Фіксовані потрійні комбінації на основі олмесартану: сучасні можливості приборкання неконтрольованої артеріальної гіпертензії

Вступ

Артеріальна гіпертензія (АГ), яку Всесвітня організація охорони здоров’я називає «тихим вбивцею» (silent killer) [1], продовжує залишатися однією з головних загроз для здоров’я нації. В умовах повномасштабної війни та затяжної економічної нестабільності цей «тихий вбивця» стає все більш небезпечним. Ще до початку війни майже у ¹/₃ дорослого населення України відмічали АГ [2], причому лише 25,9% українців досягали цільових рівнів артеріального тиску (АТ) на тлі антигіпертензивної терапії [3]. Руйнація інфраструктури, масштабні бойові дії не тільки погіршили доступ до медичної допомоги, спровокували міграцію та стійку психологічну напругу, але й спричинили прогресування АГ, зумовивши дестабілізацію її перебігу та різке збільшення кількості гіпертонічних кризів [4]. Під час воєнного стану вітчизняні лікарі констатують швидке поширення та значне прогресування АГ в осіб працездатного віку, військовослужбовців та працівників аварійно-рятувальних служб [5].

Хронічний стрес поряд із соціальними негараздами зумовлює підвищення АТ, а також знижує прихильність до лікування, посилюючи тим самим перебіг АГ у наших співвітчизників [5]. Низький комплаєнс до антигіпертензивної терапії відзначають в інших європейських країнах: згідно з результатами анкетування 2615 мешканців Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Великобританії, тільки 59,8% опитаних вважають себе «повністю прихильними» до терапії, тоді як майже 40% учасників відверто зізнаються, що нех­тують прийомом ліків [6]. Лікарі пояснюють такий низький комплаєнс високим рівнем стресу та необхідністю прийому значної кількості пігулок (p<0,001), тоді як самі пацієнти звинувачують у цьому забудькуватість (41,1%), небажані побічні дії (16,8%), покращення самопочуття на тлі лікування (16,8%) та необхідність прийому значної кількості ліків (9,0%) [6]. Пацієнти впевнені, що вони змогли би підвищити комплаєнс за умов зменшення щоденної кількості пігулок (56,7%), наявності «розумної» упаковки, яка нагадує про необхідність прийому ліків (44,8%), та листка-вкладиша з інформацією про препарат (36,6%) [6].

Основні віхи на шляху досягнення цільових значень АТ у наших співвітчизників, з корекцією якого не справляються монотерапія або поєднання двох «м’яких» антигіпертензивних засобів, уже окреслені в сучасних європейських рекомендаціях, в яких значна роль відводиться стратегії «потрійна терапія в одній таблетці».

Неконтрольований АТ та стратегія «однієї таблетки»: рекомендації міжнародних настанов

Оновлена настанова Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) з лікування підвищеного АТ та гіпертензії пропонує наступну стратегію дій для нормалізації АТ: «Коли АТ не контролюється комбінацією з двох препаратів, доцільно перейти на комбінацію з трьох препаратів, зазвичай, блокатора ренін-ангіотензинової системи, дигідропіридинового блокатора кальцієвих каналів (БКК) та тіазидного / тіазидоподібного діуретика, бажано у вигляді фіксованої комбінації в одній таблетці» [7]. Подібні положення містяться в інших настановах, які також підтримують стратегію «однієї таблетки» (single-pill), що містить фіксовану комбінацію трьох ліків, зазвичай, на основі інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) або антагоніста рецепторів ангіотензину (АРА) з додаванням БКК, діуретика [8–10]. Доцільність одночасного комбінування декількох діючих речовин в одній пігулці підтримують Європейське товариство з гіпертензії (European Society of Hypertension — ESH) [11], Американська колегія кардіологів [9] та Всесвітнє товариство гіпертензії [10].

Стратегія «однієї таблетки» дозволяє не тільки значно підвищити вірогідність досягнення цільових показників АТ завдяки синергічному антигіпертензивному впливу препаратів з різними та взаємодоповнювальними механізмами дії [12], а також розпочати лікування з половинних стандартних доз та знизити ризик розвитку побічних ефектів за умов використання специфічних комбінацій. Доведено, що одночасний прийом АРА та діуретика дозволяє зменшити побічні метаболічні ефекти останнього, а поєднання АРА з дигідропіридиновим БКК, таким як амлодипін, супроводжується істотним зниженням частоти виникнення периферичних набряків, які часто ускладнюють монотерапію БКК [13]. Окрім спрощення терапії та підвищення прихильності до лікування, застосування фіксованих комбінацій асоційовано зі зниженням смертності від усіх причин [7].

