Акне — комплексний підхід у вирішенні проблеми

Акне — хронічне, багатофакторне запальне захворювання шкіри. У дорослих жінок акне є поширеною проблемою, яка може являти собою продовження підліткового акне (стійке акне), в разі, якщо повторюється від підліткового віку через кілька років після його зникнення (рецидивуюче акне), або може вперше виникнути в дорослому віці (пізній початок акне). Деякі дослідники вважають пізнім акне тільки ту форму, яка проявляється у жінок віком старше 25 років, але все ж таки пацієнти, які мають акне в дорослому віці (18 років і старше), слід вважати, що мають саме пізнє акне [9, 27, 52, 63]. У більшості досліджень пізнє акне стає менш поширеним у віці старше 30 років, але у деяких пацієнтів може зберігатися і в більш пізньому віці, а також може бути і в період перименопаузи [13, 33].

Існує 2 форми пізнього акне: перша відмічається у 80% пацієнтів і характеризується наявністю поверхневих запальних уражень (папул, пустул) по всьому обличчю з кількома вузликами. Друга форма, яка виникає рідше (20% дорослих жінок з акне), локалізується здебільшого в ділянці нижньої щелепи, підборіддя та характеризується безліччю закритих комедонів і кіст із кількома запальними ураженнями [9].

Таким чином розрізняють наступні форми акне:

• юнацькі вугри — акне виникають у період гормональної перебудови в підлітковому віці. Це найпоширеніша форма акне, перебіг зі зміною періодів загострення в холодну пору і періодів поліпшення — у літній час. У більшості пацієнтів у віці 20–25 років запальний процес на шкірі припиняється;
• вугри дорослих (пізнє акне) — форма, за якої вугровий висип зберігається або вперше з’являється у віці старше 25 років;
• контактні вугри — форма вугрової хвороби, що виникає при зовнішньому застосуванні косметичних засобів, що закупорюють шкіру, в результаті неправильного догляду за шкірою;
• вугри, що виникають під впливом фізичних факторів, наприклад ультрафіолетового опромінення.

Патогенетичні механізми виникнення акне складні: надмірне і змінене виробництво шкірного сала; шкірний дисбіоз із виділенням вірулентних підтипів Cutibacterium acnes (C. acnes) та/або інших бактеріальних агентів; порушення диференціювання та проліферації кератиноцитів волосисто-сального фолікула; запалення й активація вродженої імунної відповіді. Ці ключові процеси взаємопов’язані між собою та можуть залежати як від гормональних, так і генетичних чинників [21]. Можна виділити наступні фази розвитку акне: збільшення розміру сальної залози, підвищене виділення себуму, закупорка пор шкірним салом, яке змішане із роговими лусочками волосяного фолікула (утворення комедонів), мікробна колонізація і запалення. У закупореній сальній залозі активно розмножуються бактерії Propionibacterium acnes, які живляться шкірним салом. Вони виділяють ферменти та інші речовини, що провокують місцеве подразнення і запалення шкіри. Запалення може бути поверхневим або глибоким, що залишає після себе рубці на шкірі. Таким чином, сальні залози виробляють шкірне сало (себум) і чутливі до статевих гормонів — андрогенів (тестостерону та його похідних).

Збільшення вироблення андрогенів відіграє важливу роль у зміні шкірного сала, яке бере участь у патогенезі акне у дорослих. Кореляція між надлишком андрогенів і розвитком акне у дорослих жінок підтверджена в багатьох дослідженнях [19, 20, 46, 47, 55]. Оскільки в більшості випадків надлишок андрогенів починається в період статевого дозрівання, пізнє персистуюче акне у дорослих жінок (форма акне у дорослих, що починається ще з підліткового і триває до дорослого віку) більше пов’язане з гіперандрогенією, ніж акне у дорослих жінок, що починається в більш пізньому віці [49]. Отже, причини пізнього акне можуть бути різними і залежать від індивідуальних анамнестичних даних.

Ізоформи 5-α-редуктази (типи I та II) беруть участь в пере­творенні неактивної форми тестостерону на його активну форму дегідротестостерон, тим самим посилюється локальна дія андрогенів на шкіру. Крім того, шкіра експресує всі необхідні ферменти для перетворення неактивного дегідроепіандростеронсульфату (ДГЕА-С) в активний дегід­ротестостерон [24]. Ароматаза також наявна в сальних залозах і у волосяних фолікулах, що може знижувати місцеву дію андрогенів за допомогою ароматизації [24, 50, 51]. Гіпер­андрогенія зумовлює розвиток акне шляхом збільшення вироблення шкірного сала головним чином через зміну його ліпідного профілю. Зараз змінюється уява про роль шкіри в утворенні андрогенів, це не тільки активність 5-α-редуктази, а також активність інших ферментів: сульфотрансферази, 3β-гідроксистероїддегідроге­нази, 17β-гідрок­систероїддегідрогенази. Таким чином, «активний» тестостерон може утворюватися різними механізмами з неактивних попередників (рис. 1) [24, 50, 59].

