Вступ
Цереброспінальна рідина (ЦСР), ліквор — прозора рідина. У нормі секреція ЦСР відбувається в основному судинними сплетеннями бокових шлуночків головного мозку, а менша частина синтезується паренхімою головного мозку.
Основний відтік ліквору здійснюється з бокових шлуночків і III шлуночка до отворів IV шлуночка в серединні (Можанді) і латеральні (Люшка), а частина його надходить у підпавутинний субарахноїдальний простір, а також заповнює, окрім системи шлуночків головного мозку, центральний канал спинного мозку та підхмарні простори. У зоні венозних синусів ліквор з-під павутинних просторів крізь пахіонові грануляції всмоктується у венозну кров. Головний та спинний мозок оточені трьома мозковими оболонками: твердою, павутинною, м’якою; в ділянці великого потиличного отвору вони переходять в оболонки спинного мозку. Тверда мозкова оболонка (ТМО) закінчується мозковим конусом, що іде до рівня II крижового хребця, переходячи в термінальну нитку. Від бокової поверхні ТМО відходять відростки у вигляді рукавів до спінальних нервів та периневральних просторів черепно-мозкових нервів. У ділянці виходу нервів з черепа ТМО продовжується периневрій корінців, VII, VIII, XII черепно-мозкових нервів, верхньо- та нижньощелепного нервів, зорових нервів, початку III, IV, VI пар черепно-мозкових нервів, нюхових ниток. Периневральний простір заповнений лімфоподібною рідиною, яка з’єднується з субарахноїдальним простором спинного мозку [1]. Частково ліквор всмоктується в лімфатичну систему крізь периневральні простори. Продукується ліквор у межах 600–900 мл на добу. Оновлення ліквору відбувається протягом доби близько 4–6 разів. Обсяг ліквору в порожнині черепа та хребцевого каналу становить 140–150 мл. Краніальний субарахноїдальний простір містить 30 мл ліквору, спінальний — 75–90 мл, певна частина знаходиться в периневральному просторі.
Існує взаємозв’язок між ліквороцеркуляцією та краніосакральною системою, її ритмом, де одним з основних механізмів є флуктуація ліквору. При кожному викиді ліквору в череп бокові шлуночки розширюються і вібраційна хвиля послідовно розповсюджується по всьому тілу, включаючи головний та спинний мозок, оболонки нервів та міжклітинну рідину. У нормі у відповідь на викид ліквору фасції тіла розгортаються, при всмоктуванні ліквору — стискаються.
ЦСР відіграє важливу роль у забезпеченні обмінних процесів центральної нервової системи, підтриманні гомеостазу в тканинах головного мозку, механічному захисті головного мозку, має бактерицидні властивості, містить електроліти та ін. [1, 2, 3].
Мозок має електричну активність, в основі якої — потенціал дії і синоптична взаємодія між нейронами. Нейрони генерують і проводять електричний потенціал. Так званий потенціал спокою дорівнює близько 70 мВ. Враховуючи, що близько 15–30% ліквору синтезується в мозковій паренхімі і сам ліквор омиває головний мозок, для якого характерний електрогенез, ліквор має електролітні якості [1, 2], тому здатний мати напругу [4]. Як свідчить формула Q=C·U, де Q — заряд, C — електроємність, U — напруга (різниця потенціалів), ліквор здатний накопичувати заряд, а отже, і транспортувати його в тканини.
Відомим є спосіб визначення функціонального стану головного мозку за методом електроенцефалографії шляхом прикріплення електродів до поверхні черепа і аналізу структури електричних хвиль головного мозку, зареєстрованих за допомогою підсилювачів [5]. Але цей спосіб не дає змоги досліджувати і визначати деякі інші параметри, які також характеризують електрофункціональний стан ліквору, наприклад при низці патологічних станів головного мозку (інсульт, пухлина головного мозку, енцефаліт).
Мета статті: дослідити електрофізіологічний стан ліквору у пацієнтів із різними патологічними станами.