У зазначених клінічних настановах відсутні рекомендації щодо вибору конкретної потрійної фіксованої комбінації, як і зауваження щодо переважного використання комбінацій на основі іАПФ або АРА [7–11]. Клініцисти все частіше надають перевагу засобам на основі АРА як препаратам з кращим профілем переносимості, меншою кількістю побічних ефектів [14], здатністю знижувати ризик прогресування деменції в осіб з легкими когнітивними порушеннями [15]. Серед різноманітних представників АРА особливо виділяється олмесартану медоксоміл, препарат із переконливою доказовою базою, здатний забезпечити стабільне зниження АТ протягом доби та тривале утримання цільового рівня.

Олмесартану медоксоміл — вирішальні фактори успіху

Олмесартану медоксоміл як класичний АРА інгібує ангіотензинові рецептори (АР), але на відміну від інших представників цієї групи, переважно впливає на АР 1-го типу, завдяки чому більш ефективно попереджає вазоконстрикцію та сприяє зниженню АТ (таблиця). Він має досить довгий період напіввиведення та не зв’язується з ферментами системи цитохрому Р450, тому вірогідність міжмедикаментозної взаємодії є мінімальною [16].

Таблиця. Порівняння фармакологічних властивостей представників АРА [16]

Значущою клінічною перевагою олмесартану вважають виражену антигіпертензивну дію. Одне з перших порівняльних досліджень антигіпертензивної активності різних АРА, проведене ще у 2002 р., констатувало більш вагоме зниження середнього систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ) при прийомі олмесартану (–12,5 та –8,5 мм рт. ст. відповідно) порівняно з ірбесартаном (–11,3 та –7,4 мм рт. ст. відповідно), лозартаном (–9,1 та –6,2 мм рт. ст.) та валсартаном (–8,1 та –5,6 мм рт. ст.) [17]. Високу ефективність та безпеку олмесартану підтверджують сучасні доказові дані: метааналіз 193 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), в яких використовували 6 АРА (лозартан, валсартан, ірбесартан, телмісартан, кандесартан, олмесартан), констатує, що найбільшу площу під кривою сукупного ранжування у зниженні офісного САТ (91,4%) та ДАТ (87,2%) має саме олмесартан (рис. 1); йому також притаманні найкращі показники безпеки (70,8%) [18]. Автори метааналізу резюмують: «Найкращий баланс антигіпертензивної ефективності та мінімальної кількості небажаних дій мають олмесартан та телмісартан» [18].

Рисунок 1. Порівняльна антигіпертензивна ефективність різних АРА [18]

Крім ефективного зниження АТ, олмесартан має ще декілька клінічно значущих особливостей: затримуючи виникнення мікроальбумінурії та знижуючи протеїнурію, він демонструє ренопротекторні властивості, мінімізуючи ендотеліальну дисфункцію та знижуючи гіпертрофію судин, виявляє вазопротекторну дію [20]. Протизапальна та антиатерогенна активність олмесартану забезпечують зниження рівня маркерів запалення та протидіють збільшенню розмірів атеросклеротичної бляшки, навіть забезпечуючи її більшу стабільність [19]. Стійко утримуючи АТ протягом 24 год, олмесартан запобігає розвитку серцево-судинних подій та зменшує кількість госпіталізацій, зумовлених погіршенням перебігу серцевої недостатності [19].

Фіксовані потрійні комбінації на основі олмесартану: доказова база

Зазвичай фіксовані потрійні комбінації на основі олмесартану (20 або 40 мг) містять амлодипін та гідрохлоротіазид у різних дозах. Доказова база ефективності та безпеки таких поєднань достатньо змістовна та ґрунтується на даних багатьох РКД.

Значущість швидкого досягнення цільового АТ

У якості вступу до цього розділу розглянемо результати РКД VALUE, яке технічно не можна віднести до переліку досліджень, в яких використовували фіксовані потрійні комбінації, але воно відіграло ключову роль у формуванні сучасних уявлень щодо значущості швидкого досягнення цільового рівня АТ та доцільності поєднання АРА та БКК.

