Коморбідність неврологічних проявів при COVID-19

Вступ

Коронавірусна хвороба (COVID-19) — інфекційне захворювання респіраторної системи, яке може проявлятися різною клінічною симптоматикою з характером перебігу від легких проявів до тяжких випадків з високою смертністю [1]. За даними літератури, більшість пацієнтів із COVID-19 мають соматичну патологію в анамнезі, що впливає на перебіг захворювання та летальність [2]. На сьогодні існує багато синонімів терміну «коморбідність», найчастіше вживають «поліморбідність», «мультиморбідність», «мультифакторні захворювання», «поліпатія», «мультикаузальний діагноз», «подвійний діагноз», «плюрипатологія» [3]. Основними коморбідними станами при коронавірусному захворюванні є артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, хронічне обструктивне захворювання легень [4].

Більшість людей із мультиморбідною патологією — насамперед особи старшого та похилого віку, а поліморбідність призводить до поєднання багатьох симптомів. Різноманітні прояви захворювання можуть потенціювати один одного, викликаючи декомпенсацію супутньої патології [5].

Згідно з англомовною науковою літературою все частіше з’являються терміни «коморбідні захворювання» або «коморбідні стани» (comorbid diseases, comorbid conditions). Термін «коморбідність» (comorbidity) використовують для одночасного ураження двох органів чи систем організму або за наявності двох захворювань. Коли фіксується більше трьох захворювань, вживають термін «мультиморбідність» (multimorbidity) [6, 7].

На сьогодні існують різні методи оцінки коморбідності пацієнтів. Найбільш часто використовуваними є система CIRS (Cumulative Illness Rating Scale), індекс Kaplan — Feinstein та індекс Чарлсона (Charlson Index).

За результатами досліджень, коморбідність призводить до загострення захворювань, що у подальшому викликає посилення тяжкості стану хворих та формування в майбутньому несприятливого прогнозу, що погіршує якість життя пацієнтів та підвищує смертність [8].

Актуальність проблеми коморбідності зумовлена насамперед тим, що вона відзначається в молодих осіб працездатного віку і призводить до стійкої втрати працездатності, інвалідизації та смерті.

Виявлення причинно-наслідкового зв’язку між хронічними захворюваннями та тяжким перебігом COVID-19 допоможе медичним працівникам виявляти вразливий контингент населення, оцінювати ризик погіршення стану й адекватно використовувати профілактичні стратегії (наприклад щеплення осіб високого ризику від грипу, а потім — від COVID-19).

Мета: вивчення причинно-наслідкового зв’язку коморбідності з неврологічними проявами при COVID-19.

Об’єкт і методи дослідження

Дослідження проводили в період з грудня 2021 до січня 2023 р. на базі комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропет­ровської обласної ради», КНП «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради та Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 21 ім. проф. Є.Г. Попкової Дніпропетровської обласної ради.

У дослідженні взяли участь 100 пацієнтів віком 19–60 років, які розділені на 2 групи: основну та контрольну, більшу частину становили чоловіки — 60 осіб, жінок — 40 осіб. Основна група — пацієнти з підтвердженим діагнозом COVID-19, які отримували стаціонарне або амбулаторне лікування. Контрольна група включала пацієнтів без цього захворювання.

Усім учасникам дослідження проведені клініко-нев­рологічне обстеження, оцінка когнітивних функцій за допомогою Монреальської шкали оцінювання когнітивних функцій (Montreal Cognitive Assessment — MoCA). Досліджували процеси пам’яті за допомогою тесту Лурія «10 слів». Також використовували таблиці Шульте для вивчення переключення уваги. За допомогою опитувальника Бека вивчали розвиток депресії, за шкалою Спілбергера — показники ситуативної та особистісної тривожності.

Лабораторно визначали рівень фосфорильованого нейрофіламенту як маркера нейродегенеративного процесу. Для подальшого аналізу пацієнтів основної групи (n=69) розділено на 2 підгрупи залежно від рівня нейрофіламенту: підгрупа NfL-N з концентрацією, що не перевищує норму, та підгрупа NfL-P з концентрацією, що вище за норму. Проведена оцінка якості життя за допомогою опитувальника SF-36.

Усі дослідження в рамках цієї роботи проведені згідно з принципами Гельсінської декларації Світової медичної асоціації «Етичні засади медичних досліджень, що стосуються людських суб’єктів» (змінена в жовтні 2013 р.). Письмова інформована згода отримана від усіх хворих, які брали участь у дослідженні.

При обробці отриманих у дослідженні даних використовували методи описової та аналітичної біостатистики, а також багатовимірного статистичного аналізу (логістичний регресійний аналіз, ROC-аналіз).

