Доларен® — препарат вибору в ортопедів-травматологів і неврологів України

2 липня 2025
1473
УДК:  616-001+616-009.7
Резюме

Захворювання опорно-рухової системи залишаються однією з провідних причин хронічного болю, зниження якості життя та інвалідизації населення. Ефективне знеболення при таких станах є ключовим завданням для клінічної практики. Одним із підходів до оптимізації терапії є застосування фіксованих комбінацій препаратів із різними механізмами дії. Парацетамол та диклофенак впливають на різні ланки патогенезу болю. Поєднання цих речовин дозволяє досягти посилення анальгезивного ефекту без необхідності підвищення дози кожного компонента окремо, що потенційно знижує ризики, пов’язані з монотерапією. Доларен® — фіксована комбінація парацетамолу та диклофенаку — є прикладом такого підходу. Згідно з опитуванням лікарів із різних регіонів України, 92% ортопедів-травматологів вважають його варіантом вибору при остеоартриті, артриті та посттравматичному болю, а 89% неврологів готові рекомендувати його при люмбалгії. Отримані дані свідчать про клінічну зацікавленість і високу прихильність лікарів до застосування цієї комбінації в щоденній практиці.

Глобальний тягар болю при патології опорно-рухової системи

Останніми десятиліттями суттєво зросла кількість ініціатив для популяризації здорового способу життя та регулярної фізичної активності, які спрямовані на заохочення до занять спортом не тільки здорових людей, а й пацієнтів із різними захворюваннями [1]. Окрім загальновизнаного позитивного впливу фізичної активності на стан серцево-судинної системи й опорно-рухового апарату, збільшення кількості осіб, що займаються спортом, призвело до підвищення частоти виникнення травм [1, 2].

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 1,71 млрд людей у світі страждають від різних захворювань опорно-рухового апарату [3]. Результати The Global Burden of Disease Study демонструють, що частка патології скелетно-м’язової системи у структурі причин інвалідизації коливалася в ме­жах 9,6–28,9% у 2010 р. серед населення у 188 країнах та зросла у 2013 р. з 10,8 до 30,0% відповідно [2]. Проте конкретні глобальні дані щодо поширеності гострих хвороб опор­но-рухового апарату на сьогодні обмежені [4]. Ці захворювання включають низку патологічних станів, що уражують суглоби, м’язи, кістки та сполучну тканину різних органів і систем, які, своєю чергою, призводять до розвит­ку болю та функціональних порушень.

Біль є найпоширенішою скаргою та одним із перших симптомів, що виникають при травматичних ураженнях і захворюваннях кістково-м’язової системи. Він суттєво погіршує якість життя, обмежує професійну активність і повсякденне функціонування [3]. Біль у попереку вже сьогодні є провідною причиною інвалідності у світі [5], і, за прогнозами, до 2050 р. цей стан відзначатимуть у понад 800 млн осіб [5]. Через старіння населення та його загальне зростання поширеність поперекового болю й остеоартриту суттєво зросла протягом останніх двох десятиліть (табл. 1) [2]. Особливо значущим є остеоартрит колінного суглоба, на який припадає близько 85% усього глобального навантаження, зумовленого цим захворюванням [6]. Больовий синдром є визначальною характеристикою патології опорно-рухового апарату та чинить істотний негативний вплив на повсякденне життя пацієнтів.

Таблиця 1. Глобальна поширеність наслідків захворювань опорно-рухового апарату і травм (тривалістю понад 3 міс) за нозологіями [2]

Нозологія Кількість випадків у 1990 р.
(×1000)
Кількість випадків у 2013 р. (×1000) Зміна, % Стандартизований за віком показник
у 1990 р. (на 100 тис.)
Стандартизований за віком показник
у 2013 р. (на 100 тис.)
Зміна, %
Біль у попереку 414 049 651 009 56,7* 9466 9442 −0,43
Біль у шиї 226 306 349 305 54* 5038 4968 −1,46
Остеоартрит 140 495 241 825 71,9* 3939 3837 −2,58*
Інші захворювання 138 898 248 188 78,3* 3439 3669 6,63*
Усі дані наведено з 95% інтервалами невизначеності. *Статистично значуща відсоткова зміна.