У цьому багатоцентровому (n=31) великомасштабному (n=15 245) РКД взяли участь хворі на АГ віком старше 50 років з високим серцево-судинним ризиком, яких рандомізували для прийому валсартану (n=7649) або амлодипіну (n=7596) [21]. У якості первинної комбінованої кінцевої точки обрали час до розвитку першої «кардіальної» події, яку становили раптова серцева смерть, фатальний та нефатальний інфаркт міокарда (ІМ), смерть під час ургентної коронарної реваскуляризації або внаслідок серцевої недостатності, фатальний та нефатальний інсульт. Спостерігаючи пацієнтів протягом досить тривалого часу (в середньому 4,2 року), вчені отримали дуже важливі дані. Як валсартан, так і амлодипін забезпечили достовірне зниження АТ та продемонстрували зіставну довгострокову ефективність щодо показника загальної смертності. У той самий час у групі амлодипіну відзначили більш швидке та значне зниження АТ, особливо протягом перших 3 міс терапії: середні значення САТ в осіб, які приймали амлодипін, були на 2–4 мм рт. ст. нижче аналогічного показника в групі валсартану. Саме протягом перших 3 міс лікування спостерігали ще декілька значущих фактів (рис. 2). Виявилося, що саме в цей період у групі валсартану констатували вищу частоту виникнення ІМ (відношення шансів (ВШ) 1,74; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,94–3,22) та відзначили майже 2-кратне зростання частоти інсультів (ВШ 1,94; 95% ДІ 1,10–3,42) порівняно з групою амлодипіну.

Рисунок 2. Ключові дані РКД VALUE: міжгрупова різниця в значеннях середнього АТ та вірогідність досягнення первинної та вторинної кінцевої точки [21]

Отримані результати трактували наступним чином: швидке та ефективне досягнення цільових рівнів АТ за допомогою амлодипіну, особливо в перші 3 міс лікування, сприяло клінічно значущому зниженню серцево-судинного ризику. Більш швидкий розвиток антигіпертензивного ефекту на тлі застосування амлодипіну пояснили його здатністю забезпечувати швидку вазодилатацію за рахунок блокування кальцієвих каналів, а нижчу частоту розвитку ІМ — антиангінальними властивостями та покращенням коронарного кровотоку. Автори РКД VALUE констатували: «Більш висока частота ІМ в групі валсартану, вірогідно, пояснюється меншим зниженням АТ, особливо в початковій фазі лікування, а не будь-якими шкідливими властивостями самого препарату». Додаткове пояснення більш пізнього досягнення цільового АТ в групі валсартану пов’язано з його фармакодинамічними особливостями (див. таблицю), які обумовлюють дещо уповільнений початок антигіпертензивної дії при ініціації терапії [16]. Цей факт яскраво продемонстрований у порівняльному РКД (n=1090), в якому зіставляли стартову ефективність монотерапії різноманітними АРА (олмесартан, валсартан, лозартан, ірбесартан). Порівняння середнього АТ через 8 тиж від початку лікування дозволило з’ясувати, що валсартан сприяв мінімальному зниженню середнього добового АТ, тоді як олмесартан забезпечив найбільш вагоме зниження середнього САТ (–12,5 мм рт. ст.) та ДАТ (–8,5 мм рт. ст.) протягом доби порівняно з лозартаном (–9,0 мм рт. ст.; –6,2 мм рт. ст. відповідно), валсартаном (–8,1 мм рт. ст., –5,6 мм рт. ст. відповідно; в усіх випадках р<0,01) та мав тенденцію до переваги над ірбесартаном (–11,3 мм рт. ст.; –7,4 мм рт. ст.; р=0,087) [22].

Після публікації та обговорення результатів наведених РКД стало зрозуміло, що ранній контроль АТ критично важливий для зниження ризику ішемічних подій, особливо в осіб з високим серцево-судинним ризиком; при ініціації гіпотензивної терапії доцільно використовувати той АРА, який забезпечує найбільш швидке та вагоме зниження САТ/ДАТ, а за необхідності швидшого досягнення цільових рівнів АТ в осіб з погано контрольованою АГ слід застосовувати подвійні або потрійні комбінації препаратів з оптимальними фармакодинамічними характеристиками.

