Вступ
За останні десятиліття стало очевидним, що психічне здоров’я є невід’ємною складовою серцево-судинного благополуччя. Оновлення в цій сфері презентували професорка Христі Дітон (Christi Deaton), Кембриджський університет (University of Cambridge), Кембридж, Великобританія, та професор Гектор Буено (Hector Bueno), Національний центр кардіоваскулярних досліджень (National Centre for Cardiovascular Research — CNIC), Мадрид, Іспанія.
Як зазначив співголова робочої групи, професор Г. Буено: «Ми більше не можемо розглядати серце й мозок окремо. Психічні розлади підвищують ризик серцевих подій, а серцево-судинні захворювання, своєю чергою, посилюють тягар психічних проблем».
Робота над документом тривала більше ніж 2 роки, у процесі якої застосовували модифікований Делфійський метод, а також включалися перспективи пацієнтів через Форум пацієнтів ESC. Це забезпечило баланс між науковими доказами, експертними оцінками та досвідом людей, які стикаються з подвійним тягарем — серцево-судинним та психічним.
Консенсусна заява визначає психічне здоров’я як неперервний спектр — від оптимального функціонування до тяжких психічних розладів. У цьому спектрі депресія, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) посідають особливе місце, оскільки доведено їхній вплив на серцево-судинний ризик.
За даними, наведеними в настанові ESC:
- у людей із депресією ризик інфаркту міокарда чи іншої серцево-судинної події зростає на 50%;
- серед пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) майже кожен 3-й має психічний розлад;
- жінки та пацієнти молодшого віку особливо вразливі.
Аналіз >20 міжнародних досліджень, включених у документ, показав наступне:
- після інфаркту міокарда депресивні симптоми відзначаються у 31% хворих; серед жінок віком до 60 років поширеність сягає 40% (проти 22% у чоловіків);
- у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю клінічно значуща депресія виникає у 21,5% випадків, причому найвищі показники — у класі IV за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (New York Heart Association — NYHA) (до 42%);
- тривожні розлади відмічають у 29% пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, а симптоми тривоги — у >50%;
- посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виявляють у 7–20% пацієнтів після коронарного шунтування та у 12–38% тих, хто пережив зупинку серця.
Окрім клінічно діагностованих розладів, психосоціальний стрес, соціальна ізоляція, фінансові труднощі, робочі перевантаження суттєво підвищують ризик розвитку ССЗ. Водночас позитивні психологічні ресурси (оптимізм, задоволення життям) асоціюються з нижчим серцево-судинним ризиком.
Скринінг і підхід поетапної допомоги
«Як ми можемо виявляти пацієнтів із психічними розладами? Це не завжди очевидно, адже пацієнти можуть не відчувати себе в безпеці під час розмови. Ми радимо проводити рутинний скринінг, який можна розпочати будь-коли після встановлення нової кардіологічної діагностики або в подальшому, коли клінічна оцінка це обґрунтовує. Рекомендується починати з простого опитувальника на дві позиції; у разі позитивного результату використовують більш детальний інструмент та обговорюють його з пацієнтом, родиною й психокардіальною командою», — зазначила професорка Х. Дітон.
Одним із ключових нововведень є рекомендація проводити рутинний скринінг психічних розладів у пацієнтів із ССЗ (рис. 1). Пропонується використовувати короткі опитувальники (Patient Health Questionnaire (PHQ)-2, Generalized Anxiety Disorder (GAD)-2, Whooley questions) під час госпіталізації після серцевої події, під час контрольних візитів або за клінічними показаннями. При позитивному результаті показане поглиблене обстеження (PHQ-9, GAD-7).
Застосовується поетапна модель допомоги (stepped care): від базових інтервенцій та психологічної підтримки до спеціалізованого лікування в разі тяжких симптомів.
ESC пропонує впроваджувати модель Psycho-Cardio Team — мультидисциплінарні команди, що включають кардіологів, психіатрів, психологів, медичних сестер та соціальних працівників.
«Кардіологія майбутнього — це не лише ліки та стенти, а й увага до психіки пацієнта. Лише так ми можемо досягти цілісного підходу», — наголосила професорка Х. Дітон.
Документ окремо аналізує ситуацію в уразливих групах.
Жінки мають вищу поширеність депресії та тривожності, що асоціюється з гіршими результатами лікування.
Пацієнти літнього віку потребують скринінгу на поєднання крихкості (англ. frailty) та психічних розладів.
Соціально незахищені верстви та мігранти мають обмежений доступ до допомоги, що потребує цільових програм.
Пацієнти з онкологічними захворюваннями та ССЗ перебувають у «потрійній пастці» — кардіо-, онко- та психічних проблем (рис. 2).
Особи з тяжкими психічними захворюваннями мають підвищений серцево-судинний ризик через поєднання біологічних, поведінкових та фармакологічних чинників.
Особлива увага приділена безпеці застосування психотропних препаратів у пацієнтів із ССЗ:
- слід уникати надмірного призначення бензодіазепінів;
- антидепресанти рекомендовані лише при середній та тяжкій формах депресії / тривожності;
- у разі аритмій бажано уникати препаратів із потенціалом пролонгації інтервалу Q–Tc (наприклад трициклічні антидепресанти, високі дози циталопраму / есциталопраму);
- необхідний моніторинг можливих лікарських взаємодій із серцево-судинними препаратами.
Новаторським аспектом стало включення в документ перспектив пацієнтів, які наголосили на труднощах із психічним здоров’ям після серцевих подій. Також підкреслюється роль неформальних опікунів, які самі можуть страждати від емоційного виснаження та потребують підтримки.
Консенсусна заява ESC 2025 р. є вагомим кроком у напрямку інтеграції психічного здоров’я та кардіології. Вона не надає прямих рекомендацій, але пропонує рамки для управління, які можуть змінити клінічну практику.
«Ми закликаємо колег ознайомитися з документом, обговорити його у своїх командах і почати поступову інтеграцію психічного здоров’я в кардіологічну допомогу», — підсумував професор Г. Буено.
Підготувала Є. Костенко
