Два ноотропні препарати та п’ять відмінностей, або Як вплинути на причину когнітивного дефіциту? | Український Медичний Часопис

Костенко Є.І.

Головна
Публікації
Два ноотропні препарати та п’ять відмінностей, або Як вплинути на причину когнітивного дефіциту?

Два ноотропні препарати та п’ять відмінностей, або Як вплинути на причину когнітивного дефіциту?

25 грудня 2024

Неврологія та психіатрія

Сімейна медицина

Костенко Є.І.

УДК: 159.95

DOI: 10.32471/umj.1680-3051.166.261557

Резюме

Прамірацетам (Прамістар виробництва КОСМО С.П.А., Італія) поряд із еталонним засобом пірацетамом, є істинним ноотропним препаратом, оскільки безпосередньо модулює когнітивні процеси у специфічних ділянках головного мозку. Прамістар реалізує цілу низку специфічних ефектів, що дозволяють долати «вузькі місця», які утворилися в реалізації функцій вищої нервової діяльності внаслідок патології, пов’язаної із віком, травмою, інфекціями, цереброваскулярними захворюваннями тощо. Але серед ноотропів є ті, що лише опосередковано покращують деякі процеси, такі як пам’ять, увага, здатність навчатися, завдяки зменшенню тривоги, поліпшенню сну. Отже, їхній ефект залежатиме переважно від внеску названих порушень у патогенез зниження когнітивних процесів. Тому для адекватного призначення ноотропних препаратів важливо розрізняти фонові психічні стани (наприклад тривожність чи апатія) та природу когнітивних порушень (функціональні чи органічні).

Ноотропні препарати (від грецького nöos — розум та tropein — спрямування) — модулятори інтегративних функцій головного мозку, що стимулюють навчання, пам’ять та розумову діяльність, підвищують стійкість мозку до пошкоджувальних факторів, покращують кортико-субкортикальні та міжпівкульові зв’язки [1].

Лікарські засоби — ноотропи досить широко застосовують у нашій країні. Наприклад, препаратів відповідної групи (N06b) за АТС-класифікацією у 2023 р. спожили майже у 3 рази більше порівняно із групою N06a (антидепресанти)*. Група ноотропів цікава, зокрема, тим, що її родоначальник, тобто перший на світовому ринку препарат, досі посідає провідні місця за обсягами продажу. Також ці лікарські засоби вважають одними з кращих стосовно профілю безпеки при застосуванні відповідно до медичних показань [1, 2]. Перший з ноотропів — пірацетам, вперше був схвалений у Європі на початку 1970-х років для лікування запаморочення та вікових когнітивних розладів [1]. Пізніше американськими фармакологами компанії «Warner-Lambert» (США) на основі пірацетаму з метою посилення впливу на навчання та пам’ять створений більш потужний препарат прамірацетам [3]. У Європі розробкою та впровадженням прамірацетаму (Pramistar/Прамістар) займається група «Menarini» (Італія).

Пірацетам, синтезований та запроваджений бельгійською компанією «UCB», довгі роки (до 2017 р.) залишався провідним препаратом на вітчизняному ринку*. Тільки у 2017 р. пальма першості перейшла до фенібуту (рис. 1).

Рисунок 1. Обсяги аптечного продажу в натуральному вираженні лідерів групи N06b (психостимулятори, засоби, що застосовують при синдромі дефіциту уваги та гіперактивності, ноотропи) в Україні у 2008–2023 рр.*

*За обсягами аптечного продажу в натуральному вираженні за даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer» компанії «Proxima Research».

Чому ж у лідери вирвався препарат, синтезований на теренах колишнього СРСР? Не виключено, що пацієнтів, яким «підходить» фенібут, просто більше в кількісному відношенні. Отже, пропонуємо розглянути можливі відповіді на це питання більш детально, порівнявши фенібут із рацетамами (racetam) — пірацетамом і особливо — його більш потужним наступником — прамірацетамом [4, 5]

Прамірацетам є близьким «родичем» пірацетаму, отриманим шляхом заміни однієї амідної групи. Така модифікація забезпечує посилення клініко-фармакологічних ефектів, завдяки чому прамірацетам призначають у дозах, що відрізняються в менший бік у 2–4 рази. Навпаки, пірацетам, щоб дотягнутися до планки, піднятої наступником, в останніх дослідженнях тяжіє до більш високих доз [4].

