Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика 90 років

Юрій Васильович Вороненко, ректор, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік Академії наук вищої освіти України Іван Савович Зозуля, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри медицини невідкладних станів, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лау­реат Державної премії України в галузі науки і техніки, головний редактор «Українського медичного часопису» Юрій Петрович Вдовиченко, перший проректор, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології Ніна Григорівна Гойда, проректор з лікувальної роботи, професор кафедри управління охороною здоров’я, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України

Історія розвитку Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика сягає 1918 р., коли було створено Клінічний інститут з удосконалення лікарів (Інститут). Першим головою його правління став професор М.А. Левитський (1918–1922).

У 1931 р. було прийнято новий статут Інституту. Завершенням докорінної реорганізації вищої медичної школи України ознаменувалися 30-ті роки ХХ ст. До початку Великої Вітчизняної війни в Інституті функціонували 24 кафедри.

Значний внесок у розвиток Інституту зробили ректори професор О.Б. Беренштейн (1922–1938) і професор О.А. Черняк (1938–1941).

Вдруге Інститут «народився» 18 листопада 1943 р., через 2 тиж після звільнення Києва від фашистських загарбників.

Перші директори Інституту повоєнного часу (Я.А. Охріменко, 1943–1944; В.П. Комісаренко, 1944; І.І. Кальченко, 1945–1957) винесли на своїх плечах всі труднощі періоду розбудови.

Наприкінці 50-х років ХХ ст. директором (ректором) Інституту було призначено професора М.Н. Умовіста, який обіймав цю посаду протягом 25 років (1959–1984). Цей період позначився важливими подіями в житті Інституту, який став одним з найбільших у колишньому СРСР і найпотужнішим серед навчальних закладів такого типу в Україні.

З 1985 по 2002 р. Інститут, який сьогодні називається Національною медичної академією післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, очолював заслужений діяч науки і техніки України професор В.М. Гирін. За цей час значно розширено та поліпшено матеріально-технічну базу Інституту, побудовано новий теоретичний корпус, гуртожиток, відкрито понад 20 кафедр, обладнаних новою сучасною апаратурою та приладами. У 1965–1991 рр. Інститут було підпорядковано МОЗ СРСР.

Новий період у діяльності Інституту розпочався в жовтні 1991 р., після його повернення до системи МОЗ незалежної України, що спричинило якісні зміни його статусу. За нових умов, які співпали з початком проведення реформи медичної освіти в Україні, Інститут зайняв пріоритетне місце в галузі післядипломної підготовки і перетворився на навчально-методичний центр МОЗ України.

Якісних змін Інститут набув у 5-ту річницю незалежності нашої держави після видання Кабінетом Міністрів України постанови «Про створення Київської медичної академії післядипломної освіти» від 13 травня 1996 р., згідно з якою на його базі створено навчальний заклад нового типу і вищого (IV) рівня акредитації.

У 1998 р. постановою Кабінету Міністрів України № 513 від 20 квітня академії присвоєно ім’я Платона Лукича Шупика (1907–1986) — професора, видатного державного діяча і вченого, який двічі обіймав посаду міністра охорони здоров’я України (1952–1954, 1956–1969), зробив вагомий внесок у розвиток матеріальної, навчальної та наукової бази академії та протягом 14 років (1965–1979) завідував кафедрою соціальної медицини і організації охорони здоров’я (нині — кафедра управління охороною здоров’я).

Згідно з Указом Президента України № 263/2006 від 27.03.2006 р. «Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика статусу національної» та наказу МОЗ України від 31.03.2006 р. № 192 «Про заходи щодо виконання Указу Президента України «Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика статусу національної» Київську медичну академію післядипломної освіти імені П.Л. Шупика перейменовано у Національну медичну академію післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (НМАПО) за роки свого існування стала провідним в Україні закладом післядипломної медичної освіти і потужним науковим центром, який нараховує 74 різнопрофільні кафедри, 6 факультетів, 560 науково-педагогічних та наукових працівників, в тому числі 180 професорів і докторів медичних наук, 360 кандидатів наук, що є одним із найвищих показників в Україні.

В академії працює 3 інститути (стоматології, репродуктивного здоров’я, військово-медичний), центральна науково-дослідна лабораторія, науково-дослідний центр, науково-дослідна лабораторія ­«Хірургія ран», державний навчально- методичний гері­атричний центр, міжнародний генетичний центр, міжнародна школа гомеопатії.

