Алергічний риніт (АР) та алергічний ринокон’юнктивіт (АРК) — глобальні медико-соціальні проблеми. Поширеність АР серед дорослого населення в різних країнах коливається в межах 10–40%, демонструючи тенденцію до зростання [1–3]. У країнах Європи понад 25% населення стикається з проявами АР, що супроводжується значним погіршенням якості життя та економічними втратами [2]. АР досі недооцінюється в системах охорони здоров’я, попри мільярдні втрати внаслідок абсентеїзму й презентеїзму [3]. За даними Nature Reviews, лише в ЄС економічні втрати перевищують 30–50 млрд євро на рік.
На відміну від антигістамінних препаратів I покоління, що суттєво знижують швидкість реакцій і викликають сонливість, біластин зберігає нормальний рівень уваги та когнітивної працездатності. Це має ключове значення для водіїв, пілотів та інших категорій пацієнтів, діяльність яких вимагає високої концентрації.
Ще один важливий аспект — коморбідність із бронхіальною астмою (БА). У близько 80–90% пацієнтів із БА відмічають супутній АР, а його контроль — ключовий компонент у веденні БА [4–5]. Саме тому в 1999 р. з’явився консенсус ARIA (Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma), який став основою мультидисциплінарного підходу до ведення пацієнтів із патологією верхніх і нижніх дихальних шляхів [4].
Тож, аналізуючи глобальний тягар АР та АРК, ключовим завданням для лікаря є вибір засобу, що забезпечить тривалий ефект і безпеку. Біластин (Ніксар®) відповідає цим вимогам і сьогодні розглядається як оптимальний вибір для довгострокової терапії.
Патофізіологія алергії: гістамін — «диригент» симптомів
В основі розвитку АР лежить IgE-залежна дегрануляція мастоцитів, що призводить до миттєвого вивільнення гістаміну й медіаторів запалення. Цей процес — ключова ланка патогенезу АР і АРК [5–6].
При контакті з алергеном IgE на поверхні мастоцитів з’єднується з ним, викликаючи дегрануляцію клітин. Це запускає запальну реакцію в слизовій оболонці носа й очей — свербіж, чхання, ринорею, сльозотечу, закладеність носа [6].
Гістамін активно зв’язується з H1-гістаміновими рецепторами на ендотелії судин, у слизовій оболонці носа та очей. Активація цих рецепторів спричиняє судинну проникність, набряк, секрецію слизу, подразнення нервових закінчень.
H1-гістамінові рецептори — головна мішень фармакотерапії. Їх блокада антигістамінними препаратами II покоління забезпечує контроль симптомів при мінімальному ризику побічних ефектів (сонливість, седативна дія), характерних для засобів I покоління [6].
Це підтверджено численними клінічними дослідженнями, зокрема біластину, що виявив високу селективність H1-гістамінової блокади без впливу на центральну нервову систему (ЦНС) [8–9]. Це дозволяє його тривале застосування для ефективного контролю алергічного запалення.
Відсутність седативного ефекту та безпека — ключові чинники прихильності пацієнтів до терапії, що забезпечує довготривалий контроль хвороби.
Клінічна картина та вплив на якість життя
Якщо запитати пацієнта, що його найбільше турбує під час «сезону пилку», то ринорея рідко буде в «топі». Частіше — «ніч не спав», «голова ватна», «на роботі — ніби в тумані». Професор Дж.В. Каноніка яскраво це описав: «Пацієнт із алергією — неначе смартфон з акумулятором на 20%: щось працює, але швидкість і якість уже не ті». Саме тому особливу роль має біластин (Ніксар®): він контролює симптоми АР, відновлює якість сну і дозволяє пацієнту повернутися до активного способу життя без відчуття «сонного мозку».
Пацієнти з АР часто скаржаться на порушення сну через закладеність носа та рясні виділення, що спричиняє хронічну втому, зниження концентрації, працездатності та впливає на навчання й роботу [6]. Особливо актуально це для школярів і осіб, які працюють. Дослідження у США та ЄС показали, що АР спричиняє підвищення рівня абсентеїзму (відсутності на роботі через хворобу) та презентеїзму (зниження продуктивності при присутності), що призводить до економічних втрат. Щорічні втрати економіки США від АР — понад 11 млрд дол. США [6], а в ЄС — 30–50 млрд євро на рік [4].