Сучасні фармакологічні підходи до контролю болю

Ефективне знеболення ґрунтується на мультимодальному ступінчастому підході, що передбачає комбінацію препаратів з різними механізмами дії з метою посилення терапевтичного ефекту та зниження ризику побічних реакцій, а також зменшення потреби в опіоїдних анальгетиках [7, 8]. Парацетамол і нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) розглядають як препарати 1-го вибору при лікуванні болю легкого та помірного ступеня за умови відсутності протипоказань [8]. Основний ефект цього класу препаратів полягає в пригніченні активності циклооксигенази (ЦОГ) або простагландинсинтетази, що, своєю чергою, попереджає кінцеву біотрансформацію арахідонової кислоти в її метаболіти, зокрема простагландини, простациклін і тромбоксани, які спричиняють виникнення запалення, набряку та болю в пошкоджених тканинах [9]. Окрім цього, парацетамол чинить вплив на центральну нервову систему, забезпечуючи анальгезію завдяки поєднанню кількох механізмів: інгібуванню синтезу простагландинів, активації низхідних серотонінергічних шляхів, що пригнічують передачу больових сигналів на рівні спинного мозку, а також впливу на ендоканабіноїдну систему [10].

Нові дослідження також виявили периферичний механізм дії парацетамолу — після його прийому в больових нервових закінченнях утворюється активний метаболіт AM404, який блокує натрієві канали, що передають больові імпульси. Це перешкоджає формуванню больового сигналу ще до його надходження в центральну нервову систему, що значно розширює уявлення про анальгезивні властивості препарату та підкреслює його роль як безпечного і потенційно високоефективного компонента мультимодальної анальгезії. З огляду на різні механізми дії та точки прикладання, поєднання парацетамолу й НПЗП є актуальною та науково обґрунтованою комбінацією для підвищення ефективності контролю болю (рис. 1) [11].

Рисунок 1. Механізми інгібування ЦОГ парацетамолом та НПЗП [11]
НПЗП переважно діють як конкурентні інгібітори циклооксигеназної частини ферменту, тоді як парацетамол блокує перший етап каталізу, інактивуючи протопорфіриновий радикал.
AA — арахідонова кислота; PGG2 — простагландин G2; PGH2 — простагландин H2; Tyr385 — окиснений радикал тирозину 385; Tyr AA — комплекс радикалу тирозину та арахідонової кислоти; Fe3+ PPIX/Fe4+ PPIX — ферум-протопорфірин IX (окиснені та відновлені форми).

На сьогодні існує широкий вибір НПЗП з подібними клінічними властивостями. Вибір конкретного препарату залежить від його вартості, доступності, режиму дозування та профілю безпеки. Незважаючи на різноманітність ліків цієї групи, диклофенак залишається одним із найпопулярніших протизапальних засобів [12, 13]. Так, у 2022 р. в США виписано понад 12 млн рецептів на препарати, що містять диклофенак (табл. 2) [14]. Водночас у 2024 р. в Англії кількість рецептів на парацетамол сягнула близько 16 млн, що зробило його одним із найчастіше призначуваних анальгетиків [15].

Таблиця 2. Загальна кількість рецептів на диклофенак та пацієнтів, яким цей препарат призначали за рік (2013–2022) [14]

Переваги синергічної комбінації парацетамолу з диклофенаком у лікуванні болю

НПЗП є базовими засобами у фармакотерапії болю та запалення, однак їх застосування в монотерапії часто супроводжується обмеженнями у вигляді недостатнього знеболювального ефекту або підвищеного ризику побічних реакцій при підвищенні дозування. У цьому контексті все більше уваги привертають фіксовані комбінації НПЗП з іншими анальгетиками, які дозволяють досягти синергічного знеболювального ефекту при одночасному зниженні необхідної дози кожного з компонентів. Однією з перспективних фіксованих комбінацій є поєднання парацетамолу з диклофенаком — препаратів із різними механізмами дії, що потенційно забезпечує швидке й стійке знеболення при мінімізації побічних ефектів [11, 16].