Рисунок 1. Стероїдогенез людини, основні класи стероїдних гормонів, індивідуальні стероїди та ферментативні шляхи [30]

У період статевого дозрівання акне відмічається частіше, ніж у дорослому віці, та меншою мірою корелює із надлишком андрогенів. Існує припущення, що акне у підлітків залежить не від постійного підвищеного рівня андрогенів, а від їх швидкого коливання та у відносному, а не абсолютному домінуванні їх рівнів. Підлітки більш чутливі до дії інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1), і це зрозуміло, тому що саме в цей період життя відзначаються інтенсивний ріст та фізіологічна інсулінорезистентність. Але в пізньому віці інсулін, ІФР-1 також відіграють певну роль у розвитку акне [21, 35].

При акне у дорослих жінок переважно виявляється підвищений рівень циркулюючого метаболіта андрогенів — глюкуронід андростерон (похідний від андростендіону). Цікаво, що рівень глюкуроніду андростерону підвищений до 60% пацієнтів з нормальним рівнем андрогенів, і це може бути свідченням підвищеної чутливості до андрогенів. Відповідно до цієї гіпотези, естрогени в комбінації з прогестинами можуть покращувати перебіг акне у пацієнтів з нормальним рівнем андрогенів у крові [18, 39, 62].

Також можливо, що у жінок з пізнім акне підвищуються альтернативні шляхи продукції андрогенів. Наразі вивчаються нові шляхи вироблення андрогенів, і було виявлено, що 11-окси-андрогени надниркового походження кількісно перевищують рівень андрогенів, які зазвичай оцінюються. Дані про рівень окси-андрогенів при пізньому акне у жінок відсутні, тому необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти механізми, які можуть пов’язувати андрогени з акне також у жінок з нормальним рівнем циркулюючих андрогенів, що зазвичай вимірюються [20, 44].

Таким чином, при підвищенні рівня андрогенів відбувається посилене виділення шкірного сала. Але не завжди гіперандрогенія є причиною і складовою акне, що необхідно враховувати під час лікування та протирецидивної терапії. Тяжкість клінічних проявів акне залежить від надмірного вироблення шкірного сала, однак цього недостатньо, має бути ще запальний процес, характерний для акне. Також має бути змінений профіль ліпідів шкірного сала, який не тільки знижує захисну бар’єрну функцію шкіри, а й бере активну участь у запаленні. Кілька досліджень, що вивчають тип зміненого вироблення ліпідів шкірного сала, яке супроводжує акне, виявили підвищене співвідношення насичених/мононенасичених жирних кислот, зниження рівня лінолевої кислоти та підвищене утворення сквалену і ліпідних перекисів [21, 23]. Причиною виникнення запалення є дисбактеріоз на шкірі, коли починають переважати саме вірулентні підтипи C. acnes та/або інших бактеріальних агентів, наприклад, Enterobacter, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Klebsiella pneumoniae, Streptococcus [21, 22, 25, 60]. Дисбіоз вірулентних штамів C. acnes та інших бактерій спричиняє активацію вродженого імунітету, що безпосередньо призводить до запалення.

Діагностика акне здебільшого клінічна, але для оптимізації лікування необхідний інструмент оцінки.

Запропоновано багато інструментів для оцінки акне, але більшість із них мають обмежену корисність, і тому наразі немає єдиної думки про те, яку шкалу використовувати. Більшість лікарів використовують спрощену суб’єктивну шкалу, що розділяє акне на легку, середню і тяжку форми. Запропоновані різні методи з використанням різних критеріїв, зокрема підрахунок уражень акне шляхом порівняння зовнішнього вигляду пацієнта з фотографіями або малюнками, мультимодальна візуалізація з використанням спеціалізованого фотографічного обладнання та комп’ютерних алгоритмів [5, 38, 56, 61]. Є пропозиція використовувати шкалу оцінювання тяжкості акне Global Evaluation [26], яка визначає тяжкість акне на обличчі за шкалою від 0 (відсутність акне) до 5 (тяжка форма акне з безліччю запальних уражень по всьому обличчю та безліччю вузликів), а також метод підрахунку Берка та Канліффа [16, 40], особливо якщо він містить мультимодальну оцінку зображень [12]. Також можна використовувати метод AFAST (оцінка вугрового висипу у жінок непідліткового віку), який більше фокусується на оцінці акне (бали 0–3) в нижньощелепній ділянці [7]. Ретельна оцінка акне перед лікуванням важлива, тому що у пацієнта є розуміння про ефективність лікування в майбутньому. Лікування акне підбирається лікарем-дерматологом, гінекологом, ендокринологом індивідуально з поетапним призначенням різних препаратів та процедур залежно від тяжкості та типу вугрових уражень. Вугрова хвороба не становить небезпеки для життя, проте завдає шкоди зовнішності людини і часто супроводжується психоемоційною травмою.

