Вплив воєнних подій на фактори ризику розвитку мозкового інсульту серед жителів міста Київ

28 листопада 2024
53
УДК:  616.831-005.1:614.8(477-25)
Резюме

Мета: дослідити фактори ризику розвитку мозкового інсульту серед дорослого населення Києва в довоєнний та воєнний періоди.

Об’єкт і методи дослідження. Матеріалами дослідження слугували дані галузевої статистичної звітності по м. Київ у період 2016–2023 рр. Проведене власне порівняльне дослідження з аналізу виявлених факторів ризику та супутньої патології у пацієнтів з мозковим інсультом у довоєнний та воєнний періоди.

Результати. Аналіз факторів ризику у групи пацієнтів, що включені під час воєнного стану, порівняно з групою пацієнтів довоєнного періоду, свідчить про зростання частки хворих з рядом факторів медичного та немедичного характеру, де найбільш значимим було збільшення у 1,09 раза кількості випадків артеріальної гіпертензії, у 1,04 раза — дисліпопротеї­немії, у 3,2 раза — ішемічної хвороби серця, у 1,7 раза — ожиріння, у 2 рази — вживання надмірної кількості алкоголю та у 4,3 раза — хронічного або гострого стресу напередодні інсульту.

Висновок. Підвищення частоти ряду факторів ризику розвитку мозкового інсульту у воєнний період призвело до погіршення епідемічних показників щодо інсульту в місті та потребує посилення профілактичної роботи на первинному рівні надання медичної допомоги.

Вступ

Мозковий інсульт (МІ) як захворювання, що пов’язане з високими людськими та соціально-економічними втратами, становить проблему охорони здоров’я в усьому світі. Серед дорослих це 2-га за значимістю причина смерті, що посідає 4-ту позицію в загальному тягарі хвороб. Аналіз сучасних тенденцій показує, що захворюваність на інсульт та пов’язана з ним смертність зростають [1]. Незапереч­ний вплив на ці показники чинять і воєнні події. При систематичному аналізі глобального тягаря хвороб у 195 країнах (2007–2017 рр.) встановлено, що загальна смертність від збройних конфліктів і тероризму зросла на 118,0% [2]. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) та цереброваскулярні хвороби (ЦВХ) є критичним результатом для розуміння того, як війна впливає на процеси старіння та захворюваність людей, які її переживають [3, 4].

Що стосується факторів ризику (ФР), то під час війни відзначають помітне підвищення частоти артеріальної гіпертензії (АГ), кардіальної патології та цукрового діабету (ЦД). Ці ФР зберегли ту саму тенденцію і після вій­ни. У систематичному огляді [5] встановлено, що воєнні події пов’язані з підвищеним ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), інсульту, ЦД, підвищенням артеріального тиску (АТ) та рівня холестерину, а також збільшенням споживання алкоголю та тютюну, що потребує особливої уваги фахівців, які здійснюють діяльність у сфері охорони здоров’я під час і після конфліктів. Особливо значний вплив воєнні дії чинять на захворюваність і смертність від ЦВХ [6].

МІ — гетерогенне багатофакторне захворювання, яке регулюється модифікованими та немодифікованими ФР [7]. Традиційно вважають, що більш високий ризик інсульту пов’язаний зі старшим віком і чоловічою статтю, расовою чи етнічною приналежністю і генетикою, що є немодифікованими ФР як ішемічного (ІІ), так і геморагічного інсульту. Інші, модифіковані, ФР визначаються на основі стану здоров’я та включають гіперліпідемію, ЦД, АГ та ССЗ. Крім того, тютюнопаління, вживання алкоголю, ожиріння, інфекції, стрес, відсутність фізичної активності також належать до модифікованих ФР розвитку МІ і пов’язують з його тяжким перебігом [8]. Вони можуть діяти короткостроково (наприклад стрес та інфекція) або середньостроково (наприклад гіперліпідемія та АГ) [9]. При цьому встановлено, що тютюнопаління, АГ, вживання алкоголю, західна дієта та ожиріння є основними ФР геморагічного інсульту [10], а недостатня фізична активність, ЦД, ССЗ, депресія, і високі рівні аполіпопротеїну В є ключовими ФР ІІ. Усі ці фактори підвищують ризик розвитку МІ на 90% [9]. Дисліпідемію, тютюнопаління та АГ з рівнем поширеності 62,1; 61,8 та 57,3% відповідно віднесено до трьох ключових ФР розвитку ЦВХ [11].

