Обізнаність українських пацієнтів щодо мігрені: результати онлайн-опитування

Редакція журналу «Український медичний часопис»

Дослідження обізнаності пацієнтів: за кордоном та в Україні

В Європейському Союзі постійно проводять міжнародні та національні дослідження з оцінки обізнаності в питаннях здоров’я [6]. У всьому світі розробляють та апробують втручання щодо підвищення обізнаності окремих груп населення стосовно різних питань: застосування антибіотиків [7], профілактики гломерулонефриту [8], покращення комунікації пацієнтів та лікарів [9], можливостей використання ChatGPT для підвищення обізнаності щодо репродуктивного здоров’я [10, 11].

Деякі з них присвячені аналізу обізнаності пацієнтів щодо мігрені [12, 13]. На перший погляд, мігрень — нефатальне захворювання, яке не повинно чинити значного соціально-економічного впливу. Проте ця патологія впевнено влаштувалась в топ-3 всесвітнього рейтингу найбільш поширених захворювань нервової системи, поступаючись лише інсульту за значимістю глобального, регіонального та національного тягаря [14]. Мігрень є розповсюдженим видом головного болю (ГБ), який змушує страждати переважно молодих осіб: протягом останніх 32 років у всьому світі поширеність мігрені в когорті молодих працездатних осіб віком 15–39 років зросла на 39,52% [15], серед жінок дітородного віку — на 47% [16]. Мігрень значно позначається на якості життя [17]: знижує працездатність, порушує психічне здоров’я та збільшує кількість втрачених років «здорового» життя: сучасні статистичні дані фіксують підвищення показника років життя з поправкою на інвалідність (disability-adjusted life years — DALY) на 47% порівняно з 1990 р. [16].

Попри такий значний соціально-економічний тягар, пацієнти з мігренню мають досить обмежені знан­ня щодо свого захворювання. Нещодавно представлені результати масштабного європейського дослідження OVERCOME (n=20 756) свідчать про недостатню обізнаність респондентів щодо превентивної терапії мігрені [12]. Виявляється, тільки 17,7% хворих приймають превентивні ліки та лише 14,6% респондентів застосовували превентивні препарати протягом останніх 3 міс [12]. В іншому багатоцентровому дослідженні, проведеному в 10 європейських країнах, що базувалося на аналізі даних 3169 анкет осіб з мігренню, було показано довгий та складний шлях пацієнтів до встановлення діагнозу і отримання сучасного лікування [13].

Останніми роками подібні дослідження активно проводять і в нашій країні. У полі зору дослідників знаходяться як проста обізнаність з тих чи інших питань здоров’я та здорового способу життя, так і багатофакторні елементи медичної грамотності [19–22]. Цього року проведене онлайн-опитування, в якому оцінювали обізнаність віт­чизняних пацієнтів щодо мігрені. Зазначене анкетування проведене компанією Kantar, провідною агенцією у сфері маркетингових даних та аналітики, за сприяння одного зі світових фармацевтичних лідерів — компанії Тева.

Обізнаність українських пацієнтів щодо мігрені: результати онлайн-опитування

В онлайн-опитуванні, проведеному за підтримки компанії Тева в Україні, взяли участь чоловіки і жінки віком 25–55 років, в яких відмічено регулярний ГБ (n=800). Діагноз вірогідної мігрені підтверджували за допомогою скринінгу з використанням опитувальника ID migraine.

Висновки другої частини цього кількісного дослідження, присвяченої аналізу шляху пацієнта з мігренню, базуються на аналізі даних 300 респондентів (чоловіки та жінки віком 25–55 років), які страждали від мігрені та мали напади мігренозного болю ≥1 раз на місяць. З кожним респондентом проводили індивідуальне інтерв’ю за допомогою планшетів (Face to Face Computer Assisted interviews).

Як у першій, так і в другій частині опитування пацієнти мали змогу дати декілька відповідей на одне запитання, якщо вважали, що декілька чинників здатні впливати на досліджуваний показник, або якщо респонденти застосовували декілька способів поліпшення свого стану. Деякі запитання передбачали можливість надання лише однієї відповіді, інші допускали наведення альтернативної думки. Анкетування давало змогу пропустити питання, якщо респонденти не бажали відповідати на запитання, яке, на їх думку, було надзвичайно приватним або викликало негативне ставлення. Одержані таким чином повністю та/або частково заповнені анкети ретельно аналізували.

Мігрень: переконання та думки пацієнтів

Згідно з отриманими даними, 60% опитаних переконані, що мігрень виникає внаслідок спазму судин головного мозку, 18% мають протилежну думку та впевнені, що міг­ренозний біль являє собою результат надмірного розширення церебральних судин (рис. 1).

Рисунок 1. Думки пацієнтів щодо механізму виникнення мігрені та щодо спеціаліста, до якого слід звернутися у разі мігрені

Тільки 33% мали рацію щодо патогенетичних механізмів розвитку мігрені, обравши комбінований патологічний вплив нервово-судинних та біохімічних процесів у системі трійчастого нерва. Більшість пацієнтів правильно уявляли необхідну тактику дій та усвідомлювали доцільність звернення до невролога (63%) або сімейного лікаря (32%) (див. рис. 1).