При легкій формі акне зазвичай призначають місцеве лікування, яке містить зовнішні препарати, що пере­шкоджають закупорці пор, розсмоктують комедони (комедоно­літики), відлущувальні, протизапальні та дезінфікуючі засоби. Для підтримки проблемної шкіри в задовільному стані важливо щодня протягом тривалого часу виконувати індивідуально підібраний косметичний догляд. Косметика не повинна подразнювати шкіру, містити комедогенних речовин, руйнувати епідермальний бар’єр, при цьому вона повинна добре очищати шкіру від надлишку шкірного сала, знищувати бактерії, видаляти відмерлі клітини шкіри, чинити протизапальну дію.

При акне помірного ступеня тяжкості місцеву терапію доповнюють антибактеріальними препаратами. На розсуд лікаря можливе застосування і системної терапії (прийом антибіотиків, гормональних препаратів та інших засобів). Лікування підбирається індивідуально, іноді спільно з гінекологом, ендокринологом, гастроентерологом.

При тяжкій формі акне з наявністю глибоких інфільтратів, кіст, вузлів і в разі неефективності антибактеріальної терапії та місцевого лікування може бути призначене системне лікування, що пригнічує активність сальних залоз, зменшує їх розміри. Через наявність виражених побічних ефектів таке лікування проводять під суворим конт­ролем лабораторних показників функції печінки та нирок і при застосуванні 100% контрацепції у жінок до, під час та після лікування.

У жінок при гіперандрогенних станах з проявами вугрового висипу обґрунтованим лікуванням є застосування сучасних комбінованих пероральних контрацептивів (КПК) [2, 54]. Призначення КПК, антиандрогенів в поєднанні з місцевою терапією може бути незалежним від значень рівня андрогенів у крові, в тому числі при нормоандрогенемії [14]. Застосування спіронолактону без поєднання з КПК або в поєднанні з ними, без комбінації із застосуванням пероральних антибіотиків набуває популярності в деяких країнах [10, 31].

Згідно з новим звітом Epic Research [11], кількість рецептів на спіронолактон саме для лікування акне різко зросла, оскільки лікарі-дерматологи почали відмовлятися від більш широкого призначення системних антибіотиків. Це пов’язано з рекомендаціями Американської академії дерматології (American Academy of Dermatology) обме­жити застосування антибіотиків, коли це можливо. Ці рекомендації спонукали дерматологів щонайменше з 2016 р. обмежити призначення антибіотиків у спробі боротьби з резистентністю до препаратів. Зростаючі докази, які підтверджують безпеку та ефективність спіронолактону при артеріальній гіпертензії, акне, сприяють збільшенню кількості призначень цього препарату. У звіті, підготовленому на замовлення NBC News, встановлено, що спіронолактон становив 47% усіх пероральних препаратів, призначених жінкам з акне у 2023 р., порівняно з 27% у 2017 р. Кількість рецептів на пероральні антибіотики, які раніше були основним засобом боротьби з акне, за той самий період скоротилася з 41 до 27% (рис. 2).

Рисунок 2. Пероральні препарати для лікування акне

Спіронолактон знижує вироблення шкірного сала [58]. Невеликі плацебо-контрольовані проспективні дослідження показали поліпшення стану при акне і вироблення шкірного сала при дозах до 200 мг на добу протягом 3 міс. Ретроспективний огляд 85 жінок, які отримували спіроно­лактон (50–100 мг на добу) як єдиний препарат або як додаткову терапію впродовж до 24 міс, показав, що у 2/3 осіб відмічено більше ніж на 50% поліпшення стану щодо акне [28]. Інший огляд за участю 64 жінок азіатського походження, які отримували спіронолактон (200 мг на добу упродовж 8 тиж зі зниженням дози упродовж 12 тиж; загалом 20 тиж), повідомив про хороше або відмінне клінічне поліпшення стану у всіх осіб [53]. Систематичний огляд продемонстрував ефективність спіронолактону в дозі 100 мг на добу у дорослих жінок з акне [36]. Спіронолактон має побічні ефекти (здебільшого поліменореї), але його слід застосовувати лише у поєднанні з контрацеп­цією (вплив на плід).

Спіронолактон можна застосовувати як комбіновану терапію з КПК, так і монотерапію при пізньому акне відповідно до рекомендацій робочої групи Androgen Excess and Polycystic Ovary Syndrome Society (AE-PCOS). Спіронолактон комбінують з КПК при помірній або тяжкій формі пізнього акне, яке не піддається лікуванню звичайними схемами, включно з пероральними антибіотиками та КПК. Застосування спіронолактону може бути виправданим та ефективним за наявності інших шкірних симптомів гіпер­андрогенізму, таких як випадіння волосся за жіночим типом або гірсутизм. Коли спіронолактон поєднується з КПК, менструальні порушення зводяться до мінімуму [17].

Інші антиандрогени зазвичай не застосовують, тому що флутамід пов’язаний із впливом на печінку та підвищенням рівня її ферментів, навіть у мінімально ефективній дозі 125 мг на добу [20]. При акне у багатьох країнах, крім США, широко застосовували КПК, що містять ципротерону ацетат, але нещодавні повідомлення про менінгіоми, що виникають у пацієнтів, які застосовують ці препарати, викликають тривогу з цього приводу [43]. Хоча цей зв’язок доведений тільки у пацієнтів, які приймають щоденні дози ацетату ципротерону ≥10 мг, комітет вважає, що тривалого застосування КПК, які містять низькі дози ципротерону, слід уникати у пацієнтів з вугровим висипом.

