Невідкладні стани на відкритому просторі. Що потрібно знати і вміти?

Перші дії

Коли бачимо людину, що потребує допомоги (здебільшого на місці аварії), першочергово необхідно оцінити місце події та визначити пріоритети. Пріоритети — зберігати емоційний самоконтроль, забезпечити безпеку собі та потерпілому, спробувати розумно оцінити ситуацію, щоб бути раціональним та ефективним.

Які ж повинні бути наші дії?

1. Оглянути обстановку, де сталася пригода, чи все безпечне для нас та потерпілого.

2. Якщо є небезпечні фактори для нас і потерпілого, слід їх усунути, тобто «убезпечити місце події» (відійти від вогню, від краю урвища, з очевидного шляху сходження лавини, дистанціюватися від небезпечних тварин, сховатися від блискавки і т.д.).

3. Не слід робити завчасно висновки про стан постраждалого, допоки не оглянете його.

4. Якомога краще захистити себе й інших рятувальників від контакту із зараженою кров’ю або біологічними рідинами.

5. Провести первинне обстеження потерпілого і насамперед виявити будь-які загрози для життя, використовуючи підхід АВСDE (дихальні шляхи, дихання, кровообіг, неврологічний статус і вплив навколишнього середовища).

6. Негайно надати допомогу при будь-яких захворюваннях або травмах, що загрожують життю.

7. Повідомити про своє місцезнаходження, вказати точні координати або конкретні орієнтири, щоб рятувальна бригада могла знайти і надати допомогу. Повідомити про стан потерпілих і про те, що вам потрібно для їх рятування. За необхідності активувати службу екстреної медичної допомоги (тел.: 112).

8. Провести вторинне обстеження потерпілого з метою виключення збільшення вираженості симптомів, особ­ливо якщо була кровотеча.

9. Подумати про притулок, якщо це в горах, лісі, в полі.

10. Скласти план лікування й евакуації.

11. Підготувати потерпілого до транспортування. Захистити його від впливу навколишнього середовища.

12. Зберігати пріоритети безпеки, бути обережними, щоб не спричинити більше жертв під час тривалої або складної евакуації.

Первинне обстеження, пошук безпосередніх загроз для життя

Загрози для життя — це проблеми, які слід зупинити і розв’язати негайно. Першочергово обстежити дихальні шляхи, дихання, кровообіг, наявність кровотечі, переломів, чи потерпілий у свідомості, розмовляє, сприймає звернення до нього. Не слід відволікатися на менш загрозливі поранення. Обстежувати потерпілого потрібно за системою АВСDЕ, де: А — airway — дихальні шляхи, В — breathing — дихання, С — circulation — кровообіг, як початковий підхід до визначення того, чи потрібно починати непрямий масаж серця. Слід відмітити, що тепер є зміни в підході «АВС», при якому спочатку проводять непрямий масаж серця, а потім перевіряють дихальні шляхи. Цей підхід надає пріоритет негайному початку непрямого масажу серця (грудної клітки) потерпілим, у яких відсутній пульс або які виглядають мертвими (не кашляють, не дихають, не рухаються).

Якщо потерпілий непритомний, слід почати з оцінки пульсу та ознак життя. Якщо необхідно — негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію (СЛР): спершу непрямий масаж серця, а потім очищення дихальних шляхів і відновлення дихання.

Для притомних осіб (рухається або дихає) основний принцип полягає в тому, щоб виявити загрозу для життя і зробити все можливе, щоб допомогти потерпілому.

При невідкладних станах у військово-польових умовах, зокрема при масивній кровотечі, слід використати підхід MARCH (M — масивна кровотеча, A — дихальні шляхи, R — дихання, C — кровообіг, H — черепно-мозкова травма (ЧМТ) (гіпотермія).

Слід швидко оглядати потерпілого, щоб визначити будь-які очевидні джерела і симптоми інтенсивної кровотечі. За наявності відкритої кровотечі застосовуємо прямий тиск пальцем, або тампонаду стерильним матеріалом, а ще краще накласти турнікет у місці інтенсивної кровотечі.