Результати проспективного обсерваційного дослідження продемонстрували, що комбінація парацетамолу з диклофенаком є ефективнішою у знеболенні при різних типах суглобового болю серед пацієнтів ортопедичних відділень. Це підтверджується як за візуальною аналоговою шкалою болю (Visual Analogue Scale — VAS), так і за шкалою активності захворювання (Disease Activity Score — DAS). Зокрема, середній показник ефективності за шкалою VAS для комбінації парацетамолу з диклофенаком становив 3,55±0,20, що перевищувало відповідні значення для поєднання парацетамолу з ібупрофеном (3,12±0,34) та парацетамолу з німесулідом (2,54±0,28). Аналогічна динаміка виявлена й за шкалою DAS: найвищий середній бал відзначено у групі парацетамол+диклофенак — 2,91±0,45, тоді як у групі парацетамол+ібупрофен — 2,59±0,35, а у групі парацетамол+німесулід — 1,91±0,26. Щодо профілю безпеки, то найнижча частота побічних реакцій зафіксована у пацієнтів, які отримували комбінацію парацетамолу з диклофенаком: лише 5 з 50 пацієнтів (15,15%) повідомили про побічні ефекти. У групі парацетамол+ібупрофен таких випадків відмічено 11 (33,34%), тоді як у групі парацетамол+німесулід — 17 пацієнтів (51,51%), що є найвищим показником серед досліджуваних комбінацій [17]. Таким чином, отримані результати свідчать, що комбінація парацетамолу з диклофенаком забезпечує баланс між ефективністю та безпекою серед трьох досліджених фіксованих дозованих комбінацій НПЗП.

Застосування комбінованого препарату Доларен® у лікуванні больового синдрому: оцінка клінічного досвіду лікарів

Контроль больового синдрому — одне з ключових завдань сучасної медицини, особливо у пацієнтів із дегенеративно-дистрофічними ураженнями опорно-рухового апарату. В умовах клінічної практики особливого значення набувають препарати, які поєднують протизапальну дію з вираженим анальгезивним ефектом. Одним з таких засобів є Доларен® — комбінований лікарський препарат, до складу якого входять диклофенак натрію 50 мг і парацетамол 500 мг. Завдяки поєднанню двох активних компонентів препарат забезпечує швидке зменшення вираженості запалення та болю як центрального, так і периферичного походження. Офіційним імпортером препарату є українська фармацевтична компанія «ФАРМАДІН».

У травні–червні 2025 р. в рамках проєкту, реалізованого компанією Medical Data Management, проведено дослідження з оцінки поінформованості та клінічного досвіду лікарів щодо застосування препарату Доларен®. Участь у дослідженні взяли 1363 фахівці, серед яких — лікарі ортопеди та неврологи різних регіонів України (рис. 2) — спеціалісти, що найчастіше стикаються з проблемами хронічного та гострого болю, зокрема у пацієнтів із люмбалгією, остеоартритом або посттравматичним больовим синдромом.

Рисунок 2. Погляди фахівців на застосування препарату Доларен® в різних регіонах України
92% ортопедів-травматологів погодилися з тим, що препарат може бути препаратом вибору при лікуванні остеоартриту, артриту та посттравматичного больового синдрому.

Це свідчить про високу довіру до механізму дії та клінічного досвіду застосування препарату у відповідній когорті пацієнтів.

Зокрема, 89% фахівців готові рекомендувати Доларен® пацієнтам із люмбалгією. Неврологи активно призначають препарат при таких клінічних станах, як гостре люмбаго, люмбоішіалгія.

Таким чином, результати дослідження підтверджують: Доларен® має стійке клінічне визнання серед фахівців обох спеціальностей. Завдяки комбінованій дії препарат успішно інтегрується в мультимодальні протоколи лікування болю вертеброгенного та артрогенного походження, що дозволяє підвищити якість життя пацієнтів та скоротити тривалість гострого больового періоду.

Висновок

Патологія опорно-рухового апарату залишається одним із провідних чинників інвалідизації та хронічного болю у світі, при цьому больовий синдром суттєво знижує якість життя пацієнтів. Зважаючи на обмеження монотерапії НПЗП, перспективним напрямом є застосування фіксованих комбінацій препаратів з різними механізмами дії. Однією з таких є поєднання парацетамолу з диклофенаком, яке, згідно з наведеними клінічними даними, може бути ефективним варіантом знеболення при суглобовому болю та травмах м’яких тканин.