Гальмівний медіатор vs активатор ацетилхоліну

Чому вони різні? «Шляхи» фенібуту та рацетамів розходяться, починаючи із властивостей діючої речовини. Справа в тому, що фенібут — це власне γ-аміномасляна кислота (ГАМК) — провідний медіатор процесів гальмування в центральній нервовій системі (ЦНС) [6]. Нейрометаболічний ефект фенібуту зумовлений переважно стимулювальним впливом на ГАМК-ергічну систему, що забезпечує нормалізацію динаміки нервових процесів [7].

Рацетами, на відміну від фенібуту, характеризуються неселективною рецепторопосередкованою дією, а «віяловим», багатокомпонентним ефектом (табл. 1) [8, 9]. Він полягає у впливі на метаболічні, біоенергетичні та регенераційні процеси в нервовій клітині, активації синтезу білка через підвищення швидкості обігу інформаційних макромолекул тощо [5].

Таблиця 1. Основні властивості фенібуту та прамірацетаму

Властивості	Фенібут	Прамірацетам
Діюча речовина	γ-Аміномасляна кислота (ГАМК)	Прамірацетам (циклічний аналог ГАМК із заміненою амідною групою)
Основні механізми дії	Нормалізація динаміки нервових процесів завдяки стимуляції ГАМК-ергічної системи	Модуляція вивільнення ацетилхоліну та стимуляція підвищення активності в гіпокампі
Показання	У складі комплексного лікування: судинні захворювання головного мозку; хронічна недостатність мозкового кровообігу; енцефалопатія, дитячий церебральний параліч, відставання розумового розвитку у дітей (віком від 5 років); початкові стадії деменції; морська та повітряна хвороби	Зниження здатності до концентрації уваги та розлади пам’яті дегенеративного або судинного характеру, особливо в осіб літнього віку
Час настання ефекту	Анксіолітичний (протитривожний) ефект настає в перші години після прийому	Основні ефекти розвиваються протягом 4–8 тиж лікування
Потенціал міжмедикаментозної взаємодії	Значний потенціал взаємодії з анксіолітиками, антипсихотиками, седативними та протисудомними засобами, опіоїдами	Не метаболізується, виводиться в незміненому вигляді, не взаємодіє з іншими препаратами

Отже, хоча прамірацетам є циклічним аналогом ГАМК, механізм його дії (як і інших рацетамів) не має відношення до властивостей нейромедіатора. Спорідненості з відповідними рецепторами він не має, в організмі на ГАМК не перетворюється, і вміст гальмівного медіатора в головному мозку після його застосування не підвищується [5, 10].

Натомість фармакологічна дія всіх рацетамів реалізується через холінергічні механізми, які відіграють провідну роль у процесах пам’яті та навчання [5, 11]. Стимулюючи поглинання холіну, прамірацетам опосередковано модулює вивільнення ацетилхоліну та стимулює підвищення активності холінергічних процесів у гіпокампі. Оскільки ця частина головного мозку є надзвичайно важливою для функції пам’яті, загальна стимуляція, яку створює прамірацетам, може покращити як формування нових, так і збереження еталонних або довготривалих спогадів.

Крім того, зв’язування ацетилхоліну з постсинаптичними рецепторами підвищує активність синтетази оксиду азоту, особливо в гіпокампі, що зумовлює підвищення вмісту в постсинаптичному нейроні. Оксид азоту, своєю чергою, відіграє значну роль у процесах навчання та пам’яті, особливо короткострокової [12]. Крім того, оксид азоту чинить пряму судинорозширювальну дію, і сприятливий ефект прамірацетаму на зберігання нової інформації може здійснюватися або за рахунок поліпшення мозкового кровотоку за допомогою викликаної оксидом азоту вазодилатації, або за рахунок прямої дії на біохімічні процеси, що лежать в основі формування пам’яті.

Прамірацетам також здатний інгібувати активність проліл-ендопептидази. Оскільки цей фермент здійснює гідроліз нейропептидів, таких як вазопресин і кортикостерон, його інгібування заощаджує нейропептиди, які відіграють значну роль у забезпеченні процесів пам’яті та навчання [13].

Активація додаткових механізмів запам’ятовування

Перш ніж описати цю властивість прамірацетаму, згадаємо один із відомих феноменів пам’яті. Спогад-спалах (англ. flashbulb memory) — це яскрава, довготривала згадка про несподівану, приємну або шокуючу подію (табл. 2) [14].