Антигістамінні препарати I покоління через седативний ефект ще більше знижують продуктивність. Натомість сучасні неседативні блокатори H1-гістамінових рецепторів, зокрема біластин, забезпечують контроль симптомів без негативного впливу на психомоторні функції.
Чому це важливо для сімейного лікаря?
- АР → проблеми зі сном → «сонний мозок» → помилки.
- Презентеїзм → компанія платить за присутність, а не результат.
- «Провали» в школі → тривога батьків → більше візитів до лікаря.
Обираючи неседативний блокатор H1-гістамінових рецепторів тривалої дії, як біластин, лікуємо не лише ніс, а повертаємо пацієнту нормальний день і сон. Це і є концепція «lifetime companion».
Доказова база біластину
Серед антигістамінових препаратів II покоління біластин посідає особливе місце завдяки доказам ефективності, безпеки та фармакологічним перевагам. Рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), систематичні огляди та метааналізи підтверджують його високий клінічний потенціал [8–9].
Фармакодинамічні та фармакокінетичні властивості
Біластин — селективний неконкурентний антагоніст H1-гістамінових рецепторів, який має високу спорідненість з рецепторами і низький потенціал взаємодії з іншими, зокрема ЦНС, що забезпечує безпеку і мінімальний ризик седативного ефекту [9, 10].
Переваги біластину:
- швидке всмоктування (ефект через 1 год);
- пікова концентрація — 1,5–2 год;
- тривалість ефекту — до 24 год;
- застосування — 1 раз на добу [10].
Клінічна ефективність
Біластин не поступається іншим антигістамінним препаратам II покоління (дезлоратадин, цетиризин, фексофенадин), а в окремих випадках — демонструє переваги.
У РКД P. Kuna та співавторів (2009) біластин 20 мг був еквівалентним дезлоратадину 5 мг щодо зменшення вираженості назальних і очних симптомів. Він не поступався цетиризину, але зумовлював нижчу частоту сонливості [11]. В іншому РКД біластин перевершив фексофенадин у зменшенні вираженості назальних симптомів після 2 тиж терапії [9].
Вплив на психомоторні функції
Однією з ключових переваг біластину є відсутність впливу на психомоторні функції. Це важливо для водіїв і працівників із підвищеною відповідальністю. Симуляційні дослідження (Formula-1) підтвердили: навіть подвійні дози не погіршують здатності керування автомобілем [13].
Профіль безпеки при перевищенні дози
Біластин має високий профіль безпеки навіть при 5-кратному перевищенні рекомендованої дози. Препарат не викликає серцевих побічних реакцій, подовження інтервалу Q–T [10]. Це дозволяє вважати його оптимальним препаратом для широкого застосування в алергологічній практиці — завдяки поєднанню ефективності, швидкої дії, безпеки й зручності.
Біластин у дитячій і геріатричній практиці
У педіатрії біластин застосовують у дітей віком 2–12 років. Дослідження показали, що фармакокінетичні характеристики не залежать від віку, а профіль безпеки — сприятливий, без потреби в корекції дози [10]. У дослідженні частка дітей з будь-якими побічними подіями була подібною у групі біластину 10 мг та плацебо в усіх вікових категоріях (2–<6 років, 6–<9 років, 9–<12 років), без статистично значущих відмінностей. Загалом будь-які побічні події реєстрували у близько 2/3 учасників обох груп (рис. 1). Частота пов’язаних побічних подій була низькою (4–7%) і не відрізнялася між біластином та плацебо. Цей профіль безпеки підтверджує хорошу переносимість препарату в педіатричній популяції та відсутність підвищеного ризику розвитку несприятливих реакцій у порівнянні з плацебо (рис. 2).
Для пацієнтів старшого віку, які часто отримують декілька препаратів водночас, критично важливо, що біластин не взаємодіє з CYP450 і не має кардіотоксичності [10]. Це знижує ризик лікарських взаємодій і дозволяє безпечно застосовувати його при поліфармації.
