Ефективність комплексу Вертебра у пацієнтів із неспецифічним болем у спині (ускладненням остеохондрозу): рандомізоване контрольоване клінічне дослідження

Вступ

Біль у спині (БС) — одна з найпоширеніших причин непрацездатності та звернення пацієнтів за медичною допомогою. Згідно з даними епідеміологічних досліджень, у розвинених країнах у 50% дорослих відмічають епізоди БС протягом року, а протягом життя з ним стикаються 60–80% людей [1, 2]. У 13–20% випадків виявляють хронічний перебіг БС, що знижує якість життя пацієнтів, призводить до суттєвих економічних втрат [3, 4].

Найчастішою причиною БС вважають дегенеративно-дистрофічні зміни хребта — остеохондроз і спондилоартроз, які характеризуються проявами дегенерації міжхребцевих дисків і дуговідросткових суглобів із подальшим залученням у патологічний процес зв’язок, м’язів, сухожиль, фасцій, спінальних корінців і спинномозкових нервів [5].

Причини БС у ході дегенеративного процесу є комплексними і в багатьох випадках є поєднанням структурної та механічної деформації, а також активності медіаторів запалення. Часто корінці спинномозкових нервів долучаються до дегенеративного каскаду, який викликає хронічний біль, головним чином через їх компресію та частково — через вростання нервових закінчень у дегенерований диск та їх активацію внаслідок постійного вивільнення медіаторів запалення [6, 7].

Розвиток дегенеративного захворювання від однорівневої дископатії до спондильозу відбувається в кілька етапів. У матриксі пульпозного ядра виникає каскад біохімічних процесів, які ініціюють ряд змін в анатомічних структурах відділу хребта. Рано починаються руйнівні процеси на рівні протеогліканів і колагенової структури пульпозного ядра. Співвідношення кератинсульфату до хондроїтинсульфату збільшується, що призводить до дегідратації міжхребцевого диска. Дегенеративні зміни відбуваються й у структурі фіброзного кільця. Зниження еластичності, втрата ядром колагену і несучої здатності викликає розтягнення кілець, а потім їх розриви. У результаті утворюється грижа пульпозного ядра.

На біохімічному рівні при дегенерації в ядрі підвищується концентрація деяких прозапальних цитокінів. Підвищуються рівні інтерлейкіну-1, фактора некрозу пухлини-α, а рівень тканинного інгібітора металопротеїнази знижується. Виявлено, що при процесах «старіння» внаслідок зниження рівня тканинного інгібітора металопротеїнази в міжхребцевому диску прискорюються дегенеративні процеси [8].

Тому постає питання щодо доцільності застосування засобів, які стимулюють продукцію матриксу хряща (протеогліканів, колагену) в хондроцитах, і сполук, які чинять протизапальну дію, що дозволяє зменшити руйнування хрящової тканини і сповільнити прогресування захворювання.

До засобів, які впливають на метаболічні зміни в матриксі хрящової тканини, належать структурно-модифікуючі препарати уповільненої дії (Symptomatic Slow Acting Drugs for Osteoarthritis — SYSADOA). Їх часто застосовують при дегенеративних змінах хрящової тканини суглобів. Враховуючи те, що хрящова тканина суглобів хребта і замикальна пластинка хребців мають схожу структурну будову з компонентами хряща великих суглобів, їх застосування може впливати на поточний дегенеративний процес у хребті і знизити тенденцію до хронізації БС [9, 10].

Саме комбінація молекул повільної дії — хондроїтину, глюкозаміну та колагену в дослідженні, проведеному італійськими вченими M. Scarpellini та співавторами у 2008 р., показала потенційну користь у зменшенні системних маркерів деградації хряща (uCTX-II, uCTX-I) у пацієнтів з остеоартритом порівняно з групою, яка отримувала лише хондроїтин і глюкозамін [11].

До сполук, які зменшують вираженість запалення і викликають меншу кількість побічних ефектів, належить метилсульфонілметан (МСМ) — органічна сірка, яка широко використовується в медицині для зменшення вираженості болю в суглобах та запалення як у монотерапії, так і при прийомі з іншими молекулами.

Ефективність поєднання МСМ з молекулами структурно-модифікуючої дії — хондроїтином та глюкозаміном — оцінена в подвійному сліпому рандомізованому дослідженні у пацієнтів з остеоартритом колінного суглоба 1–2-го ступеня. Прийом комбінації МСМ з хондроїтином та глюкозаміном на 4-му та 12-му тижнях за функціональною шкалою WOMAC (Western Ontario and McMaster Universities Osteoarthritis) та на 8-му (p=0,006) і 12-му тижнях (p<0,001) за Візуальною аналоговою шкалою (Visual Analogue Scale — VAS) показав кращі результати порівняно з групою лише хондроїтину та глюкозаміну [12, 13].