Усі модифіковані ФР ІІ, змінюючи структуру та функцію судин, спричиняючи морфологічні зміни (гіперплазію, атеросклероз), знижують перфузію мозкового кровотоку, порушують цереброваскулярну авторегуляцію, посилюють внутрішню сприйнятливість до нервового пошкодження після ішемічної події [11, 12]. Разом з тим саме АГ є причиною >50% випадків смерті, спричинених МІ або ІХС, що посідають перші 2 позиції серед причин передчасної смерті та кількості втрачених років життя у всьому світі [13]. Рівні АГ демонструють тенденцію до швидкого підвищення в умовах воєнного стану, що, своєю чергою, підвищує ризик розвитку цереб­роваскулярних подій [14]. При цьому зниження АТ у осіб молодого і літнього віку на 5–6 мм рт. ст. знижувало ризик розвитку інсульту на 42% [15].

Таким чином, сьогодні з’явився термін «АГ воєнного часу» — як варіант стрес-індукованої АГ, що запускає низку патогенетичних механізмів розвитку і прогресування захворювань [16].

ЦД є другим найбільш відомим фактором, що у 2–4 рази підвищує ризик розвитку інсульту, на 20% — смертність, а також пов’язаний з поганим прогнозом і повільнішим відновленням після інсульту [17]. Слід зазначити, що лакунарний інсульт, або невеликий інсульт судин розміром <15 мм у діаметрі, є найпоширенішим типом інсульту, який реєструють у пацієнтів із ЦД [18].

Гіперліпідемія реєструється у 35–54% пацієнтів, а зниження частоти геморагічного інсульту на 47% пов’язано із підвищенням рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності у кровообігу на 1 ммоль/л [19].

Механізми розвитку інсульту зумовлені формуванням атеросклерозу, тромбозу, ендотеліальної дисфункції та пошкодженням гематоенцефалічного бар’єра, зниженням церебрального кровотоку та сприянням апоптозу нейронів.

Таким чином, основними модифікованими ФР МІ є АГ (83,5%), індекс маси тіла ≥30 кг/м2 (26,7%), гіперхолестеринемія (65,1%), фібриляція передсердь (14,7%) і захворювання сонної артерії (42,3%) [20].

Із немодифікованих ФР МІ найбільше уваги останнім часом приділяють стресу та посттравматичному стресовому розладу [21]. До ФР відносять молодий вік, жіночу стать, нижчий соціально-економічний статус, відсутність соціальної підтримки, преморбідні характеристики особистості, тривогу або депресивні розлади, що існували раніше [22, 23]. У патогенезі ключову роль відіграє підвищене збудження, що викликає гіперактивацію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркових залоз і симпато-адрено-мозкової системи: зміни секреції катехоламінів і глюкокортикоїдів призводять до підвищення АТ, агрегації тромбоцитів, звуження судин, серцевих аритмій, прискореного серцебиття та збільшення серцевого викиду. Таким чином, кожен з медичних чи немедичних, модифікованих чи немодифікованих ФР можуть діяти окремо чи синергічно та активувати різні патогенетичні механізми виникнення МІ.

На сьогодні в Україні, і в Києві зокрема, немає достеменних даних щодо ФР розвитку МІ. Офіційні галузеві статистичні дані стосуються лише кількості інсультів, що виникли на тлі АГ. Таким чином, дослідження, що стосуються вивчення ФР інсульту, його динаміки під час воєнних подій є вкрай актуальними.

Мета: дослідити ФР МІ серед дорослого населення Києва в довоєнний та воєнний періоди.

Об’єкт і методи дослідження

При проведенні дослідження використано статистичний метод і метод системного підходу. Матеріалами дослідження слугували дані галузевої статистичної звітності по м. Київ у період 2016–2023 рр. та проведене власне порівняльне дослідження з аналізу виявлених ФР та супутньої патології у пацієнтів з МІ. Проведено аналіз карт стаціонарного хворого 319 пацієнтів, що лікувалися у КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» впродовж 2022–2023 рр., які становили основну групу.