Для перевірки нормальності розподілу кількісних показників застосовували тест Шапіро — Вілка (при n<60) та тест Колмогорова — Смірнова з поправкою Лілієфорса (при n>60), а рівність дисперсій оцінювали за допомогою критерію Фішера.

Оскільки розподіл більшості даних відрізнявся від нормального, неперервні змінні представлені як медіана (Ме) з показниками 1-го та 3-го квартиля [25; 75]. Категорійні дані подано як абсолютна кількість випадків (n) та часткове співвідношення в межах досліджуваної групи (%). Частку наводили з 95% довірчим інтервалом (ДІ). Для визначення статистичної значущості відмінностей між незалежними групами використовували U-критерій Манна — Уїтні для кількісних змінних, а також χ² тест Пірсона (зокрема з поправкою Єйтса) або точний тест Фішера — для номінальних змінних.

Дані обробляли за допомогою пакета STATISTICA (StatSoft Inc., v.6.1, serial number AGAR909E415822FA). Візуалізацію отриманих даних проводили засобами Microsoft Office, пакетів MedCalc та STATISTICA. ROC-аналіз та побудову ROC-кривих здійснювали у програмному пакеті MedCalc (www.medcalc.org, trial v.20.009).

Результати та їх обговорення

У дослідження включено 100 пацієнтів віком 47 (37; 56) років (мінімальний вік — 19 років, максимальний — 60 років). За гендерним складом переважали чоловіки — 60 осіб.

Віково-статевий розподіл усіх хворих, які включені в дослідження, наведено на рис. 1. При порівнянні груп між собою встановлено, що медіанний вік основної групи становив 49 (37; 56) років, а контрольної — 42 (37; 53) роки (рис. 2). Кількість жінок в основній та контрольній групі була зіставною (р=0,54). Групи не відрізнялися за віковим розподілом (р=0,48) та рівнем отриманої освіти (р=0,87) (табл. 1).

Рисунок 1. Віково-статевий розподіл обстежених хворих (абсолютна кількість хворих у відповідній групі за статтю)

Рисунок 2. Порівняння груп за віком пацієнтів

р — розбіжності між групами за показником Манна — Уїтні.

Таблиця 1. Соціодемографічні характеристики хворих за групами дослідження

При проведенні аналізу коморбідності встановлено, що у пацієнтів виявлена в основному патологія ендокринної, серцево-судинної системи та органа зору (табл. 2).

Таблиця 2. Супутня патологія у пацієнтів груп дослідження

За результатами дослідження не виявлено статистично значущої різниці в розподілі коморбідної патології в основній та контрольній групах (рис. 3).

Рисунок 3. Частота супутньої патології у пацієнтів за групами дослідження (% на 100 обстежених)

р>0,05 при порівнянні основної та контрольної груп за χ² Пірсона для усіх систем.

Клінічна симптоматика захворювання різноманітна, найбільшу частку поміж усієї кількості проявів становили підвищення температури тіла, стомлюваність, головний біль, загальна слабкість та запаморочення (рис. 4).

Рисунок 4. Структура скарг пацієнтів основної групи

Найчастішими симптомами захворювання, що виявили у більше ніж 90% осіб основної групи, насамперед були підвищення температури тіла (100%), стомлюваність (99%), головний біль (97%), загальна слабкість (96%) та запаморочення (93%) (рис. 5).

Рисунок 5. Частота клінічних проявів у пацієнтів основної групи (% на 100 обстежених)

Після порівняння підгруп NfL-N та NfL-P за клінічними ознаками під час захворювання між ними не виявлено статистично значущої різниці за жодним з досліджуваних показників (р>0,05 для усіх) (табл. 3). Концентрація нейрофіламенту у крові серед усіх залучених у дослідження пацієнтів, а також в основній та контрольній групі наведена в табл. 4. Зрозумілими є статистично значуще вищі показники рівня нейрофіламенту в основній групі порівняно з контрольною (рис. 6).

Таблиця 3. Частота клінічних проявів у пацієнтів основної групи у цілому та залежно від рівня нейрофіламенту

Таблиця 4. Концентрація нейрофіламенту в цілому та у групах дослідження

Рисунок 6. Порівняння концентрації нейрофіламенту у групах спостереження

р — розбіжності між групами за показником Манна — Уїтні.

Висновки

При аналізі коморбідності встановлено, що найчастіше у хворих відзначали патологію ендокринної (45%), серцево-судинної систем (36%) та органа зору (32%). Не виявлено статистично значущої різниці в розподілі коморбідної патології в основній та контрольній групах.

За структурою неврологічної симптоматики серед усіх обстежених, що відмічена у більше ніж 90% осіб основної групи, були підвищення температури тіла (100%), стомлюваність (99%), головний біль (97%), загальна слабкість (96%) та запаморочення (93%).

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 26.03.2025
Прийнято до друку/Accepted: 24.04.2025