Редакція журналу «Український медичний часопис»
Позмінний тип роботи має велику кількість специфічних особливостей, які здатні вплинути на здоров’я працівників, зазвичай його пов’язують зі значною сонливістю під час нічної зміни, зниженням уваги та концентрації, високою вірогідністю появи робочих помилок [1], травмування на робочому місці [2] та порушення сну вдома [5, 6]. Але, як свідчать результати нових клінічних та експериментальних досліджень, такі небажані наслідки не є винятковими; виявляється, негативний вплив позмінної роботи на здоров’я людини набагато більший. Спробуємо розібратися в новітніх поглядах на причини виникнення змін у самопочутті позмінних працівників та з’ясувати їх ставлення до вірогідних негативних наслідків такого типу роботи.
Позмінна робота vs циркадні ритми організму
Робота за позмінним графіком передбачає ведення рухової, фізичної та інтелектуальної активності в часи доби, фізіологічно призначені для сну, а також виконання робочих обов’язків виключно під штучним освітленням. Вплив штучного світла, подібно до дії природного світла, сприяє активації «центрального годинника» циркадних ритмів (ЦР) організму — супрахіазматичного ядра в головному мозку та зміни функціональної активності так званих периферичних годинників ЦР, які наявні в кожному органі та системі [7]. Доведено, що зміни ЦР позначаються на функціональному стані кожної клітини людського організму, призводячи до порушень роботи багатьох ЦР-залежних генів, активність яких опосередковує велику кількість фізіологічних процесів (рис. 1).
Тривале штучне освітлення викликає десинхронізацію внутрішніх ЦР, що першочергово призводить до пригнічення синтезу мелатоніну, вимушеного подовження періоду неспання, затримки / зсуву часу засинання та сну [8]. Зазначені зміни, з одного боку, викликають порушення циклу «сон — неспання», тому серед позмінних працівників значного поширення набув саме розлад ЦР сну: його поширеність у цій когорті становить 10–30,4% [5, 6]. З іншого боку, десинхронізація ЦР зумовлює модифікацію ритму харчової та соціальної поведінки, яка супроводжується появою сильного потягу до прийому їжі, вживання калорійних та активуючих напоїв у фізіологічно невідповідний час [8]. Усе це створює умови для порушення метаболічних процесів та виникнення низки захворювань, в тому числі — інсулінорезистентності та цукрового діабету [9]. Крім цього, необхідність виконання робочих обов’язків у нічний час, а спати — в денний час зазвичай призводить до виникнення так званого соціального джетлагу: істотна різниця в часі відходу до сну та ранкового пробудження в робочі та вихідні дні (≥2 год) значно обмежує соціальну активність позмінних працівників, утруднюючи або роблячи неможливим спілкування з дітьми, членами родини, друзями, зумовлюючи таким чином появу тривоги та депресії, психічних розладів [10].
Зараз вже не викликає сумнівів те, що штучне світло в нічний час, особливо короткі (сині) хвилі (~400–500 нм), здатне змінювати ЦР, викликати порушення сну та провокувати дисрегуляцію метаболічних процесів [9]. Зі збільшенням кількості людей, які проводять значну кількість часу вдома або на роботі, дивлячись на екрани смартфонів, планшетів та ноутбуків, негативний вплив синього світла стає дедалі очевиднішим та вагомим. Якщо вдень сині хвилі покращують увагу та швидкість реакції, то вночі вони набувають руйнівних властивостей та зумовлюють не тільки зниження якості сну, але й виникнення різноманітних патологічних станів у позмінних працівників.
Позмінна робота: системний вплив та вірогідні наслідки
Раніше вважали, що позмінна робота чинить обмежений вплив на здоров’я, провокуючи лише розлади ЦР сну [11], скорочення тривалості сну, виникнення надмірної сонливості [12], зниження якості життя [13] та порушення денного функціонування [14]. На жаль, ретельні дослідження розкривають інші, на перший погляд, неочевидні наслідки позмінної роботи. Виявилося, що нічний графік роботи здатний погіршувати функціонування самого великого ендокринного органа людського організму — судинного ендотелію [15]. Зараз ендотеліальну дисфункцію вважають прогностичним маркером ризику розвитку артеріальної гіпертензії, різноманітної серцево-судинної патології, в тому числі інфаркту міокарда та інсульту [15]. Прояви помірної / значної ендотеліальної дисфункції виявлені в осіб, які працювали в нічні години, що трактують як фактор ризику виникнення судинних катастроф у позмінних працівників [16]. Встановлено, що потяг до додаткового прийому їжі протягом нічної зміни зумовлює виникнення метаболічного синдрому та ожиріння [13] через зростання сироваткового вмісту загального холестерину, тригліцеридів, сечової кислоти, збільшення обсягу жирової тканини та індексу маси тіла [17]. Тривалий стаж роботи за позмінним / нічним графіком асоційований з появою вегетативного дисбалансу та порушенням серцевого ритму [18], розвитком інсулінорезистентності, порушенням вуглеводного обміну [19], незначним підвищенням ризику розвитку інсульту (відносний ризик (ВР) 1,08; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,05–1,10; р<0,001) [20].
