Клінічне значення вітаміну В12 (ціанокобаламіну). Підбірка наукових праць

13 листопада 2024
327
УДК:  577.164.16
Резюме

Новітні дослідження та огляди Профілактика та лікування дефіциту вітаміну В12 має пріоритетне значення для уразливих контингентів пацієнтів, які є набагато чисельнішими, ніж вважали раніше. Наприклад, у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу здебільшого передбачають щорічну перевірку рівня ціанокобаламіну та пероральне / парентеральне введення високих доз ціанокобаламіну (1000 мкг). В якості препарату вибору для пероральної терапії […]

Новітні дослідження та огляди

Профілактика та лікування дефіциту вітаміну В12 має пріоритетне значення для уразливих контингентів пацієнтів, які є набагато чисельнішими, ніж вважали раніше. Наприклад, у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу здебільшого передбачають щорічну перевірку рівня ціанокобаламіну та пероральне / парентеральне введення високих доз ціанокобаламіну (1000 мкг). В якості препарату вибору для пероральної терапії може застосовуватися новий високодозовий ціанокобаламін німецької якості В12 АНКЕРМАН.

Вітамін В12 та депресія

В огляді P. Sangle та співавторів розглянуто численні дослідження, присвячені зв’язку між забезпеченістю вітаміном В12 та розвитком депресії, а також реакцією на лікування селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та неселективними інгібіторами зворотного захоплення моноамінів (НІЗЗМ). У табл. 1 наведено перелік досліджень, розглянутих для цього огляду, разом із їхніми результатами.

Таблиця 1. Вплив вітаміну В12 на симптоми депресії [1]

Автор Рік публікації Мета дослідження Результати / висновок
Skarupski et al. [2] 2010 Визначити, чи вплинуло вживання вітаміну В12 або B6 на появу симптомів депресії Більше споживання вітамінів В12 і B6 виявляє захисний ефект щодо розвитку симптомів депресії
Walker et al. [3] 2012 За допомогою рандомізованого контрольованого дослідження визначити, чи запобігає застосування фолієвої кислоти та вітаміну В12 зниженню когнітивних функцій у людей похилого віку Тривале щоденне пероральне вживання 400 мкг фолієвої кислоти + 100 мкг вітаміну В12 сприяє покращенню когнітивного функціонування через 24 міс, особливо швидкої та відстроченої пам’яті
Gargari et al. [4] 2012 Оцінити харчовий статус у пацієнтів з великими депресивними розладами Рівні вітаміну В12 і фолієвої кислоти були помітно нижчими серед ідентифікованих пацієнтів
Seppälä et al. [5] 2013 Визначити зв’язок між рівнем вітаміну В12 і симптомами депресії Рівні вітаміну В12 більше корелюють із симптомами меланхолійної депресії, ніж немеланхолійної
Syed et al. [6] 2013 Порівняти відповідь на монотерапію СІЗЗС у пацієнтів з депресією та зниженим рівнем вітаміну В12 у крові при додатковому введенні вітаміну В12 або без нього Призначення вітаміну В12 разом із терапією антидепресантами значно зменшувало вираженість симптомів депресії
Peppard et al. [7] 2019 Визначення впливу виявлення та лікування вагітних зі зниженим рівнем вітаміну В12 на ефективність лікування пренатальної депресії Жінки зі зниженим рівнем вітаміну В12 були в 3,82 раза більш схильними до розвитку депресії. Підвищити ефективність її лікування можна завдяки усуненню дефіциту вітаміну В12

На основі отриманих при огляді даних дійшли висновку, що прийом вітаміну В12 може відстрочити розвиток симптомів депресії, а при одночасному прийомі з антидепресантами — покращити ефект останніх.

На рис. 1 наведено огляд різних нейрохімічних шляхів, на які впливає рівень вітаміну В12, що в кінцевому підсумку призводить до певної форми депресивного розладу або епізоду. Рис. 2 ілюструє вплив дефіциту вітаміну В12 на депресію.

Рисунок 1. Нейрохімічні шляхи, на які впливає рівень вітаміну B12 [1]
Рисунок 2. Патофізіологія депресії [1]

Автори огляду зазначили, що психіатри повинні знати про важливі фактори ризику дефіциту вітаміну В12 і вміти визначати його симптоми. Тестування на дефіцит В12 слід розглянути при атипових або тяжких психіатричних симптомах [8].

Вітамін В12 та когнітивні порушення

Деменція включає низку підтипів, 4 основні з них — хвороба Альцгеймера, судинна деменція, лобно-скронева лобарна дегенерація та деменція тілець Леві (табл. 2) [9].

Таблиця 2 Епідеміологія та клінічні особливості 4 найпоширеніших підтипів деменції [9]

Захворювання Особливості
Хвороба Альцгеймера Найпоширеніший підтип деменції (60–80% усіх випадків)

Найбільш характерними ранніми клінічними симптомами є розлади короткочасної пам’яті (наприклад труднощі із запам’ятовуванням останніх розмов або подій)

Судинна деменція Часта причина деменції (близько 20% усіх випадків)

Неоднорідна симптоматика залежить від типу та локалізації ураження:

кіркові ураження зазвичай призводять до афазії, апраксії або епілептичних нападів,

підкіркові — брадифренії, виконавчих дисфункцій, нетримання сечі та паркінсонізму

Лобно-скронева лобарна дегенерація Найчастіша причина ранньої деменції (у людей віком до 60 років) із кількома варіантами:

  • поведінковий (розлади особистості, такі як апатія, агресія та збудження);
  • мовленнєвий (первинно прогресуюча афазія);
  • руховий
Деменція тілець Леві Найбільш характерними ознаками є коливання когнітивних здібностей і порушення уваги. Також періодичні зорові галюцинації та спонтанний паркінсонізм

Так, в одному з досліджень оцінили ефективність прийому вітаміну В12 та фолієвої кислоти у пацієнтів із судинними когнітивними порушеннями та гіпергомоцистинемією [10]. Отримано дуже багатообіцяючі результати щодо значного когнітивного покращення, оціненого за допомогою тесту Монреальського когнітивного оцінювання (Montreal Cognitive Assessment — MoCA) через 24 тиж порівняно з показниками в контрольній групі (середні показники MoCA±стандартне відхилення через 24 тиж: 24,90±1,79 та 23,20±1,58 для групи втручання та контрольної групи відповідно; p<0,01) [10]. У групі втручання показники MoCA через 4 і 12 тиж не показали істотних відмінностей (p>0,05), але через 24 тиж оцінка була значно вищою порівняно з попередніми точками часу (p<0,01).