Таблиця 2. Особливості та приклади спогадів-спалахів, характерних для формування в дитячому віці

Особливості

Приклади

Високий рівень несподіваності

Елементи особистої важливості

Увага до деталей

Стислість, лаконічність

Вища частота в дитинстві

Знахідка новонароджених кошенят у підковдрі зранку при прокиданні

«Чудесне» перетворення кульки з борошна та води у глазурований пряник під час випікання

Виявляється, що прамірацетам активує в головному мозку рецептори стероїдів, посилюючи таким чином біологічний ефект гормонів кори надниркових залоз. Оскільки їх рівень підвищений при стресі, зростання рецепторної чутливості має аналогічний ефект, сприяючи запам’ятовуванню [5, 15]. Цей висновок підтверджується значним зменшенням вираженості ефекту рацетамів у тварин із видаленими наднирниковими залозами або при застосуванні інгібіторів їх біосинтезу в організмі [16]. Таким чином, під впливом прамірацетаму головний мозок «розцінює» спогади як більш значущі і ретельніше їх зберігає. Активується емоційно забарвлений тип запам’ятовування, більш характерний для дитячого та юнацького віку.

Відновлення функцій мембран та мікроциркуляції

Прамірацетам реалізує також ще один механізм протидії ефектам старіння: підвищення або відновлення плинності мембран головного мозку, що полегшує передачу сигналів клітинами. Так, через перекисне окиснення ліпідів при старінні або інших ситуаціях, пов’язаних з підвищеним оксидативним стресом, відбуваються конформаційні зміни в місці приєднання бічних ланцюгів жирних кислот до полярних головних структур мембранних фосфоліпідів. Результатом цієї трансформації є зниження плинності мембран, що позначається на передачі сигналів різних медіаторів. Можливість відновлення за допомогою прамірацетаму сигнальних механізмів, що порушуються в старіючому мозку через зниження плинності мембран, продемонстрована в ряді досліджень [17]. Здатність прамірацетаму підвищувати плинність мітохондріальних мембран позначається також на покращенні функції мітохондрій, яка порушується при старінні та хворобі Альцгеймера [17, 18].

Рацетами, до яких належить прамірацетам, також характеризуються здатністю до активізації метаболічних, біоенергетичних процесів у нервовій клітині, підвищення швидкості обігу інформаційних макромолекул та активації синтезу білка. Як наслідок вони чинять виражену нейропротекторну, деяку протисудомну дію та покращують нейропластичність [19, 20].

Рацетами також мають здатність позитивно впливати на мозковий кровообіг, що не супроводжується зміною загальної гемодинаміки [20, 21]. Їм притаманне й покращення мікроциркуляції за рахунок збільшення деформованості еритроцитів, зниження їх адгезії до судинного ендотелію, гальмування розвитку судинних спазмів [20].

Прамірацетам також чинить антидепресивну та антиастенічну дію. Цей ефект пов’язують із стимуляцією адренергічної нейромедіації [22]. Слід пам’ятати, що розлади депресивного та астенічного характеру розвиваються не тільки внаслідок хронічного психоемоційного стресу і не тільки у осіб похилого та старечого віку, а й у ранній відновлювальний період після перенесених органічних захворювань головного мозку як складова віддалених наслідків. У результаті розвитку депресивних і астенічних розладів значно порушуються соціальна активність і адаптація особистості в суспільстві, сім’ї та побуті. Відповідно, застосування прамірацетаму сприятиме корекції депресивних порушень, астенічних станів та може полегшити соціальну адаптацію пацієнтів.

Таким чином, прамірацетам та інші рацетами реалізують свою дію через наступні основні механізми:

1. Модуляція вивільнення ацетилхоліну та стимуляція підвищення активності в гіпокампі, що відповідає за формування нових та збереження еталонних чи давніх спогадів.

2. Активація рецепторів стероїдів у головному мозку із реалізацією особливого типу запам’ятовування: під впливом прамірацетаму головний мозок «розцінює» спогади як більш значущі і «ретельніше» їх зберігає.

3. Зниження плинності мембран нейроцитів та їхніх внутрішньоклітинних структур із наступним відновленням передачі сигналів та функцій мітохондрій.

4. Покращення метаболізму головного мозку із підвищенням синтезу фосфоліпідів, рівня аденозинтрифосфату, посилення утилізації глюкози.

5. Покращення мікроциркуляції в ішемізованих ділянках головного мозку, пригнічення агрегації активованих тромбоцитів; покращення мікроциркуляції за рахунок збільшення деформованості еритроцитів, зниження їх адгезії до судинного ендотелію, гальмування розвитку судинних спазмів.

6. Антидепресивна та антиастенічна дія.

Отже, якщо ГАМК створює енергетично вигідні умови функціонування головного мозку, то прамірацетам формує структурно-функціональний ресурс для подолання несприятливих умов функціонування.

Чи належить прамірацетам до ліків «для розуму»?

