп. 1 р/добу 3 дні. Курс 9 днів).

Вже з 2-ї доби застосування препарату ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт больові відчуття поступово зменшувались, а на 7-й день больовий синдром повністю зник, на УЗД через 2 тиж — кіста зменшилася до 1,2 см, на конт­рольному обстеженні через місяць яєчник без кіст.

Пацієнтка відзначає швидке повернення до звичного ритму життя та емоційну впевненість у відсутності ускладнень.

Порівняльні переваги над класичною консервативною тактикою

Швидкість досягнення результату. Порівняно зі стандартним спостереженням, додавання комплексного препарату стрептокінази та стрептодорнази (ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт) дозволяє у більшості випадків досягати повної або значної регресії кісти вже протягом першого циклу.

Ефективний контроль болю. Завдяки ферментній дії препарат швидко усуває запалення, набряк і тиск на капсулу кісти, поступово пришвидшується резорбція ексудату кісти та лізується геморагічна складова за її наявності в осередку кісти, що важливо для якості життя пацієнток.

Зниження психологічної напруги. Швидке «зникнення» кісти, підтверджене на УЗД, дає пацієнтці відчуття контролю над ситуацією, знижує тривожність та підвищує довіру до лікаря.

Можливість уникнути непотрібної хірургії. Комплексний препарат стрептокінази та стрептодорнази ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт допомагає уникнути оперативного втручання в тих випадках, коли розміри кісти чи клінічні симптоми могли б змусити лікаря розглянути оперативний варіант [22].

За даними одного зі спостережувальних досліджень за участю 270 жінок віком 18–35 років, у 98 учасниць (54,44% від загальної кількості у основній групі) зафіксовано регрес функціональних фолікулярних кіст протягом 3 міс спостереження [22]. Це у 2,58 раза перевищувало ефективність традиційного способу ведення функціональних кіст (р<0,0001). При спостереженні протягом року рецидивів функціональних кіст не відмічали.

Консервативна тактика: золота основа сучасної гінекології

Консервативне ведення функціональних кіст — стратегія, яка базується на глибокому розумінні природної фізіології жіночого організму. Відомо, що більшість фолікулярних кіст не потребують радикального втручання, мають хорошу тенденцію до спонтанної регресії, а гострі ускладнення розвиваються лише у виняткових випадках. Стандартний підхід передбачає:

• регулярний ультразвуковий контроль,
• симптоматичне знеболення за потреби,
• максимально делікатне ставлення до інвазивних процедур,
• освітня робота з пацієнткою, щоб знизити її тривожність.

Базова стратегія — залишати пріоритет за «watchful waiting» (пильним спостереженням), особливо при безсимптомних кістах <5 см протягом 2–3 менструальних циклів із контрольним УЗД, за відсутності явних показань до хірургічного втручання [5, 15].

Препарат дістрепт-ферментів як інноваційне доповнення до класичної тактики

Впровадження препарату стрептокінази та стрептодорнази у клінічну практику не означає відмови від базових принципів консервативного лікування. Навпаки, препарат позиціонується як патогенетично обґрунтоване доповнення до стандартних схем, що дає змогу значно підвищити ефективність лікування, скоротити терміни одужання та знизити ймовірність прогресування кісти до ускладнень чи хірургії.

Чому це саме доповнення, а не заміна?

ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт не замінює стандартного спостереження. Препарат доповнює очікувальну тактику, але не може повністю скасувати потребу в контрольних УЗД чи уважному моніторингу стану жінки. Введення препарату має сенс у пацієнток із вираженим больовим синдромом, персистенцією кісти понад один цикл, середніх та великих за розміром кіст, множинних і рецидивуючих кіст, кіст з геморагічним вмістом, кіст, які несуть ризик перекруту або оперативного втручання, а також у тих, хто психологічно важко сприймає очікування й бажає прискорити процес одужання.

Безпека пацієнтки понад усе. Навіть при застосуванні препарату стрептокінази та стрептодорнази потрібні регулярний моніторинг, дотримання критеріїв для визначення, коли слід змінити тактику (наприклад за відсутності динаміки, появи ознак ускладнень або підозри на іншу природу утворення).

Комплексний підхід. Препарат дістрепт-ферментів стрептокінази та стрептодорнази ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт за рахунок знеболювальної та протизапальної дії дозволяє ефективно знизити частоту та дозу інших елементів консервативної терапії (НПЗП, спазмолітиків), збільшуючи їх концентрацію у вогнищі запалення.

Порівняльна ефективність: дані спостережень і клінічного досвіду

ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт проти простого спостереження

Клінічні спостереження та досвід фахівців свідчать, що додавання ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт до стандартної тактики дозволяє скоротити середній час повної регресії кісти з 8–12 до 4–6 тиж у більшості випадків. Це особливо актуально для жінок із супутнім больовим синдромом або вираженим занепокоєнням [22]. Пацієнтки, які отримували препарат, частіше відзначали швидке зменшення вираженості болю та полегшення психоемоційного стану вже в перші дні лікування [19].

ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт та гормональна терапія

КОК, як показали численні дослідження, не прискорюють зникнення вже існуючих кіст. Їх основна перевага — профілактика нових кіст у майбутньому. ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт, навпаки, діє на вже наявне утворення, пришвидшуючи процес його природної регресії. Поєднання дістрепт-ферментів стрептокінази / стрептодорнази та КОК (за потреби, наприклад, для жінок із частими рецидивами) цілком можливе та безпечне: препарат підвищує концентрацію гормональних засобів у тканях-мішенях, відновлює кровообіг та сприяє нормалізації гормонального фону за рахунок повноцінної дії КОК та гарної трофіки яєчників.

Особливі групи пацієнток

Підлітки

ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт дозволяє уникнути хірургії й мінімізувати стрес, пов’язаний із довготривалим очікуванням, що особливо цінно для юних пацієнток і їхніх батьків.

Жінки, які планують вагітність

Ферментна терапія відновлює кровообіг та трофіку, нормалізує гормональний статус, сприяє збереженню та підвищенню оваріального резерву й не протипоказана жінкам, що планують вагітність (за відсутності інших ризиків).

Пацієнтки з хронічним тазовим болем

Препарат дістрепт-ферментів стрептокінази та стрептодорнази дає додатковий анальгезивний, протизапальний та протиспайковий ефекти, зменшуючи вираженість симптомів значно швидше, ніж монотерапія НПЗП.

Практичні рекомендації

Розглянути додавання ДІСТРЕПТАЗА Дістрепт, якщо:

• кіста >5 см і не регресує >1 циклу;
• виражений больовий синдром;
• геморагічний компонент;
• повторні / рецидивні кісти;
• у пацієнтки високий психоемоційний дистрес або вона наполягає на активному лікуванні.

Регулярний контроль — УЗД через 2–4 тиж, далі за показаннями.

Критерії зміни тактики — збереження кісти >8–12 тиж без регресії, підозра на інше походження (ендометріоїдна, неопластична), поява ускладнень.

Комунікація з пацієнткою — важливо пояснити доброякісний перебіг, низький ризик ускладнень і необхідність спостереження навіть при застосуванні ферментного препарату.

Список використаної літератури