Важливу роль вітаміну В12 у пацієнтів із хворобою Альцгеймера підкреслюють результати огляду відповідних доказів, опубліковані у 2022 р. [11]. Це є особливо важливим, оскільки навіть у промислово розвинутих країнах значна частина населення може бути недостатньо забезпечена вітаміном В12, наприклад, при дотриманні веганської або вегетаріанської дієти [11, 12].

Позитивний терапевтичний ефект у пацієнтів із хворобою Альцгеймера продемонстрований у рандомізованому сліпому плацебо-контрольованому дослідженні застосування фолієвої кислоти та вітаміну В12 [13].

За даними обсерваційного дослідження, у пацієнтів з когнітивними порушеннями, які отримували добавку вітаміну В12, виявлено значне покращення, особливо щодо концентрації уваги, обчислень (p<0,01) і зорово-конструктивних здібностей (p<0,05) порівняно з групою плацебо [14]. Автори цього та інших подібних досліджень та оглядів дійшли висновку, що додавання вітаміну В12 може покращити когнітивну функцію, і його рівень слід досліджувати у всіх пацієнтів з когнітивними порушеннями [14–16].

Вітамін В12 у діабетології

Згідно з результатами 1-річного рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження лікування пацієнтів із діабетичною нейропатією, застосування 1 мг метилкобаламіну перорально протягом 12 міс підвищувало рівень В12 у плазмі крові та покращувало всі нейрофізіологічні параметри, вазомоторну функцію, оцінку болю та якість життя, але не покращувало оцінки за шкалою серцево-судинної вегетативної функції (CARTs: варіабельність серцевого ритму, проба Вальсальви, постуральний індекс і ортостатична гіпотензія) [17]. При цьому усі пацієнти приймали метформін щонайменше 4 роки (активна група: 12,9±8,8 року; плацебо: 10,1±5,8 року). Жоден пацієнт не отримував лікування інсуліном. Зокрема, у групі лікування порівняно із контрольною у статистично значущому ступені покращилися такі показники (p<0,001, p=0,002, p<0,0001, p<0,000, p<0,0001, p<0,0001 та p=0,014 відповідно) [17]:

  • поріг сприйняття вібрації (vibration perception threshold — VPT);
  • оцінка за шкалою Анкети інструментів скринінгу нейропатії штату Мічиган (Michigan Neuropathy Screening Instrument Questionnaire — MNSIQ);
  • якість життя (QoL);
  • оцінка болю;
  • швидкість провідності ікроножного нерва (SNCV);
  • амплітуда потенціалу дії ікроножного нерва (SNAP);
  • електрохімічна провідність шкіри в стопах (ESCF).

Результати нещодавно опублікованого систематичного огляду підтримують при лікуванні метформіном застосування вітаміну В12, у тому числі для запобігання та лікування діабетичної нейропатії [18]. Також при ураженні нервів іншого походження необхідні більш якісні клінічні дослідження з можливістю доповнення існуючих рекомендацій [18, 19].

Отже, скринінг на дефіцит В12 має бути частиною щорічного обстеження пацієнтів із ЦД 2-го типу, незалежно від його тривалості, особливо якщо:

  • призначено метформін ≥1,5 г/добу;
  • вік хворого ≥80 років;
  • дотримується вегетаріанська дієта;
  • відсутнє вживання дієтичних добавок В12.

Одночасна оцінка пов’язаного дефіциту фолієвої кислоти (вітаміну B9) є важливою при лікуванні дефіциту В12, пов’язаного з ЦД 2-го типу [20, 21].

Інша ендокринна патологія

Пацієнти з гіпотиреозом схильні до розвитку анемії, основною етіологією якої є дефіцит вітаміну В12. Цей висновок можна зіставити з гемопоетичною дією тиреотропних гормонів [22].

Вітамін В12 та больові синдроми

Окрім діабетичної нейропатії, вітамін В12 ефективний у комплексному лікуванні різних видів болю, включаючи м’язово-скелетний та вісцеральний біль. Крім того, він сприяє регенерації чутливих нервів і зменшує вираженість болю при захворюваннях очей, наприклад, при синдромі «сухого ока» [23, 24].

Лікування болю, що включає нейропатичний компонент, часто дуже складне при довготривалих ревматичних захворюваннях. Воно може бути більш ефективним після курсу вітаміну В12, навіть якщо в лабораторних тестах не відмічено явного дефіциту. Враховуючи останні дослідження, які демонструють нервово-захисні властивості вітаміну В12, рекомендовано оцінювати рівень вітаміну В12 на ранніх етапах діагностичного процесу ревматичних захворювань. В особливих випадках лікарям слід розглянути застосування кобаламіну незалежно від концентрації вітаміну В12 у сироватці крові [25].

Крім того, у пацієнтів з полінейропатією при сироваткових рівнях вітаміну В12 <304 пмоль/л (412 пг/мл) для діагностики метаболічного дефіциту вітаміну В12 корисно додаткове тестування метилмалонової кислоти (ММА) та/або гомоцистеїну [26].

В огляді, присвяченому вітаміну В12 та хворобі Паркінсона (ХП), досліджено зв’язок між вітаміном В12 і ХП з точки зору фізіопатології щодо дисфункціональних нервових шляхів, нейропатологічних процесів, а також розглянуто основні клінічні риси дефіциту вітаміну В12 при ХП і нейропатії, опосередкованій леводопою. Проведено огляд терапевтичного ефекту вітаміну В12 при ХП і запропоновано практичні рекомендації щодо тестування та вживання добавок вітаміну В12 [27].

