Глобальний тягар болю при патології опорно-рухової системи
Останніми десятиліттями суттєво зросла кількість ініціатив для популяризації здорового способу життя та регулярної фізичної активності, які спрямовані на заохочення до занять спортом не тільки здорових людей, а й пацієнтів із різними захворюваннями [1]. Окрім загальновизнаного позитивного впливу фізичної активності на стан серцево-судинної системи й опорно-рухового апарату, збільшення кількості осіб, що займаються спортом, призвело до підвищення частоти виникнення травм [1, 2].
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 1,71 млрд людей у світі страждають від різних захворювань опорно-рухового апарату [3]. Результати The Global Burden of Disease Study демонструють, що частка патології скелетно-м’язової системи у структурі причин інвалідизації коливалася в межах 9,6–28,9% у 2010 р. серед населення у 188 країнах та зросла у 2013 р. з 10,8 до 30,0% відповідно [2]. Проте конкретні глобальні дані щодо поширеності гострих хвороб опорно-рухового апарату на сьогодні обмежені [4]. Ці захворювання включають низку патологічних станів, що уражують суглоби, м’язи, кістки та сполучну тканину різних органів і систем, які, своєю чергою, призводять до розвитку болю та функціональних порушень.
Біль є найпоширенішою скаргою та одним із перших симптомів, що виникають при травматичних ураженнях і захворюваннях кістково-м’язової системи. Він суттєво погіршує якість життя, обмежує професійну активність і повсякденне функціонування [3]. Біль у попереку вже сьогодні є провідною причиною інвалідності у світі [5], і, за прогнозами, до 2050 р. цей стан відзначатимуть у понад 800 млн осіб [5]. Через старіння населення та його загальне зростання поширеність поперекового болю й остеоартриту суттєво зросла протягом останніх двох десятиліть (табл. 1) [2]. Особливо значущим є остеоартрит колінного суглоба, на який припадає близько 85% усього глобального навантаження, зумовленого цим захворюванням [6]. Больовий синдром є визначальною характеристикою патології опорно-рухового апарату та чинить істотний негативний вплив на повсякденне життя пацієнтів.
Таблиця 1. Глобальна поширеність наслідків захворювань опорно-рухового апарату і травм (тривалістю понад 3 міс) за нозологіями [2]
| Нозологія | Кількість випадків у 1990 р. (×1000) |
Кількість випадків у 2013 р. (×1000) | Зміна, % | Стандартизований за віком показник у 1990 р. (на 100 тис.) |
Стандартизований за віком показник у 2013 р. (на 100 тис.) |
Зміна, % |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Біль у попереку | 414 049 | 651 009 | 56,7* | 9466 | 9442 | −0,43 |
| Біль у шиї | 226 306 | 349 305 | 54* | 5038 | 4968 | −1,46 |
| Остеоартрит | 140 495 | 241 825 | 71,9* | 3939 | 3837 | −2,58* |
| Інші захворювання | 138 898 | 248 188 | 78,3* | 3439 | 3669 | 6,63* |
Сучасні фармакологічні підходи до контролю болю
Ефективне знеболення ґрунтується на мультимодальному ступінчастому підході, що передбачає комбінацію препаратів з різними механізмами дії з метою посилення терапевтичного ефекту та зниження ризику побічних реакцій, а також зменшення потреби в опіоїдних анальгетиках [7, 8]. Парацетамол і нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) розглядають як препарати 1-го вибору при лікуванні болю легкого та помірного ступеня за умови відсутності протипоказань [8]. Основний ефект цього класу препаратів полягає в пригніченні активності циклооксигенази (ЦОГ) або простагландинсинтетази, що, своєю чергою, попереджає кінцеву біотрансформацію арахідонової кислоти в її метаболіти, зокрема простагландини, простациклін і тромбоксани, які спричиняють виникнення запалення, набряку та болю в пошкоджених тканинах [9]. Окрім цього, парацетамол чинить вплив на центральну нервову систему, забезпечуючи анальгезію завдяки поєднанню кількох механізмів: інгібуванню синтезу простагландинів, активації низхідних серотонінергічних шляхів, що пригнічують передачу больових сигналів на рівні спинного мозку, а також впливу на ендоканабіноїдну систему [10].
Нові дослідження також виявили периферичний механізм дії парацетамолу — після його прийому в больових нервових закінченнях утворюється активний метаболіт AM404, який блокує натрієві канали, що передають больові імпульси. Це перешкоджає формуванню больового сигналу ще до його надходження в центральну нервову систему, що значно розширює уявлення про анальгезивні властивості препарату та підкреслює його роль як безпечного і потенційно високоефективного компонента мультимодальної анальгезії. З огляду на різні механізми дії та точки прикладання, поєднання парацетамолу й НПЗП є актуальною та науково обґрунтованою комбінацією для підвищення ефективності контролю болю (рис. 1) [11].
AA — арахідонова кислота; PGG2 — простагландин G2; PGH2 — простагландин H2; Tyr385 — окиснений радикал тирозину 385; Tyr AA — комплекс радикалу тирозину та арахідонової кислоти; Fe3+ PPIX/Fe4+ PPIX — ферум-протопорфірин IX (окиснені та відновлені форми).
На сьогодні існує широкий вибір НПЗП з подібними клінічними властивостями. Вибір конкретного препарату залежить від його вартості, доступності, режиму дозування та профілю безпеки. Незважаючи на різноманітність ліків цієї групи, диклофенак залишається одним із найпопулярніших протизапальних засобів [12, 13]. Так, у 2022 р. в США виписано понад 12 млн рецептів на препарати, що містять диклофенак (табл. 2) [14]. Водночас у 2024 р. в Англії кількість рецептів на парацетамол сягнула близько 16 млн, що зробило його одним із найчастіше призначуваних анальгетиків [15].