У контрольну групу включили 1575 випадків МІ у пацієнтів, що лікувалися в комунальних закладах міста у 2016 р. та відібрані для проспективного дослідження, що проводили на кафедрі неврології під егідою департаменту охорони здоров’я Київської міської держадміністрації.

Результати та їх обговорення

Підґрунтям для дослідження стали проаналізовані статистичні дані, які засвідчили про збільшення в Києві кількості (у 1-й рік війни — на 2,4% та у наступний — на 27,9%) госпіталізованих пацієнтів з МІ.

У період 2022–2023 рр. відмічено зростання смертності серед дорослого населення міста як від ЦВХ загалом, так і від МІ — у 1,15 раза (р<0,05).

У 2017 р. у столиці країни зареєстровано 4753 випадки первинних інсультів, з яких 3562 поєднані з АГ, що становило 74,5% від усіх випадків первинних інсультів. У 2018 р. це співвідношення становило 3373 і 2493, тобто 73,9% інсультів на тлі АГ. В усі інші попередні роки спостереження цей рівень коливався в межах 73,0–4,5%, де середнє значення частоти виникнення МІ з АГ за останні 5 передвоєнних років становило 73,9%. Слід зазначити, що зі спостереження свідомо виключили роки пандемії COVID-19.

На початку війни (2022 р.) співвідношення змінилося в бік збільшення кількості випадків МІ з АГ: із 1962 виявлених того ж року випадків первинних інсультів 1541 супроводжувалися АГ, що становило 78,5%. У 2023 р. зареєстровано наступні показники: 2428 і 1941 відповідно (79,9%). Таким чином, відмічено достовірне (р<0,05) зростання у 1,06 і 1,08 раза захворюваності в Києві на усі форми МІ з АГ у 2 перші роки війни порівняно з передвоєнним періодом (2012–2018 рр.). Це підтверджується спостереженнями в інших країнах, де проходили воєнні дії і де відмічені такі самі тенденції.

У більшості пацієнтів основної і контрольної груп у картах стаціонарного хворого вказано цілий ряд ФР, що могли призвести до МІ та інших ССЗ, вони також мали ряд супутніх захворювань. Отримані дані представлені в таблиці.

Таблиця. ФР та супутня патологія та у пацієнтів основної та контрольної груп

Показник Основна група, n=319, % Контрольна група, n=1575, % р
АГ 93,1 85,0 <0,001
Інфаркт міокарда в анамнезі 7,5 7,1 <0,001
Вада серця 15,4 7,6 <0,001
Миготлива аритмія 30,7 29,1 0,590
ІХС 99,1 31,3 <0,001
ЦД 7,7 19,4 <0,001
Дисліпопротеїнемія 66,1 63,5 <0,001
Тютюнопаління 19,1 17,2 <0,001
Тривалий або гострий стрес 42,5 9,9 <0,001
Ожиріння 3,8 2,2 <0,001
Надмірне вживання алкоголю 8,8 4,4 <0,001
Пневмонія 4,1 3,8 <0,001
Псоріаз 1,6 1,6 <0,001
Гіпотиреоз 2,5 2,2 <0,001
Гіпертиреоз 0,3 1,1 <0,001
Хронічне захворювання нирок 2,5 4,4 <0,001
Облітеруючий ендартеріїт 1,3 2,2 <0,001
Подагра 1,3 2,2 <0,001

У пацієнтів обох груп частіше відмічали такий ФР розвитку МІ, як АГ. Серед 319 пацієнтів основної групи АГ виявлено у 297 випадках, що становило 93,1%, тоді як у пацієнтів контрольної — у 1339 (85,0%). Таким чином, ці результати коригуються з показниками по місту, де, як зазначено вище, кількість осіб з МІ на тлі АГ у 2022–2023 рр. зросла у 1,07 раза, в той час як у пацієнтів досліджуваних груп зростання зафіксовано на рівні 1,09 раза. Слід зазначити, що у 27 (9,1%) пацієнтів основної групи АГ вперше діагностована в лікарні. Серед решти 270 осіб лише 120 (44,4%) регулярно прий­мали антигіпертензивні ліки. На момент госпіталізації рівень АТ у них коливався в межах 165–260/90–150 мм рт. ст.