Застосування ноотропів за немедичними показаннями досить поширене. Так, опубліковане у 2017 р. рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження свідчить, що симпатоміметики центральної дії (метилфенідат, модафініл) можуть покращити продуктивність шахістів [23]. Проведене незабаром опитування виявило, що майже 10% рейтингових німецьких шахістів приймали їх під час змагань [24]. Дослідження 2013 р. показало, що 19,9% із 1105 опитаних хірургів принаймні один раз застосовували рецептурні або заборонені препарати для покращення когнітивної функції. Ці факти є ілюстрацією поширеності застосування психостимуляторів та ноотропів поза медичними показаннями.

Цікаво, чи може прамірацетам покращувати розумову працездатність у здорових людей? Згідно з результатами досліджень, рацетами покращують здатність до навчання та інші когнітивні функції за нормальних умов [25, 26]. Однак покращення цих функцій є набагато більш вираженим, коли функція головного мозку порушується різноманітними шкідливими чинниками (наприклад гіпоксією, старінням, травмуванням) [27]. Усі вищеназвані процеси так чи інакше пов’язані із зниженням плинності мембран клітин головного мозку та наступним дефіцитом або дисфункцією механізмів передачі нервових імпульсів [27, 28]. Подібні стани особливо добре піддаються корекції прамірацетамом [1].

Натомість фенібут розроблений для подолання тривоги та покращення когнітивних функцій у військовослужбовців [29]. Відповідно, його використовують для усунення напруги, тривоги і страху, поліпшення сну при психосоматичних, невротичних, астенічних, депресивних розладах, перед і після операційних втручань. Він також був досліджений та застосовується при головному болю напруження, заїканні, вестибулярних розладах, цереброваскулярних захворюваннях [30–32].

Отже, когнітивні порушення, для корекції яких був випробуваний фенібут, розвиваються на фоні тривоги, неспокою, порушення сну.

Час настання ефекту

Протитривожний ефект фенібуту настає швидко. Так, пацієнти відзначають його появу через 2–4 год після перорального прийому, причому максимальний ефект настає приблизно через 6 год, а загальна тривалість становить 15–24 год [33].

Прамірацетаму потрібно більше часу для корекції метаболічних, сигнальних та судинних порушень у головному мозку. Згідно з інструкцією для медичного застосування, клінічно значущий ефект прамірацетаму досягається протягом 4–8 тиж лікування.

Профіль безпеки

Прамірацетам не метаболізується в організмі й виводиться в незміненому вигляді, а також не взаємодіє з іншими препаратами. Відсутність активних метаболітів у процесі біотрансформації в організмі та перехресної міжмедикаментозної взаємодії є досить рідкісними властивостями й разом із тим найважливішими факторами, що забезпечують високий ступінь безпеки лікарського засобу [22].

Навпаки, фенібут продемонстрував сильний потенціал до взаємодії з іншими препаратами, включаючи анксіолітики, антипсихотики, седативні засоби, опіоїди та протисудомні засоби [29]. У терапевтичних дозах (250–2000 мг) фенібут добре переноситься з незначними побічними ефектами, тоді як безконтрольне застосування високих доз фенібуту може призвести до серйозних побічних дій [32]. Так, в англомовній літературі останнім часом почастішали публікації, у яких йдеться про несприятливі побічні події, пов’язані з інтоксикацією, абстиненцією та звиканням до фенібуту [29, 32–33]. У них йдеться про рекреаційне застосування цього засобу, що доступний у вигляді дієтичних добавок. Тому Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) у 2019 р. видало ряд застережень щодо неприпустимості використання фенібуту у складі дієтичних добавок [34]. Також з міркувань безпеки, пов’язаних із зловживанням і токсичністю, фенібут класифікований як контрольована речовина в деяких країнах, зокрема в Австралії [29].

Дійсно, користувачі відчувають ейфорію та зниження соціальної тривожності у зв’язку з вживанням фенібуту; деякі повідомляють, що він підвищує соціальну залученість, а також насолоду від музики або сексуальної активності [35]. Інші використовують фенібут для самолікування абстиненції внаслідок зловживання бензодіазепінами та алкоголем [29, 32–33].

Результати клінічних досліджень прамірацетаму

Ефективність і переносимість прамірацетаму у пацієнтів з порушеннями уваги і пам’яті різного ступеня вираженості, оцінювали в ряді клінічних досліджень. Отримані обнадійливі результати у поєднанні з високим рівнем безпеки у відкритому дослідженні у пацієнтів з первинною дегенеративною деменцією типу Альцгеймера [36].