РКД CHAMPiOn — ранній початок антигіпертензивної дії

Майже 10 років тому представлені результати РКД CHAMPiOn, в якому взяли участь хворі на АГ, котрі не змогли досягти цільових значень АТ на тлі моно-, подвійної або потрійної терапії (n=40) [23]. Усі пацієнти отримували фіксовану комбінацію олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид (40/10/25 мг). На відміну від багатьох інших РКД, в яких динаміку АТ відстежують як мінімум через 1–4 тиж лікування, у дослідженні CHAMPiOn за допомогою добового моніторування АТ (ДМАТ) досліджували середні зміни АТ вже через 24 год після прийому першої дози препарату. В якості первинної кінцевої точки обрали динаміку середніх змін САТ через 1 добу від початку терапії. Вторинна кінцева точка — середні зміни ДАТ через 24 год від початку лікування, середні зміни САТ та ДАТ в положенні сидячи через 1 добу та 1-й, 2-й, 3-й та 4-й тиждень терапії порівняно з початковим рівнем.

Дослідники відзначили клінічно значущий факт: вже через 24 год після прийому першої дози фіксованої комбінації середній САТ достовірно (p<0,0001) знизився з 134,0±2,77 до 128,6±2,47 мм рт. ст., тобто прийом навіть першої дози олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид забезпечив зниження середньодобового САТ на –5,55±1,3 мм рт. ст. (рис. 3).

Рисунок 3. РКД CHAMPiOn: динаміка середніх змін САТ [23]

Збільшення вираженості антигіпертензивного ефекту відмічали протягом 1–2-го тижня терапії: 1-тижневий прийом фіксованої комбінації сприяв достовірному зниженню середнього САТ на 16,5±1,8 мм рт. ст., протягом 2-го тижня антигіпертензивний вплив посилився — середній САТ знизився на 18,4±2,0 мм рт. ст. (в обох випадках p<0,0001) порівняно з початковим рівнем. Наступні тижні лікування характеризувалися стабілізацією САТ: на 3-му тижні середні зміни цього показника становили –18,6±2,0 мм рт. ст., на 4-му вони майже не зазнали суттєвих змін та залишилися на цьому ж рівні –18,6±2,2 мм рт. ст. (в обох випадках p<0,0001). Фіксована комбінація олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид забезпечила сприятливі зміни середнього ДАТ, починаючи з 1-ї доби прийому препарату (рис. 4).

Рисунок 4. РКД CHAMPiOn: динаміка середніх змін ДАТ [23]

Подібну динаміку відзначили щодо середнього САТ в положенні сидячи: достовірні зміни цього показника зазначили вже через 24 год терапії (–9,78±1,51 мм рт. ст.), 1-го та 2-го тижня (–17,9±1,8 та –21,5±2,1 мм рт. ст. відповідно; p<0,0001 в усіх випадках). Протягом наступного 3-го та 4-го тижня антигіпертензивна дія дещо посилилася та сприяла подальшому зниженню середнього САТ у положенні сидячи: –23,3±1,7 та –22,2±1,9 мм рт. ст. відповідно (в обох випадках p<0,0001). Аналогічні зміни виявили щодо середнього ДАТ в положенні сидячи. Фіксована комбінація дозволила 89% пацієнтам досягти рекомендованого рівня АТ (<130/80 мм рт. ст.) Автори РКД CHAMPiOn відзначили ще один примітний факт, який підкреслює безпеку та хорошу переносимість терапії: вірогідне зниження САТ та ДАТ відбувалося з першої дози фіксованої комбінації олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид та не супроводжувалося розвитком артеріальної гіпотензії або будь-яких інших серйозних небажаних явищ.

Дослідження RESOLVE-PRO — застосування в реальних умовах

Нещодавно представлені результати дослідження результативності та безпеки фіксованої комбінації олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид в реальній клінічній практиці. Результати таких досліджень мають особливе значення, адже вони допомагають оцінити ефективність препарату в умовах, максимально наближених до реальної клінічної практики, а не в строго контрольованому клінічному середовищі. У цьому корейському проспективному багатоцентровому (n=55) досліджуванні RESOLVE-PRO взяли участь 3752 пацієнти з есенціальною АГ, з яких 2468 закінчили дослідження за протоколом [23]. Крім значного розміру сформованої когорти, це дослідження відрізняє тривалий період спостереження, який становив 12 міс. У дослідження включали хворих з тривалим анамнезом АГ (середня тривалість захворювання — 9,3 року); їм призначали фіксовану комбінацію олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид, причому необхідне дозування (20/5/12,5 мг або 40/5/12,5 мг або 40/10/12,5 мг) для кожного пацієнта підбирав лікар на власний розсуд. Рівень САТ та ДАТ контролювали через 3; 6; 9 та 12 міс терапії.