При цьому більшість респондентів були впевнені, що найбільш ефективним способом боротьби з мігренню є прийом знеболювальних ліків саме в момент виникнення мігренозного болю (70%), а про переваги профілактичного лікування мігрені знали лише 44% опитаних (рис. 2).

Рисунок 2. Відомі пацієнтам способи лікування мігрені

Значна частина пацієнтів переконані, що напад мігрені можна подолати за допомогою масажу (31%), налагодження способу життя (48%), занять спортом (15%) та психотерапії (9%). Лише 71% респондентів змогли назвати профілактичні засоби фармакотерапії мігрені: лідируючі позиції займали таблетовані препарати (74%), дещо відставали вживання вітамінів / харчових добавок (43%) та альтернативна медицина з використанням голковколювання / медитації (35%), меншою популярністю користувалося створення індивідуального раціону харчування (26%) (див. рис. 2). Про можливість ін’єкційного введення ліків з метою профілактики мігрені знали лише 22% опитаних.

Для полегшення свого стану під час нападу ГБ 91% пацієнтів приймають неспецифічні препарати, лише 22% респондентів застосовують препарати, призначені для лікування мігрені (тобто триптани); незначна частка пацієнтів застосовує протиблювотні засоби, медичні прилади та провідникову анестезію (рис. 3).

Рисунок 3. Перелік засобів, які пацієнти застосовують для зменшення вираженості мігренозного болю

Можливо, такий низький рівень обізнаності щодо ефективного купірування нападу мігрені можна пояснити тим, що 91% респондентів не чули про оновлення підходів до терапії мігрені останні кілька років. Тільки 9% пацієнтів мали приблизні уявлення щодо внесених змін у фармакотерапію мігрені, які, на думку цієї когорти респондентів, були пов’язані з появою нових таблеток (18%) або нових препаратів (17%), або ін’єкційних ліків (16%) (рис. 4).

Рисунок 4. Обізнаність респондентів щодо новітніх способів лікування мігрені

Обізнаність пацієнтів щодо можливостей сучасної превентивної терапії мігрені оцінена як дуже низька: 76% опитаних взагалі не чули про існування засобів, здатних запобігти розвитку нападу мігренозного болю та знизити частоту його виникнення. Майже уся когорта респондентів (94%) не мала уявлення про існування такого різновиду лікування, як профілактика мігрені за допомогою анти-CGRP моноклональних антитіл.

Шлях пацієнта з мігренню

Сильний нападоподібний біль примусив звернутися до лікаря лише 70% хворих. Переважна частина пацієнтів зверталася за консультацією до сімейного лікаря (84%) або невролога (57%). Лікарі встановили діагноз в 73% випадках і серед тих, хто отримав діагноз, підтвердили діагноз мігрені у 72% респондентів (рис. 5).

Рисунок 5. Дії пацієнтів при появі ГБ

Сімейний лікар та невролог обов’язково призначали фармакотерапію для полегшення нападів ГБ, надаючи перевагу застосуванню комбінованих багатокомпонентних засобів (73%) або нестероїдних протизапальних препаратів (61%). Специфічні препарати, призначені для лікування мігрені, застосовували набагато рідше — лише у 26%. Невелика кількість пацієнтів користувалися медичними приладами для ней­ромодуляції або змушені були вдатися до блокадної анестезії (рис. 6).

Рисунок 6. Структура сучасних лікарських призначень хворим на мігрень

Опитування виявило також, що рекомендації щодо необхідності використання профілактичних засобів отримали лише 60% пацієнтів. В якості превентивного лікування призначали такі традиційні неспецифічні ліки, такі як антигіпертензивні засоби (63%) та антидепресанти (32%); тільки 4% отримали рекомендацію щодо застосування специфічної профілактичної терапії у вигляді анти-CGRP моноклональних антитіл (рис. 6).

За даними опитування, 30% пацієнтів з ГБ взагалі не зверталися до лікаря. Такі респонденти намагалися самотужки вирішити питання боротьби з міг­ренню, самостійно ухвалюючи рішення щодо застосування того чи іншого лікарського засобу (68%). Вони або радилися з родиною, друзями, колегами, шукаючи інформацію щодо найбільш ефективного фармацевтичного засобу (40%), або користувалися порадами інтернет-ресурсів та йшли в аптеку, аби почути пораду фармацевта (рис. 7).

Рисунок 7. Способи лікування мігрені пацієнтів, які не зверталися по медичну допомогу

Частина опитаних використовувала комбіновані засоби для полегшення ГБ (71%), дещо меншою популярністю серед респондентів користувалися нестероїдні протизапальні препарати (61%), тоді як триптани, група лікарських засобів, спеціально розроблених для усунення нападу мігрені, застосовували лише 16% респондентів (рис. 8).