Високе психо- та фізичне навантаження під час нічних змін, яке накладається на порушення ЦР сну та хронічну виснаженість, створює умови для виникнення різноманітних стресових ситуацій, подолати які деякі працівники намагаються за допомогою алкоголю [21]. Психологічні зміни не обмежуються зниженням емоційного фону та появою агресивності, позмінна робота асоційована також з високим ризиком виникнення депресії (ВР 1,22; 95% ДI 1,12–1,33; р<0,001) та тривоги (ВР 1,16; 95% ДI 1,04–1,28) порівняно з працівниками, які мають звичайний графік роботи [22]. Крім цього, позмінна робота супроводжується ризиком зниження когнітивних здібностей та розвитку деменції (ВР 1,29; 95% ДІ 1,10–1,52) [23]. Доведено, що позмінна робота здатна впливати на анатомічні характеристики головного мозку, викликаючи атрофію деяких мозкових структур та провокуючи вірогідне зростання індексу старіння головного мозку [24]. Існують повідомлення щодо негативного впливу позмінної роботи на стан органа зору через високу вірогідність дегенерації макули та розвитку катаракти [9]. Позмінна робота негативно позначається на репродуктивній функції, підвищуючи ризик передчасної еякуляції, еректильної дисфункції [25], порушень менструального циклу та безпліддя [7].
Дуже неприємною новиною стало повідомлення Міжнародного агентства з вивчення раку Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо вірогідної здатності позмінної / нічної роботи провокувати виникнення декількох видів неоплазій [26]. Цю думку поділяють експерти Центрів з контролю та профілактики захворювань США (Centers for disease control and prevention — CDC), зауважуючи, що зараз поки невідомі конкретні ризики розвитку раку, потенційно пов’язані з роботою в нічну зміну. У той же час спеціалісти CDC визнають, що особи, які регулярно працюють у нічну зміну, піддаються найвищому ризику розвитку злоякісних пухлин. Представники CDC наводять наступні фактори ризику виникнення неоплазій в осіб, які працюють за позмінним графіком (табл. 1).
Таблиця 1. Фактори канцерогеності в осіб із розладом ЦР сну внаслідок позмінної роботи [27]
| Пов’язані з позмінною роботою | Однакові з загальною популяцією |
|---|---|
| Робота в нічну зміну тривалістю щонайменше 3 год з опівночі до 5:00
Часта нічна робота (≥3 ночей на тиждень) Тривала робота в нічну зміну (≥10 років) Початок роботи в нічну зміну у віці до 30 років |
Стресові фактори на робочому місці та соціальні фактори
Згубні звички: куріння, перевищення рекомендованих норм споживання алкоголю, неправильне харчування, недостатня фізична активність, надмірна маса тіла або ожиріння. Зменшення впливу сонячного світла та низький рівень вітаміну D |
Нині вчені визначають позмінну роботу як «професійну небезпеку» та наполягають на вжитті спеціальних заходів, спрямованих на покращення фізичного та психічного здоров’я позмінних працівників [22]. «Позмінні / нічні працівники повинні мати можливість проходити обстеження на наявність розладів, пов’язаних з їхньою роботою», — зауважують спеціалісти [19].
Порушення ЦР сну внаслідок позмінної роботи: симптом, синдром чи захворювання?