Об’єкт і методи дослідження
Проведено оцінку функціонального стану ліквору — напруги ліквору за допомогою пристрою «Мultimeter GDM 354A» тричі в спеціальній ємності з інтервалом в 5–10 с. Після встановлення нульового відхилення показника усереднювали й оцінювали його функціональний стан за раніше викладеним способом [4] у 4 хворих:
1. Хвора Ч., 57 років. Діагноз «утворення скроневої долі справа». При вимірюванні напруги U=92±33,6 мВ.
2. Хворий М., 62 роки. Діагноз «ішемічний інсульт у басейні лівої внутрішньої сонної артерії з частковою моторною афазією, центральним помірно вираженим правобічним геміпарезом на тлі загального і каротидного атеросклерозу». При вимірюванні напруги U=145±5,6 мВ.
3. Хворий М., 60 років. Діагноз «геморагічний інсульт за типом субарахноїдально-паренхіматозного крововиливу в правій гемісфері головного мозку з помірно вираженим центральним лівобічним геміпарезом, помірними когнітивними порушеннями на тлі гіпертонічної хвороби III стадії, 3 ступеня, ризик дуже високий». При вимірюванні напруги U=152±6,7 мВ.
4. Хвора Ф., 32 роки. Діагноз «вірусний енцефаліт (асоційований з цитомегаловірусом і ВІЛ-інфекцією) з центрально-лівобічною геміплегією». При вимірюванні напруги U=124±2,5 мВ.
Результати та їх обговорення
За допомогою пристрою «Мultimeter GDM 354A» можна вимірювати напругу ліквору в мікроємності при різних патологічних станах (геморагічний інсульт, ішемічний інсульт, пухлина головного мозку, енцефаліт та ін.). Напруга ліквору у хворої з пухлиною головного мозку нижча, ніж у хворого з геморагічним інсультом, на 40%, а з вірусним енцефалітом — нижче на 19%.
Не виключено, що значне зниження напруги ліквору у хворої з пухлиною головного мозку може бути важливою ланкою в патогенезі її розвитку. Відповідно, ліквор здатний нести заряд та доставляти його у спинний мозок, периневральний простір, нерви та тканини, а краніосакральна система та його ритм можуть бути однією з його основних функцій доставки заряду до тканин.
Висновок
Ліквор має електрофізіологічні особливості, здатний накопичувати заряд та транспортувати його в тканини. Не виключено розповсюдження зарядів за допомогою ліквору до спинного мозку, периневральних простірів та тканин.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Зозуля Іван Савович — доктор медичних наук, професор кафедри медицини невідкладних станів Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, Київ, Україна. E-mail: [email protected] Бредихін Олександр Володимирович — кандидат медичних наук, лікар-невролог вищої категорії КЗ «Нікопольський фаховий педагогічний коледж» ДОР, Нікополь, Україна. Бредихін Костянтин Олександрович — лікар-невролог КЗ «Нікопольський фаховий педагогічний коледж» ДОР, Нікополь, Україна. Бредихіна Єлизавета Костянтинівна — студентка IV курсу Запоріжського медико-фармацевтичного університету, Запоріжжя, Україна. |
Information about the authors:
Zozulya Ivan S. — Doctor of Medical Sciences, Professor of the Department of Emergency Medicine of the Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Kyiv, Ukraine. E-mail: [email protected] Bredykhin Olexander V. — Candidate of Medical Sciences, neurologist of the highest category of the Nikopol Professional Pedagogical College, Nikopol, Ukraine. Bredykhin Kostyantin O. — neurologist of the Nikopol Professional Pedagogical College, Nikopol, Ukraine. Bredykhina Elizaveta K. — 4th year student of Zaporizhzhia Medical and Pharmaceutical University, Zaporizhzhia, Ukraine. |
Надійшла до редакції/Received: 02.12.2024
Прийнято до друку/Accepted: 09.12.2024
