РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Дане опитування проводилося серед завідувачів аптек різних форм власності, а також керівників галузі. Пріоритетними завданнями опитування, які потребують нагального вирішення в Україні, були визнані такі:
- визначення ключових проблем системи охорони здоров’я;
- визначення основних напрямів реформування системи охорони здоров’я;
- виявлення напрямів покращання лікарського забезпечення тощо.
Загальна кількість респондентів становила 92 особи. Відповідно до результатів опитування респонденти розподілилися (у % до всіх опитаних):
за статтю:
- чоловіки — 41;
- жінки — 59;
- не відповіли — 0;
за віком:
- 21–30 років — 6;
- 31–40 років — 43;
- 41–50 років — 29;
- 51–60 років — 21;
- понад 60 років — 1;
за стажем роботи і за фахом на відповідній посаді:
- до 1 року — 0;
- від 1 до 3 років — 3;
- від 3 до 5 років — 15;
- від 5 до 10 років — 41;
- від 10 до 15 років — 20;
- понад 15 років — 21;
за посадою:
- завідувач аптеки державної або комунальної форми власності — 29;
- завідувач аптеки приватної або іншої недержавної форми власності — 71.
Ключовими проблемами системи охорони здоров’я в Україні фармацевти вважають:
- недостатність фінансових ресурсів для забезпечення ефективної діяльності системи охорони здоров’я (цю проблему зазначили 49%);
- недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази щодо регулювання відносин у системі охорони здоров’я (26%);
- низький рівень фахової підготовки медичних працівників (24%).
Основним шляхом покращання фінансового стану системи охорони здоров’я респонденти вважають широке впровадження медичного страхування. Саме страхові збори, на думку опитаних, мають стати основним джерелом фінансових надходжень для закладів охорони здоров’я (рис. 1).
При цьому відносна більшість фармацевтів (45%) і, звернімо увагу, рядових пацієнтів, вважає, що медичне страхування в Україні має бути як обов’язковим, так і добровільним (рис. 2).
Наявність проблем у системі охорони здоров’я безумовно зумовлює необхідність її реформування. Більшість опитаних зійшлася на тому, що таке реформування має відбутися протягом найближчих 5 років (рис. 3).
При цьому більшу прихильність до повільного реформування висловили завідувачі державних або комунальних аптек. Серед них 40% тих, хто вважає, що реформування має відбуватися протягом 5–10 років.
У першу чергу під час реформування, на думку фармацевтів, слід впливати на інноваційні процеси з урахуванням передового світового досвіду (рис. 4).
Серед інноваційних процесів найбільш пріоритетними є такі:
- запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування (82%);
- перехід до організації процесу лікувально-діагностичної допомоги на засадах доказової медицини (38%);
- запровадження формулярної системи лікарського забезпечення закладів охорони здоров’я (34%);
- удосконалення системи ресурсозбереження та модернізації галузі охорони здоров’я (33%);
- забезпечення реалізації пріоритетних цільових програм боротьби із соціальними хворобами (29%).
Таким чином, найбільш пріоритетним, на думку респондентів, є процес запровадження загально-обов’язкового державного медичного страхування, що цілком корелює з попередніми результатами. Слід відзначити і деяку специфіку у відповідях двох категорій респондентів, про які йшлося вище. Так, завідувачі державних (комунальних) аптек більшу перевагу надають залученню громадськості до процесів управління та контролю за діяльністю галузі охорони здоров’я (це підтримують 32% опитаних), що майже не знаходить визнання серед завідувачів недержавних аптек (серед них таких лише 7%). Водночас останні дещо більше уваги приділяють забезпеченню реалізації пріоритетних цільових програм боротьби із соціальними хворобами (36% у цій категорії проти 20% завідувачів державних (комунальних) аптек).
Незважаючи на відзначену важливість інноваційних процесів, слід визнати, що на сьогодні важливе місце в системі охорони здоров’я і досі посідають традиційні процеси, притаманні радянській системі охорони здоров’я. У визначенні ключових традиційних процесів відзначають певні розбіжності думок завідувачів державних (комунальних) аптек і завідувачів недержавних аптек (рис. 5).