Інгібітор 5-α-редуктази ізоферменту типу II — фінастерид (5 мг на добу) також є не дуже ефективним та обґрунтованим призначенням при акне. 6-місячне лікування спіронолактоном 100 мг на добу порівняно з плацебо асоціювалося зі статистично значущим суб’єктивним покращенням росту волосся та зниженням балів за шкалою Феррімана — Галвея. Спіронолактон 100 мг на добу перевершує фінастерид 5 мг/добу та низьку дозу ципротерону ацетату 12,5 мг/добу (перші 10 днів циклу) протягом 12 міс після закінчення лікування. Ефективність лікування вульгарних вугрів не може бути визначена через невеликі вибірки пацієнтів, які брали участь у дослідженні [15]. Дані щодо дутастериду, подвійного інгібітора 5-α-редуктази ізоферменту типу I і II, у жінок із вугровим висипом недостатні [20]. Нещодавно з’явився інтерес до застосування місцевих антиандрогенів. Ця терапія показала хороші результати. Дослідження фази III місцевого застосування крему класкотерону 1%, інгібітора андрогенних рецепторів, продемонструвало ефективність і безпеку при вугровому висипі на обличчі в дорослих [32] та схвалено в США для застосування при вугровому висипі. Однак даних мало, і на цей момент таке лікування не може бути рекомендоване. Також для лікування акне застосовують крем (гель) зі спіронолактоном 5% [8]. За наявності на ринку цей препарат може бути рекомендований для комбінованої терапії.

Лікування гіперандрогенії є частиною різних протоколів терапії акне, але існують особливості. Американська академія дерматології включає пероральну терапію КПК або антиандрогенами як терапію 2-ї лінії у жінок з помірною або тяжкою формою акне у дорослих, які не реагують на місцеву та антибактеріальну терапію незалежно від рівня андрогенів (немає рекомендацій щодо вимірювання андрогенів у жінок з пізнім акне) [62]. Європейські дерматологи (і багато американських) призначають гормональне лікування в пацієнтів із легкою формою акне, коли є ознаки гіперандрогенії, та за помірної форми акне, також без ознак надлишку андрогенів. У всіх пацієнтів лікування КПК або антиандрогенами застосовується разом з іншим лікуванням акне (місцевим або системним залежно від тяжкості проявів акне) [6, 42].

На думку робочої групи AE-PCOS, важливо лікувати гіпер­андрогенію при клінічних та/або біологічних доказах незалежно від тяжкості акне. Звичайно, цим пацієнтам також буде призначене місцеве та інше системне лікування акне [17].

Клінічний інтерес викликає група КПК з антиандрогенними властивостями, які не тільки пригнічують ендогенну продукцію андрогенів, але й виявляють виражений локальний антиандрогенний ефект. Правильний вибір прогестагену значно посилює лікувальний ефект [45]. Висока антиандрогенна активність відзначена у хлормадинону ацетату [54]. Хлормадинону ацетат входить до складу препарату Белара^® (30 мкг етинілестрадіолу та 2 мг хлормадинону ацетату).

Властивості хлормадинону ацетату близькі до ефектів натурального прогестерону: метаболічна нейтральність і додаткові ефекти, такі як позитивний вплив на профіль ліпідів, відсутність впливу на вуглеводний обмін (Phase II study), артеріальний тиск, масу тіла [29]. Не відмічено негативних змін щодо ліпідного профілю.

На відміну від інших гестагенів, хлормадинону ацетат потенціює захисну дію естрогенів на серцево-судинну систему. Белара^® не чинить клінічно значущого впливу на гемостаз [45], при її застосуванні відсутні первинний метаболізм у печінці, вплив на систему цитохрому P450, і саме тому немає впливу на метаболізм деяких лікарських засобів, які застосовуються додатково при гіперандрогенних станах. Метаболіт хлормадинону ацетату, підвищуючи концентрацію алопрегнанолону та діючи як агоніст рецептора гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), підвищує синтез ендорфінів, які виявляють антистресовий ефект.

Завдяки метаболічній нейтральності Белара^® може бути застосована і у жінок віком від 40 років (з урахуванням протипоказань до її застосування) [8]. Белара^® є ефективним засобом для лікування вугрової хвороби. Дані оглядів та метааналізу свідчать, що призначення препарату на тлі комбінованої терапії виправдане, особливо у жінок з порушенням менструального циклу. Препарат Белара^® також перешкоджає віковим змінам шкіри (90% жінок, які брали участь у дослідженні, відзначили загальне поліпшення стану шкіри) [45]. Косметичні ефекти препарату можливі за рахунок зменшення трансепідермальної втрати вологи, що зумовлює покращення бар’єрних функцій епідермісу.

Разом з тим існує певна когорта пацієнток, які з тих чи інших причин відмовляються від застосування гормональних контрацептивів, а також інша група жінок, які за медичними протипоказаннями не можуть їх приймати. Це спонукає до пошуку альтернативних схем терапії акне і себорейного дерматиту.