У пацієнтів основної групи в анамнезі відмічено більше випадків інфаркту міокарда (7,5 до 7,1%), вад серця (15,4 до 7,6%), миготливої аритмії (30,7 до 29,1%), дисліпопротеїнемії (66,1 до 63,5%). Слід особливо відмітити збільшення кількості виявленої під час воєнних подій ІХС — у 3,2 раза. Серед факторів немедичного характеру — тих, що характеризують спосіб життя, виявлено зростання ожиріння (3,8 до 2,2%), вдвічі підвищився показник вживання надмірної кількості алкоголю (8,8% до 4,4%) та більша частка пацієнтів відмічали хронічний або гострий стрес напередодні інсульту (42,5 до 9,9%). У більшості їх історій хвороб були вказівки родичів про те, що захворілі напередодні були знервованими, мали напади гніву, паніки, поганий сон, настрій. 31 (10,4%) пацієнт був вимушеним мігрантом — переселені з Донецької, Луганської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей. Відповідно, вони пережили, по-перше, соціально-економічні проблеми — втрату житла, роботи, погіршення економічного рівня забезпечення сімей та біологічний страх за життя та здоров’я в окупації, що доповнилися страхом невизначеності за майбутнє. Жоден з них не звертався по медичну чи психологічну допомогу. Причому вплив стресу найчастіше відзначали чоловіки середнього віку (p<0,05); з віком вплив стресових чинників також знижувався. Дані щодо всіх ФР були статистично значущими (р<0,001).

Висновки

Порівняння наявності ФР у групи пацієнтів, що набиралася під час воєнного стану, порівняно з групою пацієнтів довоєнного періоду виявило зростання частки пацієнтів з рядом факторів медичного та немедичного характеру, де найбільш значимим було збільшення у 1,09 раза кількості АГ, у 1,04 раза — дисліпопротеїнемії, у 3,2 раза — ІХС, у 1,7 раза — ожиріння, у 2 рази — вживання надмірної кількості алкоголю та у 4,3 раза — хронічного або гострого стресу напередодні інсульту (р<0,001). Таке зростання ФР призвело до погіршення епідемічних показників щодо інсульту у місті та потребує посилення профілактичної роботи на первинному рівні надання медичної допомоги з активним залученням служби громадського здоров’я для посилення інформаційної роботи серед населення міста щодо цереброваскулярних захворювань та їх профілактики із залученням ЗМІ та інтернету. Також є нагальна потреба у створенні міського реєстру хворих на ЦВХ і МІ із внесенням даних до електронної системи охорони здоров’я.