НМАПО — центр навчально-методичної роботи в напрямі післядипломної роботи лікарів і провізорів, якому МОЗ України доручає розробку більшості типових навчальних програм передатестаційних циклів (ПАЦ), циклів спеціалізації, інтернатури і комп’ ютерних атестаційних програм, які використовують усі медичні заклади і факультети післядипломної освіти. Лише впродовж 2007 р. розроблено і затверджено МОЗ Украї­ни пакети методичних документів (нав­чаль­­ні плани, програми ПАЦ і циклів спеціалізації, ком­п’ ю­терні тестові програми) з 24 спеціальностей із 104.

Щорічно професорсько-викладацький склад академії видає понад 60 найменувань навчально- методичної літератури.

Академія — піонер у розробці, удосконаленні та втіленні в життя Концепції безперервного професійного розвитку лікарів (БПР). Професорсько- викладацький склад академії розробив проект Концепції післядипломної медичної (фармацевтичної) освіти та БПР лікарів в Україні; проект «Положення про безперервний професійний розвиток та підтвердження професійної компетентності лікарів».

Розроблено навчальні плани та програми циклів тематичного удосконалення (ТУ) для викладачів вищих медичних закладів освіти та організаторів охорони здоров’я «Безперервна медична освіта лікарів та провізорів у контексті Болонського процесу», «Основи теорії та методики професійної освіти», «Вища медична освіта та Болонський процес». Починаючи з 2005 р., зазначені цикли ТУ систематично проводять для завідувачів кафедр, професорського складу.

Академія, зокрема кафедра медичної інформатики, є ініціатором, автором і засновником однієї з прогресивних і сучасних форм БПР — дистанційного навчання. З 2004 р. дистанційне навчання активно впроваджується у навчальний процес.

Уперше в Україні проведено передатестаційний очно-заочний цикл зі стоматології з елементами дистанційного навчання (дистанційний контроль знань слухачів на початку і по завершенні циклу), який отримав позитивну оцінку 97% слухачів. Проведено 2 цикли тематичного удосконалення за дистанційною формою навчання для співробітників Запорізького державного медичного університету. Підготовлено 70 матеріалів для дистанційного навчання (лекцій, семінарів, колоквіумів тощо).

Щорічно в академії підвищують професійну майстерність понад 20 тис. лікарів і провізорів. Тому керівництво академії постійно працює над розширенням мережі клінічних баз. У 2007 р. їх кількість досягла 125, ліжковий фонд становить понад 10 тис. ліжок.

Найбільшу питому вагу в переліку клінічних баз мають медичні заклади, підпорядковані Головному управлінню охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації. Це спеціалізовані (5) та багатопрофільні лікарні для дорослих (15), дитячі лікарні (4), пологові будинки (6), поліклініки (12), медичні центри тощо.

Академія тісно співпрацює з медичними закладами Київської області. На базі цих закладів функціонує 17 клінічних кафедр.

Найбільш потужний заклад, підпорядкований Управлінню охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації, — КП «Київська обласна клінічна лікарня».

Позитивна співпраця налагоджена між НМАПО і клініками науково-дослідних інститутів Академії медичних наук (АМН) та МОЗ України.

Новим у діяльності академії стало відкриття філій окремих клінічних кафедр, зокрема філії кафедри дитячої хірургії, організованої на базі Житомирської дитячої лікарні.

Лише рік тому відкрито філію кафедри сімейної медицини у Черкасах.

Академія має потужний кадровий потенціал для проведення клінічної роботи як у базових медичних закладах, так і поза ними. 34 співробітники академії — позаштатні спеціалісти МОЗ України. Цей штат голов­них фахівців визначає в масштабах держави стратегію розвитку очолюваних ними служб.

Найбільше використовується клінічний потенціал професорів і доцентів для проведення консультативної роботи. Її обсяги з року в рік зростають. Так, у 2005 р. проконсультовано 187 557 хворих, а у 2007 р. консультативну допомогу надано 190 063 пацієнтам.

Кількість операцій, які проводять співробітники клінічних кафедр на клінічних базах, теж з року в рік збільшується. Так, у 2005 р. прооперовано 15 929 хворих, а у 2007 р. — 19 723 хворих.

Неоціненний внесок учених клінічних кафедр у розробку та застосування нових методик лікування кардіохірургічних, офтальмологічних, нейрохірургічних хворих.

Перелік обсягів і результатів клінічної роботи академії свідчить, що її вчені своєю діяльністю сприяють підвищенню рівня доступності та якості лікувальної та консультативної високоспеціалізованої медичної допомоги для всього населення України.