У таких випадках слід звернути увагу на спіронолактон (Верошпірон). Розглядаючи дію спіронолактону (Верошпірону), необхідно зазначити, що він пригнічує синтез лютеїнізуючого гормону на рівні гіпофіза, блокує 5-α-редуктазу рецепторів сальних залоз і регулює діяльність сальних залоз шляхом блокування рецепторів андрогенів. Проведені рядом вчених дослідження показали, що застосування спіронолактону (Верошпірону) в низьких дозах (200–100 мг/добу) порівняно з плацебо зумовило значне покращення стану та зменшення кількості запальних уражень (p<0,001). Ретроспективно оцінено ефективність спіронолактону (Верошпірону) у 70 жінок, які отримували лікування з приводу акне низькими дозами препарату (≤150 мг/добу) в період 2010–2015 рр. Результати аналізу отриманих даних підтверджують, що застосування низьких доз спіронолактону (Верошпірону) є ефективною альтернативою для жінок з акне.

У систематичному огляді [36] експертами схвалено застосування спіронолактону у жінок з акне в дозах, які зазвичай застосовують у повсякденній клінічній практиці (≤100 мг/добу).

Як зазначають A.O. Arowojolu та співавтори [6] та A. Isvy-Joubert та співавтори [34], спіронолактон можна застосовувати як альтернативу ізотретиноїну у жінок, і це становить особливий інтерес з двох причин: по-перше, прийом ізотретиноїну повинен проводитися на фоні суворого дотримання програми контрацепції (якої пацієнткам не завжди легко дотримуватися); по-друге, периферична гіперандрогенія, яка часто виникає у жінок, не піддається лікуванню ізотретиноїном.

У попередньому дослідженні [2] при одночасному застосуванні препарату Белара^® та вживанні дієтичної добавки Ріхтер ЦиклоБаланс при пізньому акне у жінок активного репродуктивного віку отримані результати, які показують, що така комплексна терапія підвищує ефективність лікування, стійкий регрес запальних і незапальних елементів висипу та естетичний стан шкіри.

Ріхтер ЦиклоБаланс завдяки своїм складовим (2000 мг міо-інозитолу та 200 мкг фолієвої кислоти в одному саше) дозволяє регулювати менструальний цикл та рівні гормонів і сприяє фізіологічному функціонуванню яєчників, що вкрай важливо у жінок із синдромом полікістозних яєчників. Відомо, що міо-інозитол чинить суттєвий вплив на функціонування репродуктивної системи та фертильність [4]. У 2018 та у 2023 р. міо-інозитол включений в міжнародні рекомендації з ведення пацієнток із синдромом полікістозних яєчників як засіб альтернативної терапії [57].

Роль фолатів в організмі людини безсумнівна, оскільки вони беруть участь у метаболізмі амінокислот, впливаючи на синтез білків, і тим самим забезпечують синтез пуринових і піримідинових основ, що є ключовим для синтезу ДНК і РНК [3]. Фолати також надають метильну групу для ряду метилтрансфераз, що наявні в усіх клітинах, а ті, своєю чергою, метилюють широкий спектр різноманітних біологічно активних речовин, таких як гормони, ліпіди і білки.

Порушення фолатного статусу в організмі є системними і призводять до широкого спектру захворювань. Біологічні ефекти фолатів як раз і включають їх участь у детоксикації гомоцистеїну, синтезі ДНК і РНК метаболізмі амінокислот [1].

За результатами дослідження Н.Ю. Резніченко та спів­авторів [3] отримані наступні результати:

1. Перебіг вугрової хвороби у жінок супроводжується зниженням якості життя, що виявляється підвищенням дерматологічного індексу якості життя (Dermatology Life Quality Index — DLQI) (12,7±0,42 бала) та високим рівнем ситуативної тривожності (47,3±0,8).

2. Через 3 міс від початку лікування відзначається достовірна позитивна динаміка перебігу акне в усіх терапевтичних підгрупах жінок. Найкращі результати щодо кількості відкритих і закритих комедонів, папул, пустул, бальної оцінки акне за G. Michaelsson та співавторів у модифікації В.П. Сергеєва, В.Н. Рокицької та за шкалою Кука відмічені у підгрупі жінок, які додатково отримували Белара^® та Ріхтер ЦиклоБаланс.

3. Через 6 міс від початку лікування відбувається регрес акне у пацієнток всіх терапевтичних підгруп. Достовірно менша кількість папул, пустул, бальна оцінка акне за G. Michaelsson та співавторів у модифікації В.П. Сергеєва, В.Н. Рокицької та шкалою Кука відзначена у підгрупі жінок, які додатково застосовували спіронолактон і вживали дієтичну добавку Ріхтер ЦиклоБаланс порівняно з підгрупою пацієнток після стандартної терапії. Найбільш виражені достовірні позитивні зміни відмічали у пацієнток, які додатково отримували препарат Белара^® та дієтичну добавку Ріхтер ЦиклоБаланс, порівняно з результатами, отриманими у решті підгруп.