У пацієнтів старшого віку (>65 років) біластин не виявляє кумулятивного ефекту, не взаємодіє з системою цитохрому Р450 (CYP), не впливає на інтервал Q–T — навіть у разі перевищення дози. Для пацієнтів старшого віку, які часто отримують декілька препаратів водночас, критично важливо, що біластин не взаємодіє з CYP450 і не має кардіотоксичності [10]. Це знижує ризик лікарських взаємодій і дозволяє безпечно застосовувати його при поліфармації. У пацієнтів похилого віку функціональні зміни печінки призводять до зниження активності ферментів системи CYP450 та уповільнення біотрансформації більшості лікарських засобів. Це підвищує ризик накопичення препарату та розвитку побічних ефектів, особливо при поліфармації. Антигістамінні препарати I покоління в таких умовах становлять значну небезпеку через седативний та антихолінергічний вплив, що асоціюється з ризиком падінь, когнітивного погіршення та серцево-судинних ускладнень. На відміну від них, біластин не піддається печінковому метаболізму, виводиться в незміненому вигляді та не впливає на систему CYP450, що мінімізує потенційні лікарські взаємодії. Саме тому він є оптимальним вибором для лікування алергічного риніту й кропив’янки у пацієнтів літнього віку з коморбідною патологією та поліфармацією [19].
Таким чином, у реальній практиці біластин демонструє унікальну універсальність: він підходить дітям, дорослим, літнім особам, пацієнтам із бронхіальною астмою чи іншими хронічними захворюваннями. Це робить його препаратом вибору для лікаря будь-якого рівня — від сімейної медицини до спеціалізованої алергологічної практики.
Ефективність при АРК
АРК супроводжується вираженими очними симптомами. Біластин довів ефективність щодо зменшення вираженості як назальних, так і очних симптомів, демонструючи рівні або кращі результати порівняно з іншими блокаторами H1-гістамінових рецепторів [11–12, 15].
Зокрема, у дослідженнях із використанням Віденської аерокамери доведено, що біластин зменшує вираженість симптомів вже через 1 год після прийому [9].
У відкритому паралельному дослідженні K.C. Lasseter та співавторів (2013) оцінено фармакокінетику біластину після одноразового прийому 20 мг у 24 учасників: здорових добровольців та пацієнтів з легкою, помірною і тяжкою нирковою недостатністю (по 6 осіб у групі) [20]. Результати показали, що зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) спостерігали поступове зростання AUC та Cmax біластину (від 737,4 нг·год/мл у здорових до 1708,5 нг·год/мл при тяжкій нирковій недостатності). При цьому час досягнення максимальної концентрації та кінцева швидкість елімінації залишалися подібними в усіх групах. Більша кількість препарату виводилася протягом перших 12 год, повне виведення — до 72 год. Біластин добре переносився; серйозних побічних ефектів не зареєстровано. Зроблено висновок, що навіть у разі тяжкої ниркової недостатності підвищення експозиції залишається в межах безпечного діапазону, тому корекція дози не потрібна [20] (рис. 3).
Консенсуси експертів
Біластин має високу підтримку міжнародної спільноти:
- Delphi-опитування (2023): 50 експертів погодилися, що біластин — препарат 1-го вибору при АР і АРК. Відзначено швидкий початок дії, безпеку та ефективність в усіх вікових групах, відсутність седативного ефекту та економічну доступність [8];
- Азійський консенсус (Asia-Pacific): біластин визнано найкращим препаратом у таких категоріях: ефективність, безпека, прихильність до терапії, співвідношення ціна / якість [14];
- ARIA 2019–2022: біластин рекомендовано як базову терапію при інтермітуючому та персистуючому АР. Вказано на такі переваги: безпека, відсутність седативності, доведена ефективність [4–5].
В Азійсько-Тихоокеанському консенсусі Ніксар® (біластин) відзначений як найбільш збалансований антигістамінний препарат з огляду на ефективність, безпеку та прихильність до терапії. Це ще раз підтверджує його універсальність на глобальному рівні.
Усі ці документи підтверджують тезу професора Каноніки про те, що біластин — «lifetime companion» у веденні пацієнтів із АР і АРК.
Сучасна діагностика алергії
Ефективне лікування АР неможливе без точної діагностики. Компонентна молекулярна алергодіагностика (Component-resolved diagnostics) — сучасний стандарт, який дозволяє ідентифікувати окремі алергенні білки (Bet v1, Phl p5), прогнозує ризик тяжких реакцій та визначає показання до АСІТ [16–17]. Платформи, що використовують, — ImmunoCAP ISAC — 112, ALEX2 — 295, FABER — 244 компоненти.
Європейська академія алергології (European Academy of Allergy and Clinical Immunology — EAACI) називає CRD золотим стандартом персоналізованої алергології [18]. Назальний провокаційний тест (nasal allergen provocation test — NAPT) — ще один важливий інструмент. Біластин довів ефективність навіть при локальному АР (рис. 4) [7–8].