Гордістю академії завжди були її визначні вчені, лікарі та викладачі. У довоєнні роки фундаторами української наукової школи були професори Б.М. Маньківський (неврологія), А.А. Чайка (урологія). Академік В.Х. Василенко разом із академіком М.Д. Стражеском запропонували класифікацію недостатності кровообігу, прийняту ХІІ Всесоюзним з’їздом терапевтів; професор А.Н. Зюков поглибив і розвинув учення про алергію та імунітет в інфекційній патології; професор М.С. Коломійченко першим в Україні здійснив складні пластичні операції зі створенням штучного стравоходу; професор С.О. Ставракі першим у Києві виконав операцію тонзилектомії і ендоназальну операцію на основних пазухах носа.

Фундаторами знаменитих наукових шкіл були О.З. Лазарєв, Є.Л. Скловський, Г.Ф. Писемський, Ф.Г. Яновський, А.Б. Беренштейн. Одним із заснов­ників наукової школи нейрохірургів був академік О.І. Арутюнов, неврологічної — академік Б.М. Маньківський і професор Д.І. Панченко, хірургічної — академіки М.М. Амосов і О.О. Шалімов, гігієніч­ної — академіки Л.І. Медвідь і Д.М. Калюжний, пси­­­­хіатричної — академік В.П. Протопопов, фар­ма­­­цев­тичної — професор Я.А. Фіалков, травматологічної і ортопедичної — професор О.Г. Єлецький, фізіотерапевтичної — про­фесор О.Р. Киричинський, отоларингологічної — професор О.С. Коломійченко, геронтологічної — академік Д.Ф. Чеботарьов та ін.

У різні роки засновниками наукових шкіл в академії були професори І.М. Ганджа, Л.В. Тимошенко, М.О. Кодола, А.Ф. Фролов, В.М. Левенець, Т.П. Сіваченко, Є.В. Коханевич, а також академік Г. В. Книшов, академік Л.А. Пиріг, члени-кореспонденти АМН України, професори М.М. Сергієнко, Є.Л. Мачерет, М.Є. Поліщук, В.М. Коваленко, В.О. Бобров, Ю.В. Вороненко, Н.Г. Горовенко, професори А. І. Тріщинський, О.А. Євдощенко, Ю.П. Вдовиченко, О.П. Мінцер, О.В. Павленко, Д.В. Мясоєдов, В.В. Бережний, І.П. Шлапак, А.П. Радзіховський.

Вчені НМАПО на всіх етапах становлення і розвитку академії були на передових рубежах української і світової науки. Наукові розробки вчених академії відомі не лише в Україні, країнах СНД, але і в дальньому зарубіжжі.

Так, заслужений діяч науки і техніки України, професор Д.І. Панченко вперше в світі розробив і сконструював «Біотрон» з метою лікування та профілактики судинних захворювань головного мозку на фоні артеріальної гіпертензії.

Академік О.С. Коломійченко вперше в країні провів оперативні втручання при отосклерозі; професор М.С. Морозівський вперше впровадив лікування туберкульозу легень шляхом штучного пневмотораксу, а професор Б.П. Ященко розробив способи лікування туберкульозу у людей похилого та старечого віку.

Професор В.М. Хмельницький розробив і впровадив методи попередження і лікування слабкості родової діяльності, а професор В.М. Савицький впровадив біогенні стимулятори з метою лікування хронічних запальних процесів статевих органів. Професор А.О. Давиденко розробив способи діагностики і лікування хоріонепітеліоми. Професор І.П. Дідков ­розробив кріоінструменти та комбіноване ліку­ван­­ня злоякісних пухлин. Професори П.В. Лис, Д.І. Кри­­вицький та Я.В. Гоєр розробили нові способи оперативних втручань та профілактики при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, хворобах печінки, підшлункової залози, стравоходу. Професори С.І. Мостовий та О.А. Євдощенко розробили та впровадили нові способи отохірургії, ЛОР-онкології, захворювань верхніх дихальних шляхів.

Професор М.В. Новіков розробив комплекс діа­­гностичних консервативних та оперативних засобів лікування пошкоджень та захворювань опірно-рухового апарату; професор Г.П. Педаченко — діагностичні критерії та способи лікування і профілактики при інсульті та черепно-мозковій травмі.

Професори П.М. Федорченко і В.В. Жила розробили способи діагностики внутрішньо-ниркового ацидозу і калькульозу.