Відповідь на це запитання змінювалася з часом: спочатку порушення ЦР сну розглядали як ознаку розладу циклу «сон — неспання», потім вважали синдромом, який супроводжує перебіг деяких психічних та соматичних захворювань. У 2013 р. представники Американської психіатричної асоціації (American Psychiatric Association) внесли розлади ЦР сну внаслідок позмінної роботи в перелік психічних захворювань (класифікація DSM-5, 2013) [28]. Після публікації діючої класифікації розладів сну Американської академії медицини сну (American Academy of Sleep Medicine — AASM, 2015), в який виділяється окреме порушення ЦР сну внаслідок позмінної роботи [29], цей розлад остаточно визнаний самостійною нозологічною одиницею. Останнє оновлення Міжнародної класифікації хвороб (МКХ) 11-го перегляду присвоює окремий ідентифікаційний код — 7А64 — захворюванню, офіційна назва якого звучить як «порушення ЦР ритму «сон — неспання» за типом позмінної роботи» [30].
Питання діагностики будь-якого захворювання ґрунтується на виявленні відповідних діагностичних критеріїв. Експерти AASM підкреслюють, що встановлення діагнозу порушення ЦР сну внаслідок позмінної роботи (табл. 2) ґрунтується на аналізі анамнестичних даних та наявності згадок щодо постійної позмінної роботи, появи надмірної сонливості на роботі та постійних порушень сну вдома [31].
Таблиця 2. Міжнародна класифікація розладів сну ІІІ перегляду
| Діагностичні критерії будь-якого розладу ЦР сну (МКХ-11: 07) [29, 30] |
|---|
|
Стійке або рецидивуюче порушення сну, зумовлене першочергово змінами в циркадній системі оцінки часу та/або невідповідністю між ендогенним ЦР та екзогенними факторами, які впливають на час та/або тривалість сну. Порушення ЦР сну призводить до безсоння та/або надмірної сонливості. Порушення сну пов’язане з погіршенням соціальної, професійної та/або іншої діяльності. |
| Діагностичні критерії будь-якого розладу ЦР сну внаслідок позмінної роботи (МКХ-11: 7А64) [30, 31] |
|
Наявні скарги на безсоння та/або надмірну сонливість, які супроводжуються скороченням загального часу сну, що пов’язано з робочим графіком, який накладається на звичайний час сну. Симптоми наявні та пов’язані з позмінним графіком роботи протягом щонайменше 3 міс. Симптоми викликають клінічно значущий дистрес або погіршення в психічній, фізичній, соціальній, професійній, освітній сфері або інших важливих сферах функціонування. Ведення щоденника сну та моніторинг актиграфії (коли це можливо та, бажано, з урахуванням впливу освітленості) протягом щонайменше 14 днів (робочих та вихідних днів) свідчать про порушення режиму сну та неспання. Порушення сну та/або неспання неможливо пояснити іншим поточним розладом сну, медичним або неврологічним захворюванням, психічним розладом, застосуванням ліків, поганою гігієною сну або розладом, пов’язаним із вживанням психоактивних речовин. |
Клінічні ознаки цієї патології дуже типові: працівники, які мають позмінну роботу або періодичні нічні чергування, страждають від надмірної сонливості в робочі години та не здатні заснути / добре відіспатися вдома [28]. Вживання кофеїнвмісних стимуляторів для підвищення бадьорості не допомагає ефективно подолати сонливість під час нічної зміни [6]. Тривалий розлад сну призводить до надмірної агресивності та хронічної втоми [21]. У більшості випадків повернення до більш традиційного робочого графіку, який дозволяє працювати вдень та спати вночі, сприяє зменшенню вираженості клінічної симптоматики та відновленню основних характеристик сну. Збереження скарг навіть після зміни графіку роботи може вказувати на хронічне безсоння, що не залежить від особливостей позмінної роботи [32].
Основним та найбільш простим способом отримання важливої інформації про тривалість та якість сну є ведення щоденника сну, яке надає можливість самим пацієнтам подивитися на власний графік сну та неспання під новим кутом. Спеціалісти радять вести щоденник сну протягом як мінімум 2 тиж та застосовувати для цього будь-який комфортний формат: паперовий, цифровий (файл на комп’ютері / планшеті), спеціалізований мобільний застосунок або трекер сну. Особливістю ведення щоденника сну є його дворазове заповнення протягом доби (табл. 3). Інформація про сон вноситься в щоденник відразу після прокидання, а перед відходом до сну оцінюються рівень бадьорості протягом минулого періоду неспання та вплив факторів, які могли би вплинути на настрій [33]. Перелік питань у щоденнику може змінюватися, доповнюватися або скорочуватися залежно від встановленої мети; їх примірний перелік представлений у табл. 3.
