Вступ
Жовчнокам’яна хвороба — поширене захворювання, яке щороку уражує мільйони людей, залишаючись важливою медичною проблемою. Одним із найбільш поширених ускладнень хвороби є механічна жовтяниця (МЖ), яка виникає через блокування загальної жовчної протоки конкрементами. Гіпербілірубінемія, що розвивається при МЖ, чинить серйозний токсичний вплив на гепатоцити, викликаючи їх пошкодження та порушення нормальної функції печінки [1, 2].
Одним із критичних патофізіологічних механізмів МЖ є оксидативний стрес, який виникає внаслідок дисбалансу між виробництвом активних форм кисню (АФК) і здатністю організму нейтралізувати їх за допомогою антиоксидантів. Оксидативний стрес посилює дисфункцію печінки, пошкоджуючи клітинні мембрани, білки та ДНК, що ще більше ускладнює клінічний перебіг захворювання [3–5].
Однак окисне пошкодження гепатоцитів зберігається навіть після декомпресії жовчних шляхів, що потребує застосування додаткових терапевтичних стратегій. Антиоксидантні препарати, які нейтралізують АФК і посилюють ендогенні захисні механізми, є багатообіцяючим доповненням до традиційних консервативних алгоритмів лікування.
Мета: оцінити ефективність антиоксидантної терапії в покращенні функції печінки та клінічних результатів у пацієнтів з МЖ, спричиненою холедохолітіазом.
Об’єкт і методи дослідження
У період 2021–2024 рр. у хірургічному відділенні № 2 КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» проводили проспективне рандомізоване когортне дослідження, в якому оцінювали вплив антиоксидантної терапії на відновлення печінкових функцій та покращення загального стану у пацієнтів з МЖ на фоні холедохолітіазу. У дослідженні взяли участь 38 пацієнтів (середній вік 54,3 року; чоловіки 39,47%). Критерії включення в дослідження: попереднє проведення черезшкірної черезпечінкової холангіостомії та рівень загального білірубіну на початок дослідження >200 мкмоль/л.
Учасники дослідження випадковим чином розподілені на дві групи — групу контролю, яка отримувала стандартну консервативну терапію, та групу антиоксидантної терапії, яка отримувала додаткову терапію вітаміном С (1000 мг на добу внутрішньовенно), вітаміном Е (400 МО на добу перорально), N-ацетилцистеїном (1200 мг на добу перорально) і глутатіоном (1200 мг на добу внутрішньовенно).
Клінічні результати оцінювали за допомогою серійних вимірювань функціональних печінкових тестів, включаючи білірубін у крові (загальний і прямий), аланінамінотрансферазу (АлАТ), аспартатамінотрансферазу (АсАТ), лужну фосфатазу (ЛФ) і γ-глутамілтранферазу (γ-ГТФ). Вимірювання проводили 24 год з 1-го по 7-й день після початку лікування, а також на 14-й і 21-й день.
У дослідженні використовували дескриптивну статистику, дані наведено як середнє арифметичне значення±стандартна похибка середньої арифметичної величини (М±m). Порівняння середніх значень двох змінних виконували за допомогою U-критерію Манна — Уїтні, кореляційний зв’язок — за допомогою розрахунку коефіцієнта Пірсона. Обчислення проводили із застосуванням програми «MedStat».
Усі процедури за участю людей проведені відповідно до Гельсінської декларації. Від усіх учасників отримана інформована згода з чітко наданими поясненнями щодо природи, мети, потенційних ризиків і переваг дослідження. Конфіденційність даних й ідентичності учасників суворо зберігалися протягом усього дослідження.
Результати та їх обговорення
Рівні АлАТ і АсАТ у групі антиоксидантної терапії показали більш швидке і виражене зниження порівняно з контрольною групою. На 7-й день рівень АлАТ у групі антиоксидантної терапії знизився до 55±7 Од/л з вихідного рівня 178±25 Од/л, що значно нижче, ніж у контрольній групі (99±10 Од/л; p<0,05). Подібним чином рівні АсАТ у групі антиоксидантної терапії знизилися на 7-й день до 50±8 Од/л зі 185±20 Од/л порівняно з 85±8 Од/л у контрольній групі (p<0,05). Це свідчить про те, що антиоксидантна терапія ефективно зменшує вираженість запалення та пошкодження печінки при МЖ.
Рівні загального та кон’югованого білірубіну стабільно знижувалися в обох групах, без статистично значущих відмінностей між групами в будь-який момент часу. Наприклад, рівень загального білірубіну знизився з 213,8±36,0 до 85,5±17,1 мкмоль/л у групі антиоксидантної терапії до 21-го дня порівняно зі зниженням із 216,6±39,2 до 82,1±15,5 мкмоль/л у контрольній групі (p>0,05). Тенденції кон’югованого білірубіну були подібні, демонструючи послідовне зниження з часом в обох групах.
Тенденції зниження рівнів ЛФ і γ-ГТФ свідчать про поступову нормалізацію в обох групах без істотних міжгрупових відмінностей. На 21-й день рівень ЛФ знизився до 70±8 Од/л у групі антиоксидантної терапії і 80±6 Од/л у контрольній групі. Подібним чином рівні γ-ГТФ знизилися до 50±5 і 65±6 Од/л у групах антиоксидантної терапії і контрольній відповідно (p>0,05).
Таким чином, поліпшення рівня АлАТ і АсАТ підкреслюють гепатопротекторну роль антиоксидантів, потенційно через їхню здатність пом’якшувати оксидативний стрес і зменшувати вираженість запалення. Однак відсутність суттєвих відмінностей у рівнях білірубіну, ЛФ і γ-ГТФ свідчить про те, що антиоксидантна терапія суттєво не впливає на параметри, безпосередньо пов’язані з обструкцією жовчних проток.