Професори В.М. Гирін і К.М. Синяк розробили спосіб адсорбційно-хімічного очищення питної води та сконструювали фільтраційний стакан, а професор К.М. Синяк, крім того, створив і опублікував медико-географічний атлас «Атлас ризику зараження населення сибірською виразкою, правцем, аскаридозом, туляремією, лептоспірозом». Професор М.О. Попович розробив і удосконалив гігієнічні регламенти полі­уретанових покрить, які застосовують для облицювання танкерів для транспортування вина і винно-горілчаних продуктів, фруктових соків, м’яса і м’ясних продуктів. Професор В.Т. Антоненко розробив препарати Антисистемотонін і Резистин для підвищення загальної та специфічної резистентності організму. Професори С.О. Шалімов і Л.В. Кейсевич створили і впровадили протипухлинний препарат Поліпла­тилен.

Член-кореспондент АМН України, професор Е.В. Гюлінг створив новий низькомолекулярний тімічний імуномодулятор Вілозен та впровадив його у практику лікування алергічних захворювань, а також Ліпін, який застосовують для лікування та профілактики синдрому гострої та хронічної дихальної недо­стат­ності і серцево- судинних захворювань. Професор А.І. Тріщинський створив методику для перфузії ізольованої селезінки та ендолімфатичної антибіотикотерапії при гнійно- запальних і септичних процесах.

Професор, член-кореспондент Національної академії наук і АМН України А.Ф. Фролов розробив препарат Амізон для комплексного лікування хворих на вірусний гепатит А.

Члени-кореспонденти АМН України, професори В.М. Гирін і І.В. Дзюблик вперше в Україні широко впровадили в лікувальний процес вакцину підвищеної імуногенності для лікування і профілактики ротавірусного гастроентериту. Професор Н.П. Максютина створила нові лікарські препарати поліфенольного, полісахаридного, полііонного і поліалкалоїдного складу — гранули та 0,5% розчин кверцетину та Вітапектин, які застосовують при серцево-судинних захворюваннях.

Професори Є.Є. Борзунов, Р.С. Коритнюк, О.М. Гриценко, М.С. Пономаренко розробили технології на 70 препаратів, створили нормативно-технологічну документацію на їх серійне виробництво.

Професори А.В. Токар та Л.А. Стаднюк вивчали функціональний стан серця, показники системної та регіонарної гемодинаміки і деяких видів обміну у хворих похилого та старечого віку з артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю під впливом сучасних засобів фармакотерапії.

Професори С.М. Гайдукова та С.В. Видиборець досліджували особливості перебігу клініко-гемато­логічних рис феномену субстратних клітин у пацієнтів з мієломною хворобою та лімфопроліферативними захворюваннями. Вперше наведено клініко-гемато­логічну характеристику гострого лейкозу в осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, розроблено нові засоби прогнозування та лікування хворих.

Під керівництвом професора Г.Л. Апанасенко розроблено критерії медичної валеології як наукової дисципліни та визначено її місце в системі медичних знань та практичній охороні здоров’я. Автор довів можливість використання валеологічних технологій у виявленні осіб з низьким рівнем здоров’я та, використовуючи метод оздоровлення, вивів їх за межі «третього стану» — як ідеальний варіант первинної профілактики.

Під керівництвом професора Д.В. Мясоєдова розроблено методику комбінованого лікування ранніх стадій раку молочної залози із застосуванням органо- та функціональнозберігаючих операцій шляхом допов­нення етапної патогенетичнї терапії передопераційною та інтраопераційною кріогенною дією на пухлину і поєднанняння лікування з післяопераційною інтерферонотерапією.

Під керівництвом професора Ю.П. Вдовиченка розроблено прогнозування та профілактику перинатальних втрат; профілактику прееклампсії у жінок з неспецифічною патологією легень; прогнозування та профілактику фетоплацентарної недостатності у вагітних з сифілітичною інфекцією. Вперше патогенетично обгрунтована, розроблена і впроваджена нова модель медико-соціальних заходів з метою зниження перинатальних втрат.

Професор С.С. Леуш вдосконалив методи пластичної хірургії в акушерстві та гінекології.

Під керівництвом професорів А.П. Радзіховського і В.І. Мамчича розроблено нові підходи до хірургічних втручань, реконструктивно-відновної хірургії.

Доктор медичних наук А.С. Лаврик вперше в Україні розробив методи лікування хворих на морбідне ожиріння, а доктор медичних наук В.Й. Сморжевський вперше в Україні розробив комплексну програму надання кваліфікованої хірургічної допомоги хворим з поєднаним оклюзійно-стенотичним ураженням магістральних артерій нижніх кінцівок та серця.