Таблиця 3. Щоденник сну
| Заповніть після прокидання |
|---|
|
О котрій годині ви лягли спати? Скільки часу вам знадобилося, щоб заснути? Скільки разів ви прокидалися посеред сну? О котрій годині ви прокинулися останнього разу? Як довго ви спали після засинання та часу, коли остаточно встали з ліжка? О котрій годині ви остаточно встали з ліжка? Скільки часу ви провели в ліжку загалом? |
| Заповніть перед відходом до сну |
|
Скільки кофеїнвмісних напоїв ви випили за сьогодні? Останній напій з кофеїном ви випили о котрій годині? Що ви робили протягом години перед сном? Ваш настрій сьогодні (0 — жахливий, 10 — відмінний) |
Ведення щоденника сну дозволяє оцінити справжню тривалість сну, для цього від загального часу, проведеного в ліжку, віднімають тривалість затримки засинання та час неспання. Аналіз отриманих даних полегшує встановлення причин, що викликають безсоння або допомагають прокинутися бадьорим, а також скоригувати звичний спосіб життя [33].
Крім існуючих шкал та опитувальників, для оцінки наявності надмірної сонливості продовжують використовувати спеціальні шкали. Однією з самих відомих є шкала сонливості Епворта [34]. Ключовим діагностичним критерієм вважають надмірну сонливість під час періоду бажаного неспання, про що свідчить значення шкали Епворта >10 балів. Нещодавно представлений новий опитувальник під назвою Shift Work Disorder Index, який довів свою валідність та діагностичну значущість у клінічному дослідженні [35].
Крім ведення щоденника сну, пацієнту можуть запропонувати додаткові дослідження: актиграфію або полісомнографію. Під час проведення актиграфічного дослідження виконують моніторинг рухової активності під час сну для оцінки характеристик сну та ритму «сон — неспання», діагностування епізодів безсоння, порушень ЦР ритму сну, гіперсомнії. Полісомнографію зазвичай проводять у лікарні або клініці сну, та разом із множинним тестом затримки сну виконують у складних діагностичних випадках, за наявності ознак, притаманних іншим захворюванням (обструктивне апное уві сні, нарколепсія, інші розлади ЦР сну: затримка фази сну та неспання) [32].
Підходи до лікування
Сучасні підходи до корекції порушень ЦР сну внаслідок позмінної роботи багатогранні: з цією метою рекомендують модифікувати звичайний спосіб життя, використовують терапію яскравим світлом та призначають медикаментозну терапію [36]. Для успішної адаптації до позмінної роботи радять «навчити» організм спати в неприродний для сну час. Доцільним вважають введення «чергування» робочих змін (спочатку денна, потім вечірня, потім — нічна, далі — ранкова і знову денна) з метою зменшення вираженості порушення ЦР. У робочому графіку рекомендують робити перерви на сон, адже 45-хвилинний сон під час нічної зміни здатний значно знизити сонливість [16]. При домінуванні скарг на затримання фази засинання часто використовують мелатонінвмісні харчові добавки. Для стимуляції засинання також можуть призначатися снодійні засоби, переважно бензодіазепіни. Препарати цієї групи недоцільно приймати перед початком робочої зміни, оскільки вони здатні підвищити ризик нещасних випадків / травмування, якщо сонливість не мине вчасно.
Слід також розглянути місце спеціальних препаратів, які здатні підтримати бадьорість, — модафінілу та армодафінілу. Ці ліки схвалені FDA для корекції порушення ЦР сну внаслідок позмінної роботи [37, 38]. В Україні наразі схвалений лише армодафініл. Доведено, що прийом армодафінілу за годину до роботи сприяє підвищенню рівня бадьорості, пильності та зниження надмірної сонливості під час нічної зміни [38].
Позмінна робота в сучасних вітчизняних реаліях: результати онлайн-опитувань
Цього року за підтримки компанії «Тева» в Україні проведено два онлайн-опитування: в першому якісному дослідженні, виконаному в січні 2024 р., та в другому кількісному дослідженні, проведеному в липні 2024 р., взяли участь чоловіки та жінки віком 25–55 років, які працювали в нічну зміну (n1=12 та n2=300 відповідно). За дизайном якісне дослідження являло собою 12 глибинних інтерв’ю, за допомогою яких оцінювали ставлення робітників до позмінної роботи, її переваг та недоліків; у кількісному дослідженні використовували інтерв’ю обличчям до обличчя за допомогою планшетів та аналізували шлях та структуру звернення пацієнтів по медичну допомогу, способи корекції розладу ЦР сну внаслідок позмінної роботи. Компанія Kantar, провідна агенція у сфері маркетингових даних та аналітики, забезпечувала проведення анкетувань в обох дослідженнях, здійснювала статистичну обробку отриманих даних та аналізувала набуту інформацію.