Оскільки вітамін В12 продемонстрував нейропротекторні властивості, лікарі мають оцінювати статус забезпеченості вітаміном на ранніх етапах діагностичного пошуку у пацієнтів з аутоімунними ревматичними захворюваннями [28].

Вітамін В12 у нефрології

Представлено оновлені дані, що досліджують прогностичну роль вітаміну В12 для результатів пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН). Більша кількість доказів високого рівня для визначення підходу до вимірювання, моніторингу та додавання вітаміну В12 при ХХН може сприяти покращенню клінічних результатів [29].

Вітамін В12 в алергології

Хоча причинно-наслідковий зв’язок між дефіцитом вітаміну В12 і тяжкістю або рецидивом атопічного дерматиту потребує підтвердження в більших дослідженнях, опис випадків свідчить про те, що у пацієнтів з атопічним дерматитом, який важко контролювати, рівень вітаміну В12 заслуговує на оцінку. Більше того, отримані дані свідчать про потенційну терапевтичну значимість перорального прийому вітаміну В12 при атопічному дерматиті [30].

Ефективність перорального прийому

Пероральний прийом 1000 мкг/добу ціанокобаламіну зменшує дефіцит вітаміну В12 при перніціозній анемії. Середній час для усунення початкових аномалій дефіциту вітаміну В12 коливався від 1 міс щодо гемолізу та до 4 міс для симптомів з боку слизових оболонок [31].

Незважаючи на анатомічні та функціональні зміни, які погіршують всмоктування вітаміну В12 після шлункового шунтування, пероральне введення вітаміну В12 було таким само ефективним, як і внутрішньом’язове введення в цій популяції [32].

Метаболічні та сигнальні ефекти

За літературними даними, додавання вітаміну В12 і фолієвої кислоти чинить значний позитивний вплив на перебіг метаболічного синдрому [33].

Метааналіз показав, що добавки вітаміну В12 позитивно впливають на зниження рівня гомоцистеїну в крові, особливо при тривалому застосуванні та у вищих дозах [34]. Крім того, застосування вітаміну В12 і фолієвої кислоти в ранньому дитинстві асоціювалися зі зниженням концентрації гомоцистеїну в плазмі крові через 6 років. Результати цього дослідження надають деякі докази стійкого сприятливого метаболічного ефекту (нижче співвідношення лептин-адипонектин) вітаміну В12 і фолієвої кислоти [35].

Дослідження in vivo свідчить, що високі дози добавок вітаміну В12 зменшують ішемічно-реперфузійне пошкодження міокарда шляхом пригнічення накопичення активних форм кисню та апоптозу через модуляцію сигнального шляху SIRT3/AMPK, одночасно зменшуючи вираженість запалення. За висновками дослідників, вітамін В12 у високих дозах може бути потенційною терапією ішемічно-реперфузійного пошкодження міокарда [36].

Біодоступність та проблеми стабільності вітаміну В12

За результатами систематичного огляду та метааналізу, немає істотної різниці між різними шляхами введення вітаміну В12 (пероральний, внутрішньом’язовий і сублінгвальний) за рівнями гомоцистеїну та всіма іншими параметрами загального аналізу крові [37]. Усі шляхи введення вітаміну В12 — внутрішньом’язово, перорально та сублінгвально, можуть ефективно підвищити рівень вітаміну В12 без істотних відмінностей між ними, як вважалося раніше.

Проблеми стабільності вітаміну В12 у твердих та рідких лікарських формах під впливом термічних, хімічних чинників та сонячного світла розглянуто у свіжому огляді авторів із Італії та Словенії [38]. Зокрема, наявність окремих водорозчинних вітамінів (аскорбінової кислоти, рибофлавіну, тіаміну та нікотинаміду) впливає на стабільність вітаміну В12, зазначили автори. Вони також проаналізували підходи до стабілізації фармацевтичних інгредієнтів, включаючи мінімізацію дестабілізуючих факторів, додавання відповідних стабілізаторів або застосування деяких (інноваційних) технологічних процесів, які можуть бути реалізовані та сприяти виробництву високоякісних продуктів вітаміну В12.

Сучасні рекомендації

У 2024 р. опубліковано рекомендації щодо діагностики та лікування дефіциту В12, створені на основі консенсусу експертів (Diagnosis, Treatment and Long-Term Management of Vitamin В12 Deficiency in Adults: A Delphi Expert Consensus). Зазначено, зокрема, що при встановленні діагнозу дефіциту В12 необхідно приділяти більше уваги клінічним симптомам. Лабораторні маркери В12 можуть підтвердити діагноз. Тяжкість клінічних симптомів, причини дефіциту В12 і цілі лікування визначають рішення щодо шляху введення та дози вітаміну В12 [39].

В огляді, присвяченому сучасним підходам у діагностиці та лікуванні дефіциту вітаміну В12, підкреслено міжіндивідуальні відмінності. Лікування має передбачати індивідуальний підхід, який базується на причині дефіциту [40].

Значення вітаміну В12 у періоди вагітності та новонародженості

1. Проблема дефіциту вітаміну В12 актуальна не тільки серед людей похилого віку, як вважали раніше [41].

Зокрема, канадське дослідження за участю 10 622 жінок віком 15–46 років виявило загальну поширеність дефіциту В12 на рівні 7,4% [42]. Біохімічний дефіцит В12 (<125 пмоль/л) виявили у 6,9% невагітних жінок, 5,2% із терміном вагітності 28 днів і 10,1% — понад 28 днів. У жінок із терміном вагітності понад 28 днів відмічено на 40% вищий ризик виникнення біохімічного дефіциту вітаміну В12, ніж у невагітних.

2. Багато випадків дефіциту вітаміну В12 не помічають або іноді навіть неправильно діагностують.