Слід перевірити дихальні шляхи. Відкритість дихальних шляхів та адекватність дихання мають бути швидко досягнуті у кожного потерпілого. Обструкція дихальних шляхів є однією з основних причин смерті у потерпілих з ЧМТ, а також частим ускладненням блювання у непритомних людей. Обструкція дихальних шляхів на будь-якому рівні може перешкоджати проходженню повітря, доставці кисню через легені в кров і видиху вуглекислого газу. Кров розносить кисень по всіх органах і системах, а головне — в головний мозок. Ротоглотка може бути наповнена кров’ю, блювотними масами. При травмі обличчя деформація щелепи або носа може перешкоджати диханню. У непритомного може западати язик, особливо якщо він лежить на спині. Симптоми обструкції дихальних шляхів включають раптову нездатність говорити, може з’явитися різкий та хриплий — або «музичний» і високочастотний шум (стридор), який виходить з горла під час дихання. Людина з обструкцією дихальних шляхів може використовувати «допоміжні» м’язи грудної клітки, плечей, шиї та живота, намагаючись дихати.

Якщо потерпілий непритомний внаслідок падіння або численних травм, можна припустити, що у нього зламана шия. Тому не слід надмірно маніпулювати нею. Слід стабілізувати хребет від надмірних рухів. Не згинати шию вперед або назад. Існує модифікований прийом виведення нижньої щелепи, це унеможливлює западання язика і покращує дихання.

Звільнити дихальні шляхи від крові, блювотних мас, прочистивши ротову порожнину 2 пальцями (бажано в захисних рукавичках) або відсмоктувачем. Якщо потерпілий без свідомості, слід повернути його на бік. Якщо потерпілий у свідомості, але має проблеми з диханням, дозволити йому зручне для нього положення.

У хворого може бути асфіксія — небезпечна для життя проблема з дихальними шляхами, при якій верхні дихальні шляхи перекриті стороннім предметом. Слід швидко прочистити одним або двома пальцями, щоб видалити всі сторонні предмети. Відкритою рукою нанести по спині між лопатками різкі удари, нахиливши при цьому пацієнта вперед. У разі неефективності попередніх прийомів та неефективного дихання необхідно виконати прийом Геймліха. Стати позаду потерпілого та обхопити його руками, стиснути кисті в кулак у верхній частині живота трохи нижче ребер і раптово міцно стиснути потерпілого 2–3 рази, намагаючись викликати швидкий видих (кашель) і виштовхування стороннього матеріалу.

Якщо потерпілий лежить на спині (животі) — виконати прийом Геймліха, сівши на його стегна, обличчям до його голови. Покласти долоню однієї руки на верхню частину живота і накрити її іншою рукою. Різко і сильно натиснути на живіт у напрямку до грудей. Зробити це кілька разів, а потім підняти підборіддя і провести пальцем глибоко в роті, щоб витягти сторонні предмети, які виштовхнулися завдяки нашим зусиллям. Слід дотримуватися обережності, щоб не проштовхнути предмет у горло. За необхідності розпочати дихання «з рота в рот».

У разі якщо у потерпілого щось застрягло в стравоході (наприклад харчові продукти), слід негайно доставити його до медичного закладу, щоб там за допомогою ендоскопа могли видалити харчову грудку або будь-що інше.

Щоб дізнатися, чи дихає потерпілий, слід прикласти вухо до його рота й носа і переконатися, що він вдихає і видихає повітря. Слідкувати за рухом грудної клітки. У холодну погоду звернути увагу на хмари пару або відчуття, як тепле повітря рухається по нашій руці. Якщо потерпілий погано дихає, ми повинні забезпечити прохідність дихальних шляхів, дихати за нього, шляхом «з рота в рот», або «з рота до носа». Продовжуємо перевіряти пульс, і якщо він зникає, проводяться штучна вентиляція легень, СЛР. Пряма травма грудної клітки (зламані ребра, переломи груднини, забій або колапс легень) може призвести до зупинки дихання через біль або механічну дисфункцію. Накопичення рідини в легенях, опіки, серцева недостатність або звуження дрібних гілок дихальних шляхів можуть зробити дихання неадекватним для потерпілого.

Кровообіг

Перевіряємо наявність пульсу відповідно до протоколу базової підтримки життя (BLS). Перевіряти пульс не довше 10 с на шиї (сонна артерія) або в ділянці стегна (стегнова артерія). Використовувати кінчики вказівного та середнього пальців. Не орієнтуватися на зап’ясток (променева або ліктьова артерії). Нормальна пульсація в спокійному стані 55–90 уд./хв для дорослих, 80–110 уд./хв для дітей. Неможливість відчути пульс означає, що серце не працює (зупинка серця), може бути глибокий шок, артерія стиснута (від перелому) або ми пальпуємо в неправильному місці. Пульс перевіряємо для успішного виконання BLS.