Проте, як видно з рис. 5, обидві категорії опитаних віддають перевагу фінансуванню галузі охорони здоров’я та лікарському забезпеченню. Водночас такий суспільно важливий процес, як організація надання медичної допомоги населенню, не визнається респондентами як значущий. Особливо це стосується завідувачів недержавних аптек, які за рейтингом значущості поставили його на останнє місце.
У визначенні головного завдання державної політики лікарського забезпечення в Україні думки респондентів розійшлися. Хоча більше половини опитаних (53%) вважають, що це — забезпечення доступу населення до ефективних, безпечних і якісних лікарських засобів, однак більше третини (35%) відзначило, що пріоритетним завданням є забезпечення якості лікарських засобів і фармацевтичних послуг, а ще 12% вбачають його в раціональному використанні лікарських засобів. Подібні розбіжності свідчать про відсутність сформульованих і доведених до зацікавлених осіб мети і завдань державної політики лікарського забезпечення.
Майже половина респондентів (46%) в цілому позитивно оцінюють необхідність розробки нової системи забезпечення громадян лікарськими засобами в умовах загальнообов’язкового соціального медичного страхування. Водночас майже третина опи-таних (31%) завагались надати свою оцінку, що може свідчити про його незначну актуальність.
Інші позиції не отримали суттєвої підтримки (рис. 6).
У ринкових умовах соціальна держава, якою проголосила себе Україна, має турбуватися про соціальну підтримку певних верств населення, в тому числі й щодо медичної допомоги, складовою якої є забезпечення лікарями. Однак завжди постає питання про те, кого саме віднести до цих верств. У деяких моделях соціального забезпечення до них належать навіть усі громадяни без винятку. У ракурсі даного дослідження це питання можна транспонувати на визначення того, для яких категорій громадян потрібно створити державну систему компенсації вартості лікарських засобів.
Виходячи з результатів опитування фармацевтів, наведених на рис. 7, здавалось би, що респонденти не дійшли узгодженої думки, відповідаючи на дане питання. Однак, як можна бачити, серед запропонованих варіантів відповідей дві є дуже близькими за смислом, а саме: для окремих категорій населення за соціальною ознакою та для пільгових категорій людей, адже зрозуміло, що пільги надаються також за якоюсь соціальною ознакою. Тому якщо об’єднати ці дві позиції, то саме вони одержать найбільшу підтримку (62%), що свідчить про необхідність надання державної підтримки певним верствам населення щодо забезпечення лікарськими засобами. Відзначимо, що лише 1% респондентів вважає, що такої системи взагалі не треба створювати, і це підкреслює її значущість.
Необхідно відзначити і певні розбіжності у відповідях двох категорій респондентів. Так, завідувачі державних (комунальних) аптек більше підтримують думку про те, що державну систему компенсації вартості лікарських засобів потрібно створювати для всіх без винятку громадян (20% серед цієї категорії проти 5% в категорії завідувачів недержавних аптек) та для важкохворих, якщо хвороба підтверджена документально (24 проти 10%).
А завідувачі недержавних аптек більше вважають, що дану систему потрібно створювати для пільгової категорії людей (36 проти 20%).
Звернімо увагу що, за оцінками фармацевтів, сьогодні найчастіше звертаються до аптек за лікарськими засобами люди середнього та похилого віку (рис. 8), багато з яких відносяться до так званих «пільгових категорій» громадян.
Ще однією актуальною проблемою стосовно лікарського забезпечення є створення національного формуляра лікарських засобів. З цього приводу майже половина респондентів (47%) висловила думку, що створення такого формуляра вирішить виключно проблему раціонального використання лікарських засобів, 26% – значно поліпшить ситуацію із забезпеченням населення лікарськими засобами. Лише 13% опитаних зазначили, що це суттєво не вплине на систему лікарського забезпечення. Тобто опитані вважають, що це є дуже корисним заходом, але його не можна розглядати як «панацею» від усіх негараздів у системі лікарського забезпечення.