Так, симптоми, пов’язані з дефіцитом вітаміну В12, можуть бути різноманітними, включаючи психоневрологічні та пов’язані з репродуктивним здоров’ям [43, 44]. Наприклад, в оману можуть вводити результати лабораторного визначення сироваткової концентрації кобаламіну [43]. Так, підвищити рівень вітаміну В12 у сироватці крові може пероральне вживання дієтичних добавок із порівняно низьким вмістом вітаміну В12. У той же час у ряді випадків цього недостатньо для відновлення рівня вітаміну В12 у тканинах, тому потрібний прийом 1000–2000 мкг/добу.

Клінічні прояви гіповітамінозу В12 (рис. 1) є наслідками виснаження функціональної здатності багатьох органів та систем і можуть варіювати залежно від ступеня та тривалості цього стану [44]. Прояви легкого дефіциту можуть включати втому та анемію з показниками, що вказують на дефіцит В12 за відсутності неврологічних проявів.

Рисунок 1. Клінічні прояви дефіциту вітаміну В12 у період вагітності [4]

Анемія може варіювати від легкої до тяжкої з симптомами легкої втоми, задишки, посиленого серцебиття та блідості. Помірний дефіцит може включати очевидну макроцитарну анемію з такими симптомами, як глосит і стоматит, а також неврологічні прояви, наприклад дистальні сенсорні порушення. Тяжкий дефіцит буде демонструвати ознаки пригнічення кісткового мозку з макроцитарною анемією, нейтропенією та тромбоцитопенією. Можуть бути чіткі ознаки неврологічних особливостей і кардіоміопатії. Важливо також визнати, що клінічні ознаки дефіциту можуть проявлятися без анемії, а також без низького рівня вітаміну В12 у сироватці крові. У цих випадках лікування все одно слід розпочати без зволікання [44].

Так, окрім клітин крові та нейронів, інші тканини з високою швидкістю обміну (наприклад слизова оболонка та епітелій шийки матки, герміногенний епітелій яєчників) також мають високі потреби у вітаміні В12 [45, 46].

Він відіграє вирішальну роль у підтримці здорової репродуктивної функції, покращуючи функцію репродуктивних органів, знижуючи оксидативний стрес, рівень прозапальних цитокінів та циркулюючого гомоцистеїну. Дефіцит вітаміну В12, який характеризується сироватковим рівнем В12 <200 пмоль/л, може чинити значний вплив на репродуктивне здоров’я жінки. Він може призвести до ановуляції, порушити нормальний поділ клітин, погіршити розвиток яйцеклітини та призвести до труднощів під час імплантації.

При цьому оптимальне забезпечення В12, визначене як сироватковий рівень В12 у межах 369–959 пмоль/л, на момент зачаття пов’язаний зі сприятливими репродуктивними результатами як під час природної вагітності, так і після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) (рис. 2) [47].

Рисунок 2. Розподіл результатів ДРТ (частка клінічної вагітності, втрати вагітності та живонародження) у жінок, які проходили відповідні процедури на фоні застосування комплексу вітамінів групи B (400 мкг 5-метилтетрагідрофолату, 5 мкг вітаміну B12, 3 мг вітаміну B6) (група A) і фолієвої кислоти (група Б) [6]

3. Дозрівання та розвиток ооцитів.

Повідомляють, що більш високі концентрації фолієвої кислоти та вітаміну В12 у сироватці крові перед застосуванням ДРТ були пов’язані з вищим рівнем народження живих дітей, як свідчать результати проспективного когортного дослідження Environment and Reproductive Health (EARTH) (рис. 3) [48].

Рисунок 3. Взаємодія між концентрацією в сироватці крові фолієвої кислоти та вітаміну B12 і народженням живих дітей після застосування ДРТ у 100 жінок (154 ініційовані цикли) за результатами дослідження EARTH (2007–2013) [8]
*p<0,05 для жінок із концентрацією фолієвої кислоти в сироватці крові та вітаміну B12 нижче медіани порівняно з контрольною групою [7].

Виявлена негативна кореляція між рівнем метилмалонової кислоти у сироватці крові, маркера дефіциту вітаміну В12, з ембріонами високої якості під час процедури екстракорпорального запліднення. Тому для успішного лікування безпліддя та планування вагітності рекомендують до зачаття підтримувати достатній рівень вітаміну В12 [48–56].

4. Попередження метаболічних порушень.

Оцінки обернено-дисперсійнозважених наслідків з фіксованими ефектами показали зв’язок між генетично передбачуваним вищим рівнем вітаміну В12 і нижчим відносним ризиком розвитку синдрому полікистозних яєчників (СПКЯ) (відносний ризик (ВР)=0,753, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,568–0,998; р=0,048), а також ожирінням (ВР=0,917, 95% ДІ 0,843–0,995; р=0,037 (рис. 4) [57].

Рисунок 4. Зв’язок застосування вітаміну В12 із СПКЯ, гіперліпідемією, ожирінням та резистентністю до інсуліну, визначені за допомогою менделівської рандомізації різними методами: зворотно-дисперсійнозваженим (IVW) із рандомним ефектом (re), IVW із фіксованим ефектом (fe), MR-Egger та зваженої медіани (weighted median) [16]

У жінок із СПКЯ — учасниць проспективного рандомізованого у паралельних групах дослідження рівень гомоцистеїну в крові при включенні був підвищений і зворотно корелював із глобулінами, що зв’язують стероїдні гормони. Фізіологічна кількість вітамінно-мікроелементного комплексу (включаючи вітамін В12) для підтримки вуглецевого циклу дозволив знизити рівень гомоцистеїну практично у всіх пацієнтів [58].

Також рандомізоване контрольоване дослідження продемонструвало, що добавки вітаміну В12 і фолієвої кислоти ефективно знижують рівень гомоцистеїну в крові у пацієнтів із СПКЯ на фоні терапії метформіном [59].

5. Лікування безпліддя.