Ефект прамірацетаму в дозі 1200 мг на добу протягом 12 тиж у хворих літнього віку (середній вік 74 роки із порушеннями пам’яті, ймовірно, судинної природи, досліджено P. Scarpazza та співавторами [37]. Відзначена позитивна тенденція багатьох параметрів під час виконання задач, що оцінюють пам’ять. У підгрупі з помірними порушеннями відповідь у 2–7 разів вища, ніж у підгрупі із легкими порушеннями. Після 12 тиж лікування оцінки короткочасної вербальної пам’яті достовірно покращилися на 32,6% (p=0,0157), оцінки довгострокової пам’яті — на 62,6% (p=0,001) та оцінки уваги у спеціальному тесті — на 90% (p=0,009).

Італійські дослідники також продемонстрували здатність прамірацетаму (600 мг 2 рази на добу) протидіяти погіршенню пам’яті, викликаному скополаміном, у здорових добровольців [38]. Адже цей антагоніст мускаринових рецепторів блокує центральну холінергічну нейротрансмісію та процеси формування пам’яті. Під впливом прамірацетаму 2 з 5 когнітивних параметрів (включаючи тести на негайне та відстрочене словесне пригадування) були приблизно на 50% кращими, ніж у тих, хто отримував плацебо, при тестуванні через 1 і 3 год після ін’єкції скополаміну.

У США проведене подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження за участю молодих чоловіків, які мали когнітивні проблеми після травми голови та гіпоксії [39]. Прийом прамірацетаму по 600 мг 2 рази на добу значно покращив деякі види пам’яті, особливо відстроченої (на 30–50%) протягом 18 міс терапії та 1 міс спостереження.

Хронічна цереброваскулярна недостатність та наслідки інсульту в каротидному та вертебробазилярному басейнах часто є причиною когнітивних порушень, у тому числі пам’яті, і внаслідок цього соціальної дезадаптації. Вітчизняні фахівці виявили суттєвий позитивний вплив монотерапії прамірацетамом (Прамістар) на нейропсихологічні симптоми погіршення пам’яті у пацієнтів із хронічною цереброваскулярною недостатністю та наслідками інсульту в базилярному та каротидному судинному басейні [40].

Дані ще одного вітчизняного випробування свідчать, що прамірацетам був більш ефективним порівняно з пірацетамом у відновленні втрати пам’яті / дезорієнтації у пацієнтів із легкими черепно-мозковими травмами [41].

Інше випробування вітчизняних фахівців, проведене у пацієнтів з легкою черепно-мозковою травмою, свідчить не тільки про покращення неврологічного статусу, когнітивних функцій, а й про покращення під впливом прамірацетаму реологічних властивостей крові та гемостазу [42]. Так, у пацієнтів нормалізувалися гематокрит та активований частковий тромбопластиновий час, знизилися ступінь адгезії тромбоцитів та їх агрегація, в’язкість плазми й цільної крові. За висновком дослідників, покращення мікроциркуляції сприяло більш швидкому відновленню порушених функцій.

Порівняльне випробування прамірацетаму у пацієнтів, які перенесли мозковий інсульт, проведене на базі відділення судинної неврології Ужгородської центральної міської клінічної лікарні [22]. У пацієнтів, які приймали прамірацетам, відзначали достовірно більш виражене покращення за цілим рядом показників когнітивної функції (шкала MMSE): орієнтація в часі, просторі, сприйняття, довільна увага, пам’ять та покращення перцептивно-гностичних функцій (рис. 2).

Рисунок 2. Динаміка вираженості суб’єктивних симптомів у групі пацієнтів із мозковим інсультом на фоні лікування препаратом Прамістар (М±m), бали

1 — загальне самопочуття, 2 — пам’ять, 3 — увага, 4 — втомлюваність, 5 — загальна слабкість, 6 — дратівливість, 7 — тривожність, 8 — головний біль, 9 — запаморочення, 10 — шум у вухах, 11 — погіршення сну. *р < 0,01.

Про позитивну динаміку когнітивних функцій у пацієнтів основної групи також свідчить покращення показників батареї тестів на визначення лобної дисфункції. Наприклад, хворі основної групи через 3 міс порівняно з групою контролю назвали вірогідно більшу кількість слів за даними субтесту «Швидкість мовлення». Також у пацієнтів основної групи, які отримували прамірацетам, встановлена позитивна динаміка відновлення емоційного стану після завершення лікування. На основі отриманих результатів зроблено висновок про те, що у пацієнтів, які приймали прамірацетам, шанс досягнути кращого результату за шкалою MMSE у 13 разів вищий, ніж у пацієнтів контрольної групи (р=0,00002), а шанс покращити результати тесту лобної дисфункції вищий у 5 разів (р=0,001). Також встановлено, що прамірацетам сприяє нормалізації біоелектричної активності головного мозку, що може свідчити про позитивний вплив препарату на інтегральні властивості головного мозку та суттєвий вплив на таку важливу когнітивну функцію, як пам’ять.