Клінічні сценарії застосування: «одна таблетка — багато потреб»
Водії / працівники з високою концентрацією уваги:
- біластин у дозі до 40 мг не порушує психомоторики — підтверджено симуляційними тестами [13].
Діти (віком 2–12 років):
- підтверджено безпеку і зручність застосування — без потреби в корекції дози [10].
Пацієнти літнього віку:
- безпечний за рахунок відсутності впливу на CYP, інтервал Q–T, кумуляції [10].
Коморбідність — БА, ЦНС, поліфармація:
- біластин не взаємодіє з іншими препаратами, не викликає седативності, контролює симптоми АР — що особливо важливо для пацієнтів із БА [4, 5].
Практичні переваги
Ключовий фактор ефективного контролю хронічної хвороби — прихильність до терапії. Біластин демонструє найвищу прихильність серед блокаторів H1-гістамінових рецепторів:
- зручне дозування (1 раз на добу);
- швидкий початок дії;
- відсутність седативності [8].
Дослідження та повсякденна практика підтверджують: біластин ефективний як при АР, так і при АРК [9–11].
Слова професора Дж.В. Каноніка про те, що біластин може бути «пожиттєвим супутником» для пацієнтів із алергічними захворюваннями, підтверджуються як результатами клінічних досліджень, так і позитивним досвідом застосування препарату в повсякденній клінічній практиці.
Безпека біластину за даними позитронно-емісійної томографії
Важливим підтвердженням відсутності седативного ефекту біластину є результати позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) з використанням міченого 11C-доксепіну.
Огляд K. Yanai та співавторів (2011) показав, що існує прямий зв’язок між рівнем зайнятості Н1-рецепторів головного мозку (H1RO) та ризиком сонливості. Препарати з H1RO понад 50% (гідроксизин, кетотифен, дифенгідрамін) чітко асоціюються із седативністю; засоби з проміжним рівнем (20–50%) викликають помірний ризик; тоді як антигістамінні препарати з H1RO <20% належать до категорії неседативних. Біластин у дозі 20 мг послідовно демонстрував значення <10%, практично ідентичні плацебо (рис. 5). [21].
Ці результати підтвердило рандомізоване подвійне сліпе кросоверне дослідження M. Farré та співавторів (2014), у якому порівнювали біластин (20 мг), гідроксизин (25 мг) та плацебо у здорових добровольців. Середній рівень H1RO для біластину становив 3,9%, що не відрізнялося від плацебо, тоді як для гідроксизину показник сягав 53,9%. ПЕТ-знімки засвідчили: після прийому біластину не відзначали зв’язування з Н1-рецепторами кори чи базальних гангліїв, тоді як гідроксизин спричиняв виражене накопичення сигналу (рис. 6). Біластин також не викликав сонливості чи погіршення психомоторних функцій, що підтверджувалося об’єктивними тестами [22].
Проведені ПЕТ-дослідження переконливо продемонстрували, що біластин не проникає в головний мозок у клінічно значущих концентраціях і належить до категорії неседативних антигістамінних засобів. Це робить його безпечним для щоденного застосування, зокрема у пацієнтів, які керують транспортними засобами або працюють за професіями, що потребують високої концентрації уваги.
Висновки
1. АР та АРК залишаються глобальною проблемою, яка суттєво погіршує якість життя та призводить до значних соціально-економічних втрат.
2. Блокада H1-гістамінових рецепторів залишається ключовим терапевтичним підходом, що дозволяє ефективно контролювати симптоми захворювання.
3. Біластин відповідає сучасним вимогам до антигістамінних препаратів завдяки високій селективності, відсутності седативного ефекту, швидкому початку дії та тривалій ефективності.
4. Доказова база біластину, включаючи численні РКД, метааналізи та консенсуси експертів, підтверджує його ефективність та безпеку для різних груп пацієнтів.
5. Висока прихильність до терапії, універсальність застосування та відсутність побічних реакцій, навіть при перевищенні дози, дозволяють рекомендувати біластин як оптимальний препарат для тривалого контролю симптомів АР та АРК.
Таким чином, біластин повністю відповідає вимогам сучасного клінічного мислення і може бути рекомендований як препарат 1-го вибору. У щоденній практиці саме біластин (Ніксар®) стає «пожиттєвим супутником» пацієнтів із АР та АРК.
Підготовлено редакцією журналу
«Український медичний часопис»
Список використаної літератури
|
