Переваги оригінального препарату
Протягом пів століття (вперше зареєстровано в 1973 р.) клінічного застосування в лікуванні різноманітної патології суглобів і навколосуглобових тканин добре зарекомендував себе препарат пролонгованого бетаметазону. Препарат у формі суспензії для ін’єкцій в ампулах або попередньо заповнених шприцах містить в 1 мл 6,43 мг бетаметазону дипропіонату (нерозчинна фракція, що утворює депо в місці введення) та 2,63 мг бетаметазону натрію фосфату (розчинний компонент для швидкого настання ефекту). У нашій країні оригінальний препарат пролонгованого бетаметазону успішно застосовується вже 30 років (вперше зареєстрований в 1994 р.). З огляду на накопичений багаторічний досвід застосування, його можна вважати еталонним. На думку вітчизняних експертів, на користь бетаметазону при внутрішньосуглобовому введенні свідчать порівняно менший розмір часток препарату [1, 2] та нижча терапевтична доза [3], що може відігравати роль у зниженні ризику розвитку мікрокристалічного артриту при внутрішньосуглобовому введенні, а також атрофії м’яких тканин при періартикулярних чи інших локальних ін’єкціях у м’які тканини [4].
В Україні зареєстровано й інші препарати, що мають двофазний вміст бетаметазону (суспензія та розчин). Але наскільки точно їх розробники виконують основну регуляторну вимогу — генеричний препарат повинен мати такий самий якісний і кількісний склад активних фармацевтичних інгредієнтів, одну й таку саму лікарську форму та бути біоеквівалентним?
Схожі, але не однакові
Труднощі із відтворенням оригінального (референтного, еталонного) препарату бетаметазону із пролонгованим вивільненням відомі давно. Наприклад, дослідники з США повідомляли про візуальні відмінності суспензій та їх частинок при мікроскопії: оригінальний препарат був прозорим та мав чітко окреслені кристали, тоді як відтворений — непрозорим із аморфними часточками [5].
Дослідники з Бразилії продемонстрували, що порівняно з генериками оригінальний препарат мав нижчий індекс полідисперсності (тобто високу однорідність кристалів за розміром), тоді як серед перевірених генериків були як із високим індексом, так і зі значним переважанням надто дрібних чи великих часток. Внаслідок цього менше половини перевірених генериків відповідали оригінальному препарату за профілем розчинності [1].
Подібним чином зареєстровані в Україні препарати бетаметазону дипропіонату/бетаметазону натрію фосфату суттєво відрізняються від оригінального за розміром часток. Так, при мікроскопії основну масу суспензії еталонного препарату становили частинки меншого розміру (від 5 мкм), ніж у генериків (від 10 мкм). При визначенні in vitro біодоступності методом розчинення на орбітальному струшувачі виявлено, що суспензія оригінального препарату майже повністю (99%) розчиняється за 130 хв експозиції, тоді як у двох генеричних переходить (розчиняється) у водно-ізопропанольну фазу, відповідно, лише 66 і 53% кристалічної маси.
Крім того, оригінальний препарат характеризувався значно нижчою швидкістю осідання суспензії у шприцах після додавання лідокаїну. Вірогідно, це може призводити до зниження біодоступності діючих речовин in vivo, що може бути встановлено при проведенні клінічних досліджень [6].
Клінічні ефекти та їх порівняння
Отже, якщо той чи інший генеричний препарат бетаметазону у формі суспензії не має доведеної біоеквівалентності оригінальному, його ефект може бути менш вираженим, що проявлятиметься не таким швидким та більш короткочасним усуненням болю та запалення. Необхідність у повторних ін’єкціях може підвищити ризик розвитку міцеводистрофічних реакцій, а також збільшити економічні витрати.
За результатами клінічного аналізу серії випадків застосування оригінального та генеричного препаратів ін’єкційного бетаметазону пролонгованої дії при синовіті колінного суглоба на фоні гонартрозу II ступеня, Дипроспан® забезпечив більш виражений тривалий статистично достовірний клінічний ефект, а також прискорив усунення синовіту у пацієнтів цієї групи як за клінічними даними, так і за даними сонографії порівняно із генеричним препаратом бетаметазону у формі суспензії [4].
Високу ефективність та тривалий ефект застосування внутрішньосуглобових ін’єкцій кортикостероїдів описано також при больових синдромах, зумовлених дисфункцією крижово-клубового, кульшового, карпометакарпального, акроміоклавікулярного, темпоромандибулярного, підтаранного, міжфалангових та інших суглобів, при остеоартриті, ревматоїдному артриті, сакроілеїті та гемартрозі внаслідок гемофілії [7, 8]. Особливо високою за частотою та тривалістю сприятлива відповідь була при виражених запальних порівняно з механічними/дегенеративними ураженнями суглобів.
Список використаної літератури
- Simon A., de Almeida Borges V.R. et al. (2013) Development and validation of a discriminative dissolution test for betamethasone sodium phosphate and betamethasone dipropionate intramuscular injectable suspension. AAPS Pharm. Sci. Tech., 14(1): 425–34.
- Moshfeghi A.A., Nugent A.K., Nomoto H. et al. (2009) Triamcinolone acetonide preparations: impact of crystal size on in vitro behavior. Retina. May; 29(5): 689–98.
- Wernecke C., Braun H.J., Dragoo J.L. (2015) The Effect of Intra-articular Corticosteroids on Articular Cartilage: A Systematic Review. Orthop. J. Sports Med. 27; 3(5): 2325967115581163.
- Блонський Р.І., Новіцюк Г.В. (2021) Результати порівняння пролонгованих глюкокортикоїдів на основі бетаметазону в лікуванні синовіту колінного суглоба при гонартрозі. Здоров’я України. Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 3 (46). health-ua.com/article/66496-rezultati-porvnyannya–prolongovanih-glyukokortikodv–naosnov-betametazonu-.
- Benzon H.T., Chew T.-L., McCarthy R.J. et al. (2007) Comparison of the Particle Sizes of Different Steroids and the Effect of Dilution: A Review of the Relative Neurotoxicities of the Steroids. Anesthesiology, 106: 331–338.
- Левін М.Г., Брицун В.М., Гуменюк О.А. та ін. (2017) Дослідження відмінностей оригінального та дженеричних препаратів, що містять бетаметазону дипропіонат і бетаметазону натрію фосфат. Фармацевтичний часопис, 3: 60–69. nbuv.gov.ua/UJRN/Phch_2017_3_11.
- Habib G.S., Saliba W., Nashashibi M. (2010) Local effects of intra-articular corticosteroids. Clin. Rheumatol. Apr; 29(4): 347–56.
- Рой И.В., Фищенко Я.В., Белая И.И и др. (2016) Эффективность применения внутрисуставных инъекций гормональных препаратов при лечении болевого синдрома на фоне дисфункции крестцово-подвздошного сустава. Вісник ортопедії, травматології та протезування, 3: 26–32.