У пацієнтів із дисциркуляторною енцефалопатією атеросклеротичного та гіпертензивного генезу вітчизняні вчені виявили позитивний вплив прамірацетаму щодо когнітивних функцій у вигляді покращення вербальної пам’яті, орієнтування, перцептивно-гностичних операцій та підвищення розумової працездатності. Також відмічено покращення фонового настрою, зниження тривожності, емоційної та вегетативної лабільності. Позитивна динаміка показників шкали рівноваги Берг та даних серіальної динамометрії при прийомі Прамістару свідчить про покращення функції підтримки рівноваги та конструктивно-практичних дій [43].

Продемонстровано також ефективність Прамістару в дозі 600 мг 2 рази на добу при прийомі протягом 60 днів у пацієнтів із початковими проявами недостатності кровопостачання головного мозку, зумовленої атеросклерозом брахіоцефальних артерій [44].

Цікаве випробування проведене вітчизняними авторами за участю практично здорових осіб похилого віку (середній вік 62,0±1,6 року), які протягом 20 днів приймали Прамістар по 1200 мг на добу.

Після курсу лікування отримано зниження інтенсивності вираженості головного болю до 1,8±0,4 з високим ступенем достовірності (р<0,001) (рис. 3).

Рисунок 3. Динаміка вираженості скарг на головний біль за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою до та після лікування

Зниження ступеня інтенсивності запаморочення (рис. 4) мало ще більш виражений характер: від 5,6±0,6 до 1,6±0,5 (р<0,001).

Рисунок 4. Динаміка вираженості скарг на запаморочення за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою до та після лікування

Автори пов’язали зменшення вираженості головного болю та запаморочення у пацієнтів із дією двох механізмів: покращенням кровопостачання головного мозку та, значною мірою, антидепресивною дією препарату. Ця дія підтверджується результатами аналізу шкали депресії Бека до і після лікування. Виявлено достовірне (р<0,05) покращення показника з 13,4±2,8 до початку лікування до 8,4±1,2 після закінчення курсу прийому препарату (рис. 5).

Рисунок 5. Динаміка рівня депресії за шкалою Бека до та після лікування

Когнітивний статус пацієнтів до та після лікування оцінювали за стандартною малою шкалою оцінки MMSE (рис. 6).

Рисунок 6. Динаміка когнітивних функцій за шкалою MMSE до та після лікування

Підсумовуючи перелічені вище ефекти, дослідники зробили висновок про комплексний багатовекторний позитивний вплив препарату на стан мозкового кровообігу, біоелектричної активності головного мозку, когнітивних функцій та загальної суб’єктивної оцінки здоров’я.

Таким чином, покращення когнітивної функції під впливом препарату Прамістар є особливо вираженим на тлі порушень, що розвинулися внаслідок цереброваскулярних захворювань, травм та вікових змін головного мозку, включаючи деменцію, також хвороби Альцгеймера. Антидепресивний та антиастенічний вплив препарату реалізується на тлі зниженого настрою, апатії, загальної слабкості.