У визначенні того, яким лікарським препаратам (вітчизняним чи імпортним) сьогодні надають перевагу самі фармацевти, респонденти здебільшого розділились на дві майже рівні групи: 47% з них відзначило, що переважно вітчизняним і життєво необхідним імпортним препаратам; 41% — переважно імпортним та іноді вітчизняним препаратам. По 4% зазначило, що перевагу надають виключно вітчизняним або виключно імпортним препаратам, ще 4% завагались відповісти на це питання.
У здійсненні вибору тих чи інших лікарських препаратів та й взагалі в діяльності певну допомогу можуть надати спеціалізовані інформаційно-аналітичні видання галузевого спрямування. Серед них у респондентів найбільшою популярністю корис-тується «Щотижневик АПТЕКА» — це видання відзначило 66% опитаних, а серед завідувачів державних (комунальних) аптек таких ще більше — 78%. Друге місце за популярністю посідає «Провізор» (32% в середньому, 48% серед завідувачів державних (комунальних) аптек), трохи меншою популярністю користується «Містер-блістер» (30%). Значно відстає «Фармацевт-практик» (18%) і найменш популярним є «Фармаскоп» (4%) (рис. 9).
Сучасний рекламний простір заповнений переважно рекламою високовартісних лікарських препаратів відомих виробників. Це призводить до асиметрії інформації вбік деформованого попиту саме на ці препарати. Однак подібна ситуація не викликає суттєвого занепокоєння в респондентів. Тільки 22% з них вважають, що це шкодить лікуванню, унеможливлюючи постійне споживання високовартісної продукції, ще менше (8%) — що це становить реальну загрозу для здоров’я споживачів. Найбільшу підтримку (34%) одержала думка, що дана ситуація не має негативного відбиття на результатах лікування, а 19% опитаних зазначили, що вона відповідає реальним потребам споживачів.
Хоча переважна більшість опитаних так чи інакше користується імпортними лікарськими препаратами, 60% респондентів вважають, що в тому чи іншому ступені держава повинна запроваджувати протекціоністські заходи з захисту та підвищення конкурентоспроможності національних виробників (рис. 10). «Чистими ринковцями», які відзначили, що повинні бути рівні умови для усіх виробників, виявилась третина опитаних (34%). Причому ці результати не мають значущої різниці для завідувачів державних (комунальних) та недержавних аптек.
Ще більша частина респондентів (69%) вважають, що безумовно є необхідним створення системи правового захисту фармацевтичних працівників (рис. 11).
Респонденти досить стримано ставляться до впровадження в Україні системи єдиних індикативних цін на лікарські засоби. Цілком позитивно це підтримують 16% опитаних. Хоча і категорично проти цього виступають лише 3%. Переважають помірковані позиції: не розумію, навіщо це робити, але не заперечую (41%) і підтримую, хоча й не бачу суттєвих переваг цієї системи (28%).
Таке ж обережне ставлення респонденти висловили й стосовно створення державних лабораторій з визначення біодоступності й біоеквівалентності лікарських засобів на сьогодні. Безумовно підтримують цю ідею 24% опитаних; 47% зазначили, що це можливо; 2% сьогодні не бачать у цьому сенсу; 1% не бачать у цьому сенсу взагалі. Значна кількість опитаних (26%) завагалися висловити свою думку з цього приводу.
Більш активно респонденти підтримують сертифікацію виробництва лікарських засобів в Україні за міжнародними стандартами належної практики (Good manufacturing practice — GMP). За суцільну серти-фікацію висловлюються 53%, а за часткову — 43% (рис. 12).
ВИСНОВКИ
Отже, за результатами опитування фармацевтів можна зробити такі висновки:
1. Основними ключовими проблемами системи охорони здоров’я в Україні спеціалісти-фармацевти вважають недостатність фінансових ресурсів для забезпечення ефективної діяльності системи охорони здоров’я, недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази щодо регулювання відносин у системі охорони здоров’я та низький рівень фахової підготовки медичних працівників. При цьому вони відзначають, що покращити фінансовий стан системи охорони здоров’я можливо за рахунок широкого впровадження медичного страхування, яке має бути як обов’язковим, так і добровільним.