4. Позитивні зміни естетичного стану шкіри та значне зменшення кількості висипу протягом лікування впливало на показник якості життя (індекс DLQI), який суттєво покращувався у всіх підгрупах, а найкращі зміни відмічали в ІІ та ІІІ підгрупах. Ці дані свідчать про високий клінічний ефект від вживання Ріхтер ЦиклоБаланс, застосування спіронолактону (Верошпірону) та препарату Белара^®.

Таким чином, у жінок з пізнім акне і гіперандрогенією КПК (наприклад Белара^®) застосовують разом з місцевим або системним лікуванням акне, незалежно від його тяжкості (рівень доказовості A). Спіронолактон (Верошпірон) можна додавати до КПК при помірному або тяжкому перебігу пізнього акне та гіперандрогенії у жінок, які не відповідають на звичайне лікування (рівень доказовості B). КПК (наприклад Белара^®) можна застосовувати за відсутності гіпер­андрогенії при пізньому акне як терапію 2-ї лінії, коли недостатньо ефективне попереднє лікування за протоколом (рівень доказовості B) [17].

Власний досвід свідчить про високу ефективність саме комбінованого лікування, наприклад поєднання дієтичної добавки Ріхтер ЦиклоБаланс, препаратів спіронолактон (Верошпірон) та Белара^® у лікуванні акне, що дає можливість рекомендувати їх для широкого застосування в дерматологічній практиці.