Список використаної літератури

1. Malík M., Tlustoš P. (2022) Nootropics as Cognitive Enhancers: Types, Dosage and Side Effects of Smart Drugs. Nutrients, 14(16): 3367. doi: 10.3390/nu14163367.
2. Бурчинский С.Г. (2011) Новые возможности ноотропной и вазотропной фармакотерапии в стратегии лечения цереброваскулярной патологии. Новости медицині и фармации, 370: 24–25.
3. Chang T., Young R.M. (1983) Gas chromatographic assay of pramiracetam in human plasma using nitrogen specific detection. J. Chromatogr., 274: 346–349. doi: 10.1016/s0378-4347(00)84441-2.
4. Malykh A.G., Sadaie M.R. (2010) Piracetam and piracetam-like drugs: from basic science to novel clinical applications to CNS disorders. Drugs, 70(3): 287–312. doi: 10.2165/11319230-000000000-00000.
5. Mondadori C., Petschke F., Häusler A. (1989) The effects of nootropics on memory: new aspects for basic research. Pharmacopsychiatry, 22 Suppl. 2: 102–106. doi: 10.1055/s-2007-1014627. PMID: 2690149.
6. Lapin I. (2001) Phenibut (beta-phenyl-GABA): a tranquilizer and nootropic drug. CNS Drug Rev., 7(4): 471–481. doi: 10.1111/j.1527-3458.2001.tb00211.x.
7. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу АМІНАЛОН®-КВ.
8. Vernon M.W., Sorkin E.M. (1991) Piracetam. An overview of its pharmacological properties and a review of its therapeutic use in senile cognitive disorders. Drugs Aging. Jan; 1(1): 17–35. doi: 10.2165/00002512-199101010-00004.
9. Frenguelli B.G. (2013) Cognitive enhancers: molecules, mechanisms and minds. Neuropharmacology. Jan; 64: 1. doi: 10.1016/j.neuropharm.2012.08.005.
10. Waegemans T., Wilsher C.R., Danniau A. et al. (2002) Clinical efficacy of piracetam in cognitive impairment: a meta-analysis. Dement Geriatr Cogn Disord., 13: 217–224. doi: 10.1007/s11064-011-0450-1.
11. Pepeu G., Spignoli G. (1989) Nootropic drugs and brain cholinergic mechanisms. Prog Neuropsychopharmacol Biol Psychiatry., 13 Suppl: S77–88. doi: 10.1016/0278-5846(89)90112-7.
12. Корсунськая Л.Л. (2006) Комплексное профилактическое действие прамистара (прамирацетама) у лиц пожилого возраста. Український вісник психоневрології, 14(1): 108–113. Режим доступу: nbuv.gov.ua/UJRN/Uvp_2006_14_1_32.
13. Yoshimoto T., Kado K., Matsubara F. et al. (1987) Specific inhibitors for prolyl endopeptidase and their anti-amnestic effect. J. Pharmacobio-Dyn., 10: 730–735.
14. Davidson P.S., Glisky E.L. (2002) Is flashbulb memory a special instance of source memory? Evidence from older adults. Memory. Mar; 10(2): 99–111. doi: 10.1080/09658210143000227.
15. Mondadori C., Petschke F. (1987) Do piracetam-like compounds act centrally via peripheral mechanisms? Brain Res., 435(1–2): 310–314. doi.org/10.1016/0006-8993(87)91614-3.
16. Mondadori C., Bhatnagar A., Borkowski J., Häusler A. (1990) Involvement of a steroidal component in the mechanism of action of piracetam-like nootropics. Brain Res., 506(1): 101–108. doi: 10.1016/0006-8993(90)91204-t.
17. Leuner K., Kurz C., Guidetti G. et al. (2010) Improved mitochondrial function in brain aging and Alzheimer disease — the new mechanism of action of the old metabolic enhancer piracetam. Front. Neurosci., 4: 44. doi: 10.3389/fnins.2010.00044.
18. Keil U., Scherping I., Hauptmann S. et al. (2006) Piracetam improves mitochondrial dysfunction following oxidative stress. Br. J. Pharmacol., 147(2): 199–208. doi: 10.1038/sj.bjp.0706459.
19. Brandаo F., Paula-Barbosa M.M., Cadete-Leite A. (1995) Piracetam impedes hippocampal neuronal loss during withdrawal after chronic alcohol intake. Alcohol., 12(3): 279–288. doi: 10.1016/0741-8329(94)00107-O.
20. Voronina T.A. (2023) Cognitive Impairment and Nootropic Drugs: Mechanism of Action and Spectrum of Effects. Neurochem. J., 17: 180–188.
21. Karoutas G.А. (1990) А randomized, double-blind, placebo-controlled study оf piracetam in patients with acute ischaemic cerebral infarct in the carotid territory. Symposium. Piracetam — 5 year Progress in Pharmacology and Clinics. Athen: 135–138.
22. Пулик О.Р., Рішко Г.В., Студеняк О.І. та ін. (2015) Використання препарату» Прамістар» для корекції післяін-сультних когнітивних порушень. Міжнар. неврол. журн., 3(73): 157–166.
23. Franke A.G., Gränsmark P., Agricola A. et al. (2017) Methylphenidate, modafinil, and caffeine for cognitive enhancement in chess: A double-blind, randomised controlled trial. Eur Neuropsychopharmacol., 27(3): 248–260. doi: 10.1016/j.euroneuro.2017.01.006.