Переваги синергічної комбінації парацетамолу з диклофенаком у лікуванні болю
НПЗП є базовими засобами у фармакотерапії болю та запалення, однак їх застосування в монотерапії часто супроводжується обмеженнями у вигляді недостатнього знеболювального ефекту або підвищеного ризику побічних реакцій при підвищенні дозування. У цьому контексті все більше уваги привертають фіксовані комбінації НПЗП з іншими анальгетиками, які дозволяють досягти синергічного знеболювального ефекту при одночасному зниженні необхідної дози кожного з компонентів. Однією з перспективних фіксованих комбінацій є поєднання парацетамолу з диклофенаком — препаратів із різними механізмами дії, що потенційно забезпечує швидке й стійке знеболення при мінімізації побічних ефектів [11, 16].
Результати проспективного обсерваційного дослідження продемонстрували, що комбінація парацетамолу з диклофенаком є ефективнішою у знеболенні при різних типах суглобового болю серед пацієнтів ортопедичних відділень. Це підтверджується як за візуальною аналоговою шкалою болю (Visual Analogue Scale — VAS), так і за шкалою активності захворювання (Disease Activity Score — DAS). Зокрема, середній показник ефективності за шкалою VAS для комбінації парацетамолу з диклофенаком становив 3,55±0,20, що перевищувало відповідні значення для поєднання парацетамолу з ібупрофеном (3,12±0,34) та парацетамолу з німесулідом (2,54±0,28). Аналогічна динаміка виявлена й за шкалою DAS: найвищий середній бал відзначено у групі парацетамол+диклофенак — 2,91±0,45, тоді як у групі парацетамол+ібупрофен — 2,59±0,35, а у групі парацетамол+німесулід — 1,91±0,26. Щодо профілю безпеки, то найнижча частота побічних реакцій зафіксована у пацієнтів, які отримували комбінацію парацетамолу з диклофенаком: лише 5 з 50 пацієнтів (15,15%) повідомили про побічні ефекти. У групі парацетамол+ібупрофен таких випадків відмічено 11 (33,34%), тоді як у групі парацетамол+німесулід — 17 пацієнтів (51,51%), що є найвищим показником серед досліджуваних комбінацій [17]. Таким чином, отримані результати свідчать, що комбінація парацетамолу з диклофенаком забезпечує баланс між ефективністю та безпекою серед трьох досліджених фіксованих дозованих комбінацій НПЗП.
Застосування комбінованого препарату Доларен® у лікуванні больового синдрому: оцінка клінічного досвіду лікарів
Контроль больового синдрому — одне з ключових завдань сучасної медицини, особливо у пацієнтів із дегенеративно-дистрофічними ураженнями опорно-рухового апарату. В умовах клінічної практики особливого значення набувають препарати, які поєднують протизапальну дію з вираженим анальгезивним ефектом. Одним з таких засобів є Доларен® — комбінований лікарський препарат, до складу якого входять диклофенак натрію 50 мг і парацетамол 500 мг. Завдяки поєднанню двох активних компонентів препарат забезпечує швидке зменшення вираженості запалення та болю як центрального, так і периферичного походження. Офіційним імпортером препарату є українська фармацевтична компанія «ФАРМАДІН».
У травні–червні 2025 р. в рамках проєкту, реалізованого компанією Medical Data Management, проведено дослідження з оцінки поінформованості та клінічного досвіду лікарів щодо застосування препарату Доларен®. Участь у дослідженні взяли 1363 фахівці, серед яких — лікарі ортопеди та неврологи різних регіонів України (рис. 2) — спеціалісти, що найчастіше стикаються з проблемами хронічного та гострого болю, зокрема у пацієнтів із люмбалгією, остеоартритом або посттравматичним больовим синдромом.
Це свідчить про високу довіру до механізму дії та клінічного досвіду застосування препарату у відповідній когорті пацієнтів.
Таким чином, результати дослідження підтверджують: Доларен® має стійке клінічне визнання серед фахівців обох спеціальностей. Завдяки комбінованій дії препарат успішно інтегрується в мультимодальні протоколи лікування болю вертеброгенного та артрогенного походження, що дозволяє підвищити якість життя пацієнтів та скоротити тривалість гострого больового періоду.
Висновок
Патологія опорно-рухового апарату залишається одним із провідних чинників інвалідизації та хронічного болю у світі, при цьому больовий синдром суттєво знижує якість життя пацієнтів. Зважаючи на обмеження монотерапії НПЗП, перспективним напрямом є застосування фіксованих комбінацій препаратів з різними механізмами дії. Однією з таких є поєднання парацетамолу з диклофенаком, яке, згідно з наведеними клінічними даними, може бути ефективним варіантом знеболення при суглобовому болю та травмах м’яких тканин.
Результати опитування лікарів з різних регіонів України свідчать про високу клінічну зацікавленість у застосуванні препарату Доларен® — фіксованої комбінації парацетамолу та диклофенаку: 92% ортопедів-травматологів зазначили, що препарат може бути варіантом вибору при лікуванні остеоартриту, артриту та посттравматичного больового синдрому, а 89% неврологів готові рекомендувати його пацієнтам із люмбалгією.
Ці дані відображають стійку прихильність медичної спільноти до включення препарату Доларен® в щоденну практику при патології опорно-рухового апарату, що супроводжується больовим синдромом.
Список використаної літератури
|