Рисунок 8. Абортивне та превентивне лікування хворих на мігрень

Раніше превентивну терапію отримували менше половини респондентів — всього 38% опитаних коли-небудь протягом життя приймали превентивні ліки з метою попередження мігренозних нападів. Зазвичай це були антигіпертензивні ліки (61% серед тих, хто застосовував превентивну терапію) та антидепресанти (28%). Спектр профілактичних заходів, яких вживали пацієнти раніше, був досить великим та включав ін’єкції ботулінотоксину, прийом блокаторів кальцієвих каналів, антиконвульсантів. Надзвичайно мала частка пацієнтів у минулому застосовували моноклональні антитіла (2%).

На момент опитування превентивну терапію отримували мінімальна кількість респондентів — лише 23% призначені профілактичні засоби. У структурі превентивних ліків, які хворі застосовували на момент опитування, знов переважали антигіпертензивні препарати (67%) та антидепресанти (33%). Переважна більшість респондентів приймають профілактичні засоби протягом 1–6 міс (71%), найчастіше тривалість превентивного прийому становить 3 міс (23%), трохи рідше — 2 або 1 міс (19 та 16% відповідно).

Обговорення

Результати проведеного українського дослідження корелюють з європейським дослідженням OVERCOME (n=20 756), за якими по медичну допомогу з приводу вираженого ГБ / мігрені звертаються 78,5% опитаних; серед тих, хто звернувся до лікаря, діагноз мігрені був підтверджений у 50,8% осіб [12]. Майже подібна частка звернень по медичну допомогу зафіксована в Україні — 70%, але частота встановлення діагнозу мігрені в осіб, що звернулися за консультацією, виявилася вищою — 73%. У дослідженні OVERCOME тільки 17,7% хворих прий­мали превентивні ліки, причому лише 14,6% респондентів застосовували превентивну терапію протягом останніх 3 міс [12]. За даними українського опитування, більший відсоток пацієнтів отримує превентивну терапію, але їх частина залишається незадовільно малою — 23%. Респонденти з дослідження OVERCOME в якості профілактичних засобів частіше застосовували протисудомні засоби, антидепресанти та антигіпертензивні засоби; тривалість прийому превентивних ліків у більшості випадків становила ≤6 міс [12]. Вітчизняні респонденти переважно приймають анти­гіпертензивні ліки та антидепресанти; тривалість їх застосування зазвичай була значно меншою та коливалася в ме­жах 1–3 міс.

Переважна більшість опитаних (67%), які взяли участь в іншому європейському дослідженні (n=3169), відвідали як мінімум 2 лікарів для підтвердження діагнозу мігрені, і 34% респондентів були змушені відвідати ≥4 лікарів для отримання остаточного діагнозу. Звернення вітчизняних пацієнтів до сімейного лікаря або невролога також не завжди закінчувалось встановленням діагнозу мігрені — в багатьох випадках українські лікарі продовжують встановлювати хибні діагнози, такі як вегетосудинна дистонія, остеохондроз та дисциркуляторна енцефалопатія. Згадані європейські дослідження та вітчизняні опитування поєднує одна особливість: переважна більшість респондентів не знають про існування та доцільність превентивної терапії мігрені, вони демонструють низький рівень обізнаності щодо сучасних підходів до лікування. Респонденти повідомляли, що лікарі або не призначали їм моноклональні антитіла, або навіть не згадували про їх наявність та ефективність під час візиту. Слід зазначити, що 82% респондентів, які отримували моноклональні антитіла, були задоволені результативністю препаратів цієї групи [12, 13].

Висновки

Доказова медицина стверджує, що оптимальні клінічні рішення повинні враховувати досвід клініцистів, дані клінічних досліджень, а також уподобання пацієнтів [23]. Запорукою реалізації цієї настанови є достатня медична грамотність пацієнтів. Проведене вітчизняне онлайн-опитування висвітлило кілька прогалин в обізнаності респондентів з мігренню щодо природи цього захворювання та можливостей сучасного лікування. Незважаючи на сильний нападоподібний ГБ, 30% українців не звертаються по професійну медичну допомогу. У когорті пацієнтів, які отримали лікарську консультацію, 77% не отримали рекомендацій щодо превентивного лікування. Відзначається мінімальна обізнаність щодо появи нових засобів превентивної терапії (анти-CGRP моноклональні антитіла).

Наведені дані підкреслюють необхідність покращення інформаційної обізнаності пацієнтів щодо мігрені, механізмів її виникнення та лікування з метою стимуляції звернення до спеціалістів та підвищення рівня діагностики, а також поліпшення прихильності та задоволеності лікуванням, включення пацієнтів у процеси ухвалення рішень.

Список використаної літератури

На правах реклами.
Підготовлено редакцією журналу «Український медичний часопис» за підтримки ТОВ «Тева Україна», 02152, м. Київ, просп. П. Тичини, 1В, поверх 9; 0 (800) 502-284
NPS-UA-NP-00163