24. Lyon J. (2017) Chess Study Revives Debate Over Cognition-Enhancing Drugs. JAMA, 318(9): 784. doi: 10.1001/jama.2017.8114.
25. Nalini K., Karanth K.S., Rao A. et al. (1992) Effects of piracetam on retention and biogenic amine turnover in albino rats. Pharmacol. Biochem. Behav. Aug; 42(4): 859–64. doi: 10.1016/0091-3057(92)90041-d.
26. Winnicka K., Tomasiak M., Bielawska A. (2005) Piracetam–an old drug with novel properties? Acta Pol. Pharm., 62(5): 405–409.
27. Müller W.E., Koch S., Scheuer K. et al. (1997) Effects of piracetam on membrane fluidity in the aged mouse, rat, and human brain. Biochem. Pharmacol., 53(2): 135–140. doi: 10.1016/s0006-2952(96)00463-7.
28. Miyamoto A., Araiso T., Koyama T., Ohshika H. (1990) Membrane viscosity correlates with alpha 1-adrenergic signal transduction of the aged rat cerebral cortex. J. Neurochem., 55(1): 70–75. doi: 10.1111/j.1471-4159.1990.tb08822.x.
29. Gurley B.J., Koturbash I. (2024) Phenibut: A drug with one too many «buts». Basic Clin. Pharmacol. Toxicol., 135(4): 409–416. doi: 10.1111/bcpt.14075.
30. Lapin I. (2001) Phenibut (beta-phenyl-GABA): a tranquilizer and nootropic drug. CNS Drug Rev., 7(4): 471–481. doi: 10.1111/j.1527-3458.2001.tb00211.x.
31. Stewart C., Simonsen H., Satyasi S.K. et al. (2024) A Systematic Review of Phenibut Withdrawals. Cureus, 16(9): e68775. doi: 10.7759/cureus.68775.
32. Kupats E., Vrublevska J., Zvejniece B. et al. (2020) Safety and Tolerability of the Anxiolytic and Nootropic Drug Phenibut: A Systematic Review of Clinical Trials and Case Reports. Pharmacopsychiatry, 53(5): 201–208. doi: 10.1055/a-1151-5017.
33. Owen D.R., Wood D.M., Archer J.R. et al. (2016) Phenibut (4-amino-3-phenyl-butyric acid): Availability, prevalence of use, desired effects and acute toxicity. Drug Alcohol. Rev. Sep; 35(5): 591–6. DOI: 10.1111/dar.12356.
34. http://www.fda.gov/food/information-select-dietary-supplement-ingredients-and-other-substances/phenibut-dietary-supplements.
35. Owen D.R., Wood D.M., Archer J.R.H. et al. (2016) Phenibut (4-amino-3-phenyl-butyric acid): availability, prevalence of use, desired effects and acute toxicity. Drug Alcohol. Rev., 35(5): 591–596.
36. Branconnier R.J. Cole J.O., Dessain E.C. et. al. (1983) The therapeutic efficacy of pramiracetam in Alzheimer’s disease: Preliminary observations. Psychopharmacology bulletin, 19: 726–730.
37. Scarpazza P., Guffanti E.E., Marchi E. et al. (1993) Multicenter evaluation of pramiracetam for the treatment of memory impairment of probable vascular origin. Advances in Therapy,10: 217–225.
38. Mauri M., Sinforiani E., Reverberi F. et al. (1994) Pramiracetam effects on scopolamine-induced amnesia in healthy volunteers. Arch. Gerontol. Geriatr., 18(2): 133–9. doi: 10.1016/0167-4943(94)00542-7.
39. McLean A.Jr., Cardenas D.D., Burgess D. et al. (1991) Placebo-controlled study of pramiracetam in young males with memory and cognitive problems resulting from head injury and anoxia. Brain. Inj. Oct-Dec; 5(4): 375–80. doi: 10.3109/02699059109008110.
40. Dziak L.A., Golik V.A., Miziakina E.V. (2003) Opyt primeneniia novogo nootropnogo preparat pramistar v lechenii mnesticheskikh rasstroĭstv u bol’nikh s tserebrovaskuliarnoĭ patologieĭ [Experience in the application of pramistar, a new nootropic preparation, in the treatment of memory disorders in patients with cerebrovascular pathology]. Lik. Sprava. Dec; (8): 67–72.
41. Tkachev A.V. (2007) Application of nootropic agents in complex treatment of patients with concussion of the brain. Lik. Sprava, 5–6: 82–85.
42. Цимбалюк В.І., Степаненко І.В., Бондар Т.С. та ін. (2009) Використання препарату Прамістар в відновному лікуванні хворих з легкою закритою черепно-мозковою травмою. Міжнародний неврологічний журнал, 8(30): 25–29.
43. Малахов В.А., Волох Ф.О., Шулико С.Г. та ін. (2011) Прамистар в терапии когнитивных и эмоционально-волевых нарушений при цереброваскулярной патологии. Міжнародний неврологічний журнал, 5(43): 121–125.
44. Статинова Е.А., Омельченко Р.Я. (2013) Нейропсихологические расстройства при синдроме начальных проявлений недостаточности кровоснабжения головного мозга, обусловленном атеросклерозом брахиоцефальных артерий. Міжнародний неврологічний журнал, 7(61): 14–17.