Під науковим керівництвом академіка НАН і АМН України Г.В. Книшова вперше в світі розроблено та впроваджено в практику лікування гіпертрофічної кардіоміопатії методику роздільної електрокардіостимуляції лівого шлуночка та нові методи хірургічного лікування ішемічної хвороби серця з використанням методики операції на працюючому серці. На великому клінічному матеріалі вивчено особливості клінічного перебігу доброякісних і злоякісних пухлин серця і перш за все міксом серця. Створено алгоритм діагностики, диференційної діагностики і технології їх хірургічного лікування, що сприяє поліпшенню ефективності медичної допомоги цьому контингенту хворих.

Професор О.П. Мінцер розробив концепцію створення медичного електронного паспорта громадянина України. Під керівництвом професора А.В. Макарова розроблені та впроваджені реконструктивно- відновна хірургія при захворюваннях та післятравматичних ускладнень органів грудної клітки із застосуванням електрозварювання тканин (легень, бронхів, пе­чінки).

Професор О.О. Тимофєєв розробляє та удосконалює методи діагностики та лікування в різноманітних напрямках щелепно-лицевої хірургії.

Член-кореспондент АМН України М.Є. Поліщук розробив і впровадив апарат для визначення газів та електролітів у крові (сироватці крові, плазмі крові ацетатній та бікарбонатних розчинах для діалізу), що поліпшує діагностику і тактику лікування хворих, які перебувають у критичному стані, та розробив порт для постійного знеболення онкологічних хворих.

Член-кореспондент АМН України, професор Н.Г. Горовенко спільно з професором Д.В. Мясоєдовим досліджували найбільш поширені у слов’янській популяції гени при онкологічних захворюваннях, що дає можливість ранньої діагностики та лікування пацієнтів із раком молочної залози.

Член-кореспондент АМН України, професор М.М. Сергієнко розробив та впровадив на міжнародному рівні (Україна, Росія, США та інші) штучний кришталик та нові технології оперативного втручання при порушенні зору.

Член-кореспондент АМН України, професор Є.Л. Мачерет вперше в Україні впровадила в навчальний, науковий та лікувальний процес голко- та лазеротерапію, створила кафедру рефлексотерапії.

Професор Г.І. Лисенко розробляє алгоритм ведення сімей та впроваджує профілактичну програму для сімей з підвищеним ризиком розвитку найбільш поширених неінфекційних захворювань у загальнолікарську практику.

Співробітники Центральної науково-дослідної лабораторії під керівництвом доктора медичних наук К.М. Ігрунової вивчили роль стресу, імунних факторів і генетичних детермінант, апоптозу клітин серцево- судинної системи в патогенезі серцево- судинних захворювань при злоякісних проліферативних процесах. За результатами проведених клініко- експериментальних досліджень розроблено критерії спадкових та набутих факторів ризику для комплексної діагностики стану осіб із серцево- судинними захворюваннями, зокрема гіпертонічною хворобою.

Під керівництвом професора А.Л. Косаковського розроблено методи реабілітації дітей після тонзилектомії завдяки використанню комплексної перед- та післяопераційної терапії.

На кафедрі оториноларингології під керівництвом професора Р.А. Абизова впроваджено методику електрозварювання тканин при оперативних втручаннях у хворих онкологічного профілю, що дозволило поліпшити результати оперативних втручань.

Під керівництвом професора Д.С. Мечева проведено комплексне вивчення діагностичних можливостей ультразвукового дослідження, комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії, сцинтиграфії, однофотонної емісійної комп’ютерної томографії у пацієнтів з різноманітними захворюваннями центральної нервової системи, голови та шиї.

Під керівництвом професора О.А. Данилова визначено хірургічні аспекти репаративної регенерації органів і тканин у дітей з хірургічною патологією (вродженою та набутою), що дало можливість значно знизити кількість ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень.

Співробітники кафедри дитячих і підліткових захворювань під керівництвом професора С.С. Казак удосконалили і розробили методи реабілітації та лікування дітей з поєднаною патологією органів травлення. Впровадження результатів дослідження зменшує рецидиви та продовжує ремісію захворювання.

Під керівництвом професора Л.І. Чернишової проводяться дослідження щодо вивчення особливостей інфекційного синдрому у хворих на первинні та вторинні імунодефіцити, створено банк даних інфікованих ВІЛ-інфекцією дітей та хворих на СНІД.

У 2007 р. співробітники НМАПО ім. П.Л. Шупика отримали 1 патент на винахід та розробили 66 способів діагностики, профілактики та лікування захворювань, перш за все онкологічних, серцево- судинної системи, матері та дитини, інфекційних (в тому числі ВІЛ/СНІД), а також 5 лікарських засобів та 14 приладів.

Це лише невеликий перелік здобутків вчених Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, які протягом 90 років працювали і зробили неоціненний внесок в її становлення та розвиток.