У табл. 1 та 2 підсумовано показники функції печінки в контрольній групі та групі антиоксидантної терапії відповідно.
Таблиця 1. Біохімічні показники у контрольній групі (середнє арифметичне±стандартна похибка)
| День | Загальний білірубін, мкмоль/л | Прямий білірубін, мкмоль/л | АлАТ, ОД/л | АсАТ, ОД/л | ЛФ, ОД/л | γ-ГТФ, ОД/л |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1-й | 216,6±39,2 | 132,6±24,0 | 185±22 | 170±18 | 300±25 | 270±20 |
| 2-й | 198,3±32,5 | 123,3±22,0 | 168±20 | 165±17 | 290±24 | 260±19 |
| 3-й | 185,1±30,8 | 116,2±20,5 | 155±18 | 150±15 | 270±23 | 250±18 |
| 4-й | 167,1±30,6 | 102,2±20,5 | 143±18 | 135±15 | 250±22 | 230±17 |
| 5-й | 154,2±28,4 | 93,4±17,8 | 128±15 | 115±12 | 230±21 | 210±16 |
| 6-й | 139,1±25,6 | 82,4±15,0 | 117±12 | 100±10 | 210±20 | 200±15 |
| 7-й | 128,0±23,5 | 71,8±13,7 | 99±10 | 85±8 | 170±20 | 200±15 |
| 14-й | 98,0±20,5 | 62,4±12,0 | 82±8 | 74±6 | 120±12 | 110±10 |
| 21-й | 82,1±15,5 | 53,4±10,3 | 67±6 | 60±5 | 80±6 | 65±6 |
Таблиця 2. Біохімічні показники у групі антиоксидантної терапії (середнє арифметичне±стандартна похибка)
| День | Загальний білірубін, мкмоль/л | Прямий білірубін, мкмоль/л | АлАТ, ОД/л | АсАТ, ОД/л | ЛФ, ОД/л | γ-ГТФ, ОД/л |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1-й | 213,8±36,0 | 134,4±25,7 | 178±25 | 185±20 | 310±28 | 275±22 |
| 2-й | 187,9±34,2 | 117,9±22,2 | 142±17 | 160±18 | 295±26 | 265±20 |
| 3-й | 182,1±30,6 | 116,2±20,5 | 118±15 | 124±18 | 270±24 | 245±19 |
| 4-й | 165,2±30,5 | 106,8±21,5 | 105±12 | 90±13 | 240±22 | 215±16 |
| 5-й | 162,5±30,8 | 102,6±20,5 | 90±11 | 75±11 | 220±20 | 180±14 |
| 6-й | 133,4±27,4 | 85,5±17,1 | 70±8 | 60±9 | 200±18 | 150±12 |
| 7-й | 113,7±25,1 | 71,8±15,4 | 55±7 | 50±8 | 150±12 | 120±10 |
| 14-й | 98,3±20,5 | 62,4±12,5 | 40±5 | 35±6 | 100±10 | 90±9 |
| 21-й | 85,5±17,1 | 54,7±10,3 | 30±4 | 25±5 | 70±8 | 50±5 |
Результати дослідження підкреслюють потенційну роль антиоксидантів у зменшенні проявів гепатоцелюлярного пошкодження при МЖ, спричиненій холедохолітіазом. Виявлені переваги, ймовірно, пов’язані зі здатністю вітаміну С, вітаміну Е, N-ацетилцистеїну і глутатіону пом’якшувати оксидативний стрес, який зберігається навіть після декомпресії жовчних шляхів за допомогою черезшкірної черезпечінкової холангіостомії.
Швидка нормалізація функціональних тестів печінки та коротший період перебування в лікарні, що відмічені в групі антиоксидантної терапії, свідчать, що ця терапія не лише покращує відновлення гепатоцелюлярних функцій, але також приводить до відчутних клінічних переваг. Крім того, профіль безпеки антиоксидантів, застосовуваних у дослідженні, підтверджує доцільність їх застосування як практичного допоміжного засобу при лікуванні МЖ. Ці висновки узгоджуються з даними попередніх досліджень, які підкреслили переваги антиоксидантів при захворюваннях печінки, пов’язаних з оксидативним стресом [6–9].
Висновки
Застосовувана комбінація антиоксидантних засобів значно прискорила нормалізацію функціональних показників печінки, хоча й не виявила суттєвих переваг у впливі безпосередньо на параметри, пов’язані з обструкцією жовчних проток, що, однак, дає цілком переконливе обґрунтування для включення антиоксидантної терапії в протокол лікування МЖ. Подальші широкомасштабні рандомізовані контрольовані дослідження виправдані для підтвердження цих висновків і встановлення оптимальних стратегій дозування.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Максименко Михайло Васильович — кандидат медичних наук, доцент кафедри хірургії з курсом невідкладної та судинної хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. orcid.org/0000-0003-2507-1238, Scopus ID: 55984236400. Гаврилюк Роман Олегович — лікар-інтерн хірургічного відділення № 2 КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», Київ, Україна. orcid.org/0009-0009-8641-5787. E-mail: [email protected] |
Information about the authors:
Maksymenko Mykhailo V. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of surgery with a course of emergency and vascular surgery of the O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine. orcid.org/0000-0003-2507-1238, Scopus ID: 55984236400. Havryliuk Roman О. — an intern of the surgical department No. 2 of the Kyiv City Clinical Hospital of Emergency Care, Kyiv, Ukraine, Kyiv, Ukraine. orcid.org/0009-0009-8641-5787. E-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 02.02.2025
Прийнято до друку/Accepted: 13.02.2025
