Здоров’я працюючого населення — над усе!

26 січня 2012 р. під час розширеного засідання президії НАМН України заслухано звіт про роботу цієї установи за останні 5 років та результати роботи комісії, яка перевіряла її діяльність.

На початку доповіді директор ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» (далі — Інститут), академік Юрій Кундієв нагадав, що у 2013 р. установа відзначатиме 85 років із дня свого заснування. Одним із засновників Інституту був академік В.Ю. Чаговець. У різні роки тут працювала видатна когорта вчених: академік АМН СРСР Л.І. Медвідь, член-кореспондент АМН СРСР Г.Х. Шахбазян, професори М.К. Вітте, М.В. Лейнік, Й.М. Ерман. Вони були не лише засновниками наукових шкіл, але й започаткували чимало чудових традицій, які базувалися на основному принципі: здоров’я працю­ючого населення — над усе! Цей принцип нині домінує в охороні здоров’я більшості розвинених країн. Він залишився базовим і в науковій діяльності Інституту.

За останні 5 років установою щорічно виконувалося близько 30 науково-дослідних робіт, у тому числі за державними програмами, конкурсами НАМН та НАН України, а також міжнародними грантами, контрактами з науковими установами інших країн.

Серед основних напрямків досліджень, проведених Інститутом, Ю. Кундієв докладно зупинився на таких:

І. Вивчення механізмів дії шкідливих чинників на організм (комбінована/ізольована дія).

Тема виглядає як традиційна. Але з часом вона наповнюється новим змістом. Сьогодні мова йде про біологічну дію на організм наночасток та наноматеріалів, про глобальне вирішення проблеми токсичного впливу важких металів (свинець, ртуть) за допомогою, наприклад, впровадження стратегії елімінації (ліквідації) ртуті в державі.

ІІ. Епідеміологічні дослідження здоров’я працюючого населення.

Протягом 50 років Інститутом зібрано унікальний матеріал щодо епідеміології професійних захворювань (профзахворювань) у країні. На сьогодні цю проблему ускладнюють ринкові відносини в економіці держави. Офіційні дані про рівень профзахворювань в Україні — це лише «айсберг» проблеми. Решту випадків не вигідно показувати ані державі, ані профспілкам, ані роботодавцю. Та й нема кому їх відстежувати: медичні осередки на виробництві — зруйновано. На сьогодні здоровпунктів (медичних кабінетів) при заводах-фабриках менше ніж у 1928 р. Тому профзахворювання виявляють на пізніх стадіях, коли вже неможлива реа­білітація і наслідком стає лише інвалідність. Якщо за радянських часів було багато «мнімих» хворих, то зараз — багато «мнімих» здорових. Проте Інститут ставить за мету у співпраці з провідними економістами країни, спираючись на підрахунки витрат держави, фондів, роботодавців, на кожен випадок лікування професійної патології розробити економічне підґрунтя для здійснення профілактики профзахворювань.

ІІІ. Вивчення явищ професійного стресу в осіб операторських професій.

Сучасні техногенні аварії здебільшого пов’язані з так званим людським фактором. Надмірна інтенсивність праці, велика втомлюваність людей на робочому місці роблять вкрай важливим впровадження методів психофізіологічної експертизи добору працівників на відповідальні ділянки праці (це зокрема стосується і водіїв громадського транспорту).

ІV. Вивчення шляхів діагностики, лікування, профілактики професійних та виробничо зумовлених захворювань.

Наразі йдеться про використання розроблених Інститутом сучасних методів, які дозволяють застосовувати об’єктивні критерії для встановлення діагнозу профзахворювання. Так, за допомогою проведення комп’ютерної томографії й такого унікального методу, як бодиплетизмографія можна визначити проникність альвеолярно-капілярної мембрани і встановити наявність/відсутність у працюючого професійного пневмоконіозу.

Співпраця Інституту з провідними установами НАМН та НАН України дає можливість розробляти нові методи у цьому та інших напрямках охорони здоров’я працюючих.

Так, вже понад 50 років триває плідна співпраця Інституту з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. Останні 10-річчя зроблено значні напрацювання з Інститутом кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України, які були відзначені Державною премією. Продов­жується спільно з Інститутом фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України вивчення такої надзвичайно важливої теми, як вплив нових джерел світла (світло діодів) на органи зору. Донині залишається без відповіді можливість їх безпечного застосування на виробництві. Також постійними партнерами установи є Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН України, Інститут молекулярної біології і генетики НАН України.

Результатом наукових розробок Інституту останніх 5 років, у тому числі у спів­праці із зазначеними закладами стали такі досягнення.