Як у першому, так і в другому дослідженні респонденти мали змогу дати декілька відповідей на одне запитання, якщо вважали, що кілька чинників здатні впливати на досліджуваний показник, або застосовували декілька способів поліпшення свого стану. Деякі запитання передбачали можливість надання лише однієї відповіді, інші — допускали наведення своєї альтернативної думки. Анкетування давало змогу пропустити запитання, якщо респонденти не бажали відповідати на нього, яке, на їх думку, було надзвичайно приватним або викликало негативне ставлення. Одержані таким чином повністю та / або частково заповнені анкети ретельно аналізували. Отримані результати піддавали статистичній обробці за допомогою сучасного пакета програм SPSS 28.0, беручи до уваги та коригуючи кількість респондентів, які відповіли на поставлене запитання (n), та розраховуючи прості та складні відсотки (%) щодо альтернатив у запитаннях, в яких допускалося отримання декількох відповідей.
Результати якісного дослідження
Усі учасники обох досліджень, працюючи в ІТ-сфері, медичній галузі, сфері охорони здоров’я та транспортного обслуговування, свідомо обрали позмінний графік роботи та мали уявлення про вимоги, які висувають до кандидатів на зазначені посади. Ті з них, які працювали за позмінним графіком декілька років, вже встигли адаптуватися та прилаштуватися до нього, що дещо пом’якшувало несприятливі наслідки неприродного ритму роботи. Незважаючи на це, всі учасники дослідження відзначали негативний вплив позмінної роботи як на сон, так і на відпочинок, бо вважали його неприродним для людського організму.
В якісному дослідженні оцінювали найбільш типові проблеми, з якими стикалися позмінні працівники. Встановлено, що у переліку скарг домінувала сонливість, яка досягала максимуму о 3:00–5:00; значну частку становили проблеми із засинанням та підтриманням сну, розфокусуванням уваги та втратою концентрації, прогресуючою втомою, браком енергії, перепадами та поганим настроєм, дратівливістю (рис. 2).
Респонденти намагалися боротись із сонливістю за допомогою традиційних засобів (кава, чай, смаколики, насіння, тютюнопаління, перегляд / прослуховування цифрового контенту), але жоден з опитаних не мав досвіду застосування будь-яких лікарських / фармакологічних засобів для підтримання стану неспання.
Усі респонденти погоджувалися з «побічними ефектами» своєї роботи, вважали їх невід’ємною частиною своєї професійної діяльності та намагались адаптуватися до них. Опитані розуміли, що позмінний графік роботи є важливим чинником поганого самопочуття, але жоден з них не розглядав можливості зміни роботи / робочого графіку. Респонденти пояснювали свій вибір можливістю отримання вищої заробітної плати, забезпечення кращого фінансового доходу або розглядали позмінний графік роботи як невід’ємну частину улюбленої професії. Більшість учасників анкетування не зверталися за консультацією лікаря через сонливість, втому; більше того, вони не вважали медикаментозну корекцію доцільною через те, що сонливість та порушення сну «не є хворобами», їх можна виправити самостійно. Респонденти були переконані, що звертати увагу на перелічені симптоми слід тільки за умов їх тривалого / постійного існування та набуття ними значної інтенсивності, яка заважає нормальній роботі або життєдіяльності. Приводом для звернення по медичну допомогу, на думку учасників, є виникнення таких соматичних скарг, як аритмія, тахікардія, підвищений артеріальний тиск, головний біль, підвищення рівня глікемії. Деякі пацієнти відмовлялися звертатися до лікаря через те, що не були готові змінювати режим роботи та не хотіли чути про це від лікаря; інші респонденти просто не знали, до якого саме спеціаліста треба звертатися при виникненні проблем зі сном та пов’язаних з цим порушень.
Дані кількісного дослідження
Результати онлайн-анкетування 300 респондентів свідчать, що тільки 48% опитаних будь-коли зверталися до будь-якого лікаря через виникнення сонливості / порушення сну (рис. 3); найчастіше поради лікаря шукали ІТ-спеціалісти (57%). Першочергово послідовники позмінного робочого графіку зверталися до сімейного лікаря (85%), ⅓ з них відвідували невропатолога (28%).
