Місце сучасної фітотерапії в лікуванні інфекцій сечових шляхів

Інфекції сечових шляхів (ІСШ) є найпоширенішими інфекційними захворюваннями, збірний термін яких включає інфекції, які охоплюють будь-яку частину сечовивідних шляхів, а саме нирки, сечоводи, сечовий міхур та уретру. Захворюваність на ІСШ серед дорослих чоловіків віком до 50 років є низькою, при цьому серед жінок ризик розвитку ІСШ є у 30 разів вищим порівняно з чоловіками. ІСШ найчастіше відмічаються у сексуально активних молодих жінок, проте частота розвитку ІСШ є також високою серед осіб похилого віку та пацієнтів, які потребують катетеризації. ІСШ є також найпоширенішою бактеріальною інфекцією серед дітей віком до 2 років. Протягом перших 6 міс життя ІСШ частіше відмічають у хлопчиків, наслідки якої переважно є доброякісними, проте прогресування захворювання може призвести до формування ниркових рубців, що може зумовити розвиток ускладнень у дорослому віці, таких як артеріальна гіпертензія, протеїнурія та розвиток хронічної ниркової недостатності [1].

Згідно із сучасними рекомендаціями, антимікробні засоби є золотим стандартом лікування ІСШ. Проте їх застосування супроводжується розвитком ряду побічних ефектів, а саме резистентності до антимікробних препаратів та порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що є причиною потреби в пошуку альтернативних методів лікування ІСШ [2]. Рослинні екстракти і трави відомі своїми природними антимікробними, протизапальними та діуретичними властивостями, які можуть бути корисними при лікуванні таких інфекцій. Історичні дані свідчать про те, що використання екстрактів рослин у лікуванні різних захворювань бере початок ще від 1600 років до н.е., коли під час Троянської війни рослину Achillea millefolium використовували з метою зупинки кровотечі та прискорення загоєння ран у поранених солдат. Не дивно, що і сьогодні фітотерапія займає вагоме місце в лікуванні різноманітних захворювань, а саме ІСШ [3]. В одному з китайських досліджень взяли участь 122 жінки з гострими епізодами циститу, яких рандомізовано у дві групи: у 1-й групі пацієнтки отримували збір 10 китайських трав протягом 4 тиж, у 2-й групі — антибіо­тики (АБ) протягом 1 тиж. У подальшому учасниці приймали плацебо протягом наступних 3 тиж. Результати 6-місячного спостереження учасниць, які одужали після лікування, свідчать, що частота рецидивів у групах прийому китайських трав та АБ становила 9,1 та 14,0% відповідно [4]. T. Cai та співавтори в рандомізованому клінічному дослідженні III фази за участю жінок з неускладненими ІСШ, яких рандомізовано у групу прийому трав’яного комбінованого препарату, який містив 400 мг L-метіоніну, 100 мг Hibiscus sabdariffa, 100 мг Boswellia serrata, та у групу отримання АБ коротким курсом, виявили, що застосування трав’яного комбінованого препарату порівняно з АБ сприяло покращенню якості життя пацієнток, зменшенню вираженості симптомів у період загострення хвороби та зниженню частоти подальших рецидивів [5].

У лікуванні захворювань сечовидільної системи (ЗСС) важлива роль належить журавлині, в якій містяться проантоціаніди-А, що перешкоджають прикріпленню уропатогенних E. coli до епітеліальних клітин у сечовому міхурі та сечівнику. Журавлина завдяки наявності флавоноїдів та фенолокислот також чинить протизапальну дію, що сприяє зниженню розмноження бактерій, зниженню тяжкості захворювання та ймовірності його переходу у хронічну форму [6]. Ефективність препаратів на основі журавлини широко вивчалася в серії клінічних досліджень. S. Takahashi та співавтори наводять дані про значне зниження частоти рецидивів ІСШ у жінок віком ≥50 років, які отримували журавлину, при порівнянні з групою плацебо [6]. У дослідженні за участю жінок у пременопаузальний період з рецидивуючим циститом в анамнезі, які отримували АБ або капсули на основі журавлини, показано перевагу застосування АБ щодо запобігання рецидивів циститу через 12 міс спостереження. Проте зареєстровано один випадок розвитку синдрому Стівенса — Джонсона, у зв’язку з чим прийом препарату припинено [8]. У дослідженні, яке проводили в Індії в період 2016–2018 рр., порівнювали ефективність застосування комбінованого препарату із 18 мг екстракту журавлини, 21 мг пробіотиків і 160 мкг вітаміну А з плацебо в жінок у період пременопаузи. Рецидив циститу відмічали значно рідше у жінок, які приймали комбінований препарат, при цьому у цієї групи пацієнток тривалість гострого циститу була коротшою, а потреба у призначенні АБ — нижчою порівняно з групою плацебо [9].