2. Реформування системи охорони здоров’я, на думку більшості фармацевтів, має відбутися протягом найближчих 5 років. Причому основного впливу під час реформування потребують інноваційні процеси в системі охорони здоров’я, з урахуванням провідного світового досвіду. Найбільш пріоритетним інноваційним процесом фармацевти вважають запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування. Що стосується визначення ключових традиційних процесів, то тут фармацевти надають перевагу фінансуванню галузі охорони здоров’я та забезпеченню лікарями. Водночас такий суспільно важливий процес, як організація надання медичної допомоги населенню, не вважається респондентами значущим.
3. Майже половина респондентів-фармацевтів у цілому позитивно оцінює необхідність розробки нової системи забезпечення громадян лікарськими засобами в умовах загальнообов’язкового соціального медичного страхування. Водночас біля третини опитаних вагались надати свою оцінку, тобто вони не замислювались над цим питанням, що може свідчити про його не дуже велику актуальність.
4. Фармацевти підтримують необхідність створення державної системи компенсації вартості лікарських засобів, однак лише для окремих пільгових категорій населення, які мають визначатися за соціальною ознакою. Дуже корисними заходами респонденти вважають також:
- запровадження протекціоністських заходів із захисту та підвищення конкурентоспроможності національних виробників;
- створення системи правового захисту фармацевтичних працівників;
- створення національного формуляра лікарських засобів;
- сертифікацію виробництва лікарських засобів в Україні за міжнародними стандартами належної практики (GMP).
Водночас фармацевти стримано ставляться до проведення таких заходів:
- впровадження в Україні системи єдиних індикативних цін на лікарські засоби;
- створення державних лабораторій з визначення біодоступності та біоеквівалентності лікарських засобів на сьогодні.
5. Сучасний рекламний простір заповнений переважно рекламою дорогих лікарських препаратів відомих виробників. Це призводить до асиметрії інформації вбік деформованого попиту саме на ці препарати. Однак подібна ситуація не викликає суттєвого занепокоєння у фармацевтів. Найбільшу підтримку серед них одержала думка, що це не має негативного відображення на результатах лікування, а п’ята частина опитаних зазначила, що дана ситуація відповідає реальним потребам споживачів. У визначенні ж того, яким лікарським препаратам (вітчизняним чи імпортним) респонденти-фармацевти надають перевагу, вони розділилися на дві майже рівні групи: на тих, хто віддає перевагу здебільшого вітчизняним і життєво необхідним імпортним препаратам; і тих, хто віддає перевагу здебільшого імпортним та іноді вітчизняним препаратам.
6. Найбільшою популярністю серед респондентів-фармацевтів користуються такі спеціалізовані інформаційно-аналітичні видання галузевого спрямування, як «Щотижневик АПТЕКА», «Провізор» і «Містер-блістер».
РЕЗУЛЬТАТЫ СОЦИОЛОГИЧЕСКОГО ОПРОСА РУКОВОДИТЕЛЕЙ ФАРМАЦЕВТИЧЕСКОЙ ОТРАСЛИ И ПРОВИЗОРОВ ОТНОСИТЕЛЬНО ПРЕВРАЩЕНИЙ В СИСТЕМЕ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ
Резюме. В статье представлены результаты опроса среди заведующих аптек различных форм собственности и руководителей фармацевтической отрасли. Основным путем улучшения финансового состояния системы здравоохранения респонденты считают широкое внедрение медицинского страхования.
Ключевые слова: реформирование системы здравоохранения, медицинское страхование, социологический опрос, провизор
THE RESULTS OF THE SOCIOLOGICAL INQUIRY AMONGST PHARMACEUTICAL INDUSTRY OFFICIALS AND PHARMACISTS ON CHANGES IN PUBLIC HEALTH SERVICE
Summary. Article represents the results of the inquiry amongst pharmacists and pharmaceutical industry officials. The respondents consider the medical insurance implantation as the main way for public health system improvement.
Key words: public health system reform, medical insurance, sociological inquiry, pharmacist
Адреса для листування:
Карамишев Дмитро Васильович
61050, Харків, пр. Московський, 75
Національна академія державного управління при Президентові України,
Харківський регіональний інститут державного управління,
кафедра управління охороною суспільного здоров’я
E-mail: [email protected]