Дефіцит В12 є суттєвим фактором, що зумовлює труднощі із зачаттям. Дослідження виявило зв’язок між низьким рівнем В12 і жіночим безпліддям / зниженою фертильністю [60]. Дефіцит вітаміну В12 може опосередковано викликати безпліддя через підвищення рівня гомоцистеїну та оксидативного стресу шляхом інгібування антиоксидантних ферментів, які можуть бути шкідливими для ооцитів і погіршити овуляторну функцію, що призводить до ановуляції [61]. Підвищення рівня гомоцистеїну також може пошкодити ендометрій, що призведе до порушень імплантації [62]. Виявлено, що у багатьох жінок із нез’ясованим безпліддям рівень гомоцистеїну в сироватці крові підвищений [63].

7. Патологія вагітності, пологів, наслідки дефіциту вітаміну В12 для здоров’я плода та немовляти.

У період вагітності потреба у вітаміні В12 зростає через швидке розмноження клітин і необхідність транспортування В12 до плода. У результаті відбувається поступове фізіологічне зниження рівня В12 у матері, яке може погіршуватися такими факторами, як гемодилюція, гормональні коливання, порушення функції нирок або змінена концентрація зв’язувальних білків (транскобаламіну та гаптокорину). Найнижча концентрація В12 зазвичай відзначається протягом ІІІ триместру, але вона повертається до рівня, який був до вагітності, протягом кількох тижнів після пологів [64]. Дефіцит В12 також може посилити анемію, яка є найпоширенішим ускладненням вагітності, оскільки призводить до низької концентрації гемоглобіну. Це може призвести до зниження оксигенації плода та аномальних результатів його розвитку.

У клінічному дослідженні Pune Rural Intervention in Young Adolescents (PRIYA) підлітки (n=557, 226 дівчат) отримували вітамін В12 (2 мкг/добу) з кількома мікроелементами чи без них, або плацебо, від зачаття до пологів (рис. 5). Прийом вітаміну В12 до зачаття покращив статус В12 у матері та нейророзвиток потомства під час спостереження (1000 днів після народження) [65].

Рисунок 5. Показники BSID-III між групами лікування (вітамін В12 у дозі 2 мкг/добу у вигляді монотерапії або у складі комплексу мікронутрієнтів (КМН)) та плацебо у дослідженні PRIYA
#Значущість при p<0,05, $значущість p<0,05. «Вуса» представляють 95% ДІ [24].

Висновок

Дефіцит вітаміну В12 відмічається частіше та має більш варіабельні прояви, ніж прийнято вважати. Дефіцит В12 у період вагітності, годування грудьми та періоду новонародженості має виявлятися та лікуватися якомога раніше, враховуючи значний вплив цього стану на розвиток плода та новонародженого (див. табл. 3). Жінки із раніше діагностованим дефіцитом вітаміну В12 або обмеженим вживанням їжі тваринного походження повинні отримувати вітамін В12 із профілактичною метою, починаючи із періоду планування вагітності до завершення годування грудьми [65]. Для перорального застосування у жінок з недавніх пір в Україні застосовують новий високодозовий ціанокобаламін німецької якості В12 АНКЕРМАН.

Таблиця 3. Положення експертного консенсусу щодо вагітних та жінок, які годують грудьми, та середня кількість (95% ДІ) кількості експертів, які після 2 раундів обговорень підтримали їх із формулюваннями «згоден (-на)» чи «повністю згоден (-на)» [26]


п/п
Положення Середній (95% ДІ)
2 Щодо профілактичного застосування вітаміну В12

Люди із діагностованим дефіцитом мають отримувати вітамін В12 із профілактичною метою при плануванні вагітності

0,85 (0,6–0,94)
5 Дефіцит В12 у період вагітності, годування грудьми та новонародженості має виявлятися та лікуватися якомога раніше, враховуючи значний вплив дефіциту В12 на розвиток плода та новонародженого 0,89 (0,7–0,97)
6 Жінки із раніше діагностованим дефіцитом вітаміну В12 або обмеженим вживанням їжі тваринного походження повинні отримувати вітамін В12 із профілактичною метою, починаючи із періоду планування вагітності до завершення годування грудьми 0,92 (0,7–0,98)