Список використаної літератури

• 1. Зайченко А.В. (2018) Фолаты и омега-3-ПНЖК в акушерстве: больше чем профилактика дефектов нервной трубки. Здоров’я України. Гінекологія. Акушерство. Репродуктологія, 1: 1–4.
• 2. Проценко Т.В., Гордийчук А.Б. (2020) Опыт лечения поздних акне у женщин активного репродуктивного возраста. Репродуктивна ендокринологія, 3: 70–74.
• 3. Резніченко Н.Ю., Резніченко Г.І., Пащенко І.В. (2013) Вітамінопрофілактика та вітамінотерапія мешканців промислових центрів. ТОВ «Людо-принт Україна», Київ, 108 с.
• 4. Хміль М.С., Хміль-Досвальд А.С., Хміль С.В., Підгайна І.Я. (2018) Перспективи використання інозитолу в жінок із синдромом полікістозних яєчників (огляд літератури). Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України, 4(78): 82–89.
• 5. Agnew T., Furber G., Leach M., Segal L. (2016) A comprehensive critique and review of published measures of acne severity. J. Clin. Aesthet. Dermatol., 9: 40–52.
• 6. Arowojolu A.O., Gallo M.F., Lopez L.M. et al. (2012) Combined oral contraceptive pills for treatment of acne. Cochrane Database Syst. Rev., 7: CD004425.
• 7. Auffret N., Claudel J.P., Leccia M.T. et al. (2016) AFAST — adult female acne scoring tool: an easy-to-use tool for scoring acne in adult females. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol., 30: 824–828.
• 8. Ayatollahi A., Samadi A., Bahmanjahromi A., Robati R.M. (2021) Efficacy and safety of topical spironolactone 5% cream in the treatment of acne: A pilot study. Health Sci. Rep., 4(3): e317. doi: 10.1002/hsr2.317.
• 9. Bagatin E., Proença de Freitas T.H., Rivitti-Machado M.C. et al. (2019) Adult female acne: a guide to clinical practice. An. Bras. Dermatol., 94: 62–75.
• 10. Barbieri J.S., Choi J.K., Mitra N., Margolis D.J. (2018) Frequency of treatment switching for spironolactone compared to oral tetracycline-class antibiotics for women with acne: a retrospective cohort study 2010–2016. J. Drugs Dermatol., 17: 632–638.
• 11. Bartelt K., Piff A., Dunnigan T., Deckert J. Off-Label Spironolactone Use Rising as Antibiotic Use Declines for Acne Treatment in Women. Epic Research. https://epicresearch.org/articles/off-label-spironolactone-use-rising-as-antibiotic-use-declines-for-acne-treatment-in-women.
• 12. Bergman H., Tsai K.Y., Seo S.J. et al. (2009) Remote assessment of acne: the use of acne grading tools to evaluate digital skin images. Telemed. J. E Health, 15: 426–430.
• 13. Bhate K., Williams H.C. (2013) Epidemiology of acne vulgaris. Br. J. Dermatol., 168: 474–485.
• 14. Bienenfeld A., Azarchi S., Lo Sicco K. et al. (2019) Androgens in women: androgen-mediated skin disease and patient evaluation. J. Am. Acad. Dermatol., 80: 1497–1506.
• 15. Brown J., Farquhar C., Lee O. et al. (2009) Spironolactone versus placebo or in combination with steroids for hirsutism and/or acne (review). Cochrane Database Syst. Rev. , CD000194.
• 16. Burke B.M., Cunliffe W.J. (1984) The assessment of acne vulgaris — the Leeds technique. Br. J. Dermatol., 111: 83–92.
• 17. Carmina E., Dreno B., Lucky W.A. et al. (2022) Female Adult Acne and Androgen Excess: A Report From the Multidisciplinary Androgen Excess and PCOS Committee. J. Endocr. Soc., 6(3): bvac003. doi: 10.1210/jendso/bvac003.
• 18. Carmina E., Lobo R.A. (1993) Evidence for increased androsterone metabolism in some normoandrogenic women with acne. J. Clin. Endocrinol. Metab., 76: 1111–1114.
• 19. Carmina E., Lobo R.A. (2001) Hirsutism, alopecia, and acne. In: Becker KL, ed. Principles and Practice of Endocrinology and Metabolism. 3rd ed. Lippincott, Williams and Wilkins, 991–1008.
• 20. Carmina E. (2020) Cutaneous manifestations of polycystic ovary syndrome. Curr. Opin. Endocrinol. Metab. Res., 12: 49–52.
• 21. Clayton R.W., Göbel K., Niessen C.M. et al. (2019) Homeostasis of the sebaceous gland and mechanisms of acne pathogenesis. Br. J. Dermatol., 181: 677–690.
• 22. Dagnelle M.A., Montassier E., Khammari A. et al. (2019) Inflammatory skin is associated with changes in the skin microbiota composition on the back of severe acne patients. Exp. Dermatol., 28: 961–967.
• 23. Das S., Reynolds R.V. (2014) Recent advances in acne pathogenesis: implications for therapy. Am. J. Clin. Dermatol., 15: 479–888.
• 24. Del Rosso J.O., Kircik L.H., Stein Gold L., Thiboutot D. (2020) Androgens, androgen receptors, and the skin: from the laboratory to the clinic with emphasis on clinical and therapeutic implications. J. Drugs Dermatol., 19: 30–35.
• 25. Dreno B., Pecastaings S., Corvec S. et al. (2018) Cutibacterium acnes (Propionibacterium acnes) and acne vulgaris: a brief look at the latest updates. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol., 32(Suppl. 2): 5–14.
• 26. Dreno B., Poli F., Pawin H. et al. (2011) Development and evaluation of a Global Acne Severity Scale (GEA Scale) suitable for France and Europe. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol., 25: 43–48.
• 27. Dréno B., Thiboutot D., Layton A.M. et al.; Global Alliance to Improve Outcomes in Acne (2015) Large-scale international study enhances understanding of an emerging acne population: adult females. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol., 29: 1096–1106.
• 28. Goodfellow A., Alaghband-Zadeh J., Carter G. et al. (1984) Oral spironolactone improves acne vulgaris and reduces sebum excretion. Br. J. Dermatol., 111: 209–214.
• 29. Hadji P., Biskup J. et al. (2018) Inositol in polycystic ovary syndrome: restoring fertility through a pathophysiology- based approach. Trends Endocrinol. Metab., 29(11): 768–780.
• 30. Häggström M., Richfield D. (2014) Diagram of the pathways of human steroidogenesis. WikiJournal of Medicine,1(1). doi:10.15347/wjm/2014.005
• 31. Han J.J., Faletsky A., Barbieri J.S., Mostaghimi A. (2021) New acne therapies and updates on use of spironolactone and isotretinoin: a narrative review. Dermatol. Ther. (Heidelb), 11: 79–91.