Список використаної літератури

  • 1. Feigin V.L., Krishnamurthi R.V., Parmar P. et al. (2015) Update on the global burden of ischemic and hemorrhagic stroke in 1990–2013: The GBD 2013 Study. Neuroepidemiol., 45(3): 161–176. doi: 10.1159/000441085.
  • 2. GBD 2017 Causes of Death Collaborators (2018) Global, regional, and national age-sex-specific mortality for 282 causes of death in 195 countries and territories, 1980–2017: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2017. Lancet, 392(10159): 1736–1788. doi: 10.1016/S0140-6736(18)32203-7.
  • 3. Korinek K., Young Y., Teerawichitchainan B. et al. (2020) Is war hard on the heart? Gender, wartime stress and late life cardiovascular conditions in a population of Vietnamese older adults. Soc. Sci. Med., 265: 113380.
  • 4. Jawad M., Vamos E.P., Najim M. et al. (2019) Impact of armed conflict on cardiovascular disease risk: a systematic review. Heart, 105(18): 1388–1394.
  • 5. Mahase E. (2019) Living in a war zone increases heart disease and stroke risk years after conflict ends, study finds. BMJ, 365: l2367. doi: 10.1136/bmj.l2367.
  • 6. Dimitrijević J., Dzirlo K., Bratić M. et al. (2002) 10-year analysis of cerebrovascular accidents at the Neurology Clinic in Sarajevo (before, during and after the war). Med. Arh., 56(3): 151–153.
  • 7. O’Donnell M.J., Xavier D., Liu L. et al. (2010) Risk factors for ischaemic and intracerebral haemorrhagic stroke in 22 countries (the INTERSTROKE study): a case-control study. Lancet, 376(9735): 112–123. doi: 10.1016/S0140-6736(10)60834-3.
  • 8. Cui Q., Naikoo N.A. (2019) Modifiable and non-modifiable risk factors in ischemic stroke: a meta-analysis. Afr. Health Sci., 19(2): 2121–2129.
  • 9. Boehme A.K., Esenwa C., Elkind M.S. (2017) Stroke risk factors, genetics, and prevention. Circ. Res., 120(3): 472–495. doi: 10.1161/CIRCRESAHA.116.308398.
  • 10. Zhang F.L., Guo Z.N., Wu Y.H. et al. (2017) Prevalence of stroke and associated risk factors: a population based cross sectional study from northeast China. BMJ Open, 7(9): e015758.
  • 11. Allen C.L., Bayraktutan U. (2008) Risk factors for ischaemic stroke. Int. J. Stroke, 3(2): 105–116. doi: 10.1111/j.1747-4949.2008.00187.x.
  • 12. Iadecola C., Davisson R.L. (2008) Hypertension and cerebrovascular dysfunction. Cell Metab., 7(6): 476–484. doi: 10.1016/j.cmet.2008.03.010.
  • 13. Pancha Mbouemboue O., Derew D., Tsougmo J.O., Tangyi Tamanji M. (2016) A community-based assessment of hypertension and some other cardiovascular disease risk factors in Ngaoundéré, Cameroon. Int. J. Hypertens., 2016: 4754636.
  • 14. Hussain A.M., Lafta R.K. (2019) Burden of non-communicable diseases in Iraq after the 2003 war. Saudi Med. J., 40(1): 72–78. doi: 10.15537/smj.2019.1.23463.
  • 15. Collins R., Peto R., MacMahon S. et al. (1990) Blood pressure, stroke, and coronary heart disease. Part 2, Short-term reductions in blood pressure: overview of randomised drug trials in their epidemiological context. Lancet, 335(8693): 827–838.
  • 16. Bronze L. (2022) War, hypertension and post traumatic stress disorder. A personal experience. Blood Press, 31(1): 225–227.
  • 17. Tun N.N., Arunagirinathan G., Munshi S.K., Pappachan J.M. (2017) Diabetes mellitus and stroke: A clinical update. World J. Diabetes, 8(6): 235–248.
  • 18. Hill M.D. (2014) Stroke and diabetes mellitus. Handb Clin. Neurol., 126: 167–174.
  • 19. Sacco R.L., Boden-Albala B., Gan R. et al. (1998) Stroke incidence among white, black, and Hispanic residents of an urban community: the Northern Manhattan Stroke Study. Am. J. Epidemiol., 147(3): 259–268.
  • 20. Röther J., Alberts M.J., Touzé E. et al. (2008) Risk factor profile and management of cerebrovascular patients in the REACH Registry. Cerebrovasc. Dis., 25(4): 366–374.
  • 21. Beristianos M.H., Yaffe K., Cohen B., Byers A.L. (2016) PTSD and risk of incident cardiovascular disease in aging veterans. Am. J. Geriatr. Psychiatr., 24(3): 192–200.
  • 22. Auxéméry Y. (2012) Posttraumatic stress disorder (PTSD) as a consequence of the interaction between an individual genetic susceptibility, a traumatogenic event and a social context. Encephale, 38(5): 373–380.
  • 23. Daddah D., Glèlè Ahanhanzo Y., Kpozehouen A. et al. (2022) Prevalence and risk factors of post-traumatic stress disorder in survivors of a cohort of road accident victims in benin: results of a 12-month cross-sectional study. J. Multidiscip. Healthc., 15: 719–731.

Надійшла до редакції/Received: 15.11.2024
Прийнято до друку/Accepted: 26.11.2024