Результати опитування лікарів з різних регіонів України свідчать про високу клінічну зацікавленість у застосуванні препарату Доларен® — фіксованої комбінації парацетамолу та диклофенаку: 92% ортопедів-травматологів зазначили, що препарат може бути варіантом вибору при лікуванні остеоартриту, артриту та посттравматичного больового синдрому, а 89% неврологів готові рекомендувати його пацієнтам із люмбалгією.

Ці дані відображають стійку прихильність медичної спільноти до включення препарату Доларен® в щоденну практику при патології опорно-рухового апарату, що супроводжується больовим синдромом.

Список використаної літератури

  • 1. De Sire A. (2021) Pharmacological treatment for acute traumatic musculoskeletal pain in athletes. Medicina, 57(11): 1208. DOI: 10.3390/medicina57111208.
  • 2. Vos T. (2015) Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 301 acute and chronic diseases and injuries in 188 countries, 1990–2013: A systematic analysis for the global burden of disease study 2013. Lancet, 386(9995): 743–800. DOI: 10.1016/S0140-6736(15)60692-4.
  • 3. World Health Organization (2022) Musculoskeletal health. http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/musculoskeletal-conditions.
  • 4. Liu S. (2022) Global burden of musculoskeletal disorders and attributable factors in 204 countries and territories: a secondary analysis of the Global Burden of Disease 2019 study. BMJ Open, 12(6): e062183. DOI: 10.1136/bmjopen-2022-062183.
  • 5. GBD 2021 Low Back Pain Collaborators (2023) Global, regional, and national burden of low back pain, 1990–2020, its attributable risk factors, and projections to 2050: a systematic analysis of the Global Burden of Disease Study 2021. Lancet Rheumatol., 5(6): e316–e329. DOI: 10.1016/S2665-9913(23)00098-X.
  • 6. GBD 2017 Disease and Injury Incidence and Prevalence Collaborators (2018) Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 354 diseases and injuries for 195 countries and territories, 1990–2017: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2017. Lancet, 392(10159): 1789–1858. DOI: 10.1016/S0140-6736(18)32279-7.
  • 7. Vargas-Schaffer G. (2010) Is the WHO analgesic ladder still valid? Twenty-four years of experience. Can. Fam. Physician, 56(6): 514–517.
  • 8. Gai N. (2020) A practical guide to acute pain management in children. J. Anesth., 34(3): 421–433. DOI: 10.1007/s00540-020-02767-x.
  • 9. Amaechi O. (2021) Pharmacologic Therapy for Acute Pain. Am. Fam. Physician, 104(1): 63–72.
  • 10. Smith H. (2009) Potential analgesic mechanisms of acetaminophen. Pain Physician, 12(1): 269–280. DOI: 10.36076/ppj.2009/12/269.
  • 11. Tena-Garitaonaindia M. (2025) Pharmacological bases of combining nonsteroidal antiinflammatory drugs and paracetamol. Biomed. Pharmacother., 187: 118069. DOI: 10.1016/j.biopha.2025.118069.
  • 12. Altman R. (2015) Advances in NSAID development: evolution of diclofenac products using pharmaceutical technology. Drugs, 75(8): 859–877. DOI: 10.1007/s40265-015-0392-z.
  • 13. Bcps S.P.K.P. (n.d.) (2022) The top 300 of 2022. clincalc.com/DrugStats/Top300Drugs.aspx.
  • 14. Bcps S.P.K.P. (n.d.-a). Diclofenac — Drug usage statistics, ClinCalc DrugStats Database. clincalc.com/DrugStats/Drugs/Diclofenac.
  • 15. Statista (2025) Leading 10 analgesic drugs dispensed in England 2024. http://www.statista.com/statistics/377895/top-ten-analgesic-drugs-dispensed-by-item-in-england.
  • 16. Cao Z. (2024) Paracetamol Combination Therapy for Back Pain and Osteoarthritis: A Systematic Review and Meta-Analyses. Drugs, 84: 953–967. DOI: 10.1007/s40265-024-02065-w.
  • 17. Solanki N. (2019) Effectiveness and safety assessment of fixed dose combination of non-steroidal anti-inflammatory drugs prescribed for orthopedic patients. Int. J. Pharm. Pharmaceut. Sci., 70–73. DOI: 10.22159/ijpps.2020v12i2.35666.