1. В Україні немає марганцевого паркінсонізму (далі — МП), тоді як у США та інших розвинених країнах спостерігається епідемія цього профзахворювання. Така ситуація зумовлена застосуванням у світі в електрозварюванні електродів, що містять марганець. Це, у свою чергу, призводить до підвищеної концентрації марганцю у зварювальному аерозолю у зоні дихання зварювальників. Так, у Росії почастішали випадки МП у зв’язку із використанням китайських марганцевовмісних зварювальних матеріалів. Оскільки у промислово розвинених країнах професія зварювальника досить поширена (2% робочої сили), необхідність виплат значних фінансових компенсацій за виникнення цього профза­хворювання призводить навіть до банкрутств великих компаній. Ця ситуація спонукала Міжнародний інститут електрозварювання звернутися до урядів різних країн щодо необхідності фінансування розробки профілактичних заходів щодо виникнення МП серед електрозварювальників та інших професійних категорій. Токсикологічні дослідження Інституту довели, що марганець має бути виключений з електрозварювальних матеріалів. У результаті плідної співпраці з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України розроблено унікальний зварювально-затруювальний комплекс для токсиколого-гігієнічних досліджень нових зварювальних матеріалів, а також розроблено склад низькомарганцевих рутилових електродів, що дає змогу здійснювати профілактику МП в Україні та заощаджувати великі кошти на лікуванні цього профза­хворювання.

2. Створено ідеологію та стратегію ліквідації ртуті на державному рівні. Цим шляхом пішли більшість розвинених країн: у США — елімінація буде здійснена протягом 2012 р., в Європі — протягом 2013 р. Є готовність її реалізації і в Україні.

3. Відпрацьовано алгоритм моніторингу професійно зумовлених випадків онкозахворювань. Ю. Кундієв підкреслив, що професійний рак на виробництві — складна масштабна проблема, що має величезне соціальне значення. Її бояться чіпати на усіх рівнях. Міжнародним агентством з вивчення раку в Ліоні доведено: мінімум 8% смертей від раку — професійного генезу. В Україні замість фактичних 12 000–14 000 випадків таких захворювань щороку реєструють лише одиниці. Дослідження Інституту у співпраці з Інститутом раку та Національним канцер-реєстром дають нові унікальні дані щодо онкозахворювань бронхолегеневої системи та удосконалюють методи діагностики та реєстрації професійного раку. Ці методи запроваджено, зокрема, у азбестоцементному виробництві.

4. В Україні впроваджується система психофізіологічного професійного відбору для осіб операторських професій. Вже 70 таких центрів працює у регіонах (при фактичній потребі — 1000). На жаль, для їх впровадження на виробництві необхідно подолати шалені перепони роботодавців, оскільки організація такої системи потребує коштів, а розуміння її ефективності та гострої необхідності відсутнє.

5. У медицині праці започатковано нову генетично компетентну діяльність: на основі біомаркерів генетичної схильності та резистентності до впливу шкідливих чинників започатковано новий напрямок щодо запобігання цьому впливу. І це вже впроваджується щодо профілактики пневмоконіозу у шахтарів, азбестозу у працівників азбестоцементної галузі. Напрямок потребує розвитку, оскільки профзахворювання мультифакторіальні й знати генетичну складову схильності до їх розвитку — надзвичайно важливо.

6. Встановлено міжнародний стандарт (зареєстровано Міжнародною комісією з радіаційного захисту) — поріг дози професійного радіаційного опромінення кришталика ока. У ході тривалих досліджень і 20-річної співпраці з Колумбійським університетом (США) була апробована та знайшла підтвердження гіпотеза про залежність виникнення і тяжкості перебігу катаракти від дози опромінення. Це дозволило розробити нову методику епідеміологічного офтальмологічного обстеження працюючих, які зазнають впливу іонізуючої радіації, а також зменшити в 10 разів у прийнятому стандарті поріг дози професійного радіаційного опромінення кришталика ока. На сьогодні це має велике значення і для тих, хто працює з радіоактивними матеріалами, і для працівників дальньої авіації, оскільки через професійну катаракту зазначеного генезу часто втрачають висококваліфікованих пілотів.

Здобутки Інституту, окрім вищезазначеного міжнародного стандарту, знайшли впровадження у багатьох вітчизняних нормативах та регламентах. Так, науково обґрунтовані та затверджені 22 гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Ю. Кундієв підкреслив, що завдяки ініціативі Інституту в Украї­ні ратифіковано 4 конвенції Міжнародної організації праці. Напрацювання Інституту увійшли в законодавчі акти Верховної Ради (22), Кабінету Міністрів України (20), МОЗ України (59). Із 30 монографій 2 удостоєні іменних премій НАН України. Видано 31 посібник, довідник; опубліковано понад 700 статей. Заснований Інститутом «Україн­ський журнал з проблем медицини праці» отримав міжнародну реєстрацію. На дослідження Інституту в Scopus налічується більше 400 посилань.