Заслуговує на увагу за впливом на запальний процес природний анальгетик з протизапальною дією — екстракт гарпагофітуму. У німецькому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні порівнювали вплив прийому екстракту гарпагофітуму та рофекоксибу на стан пацієнтів з болем у попереку. Екстракт гарпагофітуму зменшував вираженість болю в попереку на >50% за шкалою VAS між 1-м та 6-м тижнями прийому у більшої кількості пацієнтів (n=18) порівняно з рофекоксибом (n=12) [14].

Компоненти, які вивчали у вищенаведених дослідженнях, містяться в бельгійському комплексі Вертебра від ТМ «Schonen». У складі Вертебра є 8 компонентів, які сприяють відновленню міжребцевого диску і зменшенню вираженості запалення. 6 компонентів комплексу Вертебра впливають на метаболізм і живлення міжхребцевих дисків: хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, гіалуронова кислота, марганець, вітамін С, та 2 компоненти чинять виражену протизапальну дію — МСМ та екстракт гарпагофітуму.

Мета: оцінити вплив комплексу Вертебра у пацієнтів з БС (ускладненням остеохондрозу).

Об’єкт і методи дослідження

Проведено рандомізоване контрольоване клінічне дослідження з подвійним сліпим плацебо-контрольованим періодом тривалістю 3 міс.

У дослідження залучено 30 (16 чоловіків та 14 жінок) пацієнтів віком 18–65 (38,4±3,8) років з ускладненнями остеохондрозу, які проходили курс реабілітації в Центрі кінезітерапії та реабілітації «Вища ліга». Пацієнти скаржилися на помірний та виражений БС, що підтверджується наявністю змін у міжхребцевих дисках та суглобах хребта. Учасників рандомізовано у дві групи: у 1-й групі (8 чоловіків, 7 жінок) призначено комплекс Вертебра по 1 саше 2 рази на добу протягом 3 міс зі стандартною терапією (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), міорелаксанти, вітаміни групи В); 2-га група (8 чоловіків, 7 жінок) приймала стандартну терапію (НПЗП, міорелаксанти, вітаміни групи В). Усі пацієнти займалися протягом 3 міс у залі реабілітаційних тренажерів з дозованим фізичним навантаженням.

З обстеження виключені пацієнти:

• з алергічними реакціями на будь-який з компонентів Вертебра;
• вагітні та жінки, які годують грудьми;
• з іншими захворюваннями суглобів та спини, які можуть вплинути на результати дослідження;
• які застосовують інші препарати або методи лікування, що можуть вплинути на результати дослідження;
• віком <18 або >65 років;
• з іншими станами або хворобами, які можуть вплинути на безпеку та здоров’я учасників дослідження;
• з вираженими дегенеративними змінами та килами міжхребцевих дисків.

Отримані дані обчислювали статистично. У якості мінімального критерію вірогідності застосовували p<0,05.

З метою поліпшення оцінки стану хворих з неспецифічним БС (ускладненням остеохондрозу), поліпшення якості оцінки результатів терапії, а також з урахуванням необхідності уніфікації отриманих даних, при аналізі ефективності лікування використані два різні інструменти, які передбачали оцінювання вираженості болю — VAS та Індекс неповносправності Освестрі (Oswestry Disability Index — ODI).

VAS — метод суб’єктивного оцінювання вираженості болю, який полягає в тому, що пацієнт на градуйованій лінії довжиною 10 см відмічає точку, що відповідає ступеню вираженості болю (де 1 см відповідає 1 балу). Ліва межа лінії відповідає характеристиці «немає болю», права — «найгірший біль, який лише можна уявити». Критерії оцінки ефективності знеболення за VAS: 1–2 бали — мінімальний, 3–4 бали — помірний, 5–6 балів — сильний, 7–8 балів — дуже сильний, 9–10 балів — максимальний біль.

ODI включає 10 розділів: «Інтенсивність болю», «Самообслуговування (вмивання, одягання)», «Піднімання предметів», «Ходьба», «Сидіння», «Стояння», «Сон», «Статеве життя», «Спосіб життя», «Поїздки, подорожі». Для кожного з розділів передбачено 6 варіантів відповідей, які дозволяють оцінити інтенсивність болю за 6-бальною шкалою Лайкерта (0 — немає жодних обмежень у функціонуванні через біль, 5 — сильні обмеження функціонування внаслідок БС).