• 32. Hebert A., Thiboutot D., Gold L.S. et al. (2020) Efficacy and safety of topical clascoterone cream, 1%, for treatment in patients with facial acne. Two phase 3 randomized clinical trials. JAMA Dermatol. 156: 621–630.
• 33. Heng A.H.S., Chen F.T. (2020) Systematic review of the epidemiology of acne vulgaris. Sci. Rep., 10: 5754.
• 34. Isvy-Joubert A., Nguyen J.-M., Gaultier A. et al. (2017) Adult female acne treated with spironolactone: a retrospective data review of 70 cases. Eur. J. Dermatol., 27: 393–398.
• 35. Kurokawa I., Layton A.M., Ogawa R. (2021) Updated treatment for acne: targeted therapy based on pathogenesis. Dermatol. Ther. (Heidelberg), 11: 1129–1139.
• 36. Layton A.M., Eady E.A., Whitehouse H. et al. (2017) Oral spironolactone for acne vulgaris in adult females: a hybrid systemic review. Am. J. Clin. Dermatol., 18: 169–191.
• 37. Liu C., Wang Q., Zhang Z. (2018) Supplementation of folic acid in pregnancy and the risk of preeclampsia and gestational hypertension: a meta-analysis. Arch. Gynecol. Obstet., 298(4): 697–704.
• 38. Lucky A.W., Barber B.L., Girman C.J. et al. (1996) A multirater validation study to assess the reliability of acne lesion counting. J. Am. Acad. Dermatol., 35: 559–565.
• 39. Lucky A.W., Henderson T.A., Olson W.H. et al. (1997) Effectiveness of norgestimate and ethinyl estradiol in treating moderate acne vulgaris. J. Am. Acad. Dermatol., 37: 746–754.
• 40. O’Brien S.C., Lewis J.B., Cunliffe W.J. (1998) The Leeds revised acne grading system. J. Dermatol. Treat., 9: 215–220.
• 41. Poinas et al. (2020) FASCE, the benefi t of spironolactone for treating acne in women: study protocol for a randomized double-blind trial. Trials, 21: 571.
• 42. Poli F., Auffret N., Claudel J.P. et al. (2018) AFAST: an adult female acne treatment algorithm for daily clinical practice. Eur. J. Dermatol., 28: 101–1033.
• 43. Press Release from European Medicines Agency. Restrictions in use of cyproterone due to meningioma risk. Accessed February 14, 2020. https://www.ema.europa.eu/en/news/restrictions-use-cyproterone-due-meningioma-risk
• 44. Pretorius E., Arlt W., Storbeck K.H. (2017) A new dawn for androgens: novel lessons from 11-oxygenated C19 androgens. Mol. Cell Endocrinol., 441: 76–85.
• 45. Rabe T., Johanisson E. (2008) The influence of ethinyl estradiol 0.03mg and chlormadinone acetate 2mg on the thickness and histology of the endometrium. JATR, 6(4). 3–10.
• 46. Ramezani Tehrani F., Behboudi-GandevanI S., Bidhendi Yarandi R. et al. (2021) Prevalence of acne vulgaris among women with polycystic ovary syndrome: a systemic review and meta-analysis. Gynecol. Endocrinol., 37: 392–405.
• 47. Reingold S.B., Rosenfield R.L. (1987) The relationship of mild hirsutism or acne in women to androgens. Arch. Dermatol., 123: 209–212.
• 48. Saint-Jean M., Ballanger F., Nguyen J.M. et al. (2011) Importance of spironolactone in the treatment of acne in adult women. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol., 25: 1480–1481.
• 49. Sardana K., Bansal P., Sharma L.K. et al. (2020) A study comparing the clinical and hormonal profile of late onset and persistent acne in adult females. Int. J. Dermatol., 59: 428–433.
• 50. Sawaya M.E., Pennys N.S. (1992) Immunohistochemical distribution of aromatase and 3B-hydroxysteroid dehydrogenase in human hair follicle and sebaceous gland. J. Cutan. Pathol., 19: 309–314.
• 51. Sawaya M.E., Price V.H. (1997) Different levels of 5alpha-reductase type I and II, aromatase, and androgen receptor in hair follicles of women and men with androgenetic alopecia. J. Invest. Dermatol., 109: 296–300.
• 52. Schmitt J.V., Masuda P.Y., Miot H.A. (2009) Acne in women: clinical patterns in different age-groups. An. Bras. Dermatol., 84: 349–354.
• 53. Shaw J.C. (2000) Low-dose adjunctive spironolactone in the treatment of acne in women: a retrospective analysis of 85 consecutively treated patients. J. Am. Acad. Dermatol., 43: 498–502.
• 54. Sitruk-Ware R., Nathb A. (2010) Using new ones progestins for contraception. Contraception, 82(5): 410–417.
• 55. Slayden S.M., Moran C., Sams W.M.Jr. et al. (2001) Hyperandrogenemia in patients presenting with acne. Fertil. Steril., 275: 889–892.
• 56. Tan J.K.L., Jones E., Allen E. et al. (2013) Evaluation of essential clinical components and features of current acne global grading scales. J. Am. Acad. Dermatol., 69: 754–761.
• 57. Teede H.J., Misso M.L., Costello M.F. et al. (2018) Recommendations from the international evidence- based guideline for the assessment and management of polycystic ovary syndrome. Fertil. Steril., 110(3): 364–379.
• 58. Thiboutot D., Chen W. (2003) Update, and future of hormonal therapy in acne. Dermatology, 206: 57–67.
• 59. Thiboutot D., Gilliland K., Light J., Lookingbill D. (1999) Androgen metabolism in sebaceous glands from subjects with and without acne. Arch. Dermatol., 135: 1041–1045.
• 60. Weyrich L.S., Dixit S., Farrer A.G., Cooper A.J. (2015) The skin microbiome: associations between altered microbial communities and disease. Australasian J. Dermatol., 56: 268–274.
• 61. Witkowski J.A., Parish L.C. (2004) The assessment of acne: an evaluation of grading and lesion counting in the measurement of acne. Clin. Dermatol., 22: 394–397.
• 62. Zaenglein A.L., Pathy A.L., Schlosser B.J. et al. (2016) Guidelines of care for the management of acne vulgaris. J. Am. Acad. Dermatol., 74: 945–973.
• 63. Zeichner J.A., Baldwin H.E., Cook-Bolden F.E. et al. (2017) Emerging issues in adult female acne. J. Clin. Aesthet. Dermatol., 10: 37–46.
• 64. Zouboulis C.C., Jourdan E., Picardo M. (2014) Acne is an inflammatory disease and alterations of sebum composition initiate acne lesions. J. Eur. Acad. Dermatol. Venereol., 28: 527–322.

Надійшла до редакції/Received: 05.07.2024
Прийнято до друку/Accepted: 12.07.2024