Такі результати 5-річної роботи стали можливими завдяки потужному кадровому складу: із 250 працюючих в Інституті — 2 академіки, 2 члени-кореспонденти, 18 докторів наук, 41 кандидат наук, 83 наукових співробітники. На жаль, Інститут за останні роки втратив значний науковий потенціал внаслідок еміграції майже 20 висококваліфікованих спеціалістів за кордон.

Успіхам Інституту сприяла організація потужної лабораторії аналітичної хімії. На 3 млн грн. придбано унікальний для України аналізатор, який дозволяє виміряти розмір наночасток (від 1 до 100 нанометрів), обладнання, що визначає проникність альвеолярно-капілярної мембрани, дозволяє лабораторно підтвердити діагноз спадкової хвороби Коновалова — Вільсона тощо.

Ю. Кундієв зазначив, що сучасні політико-економічні тенденції — глобалізація, зміна ринку праці, міграція робочої сили (через 25 років на вітчизняному виробництві поруч з українцем стоятиме китаєць, афроамериканець) — породжують безліч соціальних, медичних, етичних проблем. Тому такий напрямок діяльності Інституту, як дослідження психофізіології праці залишатиметься і надалі актуальним. Цьому напрямку сприяє і розвиток новітніх технологій (інтернет, мобільний зв’язок тощо), які стирають грань між працею в офісах та в домашніх умовах і провокують появу синдрому професійного вигорання (у Японії та деяких штатах США синдром віднесено до захворювань).

Перспективними для Інституту є дослідження впливу шкідливих чинників на здоров’я працюючого населення, що генеровані новітніми технологіями (ноутбуки, мобільні телефони тощо). Актуальне для Інституту вивчення біобезпеки у нанотехнологіях (нанотоксикологія).

Завершив свій звіт Ю. Кундієв даними з дослідження Томаса Куна, який проаналізував прориви в науці за 300 років і прийшов до висновку: кожний науковий прорив має 3 складові: молодь, випадковість, збагачення ідеями, запозиченими з інших наук. «Останні 2 складові Інститут має, а талановитої молоді, на жаль, бракує», — відзначив директор.

Юрій Вороненко, ректор Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, академік НАМН України, Голова комісії, яка перевіряла діяльність Інституту, зауважив, що досягнення цього визначного наукового закладу, безумовно, заслуговують на повагу.

Він звернув увагу на такі наукові здобутки Інституту, як:

• встановлення прооксидантної дії наноаерозолів;
• визначення механізму біологічної адаптації організму при комбінованій дії шкідливих чинників;
• підтвердження взаємозв’язку між порушенням біологічних ритмів у працівників-операторів і стресом у процесі їх роботи;
• розроблення нових матеріалів з метою профілактики МП на виробництві.

З 1976 р. Інститут цілеспрямовано готує свої потенційні кадри, маючи спеціалізовану Вчену раду, на засіданнях якої відбувається захист докторських та кандидатських дисертацій з медичних та біологічних наук за спеціальністю «Гігієна та професійна патологія». Успішність складання дисер­тацій — 90%. Проте комісія звернула увагу на значне постаріння наукових кадрів Інституту: середній вік доктора наук — 65 років, кандидата — 54 роки. Тому комісією рекомендовано залучення до гігієнічної науки творчої молоді шляхом більш активної співпраці з Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця, Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка, Національним технічним університетом України.

Інститут має клінічну базу (80 ліжок), що дозволяє щорічно проводити обстеження та лікування до 2000 пацієнтів із профзахворюваннями (тематичних хворих — 96%). У поліклінічному відділенні щоденно отримують висококваліфіковану медичну допомогу до 75 відвідувачів. Проте Ю. Вороненко наголосив, що вже певний час клініка працює без акредитації (невчасно оформлені документи для МОЗ України).

На базі клініки Інституту працює Центральна лікарська експертна комісія МОЗ України, яка протягом 5 років розглянула майже 3200 спірних справ, з яких 60%, попри шалений опір роботодавців — визнано як профзахворювання.

Загалом за результатами перевірки роботу Інституту у звітний період (2007–2011) оцінено як задовільну. Відзначено, що завдяки кадровому та науковому потенціалу, сучасній лабораторно-дослідній базі й розвиненим міжнародним зв’язкам установа під керівництвом академіка Ю. Кундієва достойно представляла гігієнічну науку в Україні та за кордоном.

На численні репліки членів президії щодо збереження тенденції в Україні з погіршення здоров’я працюючого населення Ю. Кундієв зазначив: зміна економічного устрою країни, виробничих процесів, характеру праці, на жаль, залишають без вирішення давній конфлікт між працею та капіталом. Відсутність заінтересованості у профілактиці профзахворювань з боку роботодавців, недосконалість системи охорони здоров’я трудящих (в МОЗ Україні ліквідовано відділ гігієни праці), та інші невирішені на державному рівні питання, на жаль, не під силу розв’язати науковцям.

Юлія Єрмолова