На початку дослідження, а також через 1, 2, 3 міс пацієнти відповідали на запитання, які їм дали на початку дослідження. Протягом дослідження оцінені такі параметри:

• первинна кінцева точка — зменшення вираженості БС за допомогою VAS;
• вторинні кінцеві точки — зменшення застосування НПЗП, функціональний стан спини згідно з ODI — оцінка функціональної здатності пацієнта з остеохондрозом за допомогою 10 запитань про рівень болю, фізичну активність та здатність до руху;
• оцінка результатів за ODI та VAS відображала стан хворих з неспецифічним БС (ускладненням остеохондрозу), а зміна суми балів у динаміці з тенденцією до зменшення вказувала на адекватне лікування; відсутність зміни кількості балів або їх збільшення вказувало на неадекватну лікувальну тактику.

Результати

На початку дослідження усі пацієнти відмічали рівень болю за VAS 7–8 балів при фізичному навантажені та 6–7 балів у спокійному стані. Ефективність знеболення за VAS у процесі лікування представлена в табл. 1 та на рисунку.

Таблиця 1. Оцінка ефективності знеболення за VAS у пацієнтів з неспецифічним БС (ускладненням остеохондрозу) в процесі лікування (p<0,05)

Рисунок. Критерії оцінки знеболення за VAS у хворих з неспецифічним БС

За допомогою ODI визначено рівень болю при різних навантаженнях 4–4,5 бала. У дослідженні відмічено позитивну динаміку за ODI в обох групах, однак вона була більш вираженою у пацієнтів 1-ї групи: до лікування — 4,21±0,02, через 1 міс після початку лікування — 3,32±0,04, через 2 міс — 2,29±0,07, через 3 міс — 1,16±0,05 (p<0,05). У 2-й групі цей показник до лікування становив 4,12±0,07, через 1 міс після початку лікування — 3,97±0,04, через 2 міс — 3,44±0,07, через 3 міс — 2,12±0,03 (p<0,05) (табл. 2).

Таблиця 2. Оцінка ефективності лікування за ODI у пацієнтів з неспецифічним БС (ускладненням остеохондрозу) в процесі терапії

Усі пацієнти, які брали участь у дослідженні, відмічали зменшення вираженості болю протягом 3 міс, але пацієнти, які вживали комплекс Вертебра, відзначали більш стійкий ефект знеболення і в менші строки. Вже в 1-й місяць вживання комплексу Вертебра зі стандартною терапією (НПЗП, міорелаксанти, вітаміни групи В) при фізичному навантаженні пацієнти відмічали значне зниження інтенсивності БС, що зменшувався протягом 2-го та 3-го місяця прийому. Ефект зберігався й після закінчення вживання комплексу Вертебра.

Пацієнти, які застосовували стандартну терапію (НПЗП, міорелаксанти, вітаміни групи В) при фізичному навантажені також відмічали зменшення вираженості БС, але біль у 1-й місяць зберігався, а в деяких випадках його вираженість збільшувалася, тобто адаптація до фізичних навантажень у групі стандартної терапії була низькою. Протягом 2-го та 3-го місяця вираженість болю зменшувалася, але менш інтенсивно, і в деяких випадках біль зберігався.

Вживання комплексу Вертебра покращувало загальний стан пацієнтів з неспецифічним БС (ускладненням остеохондрозу) та якість їхнього життя. Пацієнти стали більш активними в соціумі, відмічали підвищення зацікавленості в подорожах, у тому числі на далекі відстані, підвищилася витривалість при фізичних навантаженнях. Пацієнти стали частіше гуляти на свіжому повітрі, незалежно від пори року та погодних умов. Зменшилася потреба в пошуку місця для відпочинку, а також вимушених станів для зменшення вираженості больового синдрому. Збільшився час сну та покращилася його якість. Крім того, пацієнти, які вживали комплекс Вертебра, відмічали покращення статевого життя.

Пацієнти, які приймали стандартну терапію (НПЗП, міо­релаксанти, вітаміни групи В), при фізичному навантажені відмічали короткочасне покращення загального стану. Але при фізичних навантаженнях у 20–30% відновлювався біль. Також слід відмітити, що за той самий період (3 міс) за ODI результати в 2-й групі втричі менші, ніж в 1-й, за всіма показниками.

Використання VAS для аналізу ефективності комплексного відновлювального лікування також свідчить про адекватність запропонованого підходу: зросла наочність змін стану хворих з неспецифічним БС (ускладненням остеохондрозу) в процесі лікування. Вираженість больового синдрому у 1-й групі, в якій пацієнти отримували комплекс Вертебра зі стандартною терапією, при дозованому фізичному навантаженні зменшилася з 7,6±0,45 до 2,5±0,19, тобто на 68%, і результат був більш стійким. У контрольній, 2-й групі, де застосовували стандартну терапію, при дозованому фізичному навантаженні при проміжному контролі через 1 міс вираженість больового синдрому зменшилася з 7,4±1,11 до 6,4±0,55, у деяких пацієнтів біль зберігався. Через 2 міс вираженість больового синдрому зменшилася до 5,5±1,82, через 3 міс — до 4,8±0,71, тобто за 3 міс біль зменшився на 36%.