Якщо не виявлено пульсу (і потерпілий без свідомості та не дихає), слід зробити 30 компресій грудної клітки, відкрити дихальні шляхи, зробити 2 вдихи і продовжити послідовність СЛР: 30 компресій і 2 вдихи. За можливості викликати екстрену медичну допомогу. СЛР в умовах природного середовища рідко буває успішною. На жаль, найкращі зусилля в реанімації можуть бути марними і потерпілий може померти.

Ознаки смерті: відсутність відчуття пульсу, розширені (і часто несиметричні) зіниці, бліда або сіро-синювата шкіра, нігтьові пластинки та губи бліді або сині, ерекція статевого члена, неконтрольоване сечовипускання або калу, низька температура тіла, відсутність рухів або реакції на біль. Після 1–2 год м’язи стають жорсткими (трупне задубіння), шкіра тьмяніє, великі розфарбовані плями на спині, сідницях і ногах потерпілого (якщо він лежить на спині). Деякі фахівці пропонують після 30 хв припинити реанімацію. Важливо відмітити, що особи з гіпотермією, які перебувають у дуже холодному стані, можуть видаватися мертвими, коли насправді вони живі та їх можна врятувати. Особи із сильною гіпотермією (на морозі) можуть мати невідчутну пульсацію, поверхневі вдихи, які неможливо виявити, маргінально змінену шкіру, жорсткі м’язи. Тому в разі підоз­ри на сильну гіпотермію ніхто не вважається мертвим, поки він не зігрітий. У цьому випадку реанімаційні заходи слід здійснювати, поки потерпілий не прийде до свідомості. Те саме стосується потерпілих від удару блискавкою чи утоплення в холодній воді.

Якщо потерпілого вважають мертвим, тіло має бути доставлено закритим і зберігатись у прохолодному місці.

Порушення функції нервової системи

У потерпілого першочергово слід перевірити стан свідомості. Якщо потерпілий у свідомості та бадьорий, швидко визначає орієнтацію й час у просторі, його слід запитати, як його звати, де він знаходиться, рік народження. Визначити, чи мовлення є нормальним, в’язким або незрозумілим. Встановити, чи є у потерпілого ознаки травми хребта (особливо шиї), які будуть проявлятися болем у шиї або спині, чи не має травми голови, кінцівок, грудної клітки, слабкості в руках чи ногах. Слід розумно стабілізувати шию і голову (іммобілізувати) у тому положенні, в якому застали потерпілого, надіти шийний комірець, а за його відсутності — тугим поясом із одягу, шаликом. Можна з двох боків обкласти подушечками з піском. Шийний комірець не повинен душити потерпілого і дозволити відкривати рот. Якщо потрібно пересунути голову, то слід двома руками захопити голову потерпілого і перемістити так, щоб шия не була зігнута в бік, не обертаючи голови. За найменшого опору цей прийом слід негайно припинити. Голова і шия мають бути в нейтральному положенні. Голову не можна згинати сильно вперед або назад. Найнебезпечніший спосіб переміщення потерпілого з травмою шийного відділу хребта полягає в накладанні захисного комірця та транспортуванні його на жорсткій дошці або вакуумному матраці. Можна використовувати м’який комір із жорсткими підстілками для запобігання руху.

При ураженні хребта (грудний, поперековий відділи) найкращий спосіб іммобілізувати — використати ноші або спинну дошку. Існує думка, що при пошкодженні хребта потерпілого слід повернути на бік. Усі рятувальники разом перевертають потерпілого як єдиний об’єкт, не рухаючи його шию. Рятувальник, який утримує голову, вважається керівником рухів і має контролювати команди та ініціювати рухи.

У відкритій місцевості та навколишньому середовищі завжди є фактори ризику, такі як спека чи холод, значна висота або зміна погоди, і необхідно забезпечити мінімізацію їх впливу на пацієнта.

Вторинне обстеження

Після того як ми впоралися з проблемами, що загрожують життю (АВСDЕ), слід розпочати ретельний повний огляд потерпілого. Описати повну історію хвороби (травми). Врахувати загальний огляд і стан потерпілого. Зосередитися на очевидній травмі. До особливо небезпечних ситуацій належить падіння, удари по голові, шиї, грудях або животі. Змінений психічний стан, утруднене дихання.