Застосування фіксованої комбінації олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид в умовах реальної клінічної практики супроводжувалося достовірним зниженням рівня АТ в усіх контрольних точках порівняно з початковим рівнем: середні зміни САТ через 3; 6; 9 та 12 міс лікування становили –11,5; –12,3; –12,3 та –12,8 мм рт. ст. відповідно. Динаміка зниження ДАТ також мала достовірний характер в усі зазначені контрольні точки: –6,6; –7,0; –7,2 та –7,4 мм рт. ст. відповідно (в усіх випадках для САТ та ДАТ р<0,0001). Достовірне зниження АТ відзначали у всіх пацієнтів, незалежно від віку та наявних факторів ризику, таких як цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, патологія нирок (рис. 5).

Рисунок 5. Дослідження RESOLVE-PRO: середні зміни САТ/ДАТ в динаміці лікування (n=3052) [24]

«Фіксована комбінація продемонструвала достатню результативність в зниженні САТ/ДАТ та досягненні цільового АТ, а також високу прихильність до терапії протягом 1 року спостереження», — констатували дослідники.

В іншому обсерваційному дослідженні, також проведеному в умовах реальної клінічної практики, спостерігали велику когорту хворих на АГ (n=2401) протягом 24 тиж [25]. Переведення пацієнтів з АГ та супутніми різноманітними факторами ризику (серцево-судинні захворювання, дисліпідемія, надмірна маса тіла, цукровий діабет) на прийом фіксованої комбінації олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид сприяло досягненню інтенсивного контролю над АТ (який визначали як рівень САТ <130, ДАТ <80 мм рт. ст. на 24-му тижні терапії) в 41,4% випадків, стандартного контролю над АТ (рівень САТ <140, ДАТ <90 мм рт. ст.) — в 73,3% випадків. Ґрунтуючись на отриманих даних, вчені зазначили, що застосування фіксованої комбінації сприяє швидкому та стійкому зниженню САТ/ДАТ у хворих на АГ із супутніми факторами ризику серцево-судинних захворювань [25].

Індивідуальний підхід до підбору дозування

Фіксована комбінація олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид має декілька різноманітних дозувань — 20/5/12,5 мг, 40/10/12,5 мг та 40/10/25 мг, що дозволяє клініцистам персоніфікувати лікування та підібрати оптимальну дозу для кожного пацієнта. Яскравим прикладом персоніфікації гіпотензивної терапії за допомогою покрокового переходу з однокомпонентного лікування на комбіновану терапію подвійною або потрійною комбінацією на основі олмесартану / амлодипіну є дослідження BP-CRUSH, проведене під керівництвом М. Weir [26]. У цьому проспективному відкритому багатоцентровому дослідженні взяли участь пацієнти, які не змог­ли досягти цільового рівня АТ, приймаючи будь-який один гіпотензивний препарат (n=999). Відібраних хворих одразу переводили на прийом фіксованої комбінації олмесартан / амлодипін (20 мг/5 мг), та кожні 4 тиж дози антигіпертензивних засобів поступово підвищували до 40/5 мг та 40/10 мг відповідно з метою досягнення АТ <125/75 мм рт. ст. За умов недостатньої ефективності продовжували інтенсифікацію гіпотензивної терапії шляхом додавання до подвійної комбінації спочатку мінімальної дози гідрохлоротіазиду (олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид — 40/10/12,5 мг) та з наступним підвищенням його дози ще через 4 тиж (олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид — 40/10/25 мг). Таким чином, протягом перших 12 тиж лікування пацієнти приймали фіксовану подвійну комбінацію та проходили період обережної титрації, і тільки впродовж 12–20 тиж отримували потрійну антигіпертензивну терапію також з дбайливою ескалацією дозування.