Висновок

Включення комплексу Вертебра у схему терапії з 1-го дня пацієнтам з ускладненням остеохондрозу, які займалися в залі реабілітаційних тренажерів з дозованим фізичним навантаженням, має клінічну перевагу порівняно з пацієнтами, які отримували лише стандартну терапію (НПЗП, міорелаксанти, вітаміни групи В) та займалися в залі реабілітаційних тренажерів з дозованим фізичним навантаженням.

Список використаної літератури

• 1. Driscoll T., Jacklyn G., Orchard J. et al. (2014) The global burden of occupationally related low back pain: estimates from the Global Burden of Disease 2010 study. Ann. Rheum. Dis., 2014: 1–7. doi: 10.1136/annrheumdis-2013-204631.
• 2. Vos T., Alemu Abajobir A., Hassen Abate K. et al. (2017) Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 328 diseases and injuries for 195 countries, 1990–2016: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2016. Lancet, 390: 1211–1259. doi: 10.1016/S0140-6736(17)32154-2.
• 3. Meucci R.D., Fassa A.G., Muller N., Faria X. (2015) Prevalence of chronic low back pain: systematic review. Rev. Saúde Pública, 49(73): 1–10. doi: 10.1590/S0034-8910.2015049005874.
• 4. Shmagel A., Foley R., Ibrahim H. (2017) Epidemiology of chronic low back pain in US adults: National Health and Nutrition Examination Survey 2009–2010. Arthritis Care Res., 68(11): 1688–1694. doi: 10.1002/ acr.22890.
• 5. Веселовский В.П. (1991) Практическая вертебро-неврология и мануальная терапия. Рига, 341 с.
• 6. Colombini A., Lombardi G., Corsi M.M., Banfi G. (2008) Pathophysiology of the human intervertebral disc. Int. J. Biochem. Cell Biol., 40(5): 837–842.
• 7. Miller J., Schmatz C., Schultz A. (1988) Lumbar disc degeneration: Correlation with Age, Sex, and Spine Level in 600 Autopsy Specimens. Spine, 13(2): 173–178.
• 8. Hadjipavlou A.G., Tzermiadianos M.N., Bogduk N., Zindrick M.R. (2008) The pathophysiology of disc degeneration. J. Bone Joint Surg. Br., 90: 12611270.
• 9. Tat S.K., Pelletier J.-P., Verges J. et al. (2007) Chondroitin and glucosamine sulfate in combination decrease the proresorptive properties of human osteoarthritis subchondral bone osteoblasts: a basic science study. Arthritis Res. Ther., 9(6): R117. doi: 10.1186/ar2325.
• 10. Cutolo M., Berenbaum F., Hochberg M. et al. (2015) Commentary on recent therapeutic guidelines for osteoarthritis. Semin. Arthritis Rheum., 44(6): 611–617. doi: 10.1016/j.semarthrit.2014.12.003.
• 11. Scarpellini M., Lurati A., Vignati G. et al. (2008) Biomarkers, type II collagen, glucosamine and chondroitin sulfate in osteoarthritis follow-up: the Magenta osteoarthritis study. J. Orthop. Traumatol., 9(2): 81–87. doi: 10.1007/s10195-008-0007-5.
• 12. Lubis A.M.T., Siagian C., Wonggokusuma E. et al. (2017) Comparison of Glucosamine-Chondroitin Sulfate with and without Methylsulfonylmethane in Grade I-II Knee Osteoarthritis: A Double Blind Randomized Controlled Trial. Acta Med. Indones, 49(2): 105–111.
• 13. Ezaki J., Hashimoto M., Hosokawa Yu., Ishimi Y. (2013) Assessment of safety and efficacy of methylsulfonylmethane on bone and knee joints in osteoarthritis animal model. J. Bone Miner. Metab., 31(1): 16–25. doi: 10.1007/s00774-012-0378-9.
• 14. Chrubasik S., Model A., Black A., Pollak S. (2003) A randomized double-blind pilot study comparing Doloteffin and Vioxx in the treatment of low back pain. Rheumatol. (Oxford), 42(1): 141–148. doi: 10.1093/rheumatology/keg053.

Надійшла до редакції/Received: 04.03.2024
Прийнято до друку/Accepted: 12.03.2024