Список використаної літератури

  • 1. Sangle P., Sandhu O., Aftab Z. et al. (2020) Vitamin B12 Supplementation: Preventing Onset and Improving Prognosis of Depression. Cureus. Oct 26; 12(10): e11169. doi: 10.7759/cureus.11169.
  • 2. Skarupski K.A., Tangney C., Li H. et al. (2010) Longitudinal association of vitamin B-6, folate, and vitamin B-12 with depressive symptoms among older adults over time. Am. J. Clin. Nutr. Aug; 92(2): 330–5. doi: 10.3945/ajcn.2010.29413.
  • 3. Walker J.G., Batterham P.J., Mackinnon A.J. et al. (2012) Oral folic acid and vitamin B-12 supplementation to prevent cognitive decline in community-dwelling older adults with depressive symptoms–the Beyond Ageing Project: a randomized controlled trial. Am. J. Clin. Nutr. Jan; 95(1): 194–203. doi: 10.3945/ajcn.110.007799.
  • 4. Pourghassem Gargari B., Saboktakin M., Mahboob S. et al. (2012) Nutritional status in patients with major depressive disorders: a pilot study in tabriz, iran. Health Promot. Perspect. Dec 28; 2(2): 145–52. doi: 10.5681/hpp.2012.017.
  • 5. Seppälä J., Koponen H., Kautiainen H. et al. (2013) Association between vitamin b12 levels and melancholic depressive symptoms: a Finnish population-based study. BMC Psychiatry. May 24; 13: 145. doi: 10.1186/1471-244X-13-145.
  • 6. Syed E.U., Wasay M., Awan S. (2013) Vitamin B12 supplementation in treating major depressive disorder: a randomized controlled trial. Open. Neurol. J., Nov 15; 7: 44–8. doi: 10.2174/1874205X01307010044.
  • 7. Peppard L., Oh K.M., Gallo S. et al. (2019) Risk of depression in pregnant women with low-normal serum Vitamin B12. Res. Nurs. Health. Aug; 42(4): 264–272. doi: 10.1002/nur.21951.
  • 8. Kennedy K.P., Alexander J.L., Garakani A. et al. (2024) Vitamin B12 Supplementation in Psychiatric Practice. Curr. Psychiatry Rep. Jun; 26(6): 265–272. doi: 10.1007/s11920-024-01505-4.
  • 9. Gil Martínez V., Avedillo Salas A., Santander Ballestín S. (2022) Vitamin Supplementation and Dementia: A Systematic Review. Nutrients. Feb 28; 14(5): 1033. doi: 10.3390/nu14051033.
  • 10. Jiang B., Ding C., Yao G. et al. (2013) Intervention effect of folic acid and vitamin b12 on vascular cognitive impairment complicated with hyperhomocysteinemia/efekat intervencije folnom kiselinom i vitaminom b12 na vaskularni kognitivni poremećaj komplikovan hiperhomocisteinemijom. J. Med. Biochem., 33: 169–174. doi: 10.2478/jomb-2013-0033.
  • 11. Lauer A.A., Grimm H.S., Apel B. et al. (2022) Mechanistic Link between Vitamin B12 and Alzheimer’s Disease. Biomolecules. Jan 14; 12(1): 129. doi: 10.3390/biom12010129.
  • 12. Lee C.Y., Chan L., Hu C.J. et al. (2024) Role of vitamin B12 and folic acid in treatment of Alzheimer’s disease: a meta-analysis of randomized control trials. Aging (Albany NY). May 2; 16(9): 7856–7869. doi: 10.18632/aging.205788.
  • 13. Chen H., Liu S., Ge B. et al. (2021) Effects of Folic Acid and Vitamin B12 Supplementation on Cognitive Impairment and Inflammation in Patients with Alzheimer’s Disease: A Randomized, Single-Blinded, Placebo-Controlled Trial. J. Prev. Alzheimers Dis., 8(3): 249–256. doi: 10.14283/jpad.2021.22.
  • 14. Zhou L., Bai X., Huang J. et al. (2023) Vitamin B12 supplementation improves cognitive function in middle aged and elderly patients with cognitive impairment. Nutr. Hosp. Aug 28; 40(4): 724–731.
  • 15. Reis da Silva T. (2024) Can supplementing vitamin B12 improve mental health outcomes?: a literature review. Br. J. Community Nurs. Mar 2; 29(3): 137–146. doi: 10.12968/bjcn.2024.29.3.137.
  • 16. Mathew A.R., Di Matteo G., La Rosa P. et al. (2024) Vitamin B12 Deficiency and the Nervous System: Beyond Metabolic Decompensation-Comparing Biological Models and Gaining New Insights into Molecular and Cellular Mechanisms. Int. J. Mol. Sci., Jan 2; 25(1): 590. doi: 10.3390/ijms25010590.
  • 17. Didangelos T., Karlafti E., Kotzakioulafi E. et al. (2021) Vitamin B12 Supplementation in Diabetic Neuropathy: A 1-Year, Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled Trial. Nutrients. Jan 27; 13(2): 395. doi: 10.3390/nu13020395.
  • 18. Pratama S., Lauren B.C., Wisnu W. (2022) The efficacy of vitamin B12 supplementation for treating vitamin B12 deficiency and peripheral neuropathy in metformin-treated type 2 diabetes mellitus patients: A systematic review. Diabetes Metab. Syndr. Oct; 16(10): 102634. doi: 10.1016/j.dsx.2022.102634.
  • 19. Arnold T., Johnston C.S. (2023) An examination of relationships between vitamin B12 status and functional measures of peripheral neuropathy in young adult vegetarians. Front Nutr. Dec 18; 10: 1304134. doi: 10.3389/fnut.2023.1304134.
  • 20. Wee A.K.H., Sultana R. (2023) Determinants of vitamin B12 deficiency in patients with type-2 diabetes mellitus — A primary-care retrospective cohort study. BMC Prim. Care. Apr 20; 24(1): 102. doi: 10.1186/s12875-023-02057-x.
  • 21. Bell D.S.H. (2022) Metformin-induced vitamin B12 deficiency can cause or worsen distal symmetrical, autonomic and cardiac neuropathy in the patient with diabetes. Diabetes Obes Metab. Aug; 24(8): 1423–1428. doi: 10.1111/dom.14734.
  • 22. Gupta R., Choudhary S., Chatterjee T. (2023) A Study on Vitamin B12 Levels in Hypothyroid Patients Presenting to a Tertiary Care Teaching Hospital. Cureus. Aug 27; 15(8): e44197. doi: 10.7759/cureus.44197.