Такий підхід дозволив значній частці хворих досягти первинної кінцевої точки (цільовий рівень САТ сидячи <140 мм рт. ст.): на тлі фіксованої подвійної терапії (олмесартан / амлодипін — 40 мг/10 мг) зазначений рівень САТ сидячи відмічали у 77,1% пацієнтів, тоді як потрійна терапія із застосуванням різних доз олмесартану / амлодипіну / гідрохлоротіазиду (40/10/12,5 мг та 40/10/25 мг) дозволила контролювати АТ у 86,7 та 90,3% пацієнтів відповідно. У динаміці лікування пацієнтів, які отримували потрійну терапію олмесартаном / амлодипіном / гідрохлоротіазидом (40/10/12,5 мг; n=671), відзначили достовірне зниження середнього САТ та ДАТ сидячи на –23,7 та –13,3 мм рт. ст. відповідно. Підвищення дози гідрохлоротіазиду в потрійній комбінації (олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид — 40/10/12,5 мг; n=484) супроводжувалося більш значним зниженням середнього САТ та ДАТ сидячи: –25,1 та –13,7 мм рт. ст. відповідно, порівняно з початковим рівнем (р<0,0001). Подвійна комбінація (олмесартан / амлодипін — 40/10 мг; n=776) також сприяла достовірному зниженню середнього САТ та ДАТ сидячи порівняно з початковим рівнем, але абсолютні значення цих показників були дещо нижчі: –20,3 та –11,3 мм рт. ст. відповідно. Таким чином, застосована покрокова титрація дозволила підібрати оптимальні дози подвійних та потрійних комбінацій кожному пацієнту індивідуально та забезпечити досягнення цільового рівня АТ у великої частки пацієнтів, в яких АГ не контролювалася за допомогою монотерапії [26].

Новинка на вітчизняному фармацевтичному ринку — потрійна фіксована комбінація АРА, БКК та діуретика

Нещодавно на вітчизняному фармацевтичному ринку з’явився новий препарат, який містить фіксовану комбінацію олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид у різних дозуваннях — 20/5/12,5 мг, 40/10/12,5 мг та 40/10/25 мг відповідно. Завдяки синергічній антигіпертензивній дії комбінації олмесартану / амлодипіну / гідрохлоротіазиду Аттенто^® Плюс забезпечує значне зниження АТ та дає змогу пацієнтам з помірною та тяжкою АГ досягти цільових значень АТ (рис. 6).

Рисунок 6. Переваги фіксованої комбінації олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид (Аттенто® Плюс) [20]

Наявність різноманітних дозувань дозволяє підібрати оптимальну дозу для кожного пацієнта залежно від початкового рівня АТ та скоригувати призначення навіть при сезонних змінах АТ. Сезонні коливання АТ характеризуються більш значним підвищенням САТ та/або ДАТ взимку порівняно з літом, тому деякі вчені рекомендують розглянути можливість зниження дози антигіпертензивних засобів протягом спекотного сезону за для попередження артеріальної гіпотензії [27]. Відповідні рекомендації щодо перегляду призначень та сезонної корекції антигіпертензивної терапії підтримують експерти ESC, передбачаючи зниження дози антигіпертензивних засобів влітку [28]. Подібну індивідуальну сезонну корекцію антигіпертензивної терапії досить легко реалізувати, призначаючи Аттенто^® Плюс у нижчому дозуванні.

Висновки

Забезпечення оптимального контролю АТ в умовах сьогодення є досить непростою задачею, адже в умовах воєнного часу для приборкання неконтрольованої АГ у деяких пацієнтів доцільно призначати не подвійну, а потрійну комбіновану терапію. У таких випадках міжнародні настанови рекомендують застосовувати препарати з різними та взаємодоповнювальними механізмами дії, а саме: АРА/іАПФ, БКК та діуретик, бажано у вигляді фіксованої комбінації з метою покращення комплаєнсу [9, 17, 18]. Кращий профіль безпеки АРА порівняно з іАПФ підкреслює доцільність застосування потрійних комбінацій саме на основі АРА [14]. Олмесартан, потужний АРА довготривалої дії з оптимальними фармакодинамічними властивостями, застосовується для створення багатокомпонентних комбінацій, призначених для контролю АТ протягом 24 год [16]. Фіксована потрійна комбінація олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид використовується для корекції помірної та тяжкої АГ за умов недостатньої ефективності подвійних комбінацій, забезпечує статистично достовірне зниження САТ/ДАТ вже протягом 1-ї доби від початку терапії [23]. Застосування потрійної комбінації олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид з покроковим підвищенням дозування дозволяє досягти цільового рівня АТ у великої частки пацієнтів з неконтрольованою АГ на тлі монотерапії [26]. Різноманітні дозування Аттенто^® Плюс (олмесартан / амлодипін / гідрохлоротіазид — 20/5/12,5 мг, 40/10/12,5 мг та 40/10/25 мг) забезпечують терапевтичну гнучкість, дозволяючи персоналізувати антигіпертензивну терапію та коригувати дози залежно від клінічної ситуації та сезонних коливань АТ. Хороша переносимість, високий рівень безпеки, зручний режим прийому значно спрощують лікування та підвищують прихильність до терапії.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 16.06.2025
Прийнято до друку/Accepted: 18.06.2025