У лікуванні ІСШ широко використовують траву золототисячника (Centaurium erythraea Rafn). Показано, що ефірні олії надземної частини C. erythraea демонструють антибактеріальний, антиоксидантний, протигрибковий, протизапальний та спазмолітичний ефекти. Показано також, що активні компоненти рослини, такі як флавоноїди, сапоніни або органічні кислоти, прямо чи опосередковано впливають на швидкість клубочкової фільтрації, що забезпечує значне збільшення екскреції натрію, хлориду та калію з сечею та діуретичний ефект [10]. У лікуванні ІСШ заслуговує на увагу розмарин (Rosmarinus officinalis L.), що містить близько 34 біологічно активних сполук, в основному флавоноїди та фенольні дитерпени. Фармакологічні ефекти рослини представлені сечогінною, антипроліферативною та антимікробною дією. Окрім сечогінних властивостей, екстракт розмарину сприяє підвищенню рівня кальцію в сироватці крові та сироваткового білка, зниженню рівня креатиніну, сечовини в сироватці крові, сечової кислоти в сироватці крові, рівня кальцію та білка в сечі [11].

Зазначено роль Equisetum arvense L. (хвоща польового) у лікуванні ІСШ. Дані літератури свідчать про його діуретичний ефект, тонізуючу та в’яжучу дію, що робить його цінним у лікуванні нічного нетримання сечі у дітей [12]. Як сечогінний засіб застосування екстракту рослини показане при метаболічних або гормональних набряках у період менопаузи. Ефективність сухого екстракту Equisetum arvense L. при порівнянні з плацебо та гідрохлоротіазидом вивчали в подвійному сліпому рандомізованому клінічному дослідженні. Equisetum arvense L. виявляє еквівалентний гідрохлоротіазиду діуретичний ефект, при застосуванні якого не виявили значних змін в електролітному балансі, що свідчить про безпеку його застосування [13].

Одним із засобів, що використовують при лікуванні багатьох захворювань, є любисток (Levisticum offcinale L.), який має сечогінні, вітрогонні та спазмолітичні властивості та є джерелом багатьох біологічно активних речовин. Найбільш виражені антимікробні властивості Levisticum offcinale L. виявляються у спиртовому екстракті, що пов’язано з його впливом на ріст мікроорганізмів, в тому числі і на E. coli. На додаток Levisticum offcinale L. має також протизапальні властивості, що пов’язано з пригніченням ферментів ліпоксигенази та циклооксигенази [14]. Екстракт листя Orthosiphon stamineus традиційно використовують для лікування ІСШ. За даними дослідження in vitro, поліметоксильовані флавони з листя Orthosiphon stamineus чинять антиадгезивну дію проти уропатогенної E. coli [15].

Таким чином, у сучасному контексті застосування фітотерапії при ІСШ є перспективним напрямом, що пов’язано з поширеністю антибіотикорезистентності та значною кількістю побічних ефектів, пов’язаних з прийомом АБ. Дослідження, які демонструють ефективність рослинних екстрактів, підкреслюють потребу в подальшому науковому вивченні цього напряму. Ретельні клінічні дослідження та аналіз їх безпеки та ефективності є важливими кроками для розширення спектра доступних терапевтичних засобів у лікуванні ІСШ.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 13.05.2024
Прийнято до друку/Accepted: 17.05.2024