  • 23. Furgała R., Stompor M. (2022) Effects of vitamin B12 supplementation on pain relief in certain diseases — a literature review. Acta Biochim. Pol. Apr 22; 69(2): 265–271. doi: 10.18388/abp.2020_5876.
  • 24. Frediani J.K., Lal A.A., Kim E. et al. (2024) The role of diet and non-pharmacologic supplements in the treatment of chronic neuropathic pain: A systematic review. Pain Pract. Jan; 24(1): 186–210. doi: 10.1111/papr.13291.
  • 25. Sohouli M.H., Almuqayyid F., Alfardous Alazm A. et al. (2024) A comprehensive review and meta-regression analysis of randomized controlled trials examining the impact of vitamin B12 supplementation on homocysteine levels. Nutr. Rev. May 10; 82(6): 726–737. doi: 10.1093/nutrit/nuad091.
  • 26. Warendorf J.K., van Doormaal P.T.C., Vrancken A.F.J.E. et al. (2022) Clinical relevance of testing for metabolic vitamin B12 deficiency in patients with polyneuropathy. Nutr. Neurosci. Dec; 25(12): 2536–2546. doi: 10.1080/1028415X.2021.1985751].
  • 27. Rekik A., Santoro C., Poplawska-Domaszewicz K. et al. (2024) Parkinson’s disease and vitamins: a focus on vitamin B12. J. Neural. Transm. (Vienna). Apr 11. doi: 10.1007/s00702-024-02769-z.
  • 28. de Carvalho J.F., Coles S.J., Bueno A.A. (2024) Vitamin B12 (cobalamin) supplementation for the management of autoimmune rheumatic diseases: potential indications and opportunity for future research. Rheumatol. Int. Apr; 44(4): 743–744. doi: 10.1007/s00296-023-05490-4.
  • 29. Wu H.H.L., Wang A.Y. (2022) Vitamin B12 and chronic kidney disease. Vitam Horm., 119: 325–353. doi: 10.1016/bs.vh.2022.01.011.
  • 30. Chesini Ms D., Caminati Md M. (2022) Vitamin B12 and Atopic Dermatitis: Any Therapeutic Relevance For Oral Supplementation? J. Diet Suppl., 19(2): 238–242. doi: 10.1080/19390211.2020.1860180.
  • 31. Lacombe V., Vinatier E., Roquin G. et al. (2024) Oral vitamin B12 supplementation in pernicious anemia: a prospective cohort study. Am. J. Clin. Nutr. Jul; 120(1): 217–224. doi: 10.1016/j.ajcnut.2024.05.019.
  • 32. Ramos R.J., Mottin C.C., Alves L.B. et al. (2021) Vitamin B12 supplementation orally and intramuscularly in people with obesity undergoing gastric bypass. Obes. Res. Clin. Pract. Mar-Apr; 15(2): 177–179. doi: 10.1016/j.orcp.2021.02.002.
  • 33. Ashok T., Puttam H., Tarnate V.C.A. et al. (2021) Role of Vitamin B12 and Folate in Metabolic Syndrome. Cureus. Oct 6; 13(10): e18521. doi: 10.7759/cureus.18521.
  • 34. Sohouli M.H., Almuqayyid F., Alfardous Alazm A. et al. (2024) A comprehensive review and meta-regression analysis of randomized controlled trials examining the impact of vitamin B12 supplementation on homocysteine levels. Nutr. Rev. May 10; 82(6): 726–737. doi: 10.1093/nutrit/nuad091.
  • 35. Manapurath R., Strand T.A., Chowdhury R. et al. (2023) Daily Folic Acid and/or Vitamin B12 Supplementation Between 6 and 30 Months of Age and Cardiometabolic Risk Markers After 6-7 Years: A Follow-Up of a Randomized Controlled Trial. J. Nutr. May; 153(5): 1493–1501. doi: 10.1016/j.tjnut.2023.03.003.
  • 36. Qin Y., Shi Y., Yu Q. et al. (2023) Vitamin B12 alleviates myocardial ischemia/reperfusion injury via the SIRT3/AMPK signaling pathway. Biomed. Pharmacother. Jul; 163: 114761. doi: 10.1016/j.biopha.2023.114761.
  • 37. Abdelwahab O.A., Abdelaziz A., Diab S. et al. (2024) Efficacy of different routes of vitamin B12 supplementation for the treatment of patients with vitamin B12 deficiency: A systematic review and network meta-analysis. Ir. J. Med. Sci. Jun; 193(3): 1621–1639. doi: 10.1007/s11845-023-03602-4.
  • 38. Temova Rakuša Ž., Roškar R., Hickey N. et al. (2022) Vitamin B12 in Foods, Food Supplements, and Medicines-A Review of Its Role and Properties with a Focus on Its Stability. Molecules. Dec 28; 28(1): 240. doi: 10.3390/molecules28010240.
  • 39. Obeid R., Andrès E., Češka R. et al.; The Vitamin B Consensus Panelists Group (2024) Diagnosis, Treatment and Long-Term Management of Vitamin B12 Deficiency in Adults: A Delphi Expert Consensus. J. Clin. Med. Apr 10; 13(8): 2176. doi: 10.3390/jcm13082176.
  • 40. Wolffenbuttel B.H.R., McCaddon A., Ahmadi K.R. et al. (2024) A Brief Overview of the Diagnosis and Treatment of Cobalamin (B12) Deficiency. Food Nutr. Bull. Jun; 45(1_suppl): S40–S49. doi: 10.1177/03795721241229500.
  • 41. Simpson J.L., Bailey L.B., Pietrzik K. et al. (2010) Micronutrients and women of reproductive potential: required dietary intake and consequences of dietary deficiency or excess. Part I–Folate, Vitamin B12, Vitamin B6. J. Matern. Fetal. Neonatal. Med. Dec; 23(12): 1323–43. doi: 10.3109/14767051003678234.
  • 42. Ray J.G., Goodman J., O’Mahoney P.R. et al. (2008) High rate of maternal vitamin B12 deficiency nearly a decade after Canadian folic acid flour fortification. Q. J. Med., 101: 475–477.
  • 43. Wolffenbuttel B.H.R., Wouters H.J.C.M., Heiner-Fokkema M.R. et al. (2019) The Many Faces of Cobalamin (Vitamin B12) Deficiency. Mayo Clin Proc Innov Qual Outcomes. May 27; 3(2): 200–214. doi: 10.1016/j.mayocpiqo.2019.03.002.
  • 44.  Khan A., Robinson S. (2018) Vitamin B12 and Folate Deficiencies in Pregnancy. The Obstetric Hematology Manual, Cambridge University Press, 29–39.
  • 45. Agbalalah T., Robert F.O., Amabebe E. (2023) Impact of vitamin B12 on the reproductive health of women with sickle cell disease: a narrative review. Reprod. Fertil. Jul 1; 4(3): e230015. doi: 10.1530/RAF-23-0015.