Якщо діагноз неочевидний — оглянути потерпілого з ніг до голови. Слід достатньо (по погоді) роздягнути потерпілого, щоб провести належний огляд. Попросити потерпілого поворухнути частиною тіла, самому порухати, але якщо є больовий синдром, запідозрити перелом кісток або травму спинного мозку. Оглядаючи потерпілого, слід продовжувати з ним розмовляти, уважно спостерігаючи за ознаками дискомфорту або болю. Звернути увагу на його психічний стан, мовлення. Оглянути шию, її рухливість, наявність набряку. Якщо існує ймовірність травми шиї, знерухомити її (комірець Шанца).

Провести пальцями по хребту по середній лінії спини і потиснути, щоб перевірити напруження. Якщо потерпілий повідомляє про біль або відчувається деформація чи виступ — можна припустити наявність перелому. Перевірити наявність травми спинного мозку, попросивши потерпілого довільно порухати руками і ногами. Попросити потерпілого стиснути нашу руку. Ущипнути шкіру по тильній поверхні долоні та зверху спини, щоб дізнатися відчуття. Встановити симетричність порушень. Визначити слабкість у руках, ногах, відсутність вогнищевих неврологічних відхилень. Оглянути голову, але намагатися не рухати її.

Обережно промацати всю шкіру голови, щоб знайти випуклі чи втиснуті ділянки. Подивитися у вуха на можливість витікання рідини (спинномозкова рідина, кров). Помацати ніс на наявне неправильне положення або нестабільність. Подивитися в носові ходи. Ліхтариком освітити очі, щоб побачити розмір зіниць (симетричність, асиметричність) і реакцію на світло. Звужені зіниці можуть бути ознакою травми головного мозку. Несиметричні зіниці вказують на пряму травму очей або ЧМТ. Нереактивні та двобічно розширені зіниці можуть свідчити про тяжку ЧМТ. Якщо очі спонтанно плавають — теж можна запідоз­рити ЧМТ. Попросити потерпілого відкрити та закрити рот, чи правильно сходяться зуби. Перевірити зуби на їх цілісність.

Попросити потерпілого висунути язик і порухати ним. Перевірити ковтання. Оглянути шкіру, її колір, укуси, синці, висип, порізи. Перевірити капілярне наповнення (натиснути шкіру на передпліччі і подивитись, як швидко вона рожевіє). Подивитися на нігті, якщо кровообіг нормальний — вони рожеві. Оглянути грудну клітку, перевірити участь її в диханні, пропальпувати її, ключиці. Оглянути живіт, обережно натискаючи на всі ділянки і перевіряючи, чи є болючість. Оглянути всі кістки та суглоби. Обережно натиснути на груди, таз, кінцівки, щоб визначити їх цілісність. Подивитися на деформацію або зміну кольору. Провести коротку оцінку психічного здоров’я. Звернути ще раз увагу на здатність до мовлення, мислення, орієнтації. Звернути увагу на незвичайні думки, прояви відчаю чи збудження, а також будь-які заяви про зорові або слухові галюцинації (наприклад при наркоманії, алкоголізмі). Усе це оцінити і задокументувати. Якщо є можливість, провести пульсоксиметрію, виміряти температуру тіла, визначити пульс та артеріальний тиск.

Звичайно зібрати анамнез, скарги: «Що сталося? Коли це сталося? Чому це сталося?». Описати відчуття потерпілого, всі наявні симптоми. Запитати про попередні (серцевий напад, напад бронхіальної астми, пневмонія, ЧМТ) і поточні захворювання, можливі хірургічні операції, які лікарські препарати застосовує. Після завершення первинного та вторинного огляду треба скласти план надання допомоги та транспортування потерпілого. Увесь час дотримуватися пріоритетів безпеки. Бути обережним, щоб не призвести до нових жертв, додаткових травм під час тривалої складної евакуації. Слід думати наперед, часто повторно оцінювати стан потерпілого.

Висновок

Невідкладні стани можуть виникати в природних умовах (при підніманні на вершини, ударі блискавки, купанні в річці, екскурсії в лісі, дорожньо-транспортних пригодах, укусах звірів, комах тощо), і кожен учасник цього заходу повинен знати, як оглянути потерпілого і надати йому домедичну допомогу та евакуювати (транспортувати до лікувального закладу або викликати екстрену медичну допомогу).

Список рекомендованої літератури

Надійшла до редакції/Received: 16.10.2024
Прийнято до друку/Accepted: 17.10.2024