Майже однакова частина респондентів відвідували лікаря декілька разів або приходили на візит лише один раз (58 проти 42% відповідно). Учасники дослідження використовували різноманітні способи записування на лікарський прийом: 35% опитаних вирішували це питання онлайн, 33% застосовували телефон, 26% безпосередньо записувалися в реєстратурі клініки, 21% одразу приходили на прийом, 16% домовлялися про прийом у месенджерах. Після відвідування лікаря діагноз був встановлений 66% респондентам, у переважної більшості (85%) встановлено діагноз порушення ЦР сну. Близько третини пацієнтів мали супутню патологію у вигляді тривожних розладів (36%), безсоння (31%) або вегетосудинної дистонії (18%).
Намагаючись зменшити прояви сонливості / порушення сну, лікарі насамперед давали рекомендації щодо корекції сну, режиму дня та відпочинку (63%), радили дотримуватися здорового способу життя (55%) та призначали заспокійливі препарати (60%). Трішки рідше радили трав’яні чаї (45%), трав’яні настоянки (33%), снодійні (35%), ноотропні засоби (26%); найрідше застосовували засоби для підтримки бадьорості: рекомендації їх приймати отримали лише 11% респондентів. Майже усі учасники дослідження приймали призначені лікарські та нелікарські засоби (90%), 73% анкетованих дотримувалися рекомендацій щодо режиму дня та здорового способу життя. Крім призначень лікаря, 70% респондентів самостійно призначали собі засоби для налагодження сну та майже з однаковою частотою (14–18%) приймали снодійні, вітаміни, трав’яні чаї, трав’яні настоянки.
Значна частка респондентів (52%) взагалі не зверталися до лікаря з проблемою сонливості / порушення сну (рис. 4).
Переважна частина (48%) опитаних пояснювали свій вибір впевненістю, що ця проблема не потребує лікарської допомоги, 40% проанкетованих не вважали сонливість приводом для звернення до лікаря, 22% просто не знали, до якого спеціаліста необхідно звертатися. Учасники анкетування, які не звертались до лікаря, допускали, що вони звернуться до лікаря у майбутньому за умов виникнення більш серйозних проблем зі здоров’ям (64%) або погіршення загального стану здоров’я (46%). Прогресування порушення сну спонукало б звернутися до лікаря близько 20% респондентів. Майже половина когорти пацієнтів, які не зверталися до лікаря, самостійно призначали собі засоби для покращення сну (56%), надаючи перевагу трав’яним чаям (58%), трав’яним настоянкам (45%), снодійним препаратам (33%). Розмірковуючи, який засіб обрати для поліпшення сну, більшість представників цієї когорти (63%) ухвалювали рішення самостійно або інтуїтивно, 45% шукали інформацію онлайн, 34% радилися з родичами та друзями, невелика частка (12%) зверталися за порадою до фармацевта. З метою підтримання стану неспання / бадьорості на роботі в нічні години більшість респондентів вживали каву (>80%), чай (41%), енергетичні напої (37%), переглядали цифровий медіаконтент (43%), прослуховували музику (47%) (рис. 5).
Висновки
Позмінна робота стала рутинною ознакою сучасного життя; в найближчому майбутньому очікується збільшення кількості осіб, які працюватимуть за позмінним графіком у багатьох галузях. Позмінна робота чинить значний вплив на стан здоров’я працівників, провокуючи порушення ЦР сну, а також різноманітні хронічні захворювання, в тому числі серцево-судинну патологію, депресію, деменцію, цукровий діабет, репродуктивні дисфункції та, вірогідно, злоякісні пухлини. Можна припустити, що в недалекому майбутньому перелік професійних хвороб поповниться ще однією патологією — позмінною роботою через її значну «професійну небезпеку» [22].
Працівники, які працюють за позмінним графіком, не згодні змінювати свій робочий розпорядок та не вважають порушення ЦР сну захворюванням, рідко звертаються по медичну допомогу, але активно використовують традиційні немедикаментозні засоби підтримання бадьорості під час нічних змін. Недостатня обізнаність пацієнтів щодо негативного впливу позмінного графіку роботи на здоров’я та способів запобігання можливим проблемам з безпекою на робочому місці утруднює надання допомоги особам, які працюють за позмінним графіком.
Підготовлено за підтримки Тева в Україні
NUV-UA-00317
Exp. date Dec. 2026
Список використаної літератури
|