  • 46. Palmery M., Saraceno A., Vaiarelli A. et al. (2013) Oral contraceptives and changes in nutritional requirements. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. Jul; 17(13): 1804–13.
  • 47. Cirillo M., Fucci R., Rubini S. et al. (2021) 5-Methyltetrahydrofolate and Vitamin B12 Supplementation Is Associated with Clinical Pregnancy and Live Birth in Women Undergoing Assisted Reproductive Technology. Int. J. Environ. Res. Public. Health. Nov 23; 18(23): 12280. doi: 10.3390/ijerph182312280.
  • 48. Gaskins A.J., Chiu Y.H., Williams P.L. et al.; EARTH Study Team (2015) Association between serum folate and vitamin B-12 and outcomes of assisted reproductive technologies. Am. J. Clin. Nutr. Oct; 102(4): 943–50. doi: 10.3945/ajcn.115.112185.
  • 49. Zhang L., Wu L.M., Xu W.H. et al. (2022) Status of maternal serum B vitamins and pregnancy outcomes: New insights from in vitro fertilization and embryo transfer (IVF-ET) treatment. Front Nutr. Nov 11; 9: 962212. doi: 10.3389/fnut.2022.962212.
  • 50. Zacchini F., Toschi P., Ptak G.E. (2017) Cobalamin supplementation during in vitro maturation improves developmental competence of sheep oocytes. Theriogenology. Apr 15; 93: 55–61. doi: 10.1016/j.theriogenology.2017.01.035.
  • 51. Akamine K., Mekaru K., Gibo K. et al. (2020) Impact of the one-carbon metabolism on oocyte maturation, fertilization, embryo quality, and subsequent pregnancy. Reprod. Med. Biol. Oct 25; 20(1): 76–82. doi: 10.1002/rmb2.12354.
  • 52. Szymański W., Kazdepka-Ziemińska A. (2003) Wpływ stezenia homocysteiny w płynie pecherzykowym na stopień dojrzałości komórki jajowej. Ginekol. Pol. Oct; 74(10): 1392–6.
  • 53. Stühlinger M.C., Tsao P.S., Her J.H. et al. (2001) Homocysteine impairs the nitric oxide synthase pathway: role of asymmetric dimethylarginine. Circulation. Nov 20; 104(21): 2569–75. doi: 10.1161/hc4601.098514.
  • 54. Nath P., Mukherjee U., Biswas S. et al. (2019) Expression of nitric oxide synthase (NOS) in Anabas testudineus ovary and participation of nitric oxide-cyclic GMP cascade in maintenance of meiotic arrest. Mol. Cell. Endocrinol. Oct 1; 496: 110544. doi: 10.1016/j.mce.2019.110544.
  • 55. Jablonka-Shariff A., Olson L.M. (1997) Hormonal regulation of nitric oxide synthases and their cell-specific expression during follicular development in the rat ovary. Endocrinology. Jan; 138(1): 460–8. doi: 10.1210/endo.138.1.4884.
  • 56. Min H., Lee M., Kang S. et al. (2024) Vitamin B12 Supplementation Improves Oocyte Development by Modulating Mitochondria and Yolk Protein in a Caffeine-Ingested Caenorhabditis elegans Model. Antioxidants, 13(1): 53. doi.org/10.3390/antiox13010053.
  • 57. Shen J.Y., Xu L., Ding Y. et al. (2023) Effect of vitamin supplementation on polycystic ovary syndrome and key pathways implicated in its development: A Mendelian randomization study. World J. Clin. Cases, 11(23): 5468–5478.
  • 58. Schiuma N., Costantino A., Bartolotti T. et al. (2020) Micronutrients in support to the one carbon cycle for the modulation of blood fasting homocysteine in PCOS women. J. Endocrinol. Invest. Jun; 43(6): 779–786. doi: 10.1007/s40618-019-01163-x.
  • 59. Kilicdag E.B., Bagis T., Tarim E. et al. (2005) Administration of B-group vitamins reduces circulating homocysteine in polycystic ovarian syndrome patients treated with metformin: a randomized trial. Hum. Reprod. Jun; 20(6): 1521–8. doi: 10.1093/humrep/deh825. Epub 2005 Mar 24.
  • 60. Isomah A.C., Allison R.O., Christian S.G. et al. (2021) Evaluation of vitamin B₁₂, folate, haematological parameters and some reproductive hormones in subjects attending fertility centres in Port Harcourt. European Journal of Medical and Health Sciences, 3: 109–115.
  • 61. Michels K.A., Wactawski-Wende J., Mills J.L. et al. (2017) Folate, homocysteine and the ovarian cycle among healthy regularly menstruating women. Hum. Reprod. Aug 1; 32(8): 1743–1750. doi: 10.1093/humrep/dex233.
  • 62. Pacchiarotti A., Mohamed M.A., Micara G. et al. (2007) The possible role of hyperhomocysteinemia on IVF outcome. J. Assist. Reprod. Genet. Oct; 24(10): 459–62. doi: 10.1007/s10815-007-9165-2.
  • 63. Giouleka S., Tsakiridis I., Arsenaki E. et al. (2023) Investigation and Management of Recurrent Pregnancy Loss: A Comprehensive Review of Guidelines. Obstet. Gynecol. Surv. May; 78(5): 287–301. doi: 10.1097/OGX.0000000000001133.
  • 64. Behere R.V., Deshmukh A.S., Otiv S. et al. (2021) Maternal Vitamin B12 Status During Pregnancy and Its Association With Outcomes of Pregnancy and Health of the Offspring: A Systematic Review and Implications for Policy in India. Front Endocrinol. (Lausanne). Apr 12; 12: 619176. doi: 10.3389/fendo.2021.619176.
  • 65. D’souza N., Behere R.V., Patni B. et al. (2021) Pre-conceptional Maternal Vitamin B12 Supplementation Improves Offspring Neurodevelopment at 2 Years of Age: PRIYA Trial. Front Pediatr. Dec 7; 9: 755977. doi: 10.3389/fped.2021.755977. Erratum in: Front Pediatr. 2022 Feb 21; 10: 860732. doi: 10.3389/fped.2022.860732.
  • 66. Obeid R., Andrès E., Češka R. et al.; The Vitamin B Consensus Panelists Group (2024) Diagnosis, Treatment and Long-Term Management of Vitamin B12 Deficiency in Adults: A Delphi Expert Consensus. J. Clin. Med. Apr 10; 13(8): 2176. doi: 10.3390/jcm